§ 12. СИМБІОЗ ТА ЙОГО ФОРМИ

Симбіоз та його форми. Усі форми співіснування організмів різних видів називають симбіозом (від грец. симбіозіс – спільне проживання), а самі організми – симбіонтами. Відносини, які виникають між симбіонтами, можуть бути нейтральними або шкідливими для одного та корисними для іншого, або є корисними для обох видів.

Симбіоз може базуватися на трофічних (кормових) або просторових зв’язках (наприклад, один вид оселяється на поверхні іншого), часто – на тих і тих водночас. Відносини між симбіонтами формуються в процесі тривалої коеволюції, під час якої обидва види мають адаптуватись один до одного. Є чотири основні форми симбіозу (мал. 12.1).

Мутуалізм (від лат. мутуус – взаємний) – обопільно вигідне і взаємозалежне співіснування двох організмів різних видів. У деяких випадках жоден з таких симбіонтів не може існувати без іншого, як, наприклад, оселення багатоджгутикових одноклітинних тварин у кишечнику комах, які живляться деревиною (мал. 12.2, 1, 2). Невеликі особини актиній роду Адамсія можуть жити самостійно, а великі – трапляються лише на черепашках рака-самітника (мал. 12.2, 3). Якщо штучно розділити рака та статевозрілу актинію, то вони невдовзі гинуть. Прикладом мутуалістичних відносин є оселення бульбочкових бактерій на коренях бобових рослин (мал. 12.2, 4).

Мал. 12.1. Форми симбіозу

Значення мутуалістичних відносин полягає в тому, що вони знижують гостроту конкуренції, зокрема за місця оселення або джерела їжі.

Коменсалізм (від лат. ком – разом та менса – стіл, трапеза) – форма симбіозу, за якої один з партнерів системи (коменсал) покладає на іншого (хазяїна) регуляцію своїх відносин із зовнішнім середовищем, але не вступає з ним у тісні взаємозв’язки (мал. 12.3). Основою для коменсалізму можуть бути як трофічні відносини (споживання коменсалом залишків їжі хазяїна або продуктів його метаболізму; таку форму коменсалізму називають ще нахлібництвом), так і оселення коменсалу на поверхні або всередині організму хазяїна чи в його житлі (квартирантство).

Співіснуючи з організмом хазяїна, коменсал отримує від цього однобічну користь. Присутність коменсалу для хазяїна залишається зазвичай байдужою. Цікавий приклад коменсалізму – взаємовідносини рептилії гатерії та птахів буревісників (мал. 12.3, 1-3). Гатерії вдень, коли птахи вилітають у пошуках їжі, відпочивають в їхніх норах. А ввечері, коли птахи повертаються до своїх нір, гатерії їх залишають і вирушають на пошуки їжі.

Серед рослин прикладом коменсалізму є орхідеї, які оселяються на поверхні тропічних дерев (мал. 12.3, 4). Такі рослини називають епіфітами (від грец. епі – на та фітон – рослина). Розташування на рослині-хазяїні надає епіфітам певні переваги: близькість до джерела світла підвищує ефективність фотосинтезу. Але за дуже рясного оселення орхідеї можуть завдавати дереву певної шкоди. Так само шкодити хазяїну можуть і тварини-коменсали, які оселяються на його поверхні (мал. 12.3, 5).

Мал. 12.2. Приклади мутуалізму: багатоджгутикові одноклітинні еукаріоти (1), оселяючись в організмі комах (2), які споживають деревину, виробляють ферменти, без яких їхні хазяї самостійно не здатні перетравлювати їжу; 3 – дорослі особини актинії роду Адамсія можуть існувати лише на черепашках раків-самітників; зверніть увагу: на черепашці рака одночасно перебувають дві актинії, що дає змогу раку краще зберігати рівновагу; 4 – симбіоз між бульбочковими бактеріями та бобовими рослинами

