Все про антитіла: чому довідка про їх наявність не замінить ковід-сертифікат

До появи цих захисників організму веде цілий ланцюжок. Хвороба викликає патоген – вірус, бактерія, паразит або грибок. Будь-який патоген складається з кількох елементів, як правило, властивих саме йому та тій хворобі, яку він викликає. Елемент патогену, що викликає утворення антитіл, називається антигеном. Антитіла, що виникають як відповідь на антиген – важлива частина нашої імунної системи. І від того, як вони спрацюють, залежить, чи переможемо хворобу чи ні.

Кожне антитіло здатне розпізнавати один антиген, і в людському організмі “живуть” тисячі різних антитіл. У разі появи нової хвороби, як це було з коронавірусом, разом із нею в організм потрапляє новий антиген. А щоразу при зустрічі з новим антигеном організм намагається виробити нове антитіло. Воно, у свою чергу, приєднується до антигену, щоб знищити хвороботворний мікроорганізм (він же – патоген).

– Антитіла формуються проти конкретних антигенів, а у збудника може бути не один, а кілька антигенів, – пояснює доктор медичних наук, завідувач кафедри епідеміології Харківського медичного університету Тетяна Чумаченко. – Антитіла можуть грати як антигензв’язувальну роль, так і векторну, тобто вони можуть запускати класичну схему активації комплементу (комплекс захисних білків, які постійно присутні в крові), а можуть зв’язуватися з клітинами. Це дві основні функції антитіл.

Захищаючи організм людини, антитіла нейтралізують вірус, запобігають взаємодії вірусу з клітиною. За своєю суттю вірус є паразитом, він не має власного метаболізму, він обов’язково має проникнути у клітину. А потім він змушує клітину відтворювати себе. Поза клітиною вірус просто не може підтримувати свій біологічний вид.

Доктор медичних наук, завідувач кафедри епідеміології Харківського медичного університету Тетяна Чумаченко. Особистий архів Тетяни Чумаченко.

Чому антитіла утворюються не відразу?

Організму потрібен час вивчення “ворога”. Коли він вперше стикається з впливом якогось антигену, потрібен час для того, щоб імунна система відреагувала та виробила антитіла, специфічні для цього антигену. І поки триває цей період, людина залишається незахищеною, сприйнятливою до патогену і може захворіти.

– При цьому первинний імунітет формується довше, а вторинна імунна відповідь, коли організм вже зустрічався з цим антигеном, формується дуже швидко, – каже епідеміолог. – Антитіла з’являються набагато швидше за рахунок того, що підключаються клітини пам’яті. У цьому полягає сенс імунізації, щоб навчити імунну систему розпізнавати чужорідні антигени. І щоб сформувалися клітини пам’яті, які швидко відреагують та захистять нас ще в межах інкубаційного періоду. Так після вакцинації людина не занедужує, навіть якщо зараження відбувається.

Чим більше антитіл, тим сильніший захист?

Існує думка, що чим вища концентрація антитіл, тим у більшій безпеці організм. І люди, зробивши аналіз на антитіла класу G і отримавши високі показники, розслабляються так, ніби ніякої пандемії довкола немає. Професор Чумаченко називає такий підхід до питання неправильним.

– І на тлі високих титрів антитіл люди хворіють повторно. Коронавірусна інфекція – це не кір, коли перехворіла людина отримує імунітет на все життя. Як показує практика, після перенесеного ковіда можна захворіти і вдруге, і втретє. Тому, видужавши, потрібно не антитіла вимірювати, а йти робити щеплення.

Що ще захищає нас від вірусу?

У цій боротьбі беруть участь як антитіла, так і клітини. Специфічні Т та В-лімфоцити дозволяють захищати людину від вірусу, каже епідеміолог.

Коли вірус проникає в клітину, антитіла йому вже не страшні – вони туди “не потрапляють”, що дає можливість безперешкодно розмножуватися. Тоді на допомогу і приходять Т-клітини, які можуть знищувати клітини, які вже заражені вірусом, не даючи йому можливості поширюватися далі.

На жаль, у рутинній практиці визначити клітинний імунітет поки що неможливо, робиться це тільки в наукових лабораторіях. Тест на кількість Т-клітин дуже складний, зате інформативний.

Через який час після хвороби можна щепитися і до чого тут антитіла?

Ні до чого, впевнена епідемолог. Для прийняття рішення – робити щеплення чи ні – тест на антитіла не є інформативним. До того ж вчені припускають, що людина, яка перехворіла і вакцинована, отримує довічний захист, а це аргумент на користь щеплення. Щодо термінів, в Україні рекомендується вакцинація через 28 днів після хвороби, але максимум – протягом трьох місяців. У міжнародній практиці пацієнтам, що перехворіли, радять робити щеплення одразу після одужання, не відкладаючи.

У яких випадках потрібний тест на антитіла?

На думку епідеміолога, актуальні популяційні дослідження виходячи з антитіл – вони необхідні для науки, а в індивідуальних особливого сенсу немає. Якщо вас так мучить питання власного імунного статусу після щеплення, перевірити його можна через місяць від отримання другої дози.

