Чим годувати козу взимку

Кожен господар, який утримує тварин, рано чи пізно стикається з проблемою налагодження для них повноцінного раціону в холодну пору року. Нестача свіжих продуктів, трави та загальне ослаблення імунітету може стати причиною проблем у кіз й іншої худоби з травною системою.

Кожен господар, який утримує тварин, рано чи пізно стикається з проблемою налагодження для них повноцінного раціону в холодну пору року. Нестача свіжих продуктів, трави та загальне ослаблення імунітету може стати причиною проблем у кіз й іншої худоби з травною системою.

Влітку, коли є можливість випустити козу на вигін, тварина може самостійно «відкоригувати» нестачу необхідних для організму поживних речовин. Взимку ж вони майже постійно знаходяться в приміщенні. Як же правильно скласти план харчування? Читайте далі.

Як правильно годувати козу в холодну пору року

Щоб з годуванням не виникало якихось труднощів, а тварини залишалися здоровими, включіть в раціон кіз сіно з дрібного різнотрав’я.

Заготовити його досить просто. Вранці скосіть траву і розташуйте її для просушування. Якщо день сонячний, то залиште її на відкритому просторі. Якщо ж погода похмура і ви відчуваєте вологість, то краще розташувати покіс під навісом або в приміщенні. Коли трава підсохне, зберіть її в невеликі стоги на триногах. Це дуже зручно, тому що подібний пристрій дозволяє зберегти в центрі достатню кількість повітря. Температура не піднімається та дозволяє цим стожкам повністю висохнути протягом 1-2 днів.

Якщо погода стоїть спекотна, трава почне прогріватися вже на другий день. У ній розвиваються мікроорганізми. Після кількох днів такого нагріву стоги можна розкидати для остаточного просушування.

За допомогою такої трави ви забезпечите кіз величезною кількістю білку, джерело яких – ті самі мікроорганізми. Після того, як сіно остаточно висихає, перевезіть його на сінник перед тим, як випаде вечірня роса. Такій траві притаманний особливий приємний аромат чаю навіть після висушування. При чому, такий запах зберігається всю зиму.

Важливо не перетримувати таку траву при високих температурах. У такому випадку всі живі організми просто загинуть, і сіно почне пахнуть гниллю.

Якщо стебла заготовленої трави довгі, то їх краще подрібнити. Так тваринам буде простіше їх їсти та перетравлювати. Для цього використовується січкарня. З таким пристроєм ви отримаєте сіно з фракцією від 1 до 5 см. Це буде залежати від кількості встановлених ножів. Чим їх менше, тим крупніше буде порізано сіно.

Рекомендуємо ще один рецепт неймовірно поживного корму. Сіно, пропущене через січкарню, залийте окропом. Додайте 3 столові ложки солі, 4 столові ложки цукру й гніт. Що стосується кількості води, то орієнтуйтеся на той рівень, коли гніт буде повністю в неї занурений.

Всю цю суміш залиште настоюватися на ніч. Вранці насипте в набряклу масу сухе сіно в співвідношенні 1:1 і ретельно перемішайте. Кози такий корм поїдають з великим апетитом.

Запам’ятайте ще один значний момент в годуванні кіз сіном. Не потрібно його заздалегідь дозувати та обчислювати розмір кожного прийому. Насипайте в годівницю їжу в міру того, як вона спорожніє, щоб тварини не голодували.

Чим годувати кіз в зимовий період окрім сіна

Крім сіна сміливо вводьте в раціон тварин корми із зернових культур, наприклад, вівса, ячменю, кукурудзи чи пшениці. Змішувати їх можна в будь-якому співвідношенні, але рекомендується віддавати перевагу вівсу. Давайте їх тваринам разом з подрібненими плодами.

Соковиті коренеплоди та плоди також повинні бути присутніми в зимовій «дієті» кіз. Це морква, буряк, кабачки, гарбуз тощо. Це стосується і картоплі. Давайте його худобі в сирому або вареному вигляді, попередньо змішавши з іншими частинами разового пайка.

Кількість такого виду корму визначається в залежності від ваги та стану здоров’я тварини. В середньому, на добу для однієї кози необхідно до 2 кг коренеплодів і плодів.

Щоб задовольняти потребу тварин в мінералах і кальції, додавайте в деякі прийоми їжі сіль та крейду. Досить буде по 1 чайній ложці кожної речовини.

