ТАДАЛАФІЛ

Тадалафіл є оборотним селективним інгібітором специфічної фосфодіестерази 5 типу (ФДЕ5) циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ). Коли сексуальне збудження викликає місцеве вивільнення оксиду азоту, пригнічення ФДЕ5 тадалафілом веде до підвищення концентрації цГМФ в печеристому тілі статевого члена. Наслідком цього є розслаблення гладких м’язів артерій та приплив крові до тканин статевого члена, що викликає ерекцію. Тадалафіл не має ефекту у відсутності сексуального збудження.

Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ5. ФДЕ5 є ферментом, виявленим у гладких м’язах печеристого тіла, у гладких м’язах судин внутрішніх органів, у скелетних м’язах, тромбоцитах, нирках, легенях та мозочку. Дія тадалафілу на ФДЕ5 є більш активною, ніж на інші фосфодіестерази. Тадалафіл є в 10 000 разів більш потужним щодо ФДЕ5, ніж у відношенні ФДЕ1, ФДЕ2, ФДЕ4 і ФДЕ7, які локалізуються в серці, головному мозку, кровоносних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетних м’язах та інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів активніше блокує ФДЕ5, ніж ФДЕ3 – фермент, який виявляється у серці та кровоносних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ5 у порівнянні з ФДЕ3 має важливе значення, оскільки ФДЕ3 є ферментом, який бере участь у скороченні серцевого м’яза. Крім того, тадалафіл приблизно в 700 разів активніше щодо ФДЕ5, ніж щодо ФДЕ6, виявленої в сітківці і є відповідальною за фотопередачу. Тадалафіл також виявляє дію у 9000 разів більш потужну щодо ФДЕ5 порівняно з його впливом на ФДЕ8, ФДЕ9 та ФДЕ10, і в 14 разів більш потужну щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ11. Розподіл у тканинах та фізіологічні ефекти інгібування ФДЕ8-ФДЕ11 дотепер не з’ясовані.

Тадалафіл покращує ерекцію та підвищує можливість проведення повноцінного статевого акту.

Тадалафіл у здорових осіб не викликає достовірної зміни систолічного та діастолічного тиску порівняно з плацебо у положенні лежачи (середнє максимальне зниження становить 1.6/0.8 мм рт.ст. відповідно) та у положенні стоячи (середнє максимальне зниження становить 0.2/4.6 мм рт.ст. . відповідно). Тадалафіл не викликає достовірної зміни ЧСС.

Тадалафіл не викликає змін розпізнавання кольорів (блакитний/зелений), що пояснюється низькою спорідненістю його до ФДЕ6. Крім того, не спостерігається впливу тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньоочний тиск та розмір зіниці.

З метою оцінки впливу щоденного прийому тадалафілу на сперматогенез було проведено декілька досліджень.

У жодному з досліджень не спостерігалося небажаного впливу на морфологію сперматозоїдів та їхню рухливість. В одному з досліджень було виявлено зниження середньої концентрації сперматозоїдів у порівнянні з плацебо. Зниження концентрації сперматозоїдів пов’язано з вищою частотою еякуляції. Крім того, не спостерігалося небажаного впливу на середню концентрацію статевих гормонів, тестостерону, ЛГ та ФСГ при прийомі тадалафілу порівняно з плацебо.

Відзначено покращення ерекції у пацієнтів з еректильною дисфункцією всіх ступенів тяжкості при прийомі тадалафілу 1 раз на добу.

Механізм дії у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ)

Інгібування ФДЕ5 тадалафілом, що призводить до підвищення концентрації цГМФ у печеристому тілі статевого члена, також спостерігається у гладкій мускулатурі передміхурової залози, сечового міхура та судинах, що їх кровопостачають. Розслаблення гладких м’язів судин призводить до збільшення перфузії крові в цих органах і, як наслідок, до зниження вираженості симптомів ДГПЗ. Релаксація гладкої мускулатури передміхурової залози та сечового міхура може додатково посилювати судинні ефекти.

Фармакокінетика

Після прийому внутрішньо тадалафіл швидко всмоктується. Середня Сmax в плазмі досягається в середньому через 2 години після прийому внутрішньо. Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від їди, тому препарат Тадалафіл-СЗ можна застосовувати незалежно від їди. Час прийому (вранці або ввечері) не впливає на швидкість та ступінь всмоктування.

Фармакокінетика тадалафілу у здорових осіб лінійна щодо часу та дози. У діапазоні доз від 2.5 до 20 мг AUC збільшується пропорційно дозі. Css в плазмі досягаються протягом 5 днів при прийомі препарату 1 раз на добу.

Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з порушенням ерекції аналогічна фармакокінетиці препарату у пацієнтів без порушення ерекції.

Середній Vd становить близько 63 л, що вказує на те, що тадалафіл розподіляється в тканинах організму. У терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу у плазмі зв’язується з білками. Зв’язування з білками не змінюється за порушення функції нирок.

У здорових добровольців менше 0.0005% введеної дози виявлено у спермі.

Тадалафіл здебільшого метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 цитохром Р450. Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт принаймні у 13 000 разів менш активний щодо ФДЕ5, ніж тадалафіл.

У здорових добровольців середній кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо становить 2.5 л/год, а середній Т1/2 – 17.5 год. (близько 36% дози).

Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів

Здорові добровольці у віці 65 років і старші мали нижчий кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо, що виражалося у збільшенні AUC на 25% порівняно зі здоровими добровольцями у віці від 19 до 45 років. Ця відмінність не є клінічно значущою і не потребує підбору дози.

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК від 51 до 80 мл/хв) та середнього ступеня тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв), а також у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, експозиція тадалафілу ( AUC) приблизно подвоювалася. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, Сmax була на 41% вище порівняно зі здоровими добровольцями. Виведення тадалафілу за допомогою гемодіалізу незначне.

