Посадка інжиру навесні та восени: терміни та правила висадки саджанців у відкритий ґрунт

Хто хоч раз куштував на смак плоди інжиру, знає, яка це смакота. Але, крім ніжного солодкого смаку, вони ще дуже корисні для здоров’я. І ось якась цікава деталь: виявляється, інжир – зовсім невибаглива рослина. До того ж, його з успіхом можна вирощувати на ділянці у середній смузі або у будинку – у контейнері. І найголовніше – отримувати врожай.

А розпочати, мабуть, варто з вивчення його біології. Інжир відноситься до роду Фікус, сімейства Тутових. Виходить, що родичі йому і фікуси, і шовковиця. У теплих краях інжир виростає досить великим деревом чи кущем до 12-15 метрів.

Інжир має світло-сірі гладкі пагони і досить великі, трьох-або п’яти-лопатеві, темно-зелені листки (згадаємо, що фіговим листом прикривали Адам і Єва). Вже на другий-третій рік молода рослина починає плодоносити. До речі, у приватних садах при гарному догляді плоди, хай і невеликі, можуть з’явитися наприкінці літа вже на рік посадки.

Інжир – плодове дерево, відоме з біблійних часів.

І ось тут і починається найцікавіше та незвичайне. У південних країнах для плодоношення інжиру потрібне запилення його квіток. Запилення здійснюють невеликий розмір оси – бластофаги. Вони розмножуються всередині чоловічого суцвіття і, природно, чіпляють він багато пилку. Частина таких «забруднених» комах заповзає і всередину жіночих суцвіть. Пилок потрапляє на маточка і відбувається запилення, зав’язуються фіги.

Ці плоди поступово ростуть і стають соковитими та солодкими, великими чи дрібними, жовтими чи синіми, залежно від сорту. Але біда, ці самі запилювачі інжиру – оси-бластофаги – живуть тільки в теплих краях, де температура не опускається нижче нуля. Як тоді отримувати врожай у наших широтах? Виявляється, виведено безліч так званих партенокарпічних сортів, або просто самозапильних. Ось із ними і варто працювати.

Щоб стебло не випріло, його потрібно розкрити вже в середині квітня.

Після цього над деревцем зводиться парник, а зв’язані гілки розправляються. Стебло очищається від сухого листя, при цьому плоди, що утворилися за час зимівлі, залишаються на гілках.

Як виростити інжир у контейнері

Якщо ви все ж таки не хочете ризикувати і пробувати вирощувати інжир у відкритому грунті, але хочете отримати гарантований урожай (причому двічі – навесні та влітку), тоді спробуйте вирощувати його в діжці. Підійде 10-15 літрове відро (чим більше, тим краще). У ньому обов’язково роблять отвори для стоку води і наповнюють пухкою та поживною сумішшю.

Перші фіги на моєму контейнерному інжирі цього року з’явилися вже у березні.

З травня по вересень–жовтень інжир тримають на вулиці на сонячному місці, не забуваючи регулярно поливати. З настанням холодних ночей його заносять у тепле світле приміщення (ставлять на південне підвіконня) і дають змогу дозріти осінньому врожаю. На початку зими прибирають у холодний підвал, де інжир має провести хоча б два місяці, відпочиваючи та набираючись сил. А вже в лютому його знову можна занести в тепло будинку і до травня чекати перших фіг.

Плоди інжиру встигають не одночасно і їх поступово знімають. Цілком стиглі вони ніби трохи втрачають пружність і стають м’якими. Це найсмачніші плоди, зібрані зі своїх кущів. Адже вони набрали максимальну стиглість, а для продажу їх знімають заздалегідь, і дозрівають вони на прилавках.

До речі, в південних краях інжир завдяки своєму листю та розмірам – це ще й декоративна рослина, але в наших широтах цю перевагу можна використовувати лише у теплий період. Взимку всі ці пагорби землі декоративності до вашого саду не додадуть. Та й з діжкою тягатися до підвалу не кожному під силу.

Загалом вирішуйте самі. А я інжир вирощую і так, і так, і все через його смачні плоди. Причому їх їдять свіжими, сушеними (в’яленими), консервують, роблять варення і джем.

Необхідні умови для успішного вирощування інжиру

Інжир – дуже теплолюбна субтропічна культура з тривалим періодом вегетації (200-220 днів), для нормального плодоношення якої (дозрівання плодів та визрівання пагонів) потрібно багато тепла. А саме САТ-сума активних температур (сума середніх добових температур повітря, що перевищують +10 градусів) повинна дорівнювати 3500-4000 градусів .

Інакше кажучи, САТ (сума активних температур) вашої місцевості повинна дозволяти визріти врожаю та деревині (пагонам).

Відповідно отримати повноцінний урожай в умовах Середньої смуги (), при вирощуванні у відкритому грунті, де середній САТ — 2000-2500 градусів, вам навряд чи вдасться.

Тому в Середній смузі , щоб отримати більш-менш хороший урожай, інжир краще садити і вирощувати в траншеї, парнику або теплиці .

Набагато більш придатні для вирощування інжиру Ростовська область та східна Україна (САТ – 3000 і більше градусів).

Звичайно ж, інжир можна з великим успіхом вирощувати у тому ж Ставропольському краї, на Кубані (Краснодарському краї), у південній Україні, у Криму, де САТ — якраз 3500 і більше градусів. При цьому найідеальніші умови – це Південний берег Криму та Чорноморське узбережжя Кубані.

Цікаво! Інжир може давати два врожаї за сезон: перший (на торішніх пагонах) – влітку (більший), другий (на нових пагонах) – восени.

Однак, така справа при нормальних умовах вирощування і правильному укритті, в умовах Середньої смуги у вас зможе дозріти тільки один урожай.

Порада! Якщо другий урожай не встигне визріти, то інжир можна вкрити разом із його горохоподібними плодиками. Наступного року це і буде ваш перший урожай.

Коли інжир починає плодоносити?

Як правило, вже на другий рік після посадки.

Чи можна вирощувати в горщику в домашніх умовах

Інжир можна вирощувати як культуру горщиків. Вам лише знадобляться горщики достатньої ємності (не менше 10 літрів), майже будь-який субстрат (підійде звичайна городня земля) та можливість створити інжиру період спокою взимку (після того, як він скине листя у листопаді). А саме утримувати його протягом 3 місяців (з грудня до лютого) у прохолодному місці — льоху або підвалі.

Що стосується умов вирощування, то, як уже було сказано, інжир тепло- та світлолюбний, тому його обов’язково потрібно розмістити на південному підвіконні. А ще він добре пристосовується до сухого кімнатного повітря.

Відео: як виростити інжир вдома

Хвороби та шкідники інжиру

До найпоширеніших захворювань інжиру відносять такі недуги. Рак гілок. Кора покривається численними тріщинами, відмирає, оголюючи внутрішні шари деревини. Причинами можуть стати механічні або термічні ушкодження кори, що стали притулком для грибів та паразитів.

