Як примусити курей нестись узимку

В Україні практично в кожному приватному господарстві чи на будь-якій присадибній ділянці можна побачити (а нерідко й почути) свійську птицю. Вранішній спів півня та обурене ґелґотання гусей сприймаються як невід’ємна частина нашого сільського колориту.

Птахів утримують з різними намірами. Хтось вирощує їх на м’ясо, хтось бажає постійно мати свіжі яйця, а для когось декоративні форми пернатих є окрасою двору.

Найпопулярнішою птицею в сільських домогосподарствах та й для багатьох власників присадибних ділянок є кури. Саме про них і поговоримо.

Більшість людей, що утримують і розводять свійську птицю, зокрема й курей, зазвичай цікавляться двома головними питаннями:

– як примусити курей нестись узимку?

– як виро щу вати курчат , щоб вони швидко набирали вагу й не гинули в ранньому віці?

З наближенням весни друга тема стає дедалі актуальнішою, але оскільки зараз ми очікуємо на зимові холоди, зупинимось на розгляді першого питання.

Підняти проблему яєчної продуктивності курей узимку просять багато наших читачів, звернувшись до мене зі схожими питаннями на форумі.

Кілька років тому розведення свійської птиці вважалось досить рентабельним заняттям, але нині, за сучасних цін на корми, електроенергію та ветеринарні препарати, економічні акценти сильно змістилися. Втім, зараз ми не зачіпатимемо тему підрахунку вигоди, а поговоримо про несучок. Точніше про те, які саме заходи потрібно впровадити, щоб створити курям умови для максимального зростання їхньої продуктивності.

На яєчну продуктивність курей впливають безліч чинників, але умовно можна виділити три основні:

порода курей, їх вік, фізіологічний стан;

Якщо ви прагнете отримувати максимально можливу кількість яєць від своєї міні-птахоферми, насамперед слід цілеспрямовано вибрати курей яєчної породи або їх помісі, гібриди, кроси.

Помісі навіть мають ряд переваг, оскільки в них міцніше здоров’я і стійкіший імунітет, на відміну від їх чистопородних батьків, тому адаптаційні здатності до умов довкілля в таких птахів розвинені краще.

Переваги курей яєчних порід

По-перше, одна несучка яєчної породи здатна забезпечувати понад 250 яєць за рік! На жаль, м’ясні або комбіновані породи, зокрема й безпородні кури, за однакових умов дадуть у кращому разі половину від цієї кількості.

Серед курей спеціалізованих яєчних порід є декілька основних, що були виведені селекціонерами доволі давно (леггорн, андалузька, анкона, брекель, італійська куріпчаста тощо), а також чимало створених від них сучасних порід і кросів (ломан браун, х ай-лайн , х айсекс , родоніт та багато інших).

У своїй практиці мені доводилось утримувати курей породи ломан браун, але потім я перейшов на леггорнів. Ці курочки менш вибагливі, добре несуться, яйця в них білі та великі. Леггорни досить рухливі, вони придатні як для кліткового утримання, так і для вирощування в звичайному курнику.

Максимальної яєчної продуктивності несучки досягають протягом першого року життя (максимум – 1,5 року), тому на птахофабриках їх більше року не утримують.

У приватному підсобному господарстві, де умови життя для курей комфортніші, їх доцільно утримувати до двох років.

У старшому віці процес линяння у несучок триває довше, вони починають гірше нестись і легше вражаються різними захворюваннями.

Яку саме породу обрати – це також залежить від ваших естетичних переваг. Наприклад, кури яєчного кросу ломан браун мають спокійну вдачу, дуже активні й рухливі, абсолютно неконфліктні, майже не реагують на стресові ситуації. Оперення в курочок коричневе, а в півників – білого кольору. Кури породи анкона дуже самостійні та незалежні, полюбляють гуляти поза пташником. Їхнє пір’я має чорно-біле крапчасте забарвлення, а самі птахи вирізняються надзвичайною голосистістю. Леггорни вважаються найпоширенішою породою курей у світі. Здебільшого вони мають оперення білого кольору та темно-помаранчеве забарвлення очей. У півників гребінь листоподібний гребінь тримається вертикально, в курочок він дещо менший за розміром і звисає набік. Кожен з господарів обирає те, що йому до вподоби.

