Бересклет Форчуна — один з найкращих декоративних невибагливих кущів

Якщо ви шукаєте невибагливу і дуже декоративну рослину для саду, до того ж – декоративну цілий рік, раджу звернути увагу на бересклет Форчуна. Це низькорослий вічнозелений чагарник, який, як правило, стелиться по землі, піднімаючись у висоту до 40 см. Росте в дикій природі в Китаї, але культивується і використовується в ландшафтному дизайні по всьому світі. Цей бересклет носить ім’я англо-шотландського ботаніка ХІХ століття Роберта Форчуна, саме він «відкрив» і привіз цю рослину до Європи.

Бересклет Форчуна —один з найкращих декоративних невибагливих кущів

Оптимальні умови для вирощування бересклету Форчуна

Сьогодні існує кілька сортів цієї рослини: «Blondy», «Emerald Gaiety», «Emerald Gold», «Sunspot» та інші. Як правило, бересклет Форчуна – це кущ з безліччю зеленувато-коричневих пагонів, унизаних невеликими (близько 2 см) овальними листочками з жовтим або білим обрамленням. Зазвичай, листя змінює своє забарвлення в залежності від сезону: з настанням холодів воно стає рожевим і всю зиму радує око, виглядаючи з-під снігу.

Бересклет Форчуна цвіте дрібними, непоказними квітами, зібраними по кілька штук в квітконоси, але в наших краях це явище досить рідкісне.

Ці вічнозелені сорти воліють рости в півтіні або в такому місці, де сонце буде освітлювати їх тільки вранці і ввечері. Полуденне сонце їм протипоказане. Мало того, є у них цікава особливість, якщо їм забезпечити комфортне освітлення, то вони, з тих, що стеляться по землі, перетворюються на ліани, що піднімаються на опорах. Скажімо, якщо висадити бересклет під кроною дерева, то він зможе піднятися по стовбуру на висоту 1 м і більше. При цьому, на відміну від багатьох ряболистих і кольорових рослин, які при недостатньому освітленні стають нудно зеленими, бересклет Форчуна не втрачає своєї контрастної облямівки листя.

При виборі місця варто звернути увагу на грунтові води на вашій ділянці. Ось чого він не любить, так це постійного замокання коренів. Більше того, бересклет Форчуна досить-таки посухостійка рослина. Тому, якщо ваша ділянка періодично підтоплюється, можете влаштувати невеликий горбок, куди і посадити цю рослину.

Зелене листя бересклету Форчуна з білою чи жовтою облямівкою – його головна прикраса

Посадка бересклету Форчуна

Підготовка місця для посадки

Правильного вибору місця мало. Для того, щоб виростити по-справжньому красивий і здоровий кущ бересклету, варто подбати і про посадкову яму. Хоча бересклет Форчуна невибагливий до грунту і буде рости навіть на бідній землі, трохи уваги він заслуговує і потім віддячить.

Зробіть таку суміш: до землі додайте нейтральний торф і трохи піску. Така земля буде пухкою і добре пропускати через себе воду, не даючи їй застоюватися. Якщо ж грунт на ділянці піщаний і зовсім не тримає воду, то додайте замість піску трохи вермикуліту, матеріалу, що накопичує і утримує вологу біля коріння. Добрива, взагалі-то, для бересклета не обов’язкові, але трохи перегною або комплексних мінеральних не зашкодить (але не при осінній посадці). А ось, що точно стане в нагоді, так це півсклянки-склянка деревної золи, яка, крім того, що є фосфорно-калійним добривом, ще й нейтралізує надлишкову кислотність. А бересклет Форчуна, при всій його пластичності і невибагливості, все ж має схильність до слаболужних грунтів.

Коли садити бересклет? Час посадки саджанця на постійне місце, мабуть, залежить від регіону. Так, для північних областей України його краще садити навесні, на початку травня, і мати повну гарантію того, що саджанець до холодів зміцніє і добре вкорениться. Для південних областей з м’якими зимами, мабуть, краще висаджувати восени, у вересні-жовтні. Саджанець отримає по максимуму вологи і добре перенесе літню посуху.

