Короткий аналіз роману “Мертві душі” Гоголя

“Мертві душі” – роман Гоголя, завершений у 1842 році. Нерідко твір Миколи Васильовича називають поемою за красу описів пейзажів.

Історія створення

Близько 17 років писав роман Микола Васильович. Було багато цікавих подій в той час. Гоголь несподівано для себе і родичів захворів. Він був на межі смерті, але зміг зцілитися також швидко, як і опинився в стані хвороби. Містика супроводжувала поета, який писав «Мертві душі». Гоголь писав про те, що сюжет був підказаний Пушкіним.

Напрямок

Твір написано в напрямку реалізму.

Жанр

Роман – жанр твору. Однак нерідко “Мертві душі” сприймають як поему в прозі.

Суть

Пан Чичиков подорожує по Росії. Він купує Мертві душі (числяться формально живими померлі селяни), щоб потім закласти їх в опікунській раді.

Головні герої і характеристики

• Чичиков Павло Петрович – герой, навколо якого будується сюжет. Хитра людина, яка вміє отримувати вигоду.
• Манілов – поміщик “нудотний”, який своїми манерами дратує.
• Собакевич – приклад грубості.
• Плюшкін – людина, що пройшла шлях деградації, що став схожим на ключницю.
• Коробочка – поміщиця дурна, але хитра, лякається всього нового в житті.

Проблематика

Дружба і використання людей, махінації – ось проблематика твору.

Основна думка

На кожного талановитого афериста завжди знайдеться відплата. Таємне стає явним – і це показано в «Мертвих душах».

Чому вчить

Роман Миколи Васильовича вчить тому, що потрібно бути чесною людиною, поводитися гідно з усіма людьми.

Сюжет і композиція поеми “Мертві душі”

Із самого початку письменницької діяльності Гоголь мріяв написати добуток, в “якому б з’явилася вся Русь”. Це повинне було бути грандіозний опис побуту й вдач Росії першої третини XІX століття. Таким добутком стала поема “Мертві душі”, написана в 1842 році. Перше видання книги називалося “Пригоди Чичикова, або Мертві душі”. Така назва знижувала щире значення добутку, перекладало його в область авантюрного роману. Гоголь пішов на це по цензурних міркуваннях, бажаючи видати поему. Чому ж Гоголь назвав свій добуток поемою? Визначення

жанру стало ясно письменникові тільки в останній момент, – працюючи над рукописом, він говорить те про поему, те оромане.

Щоб зрозуміти особливості жанру поеми “Мертві душі”, можна зіставити цей добуток з “Божественною комедією” Данте, поета епохи Відродження. Її вплив відчувається в поемі Гоголя. “Божественна комедія” складається із трьох частин. У першій частині до Данте є тінь давньоримського поета Вергілія, що супроводжує ліричного героя в пекло; вони проходять всі кола, перед їхнім поглядом з’являється ціла галерея грішників. Фантастичність сюжету не заважає Данте розкрити

тему своєї батьківщини – Італії. По суті, Гоголь задумав показати ті ж кола пекла, але пекла Росії. Недарма назва поеми “Мертві душі” ідейно перегукується з назвою першої частини поеми Данте “Божественна комедія”, що називається “Пекло”. Гоголь, поряд із сатиричним запереченням, уводить елемент що оспівує, творчий – образ Росії. Із цим образом зв’язаний “високий ліричний рух”, що у поемі часом підмінює комічне оповідання

Значне місце в поемі “Мертві душі” займають ліричні відступи й-вставні епізоди, що характерно для цього літературного жанру. У них Гоголь стосується самих гострих російських суспільних питань. Думки автора про високе призначення людини, про долю Батьківщини й народу тут протипоставлені похмурим картинам росіянці життя

Отже, відправимося за героєм поеми “Мертві душі” Чичиковим у місто NN. З перших же сторінок добутку ми відчуваємо захопливість сюжету, тому що читач не може припустити, що після зустрічі Чичикова з Маниловим будуть зустрічі із Собакевичем, Новосибірським. Читач не може догадатися й про те, що трапиться наприкінці поеми, тому що всі її персонажі виведені за принципом градації: один гірше іншого

