Голосні та приголосні букви в українській мові

Українська мова зачаровує, коли чуєш мелодійне мовлення справжнього оратора чи поета серед корінних носіїв цієї мови. Але неможливо стати майстром ораторського мистецтва , не опанувавши досконало мовою. І тому люди й вивчають його структуру – фонетику, морфологію, лексикологію. Але давайте розберемо спочатку основи та з’ясуємо, наприклад, скільки літер в українському алфавіті.

1. Що таке алфавіт
2. Заглянемо у минуле
3. Голосні та приголосні
4. Голосні букви
5. Приголосні букви
6. Українська мова. Особливості. Літери українського алфавіту.
7. Скільки голосних літер в українській мові?
8. Голосні літери української мови
9. Скільки приголосних літер в українському алфавіті?
10. Цікаві факти: українська абетка та мова
11. Відео на тему голосні та приголосні букви в українській мові

Що таке алфавіт

Алфавітом люди називають спеціальну систему графічних знаків та його фонетичних відповідностей – звуків. Скільки всього літер в українському алфавіті, порахувати не складно – їх 33. Окрім літер алфавіту, українською мовою для письма використовуються апострофи та знаки наголосу.

Табличні дані розповідають нам про українські літери та їх англійську транскрипцію , яку ви бачите у дужках. Варіанти звуків в українській мові необхідно розглядати більш детально, але важливо буде уточнити, що в системі звуків української мови є ще аффрикативні приголосні [дз] та [дж], які на листі передаються поєднаннями двох літер дж та дз. Літерами д, з, п, н, р, с, т, ц і буквеним поєднанням дз можуть позначатися як м’які, так і виключно тверді звуки. У системі писемності м’якість приголосних в українській мові позначається м’яким знаком або літерами ю, є, і, я. Апостроф позначає вимову поєднань гласних [а], [у], [е], [і] з попереднім [і] після твердого приголосного.

Заглянемо у минуле

На запитання, скільки літер в українському алфавіті, вперше змогли відповісти у 1805 році, адже саме тоді з’явилося офіційне видання з нормативами та правилами української мови – це було видання О. Павловського – “Граматика малоросійської говірки”. Втім до друку книжка пішла лише через тринадцять років.

Це не означає, що раніше української мови не існувало, просто населення під впливом багатьох інших народностей та держав видозмінювало свою розмовну мову, адаптуючи та пристосовуючи її. Скільки літер в українському алфавіті, знав ще раніше Іван Петрович Котляревський, адже саме він є автором першої книги, написаної українською розмовною мовою. Називається вона “Енеїда” і видана була у 1798 році.

Голосні та приголосні

Спочатку необхідно встановити наступний факт: голосні – це звуки, які виникають виключно за допомогою нашого голосу, згодні – це звуки, що виникають так само за допомогою голосу і шуму, або тільки шуму. Тому, якщо ви запитаєте, скільки голосних літер в українському алфавіті, то це буде не зовсім коректне питання, адже голосними та приголосними можуть бути лише звуки. Так ось, всі голосні можна порахувати на пальцях однієї руки, якщо пальців на руці у вас шість.

Голосні букви

Голосними звуками в українському вважаються такі звуки, як: а, о, у, е, и, і. Такі літери, як ю, є, я, ї формуються за допомогою звуку [й] та приголосних звуків, тобто транскрипцію даних випадків можна записати як [йу], [йе], [йа], [йі] відповідно. Тож можна сказати, що 6 приголосних звуків українською мовою співвідносяться з 10 літерами.

Приголосних в українській мові трохи більше – цілих тридцять дві штуки, і вони поділяються на сонорні, дзвінкі та глухі.

Приголосні букви

Використовуйте цю інформацію, адже мова побудована з маленьких цеглинок, без знання яких знання мови не звести.

Український алфавіт – одна із варіацій кириличної системи письма. Білоруська мова є найближчою генеалогічно до української. Українська мова є офіційно визнаною мовою України. У філології ця мова називається західноросійською, староукраїнською або старобілоруською. Тільки до середини XX століття отримав українське офіційне визнання, до цього його вважали малоросійською говіркою.

Майже всі букви по написанню відповідають російському алфавіту. Український алфавіт теж складається з 33 літер, але деякі з них все ж таки відрізняються. Забавно, що у свій час м’який знак в українській абетці стояв не на звичайному місці, а знаходився на самому кінці алфавіту.

