Салат: вирощування на підвіконні та на городі

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 23 лютого 2019 Перша редакція: 23 грудня 2016 🕒 19 хвилин 👀 46822 рази 💬 5 коментарів

• Посадка й догляд за салатом
• Прослухати статтю
• Рослина салат – опис
• Посів салату на розсаду
  • Коли сіяти салат на розсаду
  • Вирощування салату з насіння
  • Як виростити домашній салат
  • Полив салату
  • Підживлення салату
  • Посадка салату в ґрунт
  • Як виростити салат у ґрунті
  • Полив салату
  • Підживлення салату
  • Що садити після салату
  • Хвороби салату
  • Шкідники салату
  • Листовий салат
  • Напівголовковий салат
  • Головковий салат
  • Римський салат, або салат ромен
  • Лікувальні властивості салату
  • Салат – протипокази
  • Коментарі

  Людям потрібні свіжі вітаміни круглий рік, і особлива потреба в них виникає взимку й напровесні, коли сад і город відпочивають. Але щоб наш організм не відчував дефіциту вітамінів, можна в зимовий час вирощувати культури, які мають найцінніші цілющі й харчові якості, наприклад, зелену цибулю, крес-салат і листовий салат, у теплицях або на підвіконні. Тим більше що це не так складно, як здається на перший погляд. А напровесні можна знову посіяти їх на городі.

  У цій статті ми розповімо вам про таку важливу для організму людини культуру, як салат, і про те, як здійснюється посадка та догляд за салатом у домашніх умовах і в відкритому ґрунті.

  Посадка й догляд за салатом

  • Посадка: посів насіння ранньостиглих сортів у відкритий ґрунт – із квітня по травень, середньостиглих і пізніх – із квітня до середини червня. Можна сіяти ранні сорти під зиму – наприкінці жовтня або на початку листопада. Посів насіння на розсаду можна починати в квітні, а висаджують сіянці у відкритий ґрунт у травні. При вирощуванні салату в домашніх умовах посів проводиться в будь-який час.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло або яскраве розсіяне світло.
  • Ґрунт: пухкий, поживний, гумусний, помірно вологий – чорноземи, суглинки, карбонатні ґрунти з pH 6,0-7,0.
  • Полив: зазвичай один раз на тиждень уранці або ввечері. З моменту формування качанів полив зменшують. У сильну спеку салат поливають ночами.
  • Підживлення: не потрібні. Добрива вносять у ґрунт перед посівом або висадкою розсади.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: салатні мухи, стеблова салатна попелиця, білосмугі кобилки та слимаки.
  • Хвороби: біла та сіра гнилі, пероноспороз, борошниста роса й вірусна мозаїка.

  Прослухати статтю

  Рослина салат – опис

  Рослина салат, яку правильніше було би називати салат латук посівний, є трав’янистою рослиною роду Латук родини Айстрові. Ця культура представлена однорічними, дворічними та багаторічними сортами. Назва роду походить від латинського слова lac, що означає «молоко» – в рослині міститься молочний сік. Існує кілька різновидів латуку – листовий, напівголовковий і головковий, а також ромен (римський). Усі ці форми однаково популярні в аматорському садівництві.

  Спочатку у салату розвивається прикореневе листя, і тільки потім з’являється сильно розгалужене квітконосне стебло, що сягає у висоту від 60 до 120 см. Жовтувато-зелене, іноді червоне листя салату утворює прикореневу розетку. Воно оберненояйцеподібне, сидяче, горизонтальне, велике, цільне, зубчасте або порізане, гладке, зморшкувате, кучеряве або гофроване. У головкового салату листя змикається в округлу або плоску головку. На нижньому боці листків по серединній жилці – щетинки. Суцвіття салату є невеликими циліндричними головками глечикоподібної форми, що складаються з дрібних язичкових обох статей жовтуватих квіток, які у великій кількості зібрані в волоті. Плід латуку – сім’янка.

  Достеменно походження салату невідоме, але висловлюють припущення, що він походить від латуку компасного, котрий росте в дикому вигляді в Передній Азії, Північній Африці, Середній Азії, в Південній і Західній Європі. У культуру трава салат була введена задовго до нашої ери: є докази, що салат обробляли в давніх державах Китаю, Греції, Риму та Єгипту. В Європі його стали вирощувати з XVI століття.

  Салат культура холодостійка, світло- і вологолюбна. У їжу вживають свіже листя салату, що містить велику кількість вітамінів і мінералів. Однак із початком зростання стебла листя рослини набуває гіркуватого присмаку й стає непридатним у їжу. Далеко не всім відомі корисні властивості салату, з якими ми вас познайомимо, також як і протипокази салату, яких, на щастя, зовсім небагато.

  Посів салату на розсаду

  Коли сіяти салат на розсаду

  Через розсаду салат вирощують для отримання ранньої продукції або в умовах пізньої холодної весни. Салат у Підмосков’ї й інших областях середньої смуги можна сіяти просто в ґрунт, а ось у більш північних районах для вирощування салату краще скористатися розсадним способом. Можна сіяти салат у ящики, а можна в захищений ґрунт під плівку. Сіють насіння салату на розсаду за 30-35 днів до висадки сіянців у відкритий ґрунт. Для посіву найкраще використовувати дражоване насіння – його зручніше сіяти й воно має високу здатність до проростання. Якщо ж у вас звичайне насіння, змішайте його з піском, щоб полегшити собі роботу.

