Як правильно визначити вік році: таблиця співвідношення століть по роках

Із днів складається місяць, з місяців року, з років — сторіччя. Про те як потрібно вважати і переводити року в сторіччя ви дізнаєтеся зі статті.

Історія відраховується часом хвилинами, а найчастіше – століттями. Останні одиниці вимірювання для неї особливо значимі, адже в них вписані події і дати, які ми називаємо епохами. Як не загубитися у часі» і правильно визначити період історії, про який йде мова?

Як вважаються століття, сторіччя в історії?

• Рік, а також вік – це найбільш використовувані для тимчасового визначення історичних подій поняття. Рідше використовують тимчасові рамки, окреслені тисячоліттями. І якщо в році ми нараховуємо 365 днів (або 366 у високосному), «крокуючи» його також сезонами: від весни до осені, від літа до зими, то самі роки складаються в десятиліття, а потім – в століття, які ми і називаємо століттями.
• Початком століття вважається рік, у якому останніми двома цифрами є 01. Два нулі в кінці визначають завершальний рік століття. Так, 1801 – це старт 19-го століття, а 1900 – його кінець. Наступний, 1901-й, рік вже починає відлік 20-го століття.
• В більшості країн прийнято відлік років і століть «від різдва Христового». Саме перший рік від цієї події і є початком нашої ери.

• Сьогодні на дворі 21-е століття, отже, від Христового різдва пройшло 20 століть, і зараз триває 21-є. А от все, що передував цій даті, прийнято визначати терміном «до нашої ери».
• Тут рахунок йде немов у зворотному порядку: приміром, за 5-м роком слід четвертий. І якщо ми хочемо дізнатися, скільки років тому сталося те чи інше подія, що сталася до нашої ери, потрібно просто додати до поточного року номер року, в якому відбулося цікавить нас подія. Так, наприклад, від 2019-го до 184-го року до н. е. пройшло 2203 року (2019+184).
• Століття і роки співвідношення дізнатися також неважко, пам’ятаючи, що в столітті – сто років. Розділимо на 2203 на 100 і отримаємо 22 повних століття.

Яке співвідношення існує між століттям і роком?

• Якщо ми знаємо, в якому році відбулося те чи інше подія, то визначити відповідний йому повік досить просто.
• Достатньо всього лише рік поділити на 100, а потім отриману цілу частину приватного збільшити на одиницю. Наприклад, нам потрібно дізнатися, до якого століття належить 1243-й рік. Ділимо 1243 на 100 і отримуємо 12,43. Ціла частина – 12. Додаємо до неї 1 і отримуємо 13. Таким чином, ми отримали, що 1243-й рік – це 13-го століття.
• Якщо поділ на сто відбувається без десятих частин, то цілу частину залишаємо без змін. Так, 2000-й рік є 20-м століттям, оскільки 2000 розділити на 100 вийде 20.

• Ще один спосіб, більш легкий співвідношення століть по роках – нічого не ділити, а просто додати одиницю до першим двом цифрам. Це ж правило діє і для визначення століть до нашої ери. Так, 672-й рік до н. е .. є 7-м століттям (зрозуміло, також до н. е..). Чому? Тому що, відкинувши дві останні цифри, ми отримаємо 6, а додавши до неї одиницю – 7.
• До речі, таким же чином можна визначати не тільки вік, але і тисячоліття, з однією поправкою: від року залишається не дві, а тільки одна перша цифра. Приклад: політ у космос Юрія Гагаріна відбувся в 1961-му році.
• Залишаємо першу цифру 1 і додаємо до неї ще одну одиницю. Отримуємо 2, т. е. це сталося в другому тисячолітті. І так само ми не додаємо нічого до першої цифри, якщо за нею слідують нулі.

Співвідношення століть і років: таблиця

В даній таблиці співвідношення століть по роках перша цифра представляє собою вік, а дві наступні роки починають і завершують дане століття.

Аналогічну таблицю можна скласти і для співвідношення років з століттями до нашої ери. Вона буде виглядати так само, з тією різницею, що перший і останній роки поміняються місцями.

Як розрахувати вік?

Як визначити чийсь вік у роках: Вік у роках = поточний рік – рік народження,
де роки – це різниця між поточним роком і роком народження. Просто візьміть різницю між поточним місяцем і місяцем народження, щоб знайти різницю в місяцях.
місяці = поточний місяць – місяць народження. Розгляньте кількість днів, що відокремлюють дату народження особи від сьогодення: дні = поточний день – дата народження.
Вік розраховується наступним чином: вік = (роки x 365) + (місяці x 31) + дні.
Вік людини виражається в днях. Щоб отримати вік у роках, розділіть цифру на 365.

Скільки мені зараз років?