Не варто уникати хлібу. Особливо якщо він зроблений з зерна грубого помелу. Використовуйте його в якості ласощів-заохочення до та після доїння. Це стосується і сухарів.

Чи можна годувати кіз молочними продуктами

Рекомендується вводити невелику кількість молока (до 100 г) для кози з кожного доїння. У ньому безліч корисних вітамінів та мікроелементів, які позитивно впливають на подальшу «молоковіддачу» кожної тварини.

Зверніть увагу також і на сироватку. Дають її окремо від води. На сироватці можна настоювати трави на кшталт лопуха, кропу, кульбаби тощо з додаванням цукру. У підсумку вийде міцний напій по типу квасу.

Які віники краще давати козам

Якщо у вас немає можливості виводити кіз до лісу, то заготовлені заздалегідь віники вас врятують. Але не потрібно готувати їх занадто багато. Судячи з досвіду, кози з’їдають лише третину всіх віників.

В кінці жовтня або на початку листопада, коли листя осипається найбільш активно, зберіть його і засушіть на сонці. Для віників же достатньо наламати гілок і залишити їх в сухому теплому приміщенні, наприклад, на горищі. Не робіть їх занадто довгими, щоб тварині було легше об’їдати його з усіх боків. Одного в день для кози буде цілком достатньо. Для віників підходять навіть хвойні дерева, після них надої залишаються високими до самого окоту.

Як годувати в зимовий період вагітну козу. Харчування кози після народження потомства

Для вагітної кози краще робити упор на сіно, віники з дерев та кущів. Кількість же коренеплодів варто знизити. В іншому випадку козенята народжуються набряклими і нежиттєздатними. Також і для кози такий окот виявиться вельми важким, і відновлюватися вона буде довше.

Протягом першого тижня після окоту не міняйте раціон тварини. По закінченню 7 днів можна збільшити кількість коренеплодів та суміші зернових таким чином, щоб поступово вивести тварину на «меню» кіз для отримання молока.

Як годувати в зимовий період дійну козу

Для дійної кози важливо наблизити зимовий раціон до літнього. Тобто, підвищити дольову частину сіна з різнотрав’я, а також зернових культур та соковитих коренеплодів. Завжди залишайте доступ тваринам до гілок чагарників та дерев.

У тому випадку, якщо вам потрібне збільшення надоїв, то відкоригуйте раціон: збільште кількість зерна різних видів. Але не зловживайте цим. Зернова суміш може викликати застої в травленні, які іноді закінчуються смертю кози.

Дотримуючись всіх рекомендації, ви досягнете збереження обсягу надоїв навіть в холодну пору року. Щоб обслужити значну кількість тварин і отримати молоко високої якості, вам знадобиться доїльний апарат для кіз. З ним доїння відбувається швидко і виважено.

Купити станцію індивідуального доїння за ціною виробника можна в магазині ДаМілк. Вам гарантується професійний сервіс, швидка доставка і своєчасний ремонт в разі необхідності.

У зимовому лісі Вінниччини сімейство козуль потрапило на відео

Зима — сувора пора року для диких тварин. Багато джерел їжі вже вичерпалися або були засипані снігом. Як відзначають єгері, люди думають, що тварини їдять все підряд. Насправді ж козуль найкраще підгодовувати сіном, а кабанів — картоплею. Правда, кабани більш витривалі, тому можуть краще про себе подбати, ніж козулі. Саме козулі взимку потребують допомоги.

Козулі люблять травичку і відкопують її з-під снігу, але коли снігу багато, їм це робити складніше. Диким тваринам легше перенести зиму, якщо в лісі є годівниця, в яку постійно приносять корм. У тварин виробляється певний інстинкт: вони знають, що прийшовши до годівниці, знайдуть там їжу. Якщо корму не знайдуть, то будуть його чекати.

Тому заготівля та викладка кормів у спеціально обладнаних місцях проводиться в усіх лісогосподарських підприємствах Вінниччини. Піклування людей допомагає тваринам перезимувати і збільшити своє поголів’я. У мисливських господарствах філій облаштована мережа біотехнічних споруд: 702 підгодівельних майданчики, 821 годівниця, 1867 солонців, де і викладають всі корми для тварин. До речі, підгодівельні майданчики для звірів завжди розташовують у місцях, недоступних для сторонніх очей, щоб звірі комфортно себе почували і не боялись.

