Історія заволжя, сучасність, пам`ятки

Федеральний округ: Приволзький
регіон: Нижегородська область
Телефонний код: +7 83161
Різниця з Москвою: немає
координати: 56 ° 38`25 “північної шіроти- 43 ° 23`40” східної довготи
Чисельність населення: 39 536
Рік заснування: 1950

Нижегородська область дуже багата невеликими містами, які мають славне минуле. При цьому вони аж ніяк не всі давні і їх історія не йде корінням сивої давнини. Одним з таких міст є Заволжя.

Місто, чия назва іноді плутають з лісовими просторами по ту сторону Волги, зовсім юний по мірках віку міст: йому всього 49 років.

Втім, ми трохи лукавим: насправді, на місці цього міста раніше було село Пестово. Тутешні місця були заселені порівняно давно, разом з основою Городця, але якщо вести розмову про сучасність, то варто взяти за точку відліку саме середину XX століття.

Корінний переворот в житті цього місця стався в кінці 1940-х років, коли було прийнято рішення про будівництво на Волзі у Городця гідроелектростанції (нині – Нижегородської ГЕС). Всього за три роки складний інженерний проект був реалізований, а Пестово стало робочим селищем.

В силу того, що виникла потреба в забезпеченні і технічної підтримки ГЕС, в Пестово стали будувати необхідні підприємства та розвивати інфраструктуру (прокладена залізнична гілка з обласним центром).

А коли в місті відкрилися моторний завод і завод з виробництва гусеничний тягачів і ряд інших підприємств, чисельність селища стала стрімко зростати. У 1964 році селище отримало статус міста, і став називатися Заволжя.

У XXI столітті Заволжя зберігає за собою становище одного з провідних промислових центрів Нижегородської області.

Як і раніше працюють місцеві заводи-гіганти – моторний завод ЗМЗ, відкрилися нові сучасні заводи з виробництва автокомпонентів і скла. Для міста з населенням трохи більше 40 тисяч чоловік щільність підприємств досить значна. Хоча від цього місцеві жителі і страждають: місто не зовсім благополучний в екологічному плані.

Зате в силу географічного розташування Заволжя є містом-супутником Городця (або навпаки): з одного населеного пункту в інший можна потрапити просто переїхавши по дорозі, що йде по греблі Нижегородської ГЕС. У місто можна дістатися як на автобусі, так і на електричці з обласного центру. Якщо ж ви вирішили відвідати місто під час річкового круїзу по Волзі, то доведеться трохи попрацювати: навіть в місяці навігації пороми і теплоходи причалюють в Городці.

Не варто також вважати, що Заволжя похмурий, нудний місто робітників і трудяг: тут є на що подивитися, де погуляти і посидіти в компанії друзів. Крім того, в місті люблять спорт: тут є кілька великих спортивних споруд, існують професійні команди.

Нижегородська ГЕС

Найбільше інженерна споруда на Волзі в регіоні, завдяки появі якого, власне, і з`явилося місто Заволжя, є однією з головних його пам`яткою. Нижегородська ГЕС – найбільша станція на верхній і середній Волзі.

Довжина цієї гігантської греблі складає близько трьохсот метрів, і під час проїзду по ній відкривається приголомшливий вид на водні простори великої російської річки. Крім того, не будемо забувати, що настільки великий об`єкт сам по собі примітний і заслуговує на увагу з боку гостей міста.

Відзначимо, що сьогодні по Нижегородській ГЕС не проводять екскурсій (як це прийнято на подібних об`єктах в західних країнах).

Центральна частина міста

Відео: Чороон – Історія і сучасність

Оскільки місто будувався «практично з нуля» в середині XX століття на місці села, то новому великому промисловому центру не по чину було залишатися з дерев`яними будинками в центрі. Тому в період з 1947 по 1950 роки велася систематична забудова Заволжя за проектом Н. Шеломова в стилі модного тоді «сталінського ампіру», з урахуванням місцевих умов. До будівель, які побудовані в цьому стилі можна віднести:

• Ансамбль площі Леніна;
• Приміщення кінотеатру «Енергетик»;
• Будівля міської адміністрації;
• Палац культури;
• Будівля заволзького автомоторного технікуму.

