Поршень: з чого складається, як працює, чому прогорає

Прогоряння поршня – досить поширене явище, особливо на сучасних високофорсованих дизельних моторах. Випадки прогару поршня трапляються і на бензинових двигунах. Проте таку несправність майже завжди можна попередити.

Прогорівший поршень – це завжди наслідок неправильної роботи однієї чи кількох систем двигуна. Якщо двигун справний і працює як треба – поршні в ньому не прогоряють.

Будова

Незважаючи на доволі простий вигляд, поршні мають складну будову та дуже точні розміри. Найскладніша будова – у сучасних поршнів дизельних двигунів, адже вони мають камеру згоряння та масляну галерею для охолодження.

Ми не будемо глибоко розбирати будову поршня, відзначимо лише, що кожен поршень має дно (або днище) – частину, що безпосередньо контактує з робочими газами, та спідницю – яка, по суті, є направляючим елементом, який треться до стінок циліндра.

Поршневі кільця встановлюються ближче до верхньої частини поршня, тобто до днища. Саме в районі поршневих кілець найчастіше прогоряють поршні, адже ця частина має найбільші теплові навантаження.

Як працює

Умови роботи поршня дуже непрості через високі температури, значні навантаження та великі швидкості пересування. Більш того, поршні – це один з основних елементів, які обмежують продуктивність двигуна. Адже їх потрібно постійно розганяти та зупиняти у циліндрах. Отже, їх вагу прагнуть зробити як найменшою.

Одною з задач поршня є прийняття на днище величезної температури і віддача її через спідницю на стінки циліндра. У переважній більшості високонавантажених двигунів існує додаткова система охолодження поршнів моторною оливою. За допомогою форсунок воно подається знизу й охолоджує поршень.

Чому прогорає

Прогорівший поршень – завжди наслідок несправності якоїсь з систем. Найчастіше причину варто шукати в системі подачі оливи для охолодження днища поршня. Але бувають і інші. Найбільш поширена, особливо у дизельних та високофорсованих бензинових турбодвигунів – потрапляння масла у впускний тракт (наприклад, через несправний турбонагнітач або через систему вентиляції картера). У такому випадку температура горіння пального значно зростає і це може призвести до прогару поршня.

Також до прогоряння може призвести тюнінг, який пов’язаний з підвищенням тиску турбонагнітача. Часто призводять до прогару поршня і проблеми з сумішшю та запалюванням. Навіть пальне невідповідної якості може завдати шкоди поршням.

Перегрів двигуна майже завжди призводить до проблем з поршнями. Найчастіше внаслідок перегріву вони сильно розширюються та прикипають до стінок циліндру. На поршнях виникають задири, а поршневі кільця втрачають пружність та рухливість.

Що робити, аби не прогорів

По-перше, потрібно вчасно та правильно обслуговувати двигун. Не варто зводити планові ТО до однієї лише заміни оливи. При кожному ТО спеціаліст має оглянути двигун, адже дуже часто досвідчений майстер здатен знайти та усунути невелику проблему ще до того, поки вона призведе до серйозних наслідків. Якщо вам здалось, що у роботі двигуна відбулись якісь зміни – не зволікайте, звертайтесь до спеціалістів.

По-друге, якщо хочете, щоб ресурс двигуна не постраждав, не варто захоплюватись тюнінгом, метою якого є збільшення потужності. Навіть найкращі тюнгові центри не мають такого досвіду, як інженери на заводі-виробника. У величезних конструкторських бюро, які замаються розробкою двигунів, працюють найкращі інженери світу. Навряд чи спеціалісти з тюнінгу зможуть показати кращі результати за умови збереження ресурсу двигуна.

По-трете, використовуйте тільки якісні паливно-мастильні матеріали. Не варто експериментувати з моторною оливою, заливаючи маловідомі бренди і тим паче підробку. Також не варто заправлятись пальним на заправках сумнівної якості.

