20 років Вікіпедії: історія онлайн-енциклопедії у п’яти статтях

Назвали її Вікіпедія (Wikipedia). Попри те, що спочатку її багато критикували за неточності, вона стала дуже успішною.

Тепер це 15-й за популярністю сайт в інтернеті, який працює на 316 мовах, і чия робота підтримується редакторами-волонтерами. А ще Вікіпедія – це 56 млн статей та 1,7 млрд відвідувачів сайту щомісяця.

Принаймні, я знайшов ці дані під час відвідування Вікіпедії.

Це той сайт, до якого всі, від студентів до політиків, і так, журналістів, звертаються по короткий інструктаж з будь-якої теми, хоча навіть Вікіпедія каже, що її не слід використовувати як першоджерело.

А ось п’ять статей у Вікіпедії, які розповідають історію цього феномену.

Джордж Буш став 43-м президентом США через п’ять днів після запуску Вікіпедії.

Його діяльність продовжувала кидати фундаментальний виклик її основним принципом: відкритості.

“Будь-хто може натиснути на кнопку “Редагувати”, – пояснює Девід Джерард, який з перших днів існування Вікіпедії працював редактором-добровольцем.

“Я сподіваюся, що люди розуміють, що Вікіпедія – це просто спільнота доброзичливих любителів, які роблять все можливе, щоб зробити щось добре”, – каже він.

Але не всім хотілося грати за правилами.

Жорстока редакторська війна з приводу статті про Буша, коли рядки про контроверсійні моменти, такі як війна в Іраку, друкували і видаляли знову і знову, була одним з факторів, що вплинули на зміну правил Вікіпедії.

Деякі статті “захистили”, тобто запровадили обмеження на редагування, особливо від нових або анонімних користувачів.

Джиммі Вейлз згадує, що один адміністратор-ідеаліст був настільки незадоволений цим, що сказав, що відкриє сторінку Буша і подбає про неї.

“Після восьми годин роботи з нісенітницями він сказав: “Я замикаю її, так краще”.

Автор фото, Getty Images

5 січня 2020 року редактор Вікіпедії, який вказав свою країну як Китай, а поточне місце розташування – як Кембридж, створив сторінку з назвою: Спалах пневмонії в Китаї в 2019-2020 роках.

Назва змінилася, коли вірус назвали Covid-19.

За останній рік сотні редакторів зробили свій внесок в те, що зараз становить невеличку книгу про всі аспекти пандемії.

Інтернет наповнений дезінформацією про вірус, але Девід Джерард каже, що політика Вікіпедії з використання авторитетних джерел медичної інформації підтримує її якість.

“Стандарт – це “дослідження досліджень” – окремі статті зазвичай не приймаються”, – пояснює він.

Це не заважає суперечкам між редакторами.

Один коментар в історії змін свідчить: “Це припущення. Прямих доказів того, що це сталося, немає, тому його не слід включати тут”.

Але Джиммі Вейлз каже, що Wiki Project Medicine – спільнота лікарів і вчених, яка сформувалася на зорі існування енциклопедії – допомогла зберегти точність сторінки Covid.

З травня 2020 року у статті також існує легка форма захисту від редагування. Це означає, що ви маєте бути редактором протягом чотирьох днів і зробити 10 правок в інших статтях, перш ніж вам буде дозволено возитися з нею.

Девід Джерард каже, що обмеження на такий термін – це незвична практика.

“Нам дійсно не подобається замикати або навіть наполовину замикати статті на тривалий час, але ми будемо це робити, якщо це щось серйозне”, – каже він.

Автор фото, Handout

Ця сторінка про американську математикиню Гледіс Вест, робота якої мала фундаментальне значення для розвитку навігаційної системи GPS, є однією із понад 1000, створених докторкою Джесс Вейд, фізикинею з Імперського коледжу Лондона.

Вікіпедія вже давно має проблеми з різноманітністю як у темах, які вона висвітлює, так і серед редакторів – вони є переважно білими чоловіками.

Джесс брала участь у русі за зміну цього становища, зосередившись на тому, щоб зробити жінок-вчених більш помітними.

“Я редагую Вікіпедію протягом трьох років і щодня пишу біографії жінок та людей з не білим кольором шкіри”, – каже вона.