При цьому пам’ятати, що антитіла бувають загальними та нейтралізуючими. Щоб зрозуміти, де які “працюють”, потрібно уявити, як малюють коронавірус – кругле ядро в оболонці і “корона” з шипами. Загальні антитіла виробляються в оболонці, що складається з нуклеокапсидних білків, які нейтралізують – у спайкових білках “корони”. І антитіла до нуклеокапсиду просто дають інформацію, була людина інфікована чи ні. А ось антитіла до спайкового білка покажуть наявність захисту від вірусу, і якщо вже здавати, то саме такий тест.

При цьому виміряти, наскільки надійний імунний захист виробив організм і як довго він діятиме, поки неможливо. Методи вимірювання використовуються різні, стандартів, які дозволяли б визначити, чи в нормі показники, ще немає. Тому відповісти на питання, яке всіх хвилює: “А наскільки надійно я захищений після хвороби/вакцинації?”, просто здавши тест, не можна.

– У нас ще немає стандартних тест-систем, і вчені поки не встановили, який рівень антитіл має захисну функцію, – констатує наш експерт. – І немає як чітких стандартів вимірювання антитіл до коронавірусу, так і точного порогового значення. Вчені над цим працюють, і відповіді ми колись отримаємо, але поки що багато неясностей.

Немає антитіл – отже, не було й зараження?

Тут можуть бути різні варіанти: інфікування було, але імунітет не встиг відреагувати виробленням антитіл, тому що, наприклад, в організм потрапило мало збудників. Або ж після вакцинації виявляється, що антитіл мало чи ні зовсім. Це може відбуватися і через пригнічену імунну систему, яка не утворює належної відсічі, і внаслідок віку.

– Може виявитися й так, що антитіла просто не виявила ця тест-система, – попереджає Тетяна Чумаченко. – Головне у противірусному імунітеті – це все-таки клітини. І в описаних випадках, коли антитіла не виявилися, у людей при цьому були специфічні Т-і В-лімфоцити, які їх захищали.

Чому тест про наявність антитіл не дорівнює COVID-сертифікату?

Якщо коротко, то тому що антитіло антитілам – різниця. За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, антитіла, що досліджуються у комерційних лабораторіях, визначаються не до тих антигенів вірусу, до яких формується імунна відповідь при вакцинації. Після щеплення антитіла виробляються до конкретного фрагменту вірусу – спайк-протеїну. І суть вакцинації в тому, щоб організм напрацював антитіла, тобто запустив їх після контакту з антигеном.

Національна технічна група експертів із питань імунопрофілактики наполягає: поняття “безпечний рівень антитіл до ковіда” не існує. Тому вчені не радять складати тест на антитіла ні до, ні після щеплення. Пояснюють це такими причинами:

• тест-системи визначення антитіл не стандартизовані;
• у процесі клінічних досліджень вакцин не виявлено жодних побічних реакцій у тих, хто мав антитіла після хвороби. І вакцинація їм абсолютно безпечна;
• люди з антитілами, отриманими після хвороби, однаково хворіють повторно.

Крім того, вакцинація попереджає тяжкий перебіг хвороби, госпіталізації, летальні випадки та перевантаження медичної системи. Тому папірець про вакцинацію – це документ, а папірець про наявність антитіл – відповідь на допитливість їх господаря.

БУДЬ В КУРСІ

Як сдається тест на антитіла

Для оцінки імунного статусу лабораторії пропонують аналіз на антитіла до спайкового (S) білка SARS-CoV-2. Він дозволяє судити про наявність захисного імунітету, який міг сформуватися після хвороби або вакцинації.

Для тестування необхідно здати кров із вени, дотримуючись правил підготовки. Аналіз здається натще, тому краще вранці. Якщо здаєте вдень – не їжте хоча б за 3-4 години до нього. Алкоголь, жирну їжу та інтенсивні фізичні навантаження рекомендується виключити за добу, куріння – за 1-2 години до тесту. 30 хвилин перед здаванням крові слід побути в спокійному, розслабленому стані.

Вартість аналізу у всій Україні приблизно однакова – близько 450 гривень, трапляються акції, коли ціна знижується і до 300. А ось терміни обробки у всіх різні: у Києві це може бути від 8 годин до трьох днів, у регіонах від 12 годин до чотирьох днів.

Коли колоти бустерну дозу?

Антитіла починають знижуватися через 6 місяців, хоча буває, що через 7 або 9, але не у всіх. На думку Тетяни Чумаченко, у цей період і треба вводити бустерну дозу. І по-хорошому, люди, які зробили щеплення на старті вакцинальної кампанії, вже мали отримати її. Але ситуація складається так, що одні українці стали заручниками. У МОЗ заявляють, що бустерна вакцинація планується на січень-лютий 2022 року, і для цього є умова – хоча б 50% населення на цей момент мають отримати другу дозу або 60% – першу.