Фармакокінетика тадалафілу у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю (клас А та В за класифікацією Чайлд-П’ю) можна порівняти з такою у здорових добровольців. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас З класифікації Чайлд-П’ю) даних недостатньо. При призначенні препарату Тадалафіл-СЗ пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю необхідно попередньо провести оцінку ризику та користі застосування препарату.

У пацієнтів з цукровим діабетом на фоні застосування тадалафілу AUC була меншою приблизно на 19% порівняно зі здоровими добровольцями. Ця відмінність не потребує підбору дози.

Показання

• еректильна дисфункція;
• симптоми нижніх сечових шляхів у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (для дозування 5 мг);
• еректильна дисфункція у пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози (для дозування 5 мг).

Режим дозування

Препарат приймають внутрішньо.

Для пацієнтів з частою сексуальною активністю (більше 2 разів на тиждень): рекомендована частота прийому – щодня, 1 раз на добу по 5 мг, в один і той же час, незалежно від прийому їжі. Добова доза може бути знижена до 2,5 мг (1/2 таб. 5 мг) залежно від індивідуальної чутливості.

Для пацієнтів з нечастою сексуальною активністю (рідше 2 разів на тиждень) рекомендовано призначення препарату Тадалафіл-СЗ у дозі 20 мг, безпосередньо перед сексуальною активністю згідно з інструкцією з медичного застосування препарату.

Максимальна добова доза препарату Тадалафіл становить 20 мг.

ДГПЖ або еректильна дисфункція/ДГПЖ

Рекомендована доза препарату Тадалафіл-СЗ при застосуванні 1 раз на добу становить 5 мг; препарат слід приймати приблизно в той самий час дня, незалежно від часу сексуальної активності.

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК від 51 до 80 мл/хв) та помірного ступеня тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв) корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК

Побічна дія

Найчастішими небажаними явищами у пацієнтів з еректильною дисфункцією та ДГПЗ є головний біль та диспепсія, а також біль у спині, міалгія.

З боку імунної системи: * нечасто – реакції гіперчутливості; рідко – ангіоневротичний оек2.

З боку нервової системи: * часто – головний біль; нечасто – запаморочення; рідко – інсульт1 (в т.ч. гостре порушення мозкового кровообігу по геморагічному типу), непритомність, транзиторні ішемічні атаки1, мігрень2, епілептичні припадки2, транзиторна амнезія.

З боку органу зору: * нечасто – нечіткість зорового сприйняття, больові відчуття в очному яблуку; рідко – порушення полів зору, припухлість повік, кон’юнктивальна гіперемія, неартеріальна передня ішемічна оптична невропатія2, оклюзія судин сітківки2.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – дзвін у вухах; рідко – раптова втрата слуху.

З боку серця1: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; рідко – інфаркт міокарда, шлуночкові порушення ритму2, нестабільна стенокардія2.

З боку з судів: * часто – “припливи” крові до обличчя; нечасто – зниження АТ3, підвищення АТ.

З боку дихальної системи: * часто – закладеність носа; нечасто – задишка, носова кровотеча.

З боку травної системи: * часто – диспепсія; нечасто – біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс, діарея у пацієнтів старше 65 років, блювання, нудота.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип; рідко – кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона2, ексфоліативний дерматит2, гіпергідроз.

З боку кістково-м’язової системи: * часто – біль у спині, міалгія, біль у кінцівках.

З боку сечовидільної системи: * Нечасто – гематурія.

З боку статевих органів та молочної залози: * нечасто – тривала ерекція; рідко – пріапізм2, гематоспермія, кровотеча із статевого члена.

Інші: нечасто – біль у грудях1, периферичний набряк, втома; рідко – набряк особи2, раптова серцева смерть1,2.

1 Спостерігалися у пацієнтів, які раніше мали серцево-судинні фактори ризику. Однак неможливо точно визначити, пов’язані ці явища безпосередньо з цими факторами ризику, з тадалафілом, із сексуальним збудженням, або з комбінацією цих чи інших факторів.

2 Побічні реакції, виявлені при постмаркетинговому застосуванні, що не спостерігалися в ході клінічних плацебо-контрольованих досліджень.

3 Чаще спостерігалися, коли тадалафіл застосовувався у пацієнтів, які вже приймають гіпотензивні засоби.

Протипоказання до застосування

• Застосування препаратів, що містять будь-які органічні нітрати;
• наявність протипоказань до сексуальної активності у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи: інфаркт міокарда протягом останніх 90 днів, нестабільна стенокардія, виникнення нападу стенокардії під час статевого акту, хронічна серцева недостатність ІІ класу та вище за класифікацією NYHA протягом останніх 6 місяців, неконтрольовані аритмії, артеріальна гіпотензія (АТ менше 90/50 мм рт.ст.), неконтрольована артеріальна гіпертензія, ішемічний інсульт протягом останніх 6 місяців;
• Втрата зору внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва (незалежно від зв’язку з прийомом інгібіторів ФДЕ5);
• одночасне застосування з доксазозином, іншими інгібіторами ФДЕ5, іншими варіантами терапії еректильної дисфункції зі стимуляторами гуанілатциклази, таким як ріоцигуат;
• хронічна ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв);
• Вік до 18 років;
• дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція;
• підвищена чутливість до тадалафілу або до будь-якої речовини, що входить до складу препарату.

Оскільки немає достатніх даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П’ю), необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ цієї групи пацієнтів.

Необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ пацієнтам, які приймають альфа1-адреноблокатори, оскільки одночасне застосування цих препаратів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у деяких пацієнтів.

