Перетвори свою “Лють” на зброю: для чого в Нацполіції створили штурмову бригаду

Лють – це одна з тих емоцій, яка керує українцями вже майже півтора року після початку повномасштабної війни. Як показав цей час, коли українські розлючені, наші воїни здатні на подвиги, а цивільні – максимально швидко закривати волонтерські збори.

А від початку 2023 року в українців ще й з’явилася можливість перетворити власну лють на зброю. Саме таким є ключове гасло підрозділу “Лють” – об’єднаної штурмової бригади Нацполіції, що входить до Гвардії наступу. Про неї детальніше – у матеріалі 24 Каналу.

Що таке бригада “Лють”

Об’єднана штурмова бригада “Лють” – це воєнізований підрозділ поліції нового зразка. Бригада створена на базі полків спеціального призначення “Сафарі” та “Цунамі”, а також батальйону патрульної служби поліції особливого призначення “Луганськ-1” імені Героя України Сергія Губанова.

“Лють” – це такий симбіоз людей, які вже воювали. Це люди, які хочуть нищити ворогів, звільняти наші землі,
– розповів у коментарі 24 Каналу пресофіцер бригади Артем Джепко.

Справді, у питанні про багатий бойовий досвід бійців годі й сперечатися. За їхніми плечима численні бої:

• на Київщині,
• на Херсонщині,
• за Лисичанськ,
• Сєвєродонецьк,
• Ямпіль,
• Бахмут.

“Ці люди дуже вмотивовані, вони готові нищити, вони готові виганяти цю нечисть, цю орду з нашої території. Тому тут такий симбіоз досвіду й просто міцного бажання повертати своє”, – пояснює Артем Джепко.

• два штурмові полки,
• батальйон особливого призначення,
• артилерійський полк,
• рота спеціальних операцій.

Гімн ОШБ “Лють”: дивіться відео

Хто увійшов до бригади “Лють”

Як і Гвардію наступу загалом, бригаду “Лють” формували з добровольців. Це ті люди, які хотіли проходити військову службу саме в структурі Міністерства внутрішніх справ. У більшості з них вже був бойовий досвід.

Якщо візьмемо так у відсотковому відношенні, приблизно 65% – це ті люди, які вже мали бойовий досвід. Це й поліцейські, які брали участь у бойових діях з 2014 – 2015 років,
– пояснює пресофіцер бригади.

Тож багато людей перейшли в “Лють” з патрульної поліції чи інших бойових підрозділів – зокрема, зі Збройних Сил України. Натомість інші 35% – це люди, які поки не мали бойового досвіду, але зі своєю мотивацією виявили бажання захищати Україну.

Як пояснює нам Артем Джепко, саме мотивація була одним з ключових критеріїв для кандидатів, щоб потрапити в “Лють”. Так, наприклад, у бригаді опинилася колишня чемпіонка світу зі змішаних єдиноборств Світлана Гоцик.

“Сьогодні вона в нашій бригаді, хоча раніше й не мала бойового досвіду. Але вона зрозуміла, що треба. Дівчина настільки вмотивована – повірте, вона буде ворогам так кадики виривати, що ой-ой-ой. От повірте”, – запевняє пресофіцер “Люті”.

Та до підрозділу долучилися не лише професійні спортсмени. Так, до “Люті” приєдналися навіть професійні моделі, які ще рік тому дефілювали на світових подіумах Парижа чи Мілана.

Усі вони захотіли, вони вмотивовані, вони прекрасно розуміють, для чого вони сюди йдуть. Вони якраз розуміють, що вони хочуть бути причетними до нашої перемоги. Звісно, вона буде важкою, але в нас іншого виходу немає,
– наголошує Артем Джепко.

Обличчя бригади “Лють”: дивіться фото

Чим озброєна бригада “Лють”

Звісно ж, для виконання завдань щодо звільнення території України потрібна потужна сучасна зброя. Нині на озброєнні в бригади “Лють” є:

• бронетехніка (БМП, БТП, ББМ “Козак”),
• артилерійське озброєння (міномети та гаубиці),
• зенітне озброєння,
• протитанкове озброєння,
• снайперське озброєння.

Ми обережно запитали у заступниці міністра внутрішніх справ Катерини Павліченко про кількість озброєння в Гвардії наступу. Про те, чи достатньо його для того, щоб виконувати завдання, визначені для бригад Гвардії.

Зброї ніколи не буває забагато. Від кількості озброєння буде залежати, як я сказала, важливі такі питання, як терміни проведення цих наступальних операцій, частково успіхи та наші втрати. І втрати ворога відповідно теж,
– відповіла Катерина Павліченко.

Озброєння бригади “Лють”: дивіться фото

Відбір і підготовка бійців “Люті”

Як і до інших бригад Гвардії наступу, у “Лють” відбирали передовсім добровольців. При відборі бійців основний акцент робили на фізичну підготовку та мотивацію бійців.