Утримувати несучок можна як у клітках, так і традиційно, у звичайному курнику з вигулом чи без нього. Вибір моделі догляду за птахами залежить від особливостей вашого господарства. Якщо курочок досить багато, а місця недостатньо, доцільно зупинитись на клітковому варіанті утримання. У цьому разі площа використовується набагато раціональніше. А якщо встановити клітки кількома ярусами, то місця економиться досить багато.

Курей у клітках має бути по три– чотири птахи на кожен квадратний метр площі підлоги. Така система утримання має багато технологічних переваг (яйця будуть завжди чистими, до того ж їх легко збирати, а ще дуже зручно напувати та годувати поголів’я, що міститься в клітках). Крім того, в таких умовах простіше створити необхідний мікроклімат, світловий режим тощо.

Проте цей спосіб утримання визнаний у світі негуманним, і багато країн вже відмовились від його використання.

Один з оптимальних спосіб розміщення курей – це облаштований капітальний курник (у моєму випадку зі шлакоблоків) з достатньою ділянкою перед ним для вигулу поголів’я. З настанням морозів курей на вигул я не випускаю, лише під час відлиги (за теплої сонячної погоди).

Усередині мого пташника розташована невелика пічка, за допомогою якої вдається утримувати температуру в межах +14…16ºС.

Дуже важливим фактором створення оптимального мікроклімату всередині курника є тривалість світлового дня та інтенсивність освітлення всередині приміщення. Великі вікна, спрямовані на південь, очікуваного ефекту мені не дали, тому я вирішив проблему з недостатнім освітленням шляхом встановлення штучних джерел світла – діодних ламп і реле часу. Завдяки цим пристроям пташник додатково освітлюється в зимовий час від 6:00 до 8:00 год. та від 16:00 до 20:00 год. (з 8:00 до 16:00 год. у приміщенні цілком вистачає сонячного світла).

Про те, що всередині курника завжди має бути чисто, сухо та без протягів, говорити, думаю, не варто. Це й так зрозуміло.

Під час прибирання всередині пташника слід звертати увагу на колір і консистенцію курячого посліду. У здорових птахів він щільний, темний, із білим нальотом і легко вимітається. Якщо послід рідкий, з домішкою неперетравленого корму, крові чи слизу, без білого нальоту або має коричневе забарвлення – це свідчить про захворювання органів системи травлення в курей, і в такому разі вам необхідно терміново звернути увагу на якість корму та модель харчування птиці.

Якщо ж у цьому разі кури стали ще й гірше нестися, втратили активність, апетит і виглядають пригніченими, то рекомендую додавати в питну воду препарат «Трисульфон» (з розрахунку 1 мл ліків на 1 л води). Напувати курочок цим розчином потрібно протягом 3 – 5 днів, залежно від стану їхнього здоров’я.

З метою профілактики захворювань курник двічі на рік (навесні та восени) необхідно пробілювати вапном і дезінфікувати.

Кілька порад щодо годування курей

Багато хто з власників курей годують свою птицю зерном, оскільки це й дешевше, і простіше. Так, це простіше, але при такому одноманітному годуванні раціон живлення птахів є неповноцінним і незбалансованим, що значно знижує яєчну продуктивність несучок. До речі, їх продуктивність може зменшуватись не лише внаслідок недогодовування, але й через перекорм також.

Як на мене, найбільш правильним рішенням є придбання готового повнораційного комбінованого курячого корму. Згодовувати його необхідно з суворим дотриманням вказаних виробником норм. Такий спосіб годування є правильним і доцільним з погляду зоотехніки та ветеринарії, проте економічно він не найвигідніший. Тому яйця, отримані від вирощених на такому комбікормі несучок, навряд чи забезпечать господарю рентабельність його діяльності.

Зазвичай власники курей чинять інакше. Те зерно, що вони мають, перемелюють на дерть (подрібнена зернова маса набагато легше й швидше перетравлюється птахами) і додають до неї спеціальну білково-вітамінну добавку для несучок у пропорції 1:4, після чого дуже ретельно перемішують. Такий корм майже відповідатиме всім необхідним нормативам якісного годування та буде відносно недорогим.

