Приймати міри: як правильно сказати українською та чому це помилка

Ви напевне неодноразово чули вислів “приймати міри”. Здавалося б, обидва слова у словосполученні — українські, а вживати його все одно неправильно? То у чому ж справа?

Приймати міри: як правильно сказати українською

Почнемо зі слова міра. В українській мові воно вживається на позначення одиниці виміру: Верста — давня міра відстані; або певної величини в більш абстрактному значенні: певною мірою (НЕ у певній мірі), міра покарання.

Якщо ж йдеться про сукупність засобів для досягнення чогось, варто вживати слово захід: Ці заходи були спрямовані на мотивацію працівників.

Водночас приймати буквально означає взяти чи отримати: приймати подарунок, приймати у спадок, приймати посуд зі столу. Доречно його використати й у таких словосполученнях: приймати до школи, приймати гостей, приймати ліки.

Тож приймати міри — це калька. Правильно говорити: вжити заходів: Нам варто вжити заходів для уникнення аварії на підприємстві.

Зверніть увагу: слово захід потрібно вживати саме у родовому відмінку.

Говорімо правильно, бо від цього залежить збереження нашої ДНК!

Правила вживання «приймати»

Дієслово «приймати» досить часто вживається неправильно.

Зокрема, треба говорити: брати до уваги, взяти участь, набувати форми, стати на бік, ухвалити закон. Натомість мовці помилково кажуть у цих висловах слово «приймати».

Насправді в українській мові це дієслово використовуємо тоді, коли воно має такі значення:

• «брати» – приймати гроші;
• «одержувати, перебирати» – приймати подарунки, приймати у спадок, приймати корону;
• «зарахувати до установи, закладу, організації» – приймати до школи;
• «давати комусь притулок, пригощати» – приймати гостей, приймати делегацію;
• «забирати» – прийняти посуд зі столу.

У решті випадків слово «приймати» вживати не варто.

• принимать (близко) к сердцу – брати (близько) до серця;
• принимать в шутку – сприйняти як жарт;
• принять за чистую монету – взяти (сприйняти) за щиру правду;
• принять сторону – стати на бік;
• принимать участие в ком – турбуватися про кого;
• принимать участие в чём – брати участь у чому;
• принимать форму, вид – набувати форми, вигляду;
• принимать решение – вирішувати, ухвалювати рішення;
• принять закон, резолюцию – ухвалити закон, резолюцію;
• принять за основу – взяти за основу;
• принять за правило – взяти за правило;
• принять соответствующие меры – вжити належних заходів;
• принять в штыки – зустріти багнетами, зустріти вороже;
• принимая во внимание – беручи до уваги;
• принять присягу – присягти, скласти присягу;
• разговор принимает другой оборот – розмова повертає на інше;
• за кого вы меня принимаете? – за кого ви мене маєте?;
• принимать белое за чёрное – мати біле за чорне;
• принять вину на себя – взяти провину на себе.

Коментарі ( )

Я кажу: сходити до душу або стати під душ.

В книзі «Дівчина у потягу» перекладач вживає «взяти душ» (мабуть, на взір «взяти участь» замість «прийняти участь»). Може є якийсь кращий варіянт?

По-перше, погана книга. Вчіть мову за Франком, Шевченком, Лесею У країнкою!
По-друге, жахливий переклад, що починається з обкладинки. Бути у потягу до когось/чогось, а їхати у потязі (або ж потягом, але сюди не пасує).

По-перше, де я писав, що ця книга взірцева?

По-друге, ви наїхали на книгу, а на питання так і не відповіли…

Здається, у Лесі Українки є зворот «брати купіль» (відп. рос. «принимать ванну»). Тоді чому не можна вживати «брати душ»?

Вибачте, Олександр! Емоційно вийшло, знаю… 🙂 Просто дурна книжка. Було шкода витраченого на неї часу.
Щодо «душу»… Вірно, вважаю, «сходити в душ».

на жаль, у часи Франка, Шевченка і Лесі Українки не було «приймання душу». І якщо чесно, не зовсім зрозуміло, чому не можна «приймати душ», а приймати гроші і подарунки можна… «Сходити в душ» передбачає конкретну дію — піти, сходити. А людина інвалід приймає душ сидячи і не йде в нього, а їде в кріслі чи повзе. Чи може, її везуть, несуть. Як на мене, ви самі обмежуєте собі мову і робите її примітивною.

Вітаю!:) Можливо, хто зможе мені підказати, як краще перекласти з російською вираз «принимать за сумасшедшего». «Перехожий прийняв його за божевільного» — якось не звучить, але більш «українського» відповідника знайти не можу:(
Від «приймати» віє русизмом, як на мене)

«Ухвалення рішень» — це лише про те, що відбувається на засіданнях?

Як перекласти назву книги «Психология принятия решений»?

Ухвалити чи прийняти закон?

Слово “приймати” на місці там, де воно передає зміст “одержувати”, “брати”(“Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо” – Григорій Квітка-Основ’яненко).

А от із вживанням словосполучення “ухвалити закон” все гараз, так як

замість вислову “прийняти постанову” краще вживати дієслова “ухвалити” або “постановити”. Так само “ухвалити закон”

(див. джерело — «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»).

Також те саме каже проф. Пономарев, однак зазначає, що можливі обидва варіанти, але все ж віддавайте перевагу “ухваленим законам”.

Можна і так, і так, але краще ухвалити закон.

Законодавчий процес – це нормативно регламентована процедура ухвалення закону, яка складається з певніх стадій – самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій: ✓ Внесення; ✓ Розгляду; ✓ Прийняття (зміни); ✓ Оприлюднення та опублікування.

Закон України — нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю в 226 голосів (для законів, що стосуються внесення змін до Конституції, — 300 голосів) та підписується Президентом України.

В Україні прийняття законів є компетенцією Верховної Ради. Народ України здійснює законодавчі повноваження через всеукраїнський референдум. Закон, прийнятий на референдумі, має вищу юридичну силу та не потребує будь-якого затвердження.

Порядок прийняття законів здійснюється і регламентується Конституцією України і Регламентом Верховної Ради України, відповідно до яких законодавча процедура в себе включає:

– законодавчу ініціативу – звернення суб’єктів, визначених Конституцією України, до Верховної Ради стосовно прийняття нового закону, або зміни чинного закону, яке здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради України законодавчої пропозиції, чи поправок до законопроектів;

– підготовку проекту закону до розгляду його Верховною Радою України. Основними етапами підготовки є прийняття рішення щодо підготовки проекту, організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготовки проекту, розроблення концепції законопроекту, підготовка тексту проекту закону та додатків до нього, наукова експертиза проекту закону, подання закону на розгляд Верховної Ради України суб’єктом права законодавчої ініціативи;

– розгляд і обговорення проекту закону Верховною Радою України на пленарних засіданнях;

– прийняття закону Верховною Радою України. Прийнятий закон підписує Голова Верховної Ради України не раніше двох і не пізніше п’яти днів з дня його подання;

– введення в дію закону – визначається в його прикінцевих положеннях, або перехідних положеннях, або окремим законом. Конституційний закон і кодекс вводяться в дію окремими законами. Прийнятий і підписаний Головою Верховної Ради України закон надсилається на підпис Президентові України, який підписує його, або може застосувати своє право на вето та повернути закон на повторний розгляд Верховною Радою України.

Отже, Закон України вважається прийнятим після того, як отримав більшість голосів депутатів Верховної Ради України. Прийняття закону є одним з етапів процедури ухвалення закону.