Болота, їх типи. Підземні води. Основні артезіанські басейни. Водні ресурси України та їх перерозподіл

• показує на карті водосховища: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Каховське, Дніпровське, Дніпродзержинське; канали: Північнокримський, Дніпро — Донбас, Каховський; артезіанські басейни: Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський, Причорноморський;

• формулює визначення понять «болото», «артезіанський басейн», «водні ресурси»;

• характеризує водні об’єкти України, шляхи раціонального використання водних ресурсів;

• пояснює особливості живлення та водного режиму різних типів боліт;

• порівнює гідрографічні особливості водних об’єктів;

• оцінює наявні водні ресурси своєї місцевості, наслідки їх використання.

Особливості болота як водойми. Близько 2 % території України займають болота. Болото містить лише 5-10 % сухої речовини (торфу), все решта — вода.

Болотом називають надмірно зволожені ділянки земної поверхні, на яких панує вологолюбна рослинність і, як правило, накопичується торф. Загальною ознакою всіх боліт є недостатня кількість кисню та надлишок вологи. У таких умовах відмерлі рослини повністю не розкладаються. З року в рік вони накопичуються та поступово перетворюються на торф, який являє собою однорідну масу, що має коричневий або чорний колір. Зазвичай на болотах шар торфу сягає 30 см. У торфі містяться цінні речовини. Тому його використовують як органічне добриво, паливо, у медицині.

Перші болота виникли на Землі в середині палеозойської ери близько 350-400 млн років тому, про що свідчать рештки болотної рослинності у складі гірських порід того періоду. В наш час болота більше поширені у північній півкулі Землі.

Болота утворюються двома способами: або через заболочування території, або заростання інших водойм. Неодмінною умовою заболочування є надмірне зволоження, яке може бути спричинене як особливостями клімату, так і особливостями рельєфу та високим рівнем залягання підземних вод. Заболочування може бути спричинене людською діяльністю, наприклад під час зведення дамб для водосховищ.

Поширення боліт в Україні. Попри незначну в цілому заболоченість України (2 %), в окремих регіонах вони є важливим елементом природного середовища. В цілому з північного заходу на південний схід заболоченість зменшується. На Поліссі болота охоплюють понад 6 % площі. У центральній (лісостеповій) частині заболоченість становить майже 1,5 % території, у Карпатах — близько 1 %, південній (степовій) — лише близько 0,03 %. У Кримських горах боліт зовсім немає.

Основні типи боліт. Залежно від місць утворення болота бувають верхові та низинні. На плоских вододілах річок формуються верхові болота. Вони існують виключно за рахунок надмірного зволоження та застоювання води на водотривких породах. Верхових боліт в Україні небагато. Вони зосереджені на північному заході Полісся та у Карпатах, де на поверхню випадає опадів більше, ніж випаровується. Найбільшими площами верхових боліт вирізняються Волинська та Рівненська області. Тут деякі верхові болота мають значні розміри й утворюють цілі болотні масиви, як Кремінне на Рівненщині, що займає понад 50 тис. га. Шар торфу тут має потужність 1,5-5,6 м. Верхові болота є джерелом живлення річок. Ґрунти таких боліт бідні на поживні речовини, оскільки вони промиті дощами. Типовими рослинами верхових боліт є невибагливі до ґрунтів рослини — болотні чагарники: вереск, багно, журавлина, буяхи. Обов’язковим мешканцем верхових боліт є мох-сфагнум, який у відмерлих клітинах здатний накопичувати й утримувати воду. Сфагнум — основна рослина, з якої формується торф. Через накопичення торфу поверхня боліт із часом може стати опуклою. Дерев майже немає.

У зниженнях рельєфу, в річкових долинах, навколо озер виникають низинні болота. Вони живляться ґрунтовими водами. В Україні низинні болота зустрічаються у річкових долинах, на берегах озер, у місцях виходу підземних вод на поверхню у зниженнях рельєфу. Такі болота існують навіть у сухих степах на півдні України. 90 % боліт на Поліссі також низинного типу. Вони сформувалися у долинах Прип’яті та її численних приток. Ґрунти на низинних болотах достатньо родючі, оскільки збагачуються розчиненими у підземних водах мікроелементами. Тому рослинність тут багатша, ніж на верхових болотах. Це вологолюбні осика, очерет, рогіз, хвощ, вільха, береза, зелені мохи. За характером рослинності навіть розрізняють болота деревні, чагарникові, трав’янисті та мохові. Трав’янисті болота в дельтах річок називають плавнями.