  Вирощування салату з насіння

  Для приготування субстрату потрібно до піску і торфу, узятих по одній частині, додати дві частини якісної перегнійної землі та добре перемішати. Хоча простіше придбати в крамниці ґрунт «Універсальний», «Овочевий» або «Біоґрунт». За посудину можуть слугувати ящики та контейнери, але краще пресовані торф’яні кубики з межею 4-5 см. Насіння протруюють 2-3 години в рожевому розчині марганцівки й розсипають по поверхні не закладаючи. Якщо для посіву використовується ящик, насіння сіють у борозенки завглибшки не більше 1 см. Відстань між рядами має становити 5 см, якщо ви надалі будете сходи пікірувати, а якщо ви вирішили обійтися без пікірування, то інтервал має бути не менше 10 см. Посіви рясно, але обережно поливають і поміщають під плівку. Тримати їх краще в світлому місці при температурі 18-21 ºC.

  Сходи можуть з’явитися вже на третій-четвертий день, і тільки-но це станеться, температуру знижують на 3-4 градуси, інакше сіянці можуть витягнутися. Коли у розсади розвинеться 1-2 справжні листочки, її за потреби пікірують. У відкритий ґрунт розсаду висаджують у стадії розвитку 3-4 листків після двотижневого гарту сіянців, що полягає в щоденному перебуванні деякий час на свіжому повітрі, причому тривалість цих сеансів поступово збільшують доти, доки сіянці не зможуть проводити у дворі цілу добу. Вирощування салату в домашніх умовах гартувань не вимагає.

  Вирощування салату в домашніх умовах

  Як виростити домашній салат

  Вирощування салату в квартирі можна здійснювати цілорічно. Посадка салату проводиться в ящики або в горщики ємністю 1-2 л, які навесні розміщують на світлих, сонячних підвіконнях. Узимку ж, найпевніше, вам доведеться організувати рослині додаткове освітлення лампами денного світла або фітолампами, щоб збільшити тривалість світлового дня на 2-3 години.

  Як субстрат можна використовувати вже названі нами суміші, а можна скласти його з однієї частини біогумусу і двох частин кокосового волокна. Протруєне, як було згадано, насіння занурюють у вологий субстрат, викладений у горщики поверх дренажного шару, на 5-10 мм, після чого посіви поливають, накривають поліетиленом і поміщають у темне місце. Тільки-но через 3-5 днів з’являться сходи, плівку знімають, а посіви переносять на світло. Вживати салат у їжу можна тоді, коли на ньому розвинеться 5-10 листків. Не мийте зрізаний салат, якщо ви збираєтеся його зберігати, бо він загниє.

  Полив салату

  Салат у домашніх умовах потребує регулярного поливу один раз на два або три дні, особливо важливо поливати салат у спеку, оскільки пересихання субстрату прискорює формування квіткових стрілок і, відповідно, появу гіркуватого присмаку в листі. Взагалі ж оптимальна температура для підростаючих сіянців 16-20 ºC, хоча на лоджії вони прекрасно почуваються при температурі 6-7 ºC. Небезпечніша за прохолоду для салату підвищена температура і сухе повітря, тому свіжу молоду зелень необхідно щодня обприскувати з пульверизатора. І поливати, й обприскувати салат у горщику потрібно відстояною водою кімнатної температури.

  Підживлення салату

  Інтенсивне зростання салату можливе лише при повноцінному живленні, тому в субстрат бажано щотижня вносити рідке комплексне добриво. Та оскільки салат має здатність накопичувати нітрати, кількість внесеного азоту потрібно контролювати, а ще краще підживити домашній салат органікою, наприклад, водним розчином коров’яку у співвідношенні 1:10.

  Вирощування салату у відкритому ґрунті

  Посадка салату в ґрунт

  Оскільки салат культура холодостійка, його можна висівати в ґрунт під зиму – наприкінці жовтня або на початку листопада. Навесні ж ранньостиглі сорти салату сіють із квітня по травень, середньостиглі та пізні сорти – з квітня до середини червня. Якщо ви хочете мати свіжий салат усе літо, його можна сіяти багато разів через кожні 7-10 днів до середини серпня.

  Умови вирощування салату передбачають розміщення грядки на відкритому сонячному місці. Сіють салат у пухкий, поживний ґрунт із достатньою кількістю органіки й мікроелементів. Кислотна реакція ґрунту має бути слабколужною або кислотною – від 6,0 до 7,0 pH. Не підійдуть для рослини лише глинисті важкі ґрунти, а в чорноземі, суглинку, карбонатних ґрунтах і піску салат росте нормально.

  Добре, якщо до салату на ділянці культивували ранню капусту, кабачки, картоплю або огірки, під які в ґрунт вносилися добрива, а поруч із салатом краще вирощувати всі види капусти, редис і редьку – салат дуже не люблять хрестоцвіті блішки, які шкодить капустяним культурам. Гарним сусідом є салат і для таких рослин, як суниця садова, горох, томат і шпинат. Самому ж салату корисне сусідство з цибулею, що відлякує від нього попелицю (тлю). Вирощують салат на одній ділянці не частіше ніж із дворічним інтервалом.