При застосуванні одноразової дози тадалафілу не спостерігається симптоматичної артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні з тамсулозином, селективним альфа1-адреноблокатором.

Препарат Тадалафіл-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із схильністю до пріапізму (при серповидно-клітинній анемії, множинні мієломи або лейкемії) або у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба).

Також слід бути обережним при одночасному прийомі з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (ритонавір, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, еритроміцин, грейпфрутовий сік), гіпотензивними засобами, інгібіторами 5-альфа.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Препарат Тадалафіл не призначений для застосування у жінок.

Застосування при порушеннях функції печінки

Оскільки немає достатніх даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П’ю), необхідно виявляти обережність при призначенні препарату Тадалафіл-СЗ цієї групи пацієнтів.

Застосування при порушеннях функції нирок

Протипоказане застосування препарату при хронічній нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв).

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (КК від 51 до 80 мл/хв) та помірного ступеня тяжкості (КК від 31 до 50 мл/хв) корекція дози не потрібна.

Застосування у дітей

Протипоказано застосування препарату до 18 років.

Застосування у літніх пацієнтів

Здорові добровольці у віці 65 років і старші мали нижчий кліренс тадалафілу при прийомі внутрішньо, що виражалося у збільшенні AUC на 25% порівняно зі здоровими добровольцями у віці від 19 до 45 років.

Особливі вказівки

Діагностика еректильної дисфункції повинна включати виявлення потенційної основної причини, відповідне медичне обстеження і визначення тактики лікування.

Сексуальна активність має потенційний ризик для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Тому лікування еректильної дисфункції, зокрема. препаратом Тадалафіл-СЗ не слід проводити у чоловіків з такими захворюваннями серця, при яких сексуальна активність не рекомендована.

Є повідомлення про виникнення приапізму при застосуванні інгібіторів ФДЕ5, включаючи тадалафіл. Пацієнти повинні бути проінформовані про необхідність негайного звернення за медичною допомогою у разі виникнення ерекції, що триває 4 години та більше. Несвоєчасне лікування приапізму веде до пошкодження тканин статевого члена, внаслідок чого може настати необоротна імпотенція.

Безпека та ефективність комбінації препарату Тадалафіл-СЗ з іншими інгібіторами ФДЕ5 та видами лікування еректильної дисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується.

Як і інші інгібітори ФДЕ5, тадалафіл має системні судинорозширюючі властивості, що може призводити до транзиторного зниження АТ. Перед призначенням препарату Тадалафіл-СЗ слід ретельно розглянути питання, чи не будуть пацієнти з серцево-судинним захворюванням піддаватися небажаному впливу за рахунок таких судиннорозширювальних ефектів.

Неартеріальна передня ішемічна оптична невропатія (НАПІОН) є причиною порушення зору, включаючи повну втрату зору. Є рідкісні постмаркетингові повідомлення про випадки розвитку НАПІОН, за часом пов’язані з прийомом інгібіторів ФДЕ5. В даний час неможливо визначити, чи існує прямий зв’язок між розвитком НАПІОН та прийомом інгібіторів ФДЕ5 або іншими факторами. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити прийом тадалафілу та звернутися за медичною допомогою. Необхідно повідомити пацієнтам, що у людей, які перенесли НАПІОН, підвищений ризик повторного розвитку НАПІОН.

Пацієнти з передбачуваним діагнозом ДГПЗ повинні пройти обстеження для виключення раку передміхурової залози.

Ефективність препарату Тадалафіл-СЗ у пацієнтів, які перенесли хірургічну операцію на органах малого тазу або радикальну нейрозберігаючу простатектомію, невідома.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У період лікування препаратом Тадалафіл-СЗ необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Передозування

При одноразовому призначенні здоровим добровольцям тадалафілу в дозі до 500 мг та пацієнтам з еректильною дисфункцією – багаторазово до 100 мг на добу, небажані ефекти були такі самі, що й при застосуванні нижчих доз.

Лікування: у разі передозування необхідно проводити стандартне симптоматичне лікування. При гемодіалізі тадалафілу практично не виводиться.

Лікарська взаємодія

Вплив інших препаратів на тадалафіл

Тадалафіл здебільшого метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Селективний інгібітор ізоферменту CYP3A4 кетоконазол (400 мг/добу) збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 312% і Сmax на 22%, а кетоконазол (200 мг/добу) збільшує експозицію однократної дози тадалафілу 15% щодо AUC і величин Сmax тільки для одного тадалафілу.

Ритонавір (200 мг 2 рази на добу), інгібітор ізоферментів CYP3A4, 2С9, 2С19 та 2D6, збільшує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 124% без зміни Сmax. Незважаючи на те, що специфічна взаємодія не вивчалася, можна припустити, що інші інгібітори ВІЛ-протеази, наприклад, саквінавір, а також інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, ітраконазол та грейпфрутовий сік, можуть підвищувати концентрацію.

Роль переносників (наприклад, Р-глікопротеїну) у розподілі тадалафілу невідома. Існує можливість лікарської взаємодії, опосередкованої інгібування переносників.

Селективний індуктор ізоферменту CYP3A4, рифампіцин (у дозі 600 мг/добу), знижує експозицію одноразової дози тадалафілу (AUC) на 88% і Сmax на 46%, відносно AUC і величин Сmax тільки для одного тадалафілу. Можна припускати, що одночасне застосування інших індукторів ізоферменту CYP3A4 (таких як фенобарбітал, фенітоїн або карбамазепін) також має знижувати концентрації тадалафілу у плазмі.

Одночасний прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) та тадалафілу знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни AUC для тадалафілу.

