Які препарати приймати при коксартрозі

Медикаментозне лікування артрозу тазостегнового суглоба – складова комплексної терапії. Список препаратів для лікування артрозу, їхнє дозування, тривалість прийому залежать від стадії. На ранній основна роль відводиться хондропротекторам, засобам поліпшення мікроциркуляції. У лікуванні коксартрозу 2 ступеня тазостегнового суглоба хондропротектори, як і раніше, ефективні, але зростає роль знеболювальних, протизапальних. На 3 стадії іноді доводиться вдаватися до легких наркотичних аналгетиків. Будь-які препарати при коксартрозі тазостегнового суглоба можна приймати лише за призначенням лікаря згідно з розробленою ним схемою.

Групи препаратів від артрозу

Численні препарати для лікування коксартрозу тазостегнового суглоба можна згрупувати відповідно до впливу, який вони надають:

• стимулятори репаративних процесів (хондропротектори, гіалуронова кислота);
• знеболювальні (ненаркотичні, слабкі опіоїдні та комбіновані анальгетики, нестероїдні протизапальні). Міорелаксанти, які розслаблюють мускулатуру, знімають спазм, до знеболюючих не відносяться, хоча допомагають при болях у м’язах;
• протизапальні, нестероїдні (НПЗЗ) та стероїдні (глюкокортикоїди, ГКК);
• що покращують мікроциркуляцію крові та судинорозширюючі препарати (ангіопротектори, вазодилатори, місцевоподразнюючі мазі).

Поруч із медикаментозними препаратами на лікування коксартрозу тазостегнового суглоба застосовують вітамінно-мінеральні комплекси, БАДи, спортивні добавки. Вони не замінюють основного лікування, лише доповнюють його. Хоча ці засоби відпускаються без рецепта і не належать до ліків, приймати їх без узгодження з лікарем не варто.

Хондропротектори

Практично всі препарати при коксартрозі кульшового суглоба застосовують для полегшення симптомів. На механізм розвитку хвороби впливають лише хондропротектори. Вони стимулюють регенерацію хрящової тканини, містять необхідні її відновлення компоненти. При артрозі активізується вироблення ферментів, що руйнують клітини хрящової тканини. Активні інгредієнти хондропротекторів пригнічують активність цих ферментів, захищаючи хрящ від руйнування. Назва «хондропротектори» означає «захисники хряща». У фармацевтичних довідниках ці препарати описують як коректори метаболізму чи стимулятори репарації, регенерації хрящової тканини.

Деякі протизапальні препарати при коксартрозі усувають симптоми, але надають руйнівну дію на хрящ. Хондропротектори нейтралізують цей побічний ефект. Вони також мають помірну знеболювальну та протизапальну дію, що дозволяє знизити дозування НПЗЗ.

Репаративна дія хондропротекторів проявляється переважно на ранній стадії. Коли руйнування хряща лише починається, тривалий курс лікування хондропротекторами сприяє його відновленню. При коксартрозі 2-го ступеня роль цих препаратів зводиться до уповільнення руйнування хряща. Іноді їх призначають і на 3 стадії, але метою є не лікування коксартрозу, а профілактика артрозу інших суглобів, навантаження на які зростає.

До цієї групи належать:

• препарати 1 покоління, переважно ін’єкційні складні органічні сполуки – Румалон, Алфлутоп, Артепарон;
• монопрепарати хондроїтин сульфату – Хондроксид, Структум, Хондролон, Мукосат;
• монопрепарати глюкозаміну (гідрохлориду або сульфату) – Артрон флекс, Глюкозамін, Дона, Ельбона;
• поліпрепарати (хондроїтин + глюкозамін) – Терафлекс, Артра, Артрон комплекс;
• комбіновані препарати, які, крім хондропротекторів, містять протизапальні компоненти (НПЗП диклофенак, ібупрофен або сероорганічна сполука метилсульфонілметан) – Терафлекс адванс, Мовекс актив, Артрон триактив форте.

Найбільш ефективним є системне застосування хондропротекторів у таблетках або ін’єкціях, його можна доповнити нанесенням мазей.

Застосовуючи цей препарат від коксартрозу тазостегнового суглоба, потрібно враховувати низку моментів:

• у суглобовій порожнині не повинно бути запального випоту;
• анатомічні особливості кульшового суглоба ускладнюють виконання внутрішньосуглобових ін’єкцій, їх рекомендується виконувати під контролем УЗД;
• з появою болю введення препарату слід припинити.

Знеболювальні та протизапальні

Знеболюючі препарати при коксартрозі призначають, якщо болі досить інтенсивні, не проходять після відпочинку, не піддаються усуванню фізіотерапевтичними методами:

• на ранній стадії досить ефективний парацетамол, аналгетик-антипіретик;
• від коксартрозу 2 ступеня з больовим синдромом зазвичай призначають НПЗЗ, які поєднують знеболювальну дію з протизапальною;
• до них вдаються на 3 стадії, за показаннями доповнюючи їх прийом наркотичними або комбінованими анальгетиками (Промедол, Трамадол), антидепресантами;
• ГКК (Діпроспан, Преднізолон) призначають при артрозі кульшового суглоба, ускладненому інтенсивним запальним процесом.

Найбільш популярним у ревматологів препаратом тривалий час був Диклофенак. Він знімає і біль, і запалення, але таблетки не можна приймати тривалими курсами через побічні ефекти. Диклофенак також входить до складу безлічі мазей, гелів. Але зовнішні ліки від артрозу кульшового суглоба допомагають гірше. Диклофенак відноситься до неселективних інгібіторів циклооксигенази, які відрізняються високою гастротоксичністю (шкідливі для органів травлення).

Селективні інгібітори пригнічують лише погану ізоформу цього ферменту, ЦОГ-2, яка бере участь у запуску запального каскаду. На «корисну» ізоформу ЦОГ-1, яка бере участь у захисті слизових шлунково-кишкового тракту, ці препарати не впливають або впливають незначно.

Серед препаратів нового покоління (селективних) найкраще вивчений мелоксикам (Моваліс) із групи оксикамів. Це один із небагатьох НПЗЗ, курс лікування яким може становити місяць і більше, він знімає біль та запалення, не руйнуючи хрящову тканину. Його частіше призначають на 3 стадії коксартрозу, коли біль стає постійним. Здебільшого препарат приймають у таблетках, щодня по 7,5–15 мг. У яких дозах і скільки часу приймати мелоксикам, визначає лікар, виходячи з вираженості больового синдрому. Лікують коксартроз та Аркоксія, це ще один селективний інгібітор ЦОГ-2, НПЗП групи коксібів. Ці таблетки при коксартрозі тазостегнового суглоба слід приймати щодня по 30 мг. Препарат відпускається лише за рецептом.

Судинорозширюючі

Запустити механізм розвитку артрозу можуть різні фактори. Дуже часто руйнування хряща починається через порушення кровопостачання суглоба та венозного відтоку. З кров’ю суглобові тканини отримують усі необхідні поживні речовини, а застійні процеси перешкоджають регенерації. Тому як допоміжне лікування при коксартрозі вдаються до судиннорозширювальних препаратів. Якими саме препаратами можна стимулювати кровообіг у ділянці тазостегнового суглоба, і наскільки доцільним є їх застосування, визначає лікар. Основне призначення будь-яких препаратів, що впливають на судини – лікування не артрозів, а супутніх захворювань.

Судинорозширювальну дію мають мазі на основі бджолиної, зміїної отрути, витяжки пекучого перцю та інших дратівливих компонентів. Але основна мета активізації кровообігу за допомогою таких мазей – зняти біль та запалення, зменшити набряклість. Мазі, гелі діють на м’які тканини, поліпшити кровопостачання кульшового суглоба шляхом їх нанесення на шкіру складно, оскільки суглоб розташований надто глибоко. Взагалі, найкращим способом активізувати кровообіг при артрозі є не медикаменти, масаж або фізіотерапевтичні процедури, а гімнастика і посильна фізична активність.

Вітаміни та БАДи

Вітамінні комплекси та різні добавки не є лікарськими засобами, але вони відіграють істотну роль у лікуванні артрозів. Пацієнтам рекомендується переглянути свій раціон, щоб отримувати максимум вітамінів, мікроелементів та природних хондропротекторів із продуктами харчування. Особливо важливі при артрозах вітаміни групи В. Вони сприятливо впливають на обмінні процеси, стан кісткової тканини, знижують інтенсивність болю. Для синтезу колагену, найважливішого компонента хрящової тканини, та підтримки м’язового тонусу необхідний вітамін С. У регенерації тканин бере активну участь вітамін Е. З мінералів суглобам необхідний, насамперед, кальцій, яке засвоєнню сприяє вітамін D.

Лікар може порекомендувати пацієнтам з коксартрозом прийом:

• полівітамінів Антиоксикапс, у тому числі з мінеральними добавками;
• комплексу вітамінів групи В – Пентовіт;
• БАДів з глюкозаміном, хондроїтином, вітамінами та мінералами – АртіВіт, Остеомакс, СустаНорм;
• БАДів серії Літовіт для нормалізації обмінних процесів та очищення організму від шлаків, токсинів.

Також в аптеках можна знайти креми, мазі з екстрактами цілющих трав (шабельника, живокосту), добавками хондроїтин сульфату та глюкозаміну, які відносяться не до лікарських засобів, а до косметичних засобів. Такі препарати добре знімають біль, але не варто розраховувати, що вони допоможуть відновити зруйнований суглоб.

Існує безліч препаратів, яких можна вдатися для лікування коксартрозу. Одні слід приймати не довше 2 тижнів, інші – до півроку. Одні призначають курсами з певною періодичністю, інші – лише за наявності симптомів. Знеболювальні таблетки можна без проблем купити в аптеці, а ін’єкційні препарати (хондропротектори, гіалуронат) відпускаються лише за рецептом, і робити внутрішньосуглобові ін’єкції може лише фахівець. Не варто призначати собі якісь препарати самостійно, навіть якщо вони здаються абсолютно невинними. Розробка схеми медикаментозної терапії при артрозі – завдання ревматолога, але пацієнту корисно розуміти, як діють ті чи інші препарати.

