Як приймати метан

У цій статті я хочу поговорити про метандростенолон, відомішим під скороченням “метан”. Про цей дуже відомий препарат було багато сказано і багато написано, та все ж, залишаються деякі питання. Наприклад, в яких дозах його краще вживати для нарощування м’язової маси і збільшення сили? Слово “метан” так міцно асоціюється у багатьох із словами “качок” і “анаболік”, несе в собі і власне смислове навантаження, що особливо ніхто і не замислюється про те, як його вживати, а роблять “як усі”.

Поширені схеми застосування метану,

Не дивлячись на те, що вони один від одного сильно відрізняються, стали для багатьох догмою і не викликають ніяких питань. Між тим, прийом анаболіків – це завжди експеримент над самим собою, ризик за який “хімік” бере на себе відповідальність. Тому, якщо ми і вживатимемо метан, то добре б при цьому розуміти, чому ми його п’ємо так, а не інакше. Але про усе по порядку.

Метан, був створений досить давно, з метою поставити на ринок анаболічний стероїд, діючий при пероральному застосуванні, тобто у вигляді пігулок, капсул, порошків і тому подібне. Таке завдання в ті далекі часи стояло з тієї причини, що при стероїдній терапії була потрібна велика кількість ін’єкцій через нетривалу дію препаратів, що були тоді. Та і пацієнтам, яким була показана терапія анаболічними стероїдами, ставила вже і без того велику кількість уколів, адже це були в основному люди з важкими пораненнями, пацієнти після операцій і які перенесли важкі інфекційні захворювання.

А ще, пігулки потрібні були тому, що від частих уколів на пацієнтах не залишалося “живого” місця, тканини в місцях уколів рубцюються, ущільнюються і стають не здатними до ефективного поширення ліків в організмі. Крім того, новий препарат мав бути менш андрогенним і мати по можливості менше побічних явищ чим метилтестостерон, що був у той час, від якого можна було швидко заробити жовтяницю. Так, з метилтестостерона був отриманий метандростенолон.

Ось що пишуть Грундинг і Бахман у своїй книзі “Анаболічні стероїди” про появу метандростенолона : “Діанабол (одно з назв метану) оральний анаболік, який отриманий американським лікароем Джоном Циглером за сприяння фірми “Ciba-Geigy” в 1956 г”. Відтоді метан роблять безліч фірм під різними назвами, але загальне в усіх цих препаратах те, що діючою речовиною в них є 17а-Метиландростадієн-1,4-ол-17р-он-3 (скорочено метандростенолон або метандієнон). Відмінністю ж між ними є технологія виробництва, яка дозволяє робити більш менш “чистий” метандростенолон. Іншою відмінністю між метандростенолонами вироблюваними різними заводами, являється різниця між заявленою і фактичною дозою препарату в пігулках (досить згадати розмови про відмінності між метанами заводів “Акрихін” і “біореактор”).

Поставлені при розробці “метану” завдання дійсно були виконані:

Метандростенолон не руйнується в шлунку і потрапляє в кров завдяки наявності метилової групи у своїй хімічній будові. По суті метандростенолон це той же метилтестостерон, тільки підданий реакції дегідрування. Про що говорить одно з його назв – дегідрометилтестостерон.
А побічні явища у метандростенолона залишилися тими ж що і у метилтестостерона (диспепсичні розлади, збільшення печінки, скороминуща жовтяниця, набряки), хоча звичайно варто відмітити, що андрогені побічні явища (огрубіння голосу, посилення росту волосся за чоловічим типом) з метандростенолоном менші.

“По хімічній будові і біологічній дії метандростенолон близький до тестостерону і його аналогів. Він має андрогенну активність, проте в цьому відношенні він значно менш активний, ніж тестостерон, в той же час має виражену анаболічну активність. По андрогенній дії метандростенолон в 100 разів поступається тестостерону пропіонату при приблизно однаковій анаболічній активності”. Проте слід пам’ятати, що при зменшенні андрогенності, зменшується і анаболічна активність речовини. Тому, препарати тестостерона залишаються на висоті.

