За абсолютною висотою гори ділять на три групи: низькі — нижче 1000 м, середні — від 1000 до 2000 м і високі — понад 2000 м. У гір різної висоти — різний вигляд. Низькі гори, такі як Середній Урал, мають пологі схили й округлі вершини.
Гори заввишки понад 2000 м називають високими.
Залежно від висоти, гори поділяють на: низькі (до 1000 м); середні (1000– 2000 м); високі (понад 2000 м).
Гори розрізняють за кількома ознаками. За висотою над рівнем моря вони бувають низькими (до 1000 м), середніми (1000-2000 м) та високими (понад 2000 м). За утворенням гори поділяють на складчасті, вулканічні та складчасто-брилові, а за віком – молоді й давні, які відмінні за характером рельєфу.
середні (1000—2000 м): Карпати, Скандинавські гори високі (понад 2000 м): Гімалаї, Анди.
Їхня довжина від верхів'їв Сяну до витоків Сучави становить 280 км, ширина понад 110 км. Займають територію Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Загальна площа гірської системи — понад 21,56 тис. км².
Гори за висотою < 1000 → 1000+ → 2000+ → 3000+ → 4000+ → 5000+ → 6000+ → 7000+ → 8000+