У природі також зустрічаються перехідні болота, в яких поєднані за характером живлення та рослинністю ознаки одночасно як верхових, так і низинних боліт.

Значення й охорона боліт. Раніше болота вважали «хворобливими лишаями» на поверхні планети, які випадали з господарського освоєння. Однак було з’ясовано, що вони відіграють чималу роль у природі. Болота працюють як губка, що вбирає надлишок води, і віддає її, коли води бракує. Болота — поклади прісної води, що живлять річки та струмки. Крім торфу болота — ще й джерело цінних лікарських рослин і ягід. Торф — природний фільтр, який має бактерицидні властивості, тобто очищує воду. Було з’ясовано, що болота гальмують настання глобального потепління. Виявляється, їх можна назвати «легенями планети» не меншою мірою, ніж ліси. Зростанню температури повітря сприяє накопичення у повітрі вуглекислого газу, який пропускає промені сонця на землю, але не дає розсіюватися теплу. Під час розкладання органічних решток у повітря вивільняється вуглекислий газ. А на болотах процеси гниття дуже уповільнені через бактерицидні властивості торфу та нестачу кисню. Торфові болота цікаві й для науковців: там знаходять рештки давніх рослин, їх насіння та пилок, що добре збереглися.

В Україні зазнали осушення майже половина усіх боліт, особливо у Житомирській і Київській областях. На осушених землях проявилися несприятливі природні процеси: вітрова ерозія ґрунтів, виснаження ґрунтів через відсутність торфу, загибель болотної рослинності та тварин. Кожний шостий гектар осушених земель знаходиться в незадовільному стані.

Нині повертаються від тотального осушення боліт до їх охорони та створення болотних заказників і заповідників. В Україні під охороною знаходиться близько 5% площ боліт. їх основні території зосереджені у Чернігівській (32 % боліт), Черкаській (100 %), Львівській (25 %) та Сумській областях (84 %).

Формування та типи підземних вод. Вода, що міститься в порожнинах, тріщинах, порах гірських порід у верхніх шарах земної кори, називається підземною. Вам уже відомо, що підземні води утворюються внаслідок просочування атмосферних опадів крізь водопроникні породи та накопичення їх на водотривких породах. При цьому формується водоносний шар. Оскільки в земній корі чергуються водопроникні та водотривкі гірські породи, підземні води залягають в земній корі кількома «поверхами».

У верхньому, найближчому до поверхні шарі гірських порід і в ґрунті знаходяться підземні калюжі — верховодки, які з’являються після дощів або танення снігу, а в тривалу посуху зовсім зникають.

Перший суцільний від поверхні водоносний шар називають ґрунтовими водами. Вони стікають у бік схилу водотривкого шару, існують постійно, проте їх рівень коливається. Ґрунтові води живлять річки, озера, болота. Копаючи криниці, люди використовують цю воду для власних потреб.

На «поверх» глибше залягають міжпластові води. Вони сформувалися між двома водотривкими шарами гірських порід, тому поповнюються дуже повільно та мають постійний рівень чистої води. До них можна дістатися за допомогою свердловин. Іноді у глибоких ярах чи долинах річок вони також, як і ґрунтові води, утворюють джерела.

Там, де пласти гірських порід залягають у складках земної кори, міжпластові води знаходяться під великим тиском. Такі напірні міжпластові води називають артезіанськими.

Підземні води мають різну температуру. Залежно від цього розрізняють холодні (до +20 °С), теплі (до температури людського тіла: +37 °С) та термальні (понад +37 °С) підземні води.

За хімічним складом підземні води бувають прісними та солоними. Мінералізованими водами називають підземні води з підвищеною концентрацією розчинних солей і газів.

Артезіанські басейни в Україні. На території України артезіанські води поширені нерівномірно й утворюють кілька підземних басейнів. У них зосереджено 90 % усієї питної води нашої держави. З ними пов’язані й родовища мінеральних вод.

Артезіанський басейн — це сукупність водоносних горизонтів, що залягають у прогинах і западинах, в яких рух підземних вод відбувається під напором.

