Як посадити ялівець звичайний – що потрібно обов’язково враховувати при посадці?

Автор: Ігор https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=22 Перша редакція: 20 жовтня 2022 Редактор: Олена Н. https://floristics.info/en/?option=com_contact&view=contact&id=21 🕒 4 хвилини 👀 14060 разів 💬 0 коментарів

Я з ранку до вечора зайнятий висаджуванням та пересаджуванням, і зараз настала черга пересаджувати мої улюблені ялівці.

Композиція з ялівцями

Я вам уже розповідав, як живцювати ялівці. Майже два роки тому я висадив у відкритий ґрунт кілька живців, і за цей час вони помітно підросли.

Розлогий ялівець, імовірно сорту Блю Чіп, з хвоєю злегка блакитнуватого відтінку – ґрунтопокривна рослина. А з обох боків від нього я посадив два ялівці скельні сорту Скайрокет, які височіють над поверхнею, як дві ракети.

Перед ялівцями ростуть троянди із зеленим листям. У них розпочалася друга хвиля цвітіння. А на передньому плані – квітуча лаванда та роговик. Тобто перший ряд рослин – сіро-зелений, трохи голубуватий, потім троянди із зеленим листям, а за ними сіро-блакитні ялівці.

Мої нові саджанці

В іншому місці я спробую створити за допомогою ялівців ще одну композицію. Я привіз із Криму колючий ялівець червоний з червоними шишкоягодами, який росте симпатичною ялинкою. Я поки що не поспішаю його висаджувати: у мене є сумніви щодо того, чи зможе він нормально перезимувати у ґрунті. Думаю потримати його ще рік у контейнері.

Другий саджанець – ялівець звичайний, теж колючий чагарник, але із синіми ягодами – привезений із Карпат. Один ялівець звичайний у мене вже росте, і сьогодні я маю намір висадити другий.

Друга композиція з ялівцями

Ялівці невибагливі, але мають деякі особливості, про які потрібно знати. На другій грядці вже висаджені вічнозелені кизильники висотою близько 50 см з яскравим, густим і дрібним темно-зеленим листям.

Росте тут також ялівець сорту Холгер – невисокий, сантиметрів 70-80 заввишки і приблизно півтора-два метри завширшки. Він утворює подушку блакитно-зеленого кольору, а кінчики його пагонів забарвлені в кремовий колір, який на яскравому сонці стає білим.

Приблизно за півтора метри від Холгера я й посаджу ялівець звичайний із зеленою хвоєю. Цей вид має форму конусовидної ялинки, висотою до 5 м. Щоб ялівці показали свої найкращі якості, саджати їх потрібно на сонці. Тоді вони ростуть рівними, хвоя у них щільна і яскрава. Особливо це актуально для рослин незвичайного забарвлення.

Висаджування ялівцю

Садити ялівець потрібно в глибоку яму, щоб коріння рослини розвивалося не в сторони, а в глибину. Незважаючи на те, що ялівці можуть обходитися без добрив, я збираюся додати в ґрунт для закладання котловану торф, компост і гідрогель, який акумулюватиме вологу і потім живитиме нею рослину.

Котлован я викопав глибиною приблизно 50-60 см. Висипав на дно пів відра компосту, додав до нього трохи ґрунту, вибраного з ями і добре змішав обидва компоненти. Потім додав до них трохи нейтрального торфу і знову перемішав.

Вважають, що хвойні рослини краще ростуть у кислих ґрунтах. Насправді кожен хвойник має свої вподобання. Тис ягідний і ялівець козацький, наприклад, люблять ґрунт лужної реакції. Тому перед посадкою потрібно вивчати інформацію про кожну рослину окремо.

Ялівець звичайний – адаптивна рослина, яка може зростати і на слабокислих, і на слаболужних ґрунтах, але найкраще цей різновид розвивається на нейтральних ґрунтах, тому я і додав у ґрунт торф нейтральної реакції.

Змішавши в ямі всі складові, я визначив, що до краю котловану залишилося вільне місце висотою 20-30 см. Тепер можна помістити в яму гідрогель. Зараз осінь, потім настане зима, а за нею – весна.

У ці три сезони вологи саджанцю буде достатньо, але ближче до літа, коли почнеться спека і посуха, коріння рослини досягне шару гідрогелю, і воно не страждатиме на яскравому сонці від зневоднення. Коли ж коріння заглибиться в земляну товщу, рослині вже не знадобляться ні поливи, ні добрива.

Поступово розподіливши в ямі 3 л набряклого гідрогелю, я прикрив його шаром звичайного ґрунту і встановив по центру котловану саджанець таким чином, щоб коренева шийка рослини не була під землею. Якщо її заглибити, вона почне гнити, і ялівець не приживеться. Саджанець трохи викривлений: мабуть, він тягнувся до світла. Тому я повернув його так, щоб світло падало на нього з протилежного боку. Через час саджанець має вирівнятися.

Завершив я заповнення котловану звичайним неродючим ґрунтом і відразу сформував навколо саджанця поливальну лунку, щоб рясно полити рослину після висаджування. Коли вода вбереться, я замульчую прикореневу ділянку хвоєю: коренева система у саджанця ще не дуже глибока, і не можна допустити, щоб вона взимку вимерзла.

Може здатися, що композиція в синьо-зелених тонах занадто монотонна, але я збираюся додати до першого плану композиції секретний компонент: рослину, про яку я вам розповім наступного разу.

