Основи екології – Мягченко О. П. – 1.3.1. Еволюція біосфери Землі

Еволюція – це результат сукупної дії багатьох факторів і передусім – хімічних. Саме хімічні реакції складають основу всіх процесів у будь-якому організмі. Вся історія еволюційного розвитку біосфери розглядається протягом двох дуже тривалих проміжків часу – Еонів, що складаються з двох інтервалів – криптозой ( гр. криптос – таємниця ) та фанерозой ( гр. фанерос – відкритий, гр. зоос – життя), протягом яких відбувалися еволюційні, тобто повільні зміни в біосфері. Вони складаються з ер (лат. ера – початок літочислення), епох і періодів. Біосфера еволюціонує за принципом одночасності перервності і неперервності розвитку. Процес поступових еволюційних змін організмів закономірно переривається фазами їх бурхливого розвитку та вимирання практично без перехідних палеонтологічних форм.

Двигун еволюції – хімічні реакції між простими сполуками – вода, аміак, оксид вуглецю, формальдегід за участю каталізаторів – неорганічних речовин та електричних розрядів. У результаті утворилися складні молекулярні структури – амінокислоти, білки, нуклеїнові кислоти.

Через само впорядкування, зменшення ентропії виникли надмолекулярні структури – органоїди, з яких побудовані клітини. Після хімічної еволюції 3,5 млрд років тому розпочалася біологічна еволюція, основу якої складають надскладні хімічні процеси в живих об’єктах, і яка триває й тепер.

Отже, основа еволюційних процесів – хімічні реакції, які відбуваються як у клітинах, так і поза ними, в оточуючому середовищі.

В цьому небезпека для сучасних біологічних процесів, бо через антропогенну діяльність середовище насичується дуже активними хімічними речовинами. Вони включаються в біохімічні процеси на молекулярно-клітинному рівні і викликають мутації в клітинах, тканинах, організмах. На ранніх етапах виникнення життя це сприяло утворенню життєвого різноманіття в подальших біологічних процесах – ерах. Але на сучасному етапі еволюції, через діяльність людини, виникла велика кількість різноманітних речовин – ксенобіотики, тератогени, мутагени, які негативно впливають на еволюційні процеси.

Основні первинні еволюційні процеси, які відбувалися протягом майже 4 мільярдів років, зображені на схемі (рис. 4):

Рис. 4. Схема первинних еволюційних процесів

Перша ера – Археозойська, або архейська (гр. архео – першо-початковий, початковий) – ера найдревнішого життя – почалася близько 3,5 млрд років тому і продовжувалася близько 2 млрд років. За цей час, поряд із формуванням твердої кори – літосфери, в результаті хімічних реакцій – хімічної еволюції, виникли спочатку білкові молекули, а потім примітивні живі об’єкти – віруси, бактерії, синьо-зелені водорості. Наприкінці ери клітини диференціювалися на рослинні і тваринні, тобто почалися процеси дивергенції – розбіжності у властивостях і ознаках.

Цей процес посилився в Протерозойській (гр. – простий) ері – ера найпростішого, примітивного життя, коли почали формуватися умови для “виходу” рослин на сушу. В атмосфері з’являється кисень – 0,021 % (точка Кюрі), а пізніше – 0,21 % (точка Пастера). Ці процеси тривали ще майже 900 мільйонів років, а дві ери склали Криптозойський еон.

Наступний еон – Фанерозой складають три ери, що продовжувалися 600 млн років. Починає його палеозойська (гр. палео – старий, древній) ера, що продовжувалася 350 млн років. Ця ера почалася ” біологічним вибухом”, в результаті якого з’явилися панцирні риби, наземні рослини – псилофіти. Наприкінці ери, близько 400 млн років тому концентрація кисню в атмосфері складала вже понад 2% і тому почав формуватися озоновий екран. Завдяки йому стабілізуються життєві форми, зменшуються летальні мутації і виникають умови для активного розвитку тваринних форм життя – з’являються комахи, рептилії. Починають формуватися сучасні контури теперішніх материків.

Цей великий проміжок часу розділяють на шість періодів: кембрій (від древньої назви англійської провінції Уельс), який продовжувався 70 млн років; Ордовик (від назви древнього кельтського племені) – тривав 70 млн років; Силур (від назви кельтського племені) – продовжувався 30 млн років; Девон (від назви графства Девоншир в Англії) – 60 млн років; карбон (від лат. – вугілля) – тривав 50 млн і пермський період – 70 млн років.