Наприклад, якщо хтось народився 4 липня 1989 року, а зараз 5 липня 2022 року, результати попередніх процедур будуть такими:
Різниця в роках: 2022 мінус 1989 дорівнює 33. Якщо дата, з якою ми порівнюємо, була днем ​​народження людини в поточному році, то це її вік.
У цьому випадку різниця в місяцях дорівнює 0.
Різниця днів: 5 – 4 = 1.
Час = (33 365) + (0 31) + 1, поміщаючи кожну різницю у відповідній змінній у вікову формулу. Таким чином, ми дізнаємося, що особині приблизно 12 046 днів.
Щоб перевести число в роки, розділіть на 365: 12, 046 / 365 = 33,0027 років

Чому люди старіють?

Фізіологічні зміни, через які ми проходимо з віком, називаються старінням. Це також необхідна складова життя. Тому що наші клітини не створені для життя. З часом архітектура та діяльність наших клітин погіршуються. Старіння клітин відбувається через внутрішні фактори. Це пов’язано з біологічним старінням клітин. Основними будівельними одиницями організму є клітини. Ваші клітини мають здатність ділитися, рости та здійснювати фундаментальні біологічні процеси. Однак клітини старіють швидше, чим більше вони діляться. В результаті клітини згодом перестають функціонувати належним чином. У міру старіння клітин пошкодження клітин також збільшується. Таким чином, клітина стає менш здоровою, що призводить до збою біологічних функцій. З часом пошкодження клітин також накопичується.

Яка середня тривалість життя людини?

Між 2000 і 2019 роками середня очікувана тривалість життя зросла більш ніж на 6 років, з 66,8 років у 2000 році до 73,4 років у 2019 році. Незважаючи на те, що очікувана тривалість здорового життя (HALE) покращилася на 8% з 58,3 у 2000 році до 63,7 у 2019 році це було спричинено падінням смертності, а не зменшенням кількості років, проведених у інвалідності.

Чому Київ називається Києвом та скільки йому років?

Давайте розберемося, що ми маємо. А маємо ми декілька версій: легендарну, літописну, археологічну версії, а також перше писемне джерело.

В легенді точної дати заснування Києва у нас немає. В радянський час припустили, що легенда про трьох братів відноситься десь до кінця 5 – початку 6 століття.

Датована частина «Повісті минулих літ» починається з 852-го року. Все до цього року у Повісті недатовано і неточне. Скоріше за все повість подає все абстрактно, мовляв «колись прийшли три брати з сестрою». У стилі жили-були. Тому дата заснування – 852-й рік – не зовсім вірна.

6360 рік від створення світу, або, як вважають, 852-й рік від Різдва Христового, є важливою датою в історії українських земель. Саме з того часу можемо вести мову про існування Русі-України. У «Повісті минулих літ» від цієї дати ведеться літочислення й сказано, що з того часу наша земля почала називатися землею Руською.

Завдяки дендрохронології, ми маємо дату 887-й рік, після якої можна прослідкувати безперервність життя міста Києва з усіма атрибутами: торгівля, ремесло, кам’яна архітектура. До цього на території сучасного Києва було декілька городищ, поселень, часом навіть представників різних археологічних культур.

За першим писемним джерелом Київ існує з 930-го році. А за хронікою Стрийковського Київ заснували в 430-му році.

Але про все по порядку.

Мацей або Матвій Стрийковський – один із перших істориків Білорусі, автор «Хроніки польської, литовської, жмудської та всієї Русі». Так от на думку Матвія, який жив у 16-му столітті, Київ заснований взагалі у 430-му році. Але ця дата тільки в нього одного і він ні на кого не посилається. Тобто доказів такої гипотези немає.

В радянському союзі вирішили спиратися на дату заснування Києва – 482 рік. Тим паче, що як раз в той час археолог Петро Толочко під час розкопок на Старокиївській горі знайшов житла, датовані кінцем 5-го початком 6-го століття. А також тоді в радянському союзі почалася мода на святкування дня міста. Плюс під це можна було «вибити» фінансування на книжки, а також різні наукові роботи та культурні заходи.

Так і вирішили, що будуть святкувати 1500-річчя Києва.«Ми зараз відсвяткуємо, а якщо ми помиляємося, то хай нас потім поправлять наступні покоління», – так сказав Володимир Щербицький.

На цю честь встановили пам’ятник засновникам Києва, зробили музей Золоті ворота.

До речі на Старокиївській горі копають ще з початку 20-го ст. Капище знайшов Вікентій Хвойка 1907-1908 років. Потім знаходили окремі захоронення в 1930-х та пізніше. Так що багато знайшли до Толочка, головне, що він знайшов житла кін. 5 поч. 6. ст. і в нього були ще масштабні розкопки на Подолі.

Літопис Нестора Літописця ділиться на дві частини: датовану та недатовану. Датована, відповідно, вказує дати, недатована частина, яка описує події до 940-го року, спирається виключно на легенди.