Ялівець: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 18 лютого 2019 Перша редакція: 18 жовтня 2015 🕒 17 хвилин 👀 71106 разів 💬 2 коментарі

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за ялівцем
• Чагарник ялівець – опис
• Посадка ялівцю
  • Коли саджати ялівець
  • Саджанці ялівця
  • Як саджати ялівець
  • Як виростити ялівець
  • Обрізування ялівцю
  • Пересадка ялівцю
  • Шкідники і хвороби ялівцю
  • Вирощування ялівцю в Москві
  • Як розмножити ялівець
  • Розмноження ялівцю насінням
  • Розмноження ялівцю живцями
  • Розмноження ялівцю відсадками
  • Ялівець восени
  • Зимівля ялівцю
  • Ялівець звичайний (Juniperus communis)
  • Ялівець віргінський (Juniperus virginiana)
  • Ялівець горизонтальний, або розпростертий (Juniperus horizontalis)
  • Ялівець козацький (Juniperus sabina)
  • Ялівець китайський (Juniperus chinensis)
  • Ялівець скельний (Juniperus scopulorum)
  • Ялівець лускатий (Juniperus squamata)
  • Ялівець середній (Juniperus x media)
  • Лікувальні властивості ялівцю
  • Ялівець – протипокази
  • Коментарі

  Рослина ялівець (лат. Juniperus), або верес, або арча, належить до роду вічнозелених хвойних дерев або чагарників родини Кипарисові, численні представники якого поширені в північній півкулі від субтропічних гірських районів до Арктики. Латинська назва, збережена Карлом Ліннеєм за ялівцем у класифікації, згадується ще у творах римського поета Вергілія. Налічує рід ялівців на сьогодні близько 70 видів. Сланкі види ялівцю ростуть переважно в горах, а дерево ялівець заввишки до 15 м і навіть вище можна зустріти в лісах Центральної Азії та Америки, а також Середземномор’я. Ця рослина, що нагадує кипарис, росте від 600 до 3000 років.

  Там, де росте ялівець, напрочуд чисте повітря. В античному світі ялівець вважався найкращим засобом від зміїного укусу, на Русі з нього робили посуд, в якому молоко не скисає навіть у спекотний день. Шишкоягоди, корінь і ефірна олія ялівцю здавна використовувалися для виготовлення препаратів від усіляких хвороб. Мелені ягоди рослини затребувані в кулінарії в якості приправи до м’яса і для приготування супів, соусів, паштетів, маринадів і навіть лікерів.

  З деревини деяких видів ялівцю виготовляють різні вироби, у т.ч. олівці і тростини.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за ялівцем

  • Посадка: у квітні-травні або в жовтні.
  • Цвітіння: вирощується як декоративно-листяна рослина.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло, для деяких видів – легкий притінок.
  • Ґрунт: вологі, пухкі, піщані та вапняні ґрунти з pH 4,5-7,0.
  • Полив: тільки в сильну спеку та посуху. Витрата води – від 10 до 20 л на дорослу рослину.
  • Вологість повітря: в спекотний період бажано обприскувати рослину один раз на тиждень увечері.
  • Підживлення: навесні в пристовбурні кола закладають Нітроамофоску.
  • Обрізування: тільки при вирощуванні в якості живої огорожі. Ялівець дуже повільно зростає й погано відновлюється.
  • Розмноження: кущові й деревні форми – насінням і зеленими живцями, сланкі форми – відсадками.
  • Шкідники: попелиця, щитівки, павутинні кліщі, мінуючі молі.
  • Хвороби: іржа, шютте, альтернаріоз, нектріоз кори гілок, всихання гілок, біатореловий рак.

  Чагарник ялівець – опис

  Чагарник ялівець, який ми вирощуємо у своїх садах – кущі заввишки від 1 до 3 м, хоча іноді садівники воліють вирощувати деревоподібні форми рослини – висота ялівцю деревоподібного від 4 до 8, а іноді і до 12 м. Стебло прямостояче, гіллясте. Кора у молодих рослин червоно-коричнева, старий ялівець зазвичай має кору бурого відтінку. Листя ялівцю – голкоподібне або лускоподібне, зібране в кільця по кілька штук. Ялівець – дводомна рослина: запашні жіночі шишки з пряним солодкуватим смаком мають діаметр від 5 до 9 мм, овальну форму і зелене забарвлення. Чоловічі шишки виглядають як подовжені овальні колоски яскраво-жовтого кольору, розташовані в пазухах листків. У дозріваючих на другий рік шишкоягід, в яких міститься насіння ялівцю в кількості десяти, щільно зімкнуті м’ясисті лусочки.

  У культурі вирощують різні види цієї рослини, причому як у саду, так і в домашніх умовах. Дуже популярні бонсаї ялівцю.

  Посадка ялівцю

  Коли саджати ялівець

  Ялівець можна висаджувати у відкритий ґрунт навесні, у квітні або травні. Також припустима посадка ялівцю восени, у жовтні. Ялівець світлолюбний, хоча такий вид, як ялівець звичайний, витримує незначне затінення. До ґрунту рослина не вимоглива, але найкраще росте на вологих, пухких, піщаних і вапняних ґрунтах. Оптимальний для ялівцю водневий показник ґрунту – від 4,5 до 7 одиниць, залежно від виду і сорту рослини.

  Саджанці ялівця

  У відкритий ґрунт висаджують саджанці ялівцю, які досягли три-чотирирічного віку. Бажано купувати саджанці в розплідниках або садових центрах, які добре зарекомендували себе. Найкраще, якщо саджанець буде в контейнері об’ємом не більше 3-5 л – такі саджанці зазвичай швидко освоюються і рушають у ріст, тоді як посадка більших екземплярів вимагає певної вправності, та й приживаються вони набагато повільніше. При купівлі намагайтеся бути уважними, і якщо ви виявите на хвої ознаки будь-якого захворювання, краще відмовтеся від покупки. Дуже важливо під час посадки саджанця зберегти цілою земляну грудку на його корінні, інакше земля може розсипатися і травмувати кінчики коренів, рослина напевно довго хворітиме і, врешті-решт, може загинути. Саджанці з кореневою системою в контейнері можна саджати майже в будь-який час вегетаційного періоду, крім найспекотніших днів. Перед висадкою кореневу систему рослини опускають на 2 години в посудину з водою. Молоді рослини з відкритим корінням краще саджати навесні або в кінці літа в помірно вологу погоду, обробивши їхнє коріння перед посадкою корневіном або іншим стимулятором коренеутворення.

