2.4. Індекси фондового ринку

Для аналізу загального руху курсів акцій у динаміці застосовуються біржові індикатори та індекси. Індикатор — це середньоарифметичний показник курсів репрезентативної групи акцій на даний момент; індекс вимірює поточну динамі-ку курсів репрезентативної групи акцій порівняно з базовою величиною, що розраховувалася на певний момент у минулому. Інвестори часто порівнюють середні індикатори або індекси на певну дату з метою визначення відносної сили або слабкості ринку.

Найвідоміший індикатор — середня Доу-Джонса для промислових акцій (Dow Jones Industrial Average — DJIA). Він часто називається промисловим індексом До у-Джонса, який складається з курсів 30 випусків акцій. Вони відібрані внаслідок того, що високо оцінені ринком і розповсюджені серед широкого кола власників. Ця група складається з першокласних промислових акцій. Для прикладу можна навести такі компанії: General Electric Co., Texas Co., General Motors Corp., Exxon Corp., Procter & Gamble Co., Dupont Co., Shevron Corp., Coca-Cola Co., Boeing Co., Walt Disney Co., McDonald’s Corp., Philip Morris Corp., Alcoa.

Час від часу той чи інший випуск цінних паперів вибуває з гр упи через злиття компаній, банкрутство або різку втрату активності на ринку. В таких випадках у розрахунок середньої включається новий випуск акцій, і тому весь індикатор коригується, для того щоб його можна було порівняти з попереднім показником. Реальне значення індикатора Доу-Джонса має сенс тільки тоді, коли порівнюються зі значенням за попередній період. Котирується в пунктах (пункт дорівнює приблизно 2,27 цента) та друкується щоранку в діловій пресі і фіксується на Нью-Йоркській фондовій біржі сім разів: під час відкриття, о 10, 11-й годинах ранку, о 12, 13, 14, 15-й годинах дня і по закінченню біржового дня.

Три інші середні Доу-Джонса — це індикатори ку рсів акцій компаній транспорту, електроенергетики та комунального господарства, а також інтегральний середній.

Транспортний індекс Доу-Джонса (Dow Jones Transportation Average — DJTA) — це середній показник, який характеризує рух цін на акції 20-ти транспортних корпорацій (авіакомпаній, автомобільних та залізничних компаній).

Комунальний індекс Доу-Джонса (Dow Jones Utility Average

— DJUA) — середній показник руху курсів акцій 15 корпорацій, що займаються газо- та енергопоста чанням. Dow Jones Composite — це агрегатний показник, який розраховується на основі промислового, транспортного та комуналь Індекси Доу-Джонса обраховується так: Індекс Доу-Джонса = k A n i i ? = =

1 , (2.27) де — коригувальний коефіцієнт, який змінюється зі зміною переліку корпорацій або у разі дроблення акцій. Коригувальний коефіцієнт залишається незмінним доти, доки акції не дробляться або одні акції не замінюються іншими. Залежно від виду індексу, п може дорівнювати 15; 20; 30 або 65. к

Ще один великий видавець фінансових новин — корпорація «Стендарт енд пур’з» (Standart & Poor’s, S&P) — публікує п’ять індексів простих акцій. Хоча середні індикатори Доу-Джонса користуються найбільшою популярністю, багато професійних інвесторів віддає перевагу індексам «Стандарт енд пур’з», вважаючи, що вони точніше відображають загальну динаміку курсів на фондовому ринку.

У промисловий індекс S&P включаються курси акцій 400 промислових фірм; у транспортний — курси акцій 20 транс портних компаній; індекс для електроенергетики та комунального господарства складається з курсів акцій 40 відповідних компаній; у фінансовий індекс входять курси 40 акцій фінансових інститутів і, нарешті, у зведеному індексі наведено курси всіх 500 компаній.