БАДи відпускаються без рецепта, тому що не належать до ліків, але їхнє вживання варто погодити з лікарем. Оскільки це доцільно лише у комплексній терапії, а самостійне призначення буває неефективним.

Препарати для лікування артриту тазостегнового суглоба

Запалення вносить серйозні зміни у життєвий уклад. Щоб згладити наслідки патології або усунути проблему повністю, необхідно виключити причину, що призвела до появи недуги. При інфекційній етіології призначають антибіотики. Щоб позбавитися запального процесу, крім антибіотиків, приймають нестероїдні препарати типу Нурофена та Аспірину. Якщо болі стійкі, а запалення явно виражене, лікар може вдатися до гормонотерапії.

До кожного пацієнта має бути індивідуальний підхід, оскільки інтенсивність розвитку патології може суттєво відрізнятися. При артриті застосовують спазмолітики, жарознижувальні, загальнозміцнюючі, вітамінно-мінеральні комплекси. При аутоімунних патологіях призначають імуномодулятори.

Щоб регенерувати хрящову тканину, застосовують хондропротектори.

Препарати для лікування артрозу тазостегнового суглоба

Препарати при артрозі кульшового суглоба застосовують переважно як засоби для усунення хворобливої ​​симптоматики (Моваліс, Німулід, Целебрекс, Диклофенак, Кетопрофен). Вони добре справляються з болем, але лікувальним ефектом не мають. Тривалий прийом нестероїдних речовин протизапального впливу негативно впливає на водний баланс хрящових тканин.

Найкращими засобами для медикаментозного лікування артрозу тазостегнового суглоба вважаються препарати з хондропротекторною дією (Глюкозамін, Хондроїтинсульфат). Щоб оцінити результат від впливу хондропротекторів на суглоби, необхідно пройти кілька курсів регулярного застосування з дотриманням правил дозування. Вони ефективні будь-якої стадії захворювання.

Ліки від коксартрозу тазостегнового суглоба

Медикаментозне лікування коксартрозу тазостегнового суглоба проводять лише при ураженнях 1-2 ступенів. При серйознішій клінічної картині призначають оперативне втручання.

При реактивних запаленнях тазостегнових суглобів для згладжування больових відчуттів, зняття набряку та усунення запального процесу застосовують Бруфен, Піроксикам, Диклофенак.

До перерахованих вище медикаментів слід додати Моваліс, який відрізняється більш м’яким впливом на організм.

Для терапії коксартрозу лікарі в комплексну терапію включають судинорозширюючі засоби: Циннарізін, Трентал, Теонікол. Вони сприяють нормалізації кровообігу у суглобах, відповідно прискорюють відновлювальні процеси.

Для зняття гіпертонусу призначають міорелаксанти (Сердалуд, Мідокалм). Препарати дієві при необхідності розслабити мускулатуру, покращити циркуляцію крові, зняти больовий симптом, але вони потребують акуратного підходу до лікування. Такі засоби негативно впливають на нервову систему та викликають уповільненість реакції, переднепритомний стан.

Відновити хрящ, покращити його стан допоможуть хондропротектори. Курс лікування підбирає лікар.

Медикаментозне лікування тазостегнового суглоба

Перед тим як приступити до лікування, варто уважніше ознайомитися з препаратами, які призначає лікар. Особливу увагу звертають на протипоказання та побічні відхилення після лікарських засобів. Потрібно пам’ятати, що препарати для лікування коксартрозу тазостегнового суглоба негативно впливають на життєво важливі органи.

Для лікування та профілактики ХВОРОБ СУСТАВІВ І ХРЕБТА наші читачі використовують метод швидкого та безопераційного лікування, рекомендований провідними ревматологами України, які вирішили виступити проти фармацевтичного свавілля і представили ліки, які ДІЙСНО ЛІКУЄ! Ми ознайомилися з цією методикою і вирішили запропонувати її вашій увазі. Докладніше.

Хондропротектори

Препарати безпосередньо впливають на механізм розвитку патології. Вони сприяють прискореному відновленню хрящової тканини, пригнічують продукування ферментів-руйнівників хряща. Їх справедливо називають регуляторами метаболічних процесів та стимуляторами відновлення хрящових тканин. Хондропротектори не дають проявлятися побічним відхиленням від протизапальних засобів. Застосовуючи хондропротектори допускається зниження дози нестероїдних засобів.

Гіалуронова кислота

Хондропротектор 2-го покоління. Синовіальна рідина містить переважно гіалуронову кислоту. Вона є натуральним, природним мастилом суглобів. При патологічній нестачі кислоти, синовіальні оболонки зазнають процесу переродження.

Синовіальна рідина змінює свою консистенцію, також зменшується її кількість. Через ін’єкції вдається відновити необхідні обсяги. Завдяки ін’єкціям з гіалуроновою кислотою відновлюється функціонування суглобів та їх харчування. Препарати здатні зняти запальний процес і мають аналгетичну властивість.

Судинорозширюючі препарати

Порушення циркуляції крові часто призводить до хвороби опорно-рухового апарату. Суглобові тканини не отримують необхідного живлення, а застою загальмовують регенеративні властивості суглобів відновлюватися. Зазвичай судинорозширюючі призначають як допоміжні засоби. При лікуванні судинних супутніх недуг спостерігається позитивний вплив на суглоби.

Знеболювальні засоби

Знеболювальні препарати прописують при болях у тазостегнової ділянці, які стабільно утримуються, незалежно від ступеня активності. Залежно від ступеня захворювання лікар підбирає препарат та силу його на симптом. Якщо на початкових етапах недуги допомагає парацетамол, анальгетик-антипіретик, то на 3 стадії показано застосування препаратів з наркотичними або комбінованими анальгетиками, антидепресантами (Трамадол, Промедол). Потрібно пити трентал, який покращує мікроциркуляцію.

При складному перебігу артрозу доцільним є призначення гормональних препаратів (Преднізолон, Дипроспан). Стадії коксартрозу, лікування та дозу визначає лікар.

Як самостійний препарат або у складах мазей застосовують Диклофенак. Препарат користується популярністю, але тривала терапія пігулками вкрай небажана.

Навіть “запущені” проблеми із суглобами можна вилікувати вдома! Просто не забувайте щодня мазати цим.

Вітаміни та БАДи

Вітаміни та БАДи не є лікарськими препаратами, але їх роль у терапії патології тазостегнових суглобів не слід недооцінювати. Вітаміни групи В позитивно впливають на обмінні процеси, покращують структуру кісток, згладжують біль.

Для відновлювальних процесів важливо пити вітамін Е, кальцій та вітамін D, вони беруть участь у формуванні міцності кісткових тканин. У комплексі з іншими препаратами БАДи та вітаміни добре впливають на відновлювальні процеси. Дотримуючись схеми вітамінотерапії, можна допомогти організму впоратися із серйозними проблемами.

Нестероїдні протизапальні препарати

Найчастіше при болях та запаленнях лікарі прописують нестероїдні препарати протизапальної дії. Такі засоби дають найшвидший ефект, тому що результативно усувають симптоматику, але цілющими властивостями вони не мають. Вживання нестероїдних препаратів вимагає обережності та дотримання всіх рекомендацій лікаря.

Міорелаксанти

Міорелаксанти – це лікарські препарати у вигляді гелю, що розслабляють поперечно смугу мускулатуру в області ураженого суглоба. Прийом таких ліків потребує особливого контролю, оскільки вони пригнічують центральну нервову систему. Застосовуючи в терапевтичних цілях, дотримуючись рекомендацій лікаря та дозування, можна отримати справді хороші результати.

Народна медицина

Нетрадиційні методи лікування порівняно недорогі та дієві лише за комплексного підходу разом із медикаментозними препаратами. Часто консервативна медицина доповнює свої методи на проблему рецептами травників, народних цілителів. Будь-які лікувальні процедури необхідно обговорювати з лікарем.

Примочки, компреси, трави з судиннорозширювальним ефектом, сечогінні та стимулюючі метаболічні процеси можуть бути хорошими засобами для профілактики недуг. Також вони ефективні зі зняттям симптомів при перших ознаках розвитку хвороби.

Профілактика захворювань кульшового суглоба

Першим і основним правилом недопущення розвитку недуги є усунення всіх можливих причин, які спровокують порушення структури хребетного стовпа. Для цього варто проаналізувати звичний життєвий уклад та внести деякі коригування.

Запобігти розвитку патології можна, дотримуючись наступної схеми.

Перегляд гастрономічних звичок

Харчування має бути збалансованим, поживним, насиченим корисними речовинами. Правильно протікають обмінні процеси та налагоджений метаболізм, не допускають появи проблем із зайвою вагою та ожирінням. При надмірній повноті уповільнюються процеси регенерації хрящів, а у разі ігнорування патології відновлювальні процеси припиняються повністю.

Збільшення активності

Якщо є схильність до патологічних змін у кульшовому суглобі, фізична активність важлива, але навіть якщо хвороба не виявляється, навантаження на суглоби необхідно контролювати. Силові вправи, носіння важких речей, надмірні навантаження на нижні кінцівки можуть дати поштовх розвитку хвороби або посилити хворобу, що у стадії ремісії.

Масаж та лікувальні вправи

Лікувальна гімнастика з профілактичною метою дає більшу ймовірність того, що можна уникнути появи дегенеративних змін хребетного стовпа, а також провести коригування за перших ознак недуги. Підбирати комплекс вправ для підтримки тазостегнових суглобів і хрящів опорно-рухового апарату повинен лікар з урахуванням зібраного анамнезу та загального стану організму пацієнта.