Дикі тварини здебільшого полохливі, тож, щоб якісно спостерігати за годівницями, лісівники поряд з ними встановлюють фотопастки. Вони реагують на рух та є абсолютно безпечними і непомітними для звірів. Зараз у мисливському фонді філій встановлено 14 фотопасток. Про це повідомляє Центральний лісовий офіс.

Сімейство козуль — постійні відвідувачі підгодівельного майданчику.

На відео — один із підгодівельних майданчиків філії «Тульчинське лісомисливське господарство». Сюди часто приходить сімʼя з чотирьох кіз, адже на майданчику завжди є чим підживитись. Особливо люблять сіно та гіллячковий корм.

Мисливствознавці кажуть, що козулі живуть сімʼями і зазвичай поряд з тим місцем, де народились, тож одне і те ж сімейство можна побачити часто.

Кажучи мовою лісівників, козуля — це «квартальний житель».

Також фахівці лісових господарств додають, що зараз триває облік чисельності диких парнокопитних та хутрових мисливських тварин. Такий щорічний облік здійснюється з метою об’єктивного контролю за використанням і відтворенням мисливських тварин на території лісгоспу. Проводять підрахунок шляхом спостереження на підгодівельних майданчиках, шумового прогону, підрахунку слідів на сніговому покриві.

Згодом результати обліку будуть узагальнені для визначення динаміки чисельності мисливських тварин та для майбутнього встановлення лімітів їх використання, норм добування й пропускної спроможності мисливських угідь.

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Козуля та її звички

Скандинавська козуля – це тендітна, маленька лань. Вона має багато назв. Найбільш поширене – східна. Козуля вважається найбільшою в категорії найдрібніших оленів. Природа наділила цю тварину неймовірною грацією, крихкістю та обережністю. Звички та спосіб життя має багато спільного з козами. Найближчим родичем вважається європейська козуля.

Походження виду та опис

Фото: Скандинавська козуля

Скандинавська козуля відноситься до травоїдних, парнокопитних ссавців. Належить до сімейства оленевих, роду козуль. Давніми предками роду є міоценові мунджаки. Вчені зазначають, що у верхньому міоцені та нижньому пліоцені на всій території Європи та Азії мешкала група тварин, які мали безліч спільних ознак із сучасними козулями. Донедавна скандинавські козулі мешкали по всій території помірного клімату.

Охорона

На території Томської області вид занесений до регіональної Червоної книги. З 2012 року дві субпопуляції косулі скандинавської (Бузімо-кантатсько-кемська, Улуйсько-боготольсько-ачинська) занесені до Червоної книги Красноярського краю з присвоєнням статусу угруповання, що неухильно скорочуються.

Джерела: ru.wikipedia.org , animalbox.ru , ohotnikpro.ru , zoo-ekzo.ru

Лось

Лось, або сохатий (лат. Alces alces) – парнокопитне ссавець, найбільший вид сімейства оленевих ….

Вовк

Вовк, або сірий вовк, або звичайний вовк (лат. Canis lupus) – вид хижих ссавців із сімейства псових (Canidae). Поряд із койотом (Canis latrans) та шакалом (Canis aureus) становить невеликий рід вовків (Canis). Крім того, як показують результати вивчення послідовності ДНК та дрейфу генів, є прямим предком домашнього собаки, який зазвичай розглядається як підвид вовка (Canis lupus familiaris). Вовк – одна з найбільших сучасних тварин у своєму сімействі: довжина його тіла (без урахування хвоста) може досягати 160 см, довжина хвоста – до 52 см, висота в загривку.

Кабарга: запах ангела, ікла демона

«Нітки мускусу викликають захоплення у жінок, огортаючи чуттєвістю і теплотою, обіцяючи захист хороброго лицаря, пробуджуючи таємні інстинкти». Пафосна реклама відомого бренду парфумів не обманює покупця. Мускус – один із найсильніших чоловічих домінантних запахів. Він заспокоює і надає впевненості у собі. Тільки якщо вірити опитуванням, не всі знають, що таке мускус і яких зусиль варто його отримати.

Скандинавський бурундук

Азіатський, або скандинавський бурундук (лат. Tamias sibiricus) – ссавець роду бурундуків сімейства білицьких загону гризунів. Єдиний вид бурундуків, що мешкає в Євразії (інші водяться в Північній Америці). Його часто виділяють в окремий рід – Eutamias.

