Здається, що за вами стежать? Вам не здається – і ось чому

Щось змушує вас обернутися і побачити, як хтось за вами спостерігає. Це може статися у забитому потязі або під час вечірньої прогулянки парком. Але як ви дізналися, що за вами стежать? Це можна списати на інтуїцію, але насправді це є підтвердженням, що органи чуття – зокрема зір – можуть працювати загадковим чином.

Інтуїтивно може здаватися, що коли ви дивитесь на щось своїми очима, сигнали надходять до вашої зорової кори, внаслідок чого у вас виникає відчуття, що ви це бачите – але реальність набагато заплутаніша.

Щойно інформація йде від ваших очей, вона переміщується принаймні до 10 різних областей мозку, кожна з яких виконує свої функції.

Багато хто з нас чув про зорову кору – велику ділянку у задній частині мозку, яка привертає увагу нейробіологів. Вона забезпечує наше свідоме бачення, обробляє кольори та дрібні деталі, щоб створити багатогранну картину світу. Але інші частини нашого мозку також обробляють різні фрагменти інформації, й вони можуть працювати навіть тоді, коли ми щось свідомо не сприймаємо – або не можемо сприйняти.

Допомогти зрозуміти ці механізми можуть ті, хто зазнав травми, що спричинила пошкодження нервової системи.

Коли нещасний випадок пошкоджує зорову кору, це впливає на ваш зір. Якщо ви повністю втратите зорову кору, ви втратите весь свідомий зір – неврологи називають це “кортикальною сліпотою”.

Але, на відміну від втрати очей, кортикальна сліпота не означає повну сліпоту – адже некортикальні зорові області все ще можуть працювати.

Хоча у вас може не бути суб’єктивного враження, що ви щось бачите без зорової кори, ви можете реагувати на речі, які бачать ваші очі, але обробляють інші ділянки мозку.

У 1974 році дослідник на ім’я Ларрі Вайскранц ввів термін “сліпобачення” – так він назвав феномен, коли пацієнти все ще могли реагувати на зорові стимули – попри втрату усвідомленого бачення через руйнування кори.

Такі пацієнти не можуть читати, дивитися фільми чи робити будь-що, що потребує обробки деталей, але вони, наприклад, можуть визначити місце яскравого світла перед собою – і роблять це набагато краще, ніж просто випадково.

Хоча вони не відчувають, що вони щось бачать, їхні “припущення” є точними. Інші зорові області мозку здатні виявляти світло та надавати інформацію про його розташування навіть за відсутності зорової кори. Дослідження показують, що люди з таким захворюванням можуть розпізнавати емоції на обличчях та обриси рухів.

Нещодавно дослідження пацієнта зі сліпобаченням показало, що ми можемо відчувати, що на нас дивляться, навіть свідомо не бачачи обличчя спостерігача. Алан Дж. Пегна з лікарні Женевського університету у Швейцарії разом із командою працювали з пацієнтом з ініціалами ТД – лікарем, який переніс інсульт, внаслідок якого його зорова кора була зруйнована, що спричинило кортикальну сліпоту.

Таке захворювання зустрічається рідко, тому ТД взяв участь у низці досліджень, щоб з’ясувати, що людина може, а чого не може робити без зорової кори.

В рамках дослідження йому показували різні зображення облич – на одних очі дивилися прямо на глядача, а на інших були відведені вбік. ТД виконував це завдання в апараті ФМРТ, який реєстрував його мозкову активність під час завдання, і намагався вгадати, яке саме обличчя він бачить. Очевидно, що для людини з нормальним зором це завдання було б елементарним – але ТД не мав свідомого бачення та почувався сліпим.

Результати сканування показали, що наш мозок може бути чутливим до того, чого не відчуває наша свідомість. Область мозку під назвою мигдалеподібне тіло, яка, як вважають, відповідає за обробку емоцій та інформації про обличчя, була активнішою, коли ТД дивився на обличчя із прямим, а не відвернутим поглядом.

Крім того, коли за ТД спостерігали, його мигдалеподібне тіло реагувало на це, хоча він цього не знав. (Цікаво, що при цьому припущення ТД щодо того, коли за ним стежили, не були кращими, ніж проста випадковість, і дослідники пояснюють це його небажанням про це здогадуватися).

Кортикальне, свідоме бачення все ще лишається головним. Якщо ви хочете розпізнавати людей, дивитися фільми чи читати подібні статті, ви маєте покладатися на свою зорову кору. Але подібні дослідження показують, що певні функції є простішими і, можливо, більш фундаментальними для нашого виживання, й вони існують окремо від нашого свідомого візуального сприйняття.

Зокрема, це дослідження показало, що ми можемо фіксувати, що люди дивляться на нас – можливо, куточком ока – навіть якщо ми цього свідомо не помітили. Саме така мозкова активність пояснює відчуття, коли нам здається, що за нами спостерігають.

Тож коли ви йдете темною дорогою чи їдете в поїзді, повертаєтеся й помічаєте, що хтось на вас дивиться – можливо, ваша несвідома зорова система спостерігає за довкіллям, тоді як ваша свідома увага зосереджена на чомусь іншому.