Зверніть увагу на особистий досвід! За весь час жодних шкідників та хвороб на інжирі не зустрічав, а значить – і хімічних обробок не проводив, хоча знайомі садівники періодично з тривогою надсилають фото якихось шкідників усередині цих плодів.

Для профілактики та лікування потрібне своєчасне обрізання (особливо ретельне санітарне – восени), забезпечення дерев фосфорно-калійними поживними речовинами, запобігання опікам першими весняними променями (фарбування вапном або вапняним молоком);

Сіра гнилизна – результат впливу заливних дощів, що сприяють поширенню грибка. Джерелом можуть стати неприбрані восени з дерев або з землі плоди, хворі на листя. Для профілактики потрібне санітарне обрізання, збирання всіх плодів. Обробка фунгіцидами, бордоською сумішшю, йодом (10 мл на 10л води), препаратами типу Хорус;

Фузаріоз плодів – практичне невиліковне грибкове захворювання. Для профілактики потрібна осіння та рання весняна обробка фунгіцидами, якісне санітарне обрізування; Антракноз. Найкращі умови для поширення – висока вологість за високої температури, тобто парникові умови. Для профілактики та лікування застосовують фунгіциди;

Закисання плодів. Плоди стають безбарвними або рожевими, а всередині водянистими. Інжир піддається нападу шкідників: метелика-вогнівки, листовёртки, листоблошки, жука-лубоеда. Для боротьби зі шкідниками використовують спеціальні препарати (Дурбан, Фурафон). Дотримання гігієни саду (прибирання падалиці, спалювання хворих на рослинні залишки) стане відмінною профілактикою.

Боротьба зі шкідниками та хворобами

У кімнатних умовах інжиру небезпечний павутинний кліщ. Шкідник швидко розмножується та поширюється на рослині. Спочатку дерево покриває ледь помітне павутиння, потім на листі з’являються білі крапки. Найефективніший засіб – господарське мило (200 г на 10 л води). До натертого на тертці мила додайте теплої води. Щоб обприскати дерево з пульверизатора, розчин профільтруйте через марлю. Потім повністю обробіть дерево. Через 3-4 години промийте інжир холодною водою. З профілактичною метою повторіть процедуру через 7 днів.

Перед проведенням обробки накрийте ґрунт у горщику поліетиленом.

Якщо не вжити заходів, то виглядатиме листя інжиру після шкідника.

З грибкових захворювань найнебезпечніша – коралова плямистість. Найчастіше причиною є перезволоження або пересихання ґрунтового ґрунту. Ознаки хвороби – формування рожевих чи коралово-червоних плям на пагонах. Хворі гілки зріжте нижче осередку ураження на 15 см, місця зрізів обробіть подрібненою золою. Для боротьби з грибковими спорами використовуйте Фундазол. Розведіть порошок водою (10 г на 10 л), розділіть на 2 частини, одну використовуйте для обприскування, другу вилийте після поливу під корінь. З профілактичною метою повторіть процедуру обробки через 10 днів.\

Ваш домашній інжир плодоносить?

Розмноження інжиру живцями

Основний спосіб розмноження фігового дерева – живцювання. При розмноженні живцями зібрати перший урожай можна вже за рік.

Зверніть увагу! Вибираючи гілки для живцювання, перевагу віддають визрілим пагонам, на яких не менше 4-х міжвузлів.

Зрізають знизу під кутом, у сантиметрі вище за нирку. Верхній зріз роблять рівно, перпендикулярно, сантиметр вгору від нирки. Живці ставлять у теплу воду, щоб прискорити виділення соку. З цією ж метою живці витримують у прохолодному (і сухому!) місці близько 6 годин. Після того як черешок спливе соком, його нижній край надрізають, дряпають подовжньо, щоб стимулювати коренеутворення. Потім розміщують живці у воді з додаванням стимулятора коренеутворення. Після нарощування хорошої кореневої системи живець висаджують у відкритий ґрунт.

Розмноження інжиру насінням

Розмноження інжиру насінням – трудомісткий та тривалий процес. Від сходів до посадки у відкритий ґрунт пройде 2 роки, протягом яких смоківниця має рости в домашніх умовах.

Зверніть увагу! Можна інжир виростити з покупного насіння, але багато порад містять попередження: насіння має бути свіжим.

Для отримання свого насіння інжиру вибирають найзріліший плід, м’якоть виймають із шкірки, викладають у посуд і залишають у теплому місці на 4-5 діб. Після забрудненої маси вибирають кісточки, очищають від залишків м’якоті, промивають від соку і висушують. Посів насіння інжиру проводять у лютому. Для пророщування використовують пластиковий контейнер, щоб створити ефект парника. Насіння сіють у ґрунт з перегною, піску, дернової землі, закладають на глибину 0,5 см. Протягом трьох місяців, в очікуванні сходів інжиру з насіння, ґрунт обприскується, провітрюється. Сходи, що з’явилися, вирощують до 8 листочків, після чого пікірують в окремі ємності, діаметр яких повинен бути не менше 10 см.

Насіннєвий спосіб розмноження інжиру.

Два роки рослина зимує у приміщенні, літо проводить на свіжому повітрі. Регулярні поливи та періодичні підживлення – основа догляду за домашнім інжиром. Дворічні деревця висаджують у відкритий ґрунт.

Догляд за інжиром до початку періоду плодоношення (перші 2 роки)

Інжир – вирощування в домашніх умовах

Початковий догляд за кущами інжиру не відрізняється від вирощування молодих саджанців інших плодових рослин.

Складається з основних моментів:

• Своєчасно та правильно поливати.
• Регулярно годувати.
• Проріджувати крону та обрізати навесні.
• Готувати до зимівлі, приховувати від морозів.

Спочатку важливо своєчасне прищипування молодяка. Не слід перевантажувати рослину, доки розвивається коренева система. Достатньо залишати 4 молоді гілки довжиною до півметра.

Догляд за молодим саджанцем інжиру

Повноцінне обрізання виконують після місяця після скидання листя. Під час процедури стежать, щоб не залишалося пеньків. Гілки видаляються під основу.

Формування крони та обрізання

Важливим моментом упродовж перших 2 років є процес формування крони. Існує два способи:

• Штамбові. Підходить для чагарників, висаджених у регіонах із м’яким кліматом.
• Віялова. Доцільна для рослин, що ростуть у північних областях.

При штамбовому формуванні у перші 2 роки крону куща не чіпають. Видаляють лише пошкоджені та сухі гілки. Через 2 роки всі гілки, що прагнуть вгору, обрізають. Залишають лише пагони, що ростуть вниз. Їх розводять убік і підв’язують до штамбу.

