Ялівець: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 18 лютого 2019 Перша редакція: 18 жовтня 2015 🕒 17 хвилин 👀 71198 разів 💬 2 коментарі

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за ялівцем
• Чагарник ялівець – опис
• Посадка ялівцю
  • Коли саджати ялівець
  • Саджанці ялівця
  • Як саджати ялівець
  • Як виростити ялівець
  • Обрізування ялівцю
  • Пересадка ялівцю
  • Шкідники і хвороби ялівцю
  • Вирощування ялівцю в Москві
  • Як розмножити ялівець
  • Розмноження ялівцю насінням
  • Розмноження ялівцю живцями
  • Розмноження ялівцю відсадками
  • Ялівець восени
  • Зимівля ялівцю
  • Ялівець звичайний (Juniperus communis)
  • Ялівець віргінський (Juniperus virginiana)
  • Ялівець горизонтальний, або розпростертий (Juniperus horizontalis)
  • Ялівець козацький (Juniperus sabina)
  • Ялівець китайський (Juniperus chinensis)
  • Ялівець скельний (Juniperus scopulorum)
  • Ялівець лускатий (Juniperus squamata)
  • Ялівець середній (Juniperus x media)
  • Лікувальні властивості ялівцю
  • Ялівець – протипокази
  • Коментарі

  Рослина ялівець (лат. Juniperus), або верес, або арча, належить до роду вічнозелених хвойних дерев або чагарників родини Кипарисові, численні представники якого поширені в північній півкулі від субтропічних гірських районів до Арктики. Латинська назва, збережена Карлом Ліннеєм за ялівцем у класифікації, згадується ще у творах римського поета Вергілія. Налічує рід ялівців на сьогодні близько 70 видів. Сланкі види ялівцю ростуть переважно в горах, а дерево ялівець заввишки до 15 м і навіть вище можна зустріти в лісах Центральної Азії та Америки, а також Середземномор’я. Ця рослина, що нагадує кипарис, росте від 600 до 3000 років.

  Там, де росте ялівець, напрочуд чисте повітря. В античному світі ялівець вважався найкращим засобом від зміїного укусу, на Русі з нього робили посуд, в якому молоко не скисає навіть у спекотний день. Шишкоягоди, корінь і ефірна олія ялівцю здавна використовувалися для виготовлення препаратів від усіляких хвороб. Мелені ягоди рослини затребувані в кулінарії в якості приправи до м’яса і для приготування супів, соусів, паштетів, маринадів і навіть лікерів.

  З деревини деяких видів ялівцю виготовляють різні вироби, у т.ч. олівці і тростини.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за ялівцем

  • Посадка: у квітні-травні або в жовтні.
  • Цвітіння: вирощується як декоративно-листяна рослина.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло, для деяких видів – легкий притінок.
  • Ґрунт: вологі, пухкі, піщані та вапняні ґрунти з pH 4,5-7,0.
  • Полив: тільки в сильну спеку та посуху. Витрата води – від 10 до 20 л на дорослу рослину.
  • Вологість повітря: в спекотний період бажано обприскувати рослину один раз на тиждень увечері.
  • Підживлення: навесні в пристовбурні кола закладають Нітроамофоску.
  • Обрізування: тільки при вирощуванні в якості живої огорожі. Ялівець дуже повільно зростає й погано відновлюється.
  • Розмноження: кущові й деревні форми – насінням і зеленими живцями, сланкі форми – відсадками.
  • Шкідники: попелиця, щитівки, павутинні кліщі, мінуючі молі.
  • Хвороби: іржа, шютте, альтернаріоз, нектріоз кори гілок, всихання гілок, біатореловий рак.

  Чагарник ялівець – опис

  Чагарник ялівець, який ми вирощуємо у своїх садах – кущі заввишки від 1 до 3 м, хоча іноді садівники воліють вирощувати деревоподібні форми рослини – висота ялівцю деревоподібного від 4 до 8, а іноді і до 12 м. Стебло прямостояче, гіллясте. Кора у молодих рослин червоно-коричнева, старий ялівець зазвичай має кору бурого відтінку. Листя ялівцю – голкоподібне або лускоподібне, зібране в кільця по кілька штук. Ялівець – дводомна рослина: запашні жіночі шишки з пряним солодкуватим смаком мають діаметр від 5 до 9 мм, овальну форму і зелене забарвлення. Чоловічі шишки виглядають як подовжені овальні колоски яскраво-жовтого кольору, розташовані в пазухах листків. У дозріваючих на другий рік шишкоягід, в яких міститься насіння ялівцю в кількості десяти, щільно зімкнуті м’ясисті лусочки.

  У культурі вирощують різні види цієї рослини, причому як у саду, так і в домашніх умовах. Дуже популярні бонсаї ялівцю.

  Посадка ялівцю

  Коли саджати ялівець

  Ялівець можна висаджувати у відкритий ґрунт навесні, у квітні або травні. Також припустима посадка ялівцю восени, у жовтні. Ялівець світлолюбний, хоча такий вид, як ялівець звичайний, витримує незначне затінення. До ґрунту рослина не вимоглива, але найкраще росте на вологих, пухких, піщаних і вапняних ґрунтах. Оптимальний для ялівцю водневий показник ґрунту – від 4,5 до 7 одиниць, залежно від виду і сорту рослини.

