Арахноідальной кіста правої і лівої скроневої частки (області): симптоми, лікування

Арахноідальной кіста лівої скроневої частки розвивається внаслідок перенесених захворювань головного мозку. Чому розвиваються кістозні освіти, який механізм їхнього утворення і до яких наслідків вони можуть призвести?

Що таке арахноідальной кіста?

Під арахноідальною кістою розуміють порожнинне утворення в тканини головного мозку, найчастіше заповнене ліквором. Назва арахноідальною вона отримала з-за того, що зазвичай її стінки вистилаються павутинної оболонкою мозку або схожою з нею по структурі рубцевою тканиною. Найчастіше вона розташовується між мозковим речовиною і павутинної оболонкою.

Подібні утворення можуть бути як первинні, так і вторинні:

1. Первинна кіста зазвичай розвивається в результаті клітинних збоїв на зародковому рівні, коли відбувається формування нервової трубки. Найчастіше утворюється ликворная кіста з щільними стінками з клітин, подібних за будовою з внутрішнім шаром мозкових цистерн (ці клітини відповідають за вироблення ліквору). Діагностуються, як правило, у віці від 10 років.
2. Вторинна утворюється в результаті перенесених захворювань головного мозку (менінгіт, травми, синдром Марфана). Дані кістозні утворення можуть локалізуватися в будь-якому відділі головного мозку, в той час як первинна арахноідальной кіста знаходиться зазвичай в області межі скроневої і тім’яної часток.

Клінічна картина захворювання

Протягом тривалого часу арахноїдальні кісти можуть не викликати ніяких симптомів і бути випадковою знахідкою при проведенні КТ або МРТ. Якщо відбувається зростання кісти, можуть розвиватися такі симптоми, як головний біль, порушення рухів, мови (з-за чого патологія може бути помилково прийнята за уповільнений інсульт). Дані порушення розвиваються через локальної ішемії в правій лобно-скроневої області, а також важливою топографічної зоні — центрі Брока.

При розвитку кісти в скронево-лобної області можливе приєднання симптомів «лобової психіки», коли пацієнт стає малокритичен до власного стану, плаксивий, схильний до зорових і слухових галюцинацій.

За темою: Розтягнення м’язів стегна, зв’язок кульшового суглоба: лікування в домашніх умовах, симптоми

Враховуючи, що клініка розвитку дещо змазана, слід ретельно проводити диференціальну діагностику.

Діагностичні заходи

Яким чином можна з’ясувати, чи є у пацієнта кіста головного мозку? В першу чергу слід ретельно зібрати анамнез захворювання: коли з’явилися перші симптоми, що їм передувало, були травми голови і головного мозку, проблеми зі здоров’ям нервової системи в дитячому віці.

Дані об’єктивного огляду. У пацієнтів з розвитком арахноідальною кісти зліва можуть виявлятися симптоми парезу верхньої правої кінцівки (при розташуванні освіти в області лівої нижньої лобової звивини), моторної афазії (пацієнт розуміє звернену до нього мову, але не може нічого сказати сам).

Лабораторні дані малоінформативні і можуть давати мінімальну інформацію при нагноєнні кісти (збільшення кількості нейтрофілів, зсув лейкоцитарної формули вліво).

Найважливіша роль належить інструментальним методам дослідження. Найбільш інформативними вважаються методи магнітно-резонансної та комп’ютерної томографії. З їх допомогою вдається виявити наявність порожнинного утворення в головному мозку, визначити його розміри і локалізацію, а в деяких випадках — припустити його природу (вроджена або травматична).

При підтвердженні діагнозу важливо своєчасно пройти курс необхідного лікування.

Як позбутися від патології?

Будь методів терапії вимагає арахноідальной кіста лівої скроневої частки?

У деяких випадках, якщо її розміри невеликі, немає поддавливания мозкових структур і шлуночків, ніяке лікування не потрібно.

Можуть використовуватися препарати з груп нейропротекторов і антиоксидантів. Чудово підійдуть такі лікарські засоби, як Эмоксипин, Холін, мультивітамінні комплекси (Мільгамма і Тиогамма).

Якщо ж спостерігається поверхневе розташування кісти і існує ризик її розриву, слід піднімати питання про оперативне втручання. Кістозне освіту в безпосередній близькості від лівої скроневої області може провокувати звукові галюцинації і розвиток прогресуючої слабкості та обмеження рухів в правих кінцівках. У багатьох випадках трепанація черепа, пункція кісти сприяють регресії розвинулися симптомів і відновлення стану пацієнта.

Іноді пункцію можна провести і без попередньої трепанації, однак до такого втручання слід вдаватися лише в тому випадку, якщо немає ризику пошкодження пункційної голкою прилеглих тканин мозку.

Велику небезпеку представляє розвиток нагноєння і розрив кісти. В результаті цього відбувається взаємодія здорової мозкової тканини з гнійним вмістом, що викликає пошкодження тканин головного мозку та появу симптомів органічного ураження. У такому разі, якщо дозволяє час, слід негайно провести декомпресссию головного мозку, обробку стінок кісти і видалення гною.