Увага! При віяловій обрізці залишають 3 – 4 рукави. Тобто найсильніші і добре розвинені пагони. Інші гілки вкорочують до 10 – 15 см.

Формування зазвичай проводять ранньою весною, поки не почався рух соку. Літо не підходить для обрізки взагалі. Восени можна робити тільки санітарне проріджування – видаляти вражені та сухі гілки.

Сорти інжиру для відкритого ґрунту

Основні критерії для вибору сорту – морозостійкість, час дозрівання, врожайність, розміри та смакові якості плодів.

Зверніть увагу! Чим північніше регіон вирощування, тим важливіше вибрати самоплідні сорти, тому що в холодних широтах немає комах, здатних запиляти інжир.

Серед самоплідних сортів інжиру більшу популярність мають такі:

• «білий адріатичний» з жовто-зеленими на стадії повної зрілості плодами, м’якоть яких забарвлена ​​в рожевий колір;
• “далматський” (“далматика”) – холодостійкий інжир з грушоподібними сіро-зеленими плодами кисло-солодкими на смак;
• “кадота” – ягоди з контурами грушових плодів, солодкі, сорт холодостійкий;
• «брунсвік» – довгоплідний;
• “тигровий” – смугасті плоди з ягідним солодким смаком;
• «Турецький» – морозостійкий.

Сорт інжиру для відкритого ґрунту.
Звичайно, вирощування інжиру в невластивих йому умовах — процес трудомісткий, що потребує терпіння та сил. Але якщо відкинути сумніви в успіху і невпевненість у своїх можливостях, то скуштувати плід фігового дерева, вирощений власними руками, цілком можливе завдання.

Спробуйте посадити інжир у середній смузі. Це реально! Це навіть простіше, ніж вирощувати виноград, а виноград вирощують тепер і на Півночі.

Як правильно пересадити кімнатний інжир

Коренева система інжиру живуча, швидко розвивається та активно зростає. В результаті в маленькому горщику красується доросле дерево. Тому щороку пересаджуйте інжир у горщик більшого розміру. Розмір ємності більший на 5-10 см у діаметрі попередньої тари.

Пересадіть рослину так:

1. Полийте інжир і залиште на кілька годин, щоб земля просочилася вологою.
2. Новий горщик обробіть окропом, укладіть дренажний шар (3-4 см) і пересадіть інжир способом перевалки, зберігаючи цілісність земляної грудки.
3. Заповніть порожнечою родючою землею, не заглиблюючи кореневу шийку.

Пересадка у січні (лютому) до розпускання листя – обов’язкові умови для розвитку рослини.

Акуратне вилучення земляної грудки для перевалки в горщик більшого розміру

Поставити своє запитання

При вирощуванні інжиру в приміщенні виникає багато питань, відповім на деякі з них:

Коли та як цвіте інжир?

Інжир цвіте двічі на рік, перший раз у травні-червні із суцвіть попереднього сезону, другий – із зав’язей поточного року. Цвітіння інжиру відрізняється від інших представників рослинного світу. Формування суцвіть відбувається у пазухах листя. На вигляд вони схожі на грушу з отвором нагорі, всередині безліч дрібних квіток. Тому люди гадають, що інжир не цвіте.

Як змусити плодоносити інжир?

Щоб змусити плодоносити інжир у приміщенні, дотримуйтесь трьох правил. 1. Забезпечте інжиру в період спокою прохолодні умови, щоб не спровокувати рух соку, також у цей час не підгодовуйте, але поливайте 1-3 рази за зиму. 2. Не тримайте довго рослину під палючими променями сонця, вибирайте постійне місце для горщика, де достатньо розсіюючого світла, але немає прямої дії ультрафіолету. 3. Для розвитку бічних пагонів обов’язково прищипніть верхівку інжиру, щоб рослина не тяглася вгору, а також щорічно навесні проріджуйте чагарник.

Як зберігати плоди інжиру?

Зберегти стиглі ягоди проблематично, вони через 2-3 дні піддаються бродінню. Покладіть плоди у контейнер для фруктів, потім поставте у холодильник. У таких умовах за температури +1-2 градуси термін зберігання ягід максимум 20 днів. Найкращий спосіб заморожування плодів. Покладіть ягоди на тарілку і відправте в морозилку. Через добу дістаньте, зберіть плоди в поліетиленовий пакет і відправте знову в морозилку. Цей варіант зберігає ягоди на 6-12 місяців.

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.

Посадка інжиру у відкритий ґрунт: догляд та розмноження

Хто хоч раз пробував на смак плоди інжиру, знає, яка це смакота. Але, крім ніжного солодкого смаку, вони ще дуже корисні для здоров’я. І ось яка цікава деталь: виявляється, інжир – абсолютно невибаглива рослина. До того ж, його з успіхом можна вирощувати на ділянці у середній смузі або у будинку – у контейнері. І найголовніше – отримувати врожай.

А розпочати, мабуть, варто з вивчення його біології. Інжир відноситься до роду Фікус, сімейства Тутових. Виходить, що родичі йому й фікуси, і шовковиця. У теплих краях інжир зростає досить великим деревом або кущем до 12-15 метрів.

інжир має світло-сірі гладкі пагони і досить великі, три- або п’яти-лопатеві, темно-зелені листки (згадаємо, що фіговим листом прикривали Адам і Єва). Вже на другий-третій рік молода рослина починає плодоносити. До речі, у приватних садах при хорошому догляді плоди, нехай і невеликі, можуть з’явитися наприкінці літа вже на рік посадки.

Інжир – плодове дерево, відоме з біблійних часів.

І ось тут і починається найцікавіше та незвичайне. У південних країнах для плодоношення інжиру потрібне запилення його квіток. Запилення здійснюють невеликий розмір оси – бластофаги. Вони розмножуються всередині чоловічого суцвіття і, природно, чіпляють він багато пилку. Частина таких «забруднених» комах заповзає і всередину жіночих суцвіть. Пилок потрапляє на маточка і відбувається запилення, зав’язуються фіги.

Ці плоди поступово ростуть і стають соковитими та солодкими, великими чи дрібними, жовтими чи синіми, залежно від сорту. Але біда, ці самі запилювачі інжиру – оси-бластофаги – живуть тільки в теплих краях, де температура не опускається нижче нуля. Як же тоді отримувати врожай у наших широтах? Виявляється, виведено безліч так званих партенокарпічних сортів, або просто самозапильних. Ось із ними і варто працювати.

Підготовка живців інжиру для посадки у відкритий ґрунт

Для початку слід обзавестися живцями інжиру. Зробити зараз це нескладно, в Інтернеті є безліч пропозицій від любителів садівників, які пропонують великий асортимент сортів. Тільки запасатися живцями потрібно в зимовий час, або напровесні – до початку вегетації.