  Саджанці ялівця

  У відкритий ґрунт висаджують саджанці ялівцю, які досягли три-чотирирічного віку. Бажано купувати саджанці в розплідниках або садових центрах, які добре зарекомендували себе. Найкраще, якщо саджанець буде в контейнері об’ємом не більше 3-5 л – такі саджанці зазвичай швидко освоюються і рушають у ріст, тоді як посадка більших екземплярів вимагає певної вправності, та й приживаються вони набагато повільніше. При купівлі намагайтеся бути уважними, і якщо ви виявите на хвої ознаки будь-якого захворювання, краще відмовтеся від покупки. Дуже важливо під час посадки саджанця зберегти цілою земляну грудку на його корінні, інакше земля може розсипатися і травмувати кінчики коренів, рослина напевно довго хворітиме і, врешті-решт, може загинути. Саджанці з кореневою системою в контейнері можна саджати майже в будь-який час вегетаційного періоду, крім найспекотніших днів. Перед висадкою кореневу систему рослини опускають на 2 години в посудину з водою. Молоді рослини з відкритим корінням краще саджати навесні або в кінці літа в помірно вологу погоду, обробивши їхнє коріння перед посадкою корневіном або іншим стимулятором коренеутворення.

  Як саджати ялівець

  Великі форми рослини висаджують на відстані 1,5-2 м, більш дрібні кущі – за півметра один від одного. Глибина ями залежить від розміру земляної грудки саджанця – вона повинна бути у 2-3 рази більше кореневої системи висаджуваної рослини. Для невеликого саджанця буде достатньо ями 50х50х50 см. За два тижні до посадки на дно ями поміщають дренажний шар із битої цегли і піску шаром 15-20 см, а потім заповнюють яму на дві третини живильною земляною сумішшю, що складається з дернової глинистої землі, піску і торфу у співвідношенні 1:1:2, ретельно перемішаної з 200-300 г нітроамофоски. Для ялівцю віргінського в суміш потрібно додати піввідра компосту, а якщо ви саджаєте його в неродючий піщаний ґрунт, то непогано б додати стільки ж глини. Якщо ви висаджуєте ялівець козацький, то в ґрунтосуміш додають 200-300 г доломітового борошна. За два тижні, коли ґрунт осяде, здійснюється посадка ялівцю: в яму поміщають саджанець і засипають її ґрунтосумішшю такого ж складу, тільки без добрива. Якщо ваш саджанець великих розмірів, його коренева шийка після посадки повинна опинитися на 5-10 см вище рівня ділянки, а якщо саджанець невеликий, то коренева шийка повинна бути врівень із землею. Після посадки саджанець поливають, а коли вода вбереться в ґрунт, пристовбурну ділянку мульчують шаром торфу, тирси або трісок завтовшки 5-8 см.

  Догляд за ялівцем у саду

  Як виростити ялівець

  Вирощування ялівцю – справа неклопітка. Протягом вегетаційного періоду вам доведеться поливати його тільки в період сильної спеки, виливаючи по 10-20 л води під одну дорослу рослину. Однак за щотижневе обприскування листя у вечірній час рослина буде вам вдячна, особливо якщо ви вирощуєте в саду ялівець звичайний або китайський. Час від часу вам потрібно буде неглибоко розпушувати ґрунт у пристовбурному колі і видаляти з ділянки бур’яни, якщо вони з’являться. Що стосується підживлення, то в більшості випадків буде достатньо розсипати навесні по пристовбурному колу 30-40 г нітроамофоски, закласти її в ґрунт і після цього полити ділянку. Якщо ж на ділянці, де росте ялівець, занадто неродючий ґрунт, підживлюйте його таким чином весь сезон, але не частіше разу на місяць.

  Обрізування ялівцю

  Зазвичай ялівець обрізують тоді, коли з нього формують живопліт. В інших випадках ялівець у саду гарний своєю природною красою. Але якщо у вас виникло бажання надати кущеві ялівцю певної форми, будьте обережні, намагайтеся вивірити кожен рух, оскільки в разі вашої помилки через повільне зростання, яким відрізняються ялівці, відновлюватися ваш кущ буде дуже довго. Можливо, є сенс просто акуратно підрізати недбало розкинуті кінці гілок, зробити санітарне й обов’язкове проріджуюче обрізування і цим обмежитися?

  Пересадка ялівцю

  Трапляється, що через якийсь час ви раптом розумієте, що посадили рослину не там, де потрібно. Іноді розуміння цього приходить, коли саджанець уже став дорослою рослиною. Як бути? Пересадка будь-якої рослини – це як мінімум стрес для неї, а якщо йдеться про ялівці, то стрес гарантовано. Як здійснити пересадку і при цьому звести неприємні для рослини наслідки до мінімуму? Як заздалегідь підготувати до посадки ялівцю яму, ми вам вже розповіли, і яких розмірів має бути ця яма, ви теж уже знаєте. Тепер потрібно підготувати до пересадки сам кущ ялівцю. Навесні на відстані 30-40 см від стовбура або куща по колу гострою лопатою проріжте ґрунт на глибину багнета і тим самим відріжте периферичні молоді корінці від кореневої системи куща. До осені або майбутньої весни всередині відсіченої земляної грудки сформуються нові молоді корінці, і пересадка куща на нове місце пройде майже безболісно.