У геологічному відношенні в артезіанському басейні є чохол і фундамент, які вміщують водоносні пласти. Для артезіанського басейну характерне доцентрове спрямування підземного стоку.

В Україні три найбільших за площею артезіанських басейни, у яких водоносні шари залягають на глибині 175-800 м: Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський і Причорноморський. Значно меншими за площею є Передкарпатський і Закарпатський басейни, де вивчаються можливості використання термальних вод для теплопостачання.

Найбільшим є Дніпровсько-Донецький басейн, в надрах якого приховано половину усіх запасів підземних вод України. Басейн тягнеться через територію восьми північних, центральних і східних областей України та займає близько 300 тис. км 2 . Вода тут залягає кількома горизонтами у гірських породах мезозойської та початку кайнозойської ер у тектонічній западині, заповненій товщею осадових порід потужністю до 11-18 км. Найзручніші для використання води на глибині 300-800 м. Води переважно напірні, місцями самовиливні, прісні, рідко зі слабкою мінералізацією 1-3 г/л.

Під північно-західною частиною України знаходиться Волино-Подільський артезіанський басейн, який займає територію п’яти областей. Водоносні пласти лежать у породах осадового чохла Волино-Подільської плити різних геологічних ер: від палеозойської до кайнозойської. Майже 70 % запасів припадає на водоносний горизонт крейдових відкладів. За рахунок підземних вод басейну здійснюється основне водопостачання Львова, Луцька, Хмельницького, Рівного, Тернополя.

Південні області України забезпечує питною водою Причорноморський артезіанський басейн, води якого лежать у породах мезозойської та кайнозойської ер. Для водопостачання найбільше використовують неогеновий горизонт. У цьому басейні формуються як прісні, так і слабо-солоні води (1-3 г/л), і навіть розсоли (із сильною мінералізацією: 10-30 г/л). Вода залягає кількома горизонтами в тектонічній Причорноморській западині, заповненій товщею осадових порід. Більше половини води використовується як питна, третина йде на зрошення, десята частина — на промислові потреби.

Оскільки підземні води є найменш забрудненими, їх господарське значення весь час зростає. Неабияку оздоровчу роль відіграють підземні мінеральні води.

Що таке водні ресурси. Ви вже знаєте, що не всі води, які є на планеті, можна використовувати. Тому далеко не вся вода належить до водних ресурсів.

Водними ресурсами називають всі джерела води, які людина може використовувати у своїй господарській діяльності. Водні ресурси належать до групи невичерпних, адже кількість води на планеті залишається постійною.

Але водні ресурси невичерпними є лише відносно. Через забруднення водойм частина води стає непридатною до використання, тобто не може вважатися ресурсами.

Як забезпечена водними ресурсами Україна. Територія України в цілому забезпечена водними ресурсами недостатньо. Запаси прісної води в країні у середньому становлять лише 1 тис. м 3 . За цим показником Україна посідає одне з останніх місць у Центральній Європі. Але контрасти щодо забезпеченості водою різних частин України вражають.

Найкраще забезпечена водними ресурсами північно-західна частина, а південь відчуває їх гострий дефіцит. Північно-західний регіон має показник водозабезпеченості на 1 жителя в 7 разів більший, ніж південь. Такі особливості розподілу води пов’язані з кліматичними умовами різних регіонів.

Найбільше забезпечені прісною водою Київська, Закарпатська й Івано-Франківська області. Найменше забезпечені — Крим, Одеська, Миколаївська та Донецька області. Основними споживачами води є промисловість (в першу чергу електроенергетика, металургія, хімічна промисловість), сільське господарство, житлово-комунальне господарство. Територіальний розподіл водних ресурсів України не відповідає розміщенню основних промислових і сільськогосподарських районів країни. Найбільше насичені промисловим виробництвом східні регіони, а сільським господарством — південні — відчувають гострий дефіцит води.

Провідну роль у водозабезпеченні України мають річки, вода яких використовується для зрощення полів, промислових потреб, водопостачання міст.

Найбільш повноводною річкою в Україні є Дніпро. Тому річкова система Дніпра відіграє основну роль у водопостачанні України. На неї припадає 60 % усіх водних ресурсів України. Широко використовуються й води Дністра, Сіверського Дінця, Південного Бугу та малих річок півдня.