Догляд за бересклетом Форчуна

Полив

Нагадаю, що бересклет Форчуна – посухостійка рослина. Але є правило: після посадки його поливають хоча б один раз в тиждень, особливо при весняній посадці. А вже дорослі кущі не зажадають зайвого клопоту, їх поливають рідко, коли земля зовсім висохне. Хоча, якщо є можливість поливати частіше, то і результат буде краще. Зате його посухостійкість дає вам можливість влітку поїхати на відпочинок і відпочивати, не переживаючи чи він переживе вашу відпустку.

Добрива і підживлення

Якщо при посадці ви створили поживну грунтову суміш і яму зробили чималу, то пару років можете не турбуватися, у рослини є все, що їй потрібно для розвитку. Потім можна робити підживлення два рази за сезон:

• ранньою весною по снігу, що тане, комплексним мінеральним добривом з великою кількістю азоту;
• восени – спеціальним осіннім комплексним мінеральним добривом з малою кількістю азоту, а з більшим вмістом фосфору і калію.

Як обрізати бересклет?

Бересклет Форчуна за великим рахунком обрізки не потребує, це досить компактний кущ, який і сам добре тримає форму. Але все ж на початку весни можна провести санітарну обрізку, видаляючи всі засохлі, пошкоджені і зламані гілки. Ну і якщо ви не хочете піднімати його на опори, то занадто довгі пагони, що вибиваються із загального силуету та порушують форму куща, потрібно видаляти, вони псують зовнішній вигляд.

Є у ряболистних рослин проблема: іноді вони «вистрілюють» пагонами зі звичайними зеленими листками, дає знати генетична пам’ять. Такі пагони слід негайно видаляти. Якщо цього не робити, то їх стає все більше і більше, і в результаті, ви можете отримати зовсім не ту рослину, яку спочатку садили.

Вегетативне розмноження – найпростіший спосіб розмножити бересклет Форчуна

Як зимує бересклет Форчуна?

На території всієї України багато сортів бересклету Форчуна відмінно зимують без всякого укриття. Однак з’являються нові сорти і саджанці, привезені з Європи, що вимагають більш ретельної уваги і, можливо, легкого укриття, в першу чергу, в північних регіонах України.

Хвороби і шкідники бересклету Форчуна

На жаль, картину повної невибагливості цієї рослини можуть зіпсувати хвороби і шкідники. Борошниста роса погіршує зовнішній вигляд рослини, листя покриваються білими плямами, а потім засихають. Може нападати павутинний кліщ, щитівка, попелиці або гусениці. Боротися з цими напастями можна застосовуючи сучасні фунгіциди (від борошнистої роси), акарициди (від кліщів) та інсектициди (від інших шкідників)

Розмноження бересклету Форчуна

Так як цвітіння і, відповідно, зав’язування насіння в умовах України відбувається вкрай рідко, то основним способом розмноження є вегетативний. І справляється з цим бересклет Форчуна «на ура». Можна пришпилювати пагони до землі і вони швидко вкорінюються, до речі, часто цю операцію кущ робить і без сторонньої допомоги, поширюючись в сторони. Якщо ж вам потрібно багато саджанців, то нарізають живці зі свіжих, цього року приростів і укорінюють їх за звичайною схемою.

Робити це краще після закінчення літньої спеки, у вересні-жовтні. За умови пухкого і постійно вологого грунту вкорінення живців цього куща – 100%. Не багато рослин на це здатні. Час утворення корінців приблизно 1,5 місяці.

Бересклет Форчуна приголомшливо виглядає не в одиничному екземплярі, а саме групою

Використання в ландшафтному дизайні

А для чого може знадобитися багато саджанців? Справа в тому, що бересклет Форчуна приголомшливо виглядає не в одиничному екземплярі, а саме групою. З них можна робити живоплоти, вірніше бордюри, прикрашати підніжжя чагарників і дерев, висаджуючи в пристовбурових колах, прикрашати підпірні стіни, висаджувати на передньому плані перед хвойними з темною хвоєю (туя, ялина, ялівець, тис).