  Шкідники і хвороби ялівцю

  Найчастіше ялівець вражає іржа – грибкова хвороба, від якої на хвої, пагонах, скелетних гілках і шишках рослини утворюються веретеноподібні потовщення, у кореневої шийки виникають напливи і здуття, на яких кора всихає, обсипається, оголюючи неглибокі рани. Уражені гілки ялівцю починають сохнути і відмирати, хвоя на них стає бурою й обсипається. Якщо хворобу запустити, ялівець може загинути. Щоб уникнути такої ситуації, при перших же помічених симптомах захворювання необхідно видаляти вражені грибком гілки, дезінфікуючи всі рани і зрізи одновідсотковим розчином мідного купоросу і замазуючи їх садовим варом або пастою Раннет. Видалені рослинні залишки обов’язково треба спалювати. Як превентивний захід добрі результати дає обробка кущів навесні і восени одновідсотковою бордоською сумішшю або подібним препаратом. Крім іржі, ялівець іноді потерпає від альтернаріозу, шютте, нектріозу кори гілок, біаторелового раку і всихання гілок, проте способи лікування всіх цих захворювань ідентичні до вже описаних нами заходів щодо боротьби з іржею. А щоб не доводилося боротися із хворобами ялівцю, слід пам’ятати, що дотримання агротехнічних вимог – найкращий захист рослин від хвороб і комах.

  Зі шкідників у ялівцю такі вороги:

  • мінуюча міль, у боротьбі з якою добре зарекомендував себе препарат Децис – два сеанси обробки рослини розчином 2,5 г препарату в 10 л води з проміжком у 2 тижні;
  • попелиця, яку знищують у тому ж режимі розчином 2 г Фітоверма у 10 л води;
  • павутинний кліщ, проти якого застосовують обробку розчином 50 г препарату Карате у 10 л води;
  • щитівки, знищити яких вам допоможуть 70 г Карбофоса, розчинені у 10 л води.

  Вирощування ялівцю в Москві

  Часто читачі запитують, чим відрізняється посадка і догляд за ялівцем у районах із прохолодним кліматом, наприклад, у Москві. Та нічим. Взимку ялівець у Москві та Підмосков’ї спокійно зимує просто неба, і тільки нововисаджені екземпляри вимагають укриття ялиновим гіллям.

  Розмноження ялівцю

  Як розмножити ялівець

  Власне, саджанці ялівцю продають повсюдно, тому немає необхідності розмножувати його власноруч. Але якщо вас цікавить, як розмножити ялівець самостійно, то слід знати, що кущові й деревні форми розмножуються насінням і зеленими живцями, а сланкі ялівці – відсадками.

  Розмноження ялівцю насінням

  Щоб виростити ялівець із насіння, посівний матеріал спочатку потрібно стратифікувати, тобто піддати обробці холодом. Для цього насіння сіють у ящики із землею, виносять їх у сад і зберігають під снігом протягом чотирьох-п’яти місяців. У травні стратифіковане насіння сіють у грядки. Можна, звичайно, сіяти насіння в травні у грядки і без попередньої стратифікації, але в такому разі зійде воно тільки на майбутній рік. Насіння деяких видів ялівцю має дуже щільну оболонку, тому перед посадкою його скарифікують – прискорюють проростання впливом кислотою або ушкоджують оболонку насіння механічним шляхом. Найпростіший спосіб – потерти насіння між двох дощок, оббитих зсередини наждачним папером. Після скарифікації насіння закладають у ґрунт на глибину 2-3 см. Доглядати за посівами просто: замульчувати грядку, поливати її за необхідності, перші два тижні прикривати сходи від сонячних променів, розпушувати і прополювати грядку. Коли сіянцям виповниться 3 роки, їх разом із грудкою землі пересаджують на постійне місце.

  Розмноження ялівцю живцями

  Декоративні форми ялівцю отримати із насіння неможливо, тому їх розмножують вегетативно. Живці для вкорінення нарізають навесні з молодих пагонів, що дерев’яніють. Довжина живців – 5-7 см, на кожному повинно бути 1-2 міжвузля, а найголовніша умова – на живці повинна бути п’яточка, тобто потрібно не відрізати пагін від гілки, а відривати з відтяжкою, щоб на кінці залишався шматок кори від материнської гілки. Посадковий матеріал відразу ж обробляють стимулятором коренеутворення, саджають за схемою 7х7 у суміш із піску, перегною або торфу в рівних частинах, посипану зверху шаром грубозернистого піску завтовшки 3-4 см, і накривають кожен живець скляною банкою. Глибина посадки живця 1,5-2 см, тобто, по суті, живець вкорінюється в шарі піску. До осені у живців з’являється коріння, але підрощувати їх потрібно ще роки два до того моменту, коли прийде пора висаджувати їх на постійне місце.