Крім того, в міському ансамблі знайшлося місце для зразків російського класицизму.

Посередині площі, де перетинаються дороги з Городця, Іваново і Нижнього Новгорода встановлена пам`ятна стела-обеліск, на якій викарбувані назви організацій та імена будівельників Нижегородської ГЕС.

Церква Трійці Живоначальної

Сьогодні – це головне релігійна споруда в Заволжя. Церква була закладена в 1999 році, проте через складнощі з фінансуванням відкриття храму затягувалося. Золоті хрести були встановлені на куполах церкви в 2006 році, а в наступному році церква була освячена архієпископом Нижньогородського та Арзамаським.

Дошка пошани «Почесні громадяни міста Заволжя»

Вона була встановлена в місті в 2001 році, і на сьогоднішній день на ній знаходяться імена 22 заволжцев.

Відео: КРИМ.Малая частина історії

Пам`ятник Ю. Гагаріну

Оскільки місто Заволжя отримав статус незадовго до польоту легендарного космонавта, то жителі міста, дізнавшись про Гагарінському польоті вирішили встановити в своєму молодому місті пам`ятник Ю. Гагаріну.

Пам`ятник і сьогодні стоїть в центральному парку Заволжя, у самих центральних воріт. У цьому ж парку знаходиться дитяче містечко «Космодром», де всі атракціони і об`єкти виконані в стилі космічних елементів, щоб дітвора могла відчути себе завойовниками Всесвіту.

Куди поїхати зі Львова на один день? 11 ідей

Любиш Львів, але всі визначні місця відвідуєш по другому-третьому колу? Ми склали для тебе підбірку крутих локацій недалеко від культурної столиці. До всіх місць можна доїхати громадським транспортом та повернутися до Львова в той самий день. Вибирай, куди рушати: до старовинних замків, природних парків, реабілітаційного центру для ведмедів або на гастротур сусідніми затишними містечками.

Де? Міста Олесько, Підгірці, Золочів та Свірж
Як дістатися? Найпростіший варіант – на авто або в складі екскурсії. Громадським транспортом: від зупинки «Скейт-парк» автобусом № 805 в Олесько; від автостанції № 6 автобусом № 350 в Підгірці; автобусом № 750 в Золочів; від зупинки «вулиця Сихівська» автобусом № 747 у Свірж.
Цiна: Олеський Замок – 90 грн, Підгорецький – 60 грн, Золочівський – 90 грн. Щопонеділка замки-музеї зачинені.
Час у дорозі: 1,5 години.

Романтика, містика, історія, естетика та природа – усе це є в Золотій підкові. Це маршрут кращими замками Галичини: Підгорецьким, Олеським, Золочівським. Зараз це відділи Львівської національної галереї мистецтв. Якщо прокласти маршрут із замків на мапі, вийде підкова. Пропонуємо тобі доповнити її Свірзькою фортецею. Маршрут реально об’їхати за день на авто або в складі екскурсії.

Олеський замок. Найстаріший замок Львівщини вперше згадується в 1327 році. Тут живе привид на ім’я Каспер, але не доброзичливий малюк, а чеський чернець, Ян Каспер, який стрибнув у криницю на очах у паломників. У музеї є класна колекція старовинних дивин, а працівники музею з радістю розповідають захопливі історії про експонати тим, хто хоч трохи зацікавлений. У кипарисовій алеї можна відшукати скульптуру Адама і Єви.

Підгорецький замок. Це розкішний ренесансний палац XVII сторіччя, створений для бенкетів, феєрверків і пишних балів, на одному з яких бував Оноре де Бальзак. Багаті зали називали за темами або кольорами: золотий, лицарський, дзеркальний, китайський. На північ із палацу на десятки кілометрів простягається краєвид, особливо гарний у погідний день. Приділи час, щоби прогулятися французьким парком, знайти 700-річну липу й костел у стилі бароко, який помічають далеко не всі.