Можна придбати премікси промислового виробництва, які також є білково-вітамінними добавками, але вищої концентрації. Додавати їх потрібно (кількістю від 0,5 до 4%) також до подрібненого зерна.

Безумовно, премікси значно дешевші за вітамінні добавки, але використовують їх рідше через ускладнений процес змішування. Рівномірно розмішати 1 кг преміксів з 99 кг дерті в домашніх умовах – завдання непросте.

Більш детально дізнатись про раціон живлення курей можна тут.

Важливе значення в житті курей має вода. Вона впливає на рівень продуктивності птиці ніяк не менше за решту чинників. Тому я рекомендую напувати несучок злегка нагрітою водою, до якої доданий кормовий підкислювач (0,3 – 0,5 мл на 1 л води). Ця речовина не лише покращить травні процеси, але й стане профілактикою канібалізму в птахів.

– для того, щоб кури добре неслись узимку, температура в курнику не повинна бути нижчою за +14…16ºС;

– загальна тривалість природного та штучного освітлення всередині курника має складати близько 14 годин;

– забезпечити несучок повноцінним, збалансованим кормом і чистою, теплою питною водою;

– під час вибору породи надавайте перевагу птиці яєчного напрямку продуктивності.

І наостанок : курочок треба любити, із задоволенням доглядати за ними. Тоді буде й віддача. Наприклад, поголів’я зі 100 несучок у моєму пташнику забезпечує до 80 яєць на добу! Бажаю і вам досягти від своїх пернатих не менших успіхів!

Як підвищити яєчну продуктивність курей

Низька яєчна продуктивність курей у присадибних господарствах – явище досить поширене й, напевно, добре знайоме як початківцям, так і досвідченим птахівникам. На практиці нерідко трапляється так, що начебто і курей у присадибному курнику багато, і кормів витрачається досить, і гуляє поголів’я вільно цілий день, а яєць у гніздах налічується зовсім мало. Більшість власників, що опинилися в такій ситуації, одразу роблять підрахунки по «витратам » і « доходам», після чого переконуються в явній перевазі суми за першою статтею. Врешті господарі схиляються до думки, що вигідніше зовсім відмовитися від утримання курника, а на кошти, призначені для годування й обслуговування поголів’я, придбати готові яйця.

Низький показник несучості домашніх курей пов’язаний з багатьма причинами, які умовно можна поділити на дві великі групи. Перша об’єднує залежні від людини причини, що пов’язані з умовами годування та утримання. Друга – причини, що залежать від самого поголів’я, тобто від якісних характеристик курей. Хоча можливий і до смішного простий випадок. Наприклад, домашні курочки, які вільно гуляють по садибі, просто влаштували гніздо десь у недоступному або непомітному для господаря місці (на горищі, сіннику, в покинутій собачій будці, в заростях бур’янів на ділянці сусіда тощо), і несуться там, а господар їх яєць не знаходить.

До якісних характеристик поголів’я першочергово належать: порода курей, їх вік і фізіологічний стан (наприклад, період линьки, висиджування або вирощування потомства тощо). Максимальну яєчну продуктивність мають, зрозуміло, спеціалізовані кроси високопродуктивних яєчних порід. Кращими сучасними яєчними кросами вважаються наступні: Бірки-117 (продуктивність 345 яєць на рік), Борки колор (260 яєць на рік), Декалб білий (360 яєць на рік), Бєларусь 9-У (260 яєць на рік), Ломан Вайт (350 яєць на рік), Ломан Браун (280–300 яєць на рік), Старт Н-23 (280–300 яєць на рік), Хайсекс Вайт (300 яєць на рік), Хайсекс Браун (355 яєць на рік), Хай-Лайн W-36 (290 яєць на рік), Хай-Лайн Браун (330 яєць на рік), Хай-Лайн Сільвер Браун (330–350 яєць на рік), Шейвер Уайт (350 яєць на рік), Бованс-З олота лінія (332 яйця на рік), Домінант 102 (315 яєць на рік), Іза Браун (320 яєць на рік), Прогрес (260 яєць на рік), Тетра-СЛ (305 яєць на рік).