Компактна форма цього бересклету добре поєднується з іншими рослинами на альпійських гірках і в рокаріях. Для тих же, хто ще не володіє таким «щастям», як присадибна ділянка, можна запропонувати вирощувати бересклет Форчуна, як кімнатно-балконну рослину. Причому, на відміну від багатьох садових рослин, які вирощуються в умовах житлового приміщення, бересклет Форчуна цілком добре зимує при температурі вище +20 градусів. Все, що йому знадобитися, це велика кількість світла і регулярні поливи, особливо взимку, адже батареї опалення встановлено, як правило, під підвіконням.

Відео про вирощування бересклету Форчуна

Дуже раджу – купіть хоча б один саджанець цієї рослини, розмножуйте і прикрашайте своє життя!

Спеціально для ЗЕЛЕНОЇ САДИБИ.

Про алісум гірський і інші види багаторічного бурачка

Поки алісуми морські залишаються найулюбленішими медовими однорічниками, їх багаторічні родичі тільки набирають популярність. І недаремно. Бурачок гірський та інші довговічні алісуми — одні з найнадійніших і стабільно декоративних килимкових багаторічників, що під час цвітіння перетворюються на яскраво-лимонне мереживо. Дрібне листя дивовижно гармонійно поєднується з щільними жовтими суцвіттями. На альпійських гірках, схилах, в бордюрах чи квітниках, багаторічний бурачок дивує яскравістю і простотою догляду. Хоча недоліки є і у нього. Як вирощувати багаторічні квіти алісум, і поговоримо в цій статті.

Жовтий алісум, або багаторічний бурачок

Багаторічний бурачок — опис видів

Довговічні види бурачка, або бородавника, в першу чергу, об’єднує майже однакова палітра, але й відмінності в будові й текстурах знайти не так просто.

Якщо вам трапиться багаторічний алісум, це швидше за все буде бурачок гірський (Alyssum montanum) — трав’янистий багаторічник висотою до 30 см, що зустрічається по всій Європі не лише в садках, але й в дикій природі. Напівздерев’янілі пагони висотою до 20 см стеляться по землі й припіднімаються на кінчиках. Діаметр кущиків, що повільно утворюють подушки й легко контролюються, зазвичай в 1,5-2 рази перевищує висоту. Листя дрібне, його форма змінюється зі зворотно-яйцевидної на ланцетну на верхівках. Вся рослина вкрита зірочковими волосинками, що надає сріблястих чи бурих відтінків зелені.

Аромат у всіх багаторічних бурачків типово медовий. Цвітіння охоплює всю другу половину весни, починаються у квітні й не стихає до першої спеки. Квіточки дрібні, зате щільних верхівкових суцвіть-китиць так багато, що кущики здаються сонячним маревом.

Після відцвітання кущі бурачка зазвичай розвалюються, доки на кінцях пагонів формуються кругленькі опушені стручки плодів до 0,4 см в діаметрі, що містять тисячі наддрібних пласких насінин.

Бурачок гірський (Alyssum montanum)

Інші багаторічні види алісумів від гірського відрізняються лише деталями:

• алісум повзучий (Alyssum repens) — високий, до 60 см, сіро-листяний бурачок з розеткою листя біля основи пагонів і яскраво-лимонними квіточками в подовженій китиці, що квітне в травні;
• алісум туполистий (Alyssum obtusifolium) — цікавий темно-жовтий вид з нещільною подушкою та рудуватим листям;
• бурачок змієлистий (Alyssum serpyllifolium) — чарівний дрібнолистий, срібний аліссум з дрібними, схожими на морську піну суцвіттями;
• алісум кленолистий (Alyssum cuneifolium) — бурачок з особливо густим листям та дрібними кульками суцвіть;
• алісум звивистий (Alyssum tortuosum) — високий різновид з нерівними пагонами та розгалуженими лимонно-повітряними суцвіттями;
• алісум зворотно-яйцевидний (Alyssum obovatum) — блідо-жовтий бурачок з мереживними суцвіттями і нещільною, розлогою зеленню;
• алісум близький (Alyssum propinquum) — різновид з парасолькоподібними, щільними, масивними суцвіттями й зеленими бутонами.

Сьогодні в продажу можна зустріти насіння білих, бузкових, рожевих сортів бурачка, позначених як сорти алісума гірського і багаторічні рослини. Та на практиці вони найчастіше виявляються незимостійкими або малодекоративними, при придбанні такого насіння потрібно бути готовими до розчарування.

Обережно, плутанина!