Золочівський замок. Замок XVII сторіччя з насиченою історією. Він служив фортецею, королівською резиденцією, панською садибою, навчальним закладом і навіть в’язницею. Тут є бивень мамонта і хрящ іхтіозавра, східний сад і Китайський палац, а також туалети тих часів, коли їхнє використання ще не було мейнстримом. Найзагадковіший артефакт – камені із зашифрованими написами XIV століття, які, можливо, залишили тамплієри.

Свірзький замок. Швидше це фортеця, хоча і витончена. За своє життя з XV століття вона пережила татарську навалу, облогу турками, пожежу і збереглася до наших днів, щоби стояти на пагорбі в компанії лише одного охоронця. Він, імовірніше, дозволить тобі подивитися на внутрішній двір. Приїжджай сюди, щоби влаштувати найромантичніший пікнік біля озера і прогулянку околицями – їжу візьми із собою. Усі чотири замки можна побачити у фільмі «Три мушкетери», а тут знімали фінальний епізод.

Як дістатися? Від зупинки «Зернова» автобусом № 277.
Час у дорозі: 1 година.

Затишна Жовква – «ідеальне місто». Саме за цією концепцією будували міста в період Відродження.

Майже всі пам’ятки міста – навколо Вічевої площі: Жовківський замок 1594 року, храм XVII століття з одним із найгарніших ренесансних порталів України та Польщі, ратуша. А ще тут є оборонна синагога. Уперше чуєш таку назву? Не дивуйся, це дійсно культова споруда – вишукана будова з дахом для артилерії. Опівдні з ратуші лунає уривок із Гімну України, а щогодини – старовинний «хейнал» (сигнал точного часу).

У центрі можна випити кави, поспостерігати за міським життям, насолодитися архітектурою – будівлями з аркадами, симпатичними віконницями магазинів, ніби зроблених для гобітів. А за Звіринецькою брамою є квартал із гарними особняками.

Де? Село Жорниська.
Як дістатися? Автобусом № 303 від зупинки «Вулиця Лупшинського», звідти 20 хвилин пішки.
Цiна: 70 грн – самостійна прогулянка, ще 25 грн за екскурсію в групі, 500 – ексклюзивний тур.
Час у дорозі: 1 година.

Якщо хочеш отримати дозу милоти, вирушай до ведмедиків. Це не сумнівний зоопарк, а притулок та справжній реабілітаційний центр для бурих ведмедів. Відвідуючи Домажир, ти не тільки класно проведеш час, а й допоможеш клишоногим зі цькувальних станцій, пересувних зоопарків, цирків, готелів і ресторанів. Деякі ведмедики полюбляють спілкуватися, посміхаються відвідувачам, деякі, нажаль, перебувають у важкому психологічному стані.

У заповіднику багато розваг для дітей – мотузковий парк, майданчик, кафе. У сувенірній крамниці є керамічні вироби львівських майстринь, яворівські іграшки та інші дрібниці. Взимку центр зачинений для відвідувачів – адже ведмедики, як і деякі люди, вкладаються спати в барлоги.

Де? Село Урич.
Як дістатися? Краще – на авто або в складі екскурсії. З Привокзального ринку можна доїхати автобусом до Східниці. Звідти – 7 км пішки або на таксі.
Цiна: вхід – 65 грн, екскурсія – 100 грн, проєкт Тустань VR – 60 грн.
Час у дорозі: 3,5 години.

Якщо місця сили існують, Тустань – одне з них. Ритуали мольфарів і відьом, загадкові петрогліфи залізного віку, казкові 50-метрові скелі серед лісу й гір. Тут поєднали історію та сучасність. У безплатному застосунку Tustan AR можна оглянути місцевість у доповненій реальності й побачити реконструкцію 80-метрової дерев’яної фортеці на скелях. Справжню реконструкцію робити не будуть, інакше загубляться давні сліди, пази і вируби в стінах, що збереглися із Середніх Віків. Можна навіть віртуально політати над фортецею на дельтаплані!

Село Урич, у якому розташована Тустань – бойківське село, де збереглися автентичні зрубні хати. У центрі локальної історії «Хата в Глубокім» можеш побачити, як жили типові галичани. А на щорічному фестивалі «Ту Стань!» збираються поціновувачі Середньовіччя й реконструкцій лицарських турнірів.

