§ 38. Різноманітність плодів

Квіткові рослини мають ще назву покритонасінні, адже в цих рослин насінина під час свого розвитку вкривається стінкою плода. Так формується генеративний орган квіткових рослин – плід. Він утворюється після процесів запліднення. До рослини плід кріпиться за допомогою плодоніжки (мал. 155).

Як утворюються плоди? Яка будова плода? Плід складається з однієї чи кількох насінин, оточених стінкою плода (мал. 155). Стінка плода утворюється насамперед зі стінок зав’язі (плоди вишні, персика, сливи) і має три шари: зовнішній, середній та внутрішній. У формуванні стінки плода можуть брати участь й інші частини квітки: квітколоже, основи тичинок, чашолистків і пелюсток (наприклад, плоди яблуні, суниць, помідорів).

Які існують типи плодів? Розрізняють плоди залежно від числа насінин (одно- і багатонасінні), за вмістом води у стінці плода (сухі й соковиті), особливістю розкриття (розкривні й нерозкривні), наявністю пристосувань для їх поширення тощо. Якщо квітка має лише одну маточку, з неї утворюється один простий плід (наприклад, у пшениці, вишні). За наявності у квітці декількох маточок виникає і відповідна кількість дрібних плодиків. Вони разом утворюють збірний, або складний, плід, як-от у малини (мал. 156) чи ожини. Інколи в дуже щільних суцвіттях плоди, кожен з яких виникає з окремої квітки, зростаються між собою. Вони утворюють супліддя, наприклад, у шовковиці (мал. 156), ананаса. Усі ви куштували плоди помідорів чи сливи. Мабуть, звернули увагу на те, що плід сливи містить лише одну насінину, а плід помідора – багато (мал. 155). Тому плід сливи належить до однонасінних, а помідора – до багатонасінних.

Maл. 155. Будова плода: 1 – зовнішній шар стінки плода; 2 – середній шар; 3 – внутрішній шар: 4 – насінина; 5 – плодоніжка

Залежно від кількості води в оплодні розрізняють соковиті та сухі плоди. Наприклад, у вишні стінка плода м’ясиста і соковита, а в соняшнику – це тоненька суха ущільнена шкірка. Річ у тім, що в одних рослин під час дозрівання стінка плода висихає, і вміст води в ній значно зменшується (у пшениці, гороху, ліщини). Натомість у багатьох інших рослин стінка дозрілого плода залишається соковитою і може містити цукри, що надають плоду солодкого смаку (як у вишні, абрикоса, помідора, кавуна, дині). Плід вишні належить до соковитих, а соняшнику – до сухих.

Мал. 156. Збірний плід малини – багатокістянка (1); супліддя шовковиці (2)

Якими бувають сухі плоди? Сухі плоди (мал. 157) поділяють на розкривні та нерозкривні. Розкривні плоди переважно багатонасінні (наприклад, біб, стручок, стручечок, коробочка). Нерозкривні містять здебільшого лише одну насінину (горіх, сім’янка, зернівка) (знайдіть їх на малюнку 157).

Мал. 157. Сухі плоди: 1 – біб; 2 – стручок; 3 – стручечок; 4 – коробочка; 5 – горіх; 6 – сім’янка; 7 – зернівка

У таких рослин, як горох, квасоля, соя, плід має назву біб. Такий плід розкривається двома стулками, до яких прикріплені насінини. Двома стулками розкривається й стручок (у капусти, гірчиці, редьки). Однак насінини у стручка кріпляться не до стулок, а до плівчастої перетинки, яка поділяє порожнину плода на дві частини. Подібний за будовою до стручка стручечок, але він значно коротший та ширший (у грициків, рижію). До розкривних плодів належить і коробочка. Ці плоди дійсно нагадують коробочку, усередині якої міститься багато насінин. Такі плоди утворюють мак, бавовник, петунія.

Мал. 158. Соковиті плоди: 1 – ягода; 2 – яблуко; 3 – кістянка; 4 – гарбузина

Нерозкривний сухий плід, що має тверду здерев’янілу стінку плода, усередині якої вільно лежить одна насінина, – це горіх (у ліщини, бука, липи). У плода сім’янка – шкіряста стінка плода, яка лише прилягає до насінини, проте не зростається з нею (у соняшнику, волошки, нагідок). У зернівки шкіряста стінка плода міцно зростається з насіниною (у жита, пшениці, ячменю).