Стандартним вважається живець довжиною 10-25 см, товщиною з палець, з трьома-чотирма нирками. Але це стандарт, а на практиці укорінюються всякі живці. Заготовлені живці інжиру з торців варто вмочити в розплавлений парафін для зменшення випаровування вологи, а можна обійтися без цієї операції.

Далі живці інжиру протирають слабким (1:10) розчином перекису водню (дезинфікують), обмотують вологою (не мокрою) бавовняною тканиною і поміщають в п/е пакет. До пакета з живцями прив’язують бирку під назвою сорту (якщо він відомий) та датою. Укладають в овочевий відсік холодильника (температура +4 … +5 градусів) і зберігають до весни. Періодично, раз на два тижні, живці дістають та оглядають. Якщо з’явилася цвіль, то протирають розбавленим перекисом, а якщо тканина підсохла, її трохи зволожують.

Живці інжиру готові до укорінення.

Вкоренення живців інжиру перед посадкою у відкритий ґрунт

На початку весни живці інжиру можна ставити на укорінення. Освіжіть нижній зріз гострим ножем і внизу зробіть кілька неглибоких подряпин, розрізавши кору. Для гарного укорінення варто потримати живці покладений за інструкцією час у розчині будь-якого укоренювача. Хоча багато сортів легко укорінюються і без цього.

Тепер живці інжиру поміщаємо в якийсь повітропроникний і вологоємний субстрат. Хтось використовує прожарений пісок, я ж або мох сфагнум, або, як цього сезону, кокосовий субстрат. Головне, щоб він не був мокрим, і з нього не текла вода, він має бути саме вологим.

Як контейнер можна використовувати будь-яку ємність, але з виконаними отворами для повітрообміну: пластиковий контейнер з кришкою, п\е пакет, два пластикові стаканчики, контейнер зі скляною банкою та ін. Температура для вкорінення інжиру +22…+25 градусів.

Живці інжиру поміщаємо в якийсь повітропроникний і вологоємний субстрат.

Приблизно за місяць з’являються перші невеликі коріння.

Приблизно через місяць (а може, й раніше) з’являються перші невеликі коріння. Поки вони маленькі, живець слід посадити в контейнер з пухкою та поживною сумішшю. Коріння, що переросли, легко ламаються і рослина знову витрачає час і сили на відрощування нових, так що не затягуйте.

Суміш для посадки? Торф чи кокосовий субстрат плюс садова земля. Живці інжиру дорощують приблизно місяць, а потім, коли мине загроза весняних заморозків (приблизно в травні), їх після гарту можна висаджувати на постійне місце.

Посадка інжиру у відкритий ґрунт: особливості агротехніки

І тут зроблю невеликий відступ, знову про біологію інжиру. Морозостійкість інжиру сильно залежить від сорту та умов вирощування (наскільки добре підготуються пагони до зими). Але в середньому молоді кущі підмерзають при -10 градусах, дорослі кущі витримують і -15 градусів.

У принципі, непогано, але ризиковано навіть для південних регіонів. Тому вирощувати інжир у нас можна або ретельно і своєчасно вкриваючи його на зиму у відкритому ґрунті, або як кадочну культуру, забираючи на зиму в приміщення, що не промерзає (підвал).

Якщо збираєтеся вирощувати у відкритому ґрунті, то знайте, найкращий утеплювач – це сама земля. Навіть промерзла, вона все одно тепліша за зовнішнє повітря. Тому при посадці потрібно передбачити можливість укриття інжиру. Найбільш прийнятний варіант – це посадка в поглиблення, а якщо точніше – траншею, яка знаходиться нижче рівня землі.

Місце варто вибирати сонячне та, бажано, захищене від північних та східних вітрів. Хоча інжир і не вимогливий до ґрунтів, але посадкову яму все ж таки варто зробити побільше – 60х60х60см і наповнити її пухкою та поживною сумішшю (торф, пісок, перегній, компост).

Саджанці в яму садити слід трохи глибше, ніж рівень землі, і одразу рясно полити та замульчувати. Обрізати інжир під час посадки не потрібно. Весь догляд у теплу пору року зводиться до регулярних і рясних поливів, розпушування або мульчування грунту.

Зверніть увагу! Купуючи саджанці інжиру, краще вибрати дворічні зразки з парою бічних пагонів. Чим старший саджанець, тим складніше йому укорінитися, термін адаптації набагато довший. Саджанці, з пошкодженим корінням або корою пагонів, слід відбракувати. На пагонах має бути по кілька бруньок.

Місце для інжиру в саду варто вибирати сонячне та, бажано, захищене від північних та східних вітрів.

Неможливе можливо

На жаль, сортів інжиру, які без укриття витримували б тридцятиградусні підмосковні морози, немає. Тому в нашому регіоні його зазвичай вирощують у квартирі, в зимовому саду, в оранжереї чи теплиці. Навесні рослину прикопують у саду прямо з горщиком, а восени викопують і заносять на зимівлю в підвал, що не промерзає; інжир нормально зимує і в будинку, а потім активно зав’язує плоди. Температура в підвалі не повинна опускатися нижче — 5 °С: горщик промерзне, а коренева система інжиру більш вразлива, ніж наземна частина.

Я вирощував інжир і в теплицях, і в контейнерах, але рано чи пізно став залишати зимувати у відкритому грунті. Деякі садівники пригинають інжир у траншейку, зверху кладуть дерев’яний щит чи лист шиферу та присипають землею. Мені цей спосіб не дуже подобається: зими у нас сирі, збільшується ризик випрівання деревини, рослині це не корисно. Для зимівлі я роблю з пінополістиролу або пінопласту прямокутний короб довжиною 1 м, шириною та висотою близько півметра, товщина стінок має бути не менше 10 см (можна склеїти між собою два листи завтовшки 5 см). Короб кілька разів обмотую скотчем. Зверху зазвичай кладу щось важке, наприклад, стару віконну раму, щоб його не забрало вітром і не розчавило снігом дах.

Взимку додатково засипаю конструкцію снігом. У травні, коли мине загроза заморозків, можна повністю знімати укриття. Але я запропонував би взагалі його не розбирати, а замість верхньої кришки в квітні покласти лист стільникового полікарбонату або просто натягнути поліетиленову плівку, спорудивши міні-тепличку. Потрібно залишити невеликий зазор для вентиляції, щоб уникнути перегріву. Інжир починає вегетувати за середньодобової температури +7…+9 °С, оптимальна температура для дозрівання плодів +20…+35 °С.

Траншейний спосіб посадки інжиру у відкритий ґрунт

Щоб отримати плоди смоковниці у нетипових для рослини широтах, рекомендують посадити інжир у відкритому ґрунті у траншеї. При такій посадці фігове дерево набуває вигляду чагарника, здатного дати один урожай відмінних за якістю плодів.