Де? Село Підкамінь
Як дістатися? Автобусом № 799 від зупинки «Скейт-парк»
Час у дорозі: 3 години.

Найдавніша атракція Львівщини – самотній камінь заввишки 16 метрів. Складається враження, ніби його сюди хтось поставив, адже поруч немає ні гір, ні кам’янистих насипів. Припускають, що це залишок коралових рифів Сарматського моря, тобто каменю приблизно 11 мільйонів років.

На вершині Чортового каменя кілька порожніх ям-могил, а поруч із ним – поховання XVII століття. Це ідеальне місце для проведення ритуалів, чим тут і займалися стародавні язичники. А ти можеш влаштувати пікнік і насолодитися природою. Зовсім поруч є природні печери, які в середні століття ченці використовували як келії. А в селі над каменем – гарний Домініканський монастир XVII століття.

Де? Недалеко від міста Миколаїв.
Як дістатися? Від автовокзалу автобусами № 532, № 536, № 555 до Миколаєва. За кар’єром потрібно потрапити до лісу, там є вказівники, йти пішки орієнтовно 1 годину. Точні координати – 49°30’15.75”N, 24°0’0.77”E.
Час у дорозі: 2 години.

Тут під час прогулянки лісом можна раптово знайти фантастичні кістки гіганта. Ці «кістки» – трирівневий грот, у якому знаходили притулок істоти з різних епох. Перший рівень – колони, що нагадують чи то скелети величезних звірів, чи то скам’яніле коріння дерев. Вони служили підземними норами для древніх ракоподібних. Далі – два «житлові» поверхи, де 45,5 тисячі років тому неандертальські родини зимували, гріючись біля багать. Це друге знайдене поселення неандертальців в Україні. З печер відкривається чудовий краєвид на каньйон та скелі. А якщо під час прогулянки в лісі не галасувати, можна побачити козуль.

Де? Біля села Кам’янка.
Як дістатися? Не доїжджаючи до Сколе вийти в селі Дубина, звідти пішки 1,5 години.
Цiна: 30 грн.
Час у дорозі: 3 години.

Сколівські Бескиди – природний парк, який можна досліджувати роками. Пропонуємо тобі два цікавих простих маршрути.

Гора Парашка. Це найвища гора Львівської області – 1271 метра. У безхмарну погоду її видно з Високого замку у Львові. Маршрут підійде для новачків, а сходження з міста Сколе займе не довше 4 годин (спуск тією ж дорогою займе на годину менше). Можна спуститися й іншою дорогою, щоби побачити велику річку і відпочити біля водоспаду Гуркало. Цей маршрут підходить, якщо ти відчуваєш себе впевнено в горах. Навесні річку доведеться переходити вбрід. Наприкінці літа схили усіяні чорницею та брусницею, і це може стати великою перешкодою для сходження!

Водоспад Кам’янка.. Це легка двогодинна прогулянка в лісовій тіні. Тут є два водоспади – Кам’янка, заввишки 6 метрів, і Верхньокам’янський, а ще мертве озеро Журавлине і джерело живої води типу «Нафтуся». Сірководень робить озеро мертвим для рибок та іншої живності, і живим – для пиття. Якщо залишаться сили, прогуляйся до гори Ключ.

Яворівський національний парк

Де? Стежка Франка – село Лелехівка, «Крехівський» – біля Крехівського монастиря.
Як дістатися? У Лелехівку – від привокзального ринку автобусом № 177. У Крехів – від зупинки «Скейт-парк» автобусом № 295. У центр «Оселя Розточчя» – на авто із села Дубровиця за вказівниками. Краще зателефонувати заздалегідь: +380967141854.
Час у дорозі: 1 година.

Сім тисяч гектарів лісу, чистого повітря, сотні птахів, тварин і комашок, яких можна звіряти за Червоною книгою України. Тут можна розслабитися в одній із зон відпочинку: купатися, рибалити, влаштовувати пікніки або збирати гриби в сезон. Для активного відпочинку вибирай один із шести екологічних маршрутів. Радимо почати з «Крехівського» або «Стежки Франка». На останньому, наприклад, знайдеш трьохсотлітній дуб, Білу Скелю, каскад чорних озер і казковий будиночок на узліссі.