На сьогоднішній день повністю щеплено лише 31% всього населення України, частково – трохи більше 36%. До січня три тижні, потім два тижні свят, коли всім точно не до щеплень. А на цьому фоні, за даними системного аналітика Євгена Істребіна, темпи вакцинації вже стрімко знижуються, і за останній тиждень упали на 50 тисяч на день. Тому 50% повністю вакцинованих нам навряд чи “світить” і у лютому.

“Омікрон” вимагатиме високого колективного імунітету

Незважаючи на відсутність інформації про вплив нового штаму на тяжкість перебігу хвороби та збільшення летальності, недооцінювати його не можна, – упевнена Тетяна Чумаченко.

– Швидкість його розмноження та заразність перевищує всі попередні варіанти. І нам доведеться з ним зіткнутися – за часів глобалізації уникнути цієї зустрічі не вдасться. Але все розвивається за законами епідеміології: поки ми не матимемо високого популяційного імунітету, а це 70-80% щеплених і перехворілих, формуватимуться дедалі агресивніші штами. І що більш вірулентний приходить штам, як у випадку з “Омікроном”, тим вищим цей імунітет має бути, і на це теж треба звертати увагу.

До речі, враховуючи заразність “Омікрону”, особливу увагу слід приділити дітям, які підтвердили статус активних джерел інфекції та розповсюджувачів вірусу. За словами лікаря, цієї осені вони продемонстрували вірусне навантаження набагато вище ніж те, що спостерігалося у дорослих, які лежать у стаціонарі з важкою формою ковіда. При цьому самі діти часто взагалі не мали симптомів хвороби. Тому вчені закликають максимально прищеплювати дітей із 12 років.

Фактори та механізми набутого імунітету

У процесі інфекції або після імунізації змінюється реакція на антиген не тільки у імунокомпетентних клітин і макрофагів. Як показали дослідження І. Л. Кричевського і його співробітники, клітини гладкої мускулатури тварин, імунізованих бруцельозним або черевнотифозним ендотоксином, стають несприйнятливими до цих антигенів. Стан ареактивності клітин гладкої мускулатури специфічно і зберігається понад 2 місяців. Механізм цього феномена ще недостатньо вивчений. Він не залежить від антитіл, оскільки пасивний перенесення несприйнятливості іншим тваринам не вдається. Мабуть, цей феномен є наслідком специфічної імунної перебудови клітин.
Питання про специфічну перебудову фагоцитуючих клітин в процесі імунізації не отримало ще однозначної відповіді. Одні дослідники підвищену активність фагоцитів, отриманих від імунних тварин, пояснювали опсонізуючу дію антитіл, інші розглядали цей феномен як наслідок специфічної перебудови самих фагоцитарних клітин.

Імунні макрофаги містять більше кислої гідролази, що перетравлює, дихальна і мітотична активність у них вище в порівнянні з макрофагами від нормальних тварин.

На відміну від неспецифічних механізмів, що забезпечують вроджену несприйнятливість, антитіла є фактором набутого специфічного В. Вони з’являються в результаті природної інфекції або штучної імунізації. Специфічна імунна реакція на бактерії, віруси, токсини та інші чужорідні антигени здійснюється імунокомпетентними клітинами — Т, В лімфоцитами і макрофагами. Участь цих трьох видів клітин у відповідній імунній реакції і їх тісний функціональний зв’язок не викликають сумнівів. Однак конкретні механізми взаємовідносин між НИМИ в процесі формування імунітету залишаються ще недостатньо вивченими взаємодія антигену з Т-лімфоцитами, що походять з вилочкової залози, веде до їх росту і поділу, в результаті чого збільшується число специфічно сенсибілізованих лімфоцитів. Для оптимальної продукції антитіл до більшості антигенів (т – залежних) потрібна Кооперативна взаємодія між Т-і В-лімфоцитами. Зустрічаються, однак, антигени, що складаються з повторюваних субодиниць, наприклад, пневмококовий полісахарид, ліпополісахариди бактерій, полімеризований флагеллин, полівінілпіролідон, які можуть стимулювати продукцію антитіл плазматичними клітинами при відсутності допоміжної функції Т-клітин — так звані Т-незалежні антигени. Імунний отпет на них обмежується продукцією антитіл класу IgM, а формування клітин імунологічної пам’яті на ці антигени не відбувається. Однак, як показали дослідження Брейлі-Маллена (Н. Braley-Mullen, 1974), приєднання пневмококового полісахариду до еритроцитів барана повідомляло такому комплексному антигену властивість викликати у мишей утворення специфічних до полісахариду антитіл класу IgG і формування імунологічної пам’яті. Полівалентні антигени також можуть взаємодіяти з В-клітинами безпосередньо, утворюючи множинні зв’язки з розташованими на їх поверхні рецепторами. Встановлено, що функція імунокомпетентних клітин детермінується індивідуально домінантними генами імунної відповіді (иммунореактивными генами), тісно пов’язаними з генами тканинної сумісності. Під дією імунореактивних генів формуються клітинні і гуморальні імунні реакції організму на будь-які чужорідні антигени.