Для профілактики можна виконати таку зв’язку вправ:

1. Прийняти вихідне положення, лежачи на спині.
2. Зігнути нижні кінцівки в колінному суглобі, після чого розігнути та випрямити (10 повторів).
3. Згинають обидві нижні кінцівки, стопи щільно стоять притиснутими до підлоги. Піднімають таз, стискають сідниці (по 10 підходів).
4. Змінити становище, перевернувшись на живіт. Одну кінцівку згинають під кутом 90 градусів. Прагнуть відірвати кінцівку від підлоги (по 10 підходів). Ногу міняють.
5. Розташовуються на боці, упершись долонею або ліктем на підлогу. Нижні кінцівки рівно витягують, шкарпетки тягнуть він. Виконують 10 підходів підняття ноги, після чого кінцівку змінюють.
6. Присівши на будь-яку поверхню, зводять коліна, п’яти розводять убік. Відраховують 10 рахунків (виконують 15 підходів).

Не варто відразу намагатися виконати всі вправи, новачкам краще виконати зв’язку по три підходи, поступово нарощуючи навантаження.

Легкий біль у процесі занять перестав бути патологією чи провісником захворювання.

Дія масажу має гарний результат, оскільки:

• Він позбавляє гіпертонусу м’язової мускулатури.
• Налагоджує циркуляцію крові. Інтенсивна циркуляція сприяє прискореній регенерації хрящів.
• Під дією масажу посилюється проникаюча здатність мазей, кремів, гелів та інших лікарських форм.
• Це приємна процедура, що допомагає розслабитися і упорядкувати психоемоційний стан.

Потрібно не допускати переохолодження. Взимку одягатися слід за погодою, уникати тривалих перебування на холоді.

Слід уникати ситуацій, у яких можуть постраждати кульшові та інші суглоби. Спровокувати травматичні випадки можуть:

• Самостійно підібраний ЛФК.
• Порушення техніки при виконанні зарядки.
• Вивихи через невдало поставлену стопу, стрибки, слизьку поверхню.
• Ожиріння.
• Великі навантаження у професійній та спортивній діяльності.

Порушення у суглобах будь-якої етіології простіше запобігти, ніж лікувати. Якщо момент втрачено та з’явилися перші ознаки патології, ще не все втрачено. Завзятість пацієнтів, консультація грамотного спеціаліста допоможуть компетентно підійти до вирішення проблеми. Головне не залишати проблему на самоплив, у такому разі точно не буде жодних покращень. Важливо почати лікуватися вчасно та уникнути наслідків.

Як забути про болі в суглобах назавжди?

Ви коли-небудь відчували нестерпний біль у суглобах або постійний біль у спині? Зважаючи на те, що ви читаєте цю статтю — з ними ви вже знайомі особисто. І, звичайно, ви не з чуток знаєте, що таке:

• постійні ниючі та гострі болі;
• неможливість комфортно та легко пересуватися;
• постійна напруга м’язів спини;
• неприємний хрускіт і клацання у суглобах;
• різкі простріли у хребті або безпричинні болі у суглобах;
• неможливість довго сидіти в одній позі.

А тепер дайте відповідь на запитання: вас це влаштовує? Хіба такий біль можна терпіти? А скільки ви вже витратили на неефективне лікування? Правильно — час із цим кінчати! Згодні? Саме тому ми вирішили опублікувати ексклюзивне інтерв’ю, в якому розкрито секрети позбавлення від болю у суглобах та спині. Ознайомитись докладніше.

Здрастуйте, шановні відвідувачі та гості блогу! З нашого огляду ви дізнаєтеся, які знеболювальні при коксартрозі кульшового суглоба особливо ефективні.

Будь-які різновиди артрозу супроводжуються болючими відчуттями, які виникають при навантаженнях. При розвитку хвороби біль стає інтенсивнішим, тому знеболювальні є необхідним компонентом комплексного лікування.

Якщо не лікувати патологію своєчасно, то хрящовий прошарок сильно зруйнується. Процес може закінчитися нерухомістю суглобів.

Перш ніж приймати знеболювальні засоби, необхідно проконсультуватися з лікарем, адже препарати лише прибирають симптоматику, але не усувають джерело хвороби.

Особливості та причини болю при коксартрозі

При артриті та коксартрозі суглоб поступово руйнується. Обмінні процеси, судинні хвороби та вікові зміни змінюють вміст синовіальної рідини та хімічні характеристики хряща.

Негативно впливають і механічні фактори: надмірні навантаження, травми та дисплазія.
Гіаліновий хрящ діє як амортизуючий елемент і прокладка між кістками. Під тиском виділяється рідина, яка діє як мастило, і забезпечує ковзання поверхонь.

При порушенні вироблення синовіальної рідини до хряща перестають надходити поживні компоненти.
Болючість у суглобах може бути за таких причин:

1. При сильному руйнуванні хряща на кісткову тканину розподіляється сильне навантаження, що викликає інтенсивний біль.
2. У порожнині суглоба можуть бути осколки остеофітів і осколків гіалінового хряща. Якщо такі частинки проникають у суглобові щілини, з’являється різкий біль.
3. Слабкість у суглобових зв’язках також провокує болісний спазм.
4. Запалення синовіальної оболонки часто супроводжується хворобливими явищами.

Спочатку виникають ниючі болі, які з’являються на початку руху. При 2 ступені коксартрозу болючість відчувається тривалий час і навіть після невеликого навантаження.

При хворобі 3 ступеня або 4 болі не проходять у нерухомому стані. Найчастіше болючі відчуття локалізуються в області паху та стегон, а також у сідницях та попереку.

При атрофуванні стегнових м’язів збільшується навантаження на коліно, а біль проявляється у місці з’єднання колінного суглоба та сухожилля.

Навіщо необхідні знеболювальні

Артроз формується поступово. Спочатку з’являються болі, що тягнуть при навантаженнях, а потім виникає клацання і хрускіт.

Потім болі стають тривалими.

Обов’язковий етап лікування – вибір знеболювальних. Які пити ліки має призначати лікар.

При цьому проводиться ретельна діагностика та враховуються індивідуальні особливості хрящової тканини.
Щоб зняти біль, застосовуються різні способи:

1. Знеболюючі препарати у вигляді пігулок.
2. Внутрішньом’язові уколи протизапальних нестероїдних препаратів.
3. Новокаїнові блокади.
4. Використання знеболювальних мазей.
5. Компреси.
6. Ін’єкції гормональних засобів.

Які препарати існують

Протизапальні препарати нестероїдного типу призначають після встановлення діагнозу. Знеболюючі препарати можна приймати не більше двох тижнів.

Якщо немає результату, використовуються інші методи лікування.
При лікуванні артрозів застосовують такі препарати:

• кеторолак має знеболюючий вплив. Приймати по таблетці через кожні 5-6 годин;
• кетопрофен випускається в капсулах та таблетках;
• диклофенак виробляється у капсулах по 25 мг;
• ібупрофен при захворюваннях суглобів призначають 400 мг.

Непогано знімають біль гелі, мазі та креми.

При коксартрозі використовують такі препарати:

• протизапальні мазі нестероїдного типу – Вольтарен, Диклофенак та Індометацин;
• судинорозширювальні та місцевоподразнюючі мазі – Капсікам, Фіналгон та Ефкамон;
• комбіновані мазі протизапальної та місцевоподразнюючої дії. Випросал із вмістом скипидару, камфори та зміїної отрути.

Апізатрон містить гірчичну олію, бджолину отруту та метилсаліцилат. Еспол містить у складі димексид та витяжку червоного перцю.

Препарати для ін’єкції

Деякі препарати Диклофенак, Вольтарен та Кеторолак робляться також для внутрішньом’язових ін’єкцій.

Їх застосовують для знеболювання при коксартрозі.
Використовуються внутрішньосуглобові ін’єкції глюкокортикостероїдів, що мають знеболювальні властивості.

Їх призначають при запальних процесах. Ін’єкції роблять у суглобову порожнину.

Гормональні засоби комбінують з анестетиками – лідокаїном, меркаїном та новокаїном. При коксартрозі роблять періартікулярні блокади в навколосуглобові тканини.

Часто застосовуються і ін’єкції гіалуронової кислоти, які дозволяють позбутися болю.
Ефективні препарати може призначити лише фахівець. При правильному використанні знеболювальні ліки допоможуть полегшити стан будь-якої стадії хвороби.

У будь-якому випадку за бажання одужання можливе.

Коксартроз: симптоми, причини і лікування

Коксартроз (остеоартрит кульшового суглобу) – це хронічне захворювання дегенеративно-дистрофічного характеру з ураженням кульшових суглобів.

Кульшовий суглоб (тазостегновий суглоб) – це суглоб між тазовою та стегновою кістками, а остеоартрит кульшового суглоба — це зношування хряща, що вкриває поверхні голівки стегнової кістки та вертлюгової западини тазу. Кістка під пошкодженим хрящем розростається, утворюючи кісткові шпори (остеофіти) навколо суглоба. Це зношування викликає запалення суглобів, що призводить до болю та дискомфорту, які посилюються в міру прогресування хвороби.

Біль, як правило, є однією з перших ознак при діагностиці коксартозу або остеоартриту кульшового суглоба. З плином часу і розвитком захворювання больові відчуття посилюються. Біль може віддаватися в пах, іноді в сідницю або задню частину стегна. Біль у коліні також може вказувати на цей діагноз, який, звичайно ж, підтвердить рентген. Біль у суглобах, функціональні порушення та кульгання поступово посилюватимуться.

Через деякий час виникає хрускіт в суглобі, пацієнт починає кульгати і обмежувати рух хворої ноги. Захворювання в стадію загострення може призвести невдалий рух або надмірне фізичне навантаження. Коксартроз є серйозним захворюванням, яке швидко призводить до непрацездатностті, оскільки вражає несучий суглоб.