Запаси річкового стоку в Україні на одну людину становлять близько 1,8 тис. м 3 на рік, що є одним із найменших показників у Європі. Наприклад, у Німеччині цей показник становить — 96,9 тис. м 3 на рік, у Швеції — 24,1 тис. м 3 , у Фінляндії — 22,5 тис. м 3 , Франції — 4,6 тис. м 3 , Італії — 3,9 тис. м 3 , Польщі — 1,7 тис. м 3 .

Річки є також джерелом гідроенергії. Гідроенергопотенціал українських річок є незначним через рівнинний характер їх течії та використаний практично повністю. Резерви його використання мають лише річки Карпат.

Озера не відіграють суттєвої ролі у водопостачанні. Неабиякі сподівання у майбутньому покладаються на підземні води.

Водні ресурси вимагають ощадливого та раціонального використання. Для цього слід впроваджувати систему зворотного водопостачання (із очищенням забруднених вод без їх скидання у водойми), науково обґрунтовані норми зрошення в селах, зменшення кількості водомістких виробництв, охорону вод від забруднення тощо.

Канали. Водні багатства річок розміщені в Україні дуже нерівномірно. Для їх перерозподілу створені зрошувальні та водопровідні канали. Вони являють собою штучне русло з безнапірним рухом води. Найдовшим в Україні є Північнокримський канал, споруджений у 1961-1971 рр. Він перекидає дніпровську воду у сухі степи Кримського півострова на відстань понад 400 км. Канал забезпечує водою міста Феодосія та Керч. До 2014 р. канал забезпечував до 85 % потреб Криму в прісній воді. Від Дніпра також прокладені канали у найбільші промислові райони нашої держави: Дніпро — Донбас (250 км), Каховський (150 км), Дніпро — Кривий Ріг (42 км). Для забезпечення водою Донбасу також збудовано канал Сіверський Донець — Донбас (131 км).

Водосховища. Для зрошення сільськогосподарських угідь, водопостачання міст і виробництва гідроелектроенергії в Україні створено 1157 водосховищ (з яких близько 200 великих). Найбільшими серед них є 6 дніпровських.

Першим на Дніпрі було створене Дніпровське водосховище. 1934 р. у Запоріжжі. Основною метою його спорудження було затоплення дніпровських порогів, що дало можливість наскрізного судноплавства річкою. Крім того, тоді ж було споруджено першу ГЕС на Дніпрі — Дніпрогес. Найбільшим за площею в Україні є Кременчуцьке водосховище. Його площа майже 2,3 тис. км 2 , створене у 1959-1961 рр. Нині на Дніпрі існує цілий каскад водосховищ.

Проте зі створенням водосховищ виникла низка екологічних проблем: затоплено родючі землі, руйнуються береги, змінюється рівень ґрунтових вод, відбувається застій і цвітіння води, що призводить до загибелі риби, розповсюджується підтоплення земель.

Окрім Дніпровського каскаду водосховищ створені водосховища й на інших річках. До великих за площею належать два водосховища на Дністрі: Дністровське (створене у 1981-1987 рр.) та Дністровське-буферне. Великі штучні водойми є також на Сіверському Дінці — Печенізьке водосховище, Південному Бузі — Ладижинське, а також на інших річках.

Останнім часом роботи щодо створення нових водосховищ та зарегулювання стоку річок практично припинилися. Це зумовлено як екологічними причинами, так і відсутністю необхідних коштів на їх спорудження.

Підземні багатства України. Скільки з них захопила Росія і чому вони можуть бути втрачені назавжди

Нафта, газ, вугілля, сіль, залізна і титанова руда, золото, уран, граніт, марганець і літій – доступ до них Україна втрачає через агресію РФ.

Які наслідки цих втрат і чи зможе країна відновити видобуток після звільнення територій?

ВВС Україна отримала ексклюзивні дані Інституту геологічних наук НАН України про обсяги втрат.

Війна за сировину

Ще на початку 2023 року, коли росіяни захопили багатий на поклади кам’яної солі Соледар, розташований поблизу Бахмута, лунали припущення, що керівнику ПВК “Вагнер” Євгенію Пригожину вони потрібні заради копалин. Про можливий інтерес до українських солі та гіпсу писала агенція Reuters із посиланням на представника адміністрації США.