Траншейна посадка інжиру у відкритий ґрунт та догляд за рослиною суттєво відрізняються від традиційного вирощування в ямі. Підготовка траншеї. Довжина траншеї розраховується за схемою: 2 метри на кожну рослину. Ширина та глибина залежать від клімату:

1. Чим на північ присадибна ділянка, тим глибше і ширше має бути траншея. На півдні України достатньо викопати вглиб на півтора-два багнет лопати, а вшир – 50-70 см. Північніше, в середній смузі, глибина до півтора метра, ширина не менше метра. Траншею мають у своєму розпорядженні зі сходу на захід;
2. У неглибоких південних траншеях кожні два метри риють лунки під саджанець, на дно лунки насипають хороший шар дренажу. Стінки траншеї найчастіше обкладають дошками. Для кращого відображення світла дошки білять вапном. У лунки поверх дренажу насипають шар родючого ґрунтосуміші, висаджують живець, поливають. В результаті виходить траншея, в якій через кожні два метри ростуть молоді деревця;
3. У глибоких північних траншеях, на відміну геометрично рівних південних, стінки влаштовані по-різному. Північна стінка, перпендикулярна до лінії грунту, зміцнюється цегляною кладкою або дошками. Ця стінка має бути білою, щоб збирати та відбивати сонячне світло на рослини. Південна стіна – полога. Ухил повинен бути таким, щоб сонячні промені проходили до самого дна траншеї. Цей південний похилий схил накривається чорною плівкою; це захист від бур’янів, які неминуче закриють інжир від сонця та акумуляція тепла від сонця;

Дно застилають шаром дренажу (не менше 30 см) та родючим шаром ґрунту. Деревця висаджуються під кутом 45 °, кореневу шийку можна трохи заглибити. Пріствольні круги мульчують і поливають; Над траншеєю виставляють ряд дуг, щоб натягнути покривний матеріал, створюючи ефект парника на випадок холодних весняних ночей.

Інжир: різновиди та застосування

Сорти інжиру, найбільш пристосовані для вирощування на ділянках: « Кримський чорний», «Далматський», «Ранок Вероніки», «Сірий Ранній», «Смоковниця».

Існує багато різновидів звичайного інжиру, у тому числі витривалі сорти, які можна вирощувати на відкритому повітрі у прохолодному кліматі. Інші види інжиру або не виробляють їстівні фрукти, або висувають дуже специфічні вимоги до запилення (наприклад, потребують запилення), що викликає великі проблеми для вирощування в домашніх умовах.

Інжир є відмінним джерелом калію, харчових волокон та кальцію. Його можна їсти у свіжому вигляді з дерева, консервувати чи використовувати у кулінарії. Стиглі фрукти, в основному, мають темно-фіолетове забарвлення і мають приємний солодкий смак.

Як садити інжир

Інжир можна садити у відкритому ґрунті у теплих регіонах. У зонах, де зимова температура

опускається нижче -12 – 15 ° C протягом певного періоду часу, інжир краще вирощувати в контейнерах або закритих приміщеннях.

Садіть фігові дерева на відкритому повітрі рано навесні або пізно восени, коли рослина знаходиться в пасивній фазі.

Контейнерні фігові дерева слід висаджувати в ґрунтову суміш, додаючи подрібнену кору для покращення дренажу. Фігові дерева можуть рости практично в будь-якому типі ґрунту, якщо він добре дренований і містить багато органічного матеріалу.

Інжир важливо розміщувати на відстані не менше ніж 3 метри від будь-яких будівель або інших дерев. Також при виборі місця для посадки необхідно враховувати той факт, що смоковниця може пускати досить глибоке коріння.

Як правильно посадити інжир із контейнера в землю

Для того, щоб пересадити дерева з контейнера в землю:

– Вийміть саджанці інжиру з горщика і видаліть зайве коріння за допомогою садових ножиць;

— викопайте яму, яка на кілька сантиметрів глибша і ширша, ніж розгалуження коріння;

– У центр посадкової ями насипте пагорб родючої землі, і помістіть туди саджанець;

садіть дерево на 4-6 сантиметрів глибше, ніж було в горщику (перевірте колір стовбура, щоб побачити вихідну лінію ґрунту).

Хіти продажів у магазині

Замовлено Осінь-2021 На Осінь-2021 100482

Полуниця чорна «Чорний принц» (великоплідний сорт, середній термін дозрівання) 5шт

+ 6.3 руб бонусів за покупку

Хіт року
128 відгуків
71 відгуки
64 відгуки
33 відгуки
69 відгуків
55 відгуків
68 відгуків
75 відгуків
37 відгуків
58 відгуків
20 відгуків
51 відгук
37 відгуків
19 відгуків
22 відгуки
29 відгуків
32 відгуки
15 відгуків
28 відгуків

Догляд за інжиром

Якщо ви не знаєте, як доглядати інжир, запам’ятайте, що якщо не вирощувати рослини в контейнерах, більшість фігових дерев не вимагають регулярного добрива. Однак, якщо ваш інжир росте не дуже активно (менше 30 см за один вегетаційний період), ви можете додати від 200 до 400 г азотної добавки. Розділіть цю кількість на 3-4 годівлі та починайте застосовувати азот з кінця зими до середини літа.

Також можна нанести шар мульчі навколо дерева, щоб запобігти появі бур’янів та зберегти вологу для коріння.

Фігові дерева вимагають невеликої обрізки. Протягом періоду спокою обов’язково видаляйте всі мертві, хворі чи слабкі гілки, щоб стимулювати зростання.

Після того, як середньодобова температура опуститься до 2 °C, потрібно приступити до укриття інжиру на зиму.

. Пагони варто акуратно пригнути до землі і зробити курінь із дощок або фанери, щоб повністю прикрити деревце від вітру. Після цього накриваємо конструкцію міцною поліетиленовою плівкою. Таке укриття вбереже інжир від промерзання. Також можна вирити траншею і пригнути туди гілки, а зверху вкрити дошками та агроволокном.

Весною

Після того, як зійде сніг відкриваємо і регулярно поливаємо молоді саджанці, щоб допомогти їм адаптуватися до нових умов. У районах із сухим кліматом поливайте фігові дерева щонайменше раз на тиждень. Підживлення інжиру навесні потрібно здійснювати азотними добривами, влітку перейти на фосфор, восени – калій. Культура любить органічне харчування.

Влітку

рослина потребує прямих сонячних променів.

При настанні осені

Після збору врожаю, варто зайнятися обрізанням зайвих гілок. Це значно підвищує можливість успішної зимівлі інжиру.

Захист рослини

Після того, як була проведена посадка інжиру, важливо дочекатися хорошого врожаю, а до того — дотримуватися певних умов і вживати заходів щодо захисту дерева від шкідників та несприятливих факторів.

Наприклад, птахи можуть викликати масу проблем, включаючи поїдання нирок, листя та плодів. Для того, щоб захистити рослини на своїй ділянці, накривайте їх сіткою, встановлюйте поруч опудало або інші спеціальні пристрої для відлякування.