Збільшення pH шлунка в результаті прийому блокатора гістамінових Н2-рецепторів нізатидину не впливало на фармакокінетику тадалафілу.

Безпека та ефективність комбінації тадалафілу з іншими видами лікування порушень ерекції або іншими інгібіторами ФДЕ5 не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується.

Вплив тадалафілу на інші препарати

Відомо, що тадалафіл посилює гіпотензивну дію нітратів. Це відбувається в результаті адитивної дії нітратів та тадалафілу на метаболізм оксиду азоту II (NO) та цГМФ. Тому застосування тадалафілу на фоні нітратів протипоказано.

Тадалафіл не має клінічно значущої дії на кліренс препаратів, метаболізм яких протікає за участю цитохрому Р450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоферменти CYP1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1.

Тадалафіл не має клінічно значущого впливу на AUC S-варфарину або R-варфарину. Тадалафіл не впливає на дію варфарину щодо протромбінового часу.

Тадалафіл не потенціює збільшення тривалості кровотечі, викликаного прийомом ацетилсаліцилової кислоти.

Тадалафіл має системні судинорозширюючі властивості і може посилювати дію гіпотензивних препаратів, спрямоване на зниження артеріального тиску. Додатково у пацієнтів, які приймали кілька гіпотензивних засобів, у яких погано контролювалася артеріальна гіпертензія, спостерігалося дещо більше зниження артеріального тиску. Переважна більшість пацієнтів це зниження був пов’язані з гипотензивными симптомами. Пацієнтам, які отримують лікування гіпотензивними препаратами та приймають тадалафіл, повинні бути надані відповідні клінічні рекомендації. Не спостерігалося значного зниження АТ при одночасному застосуванні здоровими добровольцями тадалафілу та селективного альфа1А-адреноблокатора тамсулозину.

Одночасне застосування тадалафілу із доксазозином протипоказане. При застосуванні тадалафілу здоровими добровольцями, які приймали доксазозин (4-8 мг на добу), альфа1-адреноблокатор, спостерігалося посилення гіпотензивної дії доксазозину. Деякі пацієнти відчували симптоми, пов’язані зі зниженням АТ, включаючи непритомність.

Одночасний прийом ріоцигуату з інгібіторами ФДЕ5, включаючи тадалафіл, протипоказаний, т.к. ріоцигуат посилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ5.

Досліджень лікарської взаємодії тадалафілу та інгібіторів 5-альфа-редуктази не проводилося, при їх одночасному прийомі слід бути обережним.

Тадалафіл викликає збільшення біодоступності етинілестрадіолу при прийомі внутрішньо.

Подібне підвищення біодоступності очікується при прийомі тербуталіну, проте клінічні наслідки не встановлені.

Тадалафіл не впливав на концентрацію етанолу, так само як і етанол не впливав на концентрацію тадалафілу. При високих дозах алкоголю (0,7 г/кг) прийом тадалафілу не викликав статистично значущого зниження середньої величини АТ. У деяких пацієнтів спостерігалися постуральне запаморочення та ортостатична гіпотензія. При прийомі тадалафілу у поєднанні з нижчими дозами алкоголю (0.6 г/кг) зниження АТ не спостерігалося, а запаморочення виникало з такою самою частотою, що при прийомі одного алкоголю.

Тадалафіл не має клінічно значущого ефекту на фармакокінетику або фармакодинаміку теофіліну.

Форма випуску та склад

Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожево-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро таблетки білого або майже білого кольору.

Діюча речовина: тадалафіл 20 мг.

Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 100.2 мг, лактози моногідрат (лактопрес) (цукор молочний) – 123 мг, целюлоза мікрокристалічна 102 – 53 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) – 17 мг, ) – 5 мг, кросповідон (Колідон CL) – 2 мг, гіпролоза екстра тонка (гідроксипропілцелюлоза) – 5 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 2 мг, натрію стеарилфумарат – 2 мг, натрію лаурилсульфат – 0.8 мг.

Умови зберігання та термін придатності

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Основні параметри

ТАДАЛАФИЛ

Тадалафил является обратимым селективным ингибитором специфической фосфодиэстеразы 5 типа (ФДЭ5) циклического гуанозинмонофосфата (цГМФ). Когда сексуальное возбуждение вызывает местное высвобождение оксида азота, ингибирование ФДЭ5 тадалафилом ведет к повышению концентрации цГМФ в пещеристом теле полового члена. Следствием этого является расслабление гладких мышц артерий и приток крови к тканям полового члена, что и вызывает эрекцию. Тадалафил не оказывает эффекта в отсутствии сексуального возбуждения.

Исследования in vitro показали, что тадалафил является селективным ингибитором ФДЭ5. ФДЭ5 является ферментом, обнаруженным в гладких мышцах пещеристого тела, в гладких мышцах сосудов внутренних органов, в скелетных мышцах, тромбоцитах, почках, легких и мозжечке. Действие тадалафила на ФДЭ5 является более активным, чем на другие фосфодиэстеразы. Тадалафил является в 10 000 раз более мощным в отношении ФДЭ5, чем в отношении ФДЭ1, ФДЭ2, ФДЭ4 и ФДЭ7, которые локализуются в сердце, головном мозге, кровеносных сосудах, печени, лейкоцитах, скелетных мышцах и в других органах. Тадалафил в 10 000 раз активнее блокирует ФДЭ5, чем ФДЭ3 – фермент, который обнаруживается в сердце и кровеносных сосудах. Эта селективность в отношении ФДЭ5 по сравнению с ФДЭ3 имеет важное значение, поскольку ФДЭ3 является ферментом, принимающим участие в сокращении сердечной мышцы. Кроме того, тадалафил примерно в 700 раз активнее в отношении ФДЭ5, чем в отношении ФДЭ6, обнаруженной в сетчатке и являющейся ответственной за фотопередачу. Тадалафил также проявляет действие в 9000 раз более мощное в отношении ФДЭ5 в сравнении с его влиянием на ФДЭ8, ФДЭ9 и ФДЭ10, и в 14 раз более мощное в отношении ФДЭ5 по сравнению с ФДЭ11. Распределение в тканях и физиологические эффекты ингибирования ФДЭ8-ФДЭ11 до настоящего времени не выяснены.