  Готують грядку під салат заздалегідь: перекопують, вносячи компост або перепрілий гній із розрахунку 1 відро органіки на м² площі. Навесні при розпушуванні перед посадкою в ґрунт вносять 1 столову ложку суперфосфату, 1 чайну ложку сульфату калію і 1-2 столові ложки Растворіну на м². На кислих ґрунтах замість Растворіну використовують Нітрофоску в тій самій кількості, обов’язково додаючи на одиницю площі ще й по 200 г доломітового борошна. Сіють насіння, змішане з піском у співвідношенні 1:0,5, в борозенки завглибшки 5-10 мм, зроблені у вологому ґрунті на відстані 15-20 см одна від одної.

  Проростає насіння при температурі 5 ºC, але майте на увазі, що при 20 ºC салат сходить гірше. Коли сходи почнуть підніматися масово, їх потрібно прорідити таким чином, щоб між сіянцями в результаті залишався інтервал 6-8 см для листових сортів і 10-15 для головкових. Проріджування краще провести в два етапи.

  Якщо ви волієте ростити салат розсадним способом, то висаджуйте сіянці компактних ранньостиглих сортів за схемою 25х25, а великий салат – 35х35 см. Посадка здійснюється у вологий ґрунт. Коренева шийка сіянців має розташовуватися на рівні поверхні або трохи вище.

  Як виростити салат у ґрунті

  Вирощування салату у відкритому ґрунті вимагає передусім регулярного поливу, розпушування ґрунту й прополювання. Намагайтеся розпушувати ґрунт після кожного поливання чи дощу і своєчасно видаляйте з ділянки бур’ян.

  Полив салату

  Салат у відкритому ґрунті поливають один раз на тиждень, уранці або ввечері. Для листових сортів краще використовувати спосіб дощування, а головковий салат зволожують, поливаючи ґрунт уздовж рядів. Із того моменту, коли салат починає формувати головки, полив слід зменшити, щоб не спровокувати розвиток гнильних явищ. Аби запобігти появі внутрішнього некрозу салату, в сильну спеку полив краще проводити ночами. Взагалі ж необхідність поливу визначається насамперед погодними умовами.

  Підживлення салату

  Якщо ґрунт перед посівом був удосталь збагачений добривами, листові сорти салату підживлювати надалі немає необхідності. Але якщо поживних речовин у ґрунті недостатньо, то, щоб отримати хрусткий салат, необхідно вносити в ґрунт азот, фосфор, калій, кальцій і магній. Головковий салат, оскільки він дозріває довше за листовий, потребує одного або двох підживлень. У ролі добрив можна вносити зброджений настій трави, розведений водою коров’як (1 частина добрива і 10 частин води), пташиний послід, розведений водою у співвідношенні 1:20, або біогумус. Підживлення зазвичай поєднують із поливанням салату.

  Що садити після салату

  На наступний рік на ділянці, де ви вирощували салат, найкраще висаджувати перець і помідори.

  Шкідники і хвороби салату

  Хвороби салату

  Найбільш шкідливими хворобами салату є біла і сіра гнилі, пероноспороз, борошниста роса й вірусна мозаїка. Складність у тому, що з хворобами салату не можна боротися хімічними препаратами, оскільки листя рослини накопичує не тільки нітрати з азотних добрив, а й фунгіциди.

  Сіра гниль салату, що викликається грибком ботритис, вражає стебла і листя: на них з’являються некротичні бурі плями, які поступово поширюються з нижньої частини рослини до верхньої. Сприяють розвитку сірої гнилі похмура погода й висока вологість повітря.

  Способи захисту: найважливішим прийомом запобігання захворюванню є сівозміна. Допоможуть захистити салат від сірої гнилі дотримання чистоти на ділянці, негайне видалення уражених листя й рослинних залишків у кінці сезону. Окрім того, є сорти салату, не такі сприйнятливі до сірої гнилі, наприклад, Московський парниковий, Кришталевий або Травневий.

  Біла гниль уражає наземні органи салату. Інфекція проникає в листя, що розташоване близько до землі або лежить на ній, потім через черешки захворювання проникає в стебло й утворює на ньому світлі водянисті плями. Уражені тканини вкриває пластівчастий білий наліт грибниці.

  Способи захисту: в боротьбі з білою гниллю обов’язковою умовою є чергування культур, своєчасне видалення ураженого листя й екземплярів. Восени рекомендується проводити глибоку оранку або прибирання рослинних залишків. Не вирощуйте салат на важких кислих ґрунтах і контролюйте кількість азоту в ґрунті.

  Пероноспороз, або несправжня борошниста роса, теж вражає наземні органи салату: на верхній стороні листя з’являються майже жовті розпливчасті або незграбні плями, в той час як із нижньої сторони листя вкривається білим нальотом. Із розвитком хвороби плями буріють і хворе листя засихає. Прогресує хвороба в умовах підвищеної вологості повітря й наявності крапельної вологи.

  Способи захисту: необхідно суворо дотримуватися чергування культур на ділянці, сіяти здорове насіння. Якщо є сумніви щодо якості посівного матеріалу, протруїть його в 80-відсотковому розчині ТМТД. Не загущуйте посіви – дотримуйтесь посадочної схеми як для листових, так і для головкових сортів салату.

  Крайовий опік – при цій хворобі гниль поступово захоплює всю рослину, і вона гине. Сприяє розвитку захворювання завелика кількість поживних речовин у ґрунті.