Усім кросам властивий значний розмір яєць (60–64 г) і порівняно низький рівень споживання корму (120–180 г/день). Самі курочки досить дрібні, їхня вага зазвичай не превищує 1,8 кг, півні дещо більші – близько 2–2,5 кг. Колір яєчної шкаралупи може бути білим або коричневим з різними відтінками. У більшості випадків він збігається з забарвленням оперення представників кросу.

Як бачимо, це дуже високопродуктивна птиця. Зазвичай вищезгадані кроси утримуються на великих промислових птахофабриках. Від такого поголів’я отримують основну частину товарних яєць, які продаються на наших ринках і в супермаркетах. Але є й зворотна сторона медалі: спеціалізовані кроси дуже вимогливі до якості кормів та умов утримання, тому весь свій генетично закладений продуктивний потенціал в реаліях присадибного курника вони не можуть проявити повною мірою і часто поступаються за своєю несучістю курам яєчних і навіть комбінованих порід. Тому спеціалізовані кроси підійдуть не для будь-якого підсобного господарства. Крім того, слід враховувати, що ці птахи мають порівняно слабке здоров’я (вони спеціально відселекціоновані таким чином, щоб усі сили організму були спрямовані на максимальну цільову продуктивність), і у віці старше року можуть інфікуватися різними захворюваннями частіше, ніж безпородна птиця або представники батьківських яєчних порід.

До найрозповсюдженіших курячих яєчних порід належать: Леггорн (300 яєць на рік), Мінорка (до 200 яєць на рік), Пушкінська смугасто-строката (до 200 яєць на рік), Нью-Гемпшир (180–200 яєць на рік), Російська біла (220–240 яєць на рік), Харко (200–230 яєць на рік), Брекель (до 210 яєць на рік), Італійська куріпчаста (180–240 яєць на рік) та інші.

Майже всім яєчним породам для максимального прояву своїх продуктивних можливостей необхідне якісне, збалансоване годування та сприятливі умови утримання. Але існують й інші породи яєчного напрямку продуктивності. Хоча вони дещо менш продуктивні, та водночас не такі примхливі щодо догляду та годування. Серед них Українська вушанка, яка дає 150–170 яєць за рік на звичайних кормах, має міцне здоров’я й сильний інстинкт висиджування. Ця порода дуже добре підходить для утримання в присадибному господарстві. Порода Московська чорна може знести до 210 яєць у рік, при цьому її представники краще за інших пристосовані до холодного клімату з довгими сніжними зимами. Андалузька й Орловська породи за рік можуть дати до 160 яєць, вони не надто вимогливі до якісного складу корму і, завдяки своєму красивому оперенню, стануть прикрасою будь-якого подвір’я. Кури породи Анкона, крім красивого оперення і несучості 180–200 яєць на рік, відрізняються дуже міцним здоров’ям та високою виживаністю молодняка.

Крім яєчних порід хороші результати можна отримати від утримання курей комбінованого напряму продуктивності. Окрім високої несучості такі курки мають ще й відносно великі м’ясні тушки. Це матиме чимале значення, коли з віком їх яєчна продуктивність знизиться. Хороші м’ясні характеристики властиві й півням цих порід. Жива маса курки становить у середньому до 3 кг, а півнів – понад 3,5 кг. Для присадибного господарства породи подвійного напряму продуктивності є навіть переважаючими. До них належать Геркулес (210 –230 яєць на рік), Род-Айленд (170 – 200 яєць на рік), Кучинська ювілейна (160–180 яєць на рік), Полтавська глиниста (140–160 яєць на рік) та інші.

Яєчна продуктивність курей значно залежить від віку несучок. Найвищий показник демонструють кури віком від 6–7 місяців до 1 року. Молоді несучки в цей період мають найбільші, ще не розтрачені резерви організму, які дозволяють їм реалізувати свій продуктивний потенціал повною мірою. У старшому віці ці резерви зазвичай вичерпуються, особливо це стосується високопродуктивної птиці. Внаслідок цього кількість яєць зменшується, а витрата корму зберігається майже на тому ж рівні. Врешті, подібна ситуація збільшує собівартість і знижує рентабельність одержуваної продукції.