Тадалафил улучшает эрекцию и повышает возможность проведения полноценного полового акта.

Тадалафил у здоровых лиц не вызывает достоверного изменения систолического и диастолического давления в сравнении с плацебо в положении лежа (среднее максимальное снижение составляет 1.6/0.8 мм рт.ст. соответственно) и в положении стоя (среднее максимальное снижение составляет 0.2/4.6 мм рт.ст. соответственно). Тадалафил не вызывает достоверного изменения ЧСС.

Тадалафил не вызывает изменений распознавания цветов (голубой/зеленый), что объясняется низким сродством его к ФДЭ6. Кроме того, не наблюдается влияния тадалафила на остроту зрения, электроретинограмму, внутриглазное давление и размер зрачка.

С целью оценки влияния ежедневного приема тадалафила на сперматогенез было проведено несколько исследований.

Ни в одном из исследований не наблюдалось нежелательного влияния на морфологию сперматозоидов и их подвижность. В одном из исследований было выявлено снижение средней концентрации сперматозоидов по сравнению с плацебо. Снижение концентрации сперматозоидов было связано с более высокой частотой эякуляции. Кроме того, не наблюдалось нежелательного влияния на среднюю концентрацию половых гормонов, тестостерона, ЛГ и ФСГ при приеме тадалафила по сравнению с плацебо.

Отмечено улучшение эрекции у пациентов с эректильной дисфункцией всех степеней тяжести при приеме тадалафила 1 раз/сут.

Механизм действия у пациентов с доброкачественной гиперплазией предстательной железы (ДГПЖ)

Ингибирование ФДЭ5 тадалафилом, приводящее к повышению концентрации цГМФ в пещеристом теле полового члена, также наблюдается в гладкой мускулатуре предстательной железы, мочевого пузыря и сосудах, которые их кровоснабжают. Расслабление гладких мышц сосудов приводит к увеличению перфузии крови в этих органах, и, как следствие, к снижению выраженности симптомов ДГПЖ. Релаксация гладкой мускулатуры предстательной железы и мочевого пузыря может дополнительно усиливать сосудистые эффекты.

Фармакокинетика

После приема внутрь тадалафил быстро всасывается. Средняя Сmax в плазме достигается в среднем через 2 ч после приема внутрь. Скорость и степень всасывания тадалафила не зависят от приема пищи, поэтому препарат Тадалафил-СЗ можно применять вне зависимости от приема пищи. Время приема (утром или вечером) не влияет на скорость и степень всасывания.

Фармакокинетика тадалафила у здоровых лиц линейна в отношении времени и дозы. В диапазоне доз от 2.5 до 20 мг AUC увеличивается пропорционально дозе. Css в плазме достигаются в течение 5 дней при приеме препарата 1 раз/сут.

Фармакокинетика тадалафила у пациентов с нарушением эрекции аналогична фармакокинетике препарата у пациентов без нарушения эрекции.

Средний Vd составляет около 63 л, что указывает на то, что тадалафил распределяется в тканях организма. В терапевтических концентрациях 94% тадалафила в плазме связывается с белками. Связывание с белками не изменяется при нарушенной функции почек.

У здоровых добровольцев менее 0.0005% введенной дозы обнаружено в сперме.

Тадалафил в основном метаболизируется с участием изофермента CYP3A4 цитохрома Р450. Основным циркулирующим метаболитом является метилкатехолглюкуронид.

Этот метаболит по крайней мере в 13 000 раз менее активен в отношении ФДЭ5, чем тадалафил. Следовательно, концентрация этого метаболита не является клинически значимой.

У здоровых добровольцев средний клиренс тадалафила при приеме внутрь составляет 2.5 л/ч, а средний Т1/2 – 17.5 ч. Тадалафил выводится преимущественно в виде неактивных метаболитов, в основном, через кишечник (около 61% дозы) и, в меньшей степени, почками (около 36% дозы).

Фармакокинетика у особых групп пациентов

Здоровые добровольцы в возрасте 65 лет и старше имели более низкий клиренс тадалафила при приеме внутрь, что выражалось в увеличении AUC на 25% по сравнению со здоровыми добровольцами в возрасте от 19 до 45 лет. Это различие не является клинически значимым и не требует подбора дозы.

У пациентов с почечной недостаточностью легкой степени тяжести (КК от 51 до 80 мл/мин) и средней степени тяжести (КК от 31 до 50 мл/мин), а также у пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности, находящихся на гемодиализе, экспозиция тадалафила (AUC) приблизительно удваивалась. У пациентов, находящихся на гемодиализе, Сmax была на 41% выше по сравнению со здоровыми добровольцами. Выведение тадалафила с помощью гемодиализа является незначительным.

Фармакокинетика тадалафила у пациентов с легкой и умеренной печеночной недостаточностью (класс А и В по классификации Чайлд-Пью) сравнима с таковой у здоровых добровольцев. В отношении пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (класс С по классификации Чайлд-Пью) данных недостаточно. При назначении препарата Тадалафил-СЗ пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью необходимо предварительно провести оценку риска и пользы применения препарата.

У пациентов с сахарным диабетом на фоне применения тадалафила AUC была меньше примерно на 19% по сравнению со здоровыми добровольцами. Это различие не требует подбора дозы.