Наприклад, Манилова, якщо розглядати його як окремий образ, не можна сприймати як позитивний герой (на столі в нього лежить книга, відкрита на одній і тій же сторінці, а його ввічливість удавана: “Дозвольте цього вам не дозволити”), але в порівнянні із Плюшкиним Манилов багато в чому навіть виграє. Однак у центр уваги Гоголь поставив Коробочку, тому що вона є своєрідним єдиним початком всіх персонажів. По думці Гоголя, це символ ” людини-коробочки”, у якому закладена ідея невгамовної спраги накопичення

Тема викриття чиновництва проходить через всю творчість Гоголя: вона властива й збірнику “Миргород”, і комедії “Ревізор”. У поемі “Мертві душі” вона переплітається з темою кріпосництва. Особливе місце в поемі займає “Повість про капітана Копейкине”. Вона сюжетно не пов’язана з поемою, але має велике значення для розкриття ідейного змісту добутку. Форма розповіді надає повести життєвий характер: вона викриває недоліки громадського життя Росії на всіх рівнях

Миру “мертвих душ” у поемі протипоставлений ліричний образ народної Росії, про яку Гоголь пише з любов’ю й замилуванням. За страшним миром поміщиків і чиновників письменник почував душу російського народу, що втілив в образі швидко, що несеться вперед трійки, що зібрала в собі сили Росії: “Чи не так і ти, Русь, що жвава, необгонимая трійка несешся?”.

Отже, ми знаємо, що Гоголь у своєму добутку зображує соціальні хвороби суспільства. Варто зупинитися на тім, як вдається це зробити письменникові. По-перше, Гоголь користується прийомами соціальної типізації. У зображенні галереї поміщиків уміло сполучить загальне й індивідуальне. Практично всі його персонажі статичні, їхній розвиток не показаний (це не ставиться до Плюшкину й Чичикову), ми майже нічого не знаємо про їхнє минуле. Цей прийом підкреслює ще раз, що манилови, коробочки, собакевичи, Плюшкини і є мертві душі

Для опису героїв Гоголь використовує свій улюблений прийом – характеристику персонажа через деталь. Його можна назвати “генієм деталізації”: так точно деталі відбивають характер і внутрішній мир персонажів. Чого коштує, наприклад, опис будинку Манилова! Коли Чичиков в’їжджав у маєток Манилова, він звернув увагу на зарослий англійський ставок, на похилу альтанку, на запустіння, на шпалери в кімнаті Манилова – чи те сірі, чи те блакитні, на обтягнуті рогожею два стільці, до яких так і не доходять руки хазяїна. Ці й інші деталі підводять нас до головного висновку, зробленому самим автором: “Ні те ні рє, а чорт знає що таке!”,

Згадаємо Плюшкина, цю “діру на людстві”, що втратив навіть підлогу свій. Він виходить до Чичикову в засаленому халаті, з немислимою хусткою на голові. Скрізь панують бруд, безладдя. Плюшкин персоніфікує крайній ступінь деградації, що передається через деталі, через тіі життєві дрібниці, якими так захоплювався О. С. Пушкін: “Ще в жодного письменника не було цього дарунка виставляти так яскраво вульгарність життя, уміти окреслити в такій силі вульгарність вульгарної людини, щоб весь той дріб’язок, що вислизає з очей, мигнула б крупно в очі всім”.

И все-таки головна тема поеми – це доля Росії: її минуле, сьогодення й майбутнє. У першому томі Гоголь приділяє більше увагу минулому батьківщини. Задумані ним другий і третій томи повинні були оповідати про сьогодення й майбутнє Росії. Цей задум можна було б зрівняти із другою й третьою частинами “Божественної комедії” Данте: “Чистилище” і “Рай”. Однак цим задумам не призначено було збутися: другий тім виявився невдалим по ідеї, а третій так і не був написаний. Тому поїздка Чичикова й залишилася поїздкою в невідомість. Гоголь не робить чітких висновків, замислюючись про майбутнє Росії: “Русь, куди ж несешся ти? Дай відповідь. Не дає відповіді…”.

