Зміст:

1 З’єднання
2 Приклади визначення граничних розмірів, допусків, зазорів і натягів у з’єднаннях при різних видах посадок
3 Навчальний посібник. “ДОПУСКИ, ПОСАДКИ ТА ТЕХНІЧНІ ВИМІРЮВАННЯ”. Для учнів професійно-технічних навчальних закладів.
4 Які види рослин існують?
- 4.1 Голонасінні
- 4.2 Покритонасінні

З’єднання

Дві або кілька нерухомо або рухомо з’єднуються деталей називають сполучаються. Поверхні, по яких відбувається з’єднання деталей, називають сполучаються поверхнями. Решта поверхні називаються неспряжуваних (вільними).

У з’єднаннях деталей розрізняють охоплюють і охоплювані поверхні.

Охоплює поверхнею називається елемент деталі з внутрішньої сопрягаемой поверхнею (отвір).

Охоплюваній поверхнею називається елемент деталі із зовнішнім сопрягаемой поверхнею (вал).

Поняття охоплювана і охоплює поверхні дають більш загальне визначення понять “вал” і “отвір”.

За формою цих поверхонь розрізняють наступні основні види з’єднань: гладкі циліндричні; гладкі конічні; плоскі, в яких охоплюють і охоплювані поверхні утворені площинами (наприклад, пази столів металорізальних верстатів); різьбові різної форми, профілю, призначення; шліцьові; шпонкові; зубчасті передачі.

Посадка – характер з’єднання двох деталей, який визначається різницею їх розмірів до збірки.

Існують три різновиди посадок, які отримали назву: посадки з зазором; посадки з натягом і перехідні посадки.

Посадки з зазором

Посадка із зазором – посадка, при якій завжди утворюється зазор в з’єднанні, т. Е. Найменший граничний розмір отвору більше найбільшого граничного розміру вала або дорівнює йому.

Зазор 5 – це різниця між розміром отвору (О) і валу (а1) до збірки, якщо розмір отвору більше розміру вала (рис. 5.5), т. Е.

З формули (5.9) випливає, що для цього різновиду посадок розмір отвору завжди більше або дорівнює розміру валу. Для посадок з зазором характерно те, що поле допуску отвору розташовується вище поля допуску вала.

Рис. 5.5. Схема утворення зазорів (а) і натягов (б) в з’єднанні вал-втулка

Так як розміри валу і втулки можуть змінюватися в межах поля допуску, то величина зазору визначається дійсними розмірами деталей, що з’єднуються.

Найбільший зазор 5тах – це різниця між найбільшим граничним розміром отвору і найменшим граничним розміром валу (рис. 5.6, а), т. Е.

Найменший зазор – це різниця між найменшим граничним розміром отвору і найбільшим граничним розміром валу (рис. 5.6, а), т. Е.

В окремому випадку найменший зазор може бути рівним нулю. Середній зазор 5 “(середнє арифметичне найменшого та найбільшого зазорів)

Дійсний зазор Se – зазор, який визначається Kit до різницю дійсних розмірів отвору і валу.

Допуск посадки з зазором ITS – сума допусків отвору і валу, складових з’єднання. Допуск посадки можна визначити так само, як різниця між найбільшим і найменшим зазорами:

Графічне зображення полів допусків для посадок з зазором наведено на рис. 5.7.

Рис. 5.6. Граничні значення зазорів натягiв у з’єднанні вал-втулка

Рис. 5.7. Можливі розташування полів допусків для посадок з зазором

Посадки з натягом

Посадка з натягом – посадка, при якій завжди утворюється натяг в з’єднанні, т. Е. Найбільший граничний розмір отвору менше найменшого граничного розміру вала або дорівнює йому. Натяг І- різниця розмірів валу і отвору до збірки, якщо розмір вала більше розміру отвору (рис. 5.5, б)

Для посадок з натягом характерно те, що поле допуску вала розташовується вище поля допуску отвору.

Збірка таких деталей зазвичай проводиться за допомогою преса. Натяг зазвичай позначається буквою N. Величина натягу визначається дійсними розмірами валу і отвори.