Показания

• эректильная дисфункция;
• симптомы нижних мочевых путей у пациентов с доброкачественной гиперплазией предстательной железы (для дозировки 5 мг);
• эректильная дисфункция у пациентов с симптомами нижних мочевых путей на фоне доброкачественной гиперплазии предстательной железы (для дозировки 5 мг).

Режим дозирования

Препарат принимают внутрь.

Для пациентов с частой сексуальной активностью (более 2 раз в неделю): рекомендованная частота приема – ежедневно, 1 раз/сут по 5 мг, в одно и то же время, вне зависимости от приема пищи.

Суточная доза может быть снижена до 2.5 мг (1/2 таб. 5 мг) в зависимости от индивидуальной чувствительности.

Для пациентов с нечастой сексуальной активностью (реже 2 раз в неделю) рекомендовано назначение препарата Тадалафил-СЗ в дозе 20 мг, непосредственно перед сексуальной активностью согласно инструкции по медицинскому применению препарата.

Максимальная суточная доза препарата Тадалафил-СЗ составляет 20 мг.

ДГПЖ или эректильная дисфункция/ДГПЖ

Рекомендуемая доза препарата Тадалафил-СЗ при применении 1 раз/сут составляет 5 мг; препарат следует принимать приблизительно в одно и то же время дня, независимо от времени сексуальной активности. Продолжительность лечения устанавливается врачом индивидуально.

У пациентов с почечной недостаточностью легкой степени тяжести (КК от 51 до 80 мл/мин) и умеренной степени тяжести (КК от 31 до 50 мл/мин) коррекция дозы не требуется. У пациентов с тяжелой степенью почечной недостаточности (КК

Побочное действие

Наиболее частыми нежелательными явлениями у пациентов с эректильной дисфункцией и ДГПЖ являются головная боль и диспепсия, а также боль в спине, миалгия.

Со стороны иммунной системы: нечасто – реакции гиперчувствительности; редко – ангионевротический отек2.

Со стороны нервной системы: часто – головная боль; нечасто – головокружение; редко – инсульт1 (в т.ч. острое нарушение мозгового кровообращения по геморрагическому типу), обморок, транзиторные ишемические атаки1, мигрень2, эпилептические припадки2, транзиторная амнезия.

Со стороны органа зрения: нечасто – нечеткость зрительного восприятия, болевые ощущения в глазном яблоке; редко – нарушение полей зрения, припухлость век, конъюнктивальная гиперемия, неартериальная передняя ишемическая оптическая невропатия2, окклюзия сосудов сетчатки2.

Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: нечасто – звон в ушах; редко – внезапная потеря слуха.

Со стороны сердца1: нечасто – ощущение сердцебиения, тахикардия; редко – инфаркт миокарда, желудочковые нарушения ритма2, нестабильная стенокардия2.

Со стороны сосудов: часто – “приливы” крови к лицу; нечасто – снижение АД3, повышение АД.

Со стороны дыхательной системы: часто – заложенность носа; нечасто – одышка, носовое кровотечение.

Со стороны пищеварительной системы: часто – диспепсия; нечасто – боль в животе, гастроэзофагеальный рефлюкс, диарея у пациентов старше 65 лет, рвота, тошнота.

Со стороны кожи и подкожных тканей: нечасто – сыпь; редко – крапивница, синдром Стивенса-Джонсона2, эксфолиативный дерматит2, гипергидроз.

Со стороны костно-мышечной системы: часто – боль в спине, миалгия, боль в конечностях.

Со стороны мочевыделительной системы: нечасто – гематурия.

Со стороны половых органов и молочной железы: нечасто – длительная эрекция; редко – приапизм2, гематоспермия, кровотечение из полового члена.

Прочие: нечасто – боль в груди1, периферический отек, усталость; редко – отек лица2, внезапная сердечная смерть1,2.

1 Наблюдались у пациентов, ранее имеющих сердечно-сосудистые факторы риска. Однако невозможно точно определить, связаны ли эти явления непосредственно с этими факторами риска, с тадалафилом, с сексуальным возбуждением, или с комбинацией этих или других факторов.

2 Побочные реакции, выявленные при постмаркетинговом применении, не наблюдавшиеся в ходе клинических плацебо-контролируемых исследований.

3 Чаще наблюдались, когда тадалафил применялся у пациентов, уже принимающих гипотензивные средства.

Противопоказания к применению

• применение препаратов, содержащих любые органические нитраты;
• наличие противопоказаний к сексуальной активности у пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы: инфаркт миокарда в течение последних 90 дней, нестабильная стенокардия, возникновение приступа стенокардии во время полового акта, хроническая сердечная недостаточность II класса и выше по классификации NYHA в течение последних 6 месяцев, неконтролируемые аритмии, артериальная гипотензия (АД менее 90/50 мм рт.ст.), неконтролируемая артериальная гипертензия, ишемический инсульт в течение последних 6 месяцев;
• потеря зрения вследствие неартериальной передней ишемической невропатии зрительного нерва (вне зависимости от связи с приемом ингибиторов ФДЭ5);
• одновременное применение с доксазозином, другими ингибиторами ФДЭ5, другими вариантами терапии эректильной дисфункции, со стимуляторами гуанилатциклазы, таким как риоцигуат;
• хроническая почечная недостаточность (КК менее 30 мл/мин);
• возраст до 18 лет;
• дефицит лактазы, непереносимость лактозы, глюкозо-галактозная мальабсорбция;
• повышенная чувствительность к тадалафилу или к любому веществу, входящему в состав препарата.

Поскольку нет достаточных данных в отношении пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (класс С по классификации Чайлд-Пью), необходимо проявлять осторожность при назначении препарата Тадалафил-СЗ этой группе пациентов.