Сторінка Гледіс Вест була однією з її перших, і з моменту її появи математикиня потрапила до Зали слави Військово-повітряних сил США.

“Зараз, коли обговорюють історію GPS, я бачу людей у ​​соціальних мережах, які говорять: “А як щодо Гледіс Вест?” – розповідає Джесс Вейд.

Але вона каже, що роботи ще багато.

Плагін браузера, який розповідає про гендерний баланс на сторінці Вікіпедії, показує, що лише 1,6% займенників у статті про історію фізики – це “вона”.

Автор фото, Getty Images

Протягом багатьох років сторінка Джорджа Буша була найбільш редагованою, але тепер її обігнала ця.

Список професійних реслерів WWE за ці роки зазнав понад 53 тисячі правок.

Але хоча цей “спорт” викликає неабияку кількість суперечливих моментів, здається, що його перше місце пов’язане не стільки з суперечками між редакторами, скільки з ентузіазмом його фанатів.

Вони приходять сюди, щоб зареєструвати кожного борця, який колись підіймався на ринг, разом з його менеджерами і всіма іншими людьми, пов’язаними з WWE.

Вікіпедія може бути тим місцем, де ви намагаєтеся розібратися у квантових обчисленнях або дізнатися, скільки президентів США зазнали імпічменту, але все людське життя зосереджене тут.

Щонайменше, поки редактор не вирішить, що стаття занадто тривіальна для публікації, і не запропонує її видалити.

Автор фото, Getty Images

Саме видалення мало не сталося з цією сторінкою, яку Джиммі Вейлз назвав своєю улюбленою.

“Це про теорію гумору: одні слова смішніші за інших”, – пояснює він.

Але якийсь час сторінку виставляли на видалення.

“Вона стала місцем, де люди просто додавали безглузді слова або слова, які, на їхню думку, звучали смішно, без будь-яких посилань”, – каже він.

Але сторінку зберегли і вона перетворилася в цілком наукову статтю з прикладами академічних досліджень того, що робить слово кумедним.

То вона вижила, тому що подобалася засновнику Вікіпедії?

“Ні”, – каже Девід Джерард.

Він описує Вікіпедію як повністю анархічну систему, де немає керівників, і водночас як складну бюрократію, в якій потрібно навчитися орієнтуватися.

Схоже, поки що анархічна бюрократія працює.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

КРАЇНИ АМЕРИКИ

Федеративна республіка — 50 штатів та федеральний (столичний) округ Колумбія. Столиця — Вашингтон.

ЕГП

США займають понад 1/3 території Північної Америки. За площею країна посідає четверте місце у світі (після Російської Федерації, Канади, КНР). Сьогодні територія країни складається з трьох розрізнених частин: основна частина, або “суміжні штати”, розміщена між Канадою і Мексикою. Вона займає 85 % площі країни. Тут розміщено 48 штатів і федеральний округ Колумбія та проживає 99,5 % населення. Омивається ця частина країни водами Тихого океану на заході та Атлантичного — на сході й Мексиканської затоки — на півдні.

Аляска — 49-й штат, площею понад 1,5 млн км2, розташована на північному заході Північної Америки. Межує з Канадою, омивається водами Північного Льодовитого та Тихого океанів. Протока завширшки 3,5 км на заході відокремлює Аляску від російського острова Ротманова. У 1959 р. Гавайські острови набули статус 50-го штату США.

Водні простори океанів полегшують торгові зв’язки з державами, розміщеними як в зоні Атлантичного, так і Тихого океанів. Відстані між Нью-Йорком і Лондоном (6000 км) або між Сан-Франциско і Йокогамою (8400 км) легко долаються за допомогою сучасних транспортних засобів.

США є найвпливовішим членом Ради Безпеки ООН, воєнного блоку НАТО. Разом з Канадою та Мексикою США у 1992 р. створили Північноамериканську зону вільної торгівлі (НАФТА). На території США розташовані штаб-квартири багатьох міжнародних організацій, у тому числі ООН, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародний валютний фонд та ін.

Населення

За Кількістю жителів США посідають третє місце у світі, значно поступаючись Китаю та Індії. Середній річний приріст населення країни складає в останні роки 0,4 %. Середня тривалість життя чоловіків — 72 роки, жінок — 79 років.