Рис. 5.8. Граничні значення натягiв у з’єднанні вал-втулка

Найбільший натяг Итж – різниця між найбільшим граничним розміром валу і найменшим граничним розміром отвору до збірки (див. Рис. 5.6, б і 5.8)

Найменший натяг – це різниця між найменшим граничним розміром валу і найбільшим граничним розміром отвору до збірки (рис. 5.8)

Середній натяг Ит – середнє арифметичне найбільшого і найменшого натягов

Дійсний натяг Ne – натяг, який визначається як різниця між дійсними розмірами валу і отвору до збірки.

Допуск посадки з натягом ITN – різниця між найбільшим і найменшим натягами

т. е. допуск посадки з натягом дорівнює сумі полів допусків отвору і валу, складових з’єднання.

Посадки з натягом використовуються в тих випадках, коли необхідно передати крутний момент або (і) осьову силу в основному без додаткового кріплення за рахунок сил тертя, створюваних натягом.

Графічне зображення розташування полів допусків для посадок з натягом наведено на рис. 5.9.

Рис. 5.9. Графічне зображення полів допусків для посадок з натягом

Перехідні посадки

У цій групі посадок можливе отримання як зазору, так і натягу залежно від дійсних розмірів отвору і валу (рис. 5.10). Характерною особливістю перехідних посадок є часткове перекриття полів допусків вала й отвору.

Перехідні посадки характеризуються найбільшим натягом і 5 ^. Для визначення найбільшого натягу і найбільшого зазору можна скористатися формулами (5.17); (5.18) і (5.10); (5.11).

Допуск перехідною посадки / 77 ^ 5 визначається за формулою

Рис. 5.10. Розташування полів допусків вала й отвору в перехідних посадках

Перепишемо формулу (5.16) таким чином: – (В – а). Вираз в дужках є зазором (5.9). Тоді можна записати ЛГ = -5, т. Е. Натяг є негативний зазор. Мінімальний негативний зазор є максимальним натягом, а мінімальний негативний натяг – максимальним зазором, т. Е. Справедливі наступні співвідношення:

З урахуванням (5.24) і (5.25) формулу (5.23) можна переписати наступним чином:

т. е. допуск посадки дорівнює сумі полів допусків вала й отвору, складових з’єднання.

Графічне зображення полів допусків в перехідних посадках наведено на рис. 5.11.

Приклади визначення граничних розмірів, допусків, зазорів і натягів у з’єднаннях при різних видах посадок

Посадка із зазором

Номінальний розмір вала 100 мм, нижнє відхилення вала в – 160 мкм (-0,106 мм), верхнє відхилення вала е $ – -60 мкм (-0,06 мм).

Номінальний розмір отвору 100 мм, нижнє відхилення отвору £ 7 = +72 мкм (+0,072 мм), верхнє відхилення отвору £ 5_ +159 мкм (+0,159 мм). Графічне представлення цієї посадки наведено на рис. 5.12.

Рис. 5.11. Можливі розташування полів допусків валів і отворів в перехідних посадках

Рис. 5.12. Приклад розташування полів допусків вала й отвору в посадці з зазором

Рис. 5.13. Приклад розташування полів допусків вала й отвору в посадці з натягом

Посадка з натягом

Приклад. Номінальний розмір вала 100 мм, нижнє відхилення вала е ~ 72 мкм (0,072 мм), верхнє відхилення вала е $ ~ 159 мкм (0,159 мм).

Номінальний розмір отвору 100 мм, нижнє відхилення отвору

£ 7 = -106 мкм (-0,106 мм), верхнє відхилення отвору £ 5–60 мкм (-0,060 мм).

Графічне представлення цієї посадки наведено на рис. 5.13.

Рішення. Найбільший граничний розмір валу d ^

dmax = d + es = 100+ (0,159) = 100,159 мм. Найменший граничний розмір валу dm.n

4 ™ = d + “= I * + (0,072) = 100,072 мм. Поле допуску вала

! Td = 4 ™, ~ 4 * п = Ю0,159 – 100,072 = 0,087 мм

lTd = es- ei = 0,159 – 0,072 = 0,087 мм. Найбільший граничний розмір отвору

Omw = D + ES = 100 + (-0,060) = 99,940 мм. Найменший граничний розмір отвору

Dmin = D + Е1 = 100 + (-0,106) = 99,894 мм.