  Як саджати ялівець

  Великі форми рослини висаджують на відстані 1,5-2 м, більш дрібні кущі – за півметра один від одного. Глибина ями залежить від розміру земляної грудки саджанця – вона повинна бути у 2-3 рази більше кореневої системи висаджуваної рослини. Для невеликого саджанця буде достатньо ями 50х50х50 см. За два тижні до посадки на дно ями поміщають дренажний шар із битої цегли і піску шаром 15-20 см, а потім заповнюють яму на дві третини живильною земляною сумішшю, що складається з дернової глинистої землі, піску і торфу у співвідношенні 1:1:2, ретельно перемішаної з 200-300 г нітроамофоски. Для ялівцю віргінського в суміш потрібно додати піввідра компосту, а якщо ви саджаєте його в неродючий піщаний ґрунт, то непогано б додати стільки ж глини. Якщо ви висаджуєте ялівець козацький, то в ґрунтосуміш додають 200-300 г доломітового борошна. За два тижні, коли ґрунт осяде, здійснюється посадка ялівцю: в яму поміщають саджанець і засипають її ґрунтосумішшю такого ж складу, тільки без добрива. Якщо ваш саджанець великих розмірів, його коренева шийка після посадки повинна опинитися на 5-10 см вище рівня ділянки, а якщо саджанець невеликий, то коренева шийка повинна бути врівень із землею. Після посадки саджанець поливають, а коли вода вбереться в ґрунт, пристовбурну ділянку мульчують шаром торфу, тирси або трісок завтовшки 5-8 см.

  Догляд за ялівцем у саду

  Як виростити ялівець

  Вирощування ялівцю – справа неклопітка. Протягом вегетаційного періоду вам доведеться поливати його тільки в період сильної спеки, виливаючи по 10-20 л води під одну дорослу рослину. Однак за щотижневе обприскування листя у вечірній час рослина буде вам вдячна, особливо якщо ви вирощуєте в саду ялівець звичайний або китайський. Час від часу вам потрібно буде неглибоко розпушувати ґрунт у пристовбурному колі і видаляти з ділянки бур’яни, якщо вони з’являться. Що стосується підживлення, то в більшості випадків буде достатньо розсипати навесні по пристовбурному колу 30-40 г нітроамофоски, закласти її в ґрунт і після цього полити ділянку. Якщо ж на ділянці, де росте ялівець, занадто неродючий ґрунт, підживлюйте його таким чином весь сезон, але не частіше разу на місяць.

  Обрізування ялівцю

  Зазвичай ялівець обрізують тоді, коли з нього формують живопліт. В інших випадках ялівець у саду гарний своєю природною красою. Але якщо у вас виникло бажання надати кущеві ялівцю певної форми, будьте обережні, намагайтеся вивірити кожен рух, оскільки в разі вашої помилки через повільне зростання, яким відрізняються ялівці, відновлюватися ваш кущ буде дуже довго. Можливо, є сенс просто акуратно підрізати недбало розкинуті кінці гілок, зробити санітарне й обов’язкове проріджуюче обрізування і цим обмежитися?

  Пересадка ялівцю

  Трапляється, що через якийсь час ви раптом розумієте, що посадили рослину не там, де потрібно. Іноді розуміння цього приходить, коли саджанець уже став дорослою рослиною. Як бути? Пересадка будь-якої рослини – це як мінімум стрес для неї, а якщо йдеться про ялівці, то стрес гарантовано. Як здійснити пересадку і при цьому звести неприємні для рослини наслідки до мінімуму? Як заздалегідь підготувати до посадки ялівцю яму, ми вам вже розповіли, і яких розмірів має бути ця яма, ви теж уже знаєте. Тепер потрібно підготувати до пересадки сам кущ ялівцю. Навесні на відстані 30-40 см від стовбура або куща по колу гострою лопатою проріжте ґрунт на глибину багнета і тим самим відріжте периферичні молоді корінці від кореневої системи куща. До осені або майбутньої весни всередині відсіченої земляної грудки сформуються нові молоді корінці, і пересадка куща на нове місце пройде майже безболісно.

  Шкідники і хвороби ялівцю

  Найчастіше ялівець вражає іржа – грибкова хвороба, від якої на хвої, пагонах, скелетних гілках і шишках рослини утворюються веретеноподібні потовщення, у кореневої шийки виникають напливи і здуття, на яких кора всихає, обсипається, оголюючи неглибокі рани. Уражені гілки ялівцю починають сохнути і відмирати, хвоя на них стає бурою й обсипається. Якщо хворобу запустити, ялівець може загинути. Щоб уникнути такої ситуації, при перших же помічених симптомах захворювання необхідно видаляти вражені грибком гілки, дезінфікуючи всі рани і зрізи одновідсотковим розчином мідного купоросу і замазуючи їх садовим варом або пастою Раннет. Видалені рослинні залишки обов’язково треба спалювати. Як превентивний захід добрі результати дає обробка кущів навесні і восени одновідсотковою бордоською сумішшю або подібним препаратом. Крім іржі, ялівець іноді потерпає від альтернаріозу, шютте, нектріозу кори гілок, біаторелового раку і всихання гілок, проте способи лікування всіх цих захворювань ідентичні до вже описаних нами заходів щодо боротьби з іржею. А щоб не доводилося боротися із хворобами ялівцю, слід пам’ятати, що дотримання агротехнічних вимог – найкращий захист рослин від хвороб і комах.

  Зі шкідників у ялівцю такі вороги:

  • мінуюча міль, у боротьбі з якою добре зарекомендував себе препарат Децис – два сеанси обробки рослини розчином 2,5 г препарату в 10 л води з проміжком у 2 тижні;
  • попелиця, яку знищують у тому ж режимі розчином 2 г Фітоверма у 10 л води;
  • павутинний кліщ, проти якого застосовують обробку розчином 50 г препарату Карате у 10 л води;
  • щитівки, знищити яких вам допоможуть 70 г Карбофоса, розчинені у 10 л води.

  Вирощування ялівцю в Москві

  Часто читачі запитують, чим відрізняється посадка і догляд за ялівцем у районах із прохолодним кліматом, наприклад, у Москві. Та нічим. Взимку ялівець у Москві та Підмосков’ї спокійно зимує просто неба, і тільки нововисаджені екземпляри вимагають укриття ялиновим гіллям.

  Розмноження ялівцю

  Як розмножити ялівець

  Власне, саджанці ялівцю продають повсюдно, тому немає необхідності розмножувати його власноруч. Але якщо вас цікавить, як розмножити ялівець самостійно, то слід знати, що кущові й деревні форми розмножуються насінням і зеленими живцями, а сланкі ялівці – відсадками.