  Розмноження ялівцю відсадками

  Сланкі ялівці можна розмножувати відсадками, причому протягом усього вегетаційного періоду. В якості відсадків використовують молоді, ледь визріли гілочки, які добре вкорінюються. Перш ніж закріпити відсадок, ґрунт навколо куща розпушують, змішують із річковим піском та пухким торфом і зволожують. Відсадки очищують від хвої до висоти 20 см від основи, очищену частину притискають до землі і закріплюють її шпильками. Протягом року або навіть півроку відсадок вкорінюється, якщо ви не забуватимете його поливати і підсапувати. Коли на відсадку з’являться молоді пагони, їх відокремлюють і пересаджують на постійне місце.

  Ялівець узимку на дачі

  Ялівець восени

  З настанням осені ялівець, як і інші рослини, потребує підготовки до зими. Проведіть санітарне обрізування куща, видаливши сухі або поламані пагони і гілки, що неправильно ростуть. Після обрізування слід провести профілактичну обробку ялівцю та ґрунту навколо нього від шкідників і хвороб одновідсотковим розчином бордоської рідини.

  Зимівля ялівцю

  Ялівець рослина морозостійка, тому в теплих районах і в середній смузі він зимує у відкритому ґрунті без укриття, вам потрібно буде тільки стягнути і перев’язати його гілки шпагатом. В укритті ялиновим гіллям мають потребу тільки молоді рослини.

  Види і сорти ялівцю

  Ялівець у ландшафтному дизайні настільки затребуваний, що селекціонери, не покладаючи рук, виводять усе нові й нові форми і сорти цієї рослини, незважаючи на те, що в культурі вирощується безліч природних видів ялівцю. Ми пропонуємо вам знайомство з найпопулярнішими культурними видами, формами та сортами ялівцю, серед яких ви напевно знайдете рослину, яка прикрасить ваш сад.

  Ялівець звичайний (Juniperus communis)

  • Депресса (притиснутий) – широкосмугова сланка форма заввишки до 1 м із більш широкими і короткими, ніж у основного виду, голками;
  • Монтана – теж ялівець сланкий заввишки до 20 см із короткими, товстими тригранними гілками;
  • ялівець Грін Карпет – сланкий карликовий чагарник із плоскою кроною і світло-зеленою м’якою хвоєю, за десять років виростає не більше ніж на 10 см у висоту при діаметрі крони в 1,5 м;
  • Колумнаріс – колоноподібна форма ялівцю звичайного з тупою вершиною заввишки до півтора метрів і завширшки до 30 см. Пагони висхідні, покриті короткою хвоєю, знизу голубувато-зеленою, зверху з блакитно-білою смугою.

  Крім описаних, відома ще безліч форм і різновидів цього виду: Хорстманн, Еректа, Нана Ауреа, Мейер, Пірамідаліс, Репанда, Сентінел і багато, багато інших.

  Ялівець віргінський (Juniperus virginiana)

  або «олівцеве дерево» – вічнозелені дерева заввишки до 30 м із вузькояйцеподібною в молодості кроною, яка з часом стає розпростертою за рахунок широко віддалених гілок. Діаметр стовбура іноді досягає 150 см. Кора темно-бура або червоно-бура, відшаровується, у молодих пагонів зелена. Хвоя дрібна, голкоподібна або лускоподібна, темно-зеленого кольору. Ягоди ялівцю віргінського кулястої форми, темно-синього кольору із сизим нальотом, діаметром до 6 мм. У культурі з 1664 року. Найпопулярніші культивари цього виду:

  • ялівець Блю Ерроу має форми колоноподібні, кеглеподібні і чагарникові. Серед них Грей Оул, Глаука і Боскопе Пьорпл із сіро-блакитною хвоєю, Робуста Грін і Фестіджіата з блакитно-зеленою хвоєю, Канаертіі з темно-зеленою, Сільвер Спрідер зі сріблясто-зеленою хвоєю.

  Ялівець горизонтальний, або розпростертий (Juniperus horizontalis)

  у природних умовах росте в США і Канаді на піщаних берегах озер і річок, у горах і на схилах пагорбів. Цей ялівець сланкий заввишки до 1 м із довгими гілками, на яких густо розташовані чотиригранні синьо-зелені пагони. Сиза або зелена хвоя має властивість узимку набувати бурого відтінку. Синьо-чорні із блакитним нальотом плоди ялівцю горизонтального до 9 мм у діаметрі. У культурі вид з 1840 року. Форми, що привертають увагу садівників:

  • Андорра Компакта – культивар заввишки 30-40 см із подушкоподібною кроною діаметром близько метра. Гілки косо піднімаються вгору, хвоя дрібна, луската, фіолетова взимку і сіро-зеленого відтінку в інші пори року;
  • Плюмоза, або Андорра Юпітер – сланкий чагарник заввишки до 50 см і завширшки до 2,5 м з лежачими на землі пагонами й пірчастими гілками із шилоподібними голками пурпурного відтінку взимку та світло-сіро-зеленими в інший час;
  • Прінс оф Уельс – сланкий чагарник заввишки до 30 см з діаметром крони до 2,5 см із бурою корою, рудуватою густою хвоєю в зимовий час і блакитнуватою в будь-який інший.