Про значні запаси корисних копалин в областях, які Росія окупувала, пишуть і російські державні ЗМІ, обговорюючи з експертами перспективи цих територій.

Науковці кажуть, що в Україні зосереджено близько 120 видів копалин, які мають промислове значення. Окрім того, є родовища 21-го рідкісноземельного елемента з переліку 30 речовин, визначених Євросоюзом як “критична сировина”. Вона необхідна для розвитку “зеленої” енергетики. Це літій, кобальт, скандій, графіт, тантал, ніобій та інші.

“Приблизно п’ять відсотків світових запасів “критичної сировини” – в Україні, яка займає лише 0,4 відсотка поверхні Землі”, – про це заявляла заступниця міністра захисту навколишнього середовища та природних ресурсів Світлана Грінчук на засіданні Європейської економічної комісії ООН.

РФ, позбавивши Україну доступу до своїх природних ресурсів, завдала збитків на мільярди доларів.

Джерело: Інститут геологічних наук НАН України

Інститут геологічних наук підрахував, що Україна зараз не контролює понад 700 родовищ з понад 2 160. Тобто – майже третину. Вони розташовані на окупованих територіях або біля лінії фронту.

Що вкрадено на півдні?

Інститут оцінює втрати України, починаючи з анексії Криму Росією у 2014 році.

На півострові та в акваторії залишилися родовища вуглеводнів, залізних руд, а також вапняків, потрібних для виробництва соди.

За роки незалежності Україна тільки почала освоювати запаси природного газу в Криму та південних областях. Їхні запаси оцінюють у щонайменше 2-3 трильйони куб. м газу, ще в трильйон тонн оцінюють запаси нафти з конденсатом, розповідає директорка Інституту геологічних наук НАН України, академік Стелла Шехунова.

Ці ресурси могли б забезпечити енергетичну незалежність країни та навіть створити нові статті експорту.

Шехунова припускає, що Україна могла б стати другою у Європі державою-експортером природного газу.

Автор фото, Інститут геологічних наук НАН України

Зеленим кольором позначені родовища вуглеводнів на півдні України

Росія захопила не лише акваторію родовищ та свердловини, але й інфраструктуру: сховища, судна, підводні газогони, бурові установки “Таврида”, “Сиваш” та платформи “Петро Годованець” і “Незалежність”.

Найважче – з вугіллям

“Найбільші втрати, що їх зазнала Україна, це родовища горючих корисних копалин: вуглеводнів та вугілля”, – каже ВВС Україна академік Шехунова.

Майже чверть українських родовищ нафти та газу – на окупованих російською армією територіях, але ситуація з вугіллям ще гірша: Україна не контролює 80% своїх вугільних родовищ.

Крім того, за словами міністра енергетики України Германа Галущенка, серед захопленого – чверть державних вугільних шахт.

Джерело: Інститут геологічних наук НАН України

Залізна руда

Вважається, що саме в Україні найбільші у світі поклади залізної руди, розповідає директорка Інституту геологічних наук.

У 2014 році у Криму захопили родовища Керченського залізорудного басейну, на базі яких працював Керченський залізорудний комбінат.

У 2022 році Росія захопила також родовища Білозерського та Приазовського залізорудних районів у Запорізькій і Донецькій областях. Запаси руди лише Приазовського району оцінюють у три млрд тонн.

Ще у 2014 році Україна втратила майже 100% доломітів для металургії, 100% карбонатної сировини для виробництва карбонату натрію, 90% пиленого каменю, понад 80% родовищ флюсової сировини, понад 95% родовищ вогнетривких глин, а також сировинну базу і комплекс з виробництва брому, оксиду магнію, соди, гафнію тощо.

Автор фото, Інститут геологічних наук НАН Укаїни

Так виглядала карта копалин сходу та півдня України на початку широкомасштабного вторгнення, до звільнення частини українських територій.

Золоті розсипи, сіль і марганець

На окупованих територіях розташовані родовища золота. Вони різні за рівнем освоєння та походження, зокрема це Бобриківське родовище на Луганщині, Сурожське – неподалік Бердянська Запорізької області, а також кілька родовищ у Донецькій області.

Критичною є ситуація з сіллю. Всі звикли, що Україна забезпечена кам’яною сіллю на сотні років. На балансі держави 15 родовищ, третина з яких ліцензовані. Але останні десять років всі потреби забезпечувало одне Артемівське родовище в Соледарі. Ще до окупації видобуток солі у Солерарі зупинили, і це спричинило дефіцит.