Які є соковиті плоди? Ягода — багатонасінний плід із соковитими середнім і внутрішнім шарами стінки плода, а її зовнішній шар утворює захисну шкірку (наприклад, у смородини, винограду, аґрусу, картоплі, журавлини) (мал. 158). У плода яблуко соковитий лише середній шар стінки плода, а внутрішній — ущільнюється (у яблуні, груші, айви, горобини). Усі ви ласували плодами кавунів і динь. Ці рослини – близькі родичі гарбуза та огірків. Тому плід цих рослин має назву гарбузина. У їхніх плодах середній і внутрішній шари стінки соковиті, а зовнішній – твердий.

Прикладом однонасінних соковитих плодів є кістянка. Усередині кістянки розташована тверда здерев’яніла кісточка – внутрішній шар стінки плода. Середній шар часто соковитий, а зовнішній – це тоненька шкірка (у вишні, сливи, абрикоса).

Плід слугує для поширення та захисту насінини від несприятливих впливів довкілля.

Ознайомитися з будовою і різноманіттям плодів, навчитися розпізнавати плоди вам допоможе лабораторне дослідження.

ДОВЕДЕМО НА ПРАКТИЦІ

ЛАБОРАТОРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

БУДОВА ПЛОДА

Обладнання, матеріали та об’єкти дослідження: свіжі плоди різних рослин та їхні гербарні зразки, препарувальний набір, муляжі, таблиці.

1. Розгляньте плоди, які запропонував учитель, і встановіть їхні типи.

2. Скальпелем зробіть поперечний зріз через соковитий плід. Визначте розташування і будову різних його шарів, кількість та розміщення насінин.

3. Розгляньте сухі плоди квасолі, гороху, пшениці, соняшнику та інших рослин (на вибір). Зверніть увагу на їхню будову.

4. Установіть, з якої частини квітки походять зародок, ендосперм, насінна шкірка, стінка плода у кожного виду плода.

Як поширюються плоди та насіння? Способи поширення плодів і насіння у квіткових рослин дуже різноманітні (мал. 159). Вони можуть поширюватися за допомогою вітру, води, тварин тощо. Є рослини, здатні поширювати насіння самостійно. Наприклад, огірок-пирскач після дозрівання плода із силою викидає його м’якуш із насінням на багато метрів, за що його ще прозвали «скажений огірок». Бальзамін має плоди, які розтріскуються після дозрівання від звичайного дотику та розкидають насіння.

Чи не найпоширенішим способом розселення рослин є рознесення плодів і насіння вітром. Немає такої людини, яка б у дитинстві не бавилася роздмухуванням пухнастих «парашутиків» кульбаби з легкими плодиками. Видів рослин, насіння яких має подібні «пристрої», у природі дуже багато. Плоди більших розмірів мають інші пристосування до поширення вітром, часто у вигляді пластинчастих крилоподібних відростків (наприклад, у клена, липи) (знайдіть їх на малюнку 159).

Мабуть, не один раз після прогулянки парком, лісом або лукою багатьом із вас доводилось очищувати свій одяг від чіпких плодів різних рослин. Причепившись до одягу людини або шерсті тварин, плоди поширюються на значні відстані. Це, наприклад, плоди череди, лопуха.

Мал. 159. Різні способи поширення плодів: 1 – огірок-пирскач, 2 – бальзамін; 3 – кульбаба; 4 – клен; 5 — череда. Завдання. Розгляньте на малюнку способи поширення плодів і поясніть їхні особливості

Яскраво забарвлена соковита стінка плода приваблює тварин, які ласують смачними плодами. У кишечнику тварин вона перетравлюється, а неушкоджена насінина виходить назовні разом із послідом, не втрачаючи здатності до проростання. Отже, плодами та насінням живляться багато рослиноїдних тварин, переважно комахи, птахи і ссавці. Часто проходження насінини через кишечник тварини навіть стимулює її проростання.

Цікаво знати, що соковиті плоди омели охоче скльовують птахи. Якщо після проходження через кишечник птаха насінина потрапляє з його послідом на ґрунт, то вона гине. Тільки потрапивши на гілочку дерева, насінина міцно приклеюється до кори і наступної весни проростає в глиб тканин дерева.

Багато водних і болотяних рослин використовують для свого розселення течію води. Це, наприклад, латаття, яке зростає в наших водоймах. Плоди кокосової пальми морською течією можуть поширюватися з одного материка на інший.