До речі, є ще і мазь “Метандростенолон”, яку застосовують для лікування облисіння.
Метан і “хитавиці”

Можливо, найперша назва, яку чує початкуючий “хімік” це метандростенолон. Насправді, це найбільш поширений стероїд і цьому є декілька причин:

1. Пігулки. Те, що метандростенолон випускається в пігулках, робить його дуже зручним препаратом для тих, хто не хоче зв’язуватися з ін’єкціями, або боїться уколів. Багато “хитавиць”, вирішивши захімичитись, можуть подумати “Метан – це добре, але ось колотися ніколи не буду”!
Ін’єкційні препарати відкидаються деякими “хіміками” з тієї причини, що вони викликають у них асоціації з наркотиками і наркоманами які колються у вени. Тому, у багатьох відношення до ін’єкційних стероїдів схоже на негативне відношення до героїну і тому подібне. Але це чисто емоційна проблема, адже, по суті, анаболічні стероїди це не опіати (морфін, героїн і тому подібне) і не є наркотиками в тому значенні слова яке ми звикли вкладати в це слово, означаючи різні там екстази, ЛСД, кокаїн, героїн та ін. Усі ці наркотики втручаються в процеси в нервовій системі, як наприклад героїн і морфій, які імітують дію ендорфінів (речовини подібні до морфію, які в нормі синтезуються в організмі, являючись ендогенними обезболюючими і агентами, що покращують настрій), тобто більшість відомих наркотиків діють на рівні нейромедіаторів. Стероїди діють на іншому рівні – гормональному, і викликають психологічні ефекти (агресія, ейфорія, зміни настрою) лише непрямим чином.

2. Дешевизна. Метан на просторах СНД відносно дешевий. До останнього часу метан можна було купити по 4 долари на чорному ринку і по 8-10 в аптеках (за 100 пігулок). Початкуючому “хімікові” повинна вистачити одна єдина пачка на увесь курс тривалістю приблизно місяць. Отже з економічної точки зору застосування метану виглядає дуже вигідно.

Але так здається тільки на перший погляд. Адже потрібно ще враховувати, що якщо “хімічити” обережно, то після застосування метану потрібно заліковувати печінку і пропити курс іншого : карсила (чи Лів-52) і ессенціале, який не дешевий (курс на 20 днів коштує близько 30 доларів). Плюс препарати для затримки набраної маси після курсу – оротат калію, пангамат кальцію, і препарати для відновлення функції гонад (якщо було пригнічення) – хоріонічний гонадотропін. Загалом потрібно враховувати ще додаткові витрати.
3. Поширеність. Багато хто починає “хімічитись” по порадах друзів, чи варто дивуватися, що багато хто починає з метану, якщо вони просто повторюють шлях своїх “наставників”, хоча це всупереч поширеній думці і не самий кращий вибір для початківця.

Тема прийому стероїдів є у багатьох місцях забороненою, “хіміків” не люблять і часто їм заздрять, тому мало хто наважиться говорити про це відкрито. Що поробиш?! – Громадська думка. Усе це створює несприятливу ситуацію для “хіміків”, схожу на ту що була ситуація коли під забороною була тема сексу від чого молоді люди здійснювали багато помилок в плані вагітності і зараження ЗПП (втім, вони продовжують їх здійснювати, але сподіватимемося, що менше). Отже я серйозно думаю, що варто було б проводити компанії по поширенню відомостей про стероїди, для того, щоб незнання не стало причиною помилок початкуючих “хіміків”.

Як його пити?

Отже, прийшов час поговорити про те, яким способом краще всього приймати метан? Якщо ви дочитали до цього місця, то я, передусім, хочу сказати “Не пийте метан зовсім”!. На мій погляд, метан – це минуле століття, йому 50 років. З часу його винаходу пройшло дуже багато часу, і фармакологія відтоді зробила крок далеко уперед. Не пийте взагалі ніяких стероїдів (метан, анаполон, станозолол і примоболан в пігулках, галотестин, метилтестостерон) пігулок – вони б’ють по печінці і шлунку, а важливість збереження цих органів в здоровому виді, я думаю, доводити не потрібно. А якщо ви не хочете колотися, то не поскупіться на Андріол – він набагато безпечніший.