  Розмноження ялівцю насінням

  Щоб виростити ялівець із насіння, посівний матеріал спочатку потрібно стратифікувати, тобто піддати обробці холодом. Для цього насіння сіють у ящики із землею, виносять їх у сад і зберігають під снігом протягом чотирьох-п’яти місяців. У травні стратифіковане насіння сіють у грядки. Можна, звичайно, сіяти насіння в травні у грядки і без попередньої стратифікації, але в такому разі зійде воно тільки на майбутній рік. Насіння деяких видів ялівцю має дуже щільну оболонку, тому перед посадкою його скарифікують – прискорюють проростання впливом кислотою або ушкоджують оболонку насіння механічним шляхом. Найпростіший спосіб – потерти насіння між двох дощок, оббитих зсередини наждачним папером. Після скарифікації насіння закладають у ґрунт на глибину 2-3 см. Доглядати за посівами просто: замульчувати грядку, поливати її за необхідності, перші два тижні прикривати сходи від сонячних променів, розпушувати і прополювати грядку. Коли сіянцям виповниться 3 роки, їх разом із грудкою землі пересаджують на постійне місце.

  Розмноження ялівцю живцями

  Декоративні форми ялівцю отримати із насіння неможливо, тому їх розмножують вегетативно. Живці для вкорінення нарізають навесні з молодих пагонів, що дерев’яніють. Довжина живців – 5-7 см, на кожному повинно бути 1-2 міжвузля, а найголовніша умова – на живці повинна бути п’яточка, тобто потрібно не відрізати пагін від гілки, а відривати з відтяжкою, щоб на кінці залишався шматок кори від материнської гілки. Посадковий матеріал відразу ж обробляють стимулятором коренеутворення, саджають за схемою 7х7 у суміш із піску, перегною або торфу в рівних частинах, посипану зверху шаром грубозернистого піску завтовшки 3-4 см, і накривають кожен живець скляною банкою. Глибина посадки живця 1,5-2 см, тобто, по суті, живець вкорінюється в шарі піску. До осені у живців з’являється коріння, але підрощувати їх потрібно ще роки два до того моменту, коли прийде пора висаджувати їх на постійне місце.

  Розмноження ялівцю відсадками

  Сланкі ялівці можна розмножувати відсадками, причому протягом усього вегетаційного періоду. В якості відсадків використовують молоді, ледь визріли гілочки, які добре вкорінюються. Перш ніж закріпити відсадок, ґрунт навколо куща розпушують, змішують із річковим піском та пухким торфом і зволожують. Відсадки очищують від хвої до висоти 20 см від основи, очищену частину притискають до землі і закріплюють її шпильками. Протягом року або навіть півроку відсадок вкорінюється, якщо ви не забуватимете його поливати і підсапувати. Коли на відсадку з’являться молоді пагони, їх відокремлюють і пересаджують на постійне місце.

  Ялівець узимку на дачі

  Ялівець восени

  З настанням осені ялівець, як і інші рослини, потребує підготовки до зими. Проведіть санітарне обрізування куща, видаливши сухі або поламані пагони і гілки, що неправильно ростуть. Після обрізування слід провести профілактичну обробку ялівцю та ґрунту навколо нього від шкідників і хвороб одновідсотковим розчином бордоської рідини.

  Зимівля ялівцю

  Ялівець рослина морозостійка, тому в теплих районах і в середній смузі він зимує у відкритому ґрунті без укриття, вам потрібно буде тільки стягнути і перев’язати його гілки шпагатом. В укритті ялиновим гіллям мають потребу тільки молоді рослини.

  Види і сорти ялівцю

  Ялівець у ландшафтному дизайні настільки затребуваний, що селекціонери, не покладаючи рук, виводять усе нові й нові форми і сорти цієї рослини, незважаючи на те, що в культурі вирощується безліч природних видів ялівцю. Ми пропонуємо вам знайомство з найпопулярнішими культурними видами, формами та сортами ялівцю, серед яких ви напевно знайдете рослину, яка прикрасить ваш сад.

  Ялівець звичайний (Juniperus communis)

  • Депресса (притиснутий) – широкосмугова сланка форма заввишки до 1 м із більш широкими і короткими, ніж у основного виду, голками;
  • Монтана – теж ялівець сланкий заввишки до 20 см із короткими, товстими тригранними гілками;
  • ялівець Грін Карпет – сланкий карликовий чагарник із плоскою кроною і світло-зеленою м’якою хвоєю, за десять років виростає не більше ніж на 10 см у висоту при діаметрі крони в 1,5 м;
  • Колумнаріс – колоноподібна форма ялівцю звичайного з тупою вершиною заввишки до півтора метрів і завширшки до 30 см. Пагони висхідні, покриті короткою хвоєю, знизу голубувато-зеленою, зверху з блакитно-білою смугою.

  Крім описаних, відома ще безліч форм і різновидів цього виду: Хорстманн, Еректа, Нана Ауреа, Мейер, Пірамідаліс, Репанда, Сентінел і багато, багато інших.

  Ялівець віргінський (Juniperus virginiana)

  або «олівцеве дерево» – вічнозелені дерева заввишки до 30 м із вузькояйцеподібною в молодості кроною, яка з часом стає розпростертою за рахунок широко віддалених гілок. Діаметр стовбура іноді досягає 150 см. Кора темно-бура або червоно-бура, відшаровується, у молодих пагонів зелена. Хвоя дрібна, голкоподібна або лускоподібна, темно-зеленого кольору. Ягоди ялівцю віргінського кулястої форми, темно-синього кольору із сизим нальотом, діаметром до 6 мм. У культурі з 1664 року. Найпопулярніші культивари цього виду:

  • ялівець Блю Ерроу має форми колоноподібні, кеглеподібні і чагарникові. Серед них Грей Оул, Глаука і Боскопе Пьорпл із сіро-блакитною хвоєю, Робуста Грін і Фестіджіата з блакитно-зеленою хвоєю, Канаертіі з темно-зеленою, Сільвер Спрідер зі сріблясто-зеленою хвоєю.