УЗАГАЛЬНИМО ЗНАННЯ

• Плід складається з однієї чи кількох насінин та стінки плода. Вона розвивається після запліднення з квітки (переважно із зав’язі) і оточує насіння. Стінка плода має три шари: зовнішній, середній та внутрішній.
• Плоди захищають зародок рослини від несприятливих впливів і сприяють розповсюдженню рослин.
• Плоди бувають однонасінні та багатонасінні, прості та збірні, соковиті та сухі, розкривні та нерозкривні.
• Плоди та насіння можуть поширюватися різними способами: за допомогою вітру, води, тварин чи людини тощо. Завдяки поширенню плодів і насіння рослини розселяються на значних територіях.

Поповніть свій біологічний словник: плід, плоди прості та збірні, супліддя.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

Виберіть одну правильну відповідь

• 1. Укажіть плід, який належить до соковитих: а) біб: б) кістянка; в) горіх; г) сім’янка.
• 2. Зазначте частину рослини, з якої розвивається стінка плода: а) зав’язь; б) насінний зачаток; в) оцвітина; г) тичинки.

Дайте відповідь на запитання

• 1. Що таке плід? Яка його будова?
• 2. Які плоди називають сухими, а які – соковитими?
• 3. Чим відрізняються однонасінні плоди від багатонасінних?
• 4. Яке значення для рослин має поширення насіння та плодів? Які пристосування є в рослин до поширення?

Завдання (виконують дві команди: одна команда наводить приклади розкривних плодів, інша – нерозкривних). Користуючись текстом підручника та іншими джерелами інформації, наведіть приклади розкривних і нерозкривних сухих плодів.

Поміркуйте. Плоди і насіння яких видів рослин, що зростають у вашій місцевості, отруйні для людини та тварин? Чи може бути більше насінин у плода, ніж насінних зачатків у зав’язі?

Плоди

Одночасно з утворенням насіння після подвійного запліднення відбувається і формування плодів. Вони розвиваються із зав’язі (стовпчик і приймочка засихають). Тичинки й пелюстки звичайно на цей час опадають. Чашечка в одних видів теж опадає (хрестоцвіті, вишня), у інших — залишається з плодами (льон, горох).

Зав’язь — це порожнисте тіло, що має всередині насіння зачатки. Зміни в зав’язі бувають в основному в її стінках, які розростаються і перетворюються на оплодень. У деяких видів в утворенні плодів бере участь і квітколоже (огірок, гарбуз), а іноді — основи тичинок, пелюсток і чашолистків (яблуня, груша). Такі плоди дістали назву несправжніх, на відміну від істинних, в утворенні яких бере участь лише зав’язь. Стінки зав’язі видозмінюються у двох напрямках: в одних рослин оплодень стає сухим, в інших — соковитим. В оплодні розрізняють три частини: зовнішню — позаплодень (екзокарпій), середню — міжоплодень (мезокарпій) і внутрішню — середоплодень (ендокарпій). Позаплодень утворюється з верхньої шкірки, зазвичай він тонкий і зазнає незначних змін.

Середня частина стінки зав’язі, що утворює міжоплодень, часто зазнає найбільших змін. Вона найбільше розростається. У сухих плодах оболонки її клітин можуть здерев’яніти й міжоплодень стає твердим (ліщина); у соковитих, навпаки, міжоплодень робиться здебільшого м’ясистим, соковитим (абрикос, персик).

Середоплодень може стати плівчастим, шкірястим або видозмінитися в кісточку (вишня, слива). Під час достигання у клітинах оплодня хлорофілові зерна зазвичай руйнуються або перетворюються у хромопласта (помідори, горобина).

Крохмаль та інші сполуки нерідко переходять у цукор, через що плоди стають солодкими.

У сливи, вишні, винограду забарвлення плодам надає антоціан. Квітконіжка видозмінюється у плодоніжку.

Класифікуючи плоди, враховують наявність у квітці однієї чи багатьох маточок, а отже й зав’язей. Якщо у квітці є одна маточка (слива, черемха), то плід буде простим, якщо у квітці багато маточок (жовтець, малина), то плід буде складним (або збірним).

Іноді спостерігається зростання окремих плодиків у суцвітті. Після достигання воно стає супліддям, яке опадає цілком (клубочки буряка, супліддя шовковиці, ананаса, інжира).

Прості сухі плоди. У сухих плодах усі шари оплодня висихають. Ці плоди можуть бути розкривні й не розкривні.

• Розкривні плоди містять більше, ніж одну насінину. Під час достигання вони розтріскуються і насіння висипається (листянка, біб, стручок, стручечок, коробочка).