Величезний вплив на яєчну продуктивність несучок має їх фізіологічний стан і стан здоров’я. Тільки здорова птиця може повноцінно нестися. Виснаження організму курки різної етіології, інфекційні захворювання й зараженість паразитами здатні не лише істотно знизити несучість, але й стати причиною повного припинення яйцекладки. Також кури перестають нестися під час линяння, в період насиджування та вирощування курчат. Це природні причини, які не є патологією, тому якось боротися з ними – марна справа.

Линяння – це процес зміни пір’яного покриву, який у молодого поголів’я відбувається майже постійно, відповідно до їх віку, а у дорослих несучок – двічі на рік, навесні та восени. Зниження або припинення яйцекладки відбувається через те, що зміна пір’я вже сама по собі є великим навантаженням на організм, яка вимагає значних витрат білка й мінеральних речовин. І щоб якось це навантаження зменшити, курка скорочує інші, не першочергові функції свого організму – припиняє нести яйця. Молоді, здорові й добре вгодовані кури линяють і відновлюють яєчну продуктивність швидше, ніж старі, виснажені й ослаблені хворобами або уражені паразитами.

Інстинкт насиджування властивий не усім несучкам. Внаслідок тривалої, цілеспрямованої селекції більшість представниць порід яєчного напрямку та їх помісей повністю від нього позбулася. Але в курей м’ясного та подвійного напряму продуктивності, а також у безпородного поголів’я прагнення висиджувати яйця може бути дуже сильним. І, як наслідок, такі несучки протягом 2–3 місяців не несуться.

Кількість знесених вашими курми яєць, крім їх породи, віку та фізіологічного періоду, залежить ще й від пори року. У весняно-літній сезон і в першій половині осені представники будь-якої породи курей несуться краще, ніж пізно восени й узимку. Це явище пояснюється природними причинами. Холодної пори року скорочується довжина світлового дня, а температура навколишнього середовища значно знижується. Крім того, змінюється склад раціону. Всі перераховані фактори спричиняють певні зміни в роботі ендокринної системи та в обміні речовин у птахів.

Еволюційно так склалося, що період розмноження у більшості пернатих припадає на теплу пору року, коли вирощування пташенят є простішою й безпечнішою справою. Це цілком раціональне пристосування. Не потрібно забувати, що яйцекладка є частиною саме процесу розмноження, а не суто цінною господарською характеристикою. Але курячі яйця людям потрібні постійно, незалежно від сезону. Тому, якщо штучно регулювати параметри мікроклімату в пташнику й забезпечити несучок повноцінним годуванням, можна зменшити сезонні коливання рівня їх яєчної продуктивності.

Годування – один з найбільш дієвих важелів впливу на рівень продуктивності будь-яких сільськогосподарських тварин. Кури тут теж не виняток. Вони погано несуться при неправильному або недостатньому годуванні. Головне завдання годування – забезпечити птахів достатньою кількістю енергії та поживних речовин для повноцінного функціонування їх організму, а також достатньою енергією й «сировиною» для створення продукції.

Найпростіший спосіб повністю забезпечити куряче поголів’я всім необхідним – це скористатись готовим комбікормом, призначеним конкретно для яєчних порід курей, від виробника якісної продукції. Причому, корм не обов’язково має бути дуже дорогим або належати відомому бренду. Так, наприклад, я довгий час користувався маловідомою продукцією «Nutristar», яку вперше купив зовсім випадково. І результати (на моє здивування) виявились цілком задовільними, оскільки майже не відрізнялись від тих, які я отримав внаслідок використання усіма визнаної торгової марки «Purina».

Давати готовий комбікорм потрібно нормовано, а не «скільки з’їдять», бо надмірне годування призводить до ожиріння поголів’я, а це так само знижує яєчну продуктивність, як і недокорм. Орієнтовні витрати сухого корму на одну несучку становлять від 120 до 180 г на добу. Точніший показник вказується виробником в інструкції до застосування. Добова норма корму залежить від рівня продуктивності та живої маси курей. Зазвичай несучкам з середньою живою масою 1,8 кг потрібно 120–130 г корму на добу; вагою 2 кг: 130–140 г, 2,5 кг: 160–180 г.

Інший спосіб якісно нагодувати поголів’я – це приготувати комбікорм самому, для чого використовувати подрібнене зерно різних фуражних культур і БВМД, або спеціальний премікс для несучок. Але для успішного приготування комбікорму з аналогічними заводським характеристиками буде потрібен хороший кормовий змішувач (або хоча б бетономішалка) і деякі знання в області зоотехніки.