Базове значення розраховане для періоду 1941—1943 рр., значення якого дорівнює 10. Для розрахунку індексу використовується формула: ,P&SІндекс

1 ? ? = = ? = n i i i n i i Q QP (2.28) де i — ціна акції і-корпорації; — кількість акцій корпорації; n — кількість корпорацій. P i Q

Крім індексів Доу-Джонса і «Стандарт енд пур’з», у США публікуються індекси, що характеризують курси акцій на фондових біржах Нью-Йорка, Американській і регіональних біржах, а також індекс автоматизованого котирування Національної асоціації дилерів цінних паперів (NASDAQ). Індекс Нью-Йоркської фондової біржі охоплює всі 2200 акцій, що котируються на біржі. За базу прийнята вартість акцій на біржі 31 грудня 1965 р. розміром 50. Динаміка промислового індексу цієї біржі збігається з динамікою промислової середньої Доу-Джонса і S&P. Індекс Американської фондової біржі відображає рух курсів акцій відносно базового значення 100, встановленого на 31 серпня 1973 р. Індекс охоплює всі випуски акцій, що обертаються на біржі. З технічної точки зору він вважається унікальним, тому що під час його обчислення припускається, що дивіденди за акціями реінве стуються і на цій основі відображаються в індексі. Індекси NASDAQ відображають обіг цінних паперів на позабіржовому ринку. Вони обчислюються подібно до зазначених вище індексів, але за базу, що дорівнює 100, береться вартість акцій на 5 лютого 1971 р.

На відміну від СШ

А, в інших країнах розраховується менше фондових індексів. Частіше діє один фондовий індекс. В Англії це індекс «Рейтер», у Німеччині — індекс «Франкфурте Альгемайне Цайтунг», у Франції — індекс «Каркоран», в Японії — «Ніккей».

Усі індекси є середньозваженою курсів акцій різної кількості компаній, установлених у тій чи іншій країні. тури ринку з періодичним його коригуванням через півроку або рік. При цьому управління здійснюється через відхилення структури портфеля від структури індексу.

На Заході індекси широко застосування в стратегії пасивного управління, коли використовується стратегія індексного фонду. Вона ґрунтується на тому, що структура портфеля повинна відображати рух обраного фондового індексу, який характеризує стан усього ринку цінних паперів. Види цінних паперів та їхня частка визначаються у такий самий спосіб, що й підрахунок індексу. Головне завдання інвестора — відтворення у своєму портфелі струк

Вирізнимо три підходи, за основу яких вибираються ті чи інші ваги, які лежать в основі різних індексів. Основою першого є рі

вень капіталізації акцій, другого — рівень цін на акції, третього

— принцип рівномірного розподілу коштів за видами акцій. За першого підходу необхідно враховувати, що акції висококапіталізованих компаній більш за все впливають на динаміку індексу. Це веде до того, що недооблік ваги таких компаній призводить до істотних відхилень дохідності. Це саме стосується і другого підходу — найбільшу вагу тут мають дорогі акції. І нарешті, в третьому підході все навпаки — більш дешеві акції мають більший потенціал для впливу на зростання індексу. Таким чином, з цього можна зробити висновок, що для копіювання індексу інвестору необхідно купити всі акції, що входять в базу індексу пропорційно їх вазі.

Методики розрахунку українських індексів дуже подібні. Головні розбіжності криються в джерелах отримання інформації про ринкові ціни акцій. Деякі індекси намагаються охопити більшу частину рин ку, але при цьому орієнтуються на котирування, що у ситуації недостатньої ліквідності українського ринку цінних паперів неминуче призводить до зменшення точності індексів.

На вітчизняному ринку з 1997 р. розраховуються дві модифікації фондового індексу КАС-20 — простий і зважений. Методика його обчислення відповідає світовим стандартам і ґрунтується на зміні ринкової капіталізації компаній, які входять до бази індексу. ()()( ?? ++=?

10 ,/s20КАС askbidaskbid PPPP ) ) ) (2.29) де та — сума котирувань на купівлю і продаж кожного з підприємств, що входять до бази індексу,

1 askbid PP ( ? +

0 askbid PP ? ? Індекс КАС-20 (w) зважений показує динаміку розвитку фондового ринку України, його зростання або спад. Він розраховується за формулою ()()() ?? =?

1 — котирування на дату складання поточного індексу,

0 — котирування на початкову дату складання індексу відповідно. Початкове значення індексу — 1000. () ? +

10 ,/02КАС CAPCAP MMw (2.30) де та — сума ринкової капіталізації компаній, що входять до бази індексу на поточну і базову дати відповідно.