Підсумок Авто24

Прогоряння поршня – дуже серйозна несправність, усунення якої коштує дорого. Але гарна новина у тому, що поршні не прогорають зненацька, про настання такої поломки двигун зазвичай попереджає змінами у роботі. Кваліфікований спеціаліст у переважній більшості випадків, зможе розпізнати таку несправність на ранніх стадіях. Тому навіть для проходження звичайного ТО варто звертатись лише в перевірений автосервіс.

Поршневі кільця, кільця або сегменти: види, функції та розміщення

L кільця двигуна або кільця вони в основному деякі сталеві сегменти які вставляються в прорізи, зроблені в поршень. Завдяки їм двигуни мають достатню герметичність у камерах згоряння, щоб використовувати переваги вибухів, які відбуваються в них, і таким чином генерувати рух.

У поточних моделях їх зазвичай 3: два з них компресійні кільця і останній маслоскребкове кільце. Хоча є дуже різні конфігурації в залежності від типу двигуна. Наприклад, у двотактних двигунах зазвичай є лише два компресійних кільця через тип мастила, яке вони мають.

Види поршневих кілець та їх функції

сегмент стиснення

L компресійні кільця, також називається вогняні кільця, відповідають за герметизувати камери згоряння. Таким чином, паливно-повітряна суміш не потрапляє в картер під час фаза стиснення циклу двигуна, а також гази згоряння під час фаз розширення та вихлопу.

Інша його місія – це передати частину тепла від поршня до стінок циліндра, під час роботи двигуна. Це допомагає більш рівномірно розподілити температуру та розсіює деяку кількість тепла від головки поршня. Крім того, також служить буфером Певною мірою. Вони повинні бути виготовлені з вуглецевої сталі, яка є дуже твердою, але в той же час пористою.

сегмент скребка

El маслоскребкове кільце, з іншого боку, пропускає частину олії до верху циліндра і видалити надлишки змітанням. У той же час він також очищає мастило, яке прилипло до дна циліндра від бризок, які утворюються під час руху двигуна.

У багатьох випадках це сегмент скребка складається з кількох частин. там є з двома кільцями: подвійне кільце з канавкою посередині, в яку буде вставлятися друге гвинтоподібне кільце. і є з трьома кільцями: одне, яке називається розширювальним кільцем, яке має хвилеподібну форму для створення ефекту пружини, і два тонких сталевих кільця, одне над ним і одне під ним.

кільце розширювача

Як ми вже зазначали раніше, цей тип штук доповнює інші сегменти. Являє собою кільце хвилеподібної форми, яке спочатку встановлюється у відповідну канавку. Після на ньому розміщені кільця для подряпування відповідні, які розміщуються впритул до стінки циліндра завдяки пружинному ефекту розширювача.

Ми можемо розрізняти обидва типи кілець візуально, оскільки компресійні є гладкими, щоб уникнути отворів, через які виходить тиск. Замість цього маслоз’ємні кільця мають отвори по периферії для полегшення рівномірного розподілу мастила (розширювальне кільце).

Кількість і положення поршневих кілець

Поршневі кільця та їх розміщення в двигуні 2т

Сегменти двотактного двигуна (2т) зазвичай є лише два, присвячені стисненню. Це пояснюється тим, що мастило змішується з повітрям і паливом і, перш ніж потрапити в камеру згоряння, проходить через картер, то розподільний вал, шатуни… а також поршні знизу. Таким чином, вони залишаються змащеними без потреби в опорних кільцях, які розподіляють масло вздовж стінок. Наприклад, так виглядають поршневі кільця мопеда 49 куб.

Поршневі кільця та їх розміщення в двигуні 4т

У чотиритактних двигунах (4т) найпоширенішим є знайти два компресійних сегмента що йдуть зверху і одна подряпина нижче. Як ми зазначали раніше, останній зазвичай складається з розширювального кільця та двох скребків із сталевого листа.