Цікаві факти про вовків

Вовка неможливо приручити і зробити сторожовим собакою, він боїться незнайомих людей і буде ховатися від них, а не гавкати….

Відновлення екосистем мамонтових степів

Північно-східна наукова станція та Плейстоценовий парк є науковими організаціями, розташованими за полярним колом у селищі Черський республіки Саха (Якутія). Північно-східна наукова станція була заснована 1977 року. На даний момент вона є однією з найбільших дослідницьких арктичних станцій у світі. Технічна оснащеність станції надає широкі можливості для цілорічних досліджень у широкому списку наукових дисциплін, таких як екологія, арктична біологія, мерзлотознавство, гідрологія,…

Зовнішній вигляд та особливості

Фото: Самка скандинавської косулі

Довжина тіла даного представника сімейства оленячих не перевищує півтора метра. Висота тіла у загривку – 80-95 сантиметрів. Маса тіла дорослої особини – 30 – 45 кілограм. Самці трохи більші за самок, але це не яскраво виражено.

Косулі мають невелику, дещо витягнуту морду. Розмір черепа вбирається у 20-22 сантиметрів. На голові високі роги, дина яких досягає в деяких випадках півметра. Роги найчастіше широкі, розлогі. Довгі красиві роги носять лише самці. Самки не має їх взагалі, або мають маленькі, непривабливі зовні ріжки.

Відео: Скандинавська козуля

Вовна в зимовий період густа з рудуватим відтінком. Навесні влітку переважає сірий колір волосяного покриву, при цьому дзеркало білого кольору в ділянці хвоста стає єдиним з кольору з усім тілом. Вовна линяє двічі на рік. Влітку вовна значно тонша і коротша. Самки та самки мають однакове забарвлення.

На голові розташовані довгасті, закруглені вуха. Козуля відрізняється величезними чорними очима з косо розташованими зіницями. У тварини довга граційна шия без гриви. У самців вона міцніша і кремезніша, ніж у самок. Скандинавські косулі мають довгі, стрункі кінцівки. Передні кінцівки трохи коротші за задні. Через це хребет трохи відхилено вперед. Є маленький круглий хвостик, оточений кільцем білої вовни, яке називається дзеркалом.

У весняно-літній період у самців дуже розвинені секреторні залози, зокрема сальні та потові. З їх допомогою самці залишають мітки, що вказують на належність їм певної території. Скандинавські козулі мають відмінний, гостро розвинений слух і нюх.

Зовнішній вигляд європейської косулі

Тулуб у європейської косулі недовгий – 108-126 сантиметрів, а висота в загривку сягає 66-81 сантиметра. Самці важать 22-32 кілограми. Козулі, що живуть у північних районах, мають більші розміри. Довжина хвоста становить 3 сантиметри, його практично непомітно, він ховається в шерсті.

Європейська козуля (Capreоlus capreоlus).

Голова у європейської косулі коротка, до носа вона стає вужчою, а біля очей вона досить широка. Вуха загострені, овальної форми, їхня довжина становить 12-14 сантиметрів. Очі у них великі з косо поставленими зіницями.

Ноги у європейських косуль тонкі та довгі, завдяки цьому вони можуть швидко бігати. Слух та нюх у цих тварин гострі.

Вовна змінюється залежно від сезону, ареалу та віку тварин. Забарвлення у маленьких козулів рудо-буре при цьому є білі плями.

Забарвлення дорослих козулів може бути влітку темно-рудим, а взимку стає чорно-білим. Зимова шуба складається з густого волосся з великою кількістю повітряних порожнин, які утримують повітря, довжина такого волосся складає 5-5,5 сантиметра.

Роги прикрашають лише голови самців, найчастіше вони не перевищують у довжину 30 сантиметрів. Кожен рог має 3 відростки: середній ріг спрямований вперед, а два інших вгору. Роги починають рости вже у 4 місяці, а формуються повністю лише до 3-х років.

Де мешкає скандинавська козуля?

Фото: Скандинавська косуля Червона книга

Ареал проживання досить широкий.

Територія проживання скандинавської косулі:

• Північні регіони Монголії;
• Західна територія Китаю;
• Середня Азія;
• Якутія;
• Забайкалля;
• Скандинавія;
• Урал.

