Наукові горизонти

Зростання значення та кількості інтеграційних угрупувань продовжується, причому угоди укладаються країнами усіх континентів. Це впливає не лише на розвиток їх країн-членів, але й на треті країни, зокрема торгівлю з ними. Значна кількість торговельно-економічних об’єднань сформована країнами Латинської Америки, і хоча вчені досліджують переважно МЕРКОСУР, проте доцільно розглянути й інші угрупування, причому інтеграція країн, які розвиваються, розпочинається саме в Латинській Америці. Метою статті є дослідження розвитку інтеграційних процесів у Латинській Америці та особливостей зовнішньої торгівлі окремих торговельно-економічних об’єднань. Для її досягнення було використано праці закордонних та українських вчених, статистичні дані міжнародних організацій, а також методи аналізу та синтезу, порівняльний, історичний, графічний та ін. Розглянуто причини інтеграції в Латинській Америці, що було зумовлено внутрішніми проблемами країн, окремі її етапи, зокрема наведено особливості кожного з них, а також виявлено переваги інтеграції, що стало рушійної силою розвитку торгівлі. Доцільно враховувати фактори, які сприяли інтеграції при укладанні майбутніх регіональних торговельних угод, а також рівень розвитку окремих країн, що інтегруються, участь їх у інших торговельно-економічних об’єднаннях, міжнародних організаціях та інші фактори. Розрахунки щодо напрямів торгівлі показали, що в 2018 р., порівнюючи з 1995 р., загальний і внутрішньорегіональний експорт досліджуваних інтеграційних угрупувань зростав, причому частка останнього не опускалась нижче 10,5 %, за виключенням лише Андського співтовариства, а по окремих угрупуваннях досягала й 20 %, хоча протягом зазначеного періоду для більшості торговельно-економічних об’єднань вона зменшилась. Враховуючи отримані результати, існують підстави прогнозувати розвиток інтеграційних процесів країн Латинської Америки, проте варто врахувати вплив внутрішніх та зовнішніх економічних факторів, а також методи регулювання та адаптації

Ключові слова:

регіональні торговельні угоди, МЕРКОСУР, інтеграційні угрупування, торгівля, експорт, внутрішньорегіональний експорт

Інтеграційні процеси в Латинській Америці

У 1986 р Аргентина і Бразилія, дві найбільш розвинених країн Латинської Америки, уклали інтеграційний союз. На його базі в 1990 р президенти Бразилії, Аргентини, Уругваю і Парагваю підписали соглашеніє про створення економічного блоку «Південноамериканський спільний ринок», більш відомого як МЕРКОСУР. На його частку припадало майже половина населення і промислового виробництва Латинської Америки. Іншим центром інтеграції стало Андское співтовариство, засноване в 1965 р У нього входять Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу і Болівія. У 2005 році була створена єдина інтеграційна зона Південної Америки – Південноамериканський союз.

Розвиток інтеграційних процесів у Латинській Америці викликає заклопотаність у Сполучених Штатах. Значною мірою завдяки їхнім зусиллям в 1994 р глави держав Північної та Південної Америки (крім Куби) домовилися про створення Панамериканської зони вільної торгівлі. Проте в 2005 р переговори про її заснування зірвалися через зусиль Венесуели і Бразилії. У 2008 р, з ініціативи У. Чавеса і Л. де Сильва, була досягнута домовленість про те, що 12 держав, що входять в Південноамериканський союз, створять військовий блок – Південноамериканський рада оборони. Таким чином, відбувається більш тісна консолідація Південно-Аме-риканских держав, посилюються їх прагнення до виходу з орбіти впливу США.