Але якщо ви все-таки вирішили приймати метан, то читайте далі. Передусім, не “пірамідьте”, а то, ви тільки виробите у себе нечутливість до цього препарату і подавите функцію своїх гонад. Адже що виходить, коли ви, починаючи з маленьких доз, що називається “плавно” входите в курс, доводите дозу до максимуму і сходите вниз? Ви тільки пригнічуєте вироблення власних статевих гормонів і діяльність статевих залоз (що може бути добре, якщо ваша мета – контрацепція або хімічна кастрація), а потім, потихеньку, виробляєте у себе “імунітет” до дії препарату. І не дивно, що багато хитавиць, згодом відмовляються від прийому метану, тому що він перестає приносити які-небудь результати, окрім затримки води і головних болів, хоча спочатку ці хитавиці молилися на метан. До речі, в давнину, подібними способами розвивали у людини нечутливість до різних отрут – з маленьких доз привчали організм справлятися з отруйною речовиною.

Так от, для успішної гормональної терапії потрібно забезпечення організму постійними дозами гормонів в співпадаючі з його біоритмами часи доби. Т. ї. слід дотримуватися стабільних дозувань. А щодо часу прийому, то краще всього приймати метан в ранці з 6-9 год. і увечері з 18-21. Саме в цей час у чоловіків в крові спостерігається добові підвищення рівня тестостерона в крові. Можливо, це пов’язано з циклом сну і пильнування або зміною темного і світлого часу доби. Отже якщо у вас нестандартний режим дня (змінна робота, зрушення в часових поясах у льотчиків і бортпровідників і тому подібне), то вам потрібний індивідуальний підхід.

Збіг прийому анаболіків з біоритмами людини важливий для того, щоб терапія стероїдами пройшла як можна м’якше для спортсмена і гармоніювала з роботою його організму в цілому. Проте, можливо, що при прийомі метану всього 2 рази в день результати будуть дещо нижчі, ніж якщо його приймати за поширеною схемою кожних 3-4 години. Але така схема з частим прийомом метану не природна для організму, і може привести до швидкого звикання до препарату. Тому, використовувати таку схему тривалий час (більше 1 тижня) немає практичного сенсу, а побічні явища можуть переважити у такому разі позитивні результати від прийому метану.

Тепер про дози, найоптимальнішою, діючою дозою, являється 4-5 пігулок (по 5мг) в день. А найкраща тривалість курсу не більше 3-4 тижня – за цей час організм не сильно звикає до препарату, і не устигають розвинутися серйозні побічні ефекти (хоча, дивлячись у кого, тут ще має значення чинник схильності). Після курсу, або відпочивайте від стероїдів і лікуйте печінку, або переходьте на інший препарат, але вже ні в якому разі не пігулки (тільки якщо не це Андріол).

Казки про “метан”

Із застосуванням метану пов’язано багато міфів, які можуть бути не лише нешкідливою дурістю, але і можуть завдати серйозної шкоди здоров’ю.

1. Метан потрібно не ковтати, а розсмоктувати під язиком. Звичайно це мотивують тим, що тоді метан менше шкодить печінці, оскільки всмоктується відразу в кров, через судини в ротовій порожнині. Повинен засмутити тих, хто цьому повірив – усе, що поступає в кров рано чи пізно потрапляє в печінку. Печінка це взагалі фільтр і біохімічна лабораторія нашого організму, і через неї проходить усе, це як би центральна фабрика на комбінаті. А єдина причина по якій лікарі рекомендують розсмоктувати метилтестостерон або метандростенолон під язиком – це те що тоді частина препарату потрапить в кров, всмоктавшись з ротової порожнини, а частина із шлунку, що підвищить загальну концентрацію препарату в крові, оскільки менше препарату буде зруйновано шлунковими соками (а якась кількість неодмінно руйнується). Отже, якщо ви кладете метан під язик, то печінка ваша страждатиме не менше, ніж, якби ви їх просто ковтали.

2. Метан потрібно розчиняти в рослинній олії і випивати. Так, нібито, препарат поступить в організм не з шлунку, а з кишок, минувши портальну вену і завдаючи менше шкоди печінці. Цей міф також не спроможний, оскільки печінка страждатиме все одно – препарат потрапить в кров і з нею в печінку. Можливо, що такий спосіб прийому метану лише запобігає знищенню якоїсь його частини шлунковими соками і тільки.