Премікс додається до зернової суміші в кількості від 0,5% до 4%, білково-вітамінно-мінеральна добавка – в кількості від 20% до 25%. Якщо ви самостійно вирощуєте зернові, то з точки зору економічної доцільності цей спосіб себе виправдовує. Якщо ж зерно куповане, а обладнання й відповідної кваліфікації поки що немає, то розумніше буде купити готовий комбікорм і не експериментувати.

Згодовувати комбінований корм можна як сухим, так і зволоженим. Комбікорм заводського чи домашнього приготування, призначений для сухого згодовування, добре зберігається та зручний для застосування в автоматичних годівницях різного типу. В разі годування змоченим комбікормом, розрахунок добової норми проводиться без урахування ваги води, потрібної для його замішування.

Крім сухих або вологих комбінованих кормів, курей можна годувати мішанками з подрібненого зерна, шроту, макухи, з використанням коренеплодів, овочів, кісткового, м’ясо-кісткового, рибного борошна й зелених кормів. Головна перевага цього способу годування в тому, що можна повною мірою використовувати всю городню продукцію. Але водночас клопоту з приготування корму буде значно більше, і максимальної яєчної продуктивності досягти, швидше за все, не вдасться.

Орієнтовний раціон для 1 несучки при годуванні мішанками може бути таким: подрібнена пшениця 25–30 г, дроблена кукурудза 20 г, молотий ячмінь 30–35 г, шрот 10 г, висівки 5 г, натерті на тертушці з великими отворами або кормовому подрібнювачі коренеплоди чи інші овочі 20–25 г, дрібно рублений зелений корм 25–35 г, черепашки 2,5 г, крейда 2 г, м’ясокісткове борошно 5–7 г (під час линяння 10–12 г). Усі інгредієнти змішуються й розводяться водою до стану пасти. За необхідності до мішанки зручно додавати вітамінні й різні лікувальні препарати (антибіотики, протипаразитарні засоби тощо).

Готувати мішанку можна як на холодній воді, так і запарювати корм окропом. Гаряча вода частково знезаразить корм, зробить його легким для перетравлювання та більш доступним для організму курей. У цьому випадку запарювати рекомендується тільки концентрати. А овочі, зелень, м’ясо-кісткове чи рибне борошно, а також ветеринарні препарати додавати в охололу кашу, щоб уникнути руйнівного впливу температури на їх склад.

До недоліків годування мішанками належить їх схильність до відносно швидкого прокисання і пліснявіння, особливо жаркої пори року. Нез’їдені за день залишки корму доводиться щоразу викидати, щоб виключити ризик отруєння і розвиток розладів травної системи. А це призводить до перевитрати зерна та інших складових компонентів мішанки.

Годування виключно зерном або сумішшю різних видів зерна набагато простіше, та забезпечити максимально можливу продуктивність несучок воно не може. Якщо ви все ж вирішили застосовувати саме таке годування, то пропорції різних видів зернових можуть бути такими: ячмень – близько 40–50%, пшениця – 30–40%, кукурудза – 10–20%, овес – 10%.

Згодовування зерна бобових культур без його попередньої термічної обробки, екструдування або мікронізації не тільки не буде корисним, але й завдасть шкоди здоров’ю птиці через присутність у ньому особливих речовин, які нейтралізують дію травних ферментів. Внаслідок цього порушаться процеси розщеплення поживних речовин, які містяться в кормі, що врешті призведе до розладів травлення. Поживні речовини, що знаходяться в необробленому бобовому зерні й кормі, з’їденому разом з ним, проходять по шлунково-кишковому тракту курей транзитом, не приносячи користі їхньому організму. Термічна обробка, мікронізація й еструдування бобового зерна руйнують речовини-інгібітори травних ферментів, що містяться в ньому, і роблять його поживні речовини доступними для травної системи.