Великим успіхом у вивченні імунокомпетентних клітин стало встановлення факту, що взаємодія між клітинами Т, В і макрофагами здійснюється молекулами специфічних імуноглобулінів, локалізованими на поверхні клітинних мембран. Синтез цих імуноглобулінів кодується комплексом імунореактивних генів. Згідно з гіпотезою Митчисона (N. Mitchison) і співавтори (1974), Т-лімфоцити за допомогою специфічних рецепторів (IgT) розпізнають антигенну структуру носія (шлеппера), на відміну від В-лімфоцитів, які, володіючи іншими рецепторами, розпізнають антигенні детермінанти повного антигену. Активовані антигеном (імунізовані) Т-лімфоцити виробляють як специфічні, так і неспецифічні речовини, які, звільняючись з поверхні клітин, забезпечують кооперативний взаємодія макрофагів і В-лімфоцит».

Природа специфічних факторів ще недостатньо вивчена. Мабуть, вони складаються з Комплексу імуноглобуліну і антигену або антигенної детермінанти. Згідно гіпотезі Фельдмана (М. Feldman) і співавтори (1974), цей комплекс (IgT – антиген) після взаємодії з макрофагами, які є як би своєрідним конденсатором антигенних детермінант, здійснює запуск продукції антитіл В-лімфоцитами. Приєднання комплексу імуноглобуліну та антигенної детермінанти (специфічного фактора) до поверхневих структур макрофагів відбувається т. о., що антигенні детермінанти залишаються вільними і можуть взаємодіяти з рецепторными структурами мембран В-лімфоцитів. Існують і інші гіпотези кооперативної взаємодії антигену з імунокомпетбітними клітинами.

Хім. природа і механізм дії неспецифічного фактора також ще мало вивчені. Припускають [Адамс (Р. Adams), 1975), що він являє собою або імуноглобуліновий фрагмент, або невелику небілкову молекулу, що володіє гормональним або ад’ювантним дією на В-лімфоцити.

Останні походять з малих кісткомозкові лімфоцитів, на поверхні мембран яких в процесі дозрівання в селезінці і лімф, вузлів формуються иммуноглобулиновые (lg) рецептори — попередники антитіл. Під дією антигенних детермінант В-лімфоцити проліферують, ростуть і перетворюються в плазматичні клітини, здатні до активного синтезу і секреції антитіл.
< br />згідно клонально-селекційної теорії Бернета (1971), кожному клону В-лімфоцитів притаманний свій особливий імуноглобуліновий рецептор, здатний взаємодіяти з певною антигенною детермінантною. Поряд з короткоживущими плазматичними клітинами, що продукують антитіла, існують довгоживучі В-лімфоцити, що несуть функцію імунологічної пам’яті, завдяки яким здійснюється анамнестичних реакція. Взаємодія клітин Т, В і макрофагів відбувається в фолікулах центрів розмноження і в червоній пульпі селезінки. Описана П. Медаваром (1953) і М. Гашеком (1953) а реактивність організму до чужорідного антигену, що наступає в результаті введення цього антигену в ембріональному періоді, у відношенні вірусів і бактерій остаточно не встановлена. Було відзначено, що при вроджених вірусних інфекціях, викликаних, наприклад, вірусами Гросса або лімфоцитарного хорі менінгіту у мишей, вільні антитіла до цих вірусів, але виявляються або знаходяться в мізерно малих кількостях, що і давало підставу трактувати цей феномен як стан істинної імунологічної толерантності. Однак більш ретельне навчання показало, що Н при цих вроджених інфекціях антитіла утворюються, але знаходяться вони гл. обр. у пов’язаному з вірусом стані і виявляються у вигляді комплексу антиген & mdash; антитіло на мембранах клітин нирок і судин.

Імунні реакції, як клітинні, так і гуморальні, можуть бути штучно пригнічені повторним введенням великих доз антигену, в результаті чого наступає на деякий час імунологічний параліч.

Продукція антитіл підпорядковується загальним закономірностям біосинтезу білків і відбувається на рибосомах плазматичних клітин. Кодування синтезу специфічних імуноглобулінів здійснюється системою ДНК — РНК клітини, антиген ж, мабуть, здійснює пускову функцію, але не грає формуючої ролі в утворенні молекули імуноглобуліну.
< br />специфічні імуноглобуліни є одним з найважливіших факторів набутого гуморального імунітету. Вони нейтралізують мікроби і продукти їх життєдіяльності — токсини, ферменти, а також і інші чужорідні антигенні речовини тваринного і рослинного походження. Значення імуноглобулінів, серед яких розрізняють 5 класів (IgM, IgG, IgA, IgD, IgE), в придбаному і. неоднаково. Найбільшу роль відіграють IgG, IgA і IgM, в той час як захисна функція IgD і IgE порівняно

