Приголосні, що не належать ні до дзвінких, ні до глухих, називаються сонорними: [в], [й], [м], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'].
Сонорні звуки — приголосні, що характеризуються перевагою тона над шумом. Артикуляційно вони є приголосними, але за акустичними характеристиками вони наближені до голосних звуків. Це, зокрема, [в], [л], [м], [н], [р].
Звуки [в], [м], [н], [л], [р], [й] не належать ні до дзвінких, ні до глухих. У цих звуках голос переважає над шумом. Їх називають сонорними. Запам'ятати їх можна за допомогою слова «мінераловий».
Приголосні звуки — це звуки, що утворюються за допомогою голосу та шуму, або лише шуму. Українська мова нараховує 32 приголосних звуки та має 22 букви на їх позначення. Зверни увагу! Під час вимови приголосного звука струмінь видихуваного повітря зустрічає перешкоди.
Дзвінкі приголосні — це звуки, які утворюються за допомогою голосу і шуму. Глухі приголосні — звуки, які утворюються за допомогою тільки шуму. Візьміть до уваги! Решта приголосних звуків не утворює пар.
Приголосні звуки, схожі за вимовою, утворюють пари: дзвінкий – глухий. Приголосні, що не належать ні до дзвінких, ні до глухих, називаються сонорними: [в], [й], [м], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'].
Звуки мови, що складаються або з одного шуму, або з голосу і шуму, який утворюється в порожнині рота, де струмінь повітря, що видихається з легких, зустрічає різні перешкоди.