У чому причина коксартрозу?

Факторів, які можуть провокувати артроз кульшового суглоба досить багато. Серед них можна виділити основний фактор, який найбільше сприяє зародженню та розвитку коксартрозу – це гіподинамія у всіх її проявах: низька рухова активність, перебування тривалий час в одній позі, циклічні навантаження тощо. Все це призводить до порушення живлення суглобового хряща, а згодом і до його дегенерації.

Детальніше процес зародження і розвитку коксартрозу виглядає наступним чином:

1. Слабшає (стає гіпотонічним) м’яз. В результаті він перестає виконувати властиві йому функції і «випадає» з природнього кінематичного ланцюга. Це спричиняє збій в роботі всієї опорно-рухової системи.
2. Компенсаторне включення здорового м’язу замість слабкого. Поряд з цим додатковим навантаженням, здоровий м’яз виконує і свої основні функції, що призводить до перенапруження. З часом здоровий м’яз спазмується і починає боліти.
3. Утворення м’язово-функціонального дисбалансу (МФД). Це результат того, що гіпотонія одних м’язів спричиняє укорочення ( гіпертонус) інших. МФД проявляє себе зміною пози людини ( це передусім порушення постави, перекіс тазу, тощо) Так, наприклад, при виникненні слабкості великого ромбовидного м’язу, то з метою компенсації його слабкості коротшає малий грудний м’яз, що спричиняє сутулість.
4. Порушення біомеханіки опорно-рухової системи. М’язово-функціональний дисбаланс спричиняє розбалансованість всієї кістково-м’язової системи. Результатом стає відхилення від природньої осі розподілу векторів навантажень як на суглоби, так і на хребет в цілому.
5. Погіршення кровообігу, циркуляції лімфи і іннервації. Це наслідок сидячого, малорухомого способу життя. Призводить все це до порушення обміну речовин і запуску механізмів дегенеративно- дистрофічних явищ.
6. Руйнування суглоба. Порушення живлення структур хребта та суглобів призводить до розвитку дегенеративно-дистрофічних процесів і зрештою, – відбувається їх руйнування.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що є дві основні, взаємопов’язані причини коксартрозу:

1. Перша – тонусно-силові дисфункції м’язів.

2. Друга – порушення кровообігу і циркуляції лімфи і як наслідок – погіршення живлення хряща.

Як традиційнно лікують коксартроз?

Лікування коксартрозу кульшового суглоба традиційними методами здійснюється із застосуванням консервативного лікування, коли застосовуються знеболюючі і протизапальні препарати; введення суміші стероїдів і антибіотиків в суглоб; оксібаротерапія, ванни, УВЧ, електрофорез новокаїну, тепло і т.п. При неефективності такого лікування вдаються до хірургічного лікуванняї (артродез або артропластика, ендопротезування тазостегнового суглоба).

Медикаментозне лікування не забезпечує усунення причин захворювання. Консервативне медикаментозне лікування зводиться до придушення больових відчуттів і запалення. Воно не спрямоване на пошук причини і її усунення. Тому після його застосування, хвороба продовжує прогресувати.

Важливо, що тривале застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) має серйозні побічні ефекти, серед основних: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Також слід знати, що у 1 з 20 осіб, які приймають нестероїдні протизапальні засоби, виникає симптоматична або ускладнена виразка шлунка і дванадцятипалої кишки. Крім того, є ряд досліджень, які підтверджують прогресування деградації хряща в результаті тривалого прийому нестероїдних протизапальних засобів.

Сучасний розвиток медицини, розуміння фізіології людського організму дає підставу по-новому подивитися на роль і місце природних, немедикаментозних підходів до лікування.

Сьогодні з’явилася альтернатива і можна розглядати два шляхи лікування артрозу:

• фармакологічними методами. Як не сумно, але – чим довше приймаємо ліки, тим більше руйнуємо своє здоров’я і часто незворотньо.
• методами інтегративної кинезитерапии. Радує, то, що – чим довше застосовуємо закони природного оздоровлення, тим здоровіше, красивіше і молодше стаємо.

Важливо відзначити, що в початковій стадії захворювання повністю виліковне, однак якщо хворий ігнорує симптоми коксартрозу або вдається тільки до медикаментозного лікування, захворювання може перейти в другу і третю стадію.

У перебігу хвороби, больовий синдром призводить до збою в правильній послідовності включення м’язів в виконуваному русі і створюються неповноцінні тимчасові компенсації. Якщо їх не зруйнувати, то це призведе до їх закріпленню та формуванню кістково-м’язового дисбалансу, а це шлях до прогресування коксартрозу і нових захворювань опорно-рухового апарату.

Як відбувається лікування коксартрозу методом Інтегративної кінезітерапії?

Процес лікування остеоартриту кульшового суглобу з використанням Системи інтегративної кінезітерапії має певні особливості як в частині пошуку причини так і в процесі відновної терапії.

Система інтегративної кінезітерапії передбачає комплексний підхід до лікування остеоартріту кульшового суглоба. Ми цілком поділяємо думку відомих авторів, докторів медичних наук Lozada C.J., Culpepper S.J. висловлену на електронномму ресурсі Medscape в статті Osteoarthritis (https://emedicine.medscape.com/article/330487-overview) щодо необхідності при остеоартриті призначати комбінацію немедикаментозної та фармакологічної терапії. До основних засобів можна віднести: фізичні вправи та фізіотерапія, а також внутрішньосуглобове введення плазми крові [1].

Фахівці Медичного центру кінезітерапії “KinesisLife” виходять з того, що захворювання опрно-рухового апарату мають переважно біомеханічний характер. Це означає, що неправильний рух в результаті м’язових дисфункцій може викликати біомеханічні зміни в суглобах і спричинити їх руйнування. З вищевикладеного зрозуміло, що в процесі зародження і розвитку коксартрозу ключову роль відіграють м’язові дисфункції.

Таким чином, особливість і відмінність процесу лікування від традиційного в тому, що він розпочинається з пошуку причини на основі Мануального м’язового тестування. Після виявлення поблемних м’язів, відбувається їх корекція з використанням переважно мануальних технік (остеопатія, масаж, прикладна кінезіологія, тощо). І на третьому заключному етапі з допомогою кінезітерапії відновлюється кровопостачання, інервація, а відповідно і живлення структур кульшового суглоба. А також формується мязовий корсет для закріплення результатів лікування (див. фото). Якщо в пацієнта больовий синдром високої інтенсивності, то йому призначається обезболююча та протизапальна терапія.

Роль м’язової складової в захворюванні

Кульшовий суглоб в організмі піддається великим навантаженням, тому що під час ходьби на нього переноситься майже вся маса тіла. Коли з’являється біль – пацієнт щадить суглоб і тому з часом через гіподинамію виникає зниження тонусу м’язів, а потім і гіпотрофія. Слабість деяких м’язів може провокувати спазм та вкорочення м’язів антагоністів (м’язи, що мають протилежну функцію). Так, наприклад, слабість великого сідничного м’язу (група розгиначів), приводить до спазму клубово-поперекового м’язу або прямого м’язу стегна (група згиначів).

Також часто розвивається слабість групи м’язів, що відводять стегно і вкорочення групи привідних м’язів. Нерідко спазм грушоподібного м’язу призводить до зовнішнього повороту стегна. На тлі неправильної роботи м’язів виникають зміни в них: болючі зони ( тригерні точки ), а також в сухожилках м’язів та в фасціях, що покривають м’язи (так звані фасциальні вкорочення). Формується патологічна установка стегна в кульшовому суглобі – так звана контрактура частіше всього в позиції згинання, приведення та зовнішньої ротації. Така позиція стегна обумовлює відносне вкорочення ураженої нижньої кінцівки та перекіс тазу, що в свою чергу формує сколіоз хребта.

Таким чином, регіональні зміни опорно-рухового апарату викликають цілу низку змін в роботі всієї кістково-м’язової системи і відповідно, загальний стан опорно-рухового апарату, нервової системи та внутрішніх органів впливають на розвиток коксартрозу.

Організм справляється з надвеликими навантаженнями на тазостегновий суглоб завдяки розвиненій м’язовій системі. Тазостегновий суглоб укріплений і захищений потужними м’язами, серед яких значна роль відводиться великому, середньому і малому сідничному м’язам, а також клубово-поперековому м’язу.

Великий сідничний м’яз працює при ходьбі, бігу, підйомі по сходах. Основні рухи, за які відповідальний даний м’яз – розгинання стегна в тазостегновому суглобі, незначне відведення стегна, зовнішній поворот стегна, при фіксованому стегні розгинає таз і тулуб. Приймаючи нерухоме положення знизу, великий сідничний м’яз впливає на таз, підтримуючи його і тулуб над голівкою стегна. Це особливо очевидно при стоянні людини на одній нозі. Даний м’яз робить сильний вплив на все тіло людини, утримуючи його у вертикальному положенні після нахилу.

Середній сідничний м’яз відповідальний за такі основні рухи: відведення стегна, його передні м’язові волокна привертають стегно, а задні – відвертають. При фіксованому стегні цей м’яз утримує таз із тулубом у вертикальному положенні. Крім цього забезпечує стійке положення на одній нозі (стабілізація тазостегнового суглоба).

Під середнім сідничним м’язом знаходиться малий. Цей м’яз відводить стегно, а також бере участь у обертанні стегна досередини.

Збалансована робота м’язів – запорука здоров’ я

Баланс сідничних м’язів відіграє величезну роль у підтриманні правильного стереотипу утримання вертикального положення, сидіння, руху. Для відновлення правильного рухового стереотипу дуже важливо досягти збалансованої роботи як м’язів, які забезпечують рух в тазостегновому суглобі, так і всієї кістково-м’язової системи.