Тепличні павуки та кліщі можуть стати причиною появи різних плям, передчасного опадання листя тощо. Так як ці комахи найчастіше живуть у жарких і сухих умовах, намагайтеся регулярно постачати рослини вологою та підтримувати необхідний кліматичний контроль, вирощуючи інжир у теплиці.

У міру дозрівання солодких плодів, смоковницю можуть атакувати оси, що не тільки завдає шкоди фруктам, але й загрожує садівникам. Запасіться спеціальними пастками для ос, а також не забувайте збирати врожай відразу після дозрівання плодів, не залишаючи на землі перезрілі фрукти.

Технологія посадки інжиру в ями

Для посадки інжиру у відкритий ґрунт потрібна посадкова яма, глибина та діаметр якої рівні 1 м. Дно ями засипають 30-сантиметровим шаром дренажу з великої керамзиту, колотої цегли, гальки. Стінки обкладають битою цеглою, камінням, шматками бетону, бутовим каменем та іншим схожим матеріалом.

Зверніть увагу! Таке ущільнення стін ями забезпечують аерацію ґрунту, акумулювання тепла та обмежує розростання коріння.

Посадки інжиру в ями.

Частину ями засипають підготовленою сумішшю верхнього шару ґрунту з перегноєм, листовою землею, компостом. Виливають відро води. Коли вода вбереться, на шар свіжого удобреного субстрату встановлюють саджанець, щоб коренева шийка виявилася лише на рівні краю ями чи трохи нижче, і засипають яму землею, розподіляючи грунт між корінням, ущільнюючи і утрамбовуючи. Пріствольний круг мульчують перегноєм або компостом і ретельно поливають. Води на перший полив потрібно не менше двох відер води.

Рекомендації до посадки

Основними правилами посадки інжиру є:

• посадкове місце з одного боку має бути приховано від пориву вітру;
• вирощування інжиру потребує спеціального дренажу;
• для того щоб коріння не могли сильно вилізти, їх необхідно обкладати;
• для висадки готують спеціальну суміш та доповнюють мінеральним добривом;
• саджанець встановлюють так, що корінь знаходиться під кутом 40 градусів у напрямку на північ;
• поверх насипають суміш ґрунтову, утрамбовують та поливають;
• як мульчу укладають тирсу.

Догляд за інжиром у відкритому ґрунті: укриття на зиму

З приходом перших морозів (але не поспішаємо, легкі морози тільки загартовують рослину), гілки інжиру пригинаємо до землі, а краще і надійніше – укладаємо в заздалегідь, при посадці, викопану траншею. Фіксуємо дротом до забитих кілків і накриваємо будь-яким більш-менш міцним листовим матеріалом. Підійде шифер, пластик, дсп, дошки та навіть картон. А зверху засипаємо шаром землі 15-20 див.

Інжир, навіть у південних районах України – Краснодарському краї та Ставропілля – вимагає обов’язкового укриття на зиму.

Якщо збираєтеся використовувати п/е плівку, то майте на увазі, що у разі відлиг інжир може випрівати, а під сухими укриттями зимуватимуть (і псуватимуть інжир) миші. Для зручності укриття варто видаляти багаторічні гілки, що важко гнуться, або залишати їх не прихованими. Може, пощастить, і вони не вимерзнуть.

Як правильно обрізати інжир залежно від регіону вирощування

У південних областях інжир обрізають як восени, після опадіння листя, і навесні, до розпускання нирок. Направлено обрізання на проріджування, видалення сухих та невдало розташованих гілочок та періодичне зниження крони. Її проводять акуратно, адже зайве обрізання може викликати сильне зростання бічних пагонів та загущення крони. Всі зрізи замазують садовим варом для запобігання попаданню інфекції. Уникнути небажаного збільшення висоти дерева можна літньою прищипкою приростів.

Обрізка та формування нижиру

У зоні, ризикованої для вирощування південних плодових рослин, інжир вирощують як куща чи невисокого деревця і обрізають восени, сильно (до 20 див) скорочуючи всі літні прирости. Потім рослину обв’язують утеплюючим матеріалом (тростинними матами, рогожами) або просто засипають землею, як демонструє відео з формування інжиру як укривної культури.

Як доглядати за інжиром у саду

Вже навесні, на початку травня, коли мине загроза поворотних заморозків, інжир відкриваємо. Пагони самі, і досить швидко, розпрямляються, не вкриті та вимерзлі пагони варто одразу видалити. Якщо ви вкрили кілька гілок і вони перезимували, то, швидше за все, ви і ваша сім’я будете з урожаєм.

Щоправда, варто знати, що інжир жарким літом потребує щедрих, мало не щоденних поливів. Тоді і плоди добре зав’язуються і визрівають, і рослина накопичує достатньо корисних речовин для зимівлі. При нестачі води інжир скидає плоди, але після посухи кущ швидко відновлюється.

Догляд за інжиром у незахищеному грунті полягає у стандартному наборі заходів.

Частота поливу інжиру

У період укорінення живця рослині потрібен частий і рясний полив: двічі на тиждень по відру води. Щойно деревце пішло в зріст – адаптувалося, – протягом усього літа потрібно поливати в обсязі не менше 10-12 літрів раз на тиждень. У жаркий сухий час частота поливів збільшується за потребою, аж до трьох разів на тиждень: не можна допускати пересихання ґрунту, тому що це негативно позначиться на якості плодів.

Зверніть увагу! Полив повністю припиняють коли на дереві дозрівають плоди.

Обрізка та формування крони

Особливу увагу при догляді за інжиром слід приділити обрізуванню. У південних регіонах обрізку виконують 2 рази на рік – восени та навесні. Залежно від форми куща інжиру утворюється крона. На інжирі кущової форми протягом перших двох років залишають пару головних гілок завдовжки штамба близько 40 див.

Формування крони штамбового дерева проводять з 3-4 основних гілок, але довжина штамба повинна знаходитися в межах 60 см. Місця зрізів слід обов’язково замазати садовим варом, щоб запобігти попаданню та поширенню інфекції.

У перший рік проводиться формуюче обрізання. У молодого дерева потрібно відібрати основну міцну гілку, а решту обрізати вщент. Через рік гілку, що розташована на висоті близько 1,3 метра, обрізати на нирку. В результаті вийде напівштамбова форма, і вже навесні утворюватимуться скелетні гілки. На третій рік укорочують гілки наполовину, звернені назовні.

Надалі після сформування скелета дерева обрізка не потрібна, за винятком невдало зростаючих гілок. Влітку рекомендується прищипувати прирости, це дозволить уникнути розростання дерева у висоту. На зиму плодову рослину утеплюють або засипають землею.