  Ялівець козацький (Juniperus sabina)

  – сланкий чагарник заввишки до 1,5 м, швидко розростається в ширину й утворює щільні зарості. Іноді зустрічаються деревоподібні форми з вигнутими стовбурами до 4 м заввишки. Синьо-зелена хвоя у цього виду двох типів: у дорослих рослин – лускоподібна, у молодих – голкоподібна. Характерною ознакою рослин цього виду є різкий запах пагонів і хвої при розтиранні, оскільки вони містять отруйну ефірну олію сабіноль. У культурі з 1584 року. Найвідоміші форми:

  • Капрессіфоліа – низькорослий чагарник заввишки до 50 см із широкою кроною, розпростертими пагонами, що відходять від основи куща і піднімаються вгору. Хвоя зеленувато-блакитна, луската, в нижній частині крони зустрічається голчаста хвоя;
  • Феміна – чагарник заввишки до 1,5 м із діаметром крони до 5 м. Кора червонувато-бура, на пагонах – темно-зелена. Луската отруйна хвоя з неприємним запахом теж темно-зеленого кольору;
  • Мас – висота куща 1,5-2 м, діаметр крони іноді досягає 8 м, кора червонувато-сіра. Голчаста колюча хвоя знизу зелена, а згори сиза.

  Ялівець китайський (Juniperus chinensis)

  – дерево заввишки 8-10 м із пірамідальною кроною, але в деяких випадках це притиснутий до землі або розпростертий чагарник. Кора червонувато-сіра, відшаровується, пагони темно-зелені, листя лускате, хоча у молодих рослин або в нижній частині крони можна побачити голчасту колючу хвою. Популярні в культурі сорти:

  • ялівець Стрікта – рослина вузькокеглеподібної форми, дуже гілляста, гілки підняті і рівномірно розташовані. Пагони короткі, прямі, голчаста хвоя згори зеленувато-блакитна, зі споду неначе затягнута інеєм. Взимку голки набувають сіро-жовтого відтінку;
  • Олімпія – вузько колоноподібної форми рослина з піднятими пагонами, короткими гілками і хвоєю двох типів: голчастою зеленувато-блакитною і блакитнуватою лускатою;
  • Японіка – ялівець карликової форми, іноді кеглеподібний, до 2 м заввишки, інколи сланкий. Гілки короткі і щільні, гостре колюче лускате листя світло-зеленого відтінку;
  • ялівець Голд Кост – чагарник заввишки до 1 м і діаметром крони близько 3 м із золотисто-жовтою хвоєю, що темніє з настанням осені.

  Ялівець скельний (Juniperus scopulorum)

  родом із Північної Америки. Це дерево заввишки до 18 м або чагарник. Куляста крона у рослин ялівцю скельного починається майже від основи. Молоді пагони завтовшки близько 1,5 см зеленувато-блакитного або світло-зеленого кольору. Хвоя переважно луската, але зустрічаються рослини і з голкоподібним листям. Плоди темно-сині із сизим нальотом. Сорти:

  • Репенс – повзучий чагарник зі спрямованими вгору пірчастими гілочками на низькосланких гілках. Голчасте листя завдовжки до 5 мм, згори блакитне, зі споду зеленувато-блакитне;
  • Спрінгбенк – рослина вузькокеглеподібної форми заввишки до 2 м із гнучкими верхніми гілками і майже ниткоподібними кінцями пагонів. Хвоя сріблясто-блакитна, луската;
  • Скайрокет – високорослий голландський культивар із вузьким габітусом, до трирічного віку досягає у висоту 10 м. Пагони прямі, хвоя сіро-зеленого кольору.

  Ялівець лускатий (Juniperus squamata)

  – дуже мінливий вид вічнозеленого чагарнику заввишки до 1,5 м. Кора темно-коричневого кольору, хвоя гостра, жорстка, ланцетова, зі споду темно-зелена, а згори біла через гирлові смужки. Шишкоягоди чорні. У культурі з 1824 року. Найвідоміші сорти:

  • ялівець Блю Стар – голландський карликовий культивар заввишки до 1 м із напівкруглою щільною кроною діаметром до 2 м. Хвоя блакитно-біла, особливо ефектно вона виглядає в кінці травня і на початку літа;
  • Меєр – відома декоративна форма чагарнику, густо гілкується в молодому віці, а в дорослому досягає від 2 до 5 м висоти. Колір хвої біло-блакитний, дуже ефектний;
  • Родері – прямостоячий чагарник заввишки до 1,5 м щільної кеглеподібної форми. Листя коротке і гостре, голчасте, згори блакитне, зі споду – зелене.