  Ялівець горизонтальний, або розпростертий (Juniperus horizontalis)

  у природних умовах росте в США і Канаді на піщаних берегах озер і річок, у горах і на схилах пагорбів. Цей ялівець сланкий заввишки до 1 м із довгими гілками, на яких густо розташовані чотиригранні синьо-зелені пагони. Сиза або зелена хвоя має властивість узимку набувати бурого відтінку. Синьо-чорні із блакитним нальотом плоди ялівцю горизонтального до 9 мм у діаметрі. У культурі вид з 1840 року. Форми, що привертають увагу садівників:

  • Андорра Компакта – культивар заввишки 30-40 см із подушкоподібною кроною діаметром близько метра. Гілки косо піднімаються вгору, хвоя дрібна, луската, фіолетова взимку і сіро-зеленого відтінку в інші пори року;
  • Плюмоза, або Андорра Юпітер – сланкий чагарник заввишки до 50 см і завширшки до 2,5 м з лежачими на землі пагонами й пірчастими гілками із шилоподібними голками пурпурного відтінку взимку та світло-сіро-зеленими в інший час;
  • Прінс оф Уельс – сланкий чагарник заввишки до 30 см з діаметром крони до 2,5 см із бурою корою, рудуватою густою хвоєю в зимовий час і блакитнуватою в будь-який інший.

  Ялівець козацький (Juniperus sabina)

  – сланкий чагарник заввишки до 1,5 м, швидко розростається в ширину й утворює щільні зарості. Іноді зустрічаються деревоподібні форми з вигнутими стовбурами до 4 м заввишки. Синьо-зелена хвоя у цього виду двох типів: у дорослих рослин – лускоподібна, у молодих – голкоподібна. Характерною ознакою рослин цього виду є різкий запах пагонів і хвої при розтиранні, оскільки вони містять отруйну ефірну олію сабіноль. У культурі з 1584 року. Найвідоміші форми:

  • Капрессіфоліа – низькорослий чагарник заввишки до 50 см із широкою кроною, розпростертими пагонами, що відходять від основи куща і піднімаються вгору. Хвоя зеленувато-блакитна, луската, в нижній частині крони зустрічається голчаста хвоя;
  • Феміна – чагарник заввишки до 1,5 м із діаметром крони до 5 м. Кора червонувато-бура, на пагонах – темно-зелена. Луската отруйна хвоя з неприємним запахом теж темно-зеленого кольору;
  • Мас – висота куща 1,5-2 м, діаметр крони іноді досягає 8 м, кора червонувато-сіра. Голчаста колюча хвоя знизу зелена, а згори сиза.

  Ялівець китайський (Juniperus chinensis)

  – дерево заввишки 8-10 м із пірамідальною кроною, але в деяких випадках це притиснутий до землі або розпростертий чагарник. Кора червонувато-сіра, відшаровується, пагони темно-зелені, листя лускате, хоча у молодих рослин або в нижній частині крони можна побачити голчасту колючу хвою. Популярні в культурі сорти:

  • ялівець Стрікта – рослина вузькокеглеподібної форми, дуже гілляста, гілки підняті і рівномірно розташовані. Пагони короткі, прямі, голчаста хвоя згори зеленувато-блакитна, зі споду неначе затягнута інеєм. Взимку голки набувають сіро-жовтого відтінку;
  • Олімпія – вузько колоноподібної форми рослина з піднятими пагонами, короткими гілками і хвоєю двох типів: голчастою зеленувато-блакитною і блакитнуватою лускатою;
  • Японіка – ялівець карликової форми, іноді кеглеподібний, до 2 м заввишки, інколи сланкий. Гілки короткі і щільні, гостре колюче лускате листя світло-зеленого відтінку;
  • ялівець Голд Кост – чагарник заввишки до 1 м і діаметром крони близько 3 м із золотисто-жовтою хвоєю, що темніє з настанням осені.

  Ялівець скельний (Juniperus scopulorum)

  родом із Північної Америки. Це дерево заввишки до 18 м або чагарник. Куляста крона у рослин ялівцю скельного починається майже від основи. Молоді пагони завтовшки близько 1,5 см зеленувато-блакитного або світло-зеленого кольору. Хвоя переважно луската, але зустрічаються рослини і з голкоподібним листям. Плоди темно-сині із сизим нальотом. Сорти:

  • Репенс – повзучий чагарник зі спрямованими вгору пірчастими гілочками на низькосланких гілках. Голчасте листя завдовжки до 5 мм, згори блакитне, зі споду зеленувато-блакитне;
  • Спрінгбенк – рослина вузькокеглеподібної форми заввишки до 2 м із гнучкими верхніми гілками і майже ниткоподібними кінцями пагонів. Хвоя сріблясто-блакитна, луската;
  • Скайрокет – високорослий голландський культивар із вузьким габітусом, до трирічного віку досягає у висоту 10 м. Пагони прямі, хвоя сіро-зеленого кольору.

  Ялівець лускатий (Juniperus squamata)

  – дуже мінливий вид вічнозеленого чагарнику заввишки до 1,5 м. Кора темно-коричневого кольору, хвоя гостра, жорстка, ланцетова, зі споду темно-зелена, а згори біла через гирлові смужки. Шишкоягоди чорні. У культурі з 1824 року. Найвідоміші сорти:

  • ялівець Блю Стар – голландський карликовий культивар заввишки до 1 м із напівкруглою щільною кроною діаметром до 2 м. Хвоя блакитно-біла, особливо ефектно вона виглядає в кінці травня і на початку літа;
  • Меєр – відома декоративна форма чагарнику, густо гілкується в молодому віці, а в дорослому досягає від 2 до 5 м висоти. Колір хвої біло-блакитний, дуже ефектний;
  • Родері – прямостоячий чагарник заввишки до 1,5 м щільної кеглеподібної форми. Листя коротке і гостре, голчасте, згори блакитне, зі споду – зелене.

  Ялівець середній (Juniperus x media)

  – гібрид між ялівцями козацьким і китайським, чагарник із дугастими пагонами з обвислими кінцями і хвоєю двох типів: лусковидною, а в гущавині крони голчастою. У період росту хвоя світло-зеленого кольору, потім темнішає. Великі екземпляри можуть досягати заввишки 3 м і завширшки 5 м. Найвідоміший сорт:

  • Мінт Джулеп – швидкозростаючий розлогий чагарник із хвилеподібною кроною, до 10 років досягає 1,5 м заввишки і 3 м у діаметрі. Через великі розміри використовується для великих парків і садів.