Як виростити інжир у контейнері

Якщо ви все ж таки не хочете ризикувати і пробувати вирощувати інжир у відкритому грунті, але хочете отримати гарантований урожай (причому двічі – навесні та влітку), тоді спробуйте вирощувати його в діжці. Підійде 10-15 літрове відро (чим більше, тим краще). У ньому обов’язково роблять отвори для стоку води і наповнюють пухкою та поживною сумішшю.

Перші фіги на моєму контейнерному інжирі цього року з’явилися вже у березні.

З травня по вересень–жовтень інжир тримають на вулиці на сонячному місці, не забуваючи регулярно поливати. З настанням холодних ночей його заносять у тепле світле приміщення (ставлять на південне підвіконня) і дають змогу дозріти осінньому врожаю. На початку зими прибирають у холодний підвал, де інжир має провести хоча б два місяці, відпочиваючи та набираючись сил. А вже в лютому його знову можна занести в тепло будинку і на травень чекати перших фіг.

Плоди інжиру встигають не одночасно і їх поступово знімають. Повністю стиглі вони трохи втрачають пружність і стають м’якими. Це найсмачніші плоди, зібрані зі своїх кущів. Адже вони набрали максимальну стиглість, а для продажу їх знімають заздалегідь, і дозрівають вони на прилавках.

До речі, в південних краях інжир завдяки своєму листю та розмірам – це ще й декоративна рослина, але в наших широтах цю перевагу можна використовувати лише у теплий період. Взимку всі ці пагорби землі декоративності до вашого саду не додадуть. Та й з діжкою тягатися до підвалу не кожному під силу.

Загалом вирішуйте самі. А я інжир вирощую і так, і так, і все через його найсмачніші плоди. Причому їх їдять свіжими, сушеними (в’яленими), консервують, роблять варення і джем.

Особливості плодоношення інжиру

Який догляд потрібний за цією рослиною, щоб отримати врожай у несприятливих для нього регіонах? Чи всі прийоми, що використовуються у південному садівництві, дадуть відповідні результати у більш помірному кліматі? Щоб відповісти на ці питання, потрібно знати біологічні особливості інжиру.

Батьківщиною інжиру, або латиною – Ficus carica, є Мала Азія. Звідти ця рослина поширилася на всі райони з тропічним та субтропічним кліматом. Воно повсюдно зустрічається у культурі у Середній Азії, на Кавказі та Криму. Там це дерево висотою до 3-5 м з великим різьбленим листям. Суцвіття, та був плоди — округлі м’ясисті ягоди діаметром у зрілому вигляді до 10 див, розташовуються в пазухах листя. Причому вони з’являються протягом усього літнього сезону, тому на 1 дереві можна побачити плоди різного ступеня зрілості. Досить тепла та довга осінь дозволяє визріти більшості плодів, а ті, що залишилися на зиму, розміром не більше горошини, благополучно перезимують та дозріють у майбутньому сезоні. Це можливо лише за короткочасних зимових температур не нижче -5-7°С.

Інжир – рослина з багатою історією

Але інжир благополучно відновлюється з нирок, що перезимували, на скелетних гілках, закладає квіткові бруньки в пазухах листя, і за наявності досить тривалого теплого періоду врожай ми отримаємо. Звичайно, він не буде таким значним, як на півдні, де деякі дорослі дерева дають близько 300 кг плодів та живуть до 100 років.

Якщо ви хочете мати дерево смоковниці у своєму саду, а зимові температури опускаються у вашому регіоні нижче -22-25 ° С, то вам доведеться вирощувати його у вигляді невисокого куща або кордону, щоб укривати на зиму. Як обрізати інжир за прикладом укривного винограду, можна дізнатися, подивившись відео. Якщо ж ви хочете виростити інжир у неукрівній культурі або як кімнатну рослину, то достатньо буде простого опису з урахуванням кліматичних особливостей вашої місцевості.

Хвороби та шкідники інжиру

До найпоширеніших захворювань інжиру відносять такі недуги. Рак гілок. Кора вкривається численними тріщинами, відмирає, оголюючи внутрішні шари деревини. Причинами можуть стати механічні або термічні ушкодження кори, що стали притулком для грибів та паразитів.

Зверніть увагу на особистий досвід! За весь час жодних шкідників та хвороб на інжирі не зустрічав, а значить – і хімічних обробок не проводив, хоча знайомі садівники періодично з тривогою надсилають фото якихось шкідників усередині цих плодів.

Для профілактики та лікування потрібне своєчасне обрізання (особливо ретельне санітарне – восени), забезпечення дерев фосфорно-калійними поживними речовинами, запобігання опікам першими весняними променями (фарбування вапном або вапняним молоком);

Сіра гнилизна – результат впливу заливних дощів, що сприяють поширенню грибка. Джерелом можуть стати не прибрані восени з дерев або з землі плоди, хворі листя. Для профілактики потрібне санітарне обрізання, збирання всіх плодів. Обробка фунгіцидами, бордоською сумішшю, йодом (10 мл на 10л води), препаратами типу “Хорус”;

Фузаріоз плодів – практичне невиліковне грибкове захворювання. Для профілактики потрібна осіння та рання весняна обробка фунгіцидами, якісне санітарне обрізування; Антракноз. Найкращі умови для поширення — висока вологість за високої температури, тобто парникові умови. Для профілактики та лікування застосовують фунгіциди;

Закисання плодів. Плоди стають безбарвними або рожевими, а всередині — рідкими. Інжир піддається нападу шкідників: метелики-вогнівки, листовёртки, листоблошки, жука-лубоеда. Для боротьби зі шкідниками використовують спеціальні препарати (Дурбан, Фурафон). Дотримання гігієни саду (прибирання падалиці, спалювання хворих на рослинні залишки) стане відмінною профілактикою.

Розмноження інжиру живцями

Основний спосіб розмноження фігового дерева – живцювання. При розмноженні живцями зібрати перший урожай можна вже за рік.

Зверніть увагу! Вибираючи гілки для живцювання, перевагу віддають визрілим пагонам, на яких не менше 4-х міжвузлів.

Зрізають знизу під кутом, у сантиметрі вище за бруньку. Верхній зріз роблять рівно, перпендикулярно, сантиметр вгору від нирки. Живці ставлять у теплу воду, щоб прискорити виділення млечного соку. З цією ж метою живці витримують у прохолодному (і сухому!) місці близько 6 годин. Після того як живець закінчується соком, його нижній край надрізають, дряпають поздовжньо, щоб стимулювати коренеутворення. Потім розміщують живці у воді з додаванням стимулятора коренеутворення. Після нарощування хорошої кореневої системи держак висаджують у відкритий ґрунт.

Розмноження інжиру насінням

Розмноження інжиру насінням – трудомісткий та тривалий процес. Від сходів до посадки у відкритий ґрунт пройде 2 роки, протягом яких смоковниця має рости в домашніх умовах.

Зверніть увагу! Можна інжир виростити з покупного насіння, але багато порад містять попередження: насіння має бути свіжим.