Предки цього виду парнокопитних у минулі часи вибирали для проживання територію лісостепів. Однак з розширенням кордонів освоєної людиною території перемістилися в ліси. Косулі вибирають як місце проживання територію, на якій легко можна сховатися і нескладно знайти їжу. Якщо проблем із харчуванням немає, але існує складність із укриттям, тварина не залишиться тут. Це розвиненістю інстинкту самозбереження.

Козуля, що мешкає у відкритій, незахищеній густій ​​рослинності місцевості – легкий видобуток для хижаків.

Вони віддають перевагу підніжжям гірських вершин, скелястій місцевості, високим чагарникам, узбережжям степових водойм. Крім цього, ці тендітні тварини люблять луки, високу, густу траву. Нерідко можна зустріти скандинавську косулю в болотистій місцевості, хвойних, листяних лісах, на території сільськогосподарських угідь. Вони мають відмінну якість пристосовуватися до окультуреної території. Слід зазначити, що ці на перший погляд ніжні тварини чудово переносять холоди, стійкі морози.

На вибір місця поселення впливає кілька основних факторів: наявність джерела живлення, укриття та висота снігового покриву. Максимально допустима висота снігового шару – 0,5 метрів. Якщо висота перевищує цю позначку, парнокопитні шукають інше місце, де сніговий покрив значно менше. Ще одна важлива умова – сніг не лежить на землі більшу частину року.

Чим харчується скандинавська козуля?

Фото: Самець скандинавської косулі

Скандинавські козулі відносяться до травоїдних тварин. Однак не можна сказати, що вони харчуються лише однією травою. Тварини можуть поїдати гриби, ягоди, молоді пагони, листочки. Провесною їдять нирки, що розпускаються, на деревах. Вони віддають перевагу соковитій, свіжій зелені. Можуть харчуватися сухою рослинністю, злаками за браком їжі.

Щоб у організм надходили необхідні мінеральні речовини, козулі поїдають солонці, або шукають для водопою джерела води, які збагачені мінералами. У період виношування та годування дитинчат необхідність отримання мінеральних речовин збільшується у кілька разів.

Найскладнішим періодом для скандинавської косулі вважається кінець зими. Саме в цей час вони відчувають гостру нестачу багатої мінералами їжі, а також рідини. При замерзанні водойм для заповнення потреби організму в рідині можуть поїдати сніг. Взимку за відсутності їжі можуть поїдати хвойні дерева.

Травна система парнокопитних має невеликий шлунок. У зв’язку із цим косулі їдять мало. Однак активний обмін речовин вимагає частого надходження їжі. Протягом доби в однієї дорослої особини відзначається не менше 7-10 прийомів їжі. Добова норма їжі для однієї особи визначається масою її тіла та становить приблизно 2-2.5 кілограма зеленої рослинності. У холодну пору року добова кількість їжі знижується, як і її калорійність.

В умовах нестачі їжі між іншими представниками копитних та скандинавськими козулями розростається жорстка конкуренція. У зимовий період за відсутності джерела живлення косулі риють сніг копитами, відкопуючи суху рослинність. Вони здатні добувати собі їжу з-під снігових пластів, товщина яких сягає півметра.

Козуля скандинавська

Capreolus pygargus – це невеликий елегантний олень червонувато-коричневого кольору. Таке забарвлення тварині властиве протягом літа. Далі козуля стає сірою, блідо-коричневою чи навіть чорною – у зимовий період року. Хвіст у неї зовсім невеликий, а в холод він зовсім непомітний або зовсім відсутній. Самці більші, ніж самки, і мають короткі роги, як правило, з трьома точками. Навіс тримається з жовтня до січня. Нова пара, яка починає швидко рости, відразу покривається «оксамитом» обкладеної шкіри, саме вона постачає кров до рогів, що ростуть.

Побачити цих тварин можна у північно-східних районах Азії: у Монголії, на Корейському півострові, у районах Східного Тибету, Північно-Східного Китаю, на Тянь-Шані. Велика населення представників цього виду оленів живе у південній частині Західно-Скандинавської рівнини. Зокрема, розташована найбільша зона проживання косулі в Курганській області. Природа цих місць якнайкраще підходить для її існування та розмноження.

Особливості характеру та способу життя

Фото: Скандинавська козуля

У цих тварин спостерігається циклічність добового проведення часу. Періоди випасу та переміщення у них чергуються з пережовуванням їжі та відпочинком, сном. Найбільш активні і рухливі тварини рано-вранці. Більшість часу тварини проводять на лежаннях. Лежки є майданчиками, які вони очищають від снігу і сухої рослинності копитами. Зазвичай скандинавські козулі вибирають для лежак місця на околицях галявин, або у лісовому масиві.