Як уже зазначалося з позиції кінезіології основна причина коксартрозу в м’язових дисфункціях і порушенні живлення хряща. Цей процес супроводжується порушенням розподілу навантаження між вертлюжною впадиною і головкою стегнової кістки. Замість рівномірного і збалансованого навантаження по всьому суглобу відбувається навантаження в певному місці. За рахунок надлишкового навантаження швидко зношуються структури суглоба, і як наслідок – обмеження руху, потім розростання сполучної і кісткової тканини.

Призупинити цей патологічний процес можливо лише застосувавши комплексний підхід на базі Системи інтегративної кінезітерапії. З детальним описом Системи інтегративної кінезітерапії можна ознайомитися на Вікіпедії ( Система інтегративної кінезітерапії ) або в статті наукового журналу “Спортивна медицина та реабілітація” Система інтегративної кінезитерапії як сучасний метод фізичної реабілітації при захворюваннях опорно-рухової системи

Наукове обгрунтування Системи інтегративної кінезітерапії приведене в монографії Головного фізіотерапевта Медичного центру “KinesisLife” Кравченко Б. М. Система інтегративної кінезітерапії: сучасний метод фізичної реабілітації при захворюваннях хребта та суглобів [2,3]. Там ви ознайомитеся з застосуванням системи в сучасній клінічій практиці на реальних прикладах. Усі наукові висновки підтверджені результатами застосування Системи у сучасній клінічній практиці.

А тепер коротко про Систему інтегративної кінезітерапії.

Перший етап Системи інтегративн ої кінезітеррапії

Кінезіологічна діагностика. Мануальне м’язове тестування при коксартрозі починається з гіпотонічних м’язів, які виявляються в ході візуальної діагностики та основних м’язів, які здійснюють рух в тазостегновому суглобі.

При проведенні ММТ пацієнтів з коксартрозом, часто виявляється різко вкорочений і болючий клубово-поперековий м’яз, який під паховою зв’язкою тисне на стегнову вену в результаті чого порушується відтік з нижньої кінцівки і виникає варикоз. Крім того, клубово-поперековий м’яз здавлює стегновий нерв, в результаті чого пацієнт відчуває біль в паху. Коли здавлений стегновий нерв (він іннервує квадріцепс стегна), то важко і боляче піднімати стегно і, відповідно, випрямлену ногу.

Для коксартрозу також характерним є порушення тонусу середніх сідничних мязів. Слід зауважити, що в процесі формування коксартрозу особливу роль відіграє гіпотонічність середнього сідничного м’яза, який не виконує функцію стабілізації тазостегнового суглоба і тазу в цілому. В результаті його слабкості зменшується віддаль між поверхнями вертлюжної впадини і головкою стегнової кістки, що призводить до травматизації хрящової тканини і поступового її руйнування.

Частим є порушення тонусу великих сідничних м’язів. Зниження тонусу великого сідничного м’яза призводить до того, що його функцію намагається взяти на себе грушоподібний м’яз. Перенавантаження даного м’язу може спричинити розвиток міофасціального синдрому «синдрому грушоподібного м’язу». Міофасціальний синдром супроводжується сильним больовими відчуттями. У місці перетину грушоподібного м’яза (який від перенавантаження значно збільшується в розмірах) і великого сідничного отвору можливе защемлення сідничного нерву. Сідничний нерв, який потім ділиться на загальний малогомілковий і великогомілковий, іннервує м’язи задньої групи стегна: двоголовий м’яз стегна, півсухожилковий і півперетинчастий м’язи, та всі м’язи гомілки і стопи.

Необхідно зауважити, що однією з причин слабкості м’яза є компресія нерва, який іннервує цей м’яз. При перетисканні нерва відбувається порушення живлення цього нерва і проведення нервового імпульсу по нерву, тобто його основної функції. У зв’язку з цим всі м’язи, які інервуються цим нервом поступово будуть слабнути.

В процесі проведення діагностики, як правило, встановлюється вкорочення зв’язок кульшового суглоба і попереково-тазових зв’язок. Патологічні зміни в зв’язках часто супроводжуються компресією поперекового відділу хребта з формуванням протрузій міжхребцевих дисків, а також міжхребцевих гриж. В результаті описаних паталогічних змін формується кістково-м’язовий дисбаланс, опорне навантаження посилюється на здоровий суглоб, що стає причиною формування коксартрозу іншого суглоба.

Другий етап Системи інтегративної кінезітеррапії

Кінезіологічна корекція. На цьому етапі здійснюється корекція м’язових дисфункцій, які виявлені в процесі Мануального м’язового тестування. З цією метою застосовуються мануальні техніки (мануальна терапія, остеопатія, кінезіологія, масаж, тощо).

В процесі відновної терапії приділяється особлива увага стану клубово-поперекових та сідничних м’язів, усуненню дисбалансу, роботі по стабілізації тазу, формуванню фізіологічної біомеханіки кульшового суглоба. Необхідно розуміти залежність ефективності відновних заходів від стану хребта. У зв’язку з цим стоїть задача відновлення всіх функцій хребта як єдиної динамічної системи глобальних і локальних м’язових одиниць, включення глибоких м’язів, відповідальних за трофічну функцію і стабілізацію – такі основні напрямки реабілітаційних заходів по системі інтегративної кінезитерапії.

Результатом кінезитерапевтичного впливу має стати позбавлення пацієнта від болю, спазмів і набряків, збільшення амплітуди рухів в тазостегновому суглобі, правильне включення м’язів у кінематичний ланцюг, що забезпечує стан декомпресії суглоба, поліпшення кровообігу і іннервації, формування адекватного рухового стереотипу.

Третій етап Системи інтегративної кінезітеррапії

Кінезітерапевтичний вплив. Метод кінезітерапії полягає у виконанні спеціально розроблених вправ на багатофункціональних тренажерах, створених для лікування та реабілітації. Коли виконуються спеціальні вправи, то в роботу включаються м’язи, зв’язки, сухожилля, судини, серце, органи дихання, ендокринна та нервова система; активується система саморегуляції і репарації в організмі. Метод інтегративної кінезітерапії забезпечує відновлення живлення суглобових поверхонь, знеболюванню, відновленню рухливості, формування адекватного рухового стереотипу і поліпшенню якості життя хворого.

Третій завершальний етап є найбільш тривалим і відповідальним. Від його ефективності в значній мірі залежить кінцевий результат. Він відповідальний як для мультидисциплінарної команди наших фахівців, так і для пацієнта, адже він також беспосередньо задіяний в лікувальному процесі. Не зважаючи, що на перший погляд поцес видається складним, але в дійсності він безболісний, комфортний, навіть приносить задоволення і радість від перемог над хворобою. Ви, переглянувши відео, маєте можливість поринути в атмосферу здорового руху, який дає можливість не лише на завжди забути про хворобу, а і одоровити весь організм.

Які мають бути профілактичні заходи, щоб уникнути коксартрозу?

У МЦ «Kinesis Life» у рамках СІК розроблено Програми визначення відношення пацієнта до групи підвищеного ризику захворювання та за результатами розробляється комплекс превентивних профілактичних заходів з метою мінімізації ризиків.

Наші лікарі переконливо пропонують людям змінити своє ставлення до здоров’я: не чекати, коли захворіють, а заздалегідь здійснювати необхідні запобіжні заходи. Потрібно пам’ятати, що існує низка захворювань, виникнення яких безпосередньо залежить від нашого способу життя. До таких відносяться і захворювання кістково-м’язової системи. Уникнути грізних захворювань хребта та суглобів вам допоможе проходження профілактичного лікування у Медичному центрі «Кінезіс Лайф» по Системі інтегративної кінезітерапії.

Більш детально про Комплексне лікування захворювань хребта і суглобів можна ознайомитися за посиланням:

Використана література:

2. Кравченко Б. М. Система інтегративної кінезітерапії: сучасний метод фізичної реабілітації при захворюваннях хребта та суглобів / Б. М. Кравченко. — Киев : Знання України,2018. – 335с.

3. Кравченко Б. М. Система інтегративної кінезитерапії як сучасний метод фізичної реабілітації при захворюваннях опорно-рухової системи / Б. М. Кравченко // Спортивна медицина і фізична реабілітація. – 2016. – № 2. – С. 66-75. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ smed _2016_2_13.

Автор статті:

Тимрієнко Сергій Дмитрович

Завідувач Медичним центром “KinesisLife” на Лук’янівці, лікар ортопед-травматолог вищої категорії, кінезітерапевт, кінезіолог. Спеціалізується на лікуванні та реабілітації захворювань опорно-рухового апарату. Сергій Дмитрович майже 40 років в медицині, працював за кордоном у відомих клініках. Поряд з класичними методами лікування досконально володіє методами Інтегративної медицини і в першу чергу техніками прикладної кінезіології та кінезітерапії.

ВІДГУКИ ПРО ЛІКАРЯ

З реальними, неприкрашенними відгуками про лікаря Тимрієнка Сергія Дмитровича можна ознайомитися на незалежному ресурсі DOC.ua

Медичний центр KinesisLife підготував для ВАС відео про Комплексне лікування захворювань хребта і суглобів.

Лікування артрозу кульшових суглобів

Деформуючий артроз суглобів кінцівок виявляється у 40 % населення, з яких 16 % втрачають працездатність на тривалий термін. Причиною інвалідності за деформуючого артрозу суглобів нижніх кінцівок є: коксартроз — у 37,6 % випадків, гонартроз — у 31,2 % випадків і деформуючий артроз гомілковостопного суглоба — у 27,7 %. Суглоби нижніх кінцівок уражаються у 84,3 % випадків. Доволі невтішна статистика, і пов’язано це насамперед із сучасним умовами життя (обмежена рухова активність, тривалий час перебування, як правило, в незручних позах за партою, за комп’ютером, надмірні навантаження, часті стреси, тощо)

Артроз тазостегнових суглобів посідає провідне місце серед захворювань ОРА. Коксартроз є доволі поширеним захворюванням серед пацієнтів середнього і похилого віку. Як свідчить статистика, він часто призводить до погіршення якості життя та обмеження або неможливості професійної діяльності. При цьому захворюванні вражається один із найбільших та найважливіших для людини суглобів — кульшовий. Цей суглоб є найпотужнішим в організмі людини, причому на нього припадає максимальне навантаження.