невелика. Більш того, з IgE пов’язують виникнення алергії. IgG складають близько 70 — 80% нормальних людських імуноглобулінів, a IgD та IgE знаходяться в сироватки у відносно низькій концентрації.
Частина молекули антитіла, де локалізований активний центр, косить назву F ab-фрагмента. Здатність активного центру молекули імуноглобуліну реагувати тільки з певною антигенною детермінантою залежить від його специфічної тривимірної структури, утвореної невеликим числом амінокислот. В основі специфічної взаємодії лежить взаємна сферична комплементарність активного центру антитіла і детермінантної групи антигену. Антиген і антитіло досить міцно утримуються разом ван-дер-ваальсовими і водневими силами міжмолекулярного притягання. Однак з’єднання антигену з антитілом необоротно. Нейтралізований антитілами токсин може бути повністю або частково відновлений. Важливу функцію виконує також і інша частина молекули імуноглобуліну, звана Fc-фрагментом. Останній набуває здатність фіксувати комплемент (С1) після приєднання до молекули антигену антитіла. Слід мати на увазі і можливість незалежної від антигену зв’язку Fc-частини молекули IgG з компонентами клітинної стінки стафілококів (протеїн А) і стрептококів [Стівенс, Рід (С. Stephens, W. Reed, 1974) з працівниками), а також приєднання реагентів (IgE) Fc – фрагментами їх молекул до рецепторів базофілів і тучних клітин, що є початковою фазою в розвитку алергії.
Імуноглобуліни знижують ступінь дисперсності розчинних антигенів, викликають їх преципітацію, флоккуляцію, а у корпускулярних антигенів (вірусів, бактерій, спірохет, найпростіших) — аглютинацію і агломерацію. Фіксовані на мембранах спірохет, трипаносом і вібріонів комплекси імуноглобуліну і комплементу адсорбують тромбоцити. Навантажені т. о. мікроби стають менш рухливими, агломеруються, швидше зникають з крові, активно затримуючись в лімфоїдної тканини селезінки, лімф, вузлів та інших органів. Токсин, нейтралізований антитілами, втрачає здатність приєднуватися до рецепторів чутливих клітин. Укрупнений комплекс (токсин, антитоксин, комплемент) затримується в бар’єрних органах і стає об’єктом фагоцитів. Аналогічно дію антитіл і на віруси. Специфічно антитіла, з’єднуючись з вірусами, блокують їх рецептори, змінюють физизико – хімічні властивості поверхневих структур віріона, завдяки чому вірус не може адсорбуватися на незахищеній клітці і проникати в неї. Захисна функція антитіл в організмі зводиться до нейтралізації вірусів на їх шляху до чутливої клітини, роз’єднання контактів між ними. Вітаміни Виталайн

Оберегти від виникнення вірусної інфекції може дуже мала кількість антитіл. Всього дві або чотири молекули антитіла, запобігти приєднання останнього до бактерій. За участю комплементу IgM і IgG можуть лізувати бактерії, спірохети, трипаносоми. Питання про можливість імунного лізису вірусів протягом довгого часу залишалося відкритим. М. А. Морозов і М. П. Королькова (1939) повідомили, що антитіла можуть викликати лізис вірусу віспи з повною втратою його інфекційних властивостей. Через 30 років з’явилося повідомлення Альмейды і Уотерсом а (J. Almeida, A. WalORon, 1969) про імунному лізисі вірусів інфекційного бронхіту птахів і краснухи. У вірусу інфекційного бронхіту птахів, сенсибилизированного антитілами і комплементом, під електронним мікроскопом спостерігалося збільшення зовнішнього обідка віріона і поява «вм’ятин» в зовнішній оболонці.

Ферментативне дію комплементу може мати місце тільки тоді, коли Ig приєднується до оболонки, що містить ліпопротеїд.

Як показали дослідження Орослана і Гилгика (S. Oroszlan, R. Gilgin, 1970), обробка вірусу лейкозу мишей імунною сироваткою і комплементом, приводила до звільнення з вірусу группоспеціфіческіх антигенів, а вірус при цьому ставав чутливим в РНК, що свідчило про деструкції віріонів. Імунна сироватка і комплемент, взяті окремо, таких змін не викликали.

Характерні зміни у вірусу пухлин курей в результаті обробки його імунною сироваткою і комплементом спостерігали Опуа і Віж’є (М. Aupoix, Р. Vigier, 1975) під електронним мікроскопом. Морфологічні зміни передували виролизису.

Комплемент потенціює активність антитіл, прискорює інактивацію вірусу Хейнеман (Н. Heine – man). Активність ранніх антитіл при первинній герпетичної інфекції залежить від комплементу. Приєднання комплементу до Кс-частини антитіла, пов’язаного з антигеном, створює додаткові стеричні перешкоди для вірусних рецепторів і тим підвищує дію антитіл з низьким титром, які самі по собі могли тільки частково закривати цитотропні рецептори вірусу.