Наступна – четверта ера – Мезозойська (гр. мезо – проміжний), або ера проміжного життя, для якого характерні перехідні форми, тобто такі, що існують на планеті і в даний час. Почалася вона 250 млн років тому і тривала 160 млн., які склали три періоди: триасовий (гр. триас – троїчність), юрський (від назви гір у Західній Європі – Юрські) і крейдяний.

Для цієї ери характерно поширення гігантських форм життя – папоротей, голонасінних рослин. Наприкінці ери змінюються кліматичні умови на планеті – відбувається глобальне похолодання, через що голонасінні рослини поступаються місцем покритонасінним, з’являються перші птахи.

Подальша еволюція всіх організмів продовжувалася в кайнозойській (гр. – крайній, теперішній) ері, або ері сучасного життя. Почалася вона 90 млн років тому і, як і попередня ера, складається з трьох періодів – Палеоген, неоген, четвертинний (сучасний). Ця ера продовжується і тепер. Чи стане вона “крайньою”, “останньою” для людини – буде залежати від неї. Для цієї ери характерно широке поширення покритонасінних рослин, плацентарних тварин, зокрема людини, що з’явивлося в останньому її періоді.

Рис. 5. Схема переходу від хімічної до біологічної еволюції

Може виникнути питання: як визначають час, коли існували ті або інші організми? Насамперед за допомогою визначення кількості радіоактивних речовин в різноманітних залишках. Чим менше концентрація радіоактивного елемента, ізотопу, тим давніша знахідка – рослинного або тваринного походження. Частіше всього використовують так званий свинцево-урано-торієвий або калій-аргоновий, або рубідієво-стронцієвий методи. Для кожного елемента, його ізотопу характерний чітко визначений період піврозпаду – це час за який розпадається половина наявної кількості радіоактивної речовини. За вмістом ізотопів, що розпадаються швидко, визначають короткі інтервали часу, а за допомогою тих, що існують тривалий час, як уран, торій – дуже тривалі, геологічні проміжки часу. Схематично еволюційні процеси відображає рис. 5.

Таблиця 3. Історія розвитку еволюційної ідеї

Аристотель 384-322 р. до н. е.

Сформулював гіпотезу про розвиток живого з неживої матерії та уявлення про “східці природи” відносно світу тварин.

Середньовіччя 400-1400 р.

Теорії, які в основі визнавали креаціонізм – божественне творіння життя, людини.

Джон Рей 1627-1705

Запропонував концепцію виду.

Вважав, що різні типи тварин мають різне походження і виникли в різний час. Визнавав вплив середовища і успадкування набутих ознак.

Еразм Дарвін (1731-1802)

Запропонував гіпотезу про те, що життя виникло із одної “нитки” створення людини.

Жан-Батіст Ламарк (1744-1829)

Висунув гіпотезу успадкування набутих ознак.

Жорж Кюв’є (1769-1838)

Використав досягнення палеонтології. Створив теорію “катастроф” як основу еволюції.

Чарльз Лайєль (1797-1875)

Продемонстрував прогресивні зміни викопних решток.

Чарльз Дарвін (1809-1882)

Сформулював теорію еволюції в результаті природного добору.

Гуго де Фріз (1848-1935)

Відкрив мутації, вважав, що види виникають в результаті природного добору.

Грегор Мендель (1822-1884)

Відкрив закони спадковості.

Томас Морган (1903)

Створив хромосомну теорію спадковості.

Як виникло життя, як формувалася людина? Ці питання виникли здавна і вони завжди цікавили вчених, всіх людей з давніх давен. Для сучасної науки це важливо тому, що логіка поступового розвитку свідчить про правильність тих фундаментальних ідей, законів, які складають основу знання.

За допомогою знань можна впливати на розвиток природних подій, але в певних межах, не порушуючи законів природи, а отже процесів еволюції.

Саме на цьому грунтуються сучасні філософсько-екологічні методології збереження життя на Землі, вони є основою для формування нового екологічного мислення. Основні еволюційні ідеї представлені в табл. 3.