Схожі твори:

1. Особливості жанру й композиції поеми “Мертві душі” Поема М. Гоголя “Мертві душі” – твір складний, в ньому переплітаються і нещадна сатира, і філософські роздуми про долю Росії, і тонкий ліризм. Щоб краще зрозуміти особливості жанру “Мертвих душ”, варто зіставити цей твір із “Божественною комедією” Данте, поета епохи Відродження, вплив якого добре відчувається в поемі М. Гоголя. Можна.
2. Особливості жанру й композиції поеми Миколи Гоголя “Мертві душі” Поема М. Гоголя “Мертві душі” – твір складний, в ньому переплітаються і нещадна сатира, і філософські роздуми про долю Росії, і тонкий ліризм. До свого шедевру письменник ішов усе своє життя, написавши такі самобутні, оригінальні твори, як, наприклад, “Вечо-; ри на хуторі біля Диканьки”, “Миргород”, “Ревізор”. Щоб краще зрозуміти особливості.
3. А. И. Герцен: “…не ревізькі – мертві душі, а всі ці Ноздреви, Манилови й всі їм подібні – от мертві душі, і ми зустрічаємо їх на кожному кроці” (“Мертві” душі поміщиків у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі”) 1. “Мертві душі” – історія створення й задум. 2. Основна думки добутку. 3. Душі “мертві” і “живі” впоеме. 4. Значення композиції в розумінні добутку. 5. Росія – країна “живих” душ Зревшее на протязі декількох десятиліть бажання Н. В. Гоголя написати великий епічний добуток, присвячений долі Росії, привело письменника до задуму.
4. Художні особливості поеми гоголя “Мертві душі” Гоголь давно мріяв написати произведение, в “якому б з’явилася вся Русь”. Це повинне було бути грандіозний опис побуту й вдач Росії першої третини XIX століття. Таким добутком стала поема “Мертві душі”, написана в 1842 році. Перше видання по цензурних міркуваннях було озаглавлено “Пригоди Чичикова, або Мертві душі”. Така назва знижувала.
5. Особливості жанру й композиції поеми М. Гоголя “Мертві душі” – МИКОЛА ГОГОЛЬ МИКОЛА ГОГОЛЬ Особливості жанру й композиції поеми М. Гоголя “Мертві душі” Постать Миколи Васильовича Гоголя чітко вирізняється на фоні російської літератури XIX століття. Цей геніальний письменник надав напрямок усьому літературному процесу на кілька десятиліть. До того ж Гоголь є одним з небагатьох письменників, який спромігся поєднати у своїй творчості два.
6. Хронотоп поеми М. В. Гоголя “Мертві душі” Об’єктом теперішнього дослідження є поема М. В. Гоголя “Мертві душі”. Предмет дослідження: хронотоп поеми М. В. Гоголя “Мертві душі”. Складне й цікаве відношення простору й часу – це один з улюблених прийомів Гоголя. Нам схотілося розібратися в особливостях хронотопа письменника, цим і пояснюється наш вибір теми Ціль роботи: визначити, що.
7. Особливості сюжету й композиції поеми Гоголя “Мертві душі” Приступаючи до роботи над поемою ” Мертві душі “, Гоголь писав, що йому хочеться в цьому напрямку “показати хоча б з одному боку всю Русь”. Так письменник визначив своє головне завдання й ідейний задум поеми. Для здійснення настільки грандіозної Теми йому знадобилося створити оригінальне за формою й змістом добуток. Поема.
8. Жанрова своєрідність поеми Мертві душі Гоголя Н. В Твій вірш, як божий дух, носився над юрбою И, відкликання думок шляхетних, Звучав, як дзвін на вежі вічовий, У дні торжеств і лих народних. М. Ю. Лєрмонтов Час, коли Гоголь задумував і створював свої добутки – з 1831 (“Вечора на хуторі біля Диканьки”) по 1842 (перший тім “Мертвих душ”), –.
9. Жанр поеми “Мертві душі” Хоча поняття жанру постійно змінюється й ускладнюється, і все-таки під ним можна розуміти історично сформований тип літературного твору, якому властиві певні риси. Уже по цих рисах багато в чому стає ясна основна думка добутку, і ми приблизно вгадуємо його зміст: від визначення “роман” ми чекаємо описи життя героїв протягом їхнього.
10. Жанрово-композиційна своєрідність поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” Н. В. Гоголь – видатний письменник критичного реалізму, що продовжує традиції А. С. Пушкіна й углубляющий критичне відношення до сучасної дійсності. Замислювалися “Мертві душі” таким чином, щоб у добутку “з’явилася” вся Русь. Природно, що такий колосальний задум не укладався в існуючі жанрові рамки; композиційна будова теж повинне було стати чимсь.