Встановлено опсонизирующее дію імуноглобулінів щодо всіх без винятку антигенів, як розчинних, так і корпускулярних. Антитіла сприяють процесу фагоцитозу і дезінтеграції чужорідних антигенів. Нейтралізовані антитілами, вони легше піддаються перетравленню. Антитіла надають більш-менш згубну дію не тільки на бактерії, токсини і віруси, але і на спірохети, трипаносоми, плазмодії малярії, токсоплазми. В ендемічних для малярії місцях, наприклад в Гамбії, діти народжуються відносно стійкими до малярії протягом перших місяців життя, мабуть, завдяки передачі їм від матері антитіл, що нейтралізують плазмодії малярії. Пізніше, у віці від 1 року і до 5 & mdash;8 років, діти сприйнятливі до захворювання. Під впливом імуноглобулінів виникають нові антигенні варіанти спірохет, трипаносом, стійких до першої генерації антитіл, що також свідчить про безпосередній дії імуноглобулінів на ці мікроби. Мабуть, антитілам належить головна роль у виникненні нових антигенних варіантів вірусів грипу. У тих випадках, коли мікроорганізми (гонококи, бруцели, бактерії туберкульозу, лепри і, особливо, віруси) локалізуються всередині клітинно, антитіла виявляються малоефективними.

у функціях імуноглобулінів різних класів є особливості. IgM (19S) з’являються в результаті первинної реакції організму і а введення антигену ранні антитіла. Їх вдається виявити вже через 24-36 годин після внутрішньовенного введення мишам вірусу грипу.

Визначення антитіл класу IgM може бути використано для ранньої діагностики інфекції та встановлення, первинно вона виникла. Антитіла цього класу беруть участь в нейтралізації патогенних мікробів вже в самій ранній стадії інфекції. Вони більш активні щодо великих корпускулярних антигенів. Макроглобуліни, отримані від кролика, в 750 разів активніші в реакції аглютинації еритроцитів людини групи А в порівнянні з антитілами класу IgG. Більш активними були 198-антитіла і щодо холерних вібріонів і шигел Флекснера. Антитіла 19S в 100— 1000 разів більш активні в реакції гемолізу при перерахунку на одну молекулу, ніж антитіла класу 7S. Імуноглобуліни класу IgM більш активно, ніж всі інші класи імуноглобулінів, приєднують комплемент. Комплемент активується навіть однією молекулою IgM, в той час як для отримання аналогічного результату потрібно не менше 20 молекул IgG. Антитіла класу IgG, на долю яких випадає важлива захисна функція, утворяться пізніше, ніж антитіла класу IgM, — на 2-й період після початку імунізації. Близько 70—80% імуноглобулінів активних специфічних сироваток належить до класу IgG. Антитіла цього класу вивчені краще, ніж антитіла інших класів.

Антитіла класу IgG особливо ефективні в нейтралізації дрібнодисперсних антигенів: токсинів, вірусів. При повторній інфекції або імунізації антитіла IgG виробляються рано завдяки наявності клітин імунологічної пам’яті до відповідних антигенів, що може служити показником вторинного інфікування. Молекули IgG в силу своїх невеликих розмірів можуть проникати через плаценту від матері до плоду і обумовлювати трансплацентарний імунітет, що зберігається протягом декількох місяців після народження. Авидитет антитіл, тобто швидкість реакції їх з антигеном і міцність освіти з ним з’єднання, підвищується в процесі імунізації. Ранні антитоксичні сироватки мають нижчий авідитет, ніж пізні. Одна і та ж сироватка може містити кілька популяцій антитіл різної авідності.

Освіта імуноглобулінів того чи іншого класу залежить не тільки від тривалості імунізації, але і від властивостей антигену, його дози, способу введення, а також від виду і віку тварин.

Для нейтралізації антигенів і більшої міцності зв’язування їх детермінант має значення валентність антитіл. Бівалентні антитіла більш активні я авидитет їх вище, вони можуть нейтралізувати віруси або бактерії при більш низькій концентрації, ніж моновалентні. Бівалентні антитіла, як показали Бланк, Леслі (S. Blank. G. Leslie) і співавтори, нейтралізують віруси в 1000— 2000 разів краще, ніж моновалентні. Однак прямої пропорційності між збільшенням валентності антитіл і посиленням їх нейтралізує активності немає. Швидкість дисоціації у комплексу моновалентні антитіла & mdash; антиген вище, ніж у комплексу того ж антигену з бівалентними антитілами. У бівалентних молекул антитіл енергія з’єднання з антигеном вище, ніж пояснюють меншу їх швидкість дисоціації. Припускають (Клинман, Лонг (Khnraan. С. Long) і співавтори, що бівалентні антитіла виникли в процесі еволюції пізніше, як подальше вдосконалення функції імуноглобулінів, що сприяло підвищенню захисту організму від інфекційних агентів.

12 питань про антитіла до коронавірусу, які точно вас турбують

Пандемія коронавірусної хвороби змусила нас цікавитись речами, про які ми не завжди й здогадувались. Замислюватись про рівень антитіл в нашому організмі. Про те, який тип антитіл може бути в нашому організмі. Шукати інформацію про клітинний імунітет. Намагатися зрозуміти тонкощі імунної відповіді та основ імунології. З моменту оголошення пандемії минув рік, але питань більшає.

Ми вирішили надати відповіді на 12 найбільш поширених запитань щодо антитіл та COVID-19 у партнерському матеріалі з мережею лабораторій Сінево.