0 CAP M Індекс Першої фондової торговельної системи (ПФТС) — це середнє для найбільш ліквідних українських акцій, які мають найбільшу ринкову капіталізацію. Він розраховується щотижня у гривнях і доларах на основі реальних угод і твердих котирувань у ПФТС. Час тка акцій компаній, що включається до індексу та обертається на ринку, повинна перевищувати 10% від їх загальної кількості. Компоненти індексу зважуються на основі ринкової капіталізації, однак частка держави і стратегічного інвестора, як правило, виключаються. Склад індексу переглядається на відпо-

Початкове значення індексу — 1216. () ? відність вказаним критеріям щомісяця, а у разі необхідності вносяться певні зміни.

Критерії для вибору підприємств до списку індексу такі:

1) підприємства-емітенти повинні пройти лістинг ПФТС та належати до першого або другого рівнів списку ПФТС;

2) до переліку акцій підприємств, що входять до індексу, відбираються акції, за якими в ПФТС бу ла зареєстрована найбільша кількість двосторонніх угод. Причому ціна двосторонньої угоди повинна бути не менше найкращої ціни купівлі та не більше найкращої ціни продажу на момент введення звіту в систему. ?? =?,/індексПФТС bt MCМС (2.31) де і — сума ринкової капіталізації компаній, що входять до бази індексу, у поточний та базовий період відповідно. Ринкова капіталізація визначається як добуток ціни на кількість емітованих акцій. Ціна ж, у свою чергу, визначається як ціна останньої угоди в поточний період, що попадає у коридор: найкраща ціна купівлі — найкраща ціна продажу в момент закриття торгової сесії. Якщо ж такої угоди немає, то за ціну акції приймається значення середини цього коридору. Початкове значення індексу — 100. ? t

МС ? b MC Індекс ПФТС визнаний Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) як єдиний індекс для використання цією організацією під час моніторингу внутрішнього стану українського фондового ринку. У квітні 1998 р. Україна, як ринок, що розвивається, була включена у систему індексів МФК, в індекс IFC Frontier. Дані для обрахування індексу базуються на результатах торгівлі у ПФТС.

З метою подальшого розвитку ринку цінних паперів, забезпечення інформування громадськості про тенденції розвитку ринку корпоративних прав та на виконання п.3.3 Заходів щодо забезпечення вико нання у 2000 році завдань, передбачених Посланням

Президента України до Верховної Ради України, Програмою діяльності Кабінету Міністрів України та спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2000 р. №747, ДКЦПФР було затверджено Методику розрахунку інтегрального індексу фондового ринку (рішення Комісії від 20.12.2000 р. №237).

Запрова дження методики розрахунку інтегрального індексу фондового ринку передбачає два етапи. На першому етапі треба прийняти та запровадити запропоновану методику, оскільки на даний час вона відображає наявні можливості отримання та оброблення інформації для розрахунку індексу.

На другому етапі слід визначити та встановити такі вимоги до підприємств-емітентів, які будуть включені до бази:

• обсяг торгів емітентів дорівнює 70

—80% загальної ринкової капіталізації підприємств — емітентів акцій;

• обсяг торгів по таких підприємствах повинен становити 50—60% торгів за акціями на вторинному ринку за угодами купівлі-продажу. Разом з цим планується збільшити: кількість підприємств до 100; періодичність розрахунку індексу. Визначити базове значення індексу — 100.

Значення індексу розраховується за даними звітності торговців цінними паперами про їх діяльність. Для розрахунку інтегрального індексу фо ндового ринку були взяті всі виконані торговцями угоди купівлі-продажу з акціями підприємств на вторинному ринку.

Підприємства, вартість акцій яких використовувалась для розрахунку інтегрального індексу фондового ринку, визначалась за такими вимогами:

• цінний папір, випущений у порядку та згідно з чинним законодавством та нормативними актами ДКЦПФР;

• цінний папір, включений до офіційного котирування хоча б однієї біржі або торговельно-інформаційної системи (ТІС);

• активність купівлі-продажу акцій, яка передбачає наявність не менше 10 угод за місяць, причому угоди купівлі-продажу з акціями цих емітентів здійснювали як мінімум два торговці цінними паперами, які мають відповідний дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів;

• перелік підприємств для розрахунку національного індексу може змінюватися залежно від впливу кон’юнктури ринку та інших чинників (реорганізація, створення нових підприємств тощо).