Українська мова. Особливості. Літери українського алфавіту.

У написанні деяких українських слів є цікава особливість – на початку їх присутній так званий вторинний приголосний (або г). Наприклад, у словах вухо (вухо), горiх (горіх).

Дуже цікаві незвичайні буквосполучення в словах, які вимовляються так само, як і російською. Вони зустрічаються в словах типу як ïжджу (їжджу).

Як малі так і великі літери в українській мові мають однакове написання під час друку та різне при листі від руки. Виходить, що відрізняються надруковані малі літери і великі – лише розміром. Великі (великі, великі) літери застосовуються при написанні власних назв (імена та прізвища людей, клички тварин, географічні назви) та найменувань. До найменувань відносяться назви установ, пам’ятників, масових заходів, орденів тощо. В українській мові велика буква ставиться на початку речення.

Якщо ви вивчаєте український алфавіт онлайн , обов’язково слухайте записи з правильною вимовою літер. Адже в українській мові є гортанне фрикативне h(г) та дзвінкі звукосполучення дж, дз. Особливо складні щодо цих букв для дітей . Ми пропонуємо вивчити алфавіт для дітей онлайн це надає чудову можливість зорового запам’ятовування літер мови не лише з паперу, але й екрану комп’ютера. Надалі дитині не доведеться звикати до використання комп’ютера під час читання чи написання українською мовою.

Скільки голосних літер в українській мові?

У сучасному алфавіті, який сформувався остаточно під завісу XIX століття, 10 голосних літер. І вони дають шість звуків. Вже цікаво? Розглянемо їх:

Голосні літери української мови

Подібна варіативність звучання голосних і породила яскраву мелодику української мови.

Скільки приголосних літер в українському алфавіті?

• Бб. Зазвичай вимовляється, як і в російській мові.
• Вв. Дає ті ж поєднання звуків у словах, як і в російській вимові.
• РР. Літера дає гортанний звук, який вимовляється голосно задньомовною порожниною рота.
• Ґґ. Звук подібний до російської вимови «Г».
• Дд. Схожий за фонетичними законами з російським аналогом.
• Жж. Утворює звук, подібно до російської літери, проте перед І, Ю, Я вимова його пом’якшується.
• ЗЗ. Традиційно не відрізняється від російської вимови, однак у поєднанні -ДДЬ і подібних дає більш мякий звук .
• Йй. Перед “О” стає [j]. В іншому висловлює себе як нескладний голосний звук [i].
• Кк. За фонетичними правилами відповідає російській мові.
• Лл. За фонетичними правилами відповідає російській мові.
• Мм. За фонетичними правилами відповідає російській мові.
• Нн. За фонетичними правилами відповідає російській мові.
• Пп. За фонетичними правилами відповідає російській мові.
• Рр. За фонетичними правилами відповідає російській мові.
• Сс. За фонетичними правилами відповідає російській мові.
• Тт. Дає самі поєднання звуків у словах, як й у російському вимові.
• Фф. Дає самі поєднання звуків у словах, як й у російському вимові. Спочатку була непопулярна серед людей, на її місці часто використовували поєднання букв ХВ або Х.
• Хх. Дає самі поєднання звуків у словах, як й у російському вимові.
• Цц. Найчастіше ідентичний російському вимові. Перед м’яким знаком і голосними І, Є, Ю, Я набуває м’якості.
• чч. Звук на відміну російського дає твердий. Випереджаючи І, Ю, Я в слові, стає м’яким.
• ШШ. Повторює закони фонетики російської мови. Перед пом’якшуючими голосними дає звук, схожий на російську [щ’].
• Щщ. У літературному звучанні висловлює твердість, що перед І стає м’якше.

Приголосних в українському алфавіті – 22. А де ж 33 літери? Поза групою голосних і приголосних стоїть окремо буква Ь (м’який знак).