За своєю природою скандинавські козулі не поодинокі тварини. Вони збираються у невеликі групи, чисельністю 7-12 особин. Група складається з самця, кількох самок та молодняку. У холодну пору року невеликі групи можуть об’єднуватися в череду, що утворює до трьох десятків голів. З настанням весни вони знову розпадаються.

Добова активність залежить від кількох факторів: сезонність, кількість особин у зграї, ступінь виразності антропогенного тиску. Взимку найвища активність спостерігається рано вранці, влітку – у нічний та вечірній час. При яскраво вираженому антропогенному тиску також найбільша активність особин посідає також темний час доби.

Скандинавські козулі прив’язані до певного ареалу. Освоївши певну територію, їм властиво повертатися туди знову і знову. Самці охоплюють певну територію, яку мітять за допомогою тертя чолом та шийною частиною об дерева. Також вони можуть рити землю копитами, залишаючи на ній секрет між пальцевими залозами. Один дорослий самець займає територію від 20 до 150 га. Як правило, володіння самців не перекриваються. Нашарування ділянок одна на одну можливе лише за великої щільності.

Самцям невластиво заходити на чужі території. З настанням кожного нового сезону дорослі самці відвойовують своє право на володіння територією.

Скандинавські козулі вважаються миролюбними, неконфліктними тваринами. Навіть між самцями рідко виникають конфлікти. У разі виникнення спірної ситуації їм властиво демонструвати силу перед опонентом. Козулі видають безліч різних звуків.

Типові звукові сигнали скандинавських козуль:

• Свист. Він характерний при спілкуванні самки зі своїми дитинчатами. Він є виявом занепокоєння, тривожності.
• Шипіння, пирхання. Виражає агресію, роздратованість.
• Лай. Можуть видавати потривожені, перелякані особини.
• Стогін. Видає тварину, яка знаходиться у пастці.
• Шумні стрибки, тупіт копит. Є характерною ознакою відчуття небезпеки, переляку.

У спілкуванні особин важливу роль відіграє невербальна мова поз. Таким чином, вони подають один одному тривожні сигнали, заклики до втечі тощо. Козулям властиво швидко бігати та високо стрибати. У спробі врятуватися від погоні скандинавські козулі стрибають у висоту понад п’ять метрів.

Соціальна структура та розмноження

Фото: Дитинча скандинавської косулі

Сезон шлюбних відносин починається у тварин із середини липня і триває півтора-два місяці. Самці знаходяться у постійному пошуку самок, вони практично нічого не їдять у цей період. Стателозрілими вважаються самки, які досягли дворічного віку. За наявності кількох претендентів на право вступу із самками у шлюбні відносини самці можуть боротися один з одним.

Зустрічається прояв агресивності самців і стосовно самкам. За один шлюбний сезон самець здатний запліднити до 5-7 самок. Косулі жіночого роду також не відрізняються утворенням усталених зв’язків. Хоча іноді вони можуть спарюватися кілька років поспіль з самцем, що найбільш сподобався.

У скандинавських парнокопитних спостерігається латентна вагітність. Тобто ембріон, що утворився, припиняє зростання і розвиток на строк до 3-4 місяців. Якщо парування відбулося восени, латентний період вагітності відсутній. З початком зростання ембріона самка стає акуратнішою, обережнішою. Їй невластиві різкі, небезпечні стрибки, надто стрімкий біг. Період вагітності доїться від 250 до 320 діб. На світ з’являється від одного до трьох малюків.

Дитинчата козулі дуже вразливі та безпорадні. Самка ховає їх у надійних укриттях протягом кількох місяців.

Плями на спинці допомагають маскуватися в заростях рослинності. Мати знаходиться недалеко, проте харчуватися і відпочивати не воліє разом з малюками, щоб не привертати до них увагу. Самка підтримує зв’язок із потомством аж до появи нового покоління.

Скандинавські козулі мають високу плідність. З настанням кожного нового сезону потомство дають понад 96% статевозрілих жіночих особин виду. Незважаючи на високу плодючість, природний приріст не зростає великими темпами. Серед цього виду копитних відзначається низька виживання дитинчат.