У центрі «Оселя Розточчя» розводять нащадків диких коней тарпанів. Обов’язково спробуй Яворівський пиріг із гречкою та бульбою. Перш ніж їхати, визначся, куди саме хочеш потрапити – від цього залежить, як добиратися.

Як дістатися? Як дістатися? Автобусом із центрального вокзалу або потягом. Розклад тут тут.
Час у дорозі: 2,5 2,5 години.

У різний час місто називалося Станіславів, Станіслав, а з 1962 року – Івано-Франківськ. Місцеві жителі мило називають його «Франик». Тут є пам’ятник яйцю, шоломоподібний купол Ратуші, унікальний для Європи, пішохідна «Стометрівка» завдовжки 450 метрів і найстаріша лазня України «Нептун».

Для поїздки в затишний Франик є дві основні причини: прогулянки та їжа. Від пішохідного центру починається квест із вуличок і двориків: тут ховаються залишки бастіону з галереєю, бутиками та рестораном, непримітний склад із галереєю сучасного мистецтва, художній музей всередині костелу, десятки металевих скульптур із ковальських фестивалів.

Коли зголоднієш, тебе чекає гастротур десятками закладів, а ціни після Львова приємно здивують. Буквально кожен мешканець відправить тебе в бар «Десятка». Якщо ти фанат(-ка) Marvel і DC, то в Comics Cafe є напої з іменами героїв всесвітів, а біля центрального майдану – Культова «Пиріжкова» з 1967 року. Небанальні сувеніри можна привезти з магазину при Urban Space 100. Усі подробиці – у нашому окремому гайді.

Як дістатися? Потягом від центрального залізничного вокзалу або автобусом від автовокзалу.
Час у дорозі: 2,5 години.

«Файне місто» – так називають Тернопіль з 1994 року після виходу пісні Братів Гадюкіних. Життя містечка обертається навколо величезного штучного озера. Можна покататися на теплоході всього за 25 грн, потім прогулятися набережною, повної рибалок і обійти навколо всі парки. Не дивуйся, якщо відразу не вгадаєш найстарішу будівлю міста – Тернопільський Замок 1540 року. Так, ось ця звичайна споруда і є замок. Але не розчаровуйся, у центрі міста багато гарного: костели, площі, фонтани, пам’ятник невидимці. А якщо знайдеш скульптуру самотньої жінки на лавочці, знай: співрозмовниця в неї теж була, але її хтось поцупив. Не пропусти найзатишнішу вуличку Валову й музейну ресторацію «Старий Млин», на яку наче надихнув сам Гауді. Середній чек у місті 100–150 грн. Щосуботи RunDay Ternopil влаштовує безплатні пробіжки набережною.

Як дістатися? Автобусом від Приміського вокзалу або потягом, розклад тут.
Час у дорозі: 2,5 години.

Місто ковбаси, білого й чорного золота. Біле золото – сіль, якою тут торгують з XI століття. Новий брендинг міста так і каже: «У ньому вся сіль». Вона тут всюди: у солеварні, технології якої не змінювалися з 1250 року, у сувенірних магазинах, навіть у ласощах: у кафе «Кавун» пригощають кавою із сіллю й солоним тортом.

Чорне золото – нафта, яку тут активно видобували ще якихось сто років тому. Ця епоха залишила по собі багато розкішних особняків. Тут є трьохсотрічна дерев’яна церква, збудована без єдиного цвяха, готичний костел, ніби з Брюгге, гарна ратуша. Але не старовинами єдиними: у центрі встановили селфі-зони та сучасні артоб’єкти, як то телефонну ретро-будку й маленькі мозаїки у стилі pixel-art. У якості сувеніра можна привезти ту саму дрогобицьку ковбасу.

Аби не пропустити нові тексти Go to Ukraine, підписуйся на наш красивий інстаграм – там ще більше фото та ідей для мандрівок Україною.

Текст и фото – Маргарита Моря , Yuriy Buriak, depositphotos.com. Фото на главной: murmurash