  Крім описаних видів ялівцю, в культурі зустрічаються ялівці даурський, лежачий, несправжньокозацький, довгастий, Сарджента, сибірський, твердий, туркестанський та інші види, а також їхні численні форми і сорти.

  Властивості ялівцю

  Лікувальні властивості ялівцю

  Споконвіку ялівець вважається лікарями засобом від усіх хвороб. З лікувальною метою використовують корінь ялівцю, його молоді пагони, але найчастіше плоди – шишкоягоди. Коріння ялівцю допоможе у лікуванні туберкульозу, бронхіту, шкірних захворювань, виразки шлунка. Застосування ялівцю заспокоює зубний біль, набряки, покращує роботу серця, знімає запалення бронхіальної і легеневої тканини, приводить у норму кровообіг і артеріальний тиск, допомагає при закрепах. Відвар гілок ефективний при лікуванні діатезу. За своїми бактерицидними властивостями хвоя ялівцю випереджає будь-які інші рослини. Ялівцеві ягоди містять вуглеводи, віск, цукри, фарбувальні і дубильні речовини, органічні кислоти, вітаміни, залізо, марганець, мідь, алюміній і ефірну олію, що має жовчогінну, протимікробну, сечогінну і відхаркувальну дію. З відваром ялівцевих ягід приймають ванни при подагрі і ревматизмі, його у вигляді компресів прикладають до запалених суглобів. При прийомі всередину відвар покращує апетит і травлення, підвищує відділення жовчі та прискорює перистальтику кишечника.

  Рецепт відвару ягід: 1 столову ложку ягід розчавити, залити склянкою окропу, варити 10 хвилин, настояти півгодини, процідити.

  Ялівець – протипокази

  Не рекомендується приймати препарати з ялівцю при вагітності, важкій формі гіпертонії, гострому запаленні нирок та індивідуальному несприйнятті.

  Ялівець колоноподібний: фото + опис

  Хвойні дерева широко використовують у ландшафтному дизайні. Садівники цінують їх за невибагливість у догляді, здатність адаптуватися до широкого діапазону кліматичних умов та декоративності. Ялівець колоноподібний – один із найпопулярніших варіантів. Його сорти сильно відрізняються, але є і подібність – струнка крона, що тягнеться вгору.

  Опис колоноподібного ялівцю

  Колоноподібний ялівець включає велику різноманітність сортів. Крона буває вузькоколоноподібною та ширококолоновидною.

  При вузькоколоноподібної формі рослина схожа на стовп. Пагони короткі, ростуть майже вертикально нагору. Крона дуже щільна – гілки притискаються і один до одного, і стовбура. За ширококолоноподібної форми нагадують веретено. Крона ширша і більш «пухка».

  Хвоя у різних сортів ялівцю колоноподібного може бути колючою і м’якою, короткою або порівняно довгою, схожою на голки або лусочки. Широко варіюються і її відтінки – переважає яскраво-і темно-зелений, блакитно-сизий, синьо-сталевий, золотаво-жовтий. Кора найчастіше сірувато-бура, на молодих пагонах – із червонуватим півтоном.

  Морозостійкість, посухостійкість

  У природі різновиди колоновидного ялівцю зустрічаються у Північній Америці, Азії, Північній та Північно-Західній Європі. У України – у східному та західному Скандинавії. Відповідно, їх можна культивувати в абсолютній більшості українських регіонів. Це зумовлено наступними властивостями:

  1. Мінімальні вимоги до якості субстрату. Він віддає перевагу піщаному грунту, що добре пропускає повітря і воду, але приживається і на заболочених ділянках.
  2. Тіневитривалість і здатність виживати під прямим сонячним промінням.
  3. Невибагливість у тому, що стосується регулярних поливів. Посуху ялівець колоноподібний переносить добре.
  4. Холодостійкість до -40 °С.
  5. Тривалість життя. Для багатьох сортів 50-60 років це мінімум.
  6. Цілорічна декоративність. Хвоя взимку зберігає колір та яскравість.

  Важливо! Ялівець колоноподібний на ділянці насичує повітря дивовижним хвойним ароматом, одночасно виділяє фітонциди, що його дезінфікують.

  Розміри та швидкість зростання

  Висота колоновидного ялівцю може змінюватись від 1-3 м (такі рослини вважаються чагарниками) до 8-12 м (це вже дерева). Темпи приросту відносно невисокі – до 15 см за сезон.

  Швидкість залежить від багатьох факторів – якості ґрунту, освітленості, температури повітря. Ялівець колоноподібний може пристосовуватися до різних «капризів» погоди та клімату, але, якщо умови далекі від оптимальних, його зростання закономірно сповільнюється.

  Коли рослина влаштовує догляд, обране для нього на ділянці місце та умови культивування, висоту в 1,8-2 м досягає через 10-12 років після висадки в грунт. Орієнтовний діаметр крони на цей момент – 0,6-1 м.

  Сорти та види колоноподібного ялівцю

  На основі природних різновидів колоновидного ялівцю селекціонерами виведено безліч сортів. Найчастіше вони «експериментують» із кольором хвої.

  Віргінський

  Дерево, що в природних умовах досягає висоти 30 м, в «неволі» доростає до 8-12 м. Діаметр крони – до 1,5 м. Хвоїнки густо-зелені, дуже короткі та жорсткі. Основні різновиди:

  • Burkii (характерну форму вузького обеліска набуває лише крона дорослого дерева віком від 10 років);
  • Glauca (сизо-блакитна хвоя, веретеноподібна крона);
  • SkyRocket (вузькопірамідальна крона, хвоя сріблясто-зелена);
  • Robusta Green (короткі блакитні хвоїнки);
  • Spartan (ялівець з веретеноподібною кроною, хвоя трав’яно-зелена);
  • Canaertii (форма крони цього сорту ялівцю – від колоноподібної до пірамідальної, хвоїнки темно-зелені).