Визначимо поле допуску отвору

‘™ = Ом “” Яя1а = 99,940 – 99,894 = 0,046 мм

1ТО = £ 5 – £ / = -0,060 – (-0,106) = 0,046 мм. Максимальний натяг в з’єднанні
4 ™ – 4 ™ = 100,159-99,894 = 0,265 мм

N “1 = Е1 = 0,159- (-0,106) = 0,265 мм. Мінімальний натяг в з’єднанні

= 4и “” А “* = Ю0.072 – 99,940 = 0,132 мм

^ п “п = е ‘~ £ У = О’072 ~ (-0,060) = 0,132 мм. Допуск посадки (натягу)

ПІ = – Ия.т = 0,265 – 0,132 = 0,133 мм

ГГИ = т + 1Тй = 0,087 + 0,046 = 0,133 мм.

Перехідна посадка

Приклад. Номінальний розмір вала 100 мм, нижнє відхилення вала а – +71 мкм (+0,071 мм), верхнє відхилення вала е $ ~ +93 мкм (+0,093 мм).

Рішення. Найбільший граничний розмір валу дтзх

4 ™, = ^ + Ю0 + 0,093 = 100,093 мм. Найменший граничний розмір валу ет, “

/ Тс / = с / ^ – с / ^ п = 100,093 – 100,071 = 0,022 мм

Рис. 5.14. Приклад розташування полів допусків вала й отвору в перехідній посадці

т = & – в! = 0,093 – 0,071 = 0,022 мм. Найбільший граничний розмір отвору

Ош = О + £ 5 = 100 + 0,159 = 100,159 мм. Найменший граничний розмір отвору

Ою.т = й + Е1 = 100 + 0,072 = 100,072 мм. Поле допуску отвору

/ 77) = Отая – йя1а = 100,159 – 100,072 = 0,087 мм

/ 77) = £ 5 £ 7 = 0,159 – 0,072 = 0,087 мм. Максимальний зазор в з’єднанні

5 ‘”” = А ™, “4 -” = 100,159 – 100,071 = 0,088 мм

= £ 5 е! = 0,159 – 0,071 = 0,088 мм. Максимальний натяг в з’єднанні

= 4Ж- /) м (п = 100,093 – 100,072 = 0,021 мм

М *, *, = ез-ЕГ = 0,093 – 0,072 = 0,021 мм. Допуск посадки (зазору-натягу)

/ 77У5 = 5 ^ + 0,088 + 0,021 = 0,109 мм

/ 7Ж = т + / 77) – 0,022 + 0,087 – 0,109 мм.

Навчальний посібник. “ДОПУСКИ, ПОСАДКИ ТА ТЕХНІЧНІ ВИМІРЮВАННЯ”. Для учнів професійно-технічних навчальних закладів.

Навчальний посібник «Допуски, посадки та технічні вимірювання» призначений для здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти технічного напряму, зокрема, для навчання учнів ПТНЗ з професії 7241 “Електромонтажник силових мереж і електроустаткування”; 7231 “Електромонтажник освітлювальних мереж і електроустаткування” та інших технічних спеціальностей, також може бути корисний інженерно-технічним працівникам промислових підприємств. Посібник підготовлено відповідно до навчальної програми з курсу «Допуски, посадки та технічні вимірювання», і висвітлює основні принципи точності, взаємозамінності, допусків, посадок, технічних вимірювань, похибок виготовлення та вимірювання. Вивчення цього предмета базується на знаннях, які учні отримали з фізики, креслення. Розглянуто інструменти контролю допусків і посадок — засоби технічних вимірювань, їх конструкцію, навчає учнів на основі застосування сучасної системи допусків і посадок й вимірювальної техніки. У навчальному посібнику подані основні положення взаємозамінності міжнародної системи допусків і посадок ISO, системи стандартизації і технічних вимірювань, які необхідні для вдосконалення технологічних процесів і створення нових машин. Сучасна організація і технічне устаткування виробничих процесів вимагають від контролерів ВТК, робітників, наладчиків верстатів беззаперечних знань методів та засобів контролю точності, орієнтування у питаннях допусків і посадок, якості поверхні спряжених деталей. Тому комплекс глибоких знань і певних навичок у галузі допусків та посадок, взаємозамінності й технічних вимірювань є необхідною складовою професійної підготовки спеціалістів машинобудівних, металообробних професій.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Департамент освіти і науки

Закарпатської обласної державної адміністрації

Тячівський професійний ліцей

ДОПУСКИ, ПОСАДКИ ТА ТЕХНІЧНІ ВИМІРЮВАННЯ

для учнів професійно-технічних навчальних закладів

Розглянуто на засіданні методичної комісії

Протокол № 5 від 26.12. 2019.