Отже, з одного боку, існує строга теорія еволюції, заснована на фактах, з іншого – гіпотеза про творіння всього сущого Богом. На даний час, які б погляди не мала людина, вона повинна пам’ятати про своє значення в природі, свою участь в її розвитку, відповідальність за стан природи. Тепер, як писав В. І. Вернадський, сама людина, все суспільство стало рушійною силою еволюції.

1. Що таке еволюція, які її основні етапи?

2. Охарактеризуйте основні ери, періоди біологічної еволюції.

3. Які основні еволюційні ідеї Вам відомі?

4. Як визначають час тривалості ер, періодів, існування організмів?

5. Як довести достовірність наявних еволюційних фактів?

Схожі статті

• Основи екології – Мягченко О. П. – 1.3.4. Закони біосфери Біосфера Землі – частина космічної системи, якій притаманні певні функції, властивості, що обумовлюються законами Всесвіту – законами хімії, фізики.
• Основи екології – Мягченко О. П. – 1.3.3. Основні функції біосфери Біосфера Землі – частина космічної системи, якій притаманні певні функції, властивості, що обумовлюються законами Всесвіту – законами хімії, фізики.
• Основи екології – Мягченко О. П. – Вступ Сучасні екологічні проблеми всього світу, України та її регіонів тісно пов’язані між собою, тому фахівцю будь-якої спеціальності необхідно орієнтуватися.
• Основи екології – Мягченко О. П. – 1.3.2. Роль космічних впливів на еволюційні процеси На еволюційні процеси біосфери активно впливають фізико-географічні, космічні явища, ритми, зокрема інтенсивність сонячної активності, на що першим.
• Основи екології – Мягченко О. П. – Передмова Сучасні екологічні проблеми всього світу, України та її регіонів тісно пов’язані між собою, тому фахівцю будь-якої спеціальності необхідно орієнтуватися.
• Основи екології – Мягченко О. П. – 1.4.1. Організм і середовище Основи біоекології, поняття про факторіальну екологію. Аутоекологія. Екологічні чинники, їх класифікація, значення для організмів. Властивості природного.
• Основи екології – Мягченко О. П. – 1.4. Основи загальної біоекології Основи біоекології, поняття про факторіальну екологію. Аутоекологія. Екологічні чинники, їх класифікація, значення для організмів. Властивості природного.
• Основи екології – Мягченко О. П. – 1.3. Основи біосферології За Вернадським, “біосфера являє собою оболонку життя – сферу існування живої речовини” (1934). Він писав, що це “стійка динамічна система, рівновага, що.
• Основи екології – Мягченко О. П. – 1.4.2. Екологія популяцій Термін Популяція (лат. – населення, народ) запозичив із демографії (гр. демос – народ, гр. графо – писати) В. Іогансен в 1903 р. Для позначення групи.
• Основи екології – Мягченко О. П. – 1.2. Сучасна екологія Як вважають сучасні вчені, екологія об’єднує всі природні, фундаментальні, гуманітарні, соціальні науки і культуру (О. Яблоков, Д. Медоуз, К.
• Основи екології – Мягченко О. П. – 1.4.3. Угрупування та екосистеми Між всіма організмами діють строго визначені відношення, що сприяють утворенню певних угрупувань, їх складних екологічних систем з певною структурою. В.
• Основи екології – Мягченко О. П. – 1.1. Історія виникнення та розвитку екології як ознаки глобальних проблем безпеки людства Історія виникнення екології як науки. Предмет, об’єкти вивчення. Засновники екологічного вчення. Основні розділи сучасної екології, їх завдання. Сучасний.
• Основи екології – Мягченко О. П. – Розділ 1. Теоретичні основи сучасної екології Історія виникнення екології як науки. Предмет, об’єкти вивчення. Засновники екологічного вчення. Основні розділи сучасної екології, їх завдання. Сучасний.
• Безпека життєдіяльності людини та суспільства – Мягченко О. П. – РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ ТА СУСПІЛЬСТВА Історія виникнення питань, пов’язаних з проблемою безпеки життєдіяльності людини. Етапи розвитку дисципліни. Основні положення Концепції національної.