  Ялівець середній (Juniperus x media)

  – гібрид між ялівцями козацьким і китайським, чагарник із дугастими пагонами з обвислими кінцями і хвоєю двох типів: лусковидною, а в гущавині крони голчастою. У період росту хвоя світло-зеленого кольору, потім темнішає. Великі екземпляри можуть досягати заввишки 3 м і завширшки 5 м. Найвідоміший сорт:

  • Мінт Джулеп – швидкозростаючий розлогий чагарник із хвилеподібною кроною, до 10 років досягає 1,5 м заввишки і 3 м у діаметрі. Через великі розміри використовується для великих парків і садів.

  Крім описаних видів ялівцю, в культурі зустрічаються ялівці даурський, лежачий, несправжньокозацький, довгастий, Сарджента, сибірський, твердий, туркестанський та інші види, а також їхні численні форми і сорти.

  Властивості ялівцю

  Лікувальні властивості ялівцю

  Споконвіку ялівець вважається лікарями засобом від усіх хвороб. З лікувальною метою використовують корінь ялівцю, його молоді пагони, але найчастіше плоди – шишкоягоди. Коріння ялівцю допоможе у лікуванні туберкульозу, бронхіту, шкірних захворювань, виразки шлунка. Застосування ялівцю заспокоює зубний біль, набряки, покращує роботу серця, знімає запалення бронхіальної і легеневої тканини, приводить у норму кровообіг і артеріальний тиск, допомагає при закрепах. Відвар гілок ефективний при лікуванні діатезу. За своїми бактерицидними властивостями хвоя ялівцю випереджає будь-які інші рослини. Ялівцеві ягоди містять вуглеводи, віск, цукри, фарбувальні і дубильні речовини, органічні кислоти, вітаміни, залізо, марганець, мідь, алюміній і ефірну олію, що має жовчогінну, протимікробну, сечогінну і відхаркувальну дію. З відваром ялівцевих ягід приймають ванни при подагрі і ревматизмі, його у вигляді компресів прикладають до запалених суглобів. При прийомі всередину відвар покращує апетит і травлення, підвищує відділення жовчі та прискорює перистальтику кишечника.

  Рецепт відвару ягід: 1 столову ложку ягід розчавити, залити склянкою окропу, варити 10 хвилин, настояти півгодини, процідити.

  Ялівець – протипокази

  Не рекомендується приймати препарати з ялівцю при вагітності, важкій формі гіпертонії, гострому запаленні нирок та індивідуальному несприйнятті.

  Ялівець звичайний

  Ялівець звичайний (Juniperus communis) це чагарник або дерево висотою від 5 до 10 метрів, що відноситься до роду вічнозелених хвойних рослин родини кипарисові. У природі їх можна зустріти у Північній півкулі від Арктики до субтропічних гірських областей. В Україні росте в лісах Карпат, на Поліссі та в північній смузі лісостепу.

  Діаметр стовбура досягає 20 см. Дерево має щільну крону конусоподібної форми, а чагарник – яйцеподібну. Волокниста кора забарвлена в коричнево-сірий колір, при цьому пагони буро-червоні. Зелена, загострена, голчаста хвоя – тригранна. У довжину голки можуть сягати 15 мм та триматися на гілках протягом 4 років.

  Цвітіння спостерігається у травні. Жіночі квіти – зелені, а чоловічі – жовті. Тривалість життя рослини близько 200 років. Шишки округлої форми в діаметрі досягають 10 мм, при цьому до дозрівання вони мають зелене забарвлення, а після – синювато-чорне, на їх поверхні є наліт із воску.

  1. Різновиди ялівцю звичайного
  2. Посадка ялівцю звичайного
  3. Коли садити
  4. Як висаджувати
  5. Як доглядати ялівець звичайний
  6. Обрізка
  7. Догляд на зиму
  8. Як пересадити
  9. Розмноження ялівцю звичайного
  10. Розмноження живцями
  11. Розмноження відведеннями
  12. Розмноження насінням
  13. Шкідники та захворювання

  Різновиди ялівцю звичайного

  У ландшафтному дизайні цей вид ялівцю користується великою популярністю, наприклад в якості вічнозелених кущів для огорожі. Тому фахівці намагаються вивести нові цікавіші сорти та форми. Безліч підвидів садівники так само успішно вирощують на своїх садових ділянках.

  1. Depressa має широку та плоску форму. У висоту, може досягати 1м. Голки у неї не такі довгі та тонкі, як у основного вигляду.
  2. Montana – сорт що стелиться, у висоту досягає 20 см. Тригранні гілки товсті та короткі.
  3. Green Carpet – це карликовий чагарник, що стелиться має крону плоскої форми. Його м’яка хвоя забарвлена ​​у блідо-зелений колір. За 10 років рослина здатна вирости лише на 10 сантиметрів у висоту. При цьому крона в діаметрі може досягати 1,5м.
  4. Columnaris – сорт з колоноподібною формою крони. Рослина має тупу вершину, заввишки досягає 1,5м, а завширшки – 30 см. На висхідних пагонах знаходиться коротенька хвоя, внизу вона зеленувато-блакитна, а вгорі має білувато-блакитну смужку.
  5. Hibernica має стовбур, що росте вертикально і вузьку конусоподібну форму. Він має темно-зелену хвою і стійкий до шкідників і хвороб. Ідеально підходить для створення живої огорожі або використання в садових композиціях.
  6. Gold Cone отримав золотисто-жовту хвою, яка надає йому видовищний вигляд. Він добре підходить для створення контрасту в ландшафтних композиціях та прикраси саду.