Посібник підготовлено відповідно до навчальної програми з курсу «Допуски, посадки та технічні вимірювання», і висвітлює основні принципи точності, взаємозамінності, допусків, посадок, технічних вимірювань, похибок виготовлення та вимірювання. Вивчення цього предмета базується на знаннях, які учні отримали з фізики, креслення. Розглянуто інструменти контролю допусків і посадок — засоби технічних вимірювань, їх конструкцію, навчає учнів на основі застосування сучасної системи допусків і посадок й вимірювальної техніки. У навчальному посібнику подані основні положення взаємозамінності міжнародної системи допусків і посадок ISO , системи стандартизації і технічних вимірювань, які необхідні для вдосконалення технологічних процесів і створення нових машин.

Коли теоретичний навчальний матеріал вивчений, учням пропонується, з метою закріплення матеріалу, виконати актуальні завдання для тестового контролю навчальних досягнень учнів з цього курсу, контрольні запитання та розв’язати відповідні задачі, згідно Держстандарту професійно-технічної освіти України; розкрито методичні засади розроблення і впровадження дидактичного комплексу з графічної підготовки учнів ПТНЗ.

З.М. Микитюк, доктор фізико-математичних наук, професор Львівського національного університету «Львівська політехніка».
Л.І. Осуська, викладач вищої категорії Білківського професійного ліцею Закарпатської області.

В наш час проблема підвищення якості машин та інших виробів, економічності їх виробництва і експлуатації приділяється велика увага. Питання точності, нових стандартів та технічних умов набувають великого значення в промисловості для прискорення переходу на нові стандарти, технології, виробничі процеси. А це можливе, при тісному зв’язку науки і виробництва.

У сучасних умовах ринкових відносин визначальними характеристиками стають вимоги до якості та систем управління якістю продукції. Залежно від використання фізичних принципів вимірювання існують механічні, електричні, пневматичні, оптичні й фотоелектричні прилади. Крім поелементного (диференційованого) контролю параметрів виробу, придатність деталей у серійному виробництві оцінюють за допомогою граничних калібрів, що забезпечує комплексний контроль виробів.

Також, у сучасному машинобудуванні стандартизовані правила оформлення креслень, ряди чисел на лінійні розміри, потужності, кутові швидкості, вантажопідйомність, термообробка машинобудівних матеріалів, шорсткість поверхні деталей, допуски й посадки кріпильних деталей, підшипники кочення, ремені, ланцюги, муфти, модулі зубчастих і черв’ячних коліс, діаметри й ширина шківів. Взаємозамінністю виробів називається властивість рівноцінно заміняти будь-який екземпляр продукції іншим однотипним екземпляром. Взаємозамінне виробництво має наступні переваги: спрощується процес зборки, забезпечується широка спеціалізація й кооперація підприємств, спрощується ремонт виробів і створюються умови для автоматизації виробництва.

