«Трухляві деревні волокна, підгнилі чи вологі клітини — саме це їм до смаку, — пише німецький дослідник лісів Петер ВОЛЛЕБЕН. — Жук-олень живе як доросла комаха лише кілька тижнів, під час яких відбувається спарювання. Більшість часу ця тварина проводить у вигляді личинки, яка повільно пожирає розпушені корні дерев.
Живлячись деревиною, личинка живе в дереві до семи років. Самці та самиці відрізняються за розмірами мандибул, що дозволяє дуже легко їх розрізняти. Загальна довжина тіла самця – до 7,5 см самки – до 5 см.
Харчуючись гниючою деревиною, жук-олень не завдає ніякої шкоди лісам та сільськогосподарським угіддям, а навпаки приносить користь: переробляючи залишки деревини, яка перегниває, він покращує грунт.
Жук–о́лень, або рогач звичайний (Lucanus cervus) — вид жуків роду Рогач (Lucanus) з родини рогачевих (Lucanidae), найвідоміший її представник. Він є найбільшим з твердокрилих фауни України, досягаючи, разом з «рогами», 7,5 см завдовжки. Живе в дуплах старих та мертвих дерев в лісах та лісопосадках.
Останні мають набагато менші та майже непомітні нижні щелепи, проте в цілому зовні дуже схожі на самців. Об'ємне тіло та блискучий темний екзоскелет – найбільш важливі ідентифікаційні характеристики рогачів. Личинки жука–оленя мають темну голову та м'яке тіло кремового кольору.
Імаго Вусач-титан гігантський — найбільший з відомих на Землі жуків. Розміри коливаються в межах 120-170 мм, проте середня довжина тіла становить 130 мм, значно рідше трапляються особини завдовжки 150 мм, а більших досягають лише пооднокі жуки.
Ці комахи – рослиноїдні. Личинки жука-оленя споживають гнилу деревину. Дорослі особини до кінця свого життя значною мірою покладаються на запаси жиру, що залишилися після стадії личинки. Крім того, вони іноді можуть споживати гнилі фрукти або сік та насолоджуватися …