  Деревина ялівцю колоноподібного віргінського практично не страждає від гнили. Живе дерево щонайменше 100 років, у середній смузі України не вимагає укриття на зиму.

  Звичайний

  Дерево висотою до 12 м, у «неволі» його найчастіше штучно обмежують після досягнення 4-5 м для зручності догляду. У «жіночих» рослин крона трохи ширша, ніж у «чоловічих». Кора у дорослих екземплярів інтенсивно лущиться, іноді навіть відстає поздовжніми смугами. Хвоїнки жорсткі, короткі. Селекціонерами виведені сорти:

  • Arnold (крона вузька, хвоя начебто переливається різними відтінками зеленувато-блакитного);
  • Gold Cone (крона широкопірамідальна, хвоя золотаво-жовта);
  • Compressa (низкорослий колоноподібний ялівець заввишки максимум 2 м, хвоя густо-зелена);
  • Hibernica (крона дуже густа, хвоя сизо-блакитна);
  • Sentinel (крона вузька, дерево схоже на сигару, яскраво-зелена хвоя до осені набуває блакитнуватого відливу).

  Рослина отруйна, але має виражені фітонцидні властивості. Це справжній довгожитель, приблизна тривалість життя – 600-700 років.

  Китайська

  Дерево висотою до 25 м. Але в садах рідко доростає навіть до 5-6 м. Діаметр крони – до 1,5 м, зовсім вузьких “колон” тут немає. Хвоя може бути і «лускатою», і «голкоподібною». Сорти, які висаджують на ділянці:

  • Obelisk (дерево висотою до 3 м, крона веретеноподібна, хвоя у цього колоноподібного ялівцю дуже колюча);
  • Columnaris (крона досить пухка, пагони ростуть майже вертикально);
  • Mountbatten (дерево, схоже на циліндр, пагони короткі, хвоя сірувато-зелена);
  • Stricta (крона щільна, пагони злегка «підняті», взимку зеленувато-блакитна хвоя перетворюється на сірувато-жовту).

  Порівняно з іншими різновидами ялівець колоноподібний китайський та його сорти ростуть повільніше. Його “стеля” – 10-12 см на рік. Він виділяється посухостійкістю, але більш вимогливим до якості субстрату.

  Скальний

  Висота в природі варіюється від 2-3 до 15-20 м, це залежить від умов зростання. У саду цей різновид найчастіше обмежують на 3-5 м. Діаметр крони досягає 1,2-1,5 м. Молоді екземпляри легко впізнати за незвичайними 4-гранними блакитно-зеленими пагонами. Хвоя нагадує лусочки, колір варіюється від густо-смарагдового до сизо-срібного.

  Які сорти можна садити на ділянці:

  • Blue Angel (хвоя незвичайного сірого кольору з синім відливом);
  • Blue Arrow (один із найбільш популярних сортів колоноподібного ялівцю з блакитною хвоєю);
  • Grey Clam (дуже витончена симетрична крона та сіро-срібна хвоя);
  • Silver Cord (ідеально підходить для невеликого саду сорт колоноподібного ялівцю: висота до 1,5 м, крона дуже вузька, хвоя сріблясто-блакитна);
  • Springbank (дерево з вузькою кроною, кінці пагонів трохи відгинаються назад, хвоя срібляста).

  Важливо! Пагони та хвоя у різновидів скального колоновидного ялівцю досить тендітні, легко ламаються під вагою снігу.

  Застосування у ландшафтному дизайні

  Вічнозелений ялівець колоноподібний дуже ефектно виглядає на садовій ділянці взимку. Влітку його найчастіше використовують як «фон» для будь-яких яскраво та пишно квітучих рослин. На передньому плані висаджують:

  • троянди;
  • півонії;
  • лілії або лілійники;
  • хризантеми;
  • клематіси;
  • флокси.

  Ще йому можуть скласти «компанію» туя, спірея, бульбоплодник, барбарис. Проміжки між ними заповнюють будь-якими ґрунтопокривними рослинами – конюшина, мшанка шилоподібна, райграс, чебрець, молодило.

  Ще з ялівцю колоноподібного можна сформувати живопліт.

  Як розмножити колоноподібний ялівець

  Найчастіше для розмноження садівники вдаються до вегетативного способу. Для виведених селекціонерами різновидів колоноподібного ялівцю живцювання – це єдиний метод, що дозволяє зберегти сортові ознаки.

  Живці можна вкорінювати протягом усього вегетативного сезону. Але найкращий час для цього – кінець весни. Зрізуючи їх, обов’язково потрібно залишати «п’ятку» (частина кори та деревини зі стовбура). Коли живець почне рости, його пересаджують із змішаного з торфом піску або перліту у звичайний ґрунт. До посадки на постійне місце має пройти щонайменше два роки.

  Важливо! Якщо колоноподібний ялівець придбаний у магазині, розпліднику, швидше за все, він «чоловічої статі». Плодоносити не буде, відповідно, насіння можна не чекати.

  Посадка та догляд за колоноподібним ялівцем

  Колоноподібний ялівець можна садити і навесні (квітень-травень), і восени (вересень-жовтень). Конкретні терміни залежить від особливостей місцевого клімату. Ялівець не дуже популярний у теплих південних регіонах, а в областях з помірним і суворішим кліматом садівники частіше обирають весняну посадку. Влітку дерево встигне прижитися на новому місці, сформувати кореневу систему.

  Важливо! Місце для колоноподібного ялівцю рекомендується вибирати раз і назавжди. Рослина формує потужну і розвинену кореневу систему, що глибоко йде в грунт, пересадити його потім неможливо.

  Найкраще свою декоративність ялівець колоноподібний виявляє в оптимальних умовах. Рослина віддає перевагу відкритому сонячному місцю або легкій півтіні. Протягів воно не боїться. Високоживильний субстрат не потрібний, ялівцю звичніше супісок або легкий суглинок.

  Єдине, чого ялівець колоноподібний не переносить категорично – ґрунтові води, що підходять до поверхні ґрунту ближче, ніж на 2-2,5 м. Коріння починає гнити, рослина гине.