Своєрідною для США є проблема імміграції. Країна була створена переселенцями, і сьогодні жодна країна світу не приймає стільки іммігрантів, як США. Серед них найбільшу частку складають три групи — політичні іммігранти, спеціалісти вищої кваліфікації та некваліфікована робоча сила.

Населення США (американці) — це нова політична нація, яка сформувалася у результаті змішування різних расових і етнічних елементів. Вона складена представниками трьох основних рас (монголоїдів, європеоїдів та негроїдів), а також трьома головними етнічними групами:

• — американці США, що складають 3/4 всього населення;
• — перехідні іммігрантські групи;
• — жителі-аборигени (індіанці, ескімоси, алеути — 0,8% населення).

На території США сформувалась порівняно велика українська діаспора (понад 1 млн жителів). Американці українського походження проживають здебільшого на північному сході країни, а серед міст — у Нью-Йорку, Філадельфії та Чикаго.

Середня густота населення становить близько ЗО осіб на 1 км . Густота населення зменшується у напрямку на захід від Атлантичного океану, від 375 осіб на 1 км2 у штаті Нью-Джерсі до 2 осіб на 1 км2 у штаті Вайомінг та 0,3 особи на 1 км2 — на Алясці.

Майже 70 % населення проживає на території, що займає 12 % площі країни. Міста з передмістями займають 6 % площі США, але в них проживає понад 75% населення. Головна частина міського населення зосереджена у великих агломераціях. Злиття агломерацій призвело до’

утворення мегаполісів, яких у США виділяють три. Уздовж Атлантичного узбережжя простягається північно-східний мегаполіс з агломераціями: Бостон а, Нью-Йорка, Філадельфії, Балтімора, Вашингтона, а також декількох менших між ними (всього 50) — і називається “Босваш”. У районі Великих озер сформувався Приозерний мегаполіс, до складу якого входять агломерації Піттсбурга, Клівленда, Детройта, Чикаго — “Чипіттс”. Третій виник на заході країни. Він простягається від Сан-Франциско через Лос-Анджелес до Сан-Дієго — “Сан-Сан”. Аналогічні процеси злиття агломерацій спостерігаються й у деяких інших районах. Станом на 2005 р. найбільші агломерації США — Нью-Йоркська (16,8 млн осіб) і Лос-Анджелеська (16,4 млн осіб).

Загальна кількість трудових ресурсів країни — понад 120 млн осіб (44 % жінки). Безробітні — близько 8 млн осіб. Для галузевої структури робочої сили характерні дві основні тенденції: різке скорочення кількості зайнятих у сільському господарстві та значне збільшення їх у сфері послуг. Відбувається також швидкий ріст зайнятості у наукоємних галузях економіки (аерокосмічна промисловість, виробництво обчислювальної техніки, засобів зв’язку).

Скільки грошей США та НАТО витратили на війну в Афганістані

Виведення іноземного контингенту з Афганістану ще не завершено, а таліби вже захопили всю територію країни. Команда Reality Check BBC підрахувала, скільки грошей витратили США та їхні союзники по НАТО за 20 років військових операцій в країні.

Скільки військ ввели

У жовтні 2001 року США ввели свої війська в Афганістан, щоб усунути від влади талібів. Як вважала Америка, радикальні ісламісти приховували Усаму бен Ладена та інших діячів “Аль-Каїди”, які стояли за терактами 11 вересня.

Вашингтон поступово нарощував свій контингент у країні, вливаючи мільярди доларів у боротьбу з повстанням “Талібану” та відбудову Афганістану.

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

Прийняти та продовжити

Кінець YouTube допису, 1

Число американських військових досягло максимуму 2011 року й дорівнювало близько 110 000.

Минулого року в Афганістані залишалося всього 4 тисячі військових США.

Офіційні дані не завжди враховують сили спеціальних операцій та інші тимчасові підрозділи.

Військові інших країн, зокрема членів Північноатлантичного альянсу, також були присутні в країні.

Але США мали найбільший окремий контингент.

НАТО офіційно завершила свою бойову місію у грудні 2014 року, але залишала там 13-тисячну армію, яка допомагала навчати афганські сили та підтримувати антитерористичні операції.