Заходи профілактики

Специфічної профілактики цього захворювання не існує. Профілактика первинних кіст проводиться ще під час вагітності і полягає в дотриманні здорового способу життя, правильного харчування та своєчасного обстеження матері.

Профілактика вторинних кіст проводиться ще в період лікування захворювання, яке може привести до їх розвитку. Обов’язково проведення комплексного і своєчасного лікування менінгіту, наслідків перенесеної травми головного мозку.

У тому випадку, якщо з’являються перші симптоми можливого прогресування кісти, обов’язково слід звернутися за допомогою до фахівця і пройти ретельне і повноцінне обстеження.

Схожі записи:

Розділи сайту

• COVID-19 (3)
• Алергія (5)
• Аналізи (149)
• Бактеріологія (431)
  • Гонококи (5)
  • Диплококи (5)
  • Клебсієлла (24)
  • Лептоспіроз (9)
  • Стафілококи (78)
  • Стрептококи (26)
  • Трихомоніаз (41)
  • Уреаплазма (58)
  • Хламідії (69)
  • Аборт (31)
  • Вагітність (94)
  • Захворювання (1 189)
    • ЗПСШ (20)
    • Молочниця (71)
    • Цистит (37)
    • Герпес (175)
    • Гіпергідроз (168)
    • Грибок (159)
    • Зморшки (236)
    • Пітниця (17)
    • Попрілість (29)
    • Препарати (374)
    • Аналізи (28)
    • Гормони (255)
    • Цукровий діабет (183)
    • Щитовидна залоза (307)
    • Дихальні захворювання (4)
    • Захворювання очей (1)
    • Захворювання ротової полості (2)
    • Захворювання шкіри (2)
    • Паразити і інфекції (13)
    • Про вітаміни (1)
    • Про харчування (1)
    • Сердечні захворювання (1)
    • Травми і переломи (4)
    • Дитячі (27)
    • Діагностика (11)
    • Жіночі (36)
    • Лікування (84)
    • Чоловічі (13)
    • Тромбоз (190)
    • Аскариди (48)
    • Глисти (589)
    • Гострики (49)
    • Діагностика (36)
    • Лікування (81)
    • Лямблії (79)
    • Очищення (56)
    • Препарати (322)
    • Рецепти (1 443)
    • Спина (506)

    Арахноїдальні кісти

    Утворення арахноїдальних кіст тісно пов’язано з будовою оболонок мозку. Мозок (як головний, так спинний) покритий трьома оболонками: найближче до поверхні мозку знаходиться м’яка оболонка (лат. pia mater), над нею розташована павутинна або арахноїдальная оболонка (лат. arachnoidea), та нарешті третя, тверда оболонка мозку (лат. dura mater). Арахноїдальні кісти це заповнені мозковою рідиною «міхурці», чиї стінки утворює розщеплена арахноїдальна оболонка.

    Що спричиняє їхнє утворення?

    Конкретна причина утворення арахноїдальних кіст невідома. Науковці вважають, що причиною утворення більшості арахноїдальних кіст є порушення розвитку внаслідок розщеплення або розриву арахноїдальної мембрани неясного генезу.

    Згідно з медичною літературою, арахноїдальні кісти частіше спостерігаються у дітей, у чиїх батьків також є арахноїдальні кісти, що вказує на те, що у деяких індивідів у розвитку арахноїдальних кіст може бути значна генетична схильність.

    У деяких випадках утворення арахноїдальних кіст супроводжується недостатнім розвитком (гіпоплазією) певної частини мозку – найчастіше за наявності неповного розвитку скроневої частки, коли вона не повністю займає всю порожнину черепа, в незаповненому мозком місці утворюється або «порожнеча», або арахноїдальна кіста.

    Однак буває і протилежна ситуація, коли повноцінному розвиткові частки мозку заважає вже арахноїдальная кіста, що вже утворилася та тисне на мозок. Слід зазначити, що медичній науці досі не зрозумілі причини виникнення таких змін.

    У яких людей кісти утворюються найчастіше?

    Арахноїдальні кісти частіше утворюються в чоловіків, ніж у жінок. Ці кісти можуть бути виявлені в будь-якому віці та зустрічаються у представників усіх рас та в усіх географічних локалізаціях. Це найпоширеніший вид внутрішньочерепних кіст. Оскільки в багатьох випадках арахноїдальні кісти не мають симптомів, важко точно визначити поширеність цього явища в загальній популяції.

    У яких місцях черепа можуть утворитися арахноїдальні кісти?

    Арахноїдальні кісти в черепі найчастіше локалізуються в так званій середній черепній ямці (у місці, де розташовується скронева частка), наступна за частотою поширення є так звана супраселлярна ділянка (неподалік від третього шлуночка мозку) та задня черепна ямка (місце, де відповідно до норми локалізуються мозочок, міст мозку та довгастий мозок).

    Арахноїдальні кісти класифікують відповідно до їхньої локалізації, наприклад, арахноїдальна кіста в правій скроневій частці або правобічна арахноїдальна кіста в середній черепній ямці.

    Які порушення або симптоми можуть спричинити арахноїдальні кісти?