Механізм розвитку артрозу кульшових суглобів

Деформуючий артроз кульшових суглобів(коксартроз) — це дегенеративно-дистрофічне захворювання кульшових суглобів.

Тазостегновий суглоб утворюється за рахунок стегнової та клубової кісток. Вертлюжна западина, яка розміщена в клубовій кістці, формує своєрідну чашу, в якій міститься сферична голівка стегнової кістки. Западина та голівка вкриті гіаліновим хрящем. Хрящова тканина неоднорідна й нагадує губку з тоненькими порами. Вона складається з клітин — хондроцитів та великої кількості міжклітинної речовини, яка містить волокнистий каркас із колагенових волокон і основну речовину, до якої входять білково- вуглеводні комплекси — протеоглікани та глікопротеїни. Останні утримують воду в хрящі, що надає йому пружні властивості. Хрящ має товстий шар і значну міцність та гладкість для ідеального ковзання кісток, поглинання поштовхів і ударів під час рухів.

Суглоб вкритий так званою суглобовою сумкою, яка має достатній розмір та складки для вільних рухів суглобових кінців кісток і зсередини вкрита синовіальною оболонкою. Остання за рахунок посиленого кровопостачання виділяє особливу рідину, що живить хрящ та має специфічні змащувальні властивості, які зумовлюють можливість функціонування суглобів за рахунок утворення захисної плівки на хрящовій поверхні.

Живлення хряща відбувається за рахунок його особливої фізіології. Під час рухів під дією ваги тіла суглобовий хрящ стискається, як губка, а вільна рідина витісняється з нього. При розвантаженні тиск у хрящі спадає, хрящ розширюється і всмоктує в себе свіжу синовіальну рідину, багату поживними речовинами. Таким чином, за кожного руху відбувається живлення хряща. Звідси стає зрозумілим вислів: «Рух для суглобу — це життя».

У товщі сумки є кілька потужних зв’язок між стегном та тазом, що утримують голівку від виходу із западини. Велика кількість потужних м’язів забезпечують правильне розташування суглобових поверхонь та розподіл навантажень під час рухів у суглобі. Всі м’язи можна поділити на три групи:

• що згинають та розгинають стегно;
• що відводять і приводять стегно;
• що повертають його назовні й досередини.

Під час захворювання під дією несприятливих умов порушується живлення хряща, розвивається кисневе голодування через спазм судин, що зумовлює виділення медіаторів запалення. Це негативно впливає на клітини хряща, їхню здатність виробляти міжклітинну речовину. Зменшення кількості хондроцитів, втрата протеогліканів призводять до зменшення міцності й еластичності хряща, розволокнення колагенових волокон, появи дефектів — ерозій та тріщин.

Розвиток дегенеративних змін синовіальної оболонки супроводжується зниженням продукції синовіальної рідини, погіршуються живлення хряща та його змащення. Хрящ руйнується, витончується, його частки можуть спричинити реактивний синовіт — накопичення запальної рідини в суглобі. Кісткові суглобові поверхні через погіршення амортизації відчувають підвищене та нерівномірне навантаження. У субхондральній кістці з’являються зони динамічного перенавантаження, що викликає остеосклероз, перебудову кістки, зміну її кривизни та появу кіст і крайових кісткових розростань — остеофітів. Запалення суглобової сумки приводить до її потовщення та скорочення — фіброзу.

Порушення кровообігу, фіброз суглобової капсули зумовлюють біль у ділянці суглобу, обмеження рухів. Нефізіологічне навантаження додатково погіршує стан суглобу, формується замкнуте коло. Щоб його розірвати, необхідно вирівняти тонус всіх м’язів, покращити кровообіг у ділянці суглобу.

Симптоматика та стадії розвитку

Це захворювання має особливості: безсимптомність на початкових стадіях, хоч іноді трапляється яскрава симптоматика із самого початку. Частіше хворого турбує тільки незначний біль під час ходіння. З часом інтенсивність больових відчуттів посилюються. Біль зазвичай локалізується в області паху, сідниць, а також стегна. Проте є частина пацієнтів, яких турбує біль у ділянці коліна (так звані відбиті болі), і помилково ставиться діагноз гонартроз.

В подальшому до больового синдрому додається хрускіт в суглобі, а також обмежуються рухи хворої ноги, пацієнт починає кульгати. Загострення хвороби може бути спровоковано невдалим рухом або надмірним фізичним навантаженням. У медицині вирізняють три стадії артрозу кульшових суглобів, які характеризуються поступовим наростанням ступеня тяжкості проявів хвороби:

Перша стадія. На цій стадії захворювання з’являються періодичні болі в області кульшового суглоба. Болі, як правило, виникають в результаті тривалого осьового навантаження на суглоби. При цьому патерн ходьби і рухливість суглоба не порушені. При рентгенографії, як правило, зміни не виявляються.

Друга стадія. Болі посилюються, причому вони набувають практично постійного характеру. Хода порушується, а після тривалого перебування на ногах виникає кульгавість та хруст у суглобах. Функція суглоба обмежена. Порушуються внутрішня та зовнішня ротація, відведення стегна, формується згинально-привідна контрактура. Сила м’язів розгиначів і відвідних м’язів стегна знижується, виникає їх гіпотонія. З’являється тенденція до функціонального укорочення нижньої кінцівки. На рентгенограмі: кісткові шпори, голівка стегнової кістки деформується, суглобова щілина звужена.

Третя стадія. Біль має постійний характер, можливий нічний біль. Хода порушена значно. Візуально відзначається деформація стегна. Рухи в кульшовому суглобі різко обмежені. Характерні згинально-привідна контрактура, гіпотрофія стегнових та сідничних м’язів. Унаслідок згинальної контрактури збільшується поперековий лордоз і формується перекіс таза, можливе також його скручування, суттєво коротшає нога. Рентген виявляє значне розширення шийки стегнової кістки та суттєву деформацію головки стегнової кістки, суглобова щілина, як правило, відсутня.

Традиційне лікування коксартрозу

Традиційно при лікуванні коксартрозу застосовують наступні медикаментозні засоби: нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гормональні, хондропротектори, фізпроцедури, тощо.

1. Протизапальні засоби та гормони. Протизапальні та обезболюючі засоби ефективно полегшують інтенсивність больового синдрому. Це чисто симптоматичне лікування, яке полегшує біль, але прогресування хвороби не призупиняє. Це пов’язано з тим, що процес такого лікування не передбачає пошук і усунення причини хвороби.

Таким чином, хвороба тимчасово переводиться у так звану безболісну течію. В людини складається враження, що вона вилікувалася, в дійсності хвороба продовжує прогресувати. При цьому відбувається пригнічення синтезу хондроцитів, по суті, посилюється руйнівний процес хряща суглоба.

Поряд з тим, що НПЗП ефективно знімають больові відчуття, вони мають цілу низку серйозних побічних ефектів: ерозивний гастрит і шлунково-кишкові кровотечі, дія на кров, ризик розвитку інфаркту міокарда і інші побічні системні ефекти, які виникають під час приймання НПЗП.

Кортикостероїди. Лікар може призначити гормональні припарати при особливо важкому перебігу. Вони імітують протизапальну дію наших власних гормонів кори надниркових залоз. Це найпотужніші ліки з таким ефектом. Вони відносяться до категорії так званих симптом-модифікуючих антиревматичних препаратів.

Кортикостероїди випускаються в різних формах – в таблетках, кремах для зовнішнього застосування, в розчинах для ін’єкцій. Вони можуть дати серйозні побічні ефекти, особливо при тривалому лікуванні, тому будь-яку їх форму треба використовувати під наглядом лікаря.

Слід пам’ятати, що гормональні препарати, навіть за коротких періодів прийому, можуть нанести значну шкоду здоров’ю, зокрема: провокують остеопороз, набряки кінцівок, значне зростання ваги тіла, аритмію, підвищення артеріального тиску, пригнічення функції наднирників, та ін. Коли постає питання про відміну препарату, робити це слід шляхом плавного зниження дози. Інакше можливий свого роду абстинентний синдром, часом важкий.

2. Фізпроцедури. Їхня дія ґрунтується на локальному покращенні кровообігу. При цьому приплив крові покращується, а відплив залишається порушеним через м’язові дисфункції в ураженій ділянці, через це посилюються застійні явища в тканинах, що призводить до ішемії, нестачі кисню, порушення біохімічних процесів у клітинах, тканинах, утворення вільних радикалів, які характеризуються руйнівними впливом на клітини, а отже, провокують руйнування хрящової тканини.

3. Хондропротектори. Враховуючи ті процеси, які відбуваються в навколишніх тканинах суглоба: набряк, застійні явища, потовщення капсули суглоба, порушення функції синовіальної мембрани, то відбувається погіршення проникливості й транспорту лікарських і поживних речовин, а відповідно, і ефективність приймання хондропротекторів буде низькою.

Здебільшого процес лікування супроводжується обмеженням фізичної активності пацієнта.

До чого це призводить? Головний захист від зносу будь-якого суглоба, в тому числі тазостегнових, товстий шар хряща, що покриває кінці зчленованих кісток. Він жорсткий, але губчастий за структурою, тому в ньому циркулює синовіальна рідина, що виділяється внутрішньою оболонкою суглобової сумки. Вона ж служить мастилом для зчленованих поверхонь. Так як кровоносних судин в хрящі немає, саме ця рідина постачає його клітини поживними речовинами і киснем, виносячи з собою продукти обміну речовин. Для її циркуляції необхідні регулярні стиснення-розжимання хряща, пов’язані з роботою суглоба. Такий дифузно-навантажувальний механізм трофіки й зумовлює залежність хрящової тканини від циклічних навантажень. Якщо обмежити фізичну активність, то відбувається «вимкнення» цього механізму і відповідно припиняється живлення хряща, що сприяє прогресуванню хвороби – збільшуються застійні явища, набряк, ішемія в навколосуглобових тканинах.