Наразі сіль на внутрішній ринок постачає тільки одне Дрогобицьке родовище на Львівщині, розповідає Стелла Шехунова. Унікальне Солотвинське родовище на Закарпатті затоплене через прорив води у 2010 році і втрачене.

Україна традиційно вважалася країною зі значними запасами марганцю, важливого для розвитку металургії. На окупованих територіях зараз опинилося Велико-Токмацьке родовище марганцевих руд у Запорізькій області.

Під постійними обстрілами – Нікополь та Марганець на Дніпропетровщині, де видобувають марганець.

Автор фото, Інститут геологічних наук НАН України

Помаранчевим кольором позначені поклади кам’яної солі, гіпсу, ангідриту та доломіту у Донецькій області

Дорогоцінний літій

Запаси літію в Україні, за даними уряду, становлять близько 500 тис тонн. Його видобуток не налагодили, але плани такі були.

Росія окупувала щонайменше два родовища: Шевченківське Донецької області та родовище комплексних руд Крута Балка в районі Бердянська. Під контролем України лишаються рудопрояви літію на Кіровоградщині.

Для Росії літій – ласий шматок, оскільки на її території його не видобувають. Ще рік тому чиновник мінпромторгу РФ Владислав Демидов називав “гігантською” проблему літію в Росію, оскільки Аргентина та Чилі зупинили експорт, а єдиним постачальником лишалася Болівія.

Росія також імпортує каолін, і до війни Україна була на першому місці серед постачальників. Зараз родовища у Донецькій області захоплені, а “керівники” самопроголошеної “ДНР”, як повідомляють сепаратистські інтернет-ресурси, кажуть про плани відновити видобуток.

Які стратегічні запаси не захоплені

Україна до війни входила у десятку найбільших урановидобувних країн.

На непідконтрольних територіях Миколаївської, Харківської, Донецької і Луганської областей є родовища урану, які ще не розроблялися Україною.

Але найбільші з них все ж розташовані на підконтрольній території, у Кіровоградській області. Якби Росії вдалося окупувати найбільше в Європі родовище урану, вона б значно зміцнила своє становище на ринку ядерного палива, наголошує Стелла Шехунова.

Багато років Україна дешево продавала свою руду в Росію, звідки отримувала ядерне паливо для АЕС. З перших років незалежності були плани побудувати підприємства з переробки руди та виробництва палива, це знизило б залежність від російських виробників ТВЕЛів.

Наслідки. Що у майбутньому?

Міністр енергетики Галущенко заявляв, що видобуток вугілля впав на 40%. У вересні 2022 року уряд повністю заборонив його експорт.

Минулу зиму Україна трималася на внутрішніх запасах вугілля, але чи вдасться це зробити наступної? Дефіцит вугілля виник ще у 2014 році, коли проросійські сили окупували частину Донецької та Луганської областей.

Україна також припинила експорт газу й імпортувала його восени та взимку.

За даними консалтингової компанії GMK Center, на 42% скоротився експорт титанових руд.

Директор спецпроєктів науково-технічного центру “Психея” Геннадій Рябцев вважає, що повномасштабна війна ставить під сумнів перспективи, а подекуди і доцільність видобування корисних копалин. Навіть після звільнення територій.

По-перше, відновити у повному обсязі роботу, наприклад, вугільних шахт, багато з яких і до війни були занедбані, неможливо. По-друге, каже експерт, виникнуть проблеми з обробкою сировини, адже значна частина підприємств металургійного комплексу на Донбасі зруйнована, а близько половини українських теплових станцій, які працювали передусім на вугіллі, зупинені.

По-третє, як каже Рябцев, відновлювати видобуток і розробку копалин заради експорту може бути невигідно через високу конкуренцію у світі.

Матиме сенс видобуток лише тих копалин, які користуються дуже великим попитом у світі або які є стратегічно важливими для України на кілька десятиліть вперед.

“Війна завдала надзвичайно сильного удару по всій національній економіці і, швидше за все, через неможливість відновити її у повному обсязі виникне потреба в розвитку інших галузей промисловості, зокрема, харчової та переробної, ІТ, галузі послуг”, – підсумовує ВВС Україна Рябцев.