  Способи захисту: дотримання сівозміни, збалансоване внесення в ґрунт добрив, особливо азотних, регулярний полив, своєчасне видалення та знищення хворих екземплярів і рослинних залишків із ділянки в кінці сезону.

  Борошниста роса вражає стебла, головки та листя салату – на них з’являється білий борошнистий наліт, зростання і розвиток рослини сповільнюються. Найбільше потерпають насінники салату в стадії цвітіння та дозрівання насіння. Прогресує борошниста роса в період різкого коливання денної й нічної температур.

  Способи захисту: запобігти захворюванню можна, дотримуючись сівозміни, видаляючи хворі листя й головки упродовж сезону вегетації та рослинні залишки після його закінчення.

  Шкідники салату

  Серед шкідників салату особливо небезпечні салатна муха, стеблова салатна попелиця, білосмугова кобилка та слимаки.

  Салатна муха – комаха завдовжки 7-8 мм. Самиці попелясто-сірі з широко розставленими червоними очима, у самців чорна оксамитова спинка. Мухи ушкоджують насінники рослини – відкладають яйця на суцвіття, а личинки, що з’явилися з них, знищують насіння. Пошкоджені суцвіття не розкриваються і темніють.

  Способи захисту: щойно з’являться перші личинки, рослини обробляють Фосфамідом у суворій відповідності з інструкцією. Пошкоджені шкідником суцвіття слід зрізати і знищувати.

  Стеблова салатна попелиця (тля) дуже поширений шкідник. Безкрилі комахи мають у довжину від 1 до 2,5 мм, крилаті трохи менше – до 2 мм. Це сисні шкідники сірувато-зеленого або темно-сірого кольору, що заселяють квітки, стебла та листя салату. Органи, пошкоджені попелицею, знебарвлюються, скручуються, а забарвлення нижнього листя набуває мозаїчності. У результаті рослини відстають у рості та розвитку. Восени салатна попелиця перебирається на смородину.

  Способи захисту: уберегти салат від попелиці вам допоможе обробка його листя настоями цибулиння, листя кульбаби або зеленої картопляної гички.

  Білосмугова, або струнка кобилка – багатоїдний шкідник із саранових сірувато-жовтого, зеленого або бурого кольору. Довжина кобилки від 13 до 21 мм. Це гризучий шкідник, що ушкоджує листя та стебла салату.

  Способи захисту: щоб не допустити появи цих комах, потрібно видалити з ділянки багаторічні бур’яни, особливо пирій. Після збирання салату добре обприскати рослинні залишки й ґрунт розчином Карбофоса, а на наступний день приберіть залишки з ділянки.

  Голі слимаки теж часто пошкоджують ніжне листя салату, проробляючи в ньому великі дірки. Найбільшу активність черевоногі молюски виявляють у вечірній і нічний час, а вдень відлежуються в прохолодній вогкості – серед листя, в затінку рослин.

  Способи захисту: на ділянці розставляють банки з пивом, а коли слимаки приповзають попити, їх збирають і знищують.

  Види і сорти салату

  Салат латук посівний є видом роду Латук, тому, коли пишуть «види салату латук», найімовірніше, мають на увазі чотири його різновиди – листову, напівголовкову, головкову і так звану ромен, або римську.

  Листовий салат

  використовують, не висмикуючи й не викопуючи рослину, а зриваючи з неї листя – велике і цільне (довгастої, віялоподібної, трикутної форми) або вирізне (розсічене або дуболисте). Найвідоміші сорти листового салату:

  • Кріцет – стійкий до спеки ранньостиглий салат для захищеного та відкритого ґрунту, дозріває за 40-45 днів. У нього тонке листя світло-зеленого з жовтизною відтінку. Вага однієї рослини близько 250 г;
  • Смарагдовий – стійкий до спеки й стеблування середньостиглий сорт із темно-зеленим оберненояйцеподібним дрібнопухирцевим листям чудового смаку. Рослина важить близько 60 г і довго не старіє на корені;
  • Балет – стійкий до стрілкування й браку світла сорт для вирощування навесні і взимку в захищеному ґрунті, а влітку – у відкритому. Листя велике, темно-зелене, хрустке, віялоподібне з фестончатим краєм. Вага однієї рослини від 300 до 600 г;
  • Забава – стійкий до хвороб і стеблування середньостиглий сорт із яскраво-червоним, великим із маслянистою текстурою листям. Вага розетки близько 200 г;
  • Бутерброд – ранній сорт із ніжним і хрустким листям світло-зеленого кольору з хвилястими краями. Середня вага однієї рослини близько 180 г. Сорт ідеально підходить для приготування бутербродів і салатів;
  • Московський парниковий – скоростиглий сорт для захищеного ґрунту, що дозріває за 30-40 днів, з великим, солодкуватим, соковитим і ніжним світло-зеленим листям завдовжки до 18 см. Маса розетки від 100 до 200 г. Перевага сорту також у тому, що його листя довго залишається свіжим і не набуває гіркуватого присмаку.

  Окрім описаних, популярністю користуються такі листові сорти, як Торнадо, Роблен, Дубачек, Діброва, Лолло Росса, Лолло Сан, Лолло Біондо, Ласун, Королівський, Кітеж, Хрусткий вітамін та інші.