1. Що таке антитіла до коронавірусу і чому до них так багато уваги?

Коли ви підозрювали у себе коронавірус, ви вже могли здавати тест на антиген. Він мав визначити, чи є у вас в організмі збудник. І от антитіла – це протеїни, які виробляються нашою імунною системою, і місія антитіл – розпізнати збудник, причепитися до нього та знищити.

Багато субстанцій наш організм вважає антигенами – тобто чимось, чого варто позбутися. Це може бути й інфекційний агент, і якась речовина, яка може викликати алергію, наприклад, пилок дерев, рослин.

Антитіла виробляються спеціальними клітинами – B-лімфоцитами (або В-клітинами). Антитіла можуть циркулювати в крові декілька місяців, забезпечуючи нам таким чином доволі тривалий “спротив” хворобі”. Їх ще називають імуноглобулінами і розрізняють п’ять класів антитіл: IgG, IgA, IgM, IgE, IgD.

Якщо говорити конкретно про коронавірусну хворобу, то увага прикута саме до антитіл IgG та IgM. Як пояснює імунолог Юрій Степановський, антитіла IgM виробляються доволі швидко. “Це так звана перша лінія захисту. Але вони часто малоспецифічні та швидко руйнуються. Імуноглобуліни IgG свідчать про те, чи контактувала наша імунна система з вірусом. Також вони виступають як блокатори вірусу або бактерії, не дають йому потрапити в клітину”, – каже він.

Імунолог додає, що ці антитіла виробляються доволі повільно за першого контакту з інфекцією, тому відсутність їх в аналізі зовсім не означає, що ви не маєте захисту проти хвороби.

Але коли організм повторно зустрічається з інфекцією, то вони з’являються за лічені дні.

2. Які бувають тести на антитіла IgG?

Найважливішими для діагностики антитіл до COVID-19 є антитіла IgG до двох білків коронавірусу: білка N і білка S. З огляду на це, лабораторія Сінево виконує два види тестів на антитіла IgG на обладнанні Abbott (США): до N білка і до S білка.

Обидва тести – до N білка та до S білка – дають відповідь на питання: “чи знайома” моя імунна система з COVID-19 та чи є у мене антитіла до коронавірусу?”

Проте, тест до N-білка не зможе показати, скільки саме захисних антитіл виробив організм після боротьби з вірусом. Він лише показує, вироблено антитіла у відповідь на інфекцію або ні. Результат розраховується у вигляді спеціального цифрового індексу, який не свідчить про конкретну кількість антитіл, а лише відповідає на питання, антитіла є або немає. Таке дослідження є напівкількісним.

Тест до S білка, який нещодавно запустили у Сінево, окрім відповіді на запитання, чи стикалася людина з коронавірусом та чи “познайомилася” з ним імунна система, дозволяє відповісти ще на два запитання. Перше — чи виробилися організмом захисні антитіла після щеплення. Друге — тест покаже кількість антитіл, які виробилися організмом у відповідь на щеплення. Таке дослідження є кількісним.

3. Чим може бути корисний тест на антитіла IgG?

Тести на антитіла IgG до N, S білків допоможуть з‘ясувати, чи був у людини контакт з вірусом (при тому, що вона не обов’язково хворіла) COVID-19 у будь-якій формі та чи зреагувала на це імунна система.

А тест на антитіла IgG до S-білка додатково може ще й оцінити реакцію організму на вакцинацію. Тобто, він покаже, скільки захисних антитіл виробила імунна система людини у відповідь на вакцину. Тут важливо зазначити, що золотим стандартом саме діагностики хвороби COVID-19 залишається ПЛР-тест.

Тести на антитіла не можуть замінити ПЛР-тестування, якщо ми хочемо підтвердити наявність гострої коронавірусної хвороби. Але цей вид тестування пропонується Центром з контролю та профілактики захворювань США (CDC) в епідеміологічних цілях.

4. А якщо антитіла IgG є? Я можу жити звичним життям?

Ви й надалі маєте дотримуватися всіх заходів безпеки необхідних під час пандемії. А саме: носити маски, не нехтувати правилами гігієни та соціальної дистанції, а також уникати місць скупчення людей.

Це може видаватись нелогічним, адже здається, що після захворювання ви нікому не загрожуєте, але, на жаль, все не так просто. Як стверджує Всесвітня організація охорони здоров’я, рівень захисних антитіл може сильно відрізнятись у людей.

Також наразі лише вивчається, як довго антитіла нас захищають. За даними Центру з контролю та профілактики захворювань США, були зафіксовані випадки реінфекцій. Такі випадки не можна назвати частими, але вони є і це означає, що заходи безпеки не можна скасовувати, навіть якщо ваш тест на антитіла виявився позитивним.

5. Чи доцільно перевіряти антитіла перед та після щеплення?

Обстеження на наявність антитіл перед та після вакцинації не є обов’язковим. Проте, згідно з рекомендаціями Центру з контролю та профілактики захворювань США (CDC), тестування на антитіла може бути корисним інструментом для системи громадського здоров’я протягом реалізації програм з вакцинації.