Листянка — одногніздовий плід, що утворився з одного плодолистка. Розкривається він по одному (черевному) шву (дельфіній польовий, сокирки, калюжниця, канатник, купальниця, орлики, півонія, магнолія).

Біб — одногніздовий плід, що утворився з одного плодолистка. Розкривається від верхівки до основи по черевному й спинному швах (біб, горох, квасоля, люпин, робінія, еспарцет, соя, біла акація, арахіс, сочевиця, буркун, горошок мишачий, чина, астрагал).

Стручок — двогніздовий плід, що утворився з двох плодолистиків. Розкривається від основи до верхівки двома опадаючими стулками. Насіння тримається на перегородці, що залишається на плодоніжці. Її називають несправжньою, бо походить вона не із стінок плодолистків, а з основної тканини. Довжина стручка в чотири рази й більше перевищує ширину (капуста, суріпиця, редька, гірчиця, рапс, свиріпа, ріпак).

Стручечок — плід аналогічний стручку, але довжина його перевищує ширину не більш як у три рази (талабан, грицики, хрінниця, рижій).

Коробочка — одногніздовий і багатогніздовий плід, що утворився більш як з одного плодолистка. Розкривається різними способами: завдяки спаданню кришечки, відвертанню зубчиків, появі поздовжніх тріщин, крізь отвори-дірочки (блекота, смілка, дурман, мак, гвоздика, чемериця, тюльпан, бавовник, лілія, рицина, дзвоники, подорожник, звіробій, тютюн, молочай, фіалка, вероніка, кукіль, коронарія, первоцвіт, вереск, портулак, ротики).

Багатонасінні розкривні плоди: 1 — листянка; 2 — складна листянка; 3 — біб; 4, 5 — стручок; 6, 7, 8 — коробочка

Однонасінні нерозкривні плоди: 1 — горіх; 2 — сім’нка; 3 — горішок; 4, 7 — крилатка; 5 — жолудь; 6 — зернівка; 8 — членистий стручок

• Нерозкривні сухі плоди — усі однонасінні. Насінина звільняється після руйнування оплодня.

Горіх — плід, що утворився здебільшого з двох плодолистків, має твердий дерев’янистий оплодень (ліщина). Насінина лежить вільно. Якщо горіх має мисочку зі зрослих приквітників, його називають жолудем (дуб). Плід горіх є в бука, берези, вільхи, коноплі.

Горішок від горіха відрізняється меншими розмірами й меншою твердістю оплодня (гречка, липа, граб, еспарцет, осока, жовтець, гравілат, анемона, шипшина, лотос).

Сім’янка — плід, що утворився здебільшого з двох плодолистків зі шкірястим оплоднем, який не зростається з насіниною (соняшник, сафлор, череда, ромашка, айстра, кульбаба, скереда, перстач, гостриця, нагідки).

Зернівка утворюється головним чином з двох плодолистків. Плівчастий оплодень зростається зі шкіркою насінини (жито, пшениця, стоколос). У зернівках злаків розрізняють чотири фази: молочну, коли ендосперм має консистенцію молока; воскову, коли зерно мнеться, як віск; повну, коли зерно осипається, але його ще можна трохи згинати; мертву, коли зерно лише силою можна розламати (рис, ячмінь, кукурудза, тимофіївка).

Крилатка — плід, що утворився з одного-двох плодолистків, має шкірястий або плівчастий оплодень, який розростається у крилатий придаток (в’яз, береза, граб, ясен).

Прості соковиті плоди. Ягода — багатонасінний плід, що утворився з одного або кількох плодолистків. Середній і внутрішній шари оплодня соковиті, зовнішній — шкірястий (виноград, помідор, смородина, паслін, картопля, чорниця, агрус, конвалія, вороняче око, образки, баклажан, брусниця, журавлина).

Кістянка — здебільшого одногніздний однонасінний плід, у якого екзокарпій дуже тонкий, мезокарпій зазвичай соковитий, а ендокарпій — твердий та дерев’янистий (абрикос, слива, алича, терен, персик, вишня, черешня, глід, волоський горіх (соковита зовнішня частина опадає), кокос, мигдаль, мушмула, бузина, крушина).

Гарбузина — плід, утворений трьома плодолистками, багатонасінний. Мезокарпій та ендокарпій соковиті. Екзокарпій твердий, іноді дерев’янистий (гарбуз, огірок, кавун, диня, кабачок, лагенарія).