  Посадка ялівцю звичайного

  Для висадки в сад підходять саджанці, яким виповнилося 3-4 роки. Саджанець, що знаходиться в ємності, об’єм якої становить 3-5 літрів добре приживається і швидко починає рости.

  Якщо використовувати досить великі саджанці, то для їхньої висадки знадобиться певний досвід, а приживатися вони будуть набагато повільніше. Уважно огляньте саджанець перед покупкою. Якщо є ознаки хвороби, то такий екземпляр краще не купувати.

  Коли садити

  Висадку саджанця в сад рекомендується проводити навесні (квітень або травень). Також такий чагарник можна висадити восени в жовтні. Рослина дуже любить світло, проте ялівець звичайний може рости в несильно затіненому місці. Особливих вимог до ґрунту немає, проте рекомендується йому вибирати пухку, вологу, вапняну чи піщану землю. Кислотність ґрунту має бути в межах рН 5-6.

  Якщо саджанець посаджений у ємність, його висадку можна зробити протягом сезону, але спекотні дні краще виключити. Перш ніж висаджувати рослину, її систему коренів треба на кілька годин занурити у воду. Молоді саджанці, що мають відкрите коріння, рекомендується висаджувати навесні або в останні літні дні у вологу погоду.

  Як висаджувати

  При посадці бажано щоб ком землі на коренях залишився цілим. Якщо грунт розсипатиметься – то це призведе до травмування кінчиків коріння, в результаті саджанець тривалий час хворітиме і може не прижитись.

  Якщо сорт досить великий, то між кущами слід залишати відступ 1,5 м. Якщо кущики малогабаритні, то дистанція між ними повинна бути близько 50 см. Глибина ямки безпосередньо залежить від величини груди землі саджанця, її розмір повинен перевищувати систему коренів в 2 рази.

  За півмісяця до висадки на дні посадкової ямки слід викласти шар із битої цегли та піску для дренажу, при цьому його висота має бути від 15 до 20 см. Після цього на 2/3 яму заповнюють сумішшю, насиченою поживними речовинами:

  • пісок
  • дернова глиниста земля
  • торф (1:1:2)
  • 200 – 300 г нітроамофоски

  Через півмісяця відбудеться осад ґрунту. У ямку слід помістити саджанець і наповнити її ґрунтом схожого складу, але без добрива. Після посадки великого саджанця його коренева шийка має височіти над рівнем ґрунту на 5–10 см. У випадку, коли рослина не дуже велика – коренева шийка має бути на одному рівні з поверхнею ґрунту. Висаджений ялівець треба полити, а коли рідина вбереться, поверхню засипати шаром мульчі, товщиною від 5 до 8 см.

  Як доглядати ялівець звичайний

  Виростити рослину не складно. Протягом сезону полив слід проводити лише у тривалу спеку, при цьому на 1 дорослий екземпляр береться 1–2 відра води. Ялівець сприятливо реагує на зволоження листя 1 раз на тиждень. Періодично слід розпушувати поверхню ґрунту та виривати бур’ян.

  Підгодовувати ялівець рекомендується навесні, для цього по поверхні пристовбурного кола треба розподілити від 30 до 40 г нітроамофоски. Добриво закладають в ґрунт, а потім обов’язково поливають. У тому випадку, якщо рослина посаджена в дуже бідний ґрунт, то удобрювати цим способом її слід протягом усього вегетаційного сезону.

  Обрізка

  Обрізання ялівцю звичайного, як правило, роблять у тому випадку, коли хочуть з цього чагарника зробити живопліт. В інших випадках обрізку робити не слід. Якщо ви хочете сформувати кущ, треба бути дуже обережним, рослина росте повільно і на відновлення піде багато часу.

  Досвідчені фахівці рекомендують проводити санітарну та проріджувальну обрізку, а також підрівнювати занадто довгі або неохайні гілки.

  Догляд на зиму

  Восени рослину треба починати готувати до зимівлі. Для цього проводиться санітарна обрізка ялівцю: обрізаються травмовані та висохлі пагони. Потім слід обробити рослини та поверхні грунту розчином бордоської рідини (1%) з метою профілактики від різних захворювань та шкідливих комах.

  Ялівець звичайний стійкий до морозів. Якщо зима очікується не холодна – його накривати не потрібно, але слід стягнути гілки за допомогою шпагату. Молоді рослини на зиму рекомендується вкрити лапником.

  Як пересадити

  Слід пам’ятати, що для дорослої рослини пересадка це великий стрес, а тим більше для ялівцю. Сам кущ потрібно обов’язково підготувати до пересадки. Навесні необхідно відступити від стовбура 30 – 40 см та гострою лопатою прорізати грунт на глибину багнета. Таким чином ви зможете відокремити периферичні молоді корені від загальної системи коренів ялівцю.