Таким чином, згідно з Методикою розрахунку індексу, якою передбачено розрахунок як відношення середньої геометричної ціни акцій підприємств за поточний період до середньої геометричної ціни акцій підприємств у базисний період та розраху нок на останній день місяця і публікація в офіційному виданні ДКЦПФР, до бази розрахунку інтегрального індексу фондового ринку щоквартально залучаються акції різних емітентів. ?

ФОНДОВІ ІНДЕКСИ

Сутність, функції фондових індексів та їх класифікація

Важливу роль в інформаційному забезпеченні фондового ринку відіграють фондові індекси. Фондові індекси – це показники біржової активності, що узагальнюють динаміку цін на цінні папери і свідчать про зміни в рівні цін за певний час. Значення фондових індексів використовуються для аналізу стану та динаміки фондового ринку.

Індекси фондового ринку є також важливими показниками системи економічного моніторингу стану світової економіки, групи країн чи національної економіки, інвестиційного клімату в країні, інструментами аналізу кон’юнктури ринку цінних паперів та прогнозування його тенденцій, а також самостійним фінансовим інструментом для хеджування на ринку цінних паперів. Як правило, для інвесторів не так важливі абсолютні значення індексів, як їх динаміка, за допомогою якої можна визначати направлення руху фондового ринку. Розраховуються фондові індекси інформаційно-аналітичними агентствами та фондовими біржами. Фондові індекси називають також індексами ділової активності.

Функції фондових індексів:

• 1) інформаційна: інформують про стан макроекономічної кон’юнктури та інвестиційного клімату в певній країні, групі країн чи у світовій економіці в цілому;
• 2) діагностична: відображають динаміку ринку цінних паперів, на основі якої можна робити висновки щодо тенденцій розвитку економіки в цілому чи окремих її галузей;
• 3) моніторингова: входять до системи економічного моніторингу стану національної економіки, галузі тощо;
• 4) прогностична: дають об’єктивну оцінку цінової ситуації на фондовому ринку, а тому використовуються інвестиційними фондами, окремими інвесторами, а також портфельними менеджерами для порівняння ринкової вартості свого портфеля акцій за будь-який проміжок часу з фондовим портфельним індексом (портфельний індекс вищий / нижчий від фондового чи дорівнює йому), на основі чого інвестор може зробити обґрунтовані висновки щодо ефективності обраної ним стратегії та внести корективи у свою поведінку на ринку, якщо це необхідно;
• 5) інструмент хеджування: фондові індекси є самостійними фінансовими інструментами при укладанні ф’ючерсних контрактів та купівлі опціонів.

Торгівля ф’ючерсними контрактами на фондові індекси почалась на початку 1980-х років. Для індивідуальних інвесторів індексні ф’ючерси стали способом торгівлі на очікуванні майбутніх змін фондових ринків. Інституціональні інвестори використовують індексні ф’ючерси для хеджування портфелів та розподілу активів.

Фондовий індекс визначається як середній або середньозважений показник курсів певної групи цінних паперів (індексного кошику) на певну дату відносно їх базової величини, яка розраховується на більш ранню дату. Таким чином фондові індекси представляють собою середні зміни цін групи цінних паперів, за якими розраховується індекс. Період, з яким порівнюються середні курси акцій, називається базовим. Поточне значення фондового індексу характеризує направлення руху ринку.

Залежно від вибірки цінних паперів, на основі яких розраховується фондовий індекс, він може характеризувати ринок у цілому або ринок окремого класу цінних паперів. Так, фондові індекси класифікуються на міжнародні (світові) фондові індекси, національні (загальноринкові) фондові індекси, секторні індекси, галузеві (субсекторні) фондові індекси, індекси блакитних фішок.

