Стабільна версія була перевірена 18 серпня 2023. Індекс бідності є показником рівня бідності. Він визначається як відношення середнього показнику бідності серед населення до показника межі бідності. Показник розриву бідності є відношення величини різниці між доходами бідних до межі бідності, виражене в %.
Межа бідності часто встановлюється на основі доходів: коли дохід людини або сім'ї нижче певного рівня, який вважається прожитковим мінімумом, ця людина або сім'я вважаються бідними. Світовий банк на сьогодні дає визначення абсолютної бідності як такої, при якій людина живе менш, ніж на 1,25 $ (приблизно 0,9 €) на день.
Межа бідності визначається на підставі відносного критерію зарахування різних верств населення до категорії бідних, який розраховується за фіксованою часткою середньодушового доходу (витрат) – 75% медіанного рівня сукупних доходів (витрат) у розрахунку на умовного дорослого (1).
Найпоширеніший метод встановлення відносної межі бідності полягає в тому, що певний відсоток населення (нижчий дециль або квантиль) визначають як бідних, а потім з'ясовують соціально-демографічні характеристики, які відрізняють їх від інших верств населення.
В Україні офіційна межа бідності вста- новлюється на основі відносного критерію зарахування різних верств населення до категорії бідних, який розраховується за фіксованою часткою середньодушових ви- трат – 75% від медіанного рівня сукупних витрат у розрахунку на умовного доросло- го.
У 2006-2007 роках рівень бідності в Україні, за оцінкою Світового банку, був навіть вищим, ніж під час повномасштабної війни – 26,6% та 26,4% відповідно. У 2008 році рівень бідності оцінювався у 19,3%.