Цікаві факти: українська абетка та мова

1. Формування мови, абетки України тривало дуже довго. Різні школи пропонували свої варіанти для української літературної вимови та правопису. Найвідомішими були Ярижка (Єрижка), Кулішівка та Желехівка.
2. Желехівка була поширена в Австро-Угорщині наприкінці ХІХ століття.
3. Кулішівку забороняли друкувати на державному рівні до 1904 року.
4. Заборона на розповсюдження, друк та ввезення з-за кордону книг на малоросійській мові також діяла до початку ХХ століття.
5. Сучасний порядок та символи алфавіту України затверджено нормативними актами у 1993 році.
6. Поряд із літерами звуки в українському листі утворює і апостроф, який став на заміну твердого знаку.
7. У слові «українська» вірно ставити наголос на третій склад.
8. Основний принцип української мови: як чую, так і пишу.
9. Центром пропозиції в українській мові є не предмет, як у російській мові, а дія, тобто дієслово.
10. Нерідко фраза будується знеособлено, коли потрібно визначати конкретного виконавця дії.

Усе, що потрібно знати про апостроф

Шкільна програма з української мови передбачає вивчення важливої теми – вживання апострофа у звичайних словах та словах іншомовного походження. На ЗНО та НМТ у завданнях на визначення апострофа в школярів часто виникають труднощі, попри невелику кількість правил та виключень, які вивчають на уроках ще з 5 класу.

Зібрали для вас усе, що потрібно знати про апостроф: визначення та походження, основні правила та винятки, а також приклади слів з апострофом, у яких досить часто допускають помилки на тестах. Цей матеріал допоможе вам краще зрозуміти тему й нарешті запам’ятати, як правильно писати – морквяний чи моркв’яний?

Спробуйте додаткові заняття з репетитором з української мови, якщо вам потрібно краще вивчити певну тему або підготуватися до складання вступних іспитів. Список викладачів з усієї України ви знайдете тут.

Що таке апостроф?

Апостроф – це спеціальний нелітерний орфографічний знак, який в українській мові використовується для відокремлення йотованих голосних літер від попередніх губних приголосних. Апостроф не позначає звука. З грецької він перекладається як кривий, зігнутий, звернений.

Апостроф з’явився в українській внаслідок етимологічних змін у словах та фонетичних процесах. У стародавній українській мові (староруській) не було апострофа, але із часом він почав використовуватися для позначення втрати приголосних звуків.

Однією з причин виникнення апострофа є процес зміни фонетики мови. У деяких словах приголосний звук, який раніше був м’яким (йотованим), поступово ставав твердим приголосним. Апостроф був введений для позначення цієї зміни вимови та втрати м’якості звуку. Наприклад, слово «в’язати» раніше вимовлялося як «віязати», з м’яким звуком «й», але із часом «й» втратила свою м’якість і стала твердою. Апостроф допомагає вказати на те, що вимова змінилася, але м’якість звуку збереглася у формі письма.

Крім того, апостроф також використовується для позначення злиття двох приголосних звуків у один. Наприклад, слово «п’ять» має 2 приголосні «п» та «й», які вимовляються разом без паузи. Апостроф позначає це злиття і допомагає зберегти правильну вимову слова.

Отже, апостроф з’явився в українській мові як пунктуаційний знак, що вказує на фонетичні та морфологічні зміни в словах та сприяє збереженню правильної вимови та розумінню слів.

Читайте також: Як перестати прокрастинувати: поради та корисні додатки

Правила вживання апострофа

Слова з апострофом в українській мові трапляються досить часто. Щоби точно знати, у якому слові потрібно ставити апостроф, а в якому ні, варто запам’ятати основні правила вживання апострофа та винятки.

Апостроф після Я, Ю, Є, Ї

В українській мові апостроф можна ставити тільки після літер я, ю, є, ї. Використання цього знаку вказує на те, що літери разом позначають 2 звуки, а попередній приголосний вимовляється твердо: йа, йу, йе, йі. Наприклад, м’яч. У цьому слові м є твердою приголосною, а ‘я позначає звук йа.

Ось кілька основних правил написання апострофа після я, ю, є, ї:

Пишемо з апострофом, якщо:

Пишемо без апострофа, якщо:

У слові перед літерами я, ю, є, ї стоять букви, що позначають губні приголосні: б, п, в, м, ф.

б’ють, п’ять, в’язати, м’язистий, тім’я, м’який

Перед літерами, що позначають губні приголосні (б, п, в, м, ф), є інша буква, що позначає приголосну.