Природні вороги скандинавських козуль

Фото: Скандинавська козуля

Природними ворогами скандинавської косулі є хижі звірі. До таких відносяться ведмеді, рисі, вовки, тигри. Лисиці та хижі види пернатих становлять загрозу для молодняку ​​та безпорадного потомства.

Невеликий зріст та природний сіро-коричневий колір волосяного покриву дозволяє розчинятися на тлі чагарників, листя та високої рослинності. Довгі ноги дозволяють швидко бігати та долати високі перешкоди. У момент переслідування дорослі особи козулі розвивають швидкість до 50 км/год. З такою швидкістю вони не здатні долати великі відстані. Однак можливість робити подібні ривки і стрибати у висоту до 4-7 метрів дозволяє уникати погоні.

Ще одним небезпечним ворогом скандинавської косулі є людина. Саме завдяки тому, що людина активно знищує природний ареал проживання цих крихких тварин, а також полює і займається браконьєрством, вони знаходяться на межі зникнення. Скандинавська козуля є улюбленим трофеєм мисливців та браконьєрів. Великі, важкі роги, шкіра та ніжне м’ясо завжди користується попитом і високо цінується.

Опис особливостей скандинавської косулі

Козуля – дуже витончений олень, на якого приємно подивитися. Він може трохи відрізнятися кольором вовни, що залежить від регіону проживання, але для тварин завжди характерний темно-або світло-охристий забарвлення. Максимальна довжина тіла самця становить півтора метри, висота в загривку близько метра, самки трохи дрібніші. Маса тіла скандинавської косулі становить від 30 до 50 кг.

• морда подовженої форми, на переніссі помітна світла мітка;
• голова вкорочена, що звужується до носа;
• вуха довгасті, загострені на кінцях;
• хвостик рудиментарний, майже непомітний;
• очі великі;
• передні ноги трохи коротші за задні;
• копита вузькі та короткі;
• шия довга.

Самці мають ліроподібні розгалужені роги, які скидають у грудні, і знову відрощують навесні. У цьогорічок ріжки ростуть з 4 місяців – спочатку вони гострі без відростків, а повністю розвиваються лише до 3 років. Забарвлення вовни новонароджених малюків плямисте з округлими темними плямами, розташованими в 4 ряди, а не в 3, як у європейського вигляду.

Ці невеликі парнокопитні чимось схожі на кіз. Тому в народі і навіть серед мисливців їх називають дикими козами, що з погляду систематики неправильно. Від європейських вони відрізняються більшими розмірами тіла, рудим, а не сірим забарвленням голови влітку. Двохвостове дзеркало (каудальний диск) взимку біле, а влітку стає непомітного рудого відтінку.

Населення та статус виду

Фото: Самка скандинавської косулі

Існують деякі регіони, до Червоної книги яких він занесений. На території Української скандинавська козуля занесена до червоної книги Томської області та Красноярського краю. Їм присвоєно статус популяції, що скорочується.

У цілому нині виду не загрожує вимирання. Завдяки розмноженню в неволі у великих кількостях у центрі Європи налічується близько 10-13 млн. особин. Хоча ще два-два з половиною десятки років тому їх чисельність була більш ніж удвічі меншою.

Висока плодючість дозволяє швидко відновлювати популяції. У деяких регіонах навіть дозволено полювання на скандинавську косулю після придбання ліцензії. У країнах середньої Азії м’ясо косулі вважається великим делікатесом через його поживність.

Козуля

Стрункі ноги, бездонні чорні очі, розчепірені вуха, вузька мордочка і короткий «заячий» хвостик – ці визначення характеризують одну милу тварину під назвою європейська козуля. У граціозності та витонченості козуля перевершує навіть свою близьку родичку лань. Цю представницю сімейства оленевих також називають дикою козою (козулею), хоча на козу вона мало чим схожа. У порівнянні з оленями косулі мають значно менші розміри тіла та рогів.

Зовнішні характеристики

Козуля – це така собі міні-копія оленя. Максимальна вага дорослого самця – 45 кг, межі ваги становлять від 22 до 32 кг. Самочки більш мініатюрні. Довжина тіла косуль порівняно коротка – від 100 до 125 см. Висота в загривку 75-100 см.

Європейські козулі мають звужену до носа форму голови з великими вухами-локаторами, що розташовані на ній. Очі великі, кольори темного шоколаду. Ніс чорний і вологий, а підборіддя білого кольору.