• Основи екології – Олійник Я. Б. – ПЕРЕДМОВА Можна сказати, що призначення людини полягає у тому, щоб знищити свій рід, попередньо зробивши земну кулю непридатною для життя. Жан Батист Ламарк На.
• Основи екології – Олійник Я. Б. – 1.1. Етапи розвитку екології як науки Термін “екологія” походить від грецьких слів oikos (помешкання, дім, місцеперебування, притулок) та logos (вчення). Його запропонував відомий німецький.
• Основи екології – Олійник Я. Б. – 2.2.2. Нехарчові взаємовідносини в екосистемах Окрім трофічних існують також інші форми залежності одного виду від іншого, які можуть бути як сприятливими, так і не дуже. Учені підрахували, що якщо в.
• Основи готельної справи – Руденко В. П. – 1.3. Еволюція індустрії гостинності Історія розвитку готельної справи нерозривно пов’язана з подорожами. Історія ж подорожування сягає своїм корінням ще часів античності – мандрівки.
• Основи екології – Олійник Я. Б. – 2.2.1. Харчові взаємовідносини в екосистемах При вивченні біотичної структури екосистем стає очевидним, що одними з найважливіших взаємовідносин між організмами є харчові, або трофічні, зв’язки.
• Основи екології – Олійник Я. Б. – 1.3. Об’єкти дослідження, методи й основні завдання екології Сучасна екологія є однією з фундаментальних наук про взаємовідносини живої та неживої природи, новою філософією людства, що перебуває на стадії.
• Основи екології – Олійник Я. Б. – 2.4. Стабільність та динамічність екосистем З усього викладеного вище можна зробити висновок, що кожна екосистема є динамічною структурою із сотень і навіть тисяч продуцентів, консументів.
• Основи екології – Олійник Я. Б. – Розділ 1. Сучасна екологія як система знань про взаємодію природи та суспільства Термін “екологія” походить від грецьких слів oikos (помешкання, дім, місцеперебування, притулок) та logos (вчення). Його запропонував відомий німецький.
• Основи журналістики – Михайлин І. Л. – Розділ 2. “Основи журналістики” як наукова дисципліна про теоретико-методологічні проблеми фаху. Структура науки про журналістику Предмет, структура та завдання курсу. Стан журналістикознавства в Україні та джерела курсу. Загальні поняття про журналістику. Визначення журналістики.
• Основи екології – Олійник Я. Б. – Глобальна екологія 1.2.1. Глобальна екологія та її підрозділи Як уже було зазначено, сучасна екологія використовує методи і досягнення практично усіх наук, вона стала.
• Основи екології – Олійник Я. Б. – 2.2. Структура екосистем Структура є найважливішою властивістю будь-якої екосистеми. Структуру розуміють як внутрішню будову системи і певні зв’язки між її складниками. Загалом в.
• Основи екології – Олійник Я. Б. – 1.2.1. Глобальна екологія та її підрозділи 1.2.1. Глобальна екологія та її підрозділи Як уже було зазначено, сучасна екологія використовує методи і досягнення практично усіх наук, вона стала.
• Основи культурології – Сандюк Л. О. – 1.4. Культурна типологія та її основні варіанти Культура, будучи органічною цілісністю, складається з безлічі складних підсистем. У цілому кожний елемент системи є необхідною, але не достатньою умовою.
• Основи психології – Киричук О. В. – Політична психологія Економічна психологія – галузь психології, що вивчає психологічні явища, пов’язані з виробничими відносинами людей. Виникла вона на перехресті соціальної.
• Основи психології – Киричук О. В. – Економічна психологія Економічна психологія – галузь психології, що вивчає психологічні явища, пов’язані з виробничими відносинами людей. Виникла вона на перехресті соціальної.
• Основи екології – Олійник Я. Б. – 1.2.2. Новітні галузі екології Сучасна екологія нині перебуває у стані постійного розвитку, пошуку нових наукових напрямів для вирішення різноманітних проблем, що виникають у процесі.