морквяний, святковий, тьмяний, мавпячий, дзвякнути, різдвяний

Винятки: торф’яний, черв’як, арф’яр

У слові перед літерами я, ю, є, ї стоїть р, яка позначає тверду приголосну, а також голосна літера.

пір’їнка, сурм’яний, кар’єр, Мар’яна, бур’ян, сузір’я, матір’ю

Якщо в слові є буква р, яка позначає м’який приголосний.

В усіх похідних слова Лук’ян, ставимо апостроф після к.

Лук’янівка, Лук’янівський, Лук’янова

Ставимо апостроф у словах, що мають префікси, які закінчуються твердим приголосним.

зв’язок, під’їзд, розм’якшений, підв’язувати

У складних словах, які закінчуються на твердий приголосний, після першої частини також стоїть апостроф.

пан’європейський, Мін’юст, дит’ясла

За старим правописом слова пів яблука та пів яхти також писалися з апострофом, проте за новими правилами тепер пишемо їх окремо.

Апостроф у географічних назвах: основні правила

Ставимо апостроф: після губних, задньоязикових, букви р і префіксів на приголосну – П’ятигорськ, Григор’єво, Дем’янськ.

Не ставимо апостроф: коли букви я і ю сполучають м’який або пом’якшений приголосний із буквами а й у – Рязань, Грюково, Рюмін.

Також варто запам’ятати, що перед сполученням йо апостроф ніколи не ставиться: Воробйово, Муравйово.

Слова іншомовного походження з апострофом

У словах іншомовного походження апостроф потрібно ставити не тільки після б, п, в, м, ф, а й після букв г, к, х, ж, ч, ш, якщо далі чується звук й. Наприклад: бар’єр, Х’юстон, комп’ютер, ад’ютант, миш’як, ін’єкція, Рив’єра, к’янті, прем’єр, кар’єра.

Проте, апостроф ми не ставимо, якщо ці букви позначають пом’якшення попереднього приголосного: педикюр, рюкзак, бюрократ, пюре, фюзеляж, Гюго, Мюллер, рюш.

Читайте також: Як написати ідеальний твір з української мови на ЗНО?

Правопис слів з апострофом

Зверніть увагу на словосполучення МаВПа БуФ. Це спеціальна мнемонічна фраза, яка допомагає запам’ятати, коли варто ставити апостроф у словах. Після всіх виділених великих літер завжди ставимо апостроф перед я, ю, є, ї.

Зібрали для вас добірку поширених слів з апострофом, які трапляються в ЗНО та НМТ з української мови:

Ад’ютантний, без’ядерний, безриб’я, в’язати, Валер’ян, в’ялий, дев’ятиградусний, двох’ярусний, жаб’ячий, з’ясовувати, зім’ятий, запам’ятовувати, зв’язка, зів’ялий, знічев’я, з’юрмлений, злопам’ятний, м’ята, м’ясо, м’язистий, м’якшати, марнослів’я, надхмар’я, над’яскравий, над’їсти, кав’ярня, кур’єр, кам’яний, коров’ячий, інтерв’ю, львів’янин, любов’ю, лев’яча, ластів’ята, об’єднати, обв’язка, об’їдати, об’їздний, обов’язково, об’єкт, об’єктивний, об’їдки, прем’єр, подвір’я, під’їхати, п’ятнадцять, п’єдестал, пам’ятний, підв’ялити, пір’їна, пуп’янок, полум’я, п’ята, реп’ях, риб’ячий, розв’ючувати, розм’якшити, роз’їхатися, розв’язок, роз’яснення, сором’язливий, слов’яни, солов’їний, сурм’яний, солом’яний, сухом’ятка, слов’янофіл, трьох’ярусний, трав’янистий, харків’янин, хлоп’ята, чотирьох’ядерний, черв’як, уп’ятьох.

Вивчення української мови та літератури змалечку впливає на культурний, освітній, інтелектуальний та соціальний розвиток особистості. Для того, щоби вона давалася легко, потрібно знайти правильний підхід до занять та цікаву програму з інтерактивними вправами, наочними прикладами та завданнями.

На практиці давно доведено, що додаткові заняття з репетитором сприяють кращому вивченню предметів шкільної програми, особливо, якщо вони проходять в індивідуальному форматі. Якщо вам також потрібно покращити знання з певного предмета або підготуватися до складання іспитів із математики, української та англійської мови, історії, фізики, біології та інших дисциплін, знайдіть власного викладача на сайті БУКІ. Просто оберіть предмет та вчителя, заповніть заявку та чекайте, коли репетитор зв’яжеться з вами, і ви зможете почати навчання.