Необходимо проявлять осторожность при назначении препарата Тадалафил-СЗ пациентам, принимающим альфа1-адреноблокаторы, поскольку одновременное применение этих препаратов может привести к симптоматической артериальной гипотензии у некоторых пациентов.

При применении однократной дозы тадалафила не наблюдается симптоматической артериальной гипотензии при одновременном применении с тамсулозином, селективным альфа1-адреноблокатором.

Препарат Тадалафил-СЗ следует применять с осторожностью у пациентов с предрасположенностью к приапизму (при серповидно-клеточной анемии, множественной миеломе или лейкемии) или у пациентов с анатомической деформацией полового члена (угловое искривление, кавернозный фиброз или болезнь Пейрони).

Также следует соблюдать осторожность при одновременном приеме с ингибиторами изофермента CYP3A4 (ритонавир, саквинавир, кетоконазол, итраконазол, кларитромицин, эритромицин, грейпфрутовый сок), гипотензивными средствами, ингибиторами 5-альфа-редуктазы.

Применение при беременности и кормлении грудью

Препарат Тадалафил-СЗ не предназначен для применения у женщин.

Применение при нарушениях функции печени

Поскольку нет достаточных данных в отношении пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (класс С по классификации Чайлд-Пью), необходимо проявлять осторожность при назначении препарата Тадалафил-СЗ этой группе пациентов.

Применение при нарушениях функции почек

Противопоказано применение препарата при хронической почечной недостаточности (КК менее 30 мл/мин).

У пациентов с почечной недостаточностью легкой степени тяжести (КК от 51 до 80 мл/мин) и умеренной степени тяжести (КК от 31 до 50 мл/мин) коррекция дозы не требуется.

Применение у детей

Противопоказано применение препарата в возрасте до 18 лет.

Применение у пожилых пациентов

Здоровые добровольцы в возрасте 65 лет и старше имели более низкий клиренс тадалафила при приеме внутрь, что выражалось в увеличении AUC на 25% по сравнению со здоровыми добровольцами в возрасте от 19 до 45 лет. Это различие не является клинически значимым и не требует подбора дозы.

Особые указания

Диагностика эректильной дисфункции должна включать в себя выявление потенциальной основной причины, соответствующее медицинское обследование и определение тактики лечения.

Сексуальная активность имеет потенциальный риск для пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями. Поэтому лечение эректильной дисфункции, в т.ч. препаратом Тадалафил-СЗ, не следует проводить у мужчин с такими заболеваниями сердца, при которых сексуальная активность не рекомендована.

Имеются сообщения о возникновении приапизма при применении ингибиторов ФДЭ5, включая тадалафил. Пациенты должны быть проинформированы о необходимости немедленного обращения за медицинской помощью в случае возникновения эрекции, продолжающейся 4 ч и более. Несвоевременное лечение приапизма ведет к повреждению тканей полового члена, в результате чего может наступить необратимая импотенция.

Безопасность и эффективность комбинации препарата Тадалафил-СЗ с другими ингибиторами ФДЭ5 и видами лечения эректильной дисфункции не изучались. Поэтому применение подобных комбинаций не рекомендуется.

Как и другие ингибиторы ФДЭ5, тадалафил обладает системными сосудорасширяющими свойствами, что может приводить к транзиторному снижению АД. Перед назначением препарата Тадалафил-СЗ следует тщательно рассмотреть вопрос, не будут ли пациенты с сердечно-сосудистым заболеванием подвергаться нежелательному воздействию за счет таких сосудорасширяющих эффектов.

Неартериальная передняя ишемическая оптическая невропатия (НАПИОН) является причиной нарушения зрения, включая полную потерю зрения. Имеются редкие постмаркетинговые сообщения о случаях развитии НАПИОН, по времени связанных с приемом ингибиторов ФДЭ5. В настоящее время невозможно определить, существует ли прямая связь между развитием НАПИОН и приемом ингибиторов ФДЭ5 или другими факторами. Следует рекомендовать пациентам в случае внезапной потери зрения прекратить прием тадалафила и обратиться за медицинской помощью. Необходимо сообщить пациентам, что у людей, перенесших НАПИОН, повышен риск повторного развития НАПИОН.

Пациенты с предполагаемым диагнозом ДГПЖ должны пройти обследование для исключения рака предстательной железы.

Эффективность препарата Тадалафил-СЗ у пациентов, перенесших хирургическую операцию на органах малого таза или радикальную нейросберегающую простатэктомию, неизвестна.

Влияние на способность к управлению транспортными средствами и механизмами

В период лечения препаратом Тадалафил-СЗ необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятиями другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.

Передозировка

При однократном назначении здоровым добровольцам тадалафила в дозе до 500 мг и пациентам с эректильной дисфункцией – многократно до 100 мг/сут, нежелательные эффекты были такие же, что и при применении более низких доз.

Лечение: в случае передозировки необходимо проводить стандартное симптоматическое лечение. При гемодиализе тадалафил практически не выводится.

Лекарственное взаимодействие

Влияние других препаратов на тадалафил

Тадалафил в основном метаболизируется с участием изофермента CYP3A4. Селективный ингибитор изофермента CYP3A4 кетоконазол (400 мг/сут) увеличивает экспозицию однократной дозы тадалафила (AUC) на 312% и Сmax на 22%, а кетоконазол (200 мг/сут) увеличивает экспозицию однократной дозы тадалафила (AUC) на 107% и Сmax на 15% относительно AUC и величин Сmax только для одного тадалафила.