  Напівголовковий салат

  схожий на звичайний листовий латук, а його листя зібране в невеликі, але незімкнуті головки. Найвідомішими сортами цього різновиду латуку вважаються:

  • Одеський кучерявець – стійкий до стрілкування середньостиглий сорт, який утворює пухку розетку діаметром 24-32 см масою не більше 200 г. Листя у рослин цього сорту зелене, віялоподібне, з гофрованим краєм, хрустке, чудового смаку;
  • Еврідіка – середньостиглий сорт із напівпіднятою компактною розеткою заввишки близько 35 см і діаметром приблизно 33 см. Листя велике, темно-зелене, пухирчасте з хвилястим краєм, хрустке, чудових смакових якостей;
  • Фестивальний – середньостиглий сорт, що зріє близько 70 днів. У нього велика округла розетка масою до 150 г, що складається з соковитого світло-зеленого листя чудового смаку;
  • Берлінський жовтий – теж середньостиглий сорт з округлою розеткою діаметром до 30 см і масою до 200 г, складається з жовтуватого листя;
  • Кучерявець Грибовський – стійкий до захворювань середньоранній сорт із пухкою розеткою масою від 250 до 470 г. Листки яскраво-зелені, великі, віялоподібної форми з дрібно-гофрованим краєм, хрусткі й соковиті, чудового смаку.

  Популярністю користуються також сорти напівголовкового типу Кадо, Кам’яні головки, Гранд Рапідз, Азарт, Адмірал та інші.

  Головковий салат

  за зовнішнім виглядом нагадує щільні головки капусти. Наукова назва головкового салату «кріпсхедс» – хрусткі головки, оскільки листя цього салату дійсно сильно хрумтить. Виведено цей різновид було фермерами Каліфорнії ще в 20-ті роки минулого століття. Сорти салату головкового:

  • Айсберг – не схильний до стрілкування високоврожайний сорт, дозріває за 75-90 днів, із приємними на смак пухирчастим хвилястим по краях листям, що довго зберігає свіжість. Вага головок цього сорту 300-600 г;
  • Великі озера – стійкий до стрілкування і до опіків хрусткий пізньостиглий високоврожайний сорт, дозріває за 85 днів. У нього велика кругла головка із закритою вершиною, яка складається з темно-зеленого листя, що за формою нагадує дубове;
  • Атракціон – урожайний середньостиглий сорт із високою розеткою, що складається з великих, світло-зелених, слабкохвилястих по краю, маслянистих листків трикутної форми. Маса однієї головки 230-260 г;
  • Чотири сезони – середньостиглий сорт для відкритого та закритого ґрунту з головками середнього розміру. Зовнішні листки мають червоно-бронзовий відтінок, а внутрішні жовто-зелений. Текстура листя ніжна й масляниста, смакові якості чудові;
  • Дизайн – високоврожайний, стійкий до стеблування середньопізній сорт із головкою діаметром до 20 см. Листя зелене, хрустке, середнього розміру, округло-плоске, пухирчасте, хвилясте по краю, з дрібними надрізами в верхній частині, чудового смаку. Маса головки 500-650 г.

  У культурі затребувані також сорти головкового салату Хворост, Петрович, Аргентінас, Папіро, Кришталевий, Ядхо, Кучерявець Семко, Буру, Умбрінас, Платінас, Опал, Афіціон та інші.

  Римський салат, або салат ромен

  формує головку подовженої форми. Корінь салату римського є розгалуженим стрижнем, головка вкрита листям насиченого зеленого кольору, а всередині головки листя жовтувате. Салат ромен представлений такими сортами:

  • Паризький зелений – жаростійкий і холодостійкий середньостиглий сорт, який формує головки на 84-90-ий день із моменту появи сходів. Діаметр пухкої головки 32-39 см, маса від 200 до 300 г, хрустке, соковите темно-зелене сизе листя завдовжки до 27 і завширшки до 13 см солодкувате на смак;
  • Легенда – стійкий до пероноспорозу, крайового опіку й стрілкування новий сорт, який формує середнього розміру компактну зелену головку зі злегка пухирчастим листям;
  • Ремус – стійкий до пероноспорозу, урожайний пізньостиглий сорт із закритою пухкою подовжено-овальною головкою масою в середньому до 430 г. Середнього розміру, щільне, темно-зелене еліптичне листя має бульбашкову текстуру;
  • Балон – пізньостиглий сорт із подовжено-овальними пухкими головками діаметром до 12, висотою до 25 см і масою 300-350 г. Листя світло-зелене;
  • латук Римський – стійкий до септоріозу та бактеріозу середньостиглий сорт із подовжено-оберненояйцеподібним листям завдовжки до 26 см із ледь помітною дрібнопористою слабковолокнистою текстурою і ледь рваними зубчастими краями. Головки подовжено-овальні, середньої щільності, висотою до 25 і діаметром до 14 см, масою 290-350 г.

  Вирощуються також сорти салату ромен Станіслав, В’ячеслав, Сукрайн, Денді, Верадарц, Совський та інші.

  За термінами дозрівання сорти салату поділяються на скоростиглі, ранні, середньостиглі та пізні. Найбільш скоростиглим сортом є Луе Ліф – листовий салат, термін дозрівання якого 25 днів. Сорти Холодок, Лолло Росса, Робін, Московський парниковий і Дубачек досягають стиглості за 35 днів.