Як багаторічний алісум, чи бурачок скельний (Alyssum saxatilis) у нас досі продають рослину з роду Ауринія — ауринію скельну (Aurinia saxatilis). При загальній схожості, розрізнити їх неважко. Ауринія менш зимостійка, здатна цвісти двічі, формує щільні сферовидні кущики з виражено повстяним, сірим листям, якого майже не видно під дуже щільними суцвіттями. Дрібні лимонно-жовті квіточки зблизька вирізняються виїмкою на пелюстках. У догляді рослини схожі, але ауринію потрібно після відцвітання обрізати сильніше — на третину чи половину висоти.

Про однорічний білий алісум читайте в нашій статті.

Бурачок змієлистий (Alyssum serpyllifolium)

Розмноження алісуму багаторічного

Розділити кущі бурачка на декілька частин навесні, на початку відростання — задача нескладна. Головне — залишати потужні поділки з сильним корінням.

Всі різновиди багаторічних алісумів добре живцюються. Протягом червня можна сміливо нарізати верхівки пагонів і вкорінювати під ковпаком в контейнерах або тепличках в будь-якому легкому ґрунті.

Як і однорічні бурачки, багаторічні дуже просто виростити з насіння. Його можна сіяти і на розсаду з першими квітами, і відразу в ґрунт після прогрівання навесні, і під зиму. Якщо температура не буде нижчою за +10 °C, сходи з’являться вже за місяць.

Аліссум гірський — рекордсмен по розмноженню самосівом. Посадіть весною пару кущиків, не зрізайте квіти, що відцвіли, і наступного року побачите по садку десятки їх родичів. Незвані гості при цьому легко за бажання видаляються. При цьому весною їх можна просто пересадити в інше місце. Про інші квіти, що легко розмножуються самосівом, читайте в нашій статті 13 кращих однорічників для самосіву .

Починають цвісти кущики аліссуму гурського посадки минулої весни

Жовтий алісум — вимоги до місця в саду

Багаторічні алісуми звикли до піщаного, вапнякового, сухого ґрунту з лужним або нейтральним рН. Саме тому вони так добре розвиваються в композиціях з каменем. Ці види не виживають у землі з занадто кислою реакцією або щільною текстурою, в сирості. Дренованість, повітрепроникність важливіші родючості, та краще не забути не лише про пісок або мілкий щебінь, а й про зрілі органічні добрива при підготовці місця для посадки.

Для алісума повзучого підійде лише сонячне місце, решта багаторічних видів бурачка добре розвиваються і на сонці, і в легкій напівтіні, хоч дещо і втрачають інтенсивність цвітіння. Алісуми стійкі до спеки, здатні рости на південній стороні (за винятком півдня України).

Читайте також наші статті:

Посадка й пересадка багаторічних бурачків

Алісуми висаджують навесні, у квітні, даючи рослинам достатньо часу на укорінення до першої зимівлі. Посадка восени можлива, але на зиму кущики доведеться утеплювати листям і лапником або агроволокном.

Оптимальна дистанція між рослинами та до сусідніх культур — від 30 до 40 см. Лунки викопують за розміром саджанця. Не варто занадто ущільнювати ґрунт, обтискаючи його навколо рослини. Рясний полив та мульчування — все, що потрібно цим квітам після посадки.

Розділяти алісуми часто, як правило, немає потреби, адже ростуть вони досить повільно. Втрату декоративності або вихід за межі відведеної території легко «виправити» навесні, розділивши кущі й пересадивши у нові місця.

Всі багаторічні алісуми стійкі до посухи, люблять бідний ґрунт і сонце

Особливості догляду за багаторічним алісумом

Багаторічні бурачки краще не поливати зовсім, ніж перелити. Якщо їм і потрібне додаткове зволоження, то виключно під час цвітіння і тоді, коли стоїть завдання максимально прискорити ріст. Але й у таких випадках підливають алісум лише в тривалу посуху, обмежуючись 1 разом на тиждень.

Підживлення для бурачків вносять лише раз на рік, з метою посилення цвітіння та темпів росту. Найпростіший варіант — замульчувати землю під кущем напровесні органічними добривами (компост чи перегній, по 3-4 кг на м²) або використати настій органіки, наприклад, пташиного посліду (1 л на відро води на м²). Можна натомість використати і повні мінеральні добрива — 35-40 г на м².