Мал. 12.3. Приклади коменсалізму: гатерія (або туатара) (1) співіснує з птахами буревісниками (2), удень займаючи їхні нори; цікаво, що в гатерії добре розвинене тім’яне око (3), що бере участь у синхронізації біологічних ритмів тварини зі зміною світлої та темної частини доби, орієнтації тварини у просторі та процесах терморегуляції; 4 – оселення орхідей на стовбурах тропічних дерев; 5 – оселення морських жолудів (представники ракоподібних) на тілі горбатого кита – зазвичай приклад коменсалізму, але деякі види морських жолудів (наприклад, рід Коронула) (6) можуть переходити до паразитизму

Отже, за коменсалізму симбіотичні відносини між коменсалом та його хазяїном не такі тісні, як за мутуалістичних взаємозв’язків. Зокрема, присутність коменсала не надає хазяїну кращої адаптованості до середовища мешкання. Коменсалізм часто формується на основі нейтралізму – такої форми відносин між видами, за якої вони жодним чином не впливають один на одного.

Мал. 12.4. 1. Приклад форезії: а – кліщі використовують жука-гробарика як своєрідний транспортний засіб, але не живляться за його рахунок; б – нематоди набувають специфічної пози, очікуючи на жуків; в – нематоди на тілі жука. 2. Приклади зоохорії: а – соковиті стінки плоду приваблюють птахів; б – сухі плоди часто мають вирости у вигляді гачечків, шипів тощо, за допомогою яких чіпляються до тіла тварин

Мал. 12.5. 1. Аскарида кінська. 2. Делафондія

До коменсалізму належать такі явища, як форезія та зоохорія (мал. 12.4). У разі форезії (від грец. форео – носити) дрібніші види тварин використовують більших за розмірами для свого поширення (мал. 12.4, 1). Зоохорія (від грец. зоон – тварина та хорео – поширююсь) – явище розповсюдження певних частин рослин (пилкових зерен, насіння, плодів тощо) за допомогою тварин (мал. 12.4, 2).

Аменсалізм – форма біотичних відносин між видами, коли один з них пригнічує життєдіяльність іншого, не зазнаючи негативного зворотного впливу. Прикладом аменсалізму може бути одночасне оселення в товстому кишечнику коня двох видів паразитичних нематод: кінська аскарида пригнічує делафондію, але не відчуває на собі її негативного впливу (мал. 12.5).

Такі форми взаємозв’язків, як паразит – хазяїн, коменсал – хазяїн або зв’язки між особинами-мутуалістами, у процесі коеволюції можуть переходити одне в одне. Відомі випадки, коли відносини між паразитами та їхніми специфічними хазяями згодом втрачали свою гостроту і перетворювалися на коменсалізм. Наприклад, серед сисунів-парамфістоматид (представники типу Плоскі черви), які паразитують у кишечнику тварин, є види, які мешкають у рубці жуйних копитних і живляться інфузоріями, не завдаючи шкоди організму хазяїна.

Запам’ятаємо

Різні форми симбіозу є категоріями динамічними, які в процесі коеволюції видів можуть трансформуватися з однієї категорії в іншу.

Ключові терміни та поняття

симбіоз, симбіонти, мутуалізм, коменсалізм, форезія, зоохорія, аменсалізм, нейтралізм.

Перевірте здобуті знання

1. Що таке симбіоз? Які форми симбіозу ви знаєте? 2. Наведіть приклади мутуалістичних взаємовідносин між організмами. 3. Які ви знаєте форми коменсалізму? 4. Чому нейтралізм не вважають формою симбіозу? 5. Що таке аменсалізм?

Поміркуйте

Як людина в медичній і ветеринарній практиці може використовувати явище аменсалізму, коли один паразитичний вид негативно впливає на іншого паразита? Які мають бути застереження при цьому?

Білий гриб – цар серед грибів

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Зміст:

Чому білий гриб називають білим

Назва «білий гриб» має глибоку історію, яка починається ще в давнину. Справа в тому, що наші далекі предки, що жили століття тому гриби частіше сушили, ніж смажили або тушили. Вони ж помітили, що при підсушуванні цей гриб продовжує залишатися білим, звідси й пішла його назва. Є й інша версія, згідно якої свою назву білий гриб отримав завдяки його протиставленню з менш смачними «чорними» обабками, чия м’якоть має властивість темніти на зрізі.