в комплектах поршневих кілець зазвичай вказується точний порядок де вони повинні бути розміщені. Ти повинен суворо дотримуйтесь інструкцій вашої моделі. Однак поширеним словосполученням є таке:

• верхнє кільце: є a хромоване кільце який діє як ущільнювач від великого тиску, який створюється в циліндрі. Хромоване покриття витримує високі температури.
• Середнє кільце: є a чорне кільце завдяки покриттю з фосфату цинку. Він служить для контролю масла та допомагає хрому ущільнювати циліндр.
• нижнє кільце: кільця для підтримки належного змащення поршня.

Знову ми показуємо вам відео, в якому ви можете побачити, як виглядають ці сегменти, який їх розподіл на поршні та як легко їх надіти. Кожен із них має свій спосіб вставлення та орієнтацію, щоб він виконував свою місію:

Як дізнатися, чи кільце пошкоджене

Зазвичай сегмент, який ми будемо перевіряти, поміщаємо всередину циліндра. Він повинен бути ідеально горизонтальним, так краще допоможіть собі калібром щоб він був ідеально розміщений. Тоді вам просто потрібно подивитися, наскільки далеко один від одного знаходяться кінці відрізка. Для цього можна використовувати вимірювальні прилади, такі як Техніка BGS або тих, з Кінстекс, хоча все подібне підійде.

У цьому відео ви можете побачити, як вони зроблені відповідні перевірки спрощено, щоб знати, коли змінити сегменти. Операція, яку продовжують виконувати на мотоциклах або техніці, але десятиліттями не проводили на двигунах автомобілів.

Повний шлях до статті: Новини двигуна » Новини двигуна » Спец » Поршневі кільця, кільця або сегменти: види, функції та розміщення

11 коментарі, залиште свій

Листок, зовнішня та внутрішня будова, продих, жилка, процеси в листку, листкорозміщення, видозміни листка, листопад

ЛИСТОК – бічний орган пагона, має обмежений ріст, на пагоні розташовується так, щоб якнайкраще вловлювати світло.

ЗОВНІШНЯ БУДОВА ЛИСТКА.

Будова листка зумовлюється його функціями.

Вигляд невеличкого горбочка у місці кріплення листка (яблуня), або розгорнута основа-піхва в сидячих листків (злаки, кріп).

З’єднує інші частини зі стеблом.

Піхва захищає пазуху листка із пазушною брунькою.

Пара листоподібних придатків (листочки, брунькові луски, колючки тощо) на основі листка деяких рослин.

Звужена, інколи циліндрична, пружна частина.

Черешкові листки мають черешки (яблуня, малина, суниця), у сидячих листках черешки не розвиваються (льон, гвоздика, медунка).

Орієнтує розташування пластинки щодо світла

Зазвичай плоска форма, наявні продихи.

Плоска форма забезпечує плещу для освітлення.

Через продихи здійснюється газообмін та випаровування.

Волос­ки й восковий наліт захищають від надмірного випаровуван­ня та несприятливих умов довкілля.

Схема будови листка.

ВНУТРІШНЯ БУДОВА ЛИСТКА.

Листок зверху та знизу вкритий покривною тканиною – шкіркою, або епідермою (від грец. епі – зверху і дерма – шкіра) – захисною шкіркою з продихами, які здатні регулювати інтенсивність газообміну та випаровування води.

Під шкіркою розміщена основна фотосинтезуюча тканина, що включає стовпчасту та губчасту тканини.

Крізь неї проходять провідні пучки – жилки, що надають листку міцності, забезпечують надходження до листка води та неорганічних сполук і відтікання з нього новоутворених органічних речовин – вуглеводів.

Листок складається з покривної тканини (шкірки) , основної тканини та провідних пучків (жилок).

Одношарова покривна тканина вкриває ззовні листок, більшість клітини безбарвні та прозорі без хлоропластів, щільно прилягають, їхні клітинні оболонки зі сторони середовища потовщені (крім пар зелених клітин, що утворюють продихи). Безбарвні клітини можуть утворювати вирости.

Стінки клітин шкірки зі сторони продихів тонші, кутикула вужча, а зі сторони без продихів стінки та кутикула потовщені.

Захищає від висихання, механічних ушкоджень (забезпечує взаємодію з довкіллям).

Безбарвні клітини пропускають світло.