Міжнародні (світові) фондові індекси відображають зведені котирування акцій компаній, які торгуються на світовому ринку або у регіонах (Європа, Північна Америка, Азія, Далекій Схід та ін.). Один із найперших міжнародних фондових індексів – EAFE Index (Morgan Stanley Capital International Europe, Australia, Far East Index), який враховує ціни акцій більш як 2000 компаній із 21 країни, таких як Велика Британія, Японія, Франція, Німеччина, Гонконг, Швейцарія, Австралія, Італія, Нідерланди, Малайзія, Австрія та інші країни з розвинутими ринками цінних паперів. Іншим поширеним індексом, який разом з EAFE Index розробляється компанією Morgan Stanley Capital International Perspective, є World Index. Він поряд із країнами, акції компаній яких входять до EAFE Index, охоплює також фондові ринки США, Канади та золотодобувну промисловість ПАР.

Порівняно нові міжнародні індекси акцій такі: FTW Index (The Financial Times World Index), розроблений Інститутом актуаріїв Великої Британії разом з такими брокерськими фірмами, як Goldman Sachs та Wood Мас Kenzie; Global Index, розроблений First Boston Corporation спільно з журналом Euromoney; SB– RGE Index (Salomon Brothers – Russel Global Equity Index), який розраховується брокерськими фірмами Salomon Brothers та Frank Russel.

Найновішим є DJGT Index (Dow Jones Global Titans Index), започаткований у 1999 p. американською інформаційною службою Dow Jones і який розраховується на базі 50 компаній восьми найбільших фондових ринків світу – США, Великої Британії, Франції, Японії, Німеччини, Італії, Швейцарії та Нідерландів.

Кожний з цих індексів або базується на зваженому за вартістю портфелі акцій кожної конкретної країни (ринкова капіталізація), або є зваженим щодо ВВП. Практично всі акції, що входять до бази міжнародних індексів, можуть бути придбані іноземними інвесторами. Тому ці індекси використовуються при оцінюванні ефективності управління міжнародними портфелями і застосовуються більшістю інституціональних інвесторів, наприклад пенсійними фондами США при інвестуванні в іноземні акції.

Крім того, міжнародними інституціями розраховуються регіональні індекси та індекси для зростаючих ринків (emerging markets). Так, Morgan Stanley Capital International публікує три регіональні індекси – для Азії, Латинської Америки, Європи та Середнього Сходу, а також два сукупні індекси для зростаючих ринків – MSCI Global та MSCI Free. Призначення індексів Morgan Stanley – показати еволюцію нових ринків акцій. Здобув популярність також аналогічний індекс для зростаючих ринків, що розробляється ING-Barings на основі найбільш ліквідних акцій нових ринків, – ВЕМІ (Barings Emerging Market Index).

З березня 1998 р. Bank of New York почав розраховувати перший індекс американських депозитарних розписок, якими торгують на фондовому ринку США. Цей індекс обчислюється в режимі реального часу на основі даних про 431 компанію з 36 країн світу, загальна капіталізація яких становить понад 3,1 трлн дол. США. Як доповнення до цього індексу Bank of New York розробляє також зведений індекс АДР та чотири регіональні індекси: європейський, азійський, латиноамериканський, а також індекс для ринків, що розвиваються. Крім того, Bank of New York планує розраховувати окремий індекс глобальних депозитарних розписок, які входять до лістингу європейських фондових бірж, зокрема Лондона, Люксембурга та Берліна. Призначення індексів депозитарних розписок – надати можливість інвесторам відстежувати динаміку їхнього портфеля, не витрачаючи часу на порівняння операцій у різних валютах і на різних ринках

Наведені міжнародні фондові індекси використовуються міжнародними інвесторами як показники ефективності функціонування міжнародного ринку акцій та його окремих сегментів. Крім того, міжнародні фондові індекси застосовуються для визначення ефективності управління інвестиційним портфелем на основі порівняння його дохідності з дохідністю ринку акцій (фондового індексу), дослідження і прогнозування кон’юнктури як окремих сегментів міжнародного ринку акцій, так і ринку в цілому, для аналізу факторів, що впливають на динаміку цін акцій, та визначення ризикованості певних цінних паперів тощо. Міжнародні фондові індекси є також найкращою основою для інструментів хеджування ризиків міжнародного ринку.