Можливо, це не надприродна здібність – але вона демонструє, що наш мозок працює загадковим чином.

Спека шкодить мозку. Як його захистити — пояснює експерт

Всесвітня метеорологічна організація ООН назвала 3-10 липня 2023 року найспекотнішим тижнем за всю історію спостереження. Тоді ж припустили, що цей липень матиме найвищу глобальну температуру за 120 000 років.

Сьогодні ж, 28 серпня, температура в Україні досягла 37°C. Цю спеку відчуває не тільки шкіра людини, але й мозок! За словами доктора медичних наук Остіна Перлмуттера, спека може збільшити ризики проблем з психічним здоровʼям та навіть ймовірність насильницької поведінки.

У своїй статті для Psychology Today експерт пояснив звʼязок між спекою та здоровʼям мозку. LIGA.Life виокремила найголовніше.

Як між собою повʼязані спека та здоровʼя мозку

Декілька науково підтверджених звʼязків:

• екстремальна спека пов’язана зі зниженням когнітивних функцій у літніх людей;
• високі температури повʼязані з вищим рівнем насильницьких злочинів, особливо серед молодих людей;
• вищі температури можуть підвищувати ризик розладів настрою. Особливо якщо спека триває три дні і більше;
• високі температури в приміщенні можуть призвести до уповільнення реакції;
• теплові хвилі підвищують ризик інсульту;
• високі температури повʼязані з підвищенням ризику госпіталізації через деменцію.

Однак чому виникає цей звʼязок? Є декілька фізіологічних причин:

• Спека може сприяти дисбалансу процесів окиснення та відновлення всередині клітин. Це ключовий фактор розвитку певних хвороб, зокрема мозку. Окрім того, надмірний окислювальний стрес, який пошкоджує структуру клітини, може ще й завдати шкоди захисній оболонці мозку.
• Дослідження на тваринах довело: високі температури впливають на роботу та структуру імунної системи. Тобто спека може спровокувати запальну реакцію в тілі. Наприклад, доведено, що постраждалі від теплового удару мають надмірне запалення, яке шкодить мозку. У перспективі це може призвести до пригнічення функції серотоніну (“гормону радості”).
• Клітини мозку мають ретельно контролювати рівень нейромедіатора глутамату. Це важливо для підтримки здорового балансу між активацією та дезактивацією нейронів. Високі температури можуть навпаки провокувати надлишок глутамату, доводять дослідження. Результат – розвиток ексайтотоксичності – процесу, який призводить до пошкодження та загибелі нервових клітин.

Чому мозок чутливий до змін температури

Людина може регулювати внутрішню температуру тіла. Зазвичай вона залишається стабільною (близько 36-37°C). На відміну від ігуан та змій, у яких внутрішня температура тіла підвищується/падає разом з зовнішньою, ми можемо підтримувати працездатність тіла та мозку незалежно від погоди та коливань тепла/холоду.

У відповідь на високі температури наші тіла мають два основні механізми:

• збільшення припливу крові до шкіри. Наближаючись до навколишнього середовища, шкіра розсіює внутрішнє тепло. Щось подібне відбувається, коли дмухаєте на горнятко гарячої кави;
• потовиділення. Коли піт потрапляє на шкіру, вода випаровується, створюючи ефект охолодження.

Коли й ці процеси перевантажуються, то надлишок тепла накопичується і мозок може постраждати. Адже система терморегуляції тіла людини розташована саме там, а точніше в гіпоталамусі. Це наш “внутрішній термостат”.

Однак інколи він не витримує надмірного навантаження. Наприклад, коли людина довго перебуває під впливом надмірної спеки чи холоду. Через перенавантаження гіпоталамус може пошкодитись.

Тобто за такою логікою сауна та баня також можуть шкодити мозку?

Не зовсім, запевняє доктор медичних наук. Дослідження доводять, що навмисний вплив високих температур може бути корисним для здоровʼя. Так одне з них за участі приблизно 14 000 дорослих довело: люди, які часто відвідують сауну, мають нижчий рівень хвороби Альцгеймера, ніж ті, хто робить це рідко.

Річ у тім, що вплив тепла у сауні обмежений в часі і гідратація в цей спосіб заохочується. Окрім того, людина може позбутися джерела високих температур, якщо відчуває, що організм вже перевантажений.

Як захистити мозок в період спеки

1. Носіть вільний/легкий одяг. Це може допомогти розсіяти тепло та полегшити охолодження.
2. Підтримуйте водний баланс і обов’язково поповнюйте запас електролітів, якщо сильно пітнієте.
3. Уникайте високоінтенсивних активностей на свіжому повітрі, які можуть різко збільшити навантаження на тіло та мозок через спеку.
4. Використовуйте внутрішні вентилятори та кондиціонери або знайдіть місця, де вони доступні.
5. Зведіть до мінімуму споживання алкоголю, який може посилити зневоднення та погіршити усвідомлення симптомів, пов’язаних зі спекою.
6. Зведіть до мінімуму додаткове тепло в приміщенні від приготування їжі, якщо це можливо.
7. Використовуйте штори, щоб зменшити додаткове сонячне тепло.