Білий гриб – опис і фото, характеристика та властивості

Капелюшок білого гриба

Білий гриб, як втім, й інші гриби роду боровиків славиться своїм ароматом і пікантним смаком. Капелюшок білого гриба має коричнево-бурий колір, зазвичай він виростає до 7-30 сантиметрів в діаметрі. Хоча в деяких, особливо сприятливих місцях можна зустріти білий гриб з капелюшком діаметром 50 см. Корисно знати: по капелюшку можна визначити вік білого гриба. Так у молодого гриба капелюшок має майже художню опуклу форму. А ось у грибів старших капелюшок більш плоский. Також чим гриб старше, тим темніше у нього колір капелюшка, а сама його поверхня стає шорсткою. Також капелюшок білого гриба приємний на дотик, верхня його шкіра щільно пов’язана з м’якоттю гриба і з цієї причини їй важко від неї відокремиться. У суху або вітряну погоду капелюшок гриба може покритися глибокими зморшками і тріщинами, що викликають пошкодження внутрішніх пір гриба. В дощ на капелюшку білого гриба утворюється тонка плівка слизу.

М’якоть білого гриба

Ніжка білого гриба

Де ростуть білі гриби

Практично скрізь, за винятком зрозуміло холодної Антарктиди і також дуже посушливої для них Австралії. Часто вони зустрічаються в європейських лісах, в тому числі в наших рідних українських Карпатах. Також їх можна зустріти в Мексиці, далекому Сході і навіть у північній Африці, ареал їх проживання вельми широкий.

Коли ростуть білі гриби

В яких лісах ростуть білі гриби

Зазвичай білі гриби люблять рости у хвойних, листяних і змішаних лісах під такими деревами як ялина, ялиця, сосна, дуб, береза. Можна їх знайти в місцях, які заросли мохом або лишайником, а ось на болотистих ґрунтах і торфовищах білі гриби, на жаль, не ростуть. В цілому білий гриб любить погрітися на сонечку, але буває і таке що він росте в тіні. Білий гриб рідкісний гість у тундрі, лісотундрі та степових районах.

Види білих грибів, назви та фото

Насправді серед білих грибів існує кілька різновидів, і нижче ми напишемо докладно про них.

Білий гриб сітчастий

Білий гриб темно-бронзовий

Білий гриб березовий

Білий гриб сосновий

Білий гриб дубовий

Білий гриб ялиновий

Білі гриба – користь, властивості, вітаміни, мінерали

• В м’якоті білого гриба знаходиться надзвичайно корисна речовина селен, що допомагає вилікувати онкологічні хвороби на ранніх стадіях.
• Також в білому грибі знаходиться аскорбінова кислота, необхідна для нормальної життєдіяльності людських органів.
• В м’якоті білого гриба є кальцій, життєво необхідний для людського організму (особливо кісток).
• Рибофлавін у складі білого гриба покращує ріст волосся і нігтів, а також сприяє регуляції роботи щитовидної залози.
• Вітаміни групи Б, також присутні в білих грибах мають позитивний вплив на нервову систему, роботу мозку і пам’яті в цілому, сприяють міцному сну, гарному настрою, апетиту.
• Лецитин, наявний в білому грибі корисний при атеросклерозі і недокрів’ї, так як сприяє очищенню судин від холестерину.

Також білий гриб має низьку калорійність, його можна сушити, смажити, тушкувати і маринувати на зиму. Смак у білого гриба просто відмінний, правда, сам він досить важкий для травлення.

Корисно знати: з усіх видів приготування білих грибів, саме гриби в сушеній формі найкраще засвоюються людиною, з вживанням саме сушених грибів в організм потрапляє до 80% білків білого гриба. Недарма дієтологи радять їсти саме сушені білі гриби.

Шкода білого гриба

Незважаючи на всю користь білого гриба, описану вище, можна і отруїтися.

• В білому грибі є хітин, а він погано засвоюється дітьми, вагітними жінками, людьми, що мають проблеми з травною системою і з захворюваннями нирок.
• Білі гриби можуть накопичувати в собі токсичні метали з грунту, в якому вони ростуть. Тому не варто збирати гриби, що ростуть поряд з промисловими об’єктами, автострадами, звалищами і так далі.
• У деяких людей можуть виникати алергічні реакції на грибні спори.
• Також до отруєння може призвести помилкове вживання двійника білого гриба, відомого як жовчний гриб або голчак. Про нього напишемо далі.