Померанець (цитрина, гесперидій) — плід, утворений кількома плодолистками, багатонасінний. Екзокарпій товстошкірястий, багатий на ефірні олії, забарвлений. Мезокарпій губчастий, білого забарвлення, сухий. Ендокарпій соковитий. Утворився з волосків внутрішнього епідермісу плодолистиків (лимон, апельсин, мандарин, грейпфрут).

Яблуко — багатонасінний плід з кількох плодолистків. У яблуні в плоді можна бачити п’ять гнізд, у яких міститься по дві насінини. Гнізда вкриті хрящуватим (пергаментним) ендокарпієм. Уся соковита частина — це мезокарпій, екзокарпій та зрослі основи тичинок, пелюсток, чашолистків (яблуня, груша, айва, горобина, хеномелес).

Гранат — плід, утворений нижньою зав’яззю, складеною з чотирьох зрослих плодолистків. Власне шкірка плода доволі шкіряста, забарвлена й слабо диференційована на екзокарпій, мезокарпій, ендокарпій. М’ясистим і соковитим у ньому є зовнішній шар насінної шкірки кожної з багатьох насінин, які заповнюють кілька камер шкірястого плоду.

Соковиті плоди: 1-4 — ягоди; 5-7 — гарбузина; 8, 9, 11 — кістянка; 10 — померанець; 12 — яблуко

Банан — багатонасінний плід з трьох плодолистків при нижній зав’язі зі шкірястим і відносно товстим екзокарпієм.

Обидва внутрішні шари утворюють соковитий борошнистий м’якуш. Відомі культивовані форми, переважно безнасінні.

Складні (збірні) плоди. Утворюються з квіток, у яких було кілька маточок. Назву вони дістають залежно від характеру окремих плодиків. Бувають складна листянка, складний горішок, складна сім’янка (суниця у якої соковита частина — це розросле квітколоже), складна кістянка (малина, ожина).

Супліддя можуть бути з горішків, кістянок, ягід. Супліддя буряка називають клубочком. Воно включає 2-6 горішків, що зрослися. Висіяні, вони дають 2-6 проростків, які потребують проривки. Тепер виведено сорт однонасінних цукрових буряків (з одним горішком), який не потребує проріджування. У шовковиці супліддя складається з кістянок. Супліддя інжиру формується із розрослого загального ложа суцвіття, на внутрішній поверхні якого з численних квіток утворюються плоди — горішки. В ананаса — суцвіття колос, густо вкритий сидячими квітками. Утворене супліддя ананаса — це розширена вісь колоса, на якій розміщені безнасінні плоди — ягоди. З верхівки супліддя виходить листоносний пагін. Роздрібний плід виникає з однієї двогніздової або багатогніздової зав’язі, яка при утворенні плода розщеплюється уздовж по гніздах і дає два або більше окремих плодиків. До роздрібних плодів належать плоди губоцвітих, шорстколистих, а також двосім’янка (морква, кріп, борщівник) і двокрилатка (клен).

Членистий плід також утворюється з однієї зав’язі. У достиглому вигляді він розпадається в поперечному напрямі на окремі однонасінні плодики (дика редька, солодушка).

Поширення плодів і насіння

Поширення плодів і насіння — одна з важливих особливостей рослин, набутих у процесі їх еволюційного розвитку. Розселення рослин сприяє збереженню виду та є важливою біологічною функцією.

Анемохорія — поширення плодів і насіння повітряними течіями. Це один з найпоширеніших способів розселення. Плоди і насіння при анемохорії мають відповідні пристосування. В одних випадках зменшується їх маса, в інших — збільшується парусність за рахунок утворення виростів, крил, летючок тощо. Парусні придатки виникають з насінних або плодових оболонок, частин квітки, інколи з листків. Поширення плодів і насіння шляхом зменшення їхньої маси біологічно не виправдане — зі зменшенням маси насіння у ньому зменшується і запас поживних речовин. Зародок теж повністю не від диференційований і нагадує лише невеликий комплекс зародкової тканини. У зв’язку з цим пристосування до поширення через зменшення плодів і насіння є лише у невеликої кількості рослин. Більшість анемохорних рослин поширюються за допомогою парусних пристосувань, що сприяє перенесенню їх вітром. Наприклад, насіння верби, тополі, бавовнику, іван-чаю переноситься за допомогою чубка, який розвивається за рахунок епідерми насіння. Виникнення парусних пристосувань у плодів більш різноманітне, ніж у насіння. Летючки у складноцвітих розвинулися на місці чашечки, у сон-трави, гравілату, анеману вони іншого походження, бо сформувалися за рахунок розрослого гірчастого стовпчика маточки та мають вигляд крила. Плід-зернівка ковили легко переміщується повітряними течіями завдяки запушеному остюку, який утворюється з верхівки нижньої квіткової луски.