  Саджанці дерева рекомендується купувати в розплідниках чи магазинах для садівників. При покупці на ринку неможливо гарантувати, що це бажаний сорт та ялівець взагалі. Роблячи вибір, потрібно оцінити стан земляної грудки (без сухості, зайвої вологості, плісняви, тріщин) та самої рослини (гладка, еластична кора без пошкоджень та плям). Найшвидше і найкраще на новому місці приживаються саджанці ялівцю у віці 3-4 роки.

  Посадкову яму готують ще восени. Її глибина має бути більшою за висоту земляної грудки на коренях саджанця в 2,5-3 рази (приблизно 0,5 м). Дренаж потрібен тільки якщо субстрат «важкий», глинистий. Йому заповнюють сумішшю дернового ґрунту, торфу та піску (1:2:1). Корисно додати трохи субстрату, зібраного у лісі під хвойними деревами. Добрива не потрібні.

  Висадка колоноподібного ялівцю покроково:

  1. За 1,5-2 години до посадки добре полити ґрунт у горщику із саджанцем дерева та ґрунт на дні ями.
  2. Витягти рослину з ємності, намагаючись не пошкодити земляну грудку.
  3. Встановити їх у яму, засипати землею, одночасно утрамбовуючи її. Коренева шийка має опинитися в 5-8 см над рівнем землі.
  4. Полити рослину. Коли вода вбереться – мульчувати ствол.

  Важливо! При висадці кількох екземплярів колоноподібного ялівцю між ними залишають не менше 1-1,5 м-коду.

  Наступний догляд

  Цей хвойник по праву вважається невибагливою рослиною. Але характерна йому стійкість повною мірою проявляється лише в дорослих екземплярів ялівцю колоновидного. Догляд за ними в перші 2-3 роки вимагатиме від садівника більше часу та сил.

  Графік поливу та підживлення

  У перші 2 сезони після висадки в ґрунт колоноподібний ялівець рекомендується поливати дощуванням кожні 7-10 днів, витрачаючи по 15-20 л води на дерево. Найкращий час – ранній ранок.

  Далі дерево може обійтися природними опадами. Тільки якщо літо видається особливо жарким та посушливим, проводять 2-3 поливи за сезон. Норма збільшується у 2-2,5 рази.

  Добрива вносять один раз на сезон, навесні. Використовують спеціальні підживлення для хвойних рослин. Поживний розчин готують згідно з інструкцією, поливають їм тільки вологий грунт. На будь-яку органіку рослина негативно реагує.

  Обрізка колоноподібного ялівцю

  Колоноподібний ялівець росте повільно, тому форму «стрижки» тримає добре. Переносить її він без шкоди собі. Якщо крона у дерева не зовсім тонка, їй можна надати будь-яку конфігурацію.

  Навесні та восени обов’язково проводять санітарну обрізку, позбавляючись від зламаних, відмерлих, висохлих, інших пошкоджених пагонів. Крона у більшості сортів густа, погано провітрюється, тому хвоя на нижній частині пагонів часто засихає. Її також треба зчищати, інакше там можуть оселитися хвороботворні грибки.

  Навесні обрізку проводять до початку активного руху соку, восени – коли дерево вже впаде в «спячку». Температура в обох випадках має бути плюсовою.

  Мульчування, розпушування ґрунту

  Мульчування приствольного кола колоноподібного ялівцю не дає рости бур’янам, а волозі – швидко випаровуватись із ґрунту. Тому така процедура для рослин дуже бажана. Перший раз її проводять відразу після висаджування. Потім шар мульчі поновлюють при необхідності, 3-5 разів за сезон.

  Розпушують ґрунт приблизно раз на 3-4 тижні або відразу після затяжних дощів. Орієнтовна глибина – 10-12 см.

  Підготовка до зими

  Осіннього підживлення ялівець колоноподібний не потребує. Але в рамках підготовки до зими в середині жовтня обов’язково проводиться рясний полив (60-70 л). Він потрібний рослині для того, щоб нормально пережити холод. Полив можна знехтувати, тільки якщо вересень видається дуже дощовим.

  Важливо! Пристовбурне коло восени потрібно очистити від сміття і підновити шар мульчі.

  Основна проблема для молодих саджанців ялівцю колоноподібного взимку – пагони, що обламуються під вагою снігу. Щоб цього уникнути, дерева обмотують укривним матеріалом або мішковиною кілька шарів. Або можна спорудити над ними якусь подобу куреня на каркасі з жердин. У магазинах для садівників продаються спеціальні чохли різних розмірів. Якщо зима прогнозується дуже холодною та малосніжною, варто підстрахуватися, закидавши пристовбурне коло лапником.

  Шкідники та захворювання

  Шкідники обходять ялівець колоноподібною стороною. Їм неприємна висока концентрація у тканинах рослини ефірних олій. Фітонциди в більшості випадків успішно протистоять хвороботворним грибкам, але іноді рослина все ж таки заражається. Найчастіше це відбувається, коли воно вже ослаблене, наприклад, пересадкою, тривалим впливом несприятливих погодних факторів.

  Найбільш поширена проблема – усихання хвої. Вона жовтіє, потім покривається чорними крапками, сохне та опадає. Виявивши захворювання, усі постраждалі гілки негайно зрізають. Ялівець і ґрунт під ним обробляють розчином будь-якого фунгіциду.

  Ще одна типова для всіх хвойних хвороба – іржа (шафранові «ворсисті» «нарости» на гілках та хвої). Борються з нею тими самими препаратами. Дійсна профілактична міра – садити ялівець далеко від будь-яких фруктових та ягідних дерев.

  Взимку всихання хвої ялівцю колоноподібного – це фізіологічне явище. Під впливом сонячних променів активно йде процес фотосинтезу, але коріння не забезпечує рослині необхідного харчування. Щоб уникнути цього, крону слід укутати укривним матеріалом.

  Висновок

  Ялівець колоноподібний охоче використовують для прикраси ділянок і садівники-аматори, та професійні ландшафтні дизайнери. Широке розмаїття сортів дозволяє «вписати» його у будь-яку композицію. Вимоги до умов вирощування та догляд за рослинами для всіх видів однакові. Ялівець колоноподібний невибагливий, агротехніку зможе освоїти навіть садівник-початківець.