11. Чичиков на балі в губернатора. (Аналіз епізоду з першого розділу поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі”) Чичиков на балі в губернатора. (Аналіз епізоду з першого розділу поеми Н. В. Гоголя ” Мертві душі “). Великий російський письменник Микола Васильович Гоголь у поемі “Мертві душі” показав страшну російську дійсність, образно говорячи, відбив “пекло” сучасної йому дійсності, образно говорячи, відбив “пекло” сучасної йому життя. Поема – широка картина.
12. “Мертві душі” поеми Гоголя Гоголь показує їх у порядку зростаючої моральної деградації. Спочатку це Манилов, увічливий, із приємними рисами особи; мрійлива людина. Але це тільки на перший погляд. Поспілкувавшись із ним небагато, ви викликнете: “Чорт знає, що таке!” Його мрійність це ледарство, паразитизм, безвільність У Коробочці Гоголь представляє нам інший тип російського поміщика. Господарська.
13. Тема: У чому зміст поеми Гоголя “Мертві душі” Поема “Мертві душі” була написана в той час, коли в Росії панувало кріпосне право. Поміщики розпоряджалися своїми селянами, як речами або худобою, могли купувати й продавати їх. Багатство поміщика визначалося кількістю селян, які йому належали. Приблизно через 10 років держава робила перепис “душ”. По списках перепису поміщики платили податки за.
14. Головний герой поеми “Мертві душі” Павло Іванович Чичиков Головним героєм поеми “Мертві душі” є Павло Іванович Чичиков – явище нове у літературі як суспільно-психологічний тип і, можливо, не до кінця розкритий автором у загадковості художньофілософського, власне містичного осмислення. Сама портретна характеристика цього антигероя не визначає його як індивідуальність (згадаймо влучне Лєрмонтовське щодо героя нових часів Печоріна: “Глаза не.
15. Аналіз поеми Мертві душі Гоголя Н. В 1. Д. Н. Овсянико-Куликовский Герцен писав: “… “Мертві душі” Гоголя – дивна книга, гіркий докір сучасної Русі, але не безнадійний. Смутно у світі Чичикова так, як смутно насправді; і там, і отут одна розрада – у вірі й сподіванні на майбутнє Але віру цю заперечувати не можна, і вона не.
16. Сюжет і композиція поеми Кому на Русі жити добре Некрасова Н. А Тема поеми Некрасова “Кому на Русі жити добре” ( 1863-1877) – зображення післяреформеної Росії протягом десяти-п’ятнадцяти років після скасування кріпосного права. Реформа 1861 року є надзвичайно важливою подією в російської історії, тому що вона кардинальним образом змінила життя цілої держави й усього народу. Адже кріпосне право визначало економічну, політичну, культурну.
17. Міркування над поемою Н. В. Гоголя “Мертві душі” Міркуючи над творчістю Н. В. Гоголя, я вирішила присвятити свій Твір поемі ” Мертві душі “. Як творець добутків, присвячених, по образному вислові митрополита Київського й Галицкого Філарета, “душі людської”, як письменник, ” народ, щопоказав, у його внутрішній красі, найбагатших творчих можливостях”, Гоголь великий і невичерпний. Великий у своїй любові.
18. Авторські відступи в поемі Гоголя “Мертві Душі” М. В. Гоголь – великий письменник першої половини XІX століття. У своїх добутках він торкався проблем, актуальні в цей час. Своєрідність його творчості полягає в тім, що він одним з перших показав найширшу картину чиновницької Росії. Гоголя дуже хвилювало й тривожило майбутнє своєї Батьківщини, і це яскраво відбилося в поемі.
19. Робота Гоголя над мовою поеми “Мертві душі” Для того щоб зрозуміти Гоголя як майстри художнього слова, як великого письменника-реаліста, доцільно звернути увагу ще на одну сторону при вивченні мови “Мертвих душ”: на роботу Гоголя над текстом поеми. Зіставлення канонічного тексту окремих місць поеми з первісною редакцією розкриває процес роботи Гоголя над словом і переконує в тім, що.
20. Тема батьківщини й народу в поемі “Мертві душі” Роботу над поемою “Мертві душі” Н. В. Гоголь почав в 1835 році. Первоначальное бажання Гоголя “… показати хоча б з одному боку всю Русь…” поступово переростає в задум “твору повного”, “де було б уже не одне те, над чим варто сміятися”. Пізніше, уже після публікації поеми, Гоголь напише: “Бивает час.