Для підтримання легкої текстури та повітрепроникності землі краще не забувати про регулярне розпушення. При використанні мульчі кількість процедур можна значно зменшити.

Головний секрет не стільки тривалого цвітіння бурачків, як збереження щільної форми кущиків — вчасна обрізка після відцвітання. Якщо не стоїть задача збору насіння, краще відразу вкоротити верхівки пагонів на 5-8 см — як тільки почнуть дозрівати перші стручки. Сильної обрізки багаторічні бурачки не люблять, влітку відростають дуже погано. «Чистити» подушки від старого листя, пошкоджених чи сухих пагонів краще не восени, а напровесні.

Бурачкам зазвичай загрожує лише один ворог — гниль. Боротися з нею практично неможливо, потрібно відновлювати кущики з живців чи спробувати врятувати, розділивши і обираючи непошкоджені частини. Зрідка, при зараженні рослин-родичів на ділянці, зустрічаються на рослині і борошниста роса, і в’янення, і вірусні мозаїки, і навіть шкідники хрестоцвітих — білан, капустяна міль, блішки. З цими шкідниками та хворобами можна успішно боротися системними біо- та хімзасобами.

Зимують всі бурачки у наших садках добре, в жодному укритті потреби немає. Та, враховуючи малосніжжя останніх років, поновити мульчу перед зимою буде не зайвим.

Багаторічний бурачок ідеально поєднується з іншими грунтопокривними квітами

Бурачок-багаторічник в дизайні саду

Яскраво-жовті багаторічні алісуми — надійні, стабільні, неагресивні грунтопокривні рослини. Через любов до легкої землі їх найдоречніше використовувати на кам’янистих гірках, в рокаріях, парадних квітниках з гравійною мульчею, при озелененні схилів. Пагони алісума гірського і його родичів легко звішуються зі сходинок, валунів, перепадів, підпірних стінок. За умови комбінації з іншими посухостійкими рослинами і достатньої дренованості землі, можна використовувати алісум і в міксбордерах, рабатках, бордюрах.

Кращі партнери для алісума очевидні — інші килимкові багаторічники з контрастними текстурами, листям і забарвленням. Чудово бурачок комбінується з грунтопокривними флоксами, обрієтою, молодилом, седумами, скелеткою.

Обмежуватися лише килимками не обов’язково. Бурачки можна поєднувати з плямками цибулевих рослин, розквітчуючи композиції акцентами. Нарциси, тюльпани, лілії — обирати краще потужні види.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Рослини, що в’ються: догляд та види витких рослин

Рослини, що в’ються, сьогодні є дуже популярними в садівництві. Їх широко використовують в дизайні ландшафтів, озеленюючи певні ділянки в саду. Такі культури ідеальні для використання в якості прикраси будівель, їх часто можна зустріти в дизайні фасадів. Часто виткі рослини дають нове життя деревам, які засохли – в такому випадку гілки та стовбур стають опорами для неперевершеної ліани.

Види рослин що в’ються

Садові виткі рослини ділять на однорічники та багаторічники. І ті, і ті можуть бути неперевершеним доповненням будь-якого саду. Зазвичай такі рослини невибагливі, відмінно плетуться по підготованим опорам і дарують вишуканий вигляд навіть найпростішим конструкціям.

Виткі рослини – багаторічники

Спеціалісти розрізняють виткі рослини за їх декоративними якостями. Окремі з ний яскраво та неперевершено цвітуть, а інші чарують неповторно красивим листям. Крім того, є виткі культури, що приковують до себе увагу плодами, що формуються після цвітіння. Серед груп витких рослин назвемо такі:

• Сланкі види – це культури, які стеляться і розростаються по землі і не потребують опори;
• Рослини, що «чіпляються» – ліани з «вусиками», які допомагають рослині закріпитися на опорі;
• Виткі рослини, що «лазять » – це культури з повітряними корінчиками, які за допомогою спеціальних «присосок» закріплюються на шорстких поверхнях.

До багаторічних витких рослин відносять:

• Плетисті троянди;
• Клематіси;
• Гліцинії;
• Жимолость;
• Плющ;
• Дівочий виноград.