Не всі охочі змогли потрапити. Дехто не зміг пройти військово-лікарську комісію. Когось зацікавили білборди, але коли в ЦНАПі їм розповіли, що таке штурмова бригада, люди передумали,
– розповідає Артем Джепко.

Втім, загалом відсоток таких людей дуже низький. Загалом же при відборі кандидатів рекрутери були доволі прискіпливими. Так, при проходженні військово-лікарської комісії медики знаходили кожну ледь не “найдрібнішу” проблему.

“На ВЛК настільки все прискіпливо… Стоматолог помітив якусь дірку – тебе відвели в пункт і почали досліджувати, що це за дірка”, – пригадує пресофіцер бригади “Лють”.

Наскільки прискіпливим був відбір бійців, настільки ретельно відбувалась і їхня подальша підготовка. Навіть сьогодні, коли з’являється вільний час, бійці використовують з користю – продовжують свою підготовку.

Хлопці й дівчата продовжують підготовку навіть у 30-градусну спеку. Це ж пекло, а вони далі тренуються. Вони постійно тренуються, тренуються, тренуються. Ми ж не знаємо, яка буде ситуація на фронті, коли там знадобиться наша допомога. Можливо, там буде +40 градусів, а, можливо, -20,
– каже Артем Джепко.

Підготовка бійців бригади “Лють”: дивіться фото

Для чого в поліції створили штурмову бригаду

“Лють” – єдина бригада з Гвардії наступу, створена на базі Національної поліції. Тож від початку цілком логічним було питання, які завдання виконуватимуть її бійці – штурмуватимуть окуповані території чи зачищатимуть щойно звільнені.

Загалом “Лють” хоча й має деякі поліцейські функції, братиме участь у штурмових діях разом з іншими підрозділами Гвардії наступу та Збройних Сил України.

Вони виконують зокрема завдання по напрямку Національної поліції, які визначені для поліцейських. Тому тут є певні свої особливості. І, наприклад, поліцейські проводить стабілізаційні заходи на звільнених територіях. Та загалом бригада “Лють” бере участь у бойових діях разом з іншими підрозділами Сил оборони,
– пояснила нам заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко.

Пресофіцер “Люті” розповідає, що бійців бригади готували до виконання абсолютно різних завдань. Зокрема, і до ведення штурмових дій.

“Якщо буде наказ штурмувати, ми будемо це робити. Треба буде робити зачистку, ми будемо це робити. Якщо треба буде стежити за правопорядком на вже звільненій частині України, ми будемо це робити”, – розповідає Артем Джепко.

Нині бійці “Люті” вже готові нищити ворогів і звільняти поки що окуповані території України. Представник бригади запевняє: щойно надійде наказ, то зупинити бійців не зможуть аж до самої Москви.

Зверніть увагу! Поки триває український наступ і російсько-українська війна загалом, важливо постійно підтримувати наших військових. Ви можете зробити це через благодійні фонди, яким довіряєте, або ж за допомогою нашого Фонду24. Тут ви завжди знайдете актуальні збори на потреби наших захисників.

Росія вже втратила 90% танків і 70% артилерії. Але в неї ще є тисячі неточних ракет. Розрахунки Forbes

За дев’ять місяців війни РФ втратила основу свого важкого атакувального озброєння та професійних військ – майже 90% танків та 75% високоточних ракет, які мала на початок вторгнення. Проте в РФ залишилося щонайменше 10 000 одиниць бронетехніки та 7000 ракет комплексів С-300

📲 45 секунд – на один пост, 20 хвилин на день, щоб дізнатися головні економічні та бізнесові новини. Підписуйтеся на Telegram-канал Forbes Ukraine, щоб економити час.

Російська Федерація роками робила ставку на не надто чисельну, але максимально озброєну армію, здатну лякати НАТО. Якщо дивитися на кількість і не брати до уваги якість, то російський атакувальний потенціал у рази перевищував потенціал будь-якої окремої європейської країни НАТО. Єдиним співставним конкурентом були США. На початок вторгнення, за даними The Military Balance, Росія мала близько 20 000 танків і бронетехніки, понад 2800 одиниць бойової авіації, 3700 артилерійських систем. У лютому співвідношення кількості солдатів до одиниць бронетехніки в російській армії було 18/1, тобто на 18 солдатів припадав принаймні один танк, БМП чи БТР. В українській армії це співвідношення зараз – приблизно 100/1. Росія, ймовірно, була останньою країною в світі, яка мала окрему танкову армію. Настільки велику, що сучасних танків у неї було більше, ніж у Франції, Німеччини і Британії разом узятих, – понад 600, коли ЗСУ загалом мали 850. Росія погрожувала Заходу, неофіційно заявляючи, що саме Перша танкова армія РФ має «зупинити» НАТО у випадку прямого протистояння. Восени, після семи місяців війни в Україні, ця танкова армія перестала існувати та стала найбільшим «постачальником» техніки до ЗСУ.