    Здебільшого арахноїдальні кісти є вродженими та не викликають симптомів (асимптотичні кісти), бо не створюють підвищеного внутрішньочерепного тиску (вони або дуже маленькі, або не викликають симптомів, тому що всередині них не підвищений тиск). Тому пацієнт дізнається про існування кісти лише тоді, коли дослідження головного мозку проводиться з якогось іншого приводу.

    Оскільки в стінці арахноїдальної кісти можуть бути невеликі кровоносні судини, внаслідок травми голови вони можуть луснути та спричинити крововилив як в мозок, так всередину кісти. Таким чином, у пацієнтів з асимптотичними кістами є підвищений ризик того, що у разі травми голови в них станеться значний внутрішньочерепний крововилив. У разі значного крововиливу в мозок або всередину кісти іноді може бути необхідно провести пацієнтові невідкладну/термінову операцію – видалення крововиливу та кісти.

    У більш рідкісних випадках, якщо арахноїдальна кіста великого розміру та/або чинить тиск на навколишні структури мозку, вона може спричиняти головний біль, нудоту, блювоту, запаморочення, епілептичні напади, порушення циркуляції мозкової рідини (гідроцефалію) та специфічні симптоми залежно від конкретної структури мозку, яку затискає кіста (затримка розвитку, зміни поведінки, нездатність контролювати мимовільні рухи – атаксія, порушення рівноваги). Також відомі випадки, коли кіста спричиняла слабкість або параліч однієї сторони тіла (геміпарез).

    У дитячому віці внаслідок підвищеного тиску всередині черепа (інтракраніального тиску) можуть також утворитися різні черепні аномалії, а також це може призвести до збільшення розміру голови (макроцефалія).

    Крім гідроцефалії (водянки), кісти, локалізовані в так званій супраселлярній ділянці, можуть спричинятися до порушень зору та гормональних змін, тому що тиск, який вони чинять, може вплинути на центри регуляції гормонів у мозку, що може проявлятися як порушення менструального циклу, відхилення в швидкості росту, відхилення в сексуальному розвитку тощо.

    Чи можуть арахноїдальні кісти локалізуватися в хребті?

    Так, бо незважаючи на те, що арахноїдальні кісти хребта (спинномозкові кісти) трапляються значно рідше, ніж ті, що утворюються в черепі (в інтракраніальному просторі), вони можуть утворитися в хребті з арахноїдальної оболонки спинного мозку. Спинномозкові арахноїдальні кісти можуть спричиняти прогресуючу слабкість (парез) кінцівок, оніміння/нечутливість в руках або ногах, ненормальний вигин хребта (сколіоз), біль в спині та небажані спазми м’язів (спастичність).

    Як діагностують арахноїдальні кісти?

    Арахноїдальні кісти можна діагностувати за допомогою візуальної діагностики, зокрема за допомогою комп’ютерної томографії (КТ) або магнітно-резонансної томографії (МРТ). Найчастіше вони виявляються випадково, під час проведення дослідження з якогось іншого приводу, не пов’язаного з кістою, проте тоді, коли кіста таки стає причиною порушень здоров’я, візуальна діагностика допомагає з’ясувати причину їхнього виникнення.

    Як лікують внутрішньочерепні арахноїдальні кісти?

    Лікування потрібно лише в разі арахноїдальних кіст, які викликають симптоми. Якщо кісту виявлено випадково і вона не спричиняє жодних порушень стану здоров’я, специфічне лікування не потрібно. У разі, якщо спочатку, на момент виявлення кісти жодних симптомів немає, але вони з’являються пізніше, можна ще раз оцінити можливий зв’язок кісти з тими симптомами.

    Лікування кісти буває потрібно лише тоді, коли вони спричиняють здавлення мозку та викликають відповідні симптоми (симптоматичні арахноїдальні кісти).

    Симптоматичні арахноїдальні кісти лікують хірургічними методами, є два основних варіанти їхнього лікування:

    1. висічення стінки кісти та з’єднання кісти з навколишніми тканинами (фенестрація кісти);
    2. відведення вмісту кісти по спеціальній трубці та зниження підвищеного тиску, який чинить кіста (операція шунтування кісти).

    Фенестрацію стінки кісти можна проводити через невеликий отвір в черепі (шляхом краніотомії) або (в окремих випадках) із застосуванням малоінвазивної ендоскопічної методики. Малоінвазивна ендоскопічна методика забезпечує менший ризик виникнення ускладнень та швидше одужання пацієнта після операції.

    Під час операції шунтування рідину, що знаходиться всередині арахноідальной кісти, відводять через трубку (найчастіше у черевну порожнину), знижуючи таким чином підвищений тиск всередині кісти.

    Спинномозкові арахноїдальні кісти можна лікувати за допомогою повного хірургічного висічення кісти (резекції) або у випадках, коли це неможливо, фенестрації кісти або операції шунтування кісти.

    Який прогноз лікування кісти?

    Результатом хірургічного лікування арахноїдальних кіст, що викликають симптоми (симптоматичних арахноїдальних кіст), найчастіше буває повне зникнення симптомів. Якщо хірургічне лікування з тих чи інших причин неможливе, проводять симптоматичне лікування.