Тоненька прозора плівка воскоподібних речовин вкриває ззовні тонкий шар шкірки.

Захищає від висихання, механічних ушкоджень.

Утворюють дві попарно замикаючі клітини шкірки з хлоропластами, вони бобоподібної форми з потовщеними стінками. Щілиноподібний отвір між замикаючими клітинами утворює продихову щілину.

В хлоропластах на світлі здійснюється фотосинтез.

Продихова щілина регулює інтенсивність газообміну та випаровування.

Під шкіркою ближче до верхньої поверхні листка розміщені видовже­ні клітини, які нагадують стовпчи­ки. Вони щільно прилягають одна до одної, утворюють шар або 2-3 шари, майже без міжклітинників, містять більше хлоропластів.

У світлолюбних рослин більший шар стовпчастої тканини, ніж у тіньолюбних.

Відбувається найінтенсивніше фотосинтез

Нижче стовпчастої тканини розташовані овальні клітини, між якими є великі міжклітинники, кількість хлоропластів менша.

Міжклітинники заповнені повітрям і водяною парою та сполу­чені з продихами.

Фотосинтез здійснюється не так актив­но.

Запасаються різні речовини (крохмаль).

Міжклітинники сполу­чені з продихами і забезпечують газообмін у листку та випаровування.

Потовщення листкової пластинки, у якому проходить один або декілька провідних пучків, основу яких складають провідні тканини – деревина зі судинами (розміщена з верхньої сторони листка) та луб із ситоподібними трубками (розміщений з нижньої сторони листка). Розміщені в основній тканині.

Провідні пучки підсилені тяжами механічної тканини, більш розвинута зі сторони лубу.

Судини забезпечу­ють постачання клітин листка водою та неорганічними речовинами.

По ситоподібних трубках з листка до всіх інших органів відтікають органічні речовини – крохмаль, утворений під час фотосинтезу.

Волокна механічної тканини з потовщеними оболонками слугують скелетом листка, додають міцності та гнучкості.

ПРОДИХ — це пара витягнутих бобоподібних клітин, між якими є отвір — продихова щілина, яка з одного боку відкривається у зовнішнє середовище, а з іншого — у великий міжклітинний простір основної тканини листка.

Клітини продихів зелені, бо мають хлоропласти.

Залежно від вологості та освітлення клітини продихів змінюють свою форму, регулюючи випаровування води та газообмін:

• При достатньому освітленні та вологості вміст води та кисню в міжклітинниках збільшується, вуглекислого газу зменшується, тому розходяться замикаючі клітини і продихова щілина розширюється, тоді через неї з міжклітинників назовні випаровується вода (листок при цьому охолоджується) та виділяється кисень (утворюється в процесі фотосинтезу), у міжклітинники з повітрям надходить вуглекислий газ.

• у темряві та за нестачі вологи замикаючі клітини випрямляються, продихова щілина звужується і закривається, тому виділення кисню припиняється (не відбувається фотосинтез), випаровування води та надходження вуглекислого газу в листок зменшується. Дихання продовжується, тому в міжклітинниках збільшується вуглекислий газ і зменшується кисень. Через не повністю закриті продихові щілини вуглекислий газ потрапляє назовні, а надходить повітря, збагачене киснем.

У приміщенні з рослинами вдень у повітрі збільшується кількість кисню, а вночі – вуглекислого газу.

Розміщення продихів на різних рослинах.

У більшості рослин продихи містяться на нижньому боці листка і сонячні промені на них не потрапляють, що сприяє збереженню води в рослині. Плаваючі листки водних рослин (латаття) мають продихи лише на верхній частині листкової пластинки. Рослини пустелі з потовщеними листками мають продихи на обох боках, використовують світло пряме зверху та інтенсивне відбите від землі знизу.

ЖИЛКА – це потовщення листкової пластинки, у якому проходить один або декілька провідних пучків.

Функція жилок: транспортування речовин, опорний каркас листкової пластинки.

Жилкування – спосіб розташування жилок на листковій пластинці.

Листки за типом жилкування.