Якість і ефективність дії машин, приладів та механізмів перебувають у прямій залежності від вимог точності та контролю їх виготовлення, які значною мірою визначені стандартами, допусками та посадками. Допуски та посадки є головною передумовою найважливішої властивості сукупності виробів – взаємозамінності, яка суттєво визначає техніко-економічний ефект від виробництва та експлуатації сучасних технічних приладів. Допуски та посадки забезпечують системи стандартів «Єдина система допусків і посадок» (ЄСДП) та «Основні норми взаємозамінності» (ОНВ). Положення стандартів цих систем стосуються з’єднаних елементів виробів, поверхні яких взаємодіють у контакті між собою. З’єднання цих поверхонь називають спряженнями. Спряження виконують певні робочі функції (опорні поверхні, поверхні ковзання). Характер цих спряжень (рухомі, нерухомі) визначають посадки. Допуски на розміри деталей спряжень створюють допуск посадки. Він повинен перебувати у певних межах, виходячи з умов як збирання з’єднання без додаткової механічної обробки, так і забезпечення виконання з’єднанням робочих функцій. Стандарти передбачають і певні властивості поверхонь спряжених деталей, які створюють оптимальні умови їх взаємодії в контакті між собою і визначають якість поверхні. Ці властивості визначаються станом мікро- та макрогеометрії (шорсткість, хвилястість, відхилення від форми та взаємного розташування), твердістю та ін. Необхідну точність допусків, посадок, стану поверхонь контролюють засобами технічних вимірювань, застосування яких забезпечувало б необхідну точність вимірювань та об’єктивність результатів контролю. Сучасна організація і технічне устаткування виробничих процесів вимагають від контролерів ВТК, робітників, наладчиків верстатів беззаперечних знань методів та засобів контролю точності, орієнтування у питаннях допусків і посадок, якості поверхні спряжених деталей. Тому комплекс глибоких знань і певних навичок у галузі допусків та посадок, взаємозамінності й технічних вимірювань є необхідною складовою професійної підготовки спеціалістів машинобудівних, металообробних професій.

1. ПОНЯТТЯ ПРО СТАНДАРТИЗАЦІЮ

1.1. Загальні поняття стандартизації, терміни й визначення …

1.2. Похибки при виготовленні, обробці деталей та

складанні машин. Основні види похибок розміру,

причини виникнення похибок ………………………….

1.3. Прямі і непрямі виміри, розбіжності між ними.

Основні поняття про взаємозамінність, її види …………

2. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

2.1. Поняття про розміри: номінальний, граничний, дійсний.

Відхилення, граничні відхилення (нижнє, верхнє).

2.2. Графічне позначення допусків. Визначення допусків .….

3. ПОСАДКИ, ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ ТА

3.1. Системи допусків і посадок ………………………… ….

3. 3. Поняття про класи точності, квалітети, їх позначення на

4. ДОПУСКИ ТА ВІДХИЛЕННЯ ФОРМИ І

4.1.Класифікація відхилень і допусків форми та розташування

5.1.Параметри, що визначають мікрогеометричні розміри

поверхонь. Шкали шорсткості поверхонь ………………

5.2. Позначення шорсткості на технологічних документах ….

ВИМІРЮВАЛЬНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ТА ПРИЛАДІВ.

6.1. Інтервал і ціна поділу шкали, діапазон показників і

6.3 Електричні вимірювання…………………………….

ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ ……………..

1. ПОНЯТТЯ ПРО СТАНДАРТИЗАЦІЮ

1.1. Загальні поняття стандартизації, терміни й визначення

Стандартизацією називають діяльність з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній галузі шляхом встановлення положень для загального й багаторазового використання щодо реально існуючих чи можливих завдань.

Стандартизація – незамінний засіб забезпечення сумісності, взаємозамінності, уніфікації, типізації, надійності техніки й інформаційних мереж, норм безпеки й екологічних вимог, єдності характеристик і властивостей, якості продукції, робіт, процесів і послуг. Розвиток стандартизації нерозривно зв’язаний з удосконаленням управління якістю виробництва, зокрема, впровадження систем управління якістю, систем екологічного управління та інтегрованих систем управління.

Метою і завданням стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів , відповідності об’єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції , процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.

Головним завданням стандартизації є створення системи нормативно-технічної документації, що встановлює прогресивні вимоги до продукції, яка виготовляється для потреб господарської діяльності, населення й оборони держави, а також контролювання їх дотримання.

Вплив стандартизації на підвищення конкурентоспроможності та якості продукції реалізується в основному через комплексну розробку стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектувальні вироби, оснащення, проектування і готову продукцію; встановлення в стандартах технологічних вимог до найважливіших процесів і показників якості, а також єдиних методів випробувань і засобів контролю та оцінки відповідності.

Стандарти полегшують вибір оптимального розмірного ряду та вибір найкращих зразків, забезпечують організацію спеціалізованих виробництв, зменшують затрати на проектування і виробництво та скорочують строки впровадження продукції у виробництво.