Отже, для уникнення дегенеративних змін потрібна рухливість. Говорячи конкретніше, щоб зберегти здоров’я тазостегнових суглобів, варто частіше робити корисні для нього вправи: рух для суглобів — це життєва необхідність.

Викладене свідчить, що традиційні підходи до лікування зводяться до тимчасового приглушення болю та запалення і ніяким чином не впливають на причину захворювання.

Важливо зазначити, що на початковій стадії коксартроз повністю виліковний, однак якщо хворий ігнорує симптоми і надіється, що «саме пройде» або вдається лише до медикаментозного лікування, захворювання буде прогресувати і досить швидко перейде в другу, потім і в третю, хронічну, стадію.

Больовий синдром – це один з чинників, що призводить до тонусно-силових м’язових дисфункцій. В результаті чого відбуваються збої в правильній послідовності включення м’язів у виконуваному русі й створюються неповноцінні тимчасові компенсації. Якщо їх не усунути, то з часом вони закріплюються, відбувається формування кістково-м’язового дисбалансу і прогресування коксартрозу й нових захворювань ОРА.

Приклад з клінічної практики МЦ «КінезісЛайф»

У Центр кінезітерапії «КінезісЛайф» звернувся пацієнт (60 років, зріст — 170 см, вага — 71 кг). Він скаржиться на біль у попереково-крижовій ділянці, ділянці сідниці й паху справа. Пацієнт відчуває дискомфорт, періодичну скутість, обмеження руху в правому кульшовому суглобі.

Біль у поперековому відділі хребта посилюється при нахилах уперед, у разі фізичного навантаження, відчуття скутості в хребті, частіше зранку. Біль у ділянці сідниці й паху посилюється після фізичного навантаження, тривалого перебування на ногах.

Своє захворювання пов’язує з травмою тазо-стегнового суглоба, яку отримав під час падіння на правий бік близько семи років тому. Близько місяця пацієнт відчував болі в області суглобу, лікувався амбулаторно. У результаті лікування болі зникли, але з того часу після фізичного навантаження відчувався дискомфорт, а інколи незначний біль в області суглоба.

Два роки тому біль в області сідниці і попереку став турбувати частіше, і пацієнт звернувся в поліклініку. Йому було рекомендовано МРТ-обстеження й за результатами пацієнтові призначено стандартне лікування: нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), теплові процедури й фізіотерапевтичне лікування.

Клінічний діагноз: Коксартроз справа, остеохондроз попереково-крижового відділу хребта з наявністю м’язовотонічних розладів, помірного больового синдрому.

Процес лікування з використанням Система інтегративної кінезітерапії

Система інтегративної кінезітерапії (СІК), яка розроблена фахівцями МЦ “KinesisLife” для лікування захворювань хребта і суглобів і передбачає три етапи: кінезіологічну діагностику, корекцію та кінезітерапевтичний вплив на організм пацієнта. Методика базується на принципах холістичної медицини:

1. Лікувати пацієнта, а не хворобу – це означає індивідуальний підхід до процесу лікування;
2. Розробляючи модель лікування, необхідно враховувати що організм людини – це складна біологічна система в якій всі органи і системи взаємопов’язані і знаходяться у взаємозалежності.
3. Лікуються не симптоми, а встановлюється і усувається причина хвороби.

Етап перший. Кінезіологічна діагностика. Цей етап передбачає наступне: візуальну діагностику, Мануальне м’язове тестування (ММТ), встановлення діагнозу патобіомеханічних змін.

Візуальна діагностика статики та динаміки пацієнта. Під час огляду пацієнта спереду відмічається, що ліве плече нижче правого. Крім того, можна побачити, що бічний контур великого рожна стегна справа згладжений з утворенням поглиблення на рівні тазостегнового суглоба. Пацієнт займає вимушене положення, наявність компенсаторної пози. Пацієнт стоїть на контрлатеральній нозі, а іпсілатеральну зміщує в бік і вперед. Помітне незначне зміщення загального центру ваги від норми вліво.

Під час огляду збоку спостерігається незначне зміщення центру ваги назад. Це свідчить про наявність неоптимального статичного стереотипу у вигляді «зупиненого падіння» тіла пацієнта назад і вліво. Зменшений об’єм великого сідничного м’яза справа. При огляді ззаду в грудному відділі спостерігається сколіоз опуклістю вправо. Також помітний незначний сколіоз поперекового відділу опуклістю також вправо і з наявністю вентрального й латерального зміщення вліво тазового регіону. Обмеження згинання у правому тазостегновому суглобові становить 86°, а розгинання — 15°, відведення — 35°, а приведення — 25°.

Пацієнту запропоновано здійснити екстензію правого кульшового суглоба, оскільки цей рух у нього провокує біль. При виконанні моторного патерну «Екстензія стегна» пацієнт робить екстензію і аддукцію. Таз зміщується вперед, з’являється екстензія в тазостегновому суглобі, й стегно приводиться до серединної лінії. Відбувається флексія колінного суглоба, гомілка відводиться в бік, відбувається ротація стопи назовні. Ці ознаки відповідають випереджальному включенню двоголового м’яза стегна замість агоніста — великого сідничного м’яза.

Мануальне м’язове тестування. Пацієнту проведено ММТ, яке підтверджує результати візуальної діагностики щодо гіпертонусу справа двоголового м’яза стегна та грушоподібного й гіпотонусу великого сідничного м’язів. Крім того, у процесі ММТ встановлено, що різний тонус мають зовнішні косі м’язи живота — зліва в гіпертонусі, а справа — в гіпотонусі. Також ММТ вказує на слабкість середнього сідничного м’яза справа.

Діагноз патобіомеханічних змін. На підставі візуальної діагностики та ММТ діагноз патобіомеханічних змін такий:

1. Функціональний сколіоз у грудному та поперековому відділі опуклістю вправо.
2. Атиповий моторний патерн «Екстензія стегна» справа — випереджальне включення двоголового м’яза стегна замість агоніста — великого сідничного м’яза.
3. Гіпотонічні м’язи: справа — середній сідничний м’яз, великий сідничний м’яз та зліва — зовнішній косий м’яз живота.
4. Гіпертонічні м’язи: справа — грушоподібний, двоголовий м’яз стегна, зліва — зовнішній косий м’яз живота.
5. Неоптимальний статичний та динамічний стереотип.

Таким чином, порушення біомеханіки ураженого суглоба призводить до зміни нормальних рухів кінцівки, підвищує навантаження на суглоби, підсилює енергію споживання під час руху, посилює біль і нестабільність суглобів та таза. Крім того, обмеження обсягу рухів суглоба змінює нормальну кінематику ходіння. М’язовий гіпертонус, спазм — одне з джерел болю і причина обмеження функції суглобів у хворих на артроз.

Етап другий. Кінезіологічна корекція. Цей етап передбачає пошук причини слабкості м’язів і їх корекції за допомогою ММТ. У конкретному випадку нашого пацієнта є сенс розпочати цей процес із середнього сідничного м’яза. Чому з нього? Справа в тому, що причина проблем, найімовірніше, криється саме в м’язі, і вона бере початок від моменту травми тазостегнового суглоба. У момент падіння були травмовані: середній сідничний м’яз, головка стегнової кістки й вертлюжна западина, що і призвело до слабкості середнього сідничного м’яза. У результаті утворилися ТТ поруч із клітинами нервово-м’язового веретена, що і призводить до формування функціональної слабкості м’яза. Для того щоб пересвідчитися у цьому, необхідно вчинити такі дії:

1. Діагностика. Пальпаторно в черевці середнього сідничного м’яза виявляються локальні м’язові гіпертонуси (тригерні точки).
2. Терапевтична локалізація(ТЛ). ТЛ на діагностованій ТТ призводить до усунення функціональної слабкості м’яза.
3. Провокація. Чиниться механічний тиск на ТТ.
4. Реакція функціональнорозслабленогом’яза: функціональна слабкість зникає. Таким чином ТТ має механічний генез.
5. Корекція: ішемічна компресія ТТ, постізометрична релаксація м’яза й інші нейром’язові техніки.

Аналогічні маніпуляції проводяться з великим сідничним м’язом і, в кінцевому підсумку, він також відновлює свою роботу.

У подальшому важливим завданням є відновлення послідовності включення м’язових груп у виконання патерну «Екстензія стегна». Як тільки включаються в роботу великий та середній сідничний м’язи, відразу двоголовий м’яз стегна та грушоподібний м’яз стануть нормотонічними. Гіпертонус вказаних м’язів був необхідний організму для реалізації рухових завдань та функцій стабілізації таза.

Загальна схема терапії: розслаблення укорочених, посилення розслаблених м’язів, реедукація атипового моторного патерну й вироблення адекватного рухового стереотипу.

Терапія розпочинається з відновлення фізіологічних функцій стопи.

Для реалізації цієї схеми використовуються вправи, описані в параграфі 5.4 Монографії 1 :

• 5.1. Перенавчання локального рухового акту для м’язів гомілковостопного суглоба.
• 5.2. Відновлення м’язів стопи.
• 5.13. ПІР задньої групи м’язів стегна й гомілки.
• 5.12. Відновлення роботи м’язів нижньої кінцівки.
• 5.3. Реедукація рухового патерну для розгиначів стегна.
• 5.4. Реедукація рухового патерну для малогомілкового м’яза.
• 5.5. Реедукація рухового патерну для заднього великогомілкового м’яза.
• 5.6. Реедукація рухового патерну для підошовної фасції.