  Середньостиглі сорти, що формуються за 45 днів – Вітамінний, Грін Пік, Саншайн – дають можливість отримувати два урожай за сезон.

  Середньопізні сорти, до яких належать Рубін і Гурман, дозрівають за 55 днів.

  Із сортів, яким не властива гіркота, можна відзначити Грін Манул, Рапсодію, Одеський кучерявець, Вітамінний та Московський парниковий.

  Властивості салату – шкода і користь

  Лікувальні властивості салату

  Що ж входить до складу латуку? Які корисні для людського організму речовини він містить? Латук багатий на фолієву кислоту, яка контролює обмін речовин і бере участь у кровотворенні та роботі нервової системи. За вмістом солей салат поступається лише шпинату. З мікроелементів у ньому містяться цинк, молібден, титан, йод, бор, мідь, кобальт і марганець. Входять до складу його листя також калій, кальцій, кремній, залізо, магній, фосфор і сірка, яка відіграє роль окислювача й забезпечує в поєднанні з фосфором і кремнієм гарний стан сухожиль, шкіри та сприяє росту волосся.

  Листя салату є джерелом вітамінів A і C, містить алкалоїди, смоли та гіркоти, має відхаркувальну, седативну й сечогінну властивості.

  Оскільки найактивнішим елементом в організмі є залізо, дуже важливо, щоб його запаси регулярно поповнювалися. Тому такий корисний салат, що містить залізо в значних кількостях. Елемент накопичується в печінці й селезінці, а потім, у разі необхідності, використовується організмом, наприклад, для утворення червоних кров’яних тілець при значній втраті крові.

  Магній, що міститься в салаті, стимулює роботу м’язів, нервів і мозку. Органічні солі є будівельним матеріалом для нових нервових клітин і клітин легеневої тканини, а також сприяють нормальному кровообігу.

  Як дієтичний продукт латук корисний при сидячому способі життя та діабеті, оскільки покращує травлення і заспокоює нервову систему. Показаний він і літнім людям, які перенесли важке захворювання.

  Водний настій насіння салату сприяє підвищенню лактації, а при хворобах серця широко використовуються гомеопатичні препарати на основі соку салату. У народній медицині при хронічному гастриті, захворюваннях печінки, гіпертонії або безсонні застосовують настій зі свіжого листя латуку.

  До всього сказаного слід додати, що вживання свіжого салату благотворно діє на жировий обмін, знижує рівень холестерину в крові, що зменшує ризик захворювання на ожиріння, атеросклероз або гіпертонію.

  Салат – протипокази

  Не рекомендується салат хворим на подагру, сечокам’яну хворобу, а також хронічний або гострий коліт, ентерит або інші кишкові захворювання, які супроводжуються диспепсією. Некорисний салат при гострому гастриті, виразці шлунка й дванадцятипалої кишки, фосфатурії й оксалурії. Переїдання салату може призвести до підвищеного газоутворення, що негативно позначається на хворих на астму та туберкульоз.

  Як часто і правильно поливати моркву?

  Вирощуванням моркви займаються багато городників. Успішним даний процес виявляється тільки при регулярному зрошенні культури. Незважаючи на те що рослина є невибагливою і в принципі справляється навіть з посухою, отримати солодкі і міцні овочі вдається, лише регулярно надаючи їм необхідну кількість вологи.

  • Вимоги до води
  • Краще поливати вранці чи ввечері?
  • Норми і частота поливу
  • Після посадки
  • Під час наливу коренеплодів
  • Перед збиранням врожаю
  • Способи зрошення
  • Корисні поради

  Вимоги до води

  Деякі садівники помилково вважають, що в спеку поливати посадки стоїть крижаною водою, взятою з колодязя. Робити так не варто, оскільки різкі перепади температури відчутно нашкодять імунітету культури, зробивши її більш схильною до впливу хвороб. Більш того, корінки рослин отримають температурний стрес, через що вони частково відімруть або піддадуться кореневій гнилі. Полив моркви повинен проводитися рідиною, температура якої відповідає температурі повітря. У спекотні періоди зрошувати посадки можна злегка прохолодною водою, а ось у похмурі дні поливати потрібно вже теплою.

  Підігрівати рідину слід природним шляхом. Для цього потрібно заповнити якусь велику ємність, бочку або стару ванну, після чого поставити її під сонячні промені. Коли вода прогріється, залишиться тільки залити її в лейку або закачати в резервуар за допомогою насоса. Правило, що стосується температури води, актуальне як для відкритого ґрунту, так і для теплиці. Воду краще брати природну дощову, зібрану під час злив, або ставкову, а в разі водопровідної – давати їй можливість відстоятися від 24 до 48 годин. В ідеалі останньої все ж краще уникати, оскільки вона часто містить хлор та інші домішки. Жорстка рідина пом’якшується шляхом додавання торфу або деревної золи.

  Орієнтуватися краще на температурний проміжок від + 22 ° С до + 24 ° С, хоча культура впорається і з рідиною температурою від + 18 ° С до + 20 ° С, що надходить зі шланга.

  Краще поливати вранці чи ввечері?