У стандартах також встановлюється однозначна термінологія, системи одиниць, позначень, вимоги до метрологічного забезпечення, маркування, пакування, транспортування, експлуатаційних документів (інструкцій) та інформації для споживачів, необхідні для оцінювання та вибору ними продукції.

Очевидно, наявність стандартів істотно полегшує та спрямовує діяльність виробника продукції, щодо забезпечення її ринкової відповідності за критеріями конкурентоспроможності та якості.

Основні терміни зі стандартизації встановлені Міжнародним комітетом з вивчення наукових принципів стандартизації, що створений Радою міжнародної організації зі стандартизації (180) та стандартами Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1.0-93; ДСТУ 1.2 93; ДСТУ 1.3-93; ДСТУ 1.4-93 і ДСТУ 1.5-93).

Відповідно до специфіки стандартизації та змісту вимог, стандартизацію поділяють на такі види (рис. 1.1).

Міжнародна стандартизація – стандартизація, участь у якій є доступною для відповідних органів усіх країн.

Регіональна стандартизація – стандартизація, участь у якій є доступною для відповідних органів країн лише одного географічного або економічного регіону.

Національна стандартизація – стандартизація, яка проводиться на рівні однієї певної країни.

Галузева стандартизація – стандартизація, яка проводиться на рівні однієї конкретної галузі виробництва.

Рис.1.1. Схема видів стандартизації

Комплексна стандартизація – це стандартизація, за якої здійс нюється цілеспрямоване і планомірне встановлення та використання системи взаємопов’язаних вимог як до самого об’єкта комплексної стандартизації в цілому, так і до його основних елементів, з метою оптимального вирішення конкретної проблеми. Принципово новим у розвитку комплексної стандартизації взагалі є дедалі ширше використання сучасних методів програмно-цільового планування робіт зі стандартизації, внаслідок чого встановлюються збалансовані вимоги до готової продукції, сировини, матеріалів і комплектуючих виробів.

Не слід змішувати поняття стандартизації і стандарту .

Якщо стандартизація – це діяльність, то стандарт – це нормативний документ.

Нормативним називають документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів.

Стандарт є нормативним документом, що розроблений на засадах відсутності протиріч зацікавлених сторін з істотних питань і прийнятий визначеним органом.

Стандарт – це результат конкретної роботи зі стандартизації, яка виконана на підставі досягнень науки, техніки і практичного досвіду та прийнята (затверджена) компетентною організацією.

Стандарт може бути:

– обов’язковим чи рекомендованим технічним документом, який дає характеристику якості матеріалів, виробів, устаткування, методів їх виготовлення й контролювання, понять та умовних позначень;

– основною одиницею чи фізичною константою, наприклад, ампером;

– будь-яким предметом для фізичного порівняння, наприклад, еталоном метра.

Стандарти можуть містити обов’язкові та рекомендовані вимоги. До обов’язкових належать вимоги із забезпечення.

Міжнародний та регіональний стандарти – стандарти, затверджені відповідним та регіональним органами стандартизації.

Національні стандарти – державні стандарти України, запроваджені центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та доступні для широкого кола користувачів.

Історичні довідки :

1919-1929 – використовували стандарт (усього 4 класи точності);

1935р. – ІSО (міжнародний стандарт);

1977р. – ЕСДП СЕВ – єдина система допусків та посадок країн економічної взаємодопомоги (загальний діапазон номінальних розмірів, охоплених системою – 40000 мм).

1.2. Похибки при виготовленні,

обробці деталей та складанні машин.

Основні види похибок розміру, причини виникнення похибок.

Похибка вимірювання (error of a measurement – англ.) — це відхилення результату вимірювання від дійсного значення вимірюваної фізичної величини. Результат вимірювання є приблизною оцінкою значення шуканої величини. Результати залежать від методів вимірювання, технічних засобів, властивостей органів чуття спостерігача, зовнішнього середовища й самих фізичних величин.

Абсолютна похибка – різниця між показанням приладу та дійсним значенням вимірюваної фізичної величини.

А – показання приладу; А _д – дійсне значення вимірюваної фізичної величини.

Відносна похибка – відношення абсолютної похибки до дійсного значення вимірюваної фізичної величини (виражене у відсотках):

, де  – абсолютна похибка; А _д – дійсне значення вимірюваної фізичної величини.