Основи екології – Мягченко О. П. – 1.3.1. Еволюція біосфери Землі

Історичний розвиток тваринного світу. Протерозойська ера. Палеозойська ера

Тема. Історичний розвиток тваринного світу. Протерозойська ера. Палеозойська ера.

Мета: Ознайомити учнів з основними етапами історичного розвитку тваринного світу, подіями протерозойської й палеозойської ер.

Обладнання й матеріали: Підручник [1], зошит [3], фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати основні етапи історичного розвитку тваринного світу, події протерозойської й палеозойської ер.

Базові поняття й терміни: протерозойська ера, палеозойська ера. Тип

І. Організаційний етап

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Що ви знаєте про тварин, які заселяли Землю раніше, а потім зникли?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Основні етапи історичного розвитку тваринного світу

Історію Землі вчені розбивають на ери, ери – на періоди, періоди – на епохи. Основні етапи розвитку живої природи представлені в таблиці.

Таблиця. Етапи розвитку життя на Землі

Назва й тривалість ери, млн років

Тваринний і рослинний світи

Поява людини. Сучасний рослинний і тваринний світи

Панування ссавців, птахів

Бурхливий розквіт комах. Вимирання великих плазунів. Панування покритонасінних рослин

Поява вищих ссавців і справжніх птахів. Перевага костистих риб. Скорочення папоротей і голонасінних. Поява покритонасінних

Панування плазунів. Процвітання головоногих молюсків. Панування голонасінних

Початок розквіту плазунів. Поява перших ссавців, справжніх костистих риб

Розвиток плазунів. Виникнення звірозубих плазунів. Вимирання трилобітів. Зникнення кам’яновугільних лісів. Багата флора голонасінних

Розквіт земноводних. Виникнення перших плазунів. Поява літаючих форм комах, павуків, скорпіонів. Скорочення ареалу трилобітів. Розквіт папоротеподібних. Поява насінних папоротей

Розквіт щиткових. Поява кистеперих риб, стегоцефалів. Поширення на суші вищих спорових

Розвиток коралів, трилобітів. Поява безщелепних хребетних – щиткових. Вихід рослин на сушу – псилофіти. Широке поширення водоростей

Процвітання морських безхребетних

Кембрійський, понад 70

Широке поширення трилобітів, водоростей

Усі типи безхребетних. Поява первинних хордових

Сліди життя незначні. Бактерії й водорості

В архейську еру атмосфера Землі була без кисню. На всій Землі переважав теплий і вологий клімат. У цей період широкого поширення набули різноманітні бактерії. Про це свідчать родовища вапняку й мармуру – порід органічного походження. В архейську еру з’являються організми еукаріоти й багатоклітинні організми.

У результаті змін клімату природним добором зберігалися організми, у яких формувалися пристосування, що відповідають середовищу існування. Це зумовило еволюцію живої природи, формування нових видів.

Наприкінці архейської ери з’явилися перші зелені водорості – еукаріоти – організми з оформленим ядром. Формування багатоклітиннихорганізмів поклало початок диференціації органів і тканин, спеціалізації клітин, їхньої пристосованості до виконання певних функцій.

2. Протерозойська ера

На початку протерозойської ери атмосфера, як і раніше, не містила кисню, однак клімат змінився: сформувалися кліматичні пояси, включаючи арктичний, з’явилися сезонні зміни клімату. Нагромадження вільного кисню зумовило виникнення організмів – аеробів, які використовували його для дихання. Це створювало нові взаємини між організмами: деякі бактерії, рослини виділяли в навколишнє середовище кисень, синтезували органічні речовини, які використовувалися тваринами. У водах океану з’явилися багатоклітинні зелені водорості.

Предками багатоклітинних тварин були колоніальні організми.

Широкого поширення в протерозої набули кишковопорожнинні. Вони мали здатність рухатися, але радіальна симетрія тіла й відсутність м’язової тканини обмежували подальшу еволюцію цих тварин.

Еволюція тварин пішла шляхом формування двосторонньої симетрії тіла й м’язів. Ці ароморфози привели до виникнення плоских червів. Розчленовування тіла на сегменти у кільчастих червів також вважають ароморфозом, завдяки якому рухи стали значно різноманітніші. Це стимулювало подальший розвиток нервової системи, органів чуття, що давало значні переваги в боротьбі за існування. Від давніх кільчастих червів пішли членистоногі.

До кінця протерозою вже існували усі типи безхребетних: одноклітинні, губки, кишковопорожнинні, черви, членистоногі.

В океані з’явилися перші хордові тварини типу ланцетників. Виникнення хорди, що виконує роль кістяка, відіграло велику роль в еволюції хребетних, тому що у них збільшилися розміри тіла, став розвиватися головний мозок, ускладнилася поведінка.

3. Палеозойська ера

Палеозойська ера за своєю тривалістю – понад 300 млн років – перевершує усі наступні ери. Вона включає ряд періодів.