Словник української мови

1. род. а. Предмет, позначка, зображення і т. ін., які вказують на що-небудь, підтверджують, означають щось; сигнал. Над боновою загородою спалахують дві зелені ракети — умовний знак, що дорога вільна (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 408) ; Потяг спинився біля вартової будки із прикордонним знаком (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 180) ; Сходку скликали, обносячи знак. Іноді це був перстень із цеховою печаткою, іноді — так звана цеха, металева дощечка з цеховим гербом у скриньці (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 191) ; З Обдорська були відправлені партії козаків, які на обох берегах Обської губи встановлювали геодезичні знаки (Видатні вітчизняні географи. 1954, 30) ;
// Клеймо, мітка. На частині денців посуду, що знайдені у Вишгороді, були клейма; вони є знаками майстрів-гончарів і свідчать, що посуд цей вироблявся на продаж (Вісник АН УРСР, 8, 1949, 43) .
▲ Водяні знаки див. водяний; Розпізнавальні знаки — спеціальні мітки, клейма і т. ін. на машинах, приладах і т. ін., зроблені з метою розпізнавання їх. Спостережні пункти засікли на висоті двадцять тисяч метрів літак без розпізнавальних знаків (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 94) ; Знаки розрізнення — позначки, нашивки, петлиці і т. ін. на форменому одязі, що вказують на належність особи до певного роду занять, і до якогось відомства, свідчать про її персональне звання і т. ін. Вихованці малювали погони й виучували напам’ять знаки розрізнення офіцерських і чиновницьких звань (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 46) .

2. род. а. Ознака, вияв, доказ чого-небудь. Сьогодні, в один з найяскравіших днів, Ти галстук червоний на груди одів. Як сонця самого ясні промінці, Від нього відходять три світлі кінці.. В них — знак нерозривності трьох поколінь (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 23) ; — Ох, як же тобі тіло зім’яло та покалічило, а душа в тебе, видать, кріпка, наша, вихорівська, — перековтуючи жаль, подумав Тимко і прикрив братові простирадлом ноги, — і це було першим знаком уваги до нього за все життя (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 349) ;
// род. у, розм. Те саме, що прикмета. Мотря посіяла на тому місці пшеницю. Пшениця зійшла, то був знак, що місце для хати було чисте (Нечуй-Левицький, II, 1956, 305) ; Ластівка крилом черпає воду, — Що за знак? Можливо, на негоду, Та зважать на це не випада: Нам підвладні сонце і вода (Максим Рильський, III, 1961, 69) .
На (в, у) знак чого — як свідчення, підтвердження чого-небудь. На самім споді тачанки лежали в сіні пахучі яблука. Їх румун відмовився брати, лишаючи Маковейчикові на знак своєї прихильності (Олесь Гончар, III, 1959, 73) ; Вона стала на дверях, розіп’явши руки, і крутила головою в знак того, що вона його не пустить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 205) ; Під знаком чого — базуючись на чомусь, маючи яку-небудь провідну ідею, мету і т. ін. Під знаком дружби з російською театральною культурою розвивався український реалістичний, справді народний театр (Максим Рильський, III, 1956, 23) ; По знаку кому — відомий, знайомий кому-небудь. Демид озирнувсь і справді побачив трохи набік од шляху, за деревами, дві постаті. Тонка дівоча постать здалася по знаку Демидові (Борис Грінченко, II, 1963, 83) .