  Як і багато інших культур, зрошувати посадки слід або рано вранці (хоча іноді дозволяється аж до обіду), або пізно ввечері (як мінімум після 17-19 годин). Полив в середині дня призведе до того, що волога занадто швидко випарується, і рослині її банально не вистачить на нічні години. З іншого боку, поєднання сонячних променів і води може сприяти виникненню опіків. Якщо полив моркви все ж доводиться проводити в світлий час, то робити це доведеться максимально акуратно, не допускаючи попадання бризок на листя і втечі. У похмурі дні денне зрошення вийде проводити і без додаткових обережностей.

  Норми і частота поливу

  Періодичність зрошення моркви визначається залежно від періоду розвитку, в якому перебуває культура. Безумовно, при більш спекотній і посушливій погоді кількість зрошень стає частішою, а при дощовій і похмурій – скорочується. Садівники-початківці можуть дотримуватися приблизної схеми, що передбачає, що в травні грядки зрошуються 7 разів з використанням 5-7 літрів на квадратний метр, а в червні частота скорочується до 5 разів, але з виливанням вже 10-11 літрів на кожен квадратний метр. У липні посадкам вистачить 4-х зрошень обсягом 12-14 літрів на квадрат, а в серпні їх кількість слід урізати вдвічі – до 2-х разів і до 5-7 літрів на ту ж площу.

  Після посадки

  Для того щоб морквяне насіння успішно проросло, їм потрібна рясна кількість вологи, тому ґрунт доведеться зволожити як до, так і після посіву. Навесні за пару днів до запланованої посадки майбутні грядки ретельно зрошуються. Задіяти з цією метою можна як просту воду, так і розчин марганцівки, що додатково забезпечує знезараження ґрунту. Безпосередньо в день висадки на вологій поверхні формуються борозни, куди потім належить посадити насіння. Засипавши їх землею, потрібно знову оросити грядки.

  Посадки треба досить часто поливати, поки не з’являться сходи. Додатково є сенс також накрити грядки харчовою плівкою, яка буде створювати парниковий ефект і, як результат, сприяти якнайшвидшому проростанню посівного матеріалу. Час від часу покриття доведеться знімати, щоб знову поливати посадки, а також влаштовувати провітрювання. Зберігати плівку на грядках слід, поки паростки не здадуться на поверхні. Молоді рослини доведеться зволожувати 2-3 рази на тиждень, а якщо погода буде стояти спекотна, то і того частіше.

  Кожен квадратний метр посадок повинен отримувати близько 4-5 літрів води, але затоплювати посадки все ж не слід, інакше культура заразиться чорною ніжкою.

  Після поливу слід проводити поверхневе розпушування ґрунту, що перешкоджає виникненню кірки і забезпечує безпроблемне надходження кисню до кореневої системи.

  Під час наливу коренеплодів

  Влітку, вже десь з червня, починається наливання коренеплодів. Як правило, даний етап стартує з моменту утворення повноцінних 4-5 листків. У цей час правильно урізати кількість поливів, але збільшити їх обсяги. В середньому десь раз на 1-1,5 тижні на кожен квадратний метр доведеться виливати близько 2-х відер, від 15 до 20 літрів. Важливо, щоб ґрунт просочувався на глибину від 10 до 15 сантиметрів, але щоб волога не застоювалася.

  Полив обов’язково повинен супроводжуватися розпушуванням ґрунту в міждурядях. Брак рідини призведе до того, що розмір плодів зменшиться, а їх смак помітно погіршиться. Проте надлишок вологи також шкідливий для культури – в цьому випадку на самій моркві виростають потворні бічні відростки, а центральний корінь відмирає. Надалі морква повинна зрошуватися регулярно, але помірно. Коли коренеплоди практично сформуються, поливи скорочуються до мінімуму.

  Перед збиранням врожаю

  Приблизно за 2-3 тижні до отримання врожаю культуру взагалі перестають поливати. Безумовно, якщо погода зберігається спекотна і суха, то правило злегка змінюється – останній раз оросити посадки дозволяється за тиждень-півтора до прибирання. Якщо морква все ж отримує в цей період надлишок вологи, то її плоди можуть розтріскатися або перезволожитися і згодом почати гнити в сховищі. Щоб уникнути таких проблем вологі морквини, витягнуті із землі, просушуються на грядках або в сухій кімнаті.

  Деякі садівники воліють трохи зрошувати землю безпосередньо перед витяганням коренеплодів, щоб їх було простіше викопувати.

  Способи зрошення

  Для моркви важливо, щоб волога вбиралася в ґрунт поступово. Щоб цього досягти, одну і ту ж ділянку грядки слід зрошувати невеликими обсягами протягом 2-3-х разів. Найоптимальніше зрошувати культуру прямо під корінь або по борознях. Підійде і дощування, але в цьому випадку є сенс готуватися до появи морквяної мухи. Більшість садівників воліє поливати коренеплоди з лейки, поки не з’являться паростки, а потім, коли паростки трохи зміцніють, переходити на полив зі шланга з несильним напором води. До речі, якщо садоводу належить бути відсутнім довгий час, йому краще скористатися поливом по борознях, що мають невеликий ухил, які ховаються ботвою сорних трав.