Для отримання свого насіння інжиру вибирають найзріліший плід, м’якоть виймають із шкірки, викладають у посуд і залишають у теплому місці на 4-5 діб. Після забрудненої маси вибирають кісточки, очищають від залишків м’якоті, промивають від соку і висушують. Посів насіння інжиру проводять у лютому. Для пророщування використовують пластиковий контейнер, щоб створити ефект парника. Насіння сіють у ґрунт з перегною, піску, дернової землі, закладають на глибину 0,5 см. Протягом трьох місяців, чекаючи сходів інжиру з насіння, ґрунт обприскується, провітрюється. Сходи, що з’явилися, вирощують до 8 листочків, після чого пікірують в окремі ємності, діаметр яких повинен бути не менше 10 см.

Насіннєвий спосіб розмноження інжиру.

Два роки рослина зимує у приміщенні, літо проводить на свіжому повітрі. Регулярні поливи та періодичні підживлення – основа догляду за домашнім інжиром. Дворічні деревця висаджують у відкритий ґрунт.

Вирощування та догляд

Вирощувати фігове дерево у квартирі так само легко, як і фікус. Незначні зусилля щодо догляду за ним будуть обов’язково винагороджені рясним урожаєм. Для початку потрібно дізнатися, як правильно виростити інжир, щоб у домашніх умовах він добре прижився і приносив смачні плоди двічі на рік.

Посадка

Існують певні правила того, як посадити інжир. Посадку потрібно здійснювати навесні, доки не почалося активне зростання. Склянку для розсади або невеликий квітковий горщик (не більше півлітра) потрібно наповнити субстратом з піску та торфу (1:1) з додаванням сфагнуму. А можна в листову землю додати великий пісок, трохи золи та торфу та перемішати. Вихідним матеріалом для посадки фіги може бути насіння, живці і коренева поросль. В один посуд можна посіяти кілька насіння, щоб потім з них вибрати найміцніший.

Якщо від кореня пішов паросток, він може стати новим деревом. Для цього його потрібно нагнути до землі, присипати ґрунтом і так закріпити його. Корінці з’являться через 3-4 тижні, і саджанець вже готовий для посадки в горщик. Найчастіше посадковим матеріалом є живці. Дерева, посаджені в такий спосіб, плодоносять вже на другий рік. Для цього потрібно слідувати деяким рекомендаціям про те, як найкраще виростити інжир із черешка. На ньому має бути не менше 3-4 бруньок. Знизу треба зробити косий зріз на 2 см нижче останньої нирки, зверху – прямий зріз на 1 см вище за першу. Щоб прискорити появу коріння, листя можна зрізати і зробити кілька подряпин на нижній частині черешка, яка буде покрита землею. Бажано змочити косий зріз у Корневині, стимуляторі коренеутворення, і занурити живець у вологий ґрунт по другу знизу нирку. Землю треба ущільнити і накрити склянку пластиковою пляшкою або прозорим пакетом. Коріння з’явиться приблизно за 3 тижні.

Грунт

На дно горщика обов’язково слід укласти шар дренажу, а зверху засипати ґрунтом. Можна використовувати покупну землю і змішувати її із золою та піском. А можна взяти звичайний ґрунт із саду, щедро додати компост, пісок та перліт, щоб покращити водопроникність.

Розмноження

Розмноження інжиру здійснюється так само, як і посадка: живцями та кореневими порослями. Вкорінювати прикореневі відростки можна будь-коли. Але виростити нову фігу з насіння неможливо, якщо вони взяті від саджанця з розплідника. Там вирощують жіночі рослини. Якщо поряд не було чоловічого дерева, то запилення не сталося, і насіння безплідне. З них нічого не виросте.

Також живцями розмножуються такі дерева як: слива, туя, ялина блакитна, глоду,

Особливості догляду

Щоб визначити, як доглядати за інжиром у домашніх умовах, потрібно пам’ятати, що дерево любить тепло, світло та вологу. Сонячне освітлення та теплий клімат (температура повітря в межах 22-25 ° С) потрібні для правильного цвітіння та своєчасного визрівання плодів. Домашнє фігове дерево плодоносить у червні та жовтні. Після цього рослина скидає листя і відпочиває взимку при температурі не вище 10°С.

Полив

Інжир кімнатний – рослина плодоносить. Щоб не втрачати цієї здатності, йому потрібен рясний та регулярний полив. Дорослі рослини можуть перенести довгу перерву у поливі, а для молодих дерев це згубно. Взимку, у період спокою, навпаки, треба менше поливати. Головне — стежити, щоб земля в горщику не пересихала. Якщо в цей час на дереві листя ще зелене, потрібно підсушити грунт, щоб листя пожовтіло і опало. Наприкінці лютого знову починається зростання і слід відновити частий полив.

Підживлення

У період цвітіння та утворення плодів, фіга потребує підживлення органічними та мінеральними добривами. До кінця плодоношення бажано кілька разів підгодувати її калійними добривами (для плодових дерев, томатів та чагарників). Підійде також листове підживлення.

Обрізка

Велике значення має обрізка як для естетичного вигляду, але й нормального розвитку дерева і плодоношення. Потрібно видалити всі пошкоджені, гілки, що переплітаються і всередину, а також довгі нові пагони. Це роблять ранньою весною. А восени, перед початком зимового спокою обрізаються всі плоди, що не дозріли. Правильне обрізування йде дереву на користь.

Сорти інжиру для відкритого ґрунту

Основні критерії для вибору сорту – морозостійкість, час дозрівання, врожайність, розміри та смакові якості плодів.

Зверніть увагу! Чим північніше регіон вирощування, тим важливіше вибрати самоплідні сорти, тому що в холодних широтах немає комах, здатних запиляти інжир.

Серед самоплідних сортів інжиру більшою популярністю користуються:

• «білий адріатичний» із жовто-зеленими на стадії повної зрілості плодами, м’якоть яких забарвлена ​​в рожевий колір;
• «Далматський» («Далматика») – холодостійкий інжир з грушоподібними сіро-зеленими плодами кисло-солодкими на смак;
• «кадота» – ягоди з контурами грушевих плодів, солодкі, сорт холодостійкий;
• «брунсвік» – довгоплідний;
• “тигровий” – смугасті плоди з ягідним солодким смаком;
• «Турецький» – морозостійкий.

Сорт інжиру для відкритого ґрунту. Звичайно, вирощування інжиру в невластивих йому умовах – процес трудомісткий, що потребує терпіння та сил. Але якщо відкинути сумніви в успіху і невпевненість у своїх можливостях, то скуштувати плід фігового дерева, вирощений власними руками, цілком можливе завдання.

Спробуйте посадити інжир у середній смузі. Це реально! Це навіть простіше, ніж вирощувати виноград, а виноград вирощують тепер і на Півночі.