Велике значення для підтримання високої яєчної продуктивності мають умови утримання та забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату в курнику. Утримувати курей-несучок можна на підлозі або в кліткових батареях. У разі утримання в клітках, на обмеженій площі курника можна розмістити набагато більше поголів’я, ніж при утриманні птиці на підлозі. Кліткове або підлогове утримання курей в закритому приміщенні не потребує облаштування вигульної ділянки, тому в таких умовах буде набагато простіше регулювати довжину світлового дня й інші показники мікроклімату, а також захистити поголів’я пташника від хижаків і хвороб. Все залежить від людини й технічних можливостей.

Якщо ж кури утримуються в курнику з просторим вигулом або у дворі, вони мають можливість вільно гуляти по ділянці, самостійно знаходити зелений корм і комах, що добре позначається на загальному стані їхнього здоров’я, покращує якість яєць і знижує витрати корму. Але в цьому випадку буде складно продовжити світловий день і стимулювати яйцекладку в зимовий час. Багато що залежить від погоди й інших природних факторів.

Кожнен з цих способів має свої переваги й недоліки. Але за будь-якої системи утримання курник має бути світлим, теплим, добре провітрюватись і без протягів. Щоб кури добре неслися, нам потрібно створити їм комфортні умови навколишнього штучного середовища, як би «обдурити» їх організм, переконати, що зараз весняно-літній період (незалежно від того, який час року в дійсності) і, отже, потрібно нести яйця, оскільки це пора розмноження.

Таку впевненість ми можемо створити за допомогою трьох факторів: довжини світлового часу не менше 12, а краще 14–16 годин на добу, температури повітря (на рівні підлоги!) близько +18…23°С та напування птахів теплою водою. Тривалий світловий день вплває на ендокринну систему курей, яка через гормони стимулює роботу яєчників. Улітку природного освітлення цілком вистачає, а в осінньо-зимовий період день можна продовжити за допомогою штучного освітлення, яке повинно здійснюватися (обов’язково!) в один і той же час, з інтенсивністю близько 25–30 Лк. (Якщо використовувати лампи розжарення, то це 12 Вт на 1 квадратний метр, за умови, що лампа розташована на висоті 2 м від підлоги).

Це легко можна реалізувати в разі кліткового утримання птиці або утримання на підлозі в закритому приміщенні. Якщо поголів’я розташовується в курнику з вигулом або має вільний вигул на ділянці, доцільно організувати штучне освітлення в ранкові години, до світанку. Безперервно протягом року продовжувати довжину світлого часу доби за допомогою штучного освітлення не можна. Один раз на рік тривалість дня все-таки доведеться скоротити, щоб дати можливість птахам спокійно пройти період линяння. Якщо цього не робити, то їх несучість поступово буде знижуватися, а линька все одно настане, лише розтягнеться в часі. І це негативно позначиться на загальному стані здоров’я поголів’я, а також на рівні його яєчної продуктивності.

Крім вказаних основних параметрів важливими є й інші: вологість повітря в приміщенні в межах 60–75%; вентиляція літнього часу має сановити 4–7 кубічних метрів за годину на кожний кілограм живої ваги курей в курятнику, а взимку – 0,7–1 кубічний метр. Такий повітрообмін і вологість можна забезпечити за допомогою вентиляційного обладнання.

Раз на два-три дні курник потрібно добре вичищати та замінювати підстилку на свіжу. Для знезараження й профілактики виникнення інфекційних і паразитарних захворювань, раз на десять днів потрібно білити приміщення всередині вапном. Крім того, пташник слід вчасно ремонтувати, а за необхідності проводити в ньому дератизацію (знищення гризунів-шкідників) та дезінсекцію (знищення комах).

Підводячи підсумок, можна зробити наступний висновок: щоб кури в підсобному господарстві добре неслися, потрібно вибрати для утримання породу яєчного або подвійного напряму продуктивності, забезпечити поголів’я повноцінним, якісним харчуванням і теплою водою, а також в осінньо-зимовий час продовжувати світловий день (за рахунок використання штучного освітлення) до його природної тривалості весняно-літнього сезону.

Оскільки більшість курок несуться в першій половині дня, то в разі виникнення підозри, що ваші кури несуться не в курнику, їх краще не випускати з вольєра при курнику годин до 12–13.

Успішного вам птахівництва й високої продуктивності вашому птаству!

Поставити запитання з цієї теми та знайти на них відповіді можна на нашому форумі.