3. Якщо у вас від прийому метану до їди болить живіт, то приймайте його з їжею. Це нісенітниця. Якщо у вас від метану болить живіт, то краще його не пити зовсім. А приймаючи його з їжею ви тільки зменшуєте його всмоктуваність з ШКТ і тільки. У будь-якій же інструкції до метану говориться, що його потрібно приймати перед їдою.

Отже, якщо ви все-таки маєте намір пити метан, то не “пірамідьте”, намагайтеся застосовувати метан не тривалий час (3-4 тижні), не перевищуйте дозу в 6 пігулок в день, пийте метан 2 рази в день в ранці і в вечері (з 6 до 9), і обов’язково лікуйте печінку після курсу (Лів-52, Карсил, Ессенціале).

Інші статті по темі :

Отруєння метаном причини, наслідки, перша допомога

Метан як один з компонентів природного газу вважається безпечним для людського організму, але тільки якщо його концентрація в повітрі не перевищує допустимої норми. В іншому випадку не виключені як зовнішні техногенні катастрофи (вибух), так і внутрішня інтоксикація хімічною речовиною. Отруєння метаном може або викликати у людини тимчасові проблеми зі здоров’ям, або привести до летального результату. Наслідки залежать від тривалості та інтенсивності впливу газу на організм.

Побут сучасної людини уявити без газу дуже складно. Ми настільки звикли до того, що варто тільки повернути маленький вентиль – і ось уже в нашій квартирі стало тепло, світло і затишно. Котел опалення, побутова кухонна техніка – все більше людей вважають за краще вибирати газ в якості основного джерела комунальних благ. Адже він дешевий, нешкідливий і безпечний для людини, правда, до пори до часу.

Отруєння метаном як одним з основних компонентів природного газу або нещасні випадки на промислових підприємствах, пов’язані з інтоксикацією, все частіше потрапляють у зведення новин. Причиною тому в більшості випадків є ігнорування простих правил безпеки. Якщо концентрація метану на один кубічний метр перевищить показник в 7000 мг. людина може отруїтися, а якщо його концентрація в повітрі буде на рівні від 5 до 17%, то не виключений вибух. Так що метан не так нешкідливий, як здається. Щоб він з головного помічника у побутовій і промисловій сферах не став ворогом, важливо знати, де і за яких умов вас може підстерігати небезпека.

Як можна отруїтися метаном

Метан всюдисущий. З ним можна зустрітися в природних умовах – наприклад, якщо вас занесе на рудники, що малоймовірно, або на болото, що зовсім не виключено, і ви надихається його випарами. Він природним чином виробляється людським організмом. Також він використовується у виробництві, а ще практично незамінний в комунальній сфері.

Якщо ви не шахтар і не любитель прогулянок по болотним топям, то ви майже застраховані від неприємних наслідків зустрічі з метаном у вигляді інтоксикації. Правда, «майже» не означає 100-ву гарантію безпеки. Адже отруїтися метаном може кожен, якщо не буде дотримуватися обережності будинку і на роботі:

• не вимикати газову плиту після використання;
• НЕ провітрювати квартиру після роботи на кухні;
• недбало повертати газовий вентиль або недокручівать кран біля плити;
• дуже довго перебувати на робочому місці, яке безпосередньо пов’язане з виробленням газу.

Сам по собі метан не має запаху, але, для того щоб його витік не проходила безслідно, в газ спеціально додають особливу пахуче речовина. Правда, допомагає це не всім. У зоні ризику знаходяться ті, у кого проблеми з нюхом чи літні люди, у яких діагностується деменція – навіть незначні проблеми з пам’яттю можуть привести до проблем при використанні газових побутових приладів. Особливо небезпечні для себе і оточуючих при поводженні з газом стають нетверезі громадяни. Так що як би ви не були впевнені в самому собі, яким би безпечним не здавався вам метан, отруєння ним може статися незалежно від ваших життєвих обставин.

Дізнайтеся, як допомогти людині при отруєнні вихлопними газами. симптоми інтоксикації, запобіжні заходи при наданні невідкладної допомоги.

Що відбувається при отруєнні природним газом. механізм розвитку інтоксикації, ознаки отруєння.