Літопис «Повість минул літ» був написаний на початку 12-го століття, але він переписувався та до нас дійшов оригінал вже тільки 14-го століття. Тобто багато чого просто могло загубитися дорогою. У літописі, який називається Лаврентіївський літопис, чіткої дати немає. 852 рік – це перша чітка дата у Повісті, але там взагалі йдеться про Візантійського імператора.

Є такий метод, як дендрохронологія – коли досліджують коріння дерев та встановлюють вік місцевості, на якій воно росте.

Так от під час розкопок на Житньому ринку по кількості кілець на дереві було встановлено, що Київ заснований у 887 році. Тобто це дендрохронологічна дата.

Не зрозуміло, чому по віку дерева можна сказати вік Києва? Тут йдеться про культурний шар. Він був безперервний з певного періоду і там відкладалися речі, які свідчать про розвиток саме міста. Початок цього шару найточніше можна прослідкувати за річними кільцями дерев. Археологи зібрали багато зразків дерев і склали детальну хронологію і дійшли до цієї дати. Теоретично місто могло існувати і раніше, але підтверджену точну дату маємо таку.

Отже існує дві версії археологів: що безперервне життя в Києві почалося з кінця 5-го на початку 6-го століттящо безперервне життя в Києві почалося з другої половини 9-го століття.

З одного боку розкопки Толочка, які свідчать про 5-6 століття. З іншого відчення про те, що з другої половини 9-го – 10-го століття в Києві з’являється перша кам’яна споруда – Десятинна церква. З’являється такий матеріал, як плінфа – з неї побудовані Золоті ворота та Софія Київська.

Пізніше на Старокиївській горі, там, де проводив розкопки Толочко, знайшли дві знахідки: могильник та капище. Знайдені захоронення у могильнику були датовані 8-9 століттям. Також були знайдені захоронення там, де зараз МЗС. І знайшли капище – де приносили в жертву. І ось це дивно, що місце Київ вирішили побудувати на могильнику, адже тоді не можна було жити поруч з ним. Могильники були поза містом.

Але є версія, що Ольга рве із традицією язичництва і на місці старих захоронень будують Десятинну церкву, а отже тут починає жити князь Володимир. Це співвідноситься із однієї з археологічних дат: друга половина 9-го, початок 10-го століття.

Причому поселення є не тільки на Старокиївській горі, але й на Замковій горі та на Щекавиці. Але там знайшли тільки горщики Розмови і сперечання щодо віку Києва йдуть вже близько 40 років.

До речі, щодо київського Подолу.

Чи можемо ми сказати, що тоді жили на Подолі?

Скоріше за все ні, тому що Дніпро розливало, були повені. Тому Поділ був скоріше за все літнім майданчиком, щоб торгувати. Восени вже всі піднімалися на гору і жили там.

Повені здебільшого були весняними і торгівля налагоджувалася ближче до літа. Очевидно, що Поділ був літньо-осіннім осередком торгівлі, але середньовічна торгівля це завжди ризик: для чого будувати, які серйозні будівлі, якщо на них легко напасти і пограбувати і вони часто затоплюються. Коли великих повеней стало менше, десь в 11-12 ст. і торгівля стала цивілізованішою, то і Поділ розвився, та і Київ ріс, збільшувалося населення, всім треба було десь жити.

Поділ обжився пізніше – за даними археології у 11-12 столітті – змінився клімат і відрегулювалася течія Дніпра. Люди жили у двоповерхових теремах.

А ось писемні джерела нам говорять про те, що Київ існує з 930-го року. Тому що князь Ігор при походах на Візантію вказував свою адресу так: Київ.

Уявляєте, є приблизно такий запис у візантійські хроніці. Що на Константинополь напав Ігор, князь з Києва і з ним підписали мирну угоду, що Візантія платить гроші, а Ігор не нападає.

Є ще одна доволі давня писемна згадка про Київ, це – київський лист, документ, який було знайдено в Каїрській генізі (місці, де зберігаються усі священні тексти, написані на івриті). Лист датується 10-м віком і там дійсно згадується Київ, як Qiyob. Але є одне але.

В цьому листі є еквівалент міри (сорок монет, шістдесят монет), а міряти масово почали вже пізніше, десь в 12-му столітті. Тому скоріше за все цей лист 11-го – 12-го століття.

До речі саме київському листу в проєкті Шукай присвячена мініскульптура, що встановлена на стіні синагоги Бродського на Шота Руставелі, 13.

Є монети римського часу, але вони нам не скажуть, коли точно заснувалося наше місто Київ. Але вони нам можуть сказати, коли активізувалася торгівля і з якого напрямку.

Златник Володимира (монета) цікава нам з точки зору держави і прагнення мати свої гроші як візантійські імператори. Бо гроші: чи то арабські чи візантійські, мали статус доларів чи євро. Більшість племен і народів з периферії не мали свого карбування монет.

А що думаєте ви? Скільки Києву років?