Своєрідне пристосування до розповсюдження плодів і насіння мають рослини типу перекотиполе, до яких належать курай, кермек, верблюжа трава. При дозріванні ці рослини цілком відриваються від ґрунту й підхоплені вітром котяться по степах, розсіваючи свої плоди та насіння.

Зоохорія — поширення плодів і насіння за участі тварин. До цієї групи належать рослини з яскраво забарвленими ягодоподібними плодами і плодами-кістянками, а також сухі плоди, які є кормом. Інколи цілі суцвіття мають відповідні причіпки (лопух, дика морква, парило, нетреба, череда), якими вони чіпляються за тіло тварин і переносяться на нові місця.

Ягодоподібні плоди і кістянки розвиваються у більшості рослин, що ростуть у лісі та займають нижній ярус. Вітер у цих умовах втрачає своє значення для поширення плодів цих рослин. Плоди, потрапивши до травного тракту тварин, перетравлюються, а насіння, неушкоджене кислотами, виходить з послідом. Тваринний послід є добрим стимулятором для проростаючого насіння. а також захищає його від дії несприятливих умов.

У рослинному світі відповідне місце займає мірмекохорія, тобто поширення насіння мурашками. До мірмекохорних рослин належать фіалка, ряст, петрів хрест, зірочки жовті, чистотіл та ін. Мурашки можуть переносити насіння на відстань до 10 м (насіння ожини волосистої). Мурашок приваблюють м’ясисті й багаті на олію утворення, які розвиваються на насінні. Комахи захоплюють насіння і, використавши придатки, покидають його, але в іншому місці, де воно й проростає.

Антропохорія — розмноження плодів і насіння здійснюється за участю людини. Однак його не слід розглядати як варіант зоохорії. Людина несвідомо розселила багато видів бур’янів. Насіння і плоди переносилися з комерційними товарами, з одягом людини, з різними предметами. Таке поширення відбувалося не лише всередині якоїсь країни, а й між країнами і материками.

Однак найефективнішим засобом для розселення рослин є свідома сільськогосподарська діяльність людини. Людина свідомо переносить плоди, насіння, живці, кореневища, бульби, навіть цілі рослини, змінюючи корінний склад флори й створюючи цим самим нові ареали їх поширення. У світовому рослинництві використовують близько 1 500 культурних видів рослин.

Гідрохорія характерна для болотяних і водяних рослин. У них плоди й насіння поширюються водою за допомогою роздутих виростів, які заповнюються повітрям. Це дає змогу тривалий час триматися на воді і перемішуватись водяними течіями на великі віддалі (кокосова пальма). Роздутість плодів осоки через наявність в них повітря зменшує їх щільність, тому вони не тонуть і воді. Плоди півників болотяних мають спеціальні повітряні камери і теж пристосовані розселятися у водному середовищі. Другою особливістю гідрохорних плодів і насіння є стійкість їх до набухання, тобто вони не гігроскопічні, а тому можуть довго перебувати у воді не втрачаючи схожості.

Автохорія — самовикидання насіння і плодів. Прикладом автохорії є боби, листянки, стручки, коробочки первоцвіту, маку, блекоти, дурману, плоди фіалки, тріскучки американської. У цих рослин при дозріванні насіння плоди розтріскуються і насіння з силою викидається. Відстань розсівання насіння різна. Наприклад, при дозріванні насіння скаженого огірка всередині плоду створюється високий тургорний тиск. Якщо до таких плодів доторкнутися, то плодова ніжка швидко відривається від плоду та відкриває вихід для цасіння, яке з силою викидається разом зі слизистою рідиною (вона сприяє прилипанню насінної маси до одягу людини або тіла тварин). До автохорних плодів належать також плоди арахісу, що формуються за рахунок надземних квіток. Тут відбувається самозаривання плодів. Після відцвітання надземних відкритих квіток за рахунок чашечки формується видовжена трубочка, яку називають гінофора. Спочатку вона підносить зав’язь трохи вгору, а потім згинається до землі та зариває плід у ґрунт на глибину до 10 см. Там він формується, а після дозрівання проростає в нову рослину. Такий спосіб поширення плодів називають геокарпією.