У косулі довгі витончені ноги з роздвоєними загостреними копитцями та подовжена шия. Тіло закінчується коротким хвостом, непомітним у густій ​​шерсті.

У козуль жорстке коротке хутро, мідно-коричневого кольору, з ділянками сірої та чорної вовни на голові. У морозний період забарвлення змінюється на сірий із бурим. Зимове хутро довше і забезпечене пухнастим підшерстком. Ділянка навколо хвоста, звана дзеркалом або каудальним диском, набуває білого кольору. Це допомагає маленьким козулятам не втрачати з уваги свою маму. Ряди білих цяток на боках у дитинчат, навпаки, грають роль камуфляжу.

Як і всі олені, косулі «чоловіки» мають роги. Вони є короткими гілками з трьома відростками, спрямованими в різні боки. Самці обзаводяться повноцінними рогами до 3 років свого життя і потім скидають та відрощують їх щорічно, починаючи з жовтня до березня. Дуже рідко трапляються рогаті самки.

Ареал проживання

Ареал проживання європейських косуль поширюється на більшість країн Європи та частину Азії. Це Білорусь, Литва, Австрія, Албанія, Грузія, Польща, Румунія, Нідерланди, Чехія, Франція, Монголія, Італія, Кавказ, Кримський півострів, Ірак, Іран, Алтай, Швеція, Монако, Україна, Швейцарія та ін.

Для життя косулі вибирають негусті ліси, що перемежовуються галявинами з високою травою. Також люблять пастися по берегах степових озер та річок. Іноді піднімаються на гірські луки.

Харчові переваги

Понад 900 видів трав’янистих рослин входять до раціону європейської косулі. Вважають за краще вони харчуватися молодими пагонами. У разі дефіциту такого корму можуть підкріпитися корою з дерев, мохом чи лишайниками. Влітку козулі пасуться у занедбаних садах, вітамінізуючи ягодами, фруктами та квітами. Їдять козулі завжди, від 5 до 11 разів на день. Як і інші оленячі, косулі ласі на сіль.

Спосіб життя та звички

Косулі здебільшого ведуть осілий спосіб життя. Вони вибирають собі ділянку діаметром 2-3 кілометри і пересуваються всередині неї протоптаними доріжками, не змінюючи маршруту. Через аномальні снігопади косулі змушені кочувати у пошуках їжі. Тварини, що живуть у горах, спускаються і проходять по 100-200 км, шукаючи більш сприятливе місце для годівлі.

Косулі не люблять великих скупчень собі подібних, воліючи збиратися в групи по 2-3 особи. Найчастіше самки групуються з молодняком, а самці тримаються окремо. Восени, на час міграцій, косулі все ж таки можуть зібратися в нечисленні стада – до 90 особин.

Маленькі олені необережні та безстрашні. Вони часто заходять у межі міст, пасуться у парках. Налякати їх важко навіть шумом поліцейських сирен. Однак мисливців із рушницею вони чують здалеку завдяки своєму чудовому слуху та нюху.

Козулі чудово плавають, показуючи у воді рідкісну витривалість. Якщо злякати козулю, вона понесеться геть шестиметровими стрибками, а наздогнати її буде неможливо навіть мисливському собаці.

Розмноження

Період гону переважно починається в середині липня, самці вибираючи собі 2-3 самок для догляду. Нерідкі бої на рогах за прихильність самок. У грудні відбувається додатковий гон для тих, хто не встиг завагітніти влітку.

Вагітна самка носить дитинча приблизно дев’ять місяців. Переважно народжуються двоє, рідше одне або троє дитинчат. Перші пару днів малюки лежать у траві нерухомо, а на другому тижні вже чудово бігають за мамою на зміцнілих ніжках.

Вороги та проблеми козуль

Природними ворогами козуль є хижі тварини: вовки, рисі, росомахи, лисиці, бездомні собаки, ведмеді та хижі птахи. Жертвами їх частіше стають ослаблені особи або маленькі козулята.

Неконтрольоване полювання завдає значної шкоди популяції козуль. Хоча щороку відкриваються офіційні сезони полювання на козуль, але браконьєри все одно завдають шкоди, роблячи незаконні відстріли тварин. Добре, що чисельність козуль досить швидко відновлюється.

У деяких районах України європейська косуля занесена до Червоної книги. Але загалом зникнення козулям поки не загрожує. Це чудово, оскільки козулі є невід’ємною частиною та окрасою нашої природи.

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.