Основними джерелами похибок вимірювань можуть виступати:

похибка інструмента, похибка методу вимірювань, похибки, пов’язані з фізіологією спостерігача, похибки, пов’язані з особливостями об’єкта і залежністю вимірювальної величини від контрольованих навколишніх умов, похибки, пов’язані із впливом неконтрольованих зовнішніх умов.

Завдання 1.1.

3.Абсолютна похибка вимірюється в тих же одиницях виміру.

4.Відносна похибка виражається …

5.Формула відносної похибки:

В) …відхилення результату вимірювання від дійсного значення вимірюваної фізичної величини.

Д) … – різниця між показанням приладу та дійсним значенням вимірюваної фізичної величини.  = А – А _д .

Розшифровка змістових бар’єрів 1.1

Завдання 1.2. Виконайте розрахунки.

Визначити абсолютну похибку вимірювання напруги постійного струму, якщо дійсне значення напруги становить

Визначити відносну похибку вимірювання напруги постійного струму, якщо дійсне значення напруги становить

Абсолютна похибка вимірювання напруги постійного струму 0,015 В, виміряне значення – 10,015 В. Визначити дійсне значення напруги

1.3. Прямі і непрямі виміри, розбіжності між ними.

Основні поняття про взаємозамінність, її види.

За способом одержання числового значення вимірюваної величини виміри поділяються на прямі та непрямі .

При прямому вимірюванні результат одержують безпосередньо за експериментальними даними (вимірювання довжини лінійкою , вимірювання температури термометром , вимірювання тиску манометром ). Вони є найпоширенішими.

При непрямому вимірюванні числове значення величини відшукують не безпосередньо, а на основі вимірювання інших величин, пов’язаних з вимірюваною величиною відомою математичною залежністю.

Взаємозамінність – це властивість деталей замінювати одна одну при складанні або ремонті виробів або механізмів без додаткового підбору або підгонки. Вона необхідна при виконанні всіх складальних або ремонтних робіт. Взаємозамінність забезпечується точністю виготовлення деталей, а точність, в свою чергу, забезпечується системою допусків і посадок.
Взаємозамінність буває: повна і неповна .
Повна взаємозамінність буває тоді, коли заміна однотипних деталей проходить без додаткового підбору.
Неповна взаємозамінність буває тоді, коли одну деталь можна замінити на іншу після додаткового підбору або підгонки.

Взаємозамінність є галузева, державна, міждержавна і світова.

Економічна ефективність взаємозамінності.

Взаємозамінність деталей дозволяє:

підвищувати продуктивність праці;
знизити затрати на виготовлення, складання або ремонт виробів.

Завдання № 1.3

1. Вимірювання сили струму амперметром –

2. Визначення опору, вимірявши силу струму та напругу –

3. Взаємозамінність – це властивість деталей замінювати одна одну…

4. Неповна взаємозамінність буває тоді, коли одну деталь можна замінити на іншу…

5. Повна взаємозамінність – заміна однотипних деталей, що проходить без …

А) …при складанні або ремонті виробів або механізмів без додаткового підбору або підгонки.

Г) … після додаткового підбору або підгонки.

Розшифровка змістових бар’єрів 1.3.

2. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ДОПУСКІВ

2 .1.Поняття про розміри: номінальний, граничний, дійсний.

Відхилення, граничні відхилення (нижнє, верхнє).

Поле допуску.

Розмір – числове значення лінійної величини в обраних одиницях виміру.

Дійсний розмір – це розмір, установлений виміром із припустимою похибкою.

Граничні розміри – це два гранично допустимих розміри (найбільший і найменший), між якими повинен знаходитись дійсний розмір .

Номінальний розмір – розмір, відносно якого визначаються граничні розміри і який використовується для відліку відхилень.

Відхилення – алгебраїчна різниця між розміром (дійсним або граничним) і відповідним номінальним розміром.

Дійсне відхилення — алгебрична різниця між дійсним і відповідним номінальним розмірами .

Граничне відхилення — алгебраїчна різниця між граничним і відповідним номінальним розмірами. Розрізняють верхнє та нижнє граничні відхилення.