Усунення гіпотонії великого й середнього сідничних м’язів, гіпертонусу грушоподібного і двоголового м’яза стегна починається з масажу ТТ. Реедукація (reeducation — перена- вчання) локального рухового акту проводиться після усунення причин, що викликали слабкість м’яза, і передбачає відновлення розслабленого м’яза та послідовності включення м’язових груп у патерн «Екстензія стегна» за допомогою фізичних вправ, описаних у параграфі 5.4 Монографії 1 :

• 5.7. Реедукація рухового патерну для великого сідничного м’яза.
• 5.8. Відновлення моторного патерну «Екстензія стегна» стоячи.
• 5.9. Відновлення моторного патерну «Екстензія стегна», стоячи на нестійкій платформі.
• 5.10. Реедукація моторного патерну «Екстензія стегна». Відновлення послідовності включення м’язових груп у патерн «Екстензія стегна».
• 5.16. Реедукація рухового патерну для косих м’язів живота.

Виправлення неоптимальності статики проводилося за допомогою нейромоторного перенавчання (вправа 4.1, парагр. 5.4 Монографії 1 ).

Після відновлення функції м’язів, відпрацювання технік формування адекватного рухового стереотипу необхідно створити умови для відновлення сили м’язового волокна, а також зв’язку «ЦНС — орган — ЦНС». Цей процес відбувається на третьому етапі СІК.

Третій етап. Кінезітерапевтичний вплив на організм пацієнта. Таким чином, етап кінезітерапевтичного впливу спрямований на закріплення результату, досягнутого на попередньому етапі й завершення формування та фіксації оптимального рухового стереотипу. Крім того, у процесі кінезітерапевтичного впливу запускається механізм активізації внутрішніх регенераційних і відновних процесів у організмі людини шляхом виконання фізичних вправ на декомпресійних, антигравітаційних багато функціональних тринажерах (БФТ). Однією з важливих складових цього етапу є розроблення, систематизація та добір фізичних вправ без осьового навантаження для формування кінезітерапевтичних програм. Варто звернути особливу увагу на необхідність розроблення чіткої техніки їх виконання, спрямованої на отримання саме відновлювального ефекту.

У продовження розгляду процесу відновлення пацієнта в кінезітерапевтичну програму, з метою посилення слабких м’язів і закріплення досягнутих результатів у частині формування адекватного рухового стереотипу, серед багатьох інших фізичних вправ будуть включатися вправи на посилення великого сідничного, середнього сідничного та зовнішнього косого м’яза живота.

Базова (перша) Кінезітерапевтична програма розроблялася на підставі вправ, наведених у параграфі 5.3 Монографії 1 , і передбачає: проведення лікувальних сеансів тричі на тиждень, індивідуально з фахівцем з фізичної реабілітації

Таблиця. Базова (перша) Кінезітерапевтична програма (нумерація вправ відповідає Монографії 1 )

Коротко про призначення основних вправ:

• Так, для посилення великого сідничного м’яза була включена вправа 2.24 «Екстензія стегна» — тяга з нижнього блоку ногою, яка виконується на декомпресійному багатофункціональному тренажері (БФТ) «Блочна рама Inter Atletik Gym ST103».
• З метою посилення середнього сідничного м’яза в програму включено вправу 2.22 «Відведення стегон», яка виконується на спеціальному тренажері для відвідних м’язів стегна «Inter Atletik Gym ВT114».
• Для посилення зовнішніх косих м’язів живота використовується вправа 3.4 «Кранч-бік» (стоячи або сидячи), яка виконується на БФТ.
• Для зміцнення м’язового корсета хребта використовуватиметься доволі багато вправ, і однією з них буде «Поза всіх частин тіла» — вправа 2.13.

У результаті проведення терапевтичних сеансів корекції больовий синдром у пацієнта повністю було усунуто. Крім того, у результаті сеансів корекції в пацієнта зникли С-подібний сколіоз грудного й поперекового відділів, а також асиметрія плечей. С-подібний функціональний сколіоз грудного відділу хребта супроводжувався протилежною спрямованістю зміщення центру ваги. Він сформований як компенсація біомеханічної неспроможності інших ділянок хребта й спрямований на «утримання» тіла пацієнта від падіння. Сколіоз зник як тільки була усунена причина, що його викликала — «зупинене падіння» тіла пацієнта.

Функціональний сколіоз поперекового відділу був наслідком розслаблення великого сідничного м’яза. Після відновлення м’яза поперековий відділ хребта набув природного положення. До закінчення першого лікувального курсу збільшена м’язова сила в нижніх кінцівках, рухливість в основних суглобах кінцівок і хребта.

Під час другого лікувального курсу було відновлено м’язову константу, збільшено еластичність м’язів нижніх кінцівок, нормалізовано рухливість самого хребта, артеріальний тиск у межах вікової норми. Для пацієнта розроблено індивідуальний комплекс силових вправ із гумовими амортизаторами для роботи в домашніх умовах з метою проведення підтримуючої кінезітерапії.

[1] Кравченко Б. М. Система інтегративної кінезітерапії: сучасний метод фізичної реабілітації при захворюваннях хребта та суглобів / Б. М. Кравченко. — Київ : Знання України, 2018. – 335 с.

Цьому захворюванні також присвячена стаття: Лікування коксартрозу

Корисно буде ознайомитися з статтею Артроз (остеоартрит)

З додатковою інформацією про методи діагностики та лікування артрозу можна ознайомитись на інших сайтах наших клінік:

Більш детально про Комплексне лікування захворювань хребта і суглобів можна ознайомитися за посиланням:

Також Медичний центр KinesisLife підготував для ВАС відео про про Комплексне лікування захворювань хребта і суглобів. Посилання на відео:

З унікальною методикою комплексного лікування (опублікована в науковому журналі “Спортивна медицина і реабілітація”) можна ознайомитися за посиланням: Система інтегративної кінезітерапії

• Кіфоз
• Міжхребцева грижа: симптоми, причини і лікування
• Сколіоз: симптоми, причини, діагностика і лікування
• Протрузії міжхребцевих дисків
• Остеохондроз (біль в спині): Симптоми, причини, діагностика і лікування
• Грижа Шморля
• Шийний остеохондроз
• Біль у попереку (Люмбаго): симптоми, причини, діагностика та лікування
• Шийний і поперековий остеохондроз
• Профілактика хвороб хребта і суглобів
• Порушення постави (Сутулість, Сколіоз, Кіфоз, Плоска спина)
• Радикулопатія (Радикуліт)
• ПЕРЕКІС ТАЗУ – ЧАСТА ПРИЧИНА ЗАХВОРЮВАННЯ ХРЕБТА
• ХВОРОБИ ХРЕБТА – ВАГОМА ПРИЧИНА СТАТЕВИХ ДИСФУНКЦІЙ

• Артрит
• Гонартроз
• Плечолопатковий періартрит
• Коксартроз: симптоми, причини і лікування
• Ревматоїдний артрит
• Остеопороз
• Артроз (остеоартрит)
• Порушення опорно-рухового апарату у дітей
• Хвороба Бехтерева
• Плоскостопість
• Коксартроз, часта причина – нестабільність кісток таза
• Остеоартрит (артроз)
• Лікування артрозу кульшових суглобів

• Розтягнення зв’язок
• Синдром дисплазії сполучної тканини
• Відновлення балансу м’язів
• Синдром хребетної артерії
• Міофасціальний больовий синдром
• ЗДОРОВ’Я М’ЯЗІВ ТАЗОВОГО ДНА – ЗАПОРУКА СТАТЕВОГО ЗДОРВ’Я

• Реабілітація після операцій
• Реабіліатація після переломів, травм і ДТП
• Відновлення після інсульту
• Реабілітація дітей з ДЦП
• Зміцнення легень для боротьби з коронавірусом (COVID-19)
• Профілактика захворювань легень
• 17 ефективних вправ відновлення після COVID -19
• Програма легеневої реабілітації

• Хвороба Паркінсона
• Серцево-судинні захворювання
• Головні болі
• Опущення внутрішніх органів
• Дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба
• Вегето-судинна дистонія
• Цукровий діабет

• Біль в лікті
• Біль в шиї
• Біль в плечі
• Головні болі
• Біль у спині
• Біль в коліні
• Біль в стопі
• Біль в тазі

• ГОСТРИЙ БІЛЬ В СПИНІ: СТАН КОЛИ БЕЗ МАНУАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ НЕ ОБІЙТИСЯ
• ВПРАВИ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я ХРЕБТА, ТАЗОВОГО ДНА І ЛЕГЕНЬ
• Комплекс вправ для здоров’я хребта та органів малого тазу
• БІЛЬ У СПИНІ: ТИПИ БОЛЮ, ВПРАВИ

• Система інтегративної кінезітерапії (СІК)

• Аналіз методів лікування

• Формування кінезітерапевтичної програми

• Процес лікування

• Відновлення паттерна ходьби

• Міофасциальна терапія (МФТ)

• Мануально-м’язове тестування (ММТ)

• Прикладна кінезіологія

• Кінезіологічний масаж

• Лікарі про методику

• Лікувальні блокади

• Консультація невролога (невропатолога)

• Консультація ортопеда-травматолога

• Лікувальний масаж

• Лікування і відновлення на дому

• Система інтегративної кінезітерапії (стаття з наукового журналу)

• Коли настав час іти на масаж і яка від нього користь?

• ВСЕ ПРО МАСАЖ

• Суха голка – новітня технологія лікування болю при захворюваннях опорно-рухового апарату

• Неврологія

• Ортопедія

• Травматологія

• Прикладна кінезіологія

• Кінезітерапія

• Рефлексотерапія

• Остеопатія

• Мануальна терапія

• Масаж

Робочий час

Контакти

Телефони: МЦ на Лук’янівці (050) 037-80-30
(068) 887-80-30
МЦ на Чернігівській (050) 740-88-78
(098) 750-22-55