Як визначити отруєння метаном

Газова інтоксикація проявляє себе в залежності від того, в якій формі вона протікає – гострої або хронічної. Хронічна форма спостерігається у людей, чия робота передбачає систематичний контакт з метаном. Впливаючи на організм малими дозами, але протягом тривалого часу, метан провокує патологічні зміни в роботі внутрішніх систем життєдіяльності:

• ваше артеріальний тиск весь час знижується без явних на те причин;
• ви постійно відчуваєте себе втомленим і розбитим;
• ваша нервова система не функціонує належним чином.

Причиною хронічної інтоксикації метаном може стати і дефектна робота вашої травної системи, коли кишечник починає виробляти газ в занадто великих кількостях. У цьому випадку симптоми отруєння метаном проявляються у вигляді закрепів, здуття, больових відчуттів в області живота, печії.

Якщо вплив метану на організм було разовим, то в такому випадку мова буде йти про гострій формі отруєння. Залежно від тяжкості впливу у неї розрізняють кілька ступенів – від легкої до важкої. Це обумовлює симптоматику:

• починає крутитися голова, людини охоплює стан, схоже на наркотичне чи алкогольне сп’яніння;
• відчувається шум у вухах і різі в очах, а самі очі сльозяться;
• серце б’ється частіше;
• підкочують напади нудоти, які переходять в блювоту;
• людина відчуває дефіцит повітря, йому наче нічим дихати;
• його охоплює слабкість і сонливість;
• шкіра набуває синюватого відтінку;
• можлива втрата координації;
• легка асфіксія може перейти у важку ступінь задухи;
• не виключена втрата свідомості.

Якщо ступінь концентрації метану в навколишньому середовищі надзвичайно висока, то інтоксикація розвинеться в лічені хвилини. Іноді достатньо всього лише кілька разів вдихнути отруєне повітря, щоб втратити створення і померти від задухи або зупинки серця.

Допомога при отруєнні метаном

До прояву симптомів інтоксикації метаном потрібно поставитися з усією уважність, тому що сам по собі цей вид отруєння визначити вкрай складно – не всі приміщення обладнані приладами, здатними зафіксувати витік газу. Якщо ви розумієте, що комусь погано і підозрюєте в цьому газ, відразу ж викликайте швидку. А поки медики в дорозі, постарайтеся полегшити стан людини самостійно. Грамотна допомога допоможе зберегти йому здоров’я, а у виняткових випадках і життя:

• в першу чергу забезпечте людини свіжим повітрям – відкрийте вікна в приміщенні або винесіть його на вулицю;
• простежте, щоб його ноги знаходилися на рівні вище голови;
• максимально полегшите його подих – гудзики повинні бути розстебнуті, ремінь ослаблений, верхній одяг знята;
• якщо пульс не простежується, а дихання утруднене, зробіть штучне дихання;
• до голови потерпілого прикладіть що-небудь холодне;
• якщо його нудить, прослідкуйте, щоб він не захлинувся власною блювотою;
• якщо людина б’ється в лихоманці, укутайте його пледом.

Якщо людина свідомість не втрачав, а його дихання відносно рівне, давайте йому пити якомога більше води. Медикаментозне лікування хворий повинен отримати вже в стаціонарі. Від того, наскільки швидко його вдасться повернути в нормальний стан, залежить його подальше життя, адже наслідки отруєння метаном можуть бути дуже серйозними.

Форми отруєння побутовим газом. при якому ступені тяжкості інтоксикації відбуваються незворотні процеси в організмі.

Чому киснем можна отруїтися. що відбувається при гіпероксігенаціі.

Наслідки отруєння метаном

Смерть – це найгірше, до чого може привести газова інтоксикація, так що будь-який інший результат можна назвати вдалим. Правда, при важкій формі хронічного чи гострого отруєння він все одно навряд чи буде сприятливим для здоров’я потерпілого:

• при зволіканні в наданні допомоги розвивається набряк легенів;
• порушується робота серцево-судинної і нервової систем аж до патологічних змін в головному мозку;
• при тривалому впливі метану на організм розвивається депресія;
• спостерігаються збої в роботі нирок і печінки;
• змінюється склад крові.

Щоб не піддавати своє здоров’я таким важким випробуванням, кращий варіант – не допускати отруєння, не створювати ситуацій, які сприяють інтоксикації метаном. Слідкуйте за справністю побутових газових приладів, частіше провітрюйте приміщення, де вони встановлені, дотримуйтесь правил безпеки на виробництві, в якому застосовується природний газ.