Верхнє граничне відхиленняES, es — алгебраїчна різниця між найбільшим граничним і відповідним номінальним розмірами.
Нижнє граничне відхиленняEI, ei — алгебраїчна різниця між найменшим граничним і відповідним номінальним розмірами.

Поле допуску — поле, обмежене найбільшим і найменшим граничними розмірами, яке визначається величиною допуску і його положенням відносно номінального розміру. У разі графічного зображення поле допуску міститься між двома лініями, що відповідають верхньому та нижньому відхиленням відносно нульової лінії.

2.2. Графічне позначення допусків. Визначення допусків .

Допуск IT = International tolerance;

Верхнє і нижнє відхилення : ES = Ecart Superieur, EI = Ecart Interieur.

Для отворів — великі букви (ES, D), для валів — малі (es, d).

ГОСТ 2.307-68 ЕСКД передбачає три випадки нанесення гра ничних відхилень лінійних розмірів у робочих кресленнях:

1) Умовними позначеннями полів допусків та посадок, наприк лад: 18H6; 60f6.

2) Чисельними величинами граничних відхилень.

Знаючи номінальний розмір і обидва граничних відхилення, можна позначати допуск на кресленнях. Для цього після номінального розміру меншим шрифтом указуються відхилення зі своїми знаками (рис. 2.1 , а).

Коли обидва відхилення мають однакову величину, але різні знаки, то абсолютне значення відхилень пишуть на кресленні один раз, але перед ним ставлять знак «+» (рис. 2 .1, б).

Відхилення, яке дорівнює нулю, на кресленні не вказують

Примітка. Граничні відхилення записуються до останньої значущої цифри включно з вирівнюванням числа знаків у верхньому та нижньому відхиленні додатком нулів.

Таким чином, допуск може бути заданий у наступних шести варіантах:

Усі ці розміри на кресленнях подаються у міліметрах.

3) Умовними позначеннями полів допусків і праворуч в дужках – чисельними величинами граничних відхилень, наприклад:

Завдання № 1.4
1. Верхнім граничним відхиленням називається …

2. Нижнє граничне відхилення позначається : …

3. Дійсним відхиленням називається …

5. Позначення поля допуску отвора – …

6. Позначення поля допуску вала – …

В) … алгебраїчна різниця між найбільшим граничним і відповідним номінальним розмірами.

Д) … алгебраїчна різниця між дійсним і відповідним номінальним розмірами .

Е) …найбільшим і найменшим граничними розмірами, яке визначається величиною допуску і його положенням відносно номінального розміру.

Розшифровка змістових бар’єрів 1.4.

Завдання № 1. 5

1) Як називається розмір, отриманий при виготовленні деталі й

вимірюваний із припустимою похибкою?

2) Що таке різниця між найбільшим граничним розміром d _max та граничним розміром d _min

3) Що таке алгебраїчна різниця між найменшим граничним розміром d _min і номінальним розміром.

4) Як називається розмір, більше якого не повинен бути розмір придатної деталі?

C клади таблицю і запиши відповіді до завдання 1.5

Які види рослин існують?

У світі налічують мільйони видів рослин. Кожен з них прийняв форми, які дозволяють їм захоплювати якомога більше сонячного світла, щоб рости. Є дерева, пальми, кактуси, рослини, що лазять . і всі вони роблять все можливе, щоб ще один день залишитися в живих.

Кожен сорт має свої особливості, отже давайте подивимось, які типи рослин існують в світі

Щоб зробити цю статтю більш організованою, ми збираємося класифікувати рослини на два великі царства: Голосінні та покритонасінні. Яка різниця між ними? В основному тим, що перші не мають ефектних квітів. Вони першими з’явились 350 мільйонів років тому, саме тому їх вважають примітивними рослинами.

Останні, навпаки, є більш «сучасними»: вони з’явились 145 мільйонів років тому. Сьогодні вони найпоширеніші та найчастіше прикрашають сади та тераси.

Голонасінні

У межах голонасінних ми знаходимо хвойні, цикадеї, папороті та одне дерево: Гінкго білоба.

Хвойні породи

Хвойні рослини – це всі ті рослини, будь то дерева чи чагарники, які мають більш-менш прямий стовбур з горизонтальними гілками. Його листя вічнозелені і мають форму голки. Квітки одностатеві, а плоди за формою нагадують ананас.