Автор фото, Getty Images

Сили Нато допомагали у навчанні Національної армії Афганістану

В Афганістані також була значна кількість приватних контрактних служб безпеки. За даними Конгресу США, в останній квартал 2020 року у них служили понад 7800 громадян США.

Скільки грошей витратили?

Найбільше грошей у військові операції в Афганістані вклали США.

У 2010-2012 роках, коли американський контингент у країні складав понад 100 тисяч військових, війна коштувала США 100 млрд доларів на рік.

Коли військові США переключилися з наступальних операцій на підготовку афганських сил, витрати різко впали.

Вже до 2018 року щороку Сполучені Штати витрачали близько 45 млрд доларів, як повідомляв тоді Конгресу США представник Пентагону.

За даними Міністерства оборони США, загальні військові витрати в Афганістані (з жовтня 2001 року по вересень 2019 року) досягли 778 млрд доларів.

Крім того, Держдепартамент США – разом з Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та іншими державними установами – витратили 44 млрд доларів на реконструкцію.

Таким чином, за офіційними даними, з 2001 по 2019 рік США витратили загалом близько 822 млрд доларів. Ця сума, однак, не враховує витрати у Пакистані, який США використовує як базу для афганських операцій.

Як показує дослідження Університету Брауна 2019 року, яке врахувало військові витрати як в Афганістані, так і у Пакистані, США вклали близько 978 млрд доларів. Їхній аналіз також враховує гроші, виділені на 2020 фінансовий рік.

Для порівняння – весь річний бюджет України складає близько 37 мільярдів доларів. Тобто, на Афганістан витратили більше, ніж всі бюджети України за роки незалежності разом.

Утім, оцінити загальну вартість участі США – досить складно, адже методи обліку різняться між державними департаментами й змінюються з часом, зазначено у дослідженні.

Велика Британія та Німеччина, які мали найбільшу кількість військ в Афганістані після США, витратили протягом війни приблизно 30 і 19 млрд доларів відповідно.

Попри практично повне виведення своїх військ, США та НАТО пообіцяли до 2024 року виділяти 4 млрд доларів щороку на фінансування власних сил Афганістану.

Цього року НАТО вже надіслала до Афганістану постачання та обладнання вартістю 72 млн доларів.

Куди пішли ці гроші?

Основна частина грошей, витрачених в Афганістані, спрямована на операції проти повстанців, а також на потреби військових, харчі, одяг, медичну допомогу, спеціальні зарплати та пільги.

Автор фото, Getty Images

Американський солдат допомагає створити місцеву виборчу дільницю

Офіційні дані свідчать, що з 2002 року Сполучені Штати також витратили близько 143 млрд доларів на відбудову Афганістану.

Більш ніж половина цих коштів (88,32 млрд доларів) пішла на створення афганських сил безпеки, зокрема Афганської національної армії та поліції.

Майже 36 млрд доларів спрямовано на управління та розвиток. Трохи менші суми – на боротьбу з наркотиками та гуманітарну допомогу.

Автор фото, Getty Images

Афганські сили безпеки зазнали значних втрат

Частину цих грошей протягом років втрачено через шахрайство та зловживання.

Як повідомляла наглядова організація, відповідальна за реконструкцію Афганістану, ці втрати з травня 2009 року до 31 грудня 2019 року становили майже 19 млрд доларів.

Людські втрати

З початку війни проти талібів у 2001 році загинуло понад 3500 військових коаліції, з яких понад 2300 – американські військові.

Велика Британія втратила 450 військових.

Ще 20 660 американських солдатів отримали поранення під час бойових дій.

Автор фото, Getty Images

Могила американського солдата на Арлінгтонському цвинтарі у США

Але ці цифри не зрівняти з жертвами серед афганських сил безпеки та цивільного населення.

2019 року президент Гані заявив, що за п’ять років його президенства в країні загинули 45 тисяч афганських військових.

Дослідники Університету Брауна 2019 року зазначили, що людські втрати афганської армії та поліції з початку війни у жовтні 2001 року становлять 64 100 людей.

За даними Місії допомоги ООН в Афганістані (Unama), з 2009 року кількість вбитих і поранених серед мирного населення становила 111 000 людей.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!