Людські втрати Росії

За даними Генштабу ЗСУ, Росія вже втратила понад 87 000 солдатів. Якщо додати приблизну кількість важкопоранених (орієнтовно в два рази більше, ніж вбитих), то загальні втрати російської армії – близько 250 000 солдат. Це приблизно 70% всіх наземних бойових сил, які були в Росії на початок війни. Спочатку Росія планувала залучити до нападу тільки близько 200 000 військовослужбовців. Переважно сили Західного, Південного і Східного військового округів. Решту підрозділів (приблизно 150 000) російське командування перекинуло до України вже в квітні–травні, розуміючи важкі втрати основних наступальних формувань. У жовтні РФ мобілізувала 300 000 резервістів. Серед мобілізованих недостатньо солдатів із досвідом управління танками або артилеристів. Та й час їхньої підготовки занадто короткий, аби пройти повний військовий вишкіл. Нова армія Росії – це переважно погано екіпірована піхота, яка поступово перетворюються на чисельну армаду зразка Другої світової війни, оснащену старими Т-62, раритетними гаубицями Д-1 та гвинтівками Мосіна.

Втрати танків

На початок війни у РФ було 3330 відносно сучасних танків. За даними Генштабу ЗСУ, росіяни вже втратили понад 2900 із них – майже 90% того, що було на момент вторгнення. Щонайменше 590 із них були захоплені українськими військовослужбовцями як трофеї. На складах тривалого зберігання в росіян законсервовано ще приблизно 10 000 танків Т-72 і Т-82. Проте швидко відновити більшість із них неможливо. Танки Т-72 і Т-80 роками використовувалися як донори для іншої працюючої техніки. Вони є на озброєнні в багатьох інших країнах, їхні запчастини продають на чорному ринку. На супутникових знімках видно, що іноді законсервовані Т-72 і Т-80 – це лише корпус без запчастин, які, ймовірно, були вкрадені. Росія також була змушена розконсервувати старі й значно примітивніші Т-62. Вони лишилися на озброєнні кількох країн в одиничній кількості. Там немає високоточних приладів, тому на їхні запчастини немає попиту. За інформацією самих росіян, їх планується відновлювати лише близько 800 одиниць на рік – це максимум можливостей російського ОПК. Щонайменше 94 танки Росії передала Білорусь. Ймовірно, загалом росіянам вдалося доукомплектувати близько 1000 танків упродовж війни. Але це покриває лише третину втрат. Втрати танків стали настільки серйозними, що розвідка Британії зазначила, що Росії потрібні роки, аби відновити свою елітну Першу танкову армію. Ймовірно, зараз Росія не має переваги над Україною за кількістю танків. Адже окрім 590 танків, які ЗСУ захопили як трофеї, іще понад 400 одиниць Україні поставили західні союзники (переважно Польща й Чехія).

Втрати іншої техніки

Щодо кількості іншої бронетехніки росіяни не відчувають дефіциту. На момент вторгнення на озброєнні РФ стояли 16 650 одиниць бронетехніки. Переважна більшість із них – радянські БМП-1/2, БТР-70/80 і МТ-ЛБ. Нових БМП-3 у росіян було трохи більше 600, а розпіарених «Термінаторів» – усього кілька десятків. Навіть з урахуванням втрат, у росіян лишається понад 10 000 бронемашин. Це в п’ятеро більше, ніж загальна кількість, поставлена Україні союзниками. Війна відчутно вдарила по російській артилерії – було втрачено приблизно 70%. Зазвичай артилерія знаходиться позаду лінії фронту і несе значно менші втрати, ніж танки й бронетехніка. Але наявність високоточних гаубиць і САУ зразка НАТО робить перебування російської артилерії поблизу фронту небезпечним. Усвідомивши втрати, російське командування вирішило відновлювати 2С7 «Піон», які є єдиною далекобійною радянською гарматою з дальністю понад 40 км. Але Росія мала їх на зберіганні всього 260 одиниць. Основна артилерійська одиниця в армії РФ це САУ «Мста-С» і «Акація». Їхня максимальна дальність лише 25–30 км. Це на 10–15 км менше, ніж у натівських артсистем. Найменший відсоток втрат зазнала російська авіація, проте це найдорожчі втрати. Загальна вартість збитих літаків і гелікоптерів РФ за розрахунками Forbes складає близько $8 млрд. Росія також використала приблизно 75% своїх високоточних ракет. За даними міністра оборони України, за час війни РФ виготовляла близько 75 ракет на місяць.Тобто навіть у випадку повного виснаження запасів Росія матиме можливості щонайменше для одного масованого обстрілу України щомісяця. Також у росіян залишаються тисячі невисокоточних ракет, переважно дальністю до 250 км. Зокрема, майже 7000 ракет комплексів С-300, якими обстрілюють прифронтові Миколаїв, Запоріжжя, Харків, Нікополь, а тепер і Херсон.

У розрахунках Forbes використовував дані Генштабу України, Міністерства оборони України, щорічної оцінки Інституту військового потенціалу та оборонної економіки 171 країни світу The Military Balance, розвідки США, розвідки Великої Британії, нідерландського сайту розвідки на основі відкритих даних Oryx