Помилковий білий гриб (жовчний гриб). Як відрізнити білий гриб від жовчного?

• Найважливіша відмінність помилкового білого гриба від справжнього – колір зрізу, у помилкового гриба він буде темніти або стає рожево-бурим. М’якоть ж білого кольору, як ми писали вище, завжди залишається білою.
• Жовчний гриб на ніжці має дуже яскравий малюнок у вигляді сіточки, якого немає у справжнього білого гриба.
• Трубчастий шар помилкового білого гриба з рожевим відтінком, а у їстівного білого гриба він жовтий або білий.
• Також жовчний гриб на смак гіркий, причому гірким він залишається і після варіння або смаження.

Вирощування білих грибів в домашніх умовах на присадибній ділянці

Посадити і виростити білий гриб у себе на городі мрія багатьох господарів. Що ж, її цілком можна втілити в реальність. Технологія вирощування білих грибів у домашніх умовах не така вже й складна. Хоча вона зажадає від вас посидючості, терпіння та максимальної акуратності. Але майте на увазі, що білий гриб – лісовий громадянин, який не може жити без симбіозу з деревом, так що ідеальним буде, якщо ваша дачна ділянка примикає до лісу. Якщо ж не примикає, то там хоча б повинні рости кілька дерев, таких як сосна, береза, дуб, ялина.

Загалом є два основних способи вирощування грибів у домашніх умовах на дачі: з вирощування міцелію та вирощування з спор, що знаходяться в шапці гриба. Нижче опишемо їх докладно.

Вирощування білих грибів з міцелію

Перш за все, необхідно придбати міцелій білого гриба в спеціальному магазині. Потім можна братися за підготовку ділянки під посадку грибів. Саму підготовку краще всього проводити в травні, але не пізніше вересня.

• Навколо дерева (дуб, береза, сосна, ялина) необхідно оголити грунт, знявши з нього 15-20 см верхнього шару, таким чином створивши коло діаметром 1-1,5 метра. Грунт слід зберегти для подальшого укриття ділянки.
• На готову ділянку укладається торф або добре перезрілий компост.
• Таким чином на підготовлений грунт викладаються шматочки придбаного міцелію, бажано їх викладати в шаховому порядку на відстані 30-35 см.
• Потім необхідно вкрити посаджений міцелій шаром ґрунту, який ви прибрали спочатку. Потім все це потрібно обережно полити (2-3 відра на дерево, але тільки так, щоб не розмити грунт).
• Ділянку з міцеліями можна вкрити шаром соломи, яка дозволить підтримувати необхідну вологість і не допустить пересихання міцелію.
• Перед настанням зимових заморозків ділянку необхідно накрити лісовим мохом для створення захисного «покривала» від морозів. Ранньою весною це покривало треба обережно прибрати граблями.

Перший урожай відмінних білих грибів буде вже через рік, і якщо ви все зробите правильно, то ваша домашня грибниця буде плодоносити 3-5 років.

Вирощування білих грибів з капелюшків

Спершу необхідно буде назбирати капелюшки з лісових грибів, причому обов’язково зрілих, а ще краще перезрілих. Діаметр капелюшків повинен бути не менше 10-15 см. Також запам’ятовуйте, під якими деревами росли гриби, чиї капелюшки ви зірвали, потім їх треба буде посадити саме під цими ж деревами.

• Зібрані капелюшки акуратно відокремлюються від ніжок, замочуються водою на 24 години. (у воду можна додати спирт, 3-5 столових ложок на 10 л).
• Через добу необхідно ретельно потовкти замочені капелюшки грибів до стану однорідної маси, потім процідити її через шар марлі, відокремлюючи водний розчин з грибними спорами від тканини гриба.
• Місце для посадки білих грибів має готуватися ідентично вже описаному нами в першому варіанті.
• Потім воду зі спорами необхідно пролити на родючу подушку, періодично помішуючи водний розчин.

Догляд за грибною поляною полягає в її хоча і не частому, але регулярному і рясному поливі.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв’язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту [email protected] або у Фейсбук.