Адже тест на антитіла G до S-білка дозволить визначити кількість захисних антитіл та, відповідно, рівень імунітету перед щепленням. А це, своєю чергою, дозволить після проведення вакцинації оцінити, як змінюється кількість антитіл у відповідь на вакцинацію.

Проте, вакцинація важлива незалежно від рівня антитіл.

6. Якщо антитіла не з’явилися після щеплення – чи означає це, що вакцина не спрацювала?

Зовсім ні. Як стверджує інфекціоніст Роб Мерфі у своєму коментарі для Washington Post, зовсім не означає, що кожен, хто отримає вакцину, матиме позитивний тест на антитіла.

Можна не перевірятись на антитіла після щеплення й на думку експертів Центр з контролю та профілактики захворювань США (CDC). З цим абсолютно погоджуються українські експерти. “Завжди є невеликий відсоток людей, які погано відповідають на вакцину. Але низька кількість антитіл після щеплення не означає, що вакцина не подіяла”, – каже Юрій Степановський.

Перевірка на антитіла після щеплення може мати наукову користь.

7. Якщо я вагітна та перехворіла на коронавірус, чи може моя дитина отримати антитіла?

Імовірно, так, хоча це питання ще потребує подальшого вивчення. Як стверджують науковці, у 87% випадках, жінка, яка перехворіла на коронавірусну інфекцію і мала антитіла, передає їх своїй дитині через плаценту.

В одному дослідженні вчені з дитячої лікарні штату Філадельфія зібрали материнську та пуповинну кров у 1471 матері та їхніх новонароджених дітей. Антитіла IgG та/або антитіла IgM були знайдені у 6% породіль (83 жінки). З 83 дітей цих жінок, у 72 (87%) в пуповинній крові були виявлені антитіла IgG.

Проте в 11 малюків антитіл не було виявлено взагалі, попри той факт, що вони народжені жінками, які мали антитіла.

8. Чи захистять вони її?

А ось це науковцям і треба дослідити. Імунолог Юрій Степановський стверджує, що хоча б тимчасовий захист такі антитіла мають надавати. Проте наскільки надійний та наскільки довго – наразі це лише досліджується.

“Це так званий пасивний імунітет. Проте з часом (за кілька місяців) материнські антитіла руйнуються”, – додає імунолог.

9. Чому результати тестів на антитіла, зданих у різних лабораторіях, можуть відрізнятися?

Результати тестів у різних лабораторіях можуть відрізнятися. І це нормально. Причинами цього може бути низка факторів. Зокрема, різні лабораторії можуть застосовувати різні методи дослідження та, відповідно, одиниці вимірювання, тест-системи різної точності та чутливості, різне обладнання. Також має значення час та правила підготовки пацієнта до здачі аналізу.

10. Коли доцільно здавати тести на антитіла IgG до COVID-19?

Тести на антитіла IgG рекомендовано здавати не раніше 14 дня після ймовірного зараження. Імунна система кожної окремої людини на контакт з вірусом реагує індивідуально. У деяких випадках антитіла після захворювання можуть починати вироблятись на третій чи четвертий тиждень після появи перших симптомів.

А от після щеплення першою дозою вакциною CoviShield антитіла починають вироблятись лише на 22 день.

11. Яка різниця між антитілами та клітинним імунітетом?

Пам’ятаєте, ми говорили про B-клітини, які виробляють антитіла, аби побороти нахабну інфекцію, яка вдерлася в наш організм? Тепер час поговорити про T-клітини, які також відіграють неабияку роль у нашій боротьбі з інфекціями, зокрема збудником коронавірусу – Sars-Cov-2.

Т-клітини або Т-лімфоцити, так само як і В-клітини, – це білі кров’яні тільця. Т-клітини виробляє наш кістковий мозок, потім вони мігрують до тимуса – центральної залози імунного захисту. Звідти й назва – Т-клітини.

Суть в тому, що не завжди самі лише антитіла можуть впоратись з захворюванням. Як пояснює патофізіолог, доктор медичних наук Віктор Досенко, якщо вірус вже вбудувався в клітину – самими антитілам не впоратись. “Інфікована клітина буквально “комунікує” з імунітетом: вона демонструє на своїй поверхні, що вона вже не сама – “чужий” вже в середині, повідомляє, що вона не здорова і її варто знищити.

Цим і займаються Т-клітини. Для того, щоб виробити їх, нашій імунній системі потрібно більше часу, ніж на продукування антитіл. Але вони вкрай важливі, щоб знизити саме осередок розмноження цих “чужих”, – пояснює науковець.

12. А чи можна перевірити клітинний імунітет?

Так, і для цього є спеціальна методика під назвою EliSpot, пояснює Віктор Досенко. “Результат такого аналізу виглядає як окремі цяточки на спеціальному приладі. І так можна порахувати специфічні лімфоцити до будь-якої інфекції”, – каже він.

Наразі така методика починає поступово впроваджуватись у світі.