На початку ери, протягом кембрійського й ордовицького періодів, панує клімат “вічної весни”, не відбуваються зміни пір року. Життя зосереджене у водах океану, де живуть різноманітні водорості й усі типи безхребетних тварин. У морях і океанах широко поширені трилобіти – безхребетні членистоногі тварини, що жили тільки в палеозої. Вони плазували по дну, зариваючись в мул. Розміри їхнього тіла досягали від 2-4 см до 50 см. В ордовицький період з’явилися перші хребетні – панцирні безщелепні.

У силурійський період змінюється клімат, формуються кліматичні пояси. Спостерігається наступ льодовика. Життя продовжує розвиватися у воді.

У цей період на Землі поширилися корали, різноманітні молюски. Поряд із трилобітами численні ракоскорпіони, що досягали в довжину двох метрів. Ці тварини жили у воді й дихали за допомогою зябер. До кінця палеозойської ери вони вимерли.

У силурійський період поширилися безщелепні панцирні “риби”. Але вони тільки зовні нагадували риб. Насправді це особлива самостійна гілка хордових. Всі безщелепні жили в прісних водоймах і вели придонний спосіб життя. У порівнянні з першими хордовими безщелепні мали переваги в боротьбі за існування. їхнє тіло було захищено панциром, що складається з окремих пластин.

Наприкінці силуру в результаті горотвірних процесів збільшилася площа суші й створилися передумови для виходу рослин на сушу. Першими наземними рослинами були, очевидно, псилофіти й риніофіти. Вони з’явилися приблизно 440-410 млн років тому.

У девонський період від псилофітів пішли давні папороті, хвощі, плауни. У них формується коренева система, за допомогою якої вода з мінеральними солями поглинається із грунту. Серед інших ароморфозів варто назвати появу листя.

У девоні в морях з’явилися щелепнороті панцирні риби, що витиснули безщелепних. Формування кісткових щелеп – важливий ароморфоз, що дозволив їм активно полювати й перемагати в боротьбі за існування.

У девоні з’являються також дводишні й кистепері риби, у них поряд із зябровим виникало легеневе дихання. Ці риби могли дихати атмосферним повітрям. Дводишні риби перейшли до придонного способу життя. Зараз вони збереглися в Австралії, Африці, Південній Америці.

У кистеперих риб у прісних водоймах плавець за своєю будовою нагадував п’ятипалу кінцівку. Така кінцівка дозволяла рибам не тільки плавати, але й переповзати з однієї водойми в іншу. У наш час зберігся один вид кистеперої риби – латимерія, що живе в Індійському океані.

Від кистеперих риб пішли перші наземні хребетні – стегоцефали, які поєднують ознаки риб, земноводних і плазунів. Стегоцефали жили в болотах. Довжина їхнього тіла коливалася від декількох сантиметрів до 4 м. Їхня поява була пов’язана з рядом ароморфозів, серед яких важливе значення для життя на суші мало формування п’ятипалої кінцівки, легеневого дихання.

Протягом усього кам’яновугільного періоду, або карбону, панував теплий і вологий клімат. Суша покрилася болотами, лісами із плаунів, хвощів, папоротей, висота яких сягала більше 30 м.

Пишна рослинність сприяла формуванню родючих грунтів і утворенню родовищ кам’яного вугілля, за що цей період і отримав назву кам’яновугільного.

У карбоні з’являються папороті, що розмножуються насінням, перші ряди літаючих комах, плазуни. В еволюції тварин відбуваються ароморфози, які зменшують їх залежність від водного середовища. У плазунів збільшується запас живильних речовин у яйцеклітині, формуються оболонки, що захищають зародок від висихання.

У пермський період відбуваються сильні горотвірні процеси, клімат стає більш сухим. Це призвело до широкого поширення голонасінних рослин і тварин-плазунів.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Робота з підручником

Школярі працюють із малюнками на с. 253-254, потім вони читають текст на с. 253-254.

Перевірити свої знання учні можуть, відповівши на запитання 1-4 на с. 256.

V. Самостійна робота учнів

Учні ознайомлюються з рубрикою “Запам’ятайте найважливіше” на с. 255, при необхідності записують висновки в зошит.

VI. Підсумки уроку

Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові знання, яких вони набули в процесі цього уроку.

VI I. Домашнє завдання

У підручнику [1] прочитати § 57, с. 253-254.