  Потім треба почекати до осіннього або наступного весняного періоду. За цей час усередині кома землі встигнуть вирости молоденькі коріння і рослина краще приживеться. Далі процедуру проводять аналогічно посадці саджанця, що було описано вище. Обережно витягніть рослину, стараючись не пошкодити кореневу систему. Висаджуючи слід стежити, щоб корені були розподілені рівномірно. Після пересадки обережно полийте рослину, дозволяючи воді проникнути до кореневої зони.

  Розмноження ялівцю звичайного

  Якщо ви хочете виростити ялівець своїми руками, то це можна зробити відведеннями, зеленими живцями і насінням.

  Розмноження живцями

  Декоративні форми насінням не розмножуються, для цього використовують живці. Їх слід підготувати навесні з молоденьких пагонів, які встигли одерев’яніти. Їх довжина повинна бути від 5 до 7 см, обов’язково присутні 1 або 2 міжвузля, а також п’ята. Для цього живець не слід зрізати, його зривають руками таким чином, щоб на кінці залишився шматок кори від батьківської рослини.

  Відразу живець треба обробити засобом, що стимулює зростання коренів. Потім підготовлений матеріал для посадки висаджують за схемою 7х7 в суміш, що складається з піску і торфу (перегною), взятих у співвідношення 1:1. Поверхню треба присипати крупнозернистим піском (товщина шару від 3 до 4 сантиметрів). Після посадки кожен живець окремо треба накрити банкою. Заглиблювати їх потрібно на 15-20 мм, тоді укорінення відбуватиметься в піщаному шарі. До настання осіннього періоду живці укоріняться, проте пересадку на постійне місце можна буде здійснити лише через 2 роки.

  Розмноження відведеннями

  Якщо ялівець стелиться, то для його розмноження можна використовувати відведення. Розмножувати цим способом рослину можна протягом усього періоду активного зростання. Для відводків треба вибрати молоденькі гілки, що ледь визріли, так як вони дуже швидко дають коріння.

  Для початку треба розпушити поверхню ґрунту навколо рослини, перемішати його з пухким торфом та річковим піском, а потім зволожити. До висоти 20 сантиметрів від основи відведення треба звільнити від хвої, потім цю частину слід пригнути до поверхні ґрунту та зафіксувати за допомогою шпильок.

  Через 6–12 місяців відведення дасть коріння, але протягом цього часу його слід систематично поливати, а також підгортати. Після того, як на відведенні виростуть молоденькі пагони, їх треба від’єднати від батьківської рослини і висадити на постійне місце.

  Розмноження насінням

  Для підготовки насіння його слід стратифікувати. У ящик, наповнений сумішшю грунту, потрібно висіяти насіння та винести на вулицю під сніг, або розмістити в холодильнику. Там насіння має пробути 4–5 місяців. За бажання можна зробити висів непідготовленого насіння, але в цьому випадку треба знати, що перші сходи з’являться лише на наступний рік.

  Підготовлене насіння висівають у відкритий ґрунт у травні. Глибина загортання повинна бути від 2 до 3 см. Доглядати висіяне насіння досить просто. Потрібно присипати поверхню грядки шаром мульчі, здійснювати полив у разі потреби, протягом перших 14 днів захищати від прямих променів сонця. Також слід систематично розпушувати поверхню грунту та виривати бур’ян. У трирічному віці можна буде пересадити саджанець на постійне місце, перенісши його разом із земляною грудкою.

  Шкідники та захворювання

  Найчастіше цей чагарник уражається таким грибковим захворюванням, як іржа. У зараженого куща на пагонах, шишках, хвої та скелетних гілках з’являються потовщення веретеноподібної форми. У кореневої шийки з’являються здуття і напливи, причому на їх поверхні кора сохне, обсипається, в результаті оголюються не дуже глибокі ранки. Заражені гілки засихають і гинуть, хвоя забарвлюється в коричневий колір і опадає.

  Якщо рослину не лікувати, то вона загине. Для того щоб це не допустити, необхідно зрізати заражені гілки. Ранки і зрізи дезінфікують за допомогою розчину мідного купоросу (1%), а потім обробляють садовим варом. Зрізані гілки треба обов’язково знищити.

  У профілактичних цілях ялівець рекомендується обприскувати у весняний і осінній час бордоською сумішшю (1%) або засобом подібного впливу. Також чагарник може постраждати від альтернаріозу, некрозу кори гілок, раку та усихання гілок. Всі ці хвороби можна вилікувати так само, як і іржу.

  • Молі можна позбутися за допомогою розчину Децису (на відро води 2,5 г речовини). Обробку слід провести 2 рази з перервою на півмісяця.
  • Від попелиці обробку слід провести так само 2 рази з перервою у 2 тижні розчином Фітоверму (на 1 відро води 2 г речовини).
  • При появі павутинного кліща заражену рослину треба обробити розчином Карате Зеон (на 1 відро води 50 г речовини).
  • Щитівки знищують використовувати розчин карбофосу (на 1 відро води 70 г).