3. род. а, спец. Зображення з відомим умовним значенням. Щоб додати два числа з однаковими знаками, треба додати їх абсолютні величини і поставити той самий знак (Кисельов, Алгебра, I, 1956, 22) ; Нотний знак;
// Письмове зображення звука чи сполучення звуків мови; буква. Ієрогліфи — дивнії знаки, Не мені розгадати їх суть (Платон Воронько, Тепло. 1959, 106) ; Почав учитись [Михась]. На папері пливли слова, за знаком знак (Володимир Сосюра, II, 1958, 436) ; Знак м’якшення.
▲ Грошовий ( рідко паперовий) знак — гроші. У 1924 р. була здійснена грошова реформа.. Вийшли нові грошові знаки — червінці, забезпечені золотом, а також розмінна срібна і мідна монета (Історія СРСР, II, 1957, 252) ; Василь Плачинда.. потерпав за срібло і золото. Хитрий чумак вів подвійну торгівлю: і рибою, і грішми, граючи на різниці внутрішніх цін між золотом і паперовими знаками (Михайло Стельмах, I, 1962, 234) ; Діакритичний знак див. діакритичний; Знаки зодіака див. зодіак; Знак золота — гроші. Хоч загальним еквівалентом в радянській державі є золото, проте це не значить, що воно повинно перебувати в обігу.. Господарський обіг в СРСР обслуговується не золотом, а безготівковими розрахунками та знаками золота, тобто кредитними грішми та розмінною монетою (Наука і життя, 3, 1961, 8) ; Книжковий знак див. книжковий; Знак поштової оплати — поштова марка. Філателія — збирання й вивчення знаків поштової оплати — виникла десь у середині XIX століття (Наука і життя, 7, 1966, 56) ; Розділові знаки — графічні значки (крапка, кома, тире і т. ін.), вживані на письмі для членування тексту за змістом та інтонацією. Не тільки крапка, а й такі розділові знаки, як знак оклику, знак запитання. завжди вимагають паузи (Художнє читання. 1955, 96) .
♦ Ставити (поставити) знак рівності між ким—чим — визнавати кого-, що-небудь рівноцінним іншому, подібному. Франко дорікає Нечую-Левицькому за те, що він ставить знак рівності між передовою російською літературою і російською державою з її чиновниками і жандармами, які придушували всяку вільну думку (Радянське літературознавство, 3, 1957, 39) ; Між ученим і письменником-фантастом не можна поставити знака рівності. Якщо вчений живе сумою позитивних доведених істин, то письменник-фантаст будує свої твори на науково обґрунтованій мрії (Вітчизна, 8, 1961, 204) .

4. род. знаку. Подряпина, рубець, рисочка, пляма і т. ін., залишені чим-небудь; слід, відбиток чогось. Вже і знаку від тієї хатки нема (Марко Вовчок, VI, 1956, 296) ; Загоїлася рука, лишилася Сенькові пам’ятка: кривий палець на правій руці і знаки на долоні в тім місці, де зшивали (Степан Ковалів, Світ. 1960, 95) .
♦ Накласти [свій] знак на кого — що — залишити слід, відбиток на кому-, чому-небудь. Все знову нагадало про себе; і холодна клуня, і вартовий за дверима, і смерть, що вже наклала свій знак на пожовтіле обличчя льотчика (Юрій Бедзик, Полки. 1959, 124) .

5. род. а, рідко у, перев. із сл. давати , подавати , робити . Рух ( перев. головою, рукою), яким виражається воля, наказ, бажання, попередження кого-небудь про щось і т. ін. Паріс дає знак Сінонові, щоб той собі йшов (Леся Українка, II, 1951, 315) ; Прохіра подала знак рукою, і Йон кинувся одсувати сінешні двері (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 282) ; Радник знаком попросив мене затриматись (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 55) .
♦ Не давати (не подавати, не дати і т. ін. ) знаку про що — не показувати, не виявляти чого-небудь. Боїться [Галя] поворухнутися, щоб не дати знаку, що вона ще жива, що вона все чує (Панас Мирний, IV, 1955, 106) ; Впізнав царя селянин, тільки не подає про це знаку (Іван І. Волошин, Сади. 1950, 5) .

6. род. а, рідко. Те саме, що значок 1. І з нами, з кухнею хлопчак — невтомний непосида: блищить медаль, гвардійський знак ясне проміння кида (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 94) ; Почесний знак лауреата Ленінської премії має форму правильного круга діаметром 27 мм (Радянська Україна, 3.X 1957, 1) ;
// заст. В офіційних осіб металевий значок, що засвідчував достовірність перебування на якій-небудь посаді. Рудий Максим, староста сільський, витяг з кишені знак і почепив на груди (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 98) ; Шумило.. почепив на груди бляху — свій начальницький знак, затим поважно рушив з місця, розпихаючи людей, до ґанку (Андрій Головко, II, 1957, 308) .