Ритонавир (200 мг 2 раза/сут), ингибитор изоферментов CYP3A4, 2С9, 2С19 и 2D6, увеличивает экспозицию однократной дозы тадалафила (AUC) на 124% без изменения Сmax. Несмотря на то, что специфическое взаимодействие не изучалось, можно предположить, что другие ингибиторы ВИЧ-протеазы, например, саквинавир, а также ингибиторы изофермента CYP3A4, такие как эритромицин, кларитромицин, итраконазол и грейпфрутовый сок, могут повышать концентрации тадалафила в плазме крови.

Роль переносчиков (например, Р-гликопротеина) в распределении тадалафила неизвестна. Существует возможность лекарственного взаимодействия, опосредованного ингибированием переносчиков.

Селективный индуктор изофермента CYP3A4, рифампицин (в дозе 600 мг/сут), снижает экспозицию однократной дозы тадалафила (AUC) на 88% и Сmax на 46%, относительно AUC и величин Сmax только для одного тадалафила. Можно предполагать, что одновременное применение других индукторов изофермента CYP3A4 (таких как фенобарбитал, фенитоин или карбамазепин) также должно снижать концентрации тадалафила в плазме крови.

Одновременный прием антацида (магния гидроксид/алюминия гидроксид) и тадалафила снижает скорость всасывания тадалафила без изменения AUC для тадалафила.

Увеличение pH желудка в результате приема блокатора гистаминовых Н2-рецепторов низатидина не оказывало влияния на фармакокинетику тадалафила.

Безопасность и эффективность комбинации тадалафила с другими видами лечения нарушений эрекции или другими ингибиторами ФДЭ5 не изучались, поэтому применение подобных комбинаций не рекомендуется.

Влияние тадалафила на другие препараты

Известно, что тадалафил усиливает гипотензивное действие нитратов. Это происходит в результате аддитивного действия нитратов и тадалафила на метаболизм оксида азота II (NO) и цГМФ. Поэтому применение тадалафила на фоне приема нитратов противопоказано.

Тадалафил не оказывает клинически значимого действия на клиренс препаратов, метаболизм которых протекает с участием цитохрома Р450.

Исследования подтвердили, что тадалафил не ингибирует и не индуцирует изоферменты CYP1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1.

Тадалафил не оказывает клинически значимого влияния на AUC S-варфарина или R-варфарина. Тадалафил не влияет на действие варфарина в отношении протромбинового времени.

Тадалафил не потенцирует увеличение длительности кровотечения, вызывного приемом ацетилсалициловой кислотой.

Тадалафил обладает системными сосудорасширяющими свойствами и может усиливать действие гипотензивных препаратов, направленное на снижение АД. Дополнительно у пациентов, принимавших несколько гипотензивных средств, у которых артериальная гипертензия плохо контролировалась, наблюдалось несколько большее снижение АД. У подавляющего большинства пациентов это снижение не было связано с гипотензивными симптомами. Пациентам, получающим лечение гипотензивными препаратами и принимающим тадалафил, должны быть даны соответствующие клинические рекомендации. Не наблюдалось значимого снижения АД при одновременном применении здоровыми добровольцами тадалафила и селективного альфа1А-адреноблокатора тамсулозина.

Одновременное применение тадалафила с доксазозином противопоказано. При применении тадалафила здоровыми добровольцами, принимавшими доксазозин (4-8 мг/сут), альфа1-адреноблокатор, наблюдалось усиление гипотензивного действия доксазозина. Некоторые пациенты испытывали симптомы, связанные со снижением АД, включая обморок.

Одновременный прием риоцигуата с ингибиторами ФДЭ5, включая тадалафил, противопоказан, т.к. риоцигуат усиливает гипотензивное действие ингибиторов ФДЭ5.

Исследований лекарственного взаимодействия тадалафила и ингибиторов 5-альфа-редуктазы не проводилось, при их одновременном приеме следует соблюдать осторожность.

Тадалафил вызывает увеличение биодоступности этинилэстрадиола при приеме внутрь.

Сходное повышение биодоступности можно ожидать при приеме тербуталина, однако клинические последствия не установлены.

Тадалафил не влиял на концентрацию этанола, равно как и этанол не влиял на концентрацию тадалафила. При высоких дозах алкоголя (0.7 г/кг) прием тадалафила не вызывал статистически значимого снижения средней величины АД. У некоторых пациентов наблюдались постуральное головокружение и ортостатическая гипотензия. При приеме тадалафила в сочетании с более низкими дозами алкоголя (0.6 г/кг) снижение АД не наблюдалось, а головокружение возникало с той же частотой, что при приеме одного алкоголя.

Тадалафил не оказывает клинически значимого эффекта на фармакокинетику или фармакодинамику теофиллина.

Форма выпуска и состав

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой розовато-оранжевого цвета, круглые, двояковыпуклые; на поперечном разрезе ядро таблетки белого или почти белого цвета.

Действующее вещество: тадалафил 20 мг.

Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат (сахар молочный) – 100.2 мг, лактозы моногидрат (лактопресс) (сахар молочный) – 123 мг, целлюлоза микрокристаллическая 102 – 53 мг, кроскармеллоза натрия (примеллоза) – 17 мг, кросповидон (Коллидон CL-M) – 5 мг, кросповидон (Коллидон CL) – 2 мг, гипролоза экстра тонкая (гидроксипропилцеллюлоза) – 5 мг, гипролоза (гидроксипропилцеллюлоза) – 2 мг, натрия стеарилфумарат – 2 мг, натрия лаурилсульфат – 0.8 мг.

Условия хранения и срок годности

Препарат следует хранить в недоступном для детей, защищенном от света месте при температуре не выше 25°С.

Срок годности – 3 года. Не применять по истечении срока годности, указанного на упаковке.

Основні параметри