  Для роботи найкраще підійде лейка з довгим патрубком і невеликою насадкою з дрібними отворами. Добре, якщо вона виявиться знімною – це дасть можливість прочищати і змінювати деталь у разі необхідності. Лейка дозволить рівномірно поширити краплі по всій поверхні грядок, а також запобігти вимиванню і збиттю в купу насіння. При використанні шланга застосовувати правильніше конструкцію з розбризкувачем на кінці. Для підвищення врожайності деякі овочівники звертаються до крапельного поливу, який, правда, вимагає встановлення спеціальної системи. Судячи з відгуків, даний метод збільшує кількість плодів в 2-3 рази, значно скорочуючи витрати часу і самої вологи. Крапельне зрошення дозволяє направити воду прямо до кореневої системи рослини, що покращує розвиток плодової маси.

  Розумним рішенням вважається комбінування поливу і мульчування. Присутність шару мульчі дозволить якомога довше зберігати вологість, нормалізувати температурний режим, боротися з бур’янами і підвищувати родючість ґрунту. Але головне – це дозволить відмовитися від процедури розпушування і зберегти чимало часу, оскільки ґрунтовна кірка утворюватися просто не зможе. Поливати мульчований грунт потрібно рідко, але рясно. В якості мульчі для моркви підійдуть перепрілі тирси, хвоя, кора, щепа, солома і торф. Товщина шару повинна досягати 5 сантиметрів. Як вже було сказано вище, за відсутності мульчі зрошення завжди має завершуватися розпушуванням у міжправителях і випалюванням сорних трав. Обидві ці процедури проводяться тільки після того, як вода остаточно вбирається в землю – тобто години через дві. Інструмент, як правило, заглиблюється на 3-5 сантиметрів.

  Корисні поради

  Щоб додати солодощі коренеплодам, час від часу їх слід зрошувати слабким розчином кухонної солі. Надходження цієї речовини підвищить вміст каротину в моркві, що, в свою чергу, поліпшить її характеристики. Особливо корисною сіль виявляється на неродючих і важких ґрунтах. Вносити розчин слід наприкінці липня і на початку серпня, тобто на етапі утворення коренеплодів. Щоб поліпшити стан ґрунту, достатньо буде в кожне відро води додавати пару столових ложок солі.

  Для запобігання гнилісних процесів та активації розвитку овочів необхідно буде в 10 літрах підігрітої води розбавити столову ложку кухонної солі. Ретельно перемішавши суміш, її необхідно розподілити по борознях. Щоб прискорити дію солі, перед поливом солоною рідиною грядки необхідно полити звичайною водою. Проводити процедуру дозволяється тричі за сезон. Взагалі, відмінним рішенням буде поєднувати поливи з внесенням добрив. Важливо, що відноситься це не тільки до сухих сумішей, але і до розчинів. Якщо для підживлення застосовується рідке добриво, то грядки зрошуються попередньо, а якщо сухе, то полив здійснюється пізніше.

  Крім цього, у воду, призначену для зрошення, можна додавати корисні речовини. Так, раз на тиждень в кожні 10 літрів підігрітої рідини варто додавати літр настоянки подрібненої деревної золи. При активному зростанні коренеплоду і під час його дозрівання в кожне відро води прийнято додавати чайну ложку борної кислоти. Кожен місяць посадки можна поливати відварами крапиви або доповнювати полив коров’яком або компостом. До речі, в спекотну погоду деякі городники воліють освіжати і ботву культури. Робити це можна тільки в післяобідній час після спаду спеки шляхом використання агрегату з «душовою» насадкою.

  Початківцям садівникам корисно буде ознайомитися з поширеними помилками при вирощуванні моркви і потім докласти всіх зусиль, щоб їх уникати. Насамперед важливо, щоб коренеплоди не розвивалися в сухій землі, інакше це призведе до того, що вони огрубіють і знайдуть занадто світлу середину. Крім цього, овочі стануть гіркими, що, безумовно, призведе до псування врожаю. Якщо ж земля виявиться перезволоженою, то плоди на відміну від надземної частини сповільнять свій розвиток. Форма коренеплода зіпсується, а сам він може почати гнити, покриватися цвіллю і заражатися всілякими інфекціями. Для запобігання неприємним наслідкам рослини повинні зрошуватися рівномірно, через однаковий проміжок часу, а кількість води варіюватися залежно від вегетаційного етапу і зовнішніх умов.

  Деякі городники помилково мають грядки на височині, що категорично не підходить для моркви. Овоч перестає отримувати достатню кількість кисню, а волога швидко йде в нижні шари ґрунту, не забезпечуючи культуру достатньою її кількістю. Втім, подібне розташування буде доречним, якщо овочі висаджуються на території з близьким заляганням ґрунтових вод, а також у заболочених місцевостях.

  Вирощування моркви в теплиці в основному відповідає обробці овочу на відкритих грядках. Полив повинен бути своєчасним і помірним. На початку вегетаційного періоду орієнтуватися розумно на стан ґрунту – як тільки він починає сохнути, посіви зрошуються. У сонячні спекотні дні поливати молоді кущики коштує пару разів на тиждень, витрачаючи 3-4 літри води на кожен квадратний метр. З початку формування коренеплодів полив скорочується до щотижневого, але на кожен квадратний метр витрачається вже 10-15 літрів. Процедура зрошення обов’язково поєднується з розпушуванням міждурядів і усуненням бур’янів. За два тижні до планованого збору врожаю зрошення грядок припиняється.

  Про те, як поливати моркву від сходів до збору врожаю, дивіться в наступному відео.