Такі рослини зазвичай потребують надійної опори. До прикладу, їх можна висаджувати поблизу тину – і вже за короткий період отримати бездоганну живу огорожу, всипану оригінальними листками або чарівними квітами.

Розглянемо види багаторічних витких рослин детальніше.

1. Плетиста троянда – це рослина, яку однаково щиро люблять і професіонали, і новачки в садівництві. Такі рослини дарують чарівну красу незалежно від погодних умов – їм не страшні посухи чи затяжні дощі. Культури даного типу рясно цвітуть при мінімальному догляді. Кольорова палітра квітів настільки багата, що не піддається опису простими словами.
2. Клематіс – одна з найкрасивіших ліан, що дарує витончене цвітіння. При вирощуванні даної рослини важлива правильна обрізка пагонів. Якщо клематіс обрізати правильно, то цвітінням можна насолоджуватися аж до перших заморозків. За допомогою клематісів декорують альтанки або огорожі. Квіти можуть бути представленими в густому синьому, фіолетовому або білому кольорі.
3. Жимолость – рослина, яка відмінно росте в затінених місцях. Двоколірні квіти мають неповторний аромат, який є приємним для метеликів, що можуть обсідати кущ та додавати йому чару. Рослина швидко росте, не потребує ретельного догляду, і часто робота поблизу жимолості закінчується направленням пагонів в потрібну сторону.
4. Плющ – вічнозелена культура, яка демонструє відмінну життєстійкість. Рослина не може похизуватися красивими квітами, проте дуже вишукано виглядає її насичено-зелене листя.
5. Дівочий виноград – рослина, яка характеризується універсальністю. Навіть в період холодної осені вона не втрачає своєї привабливості. Шикарне листя дівочого винограду здатне швидко заплітати територію та створювати справжні зелені килими.

Виткі рослини-однорічники

За допомогою однорічних квітів можна створити оригінальний дизайн ландшафту на один рік, тим самим вносячи різноманітність в рішеннях декору саду. Такі рослини можуть виростати за сезон до 3 метрів у висоту.

Серед однорічників найбільш популярні такі:

• Іпомея – рослина, яка відмінно росте в контейнерах, придатна для прикрашання тинів, альтанок, балконів, цвіте синіми, малиновими або фіолетовими квітами;
• Кобея – ідеальне рішення для декоративного озеленення, має багато чисельні квіти у вигляді дзвіночків;
• Духмяний горошок – рослина, що відмінно почувається і на грядках, і на балконах, має квіти різних кольорів, невибаглива у догляді.

Догляд за рослинами що в’ються

У випадку з виткими рослинами дуже важливим є планування. Окремі ліани є дуже експансивними, а ще є види з одерев’янілими пагонами. Тому при виборі місця для вертикального вирощування рослин, слід враховувати, чи підійде ділянка для конкретного виду, чи буде культурі достатньо світла або тіні. Важливо звертати увагу на ґрунти – зазвичай виробники рослин виносять пропозиції найбільш прийнятної землі для кожної рослини.

Виткі рослини не можна висаджувати поблизу ліній електропостачання та телефонних ліній, оскільки пагони можуть своєю масою пошкодити кабель. Також не рекомендуємо висаджувати ліани під пошкодженими стінами, адже коріння та пагони ліан прискорюють руйнацію.

Доглядаючи за виткими рослинами, слід постійно пам’ятати про обрізку та формування крони.

Щойно висаджені культури слід постійно поливати, поки вони не приживуться і не підуть у ріст. Стежте, щоб ґрунти під ліаною постійно були вологими. Але варто пам’ятати, що надлишку води такі рослини переносити не можуть – при цьому у них можуть підгнивати корені, призводячи до загибелі всієї рослини.

Для витких рослин дуже важливими є опори для їх підтримки. В окремих випадках спеціалісти радять підв’язувати до опори пагони для ідеального формування крони.

Якщо ви вирішили осадити в своєму саду виткі рослини, радимо звернути увагу на асортимент подібних культур в нашому інтернет-магазині «Клуб Рослин». Замовивши у нас саджанці ліан, ви отримаєте здорові, життєздатні рослини, які в короткі терміни після висадки будуть радувати своєю чарівністю.