Національні (загально ринкові) фондові індекси відображають кон’юнктуру національного ринку. Загальноринкові індекси мають портфелі, що охоплюють від 75 до 95 % акцій найбільших компаній, якими торгують на ринку. Наприклад, стан американської економіки можна оцінювати за допомогою декількох індексів з портфелями різного розміру:

• – Standard&Poor’s Composite 500 Index, до складу якого входять 400 індустріальних, 20 транспортних, 40 комунальних та 40 фінансових компаній. Охоплює приблизно 80 % загальної ка- піталізації компаній, які торгують на Нью-Йоркській фондовій біржі;
• – Russell 3000 Index відображає динаміку акцій 3000 найбільших за ринковою капіталізацією американських компаній, на які припадає близько 98 % вартості всього американського ринку акцій;
• – AMEX Composite – зважений за ринковою капіталізацією індекс всіх акцій Американської фондової біржі (American Stock Exchange);
• – NYSE Composite – зважений за ринковою капіталізацією індекс всіх акцій, що торгуються на Нью-Йоркській фондовій біржі.

Основним національним фондовим індексом японського ринку є TSE-1100 – індекс Токійської фондової біржі з портфелем розміром у 1100 видів акцій.

Національний фондовий індекс Франції – САС General. САС General розраховується за акціями 250 емітентів Паризької фондової біржі.

У Німеччині стан національної економіки оцінюється за допомогою фондового індексу DAX 30, який розраховується для ЗО найбільш ліквідних акцій (на основі торгової статистики за З останні роки) на Франкфуртській біржі.

Національним фондовим індексом Японії вважається Nikkei 225, Гонконгу – індекс Hang Seng, Сінгапуру – Straits Times Index.

Секторні індекси відображають стан певного сегмента фондового ринку (акцій, облігацій, похідних фінансових інструментів тощо). Наприклад, NASDAQ 100 – індекс 100 найбільших компаній нефінансового сектору на біржі NASDAQ, NASDAQ Composite – індекс позабіржового ринку, який щоденно публікується Національною асоціацією фондових дилерів та охоплює близько 3500 акцій, які торгуються у ринковій системі Nasdaq (Nasdaq Market System). Індекс Standard & Poor’s 100 аналогічний до S&P 500, але охоплює тільки 100 акцій, на які існують опціонні контракти на Чиказькій біржі опціонов. ОЕХ – назва опціону на даний індекс, який вважається одним із найпопулярніших та ліквідних опціонів.

Прикладом секторних індексів є індекси нових акцій, які вийшли на ринок протягом двох останніх років. До таких індексів належить індекс Блумберга ВІРО (Bloomberg IPO).

Галузеві (субсекторні) фондові індекси відображають поведінку цінних паперів у певній галузі економіки (промисловість, банки, транспорт, комунальне господарство та ін.). Зіставлення динаміки різних індексів дає можливість зробити висновки стосовно найбільш (найменш) успішних галузей економіки.

Індекси блакитних фішок відображають поведінку зміни цін на акції невеликої кількості найбільших компаній, обсяг торгівлі якими становить левову частку того чи іншого ринку.

Портфелі індексів блакитних фішок включають акції найбільших і найпопулярніших компаній. Такі компанії є стабільними, фінансово стійкими і мають достатньо можливостей для виконання фінансових зобов’язань і виплати дивідендів як у сприятливих, так і в несприятливих економічних умовах. До індексів блакитних фішок можна віднести:

• – індустріальний індекс Доу-Джонса DJIA (Dow Johns Industrial Average), який об’єднує найбільші компанії США, розмір портфеля цього індексу – ЗО видів акцій;
• – індекс лондонської фондової біржі FTSE-100 (Financial Times Stock Exchange) з портфелем розміром у 100 видів акцій;
• – французький фондовий індекс САС-40 (Compagnie des Agents de Cheange) з портфелем, що об’єднує 40 видів акцій;
• – німецький фондовий індекс DAX-30 (Deutscher Aktienindex) з портфелем, який складається з 30 найбільш ліквідних акцій (на основі торгової статистики за три останні роки) на Франкфуртській біржі.

Найбільш поширені у різних країнах національні (загально- ринкові) та галузеві фондові індекси.

Зауважимо, що недоліком фондових індексів є те, що вони відображають лише кількісні зміни в ринкових цінах акцій, а не причини, які викликали ці зміни.

Розраховуються та оприлюднюються фондові індекси різними організаціями, найчастіше рейтинговими агентствами або інформаційними компаніями.