Вирощування квасолі: сорти, посадка й догляд, насіння

Вирощування квасолі Для вирощування квасолі оптимальна легка дренований грунт. Перед посівом рекомендується внести в ґрунт, перегній або компост. Основні способи посадки – в лунки і грядками. Кущову квасоля зазвичай вирощують на грядках, роблячи три ряди і висіваючи насіння в шаховому порядку. В’юнкі сорти можна садити в лунки, зазвичай за 5-7 насіння, які безпосередньо перед посадкою вимочуються в гарячій воді.

Глибина сівби залежить від властивостей грунту, зазвичай достатньою буває глибина в 5-8 див. викопують Лунки на відстані 25-30 см один від одного, а між рядами залишають 30-40 см. Для витких і полувьющихся видів квасолі потрібно відразу ж при посадці встановити довгі кілочки або рейки, причому саме дерев’яні, так як до металу вусики квасолі не зможуть причепитися.

Перші сходи з’являться вже на п’ятий – сьомий день, їх треба ретельно берегти від заморозків, для чого використовувати укривні матеріали на зразок спандонда. Переносимість заморозків у сходів квасолі практично нульова, лише дорослі рослини ще можуть якось перенести легкі заморозки короткочасного характеру. Сприятливою для розвитку квасолі вважається температура 20-25°.

Місце для посадки

Враховуючи теплолюбивость квасолі, місце для неї треба вибирати на південних, південно-західних схилах, бажано в продуваються місцях. У такому місці грунт буде добре прогріватися і отримувати багато світла, що і потрібно для квасолі. Квасоля добре росте на легких, середніх грунтах, багатих гумусом, підійдуть помірно зволожені суглинчатые і суспенчатые грунтах.

При бажанні отримати ранній урожай квасолі, але в умовах явного недоліку тепла, вихід можна знайти, висіваючи насіння квасолі в холодний парник, або під переносний парник. Парник треба встановити днів за 10 до посіву, щоб грунт змогла за цей час прогрітися і підсушитися.

Знімати парникові рами можна, коли вже грунтовно потеплішає і загроза пізніх заморозків зійде нанівець.

Квасоля, звичайно, краще росте на нейтральних і слаболужних грунтах, хоча може пристосуватися і до невеликої кислотності, правда, врожаї, будуть гірші. Опиняючись в півтіні, квасоля продовжує розвиватися, але сповільненими темпами і дозріває пізніше.

Досвідчені городники радять висівати квасолю в місці, де раніше росли просапні культури, після яких земля буває, вільна від бур’янів. А ось на наступний рік в тому ж місці квасоля краще не висаджувати, так як підвищується ризик ураження хворобами. До колишнього місця посадки можна повернутися через 4-5 років.

В якому місці краще садити квасолю

Квасоля, як і інші види бобових, володіє властивістю збагачувати грунт азотом допомогою бульбочкових бактерій, що підвищує родючість землі.

Всі численні види і сорти квасолі поділяють на 2 типи за характером росту-кущової і в’юнкий. Для квасолі характерний трав’янисте стебло, забарвлення – зелена, рожева, фіолетова і відтінки цих кольорів. У висоту кущова квасоля виростає до 25-60 см, а кучеряве види можуть і до 2,5 метрів у висоту вимахати, що дозволяє їх використовувати при створенні пергол і зелених огорож.

Відмінності між цими двома типами квасолі проявляються і в будову кореневої системи. У в’юнкої квасолі вона гущі, розходиться по площі з радіусом до 60 див. Коріння кущової квасолі не такі розгалужені і глибокі, глибше 20-30 см не заходять. Компенсується це бічними коренями, які майже такі ж товсті, як і головний корінь. У обох типів квасолі коренева система стрижнева.

Плід квасолі називають бобом (у побуті – стручок), довжина варіюється від 8 до 25 см, кількість насіння всередині теж різний, але, як правило, не більше 12 штук. Форма насіння відрізняється різноманітністю, все залежить від сорту.

Сорти квасолі

Сорти квасолі прийнято ділити на три групи:

Сорти з лущильными бобами відрізняються наявністю щільного, грубуватого пергаментного шару, що проходить у глибині стулок бобу. Ці сорти найменш цінні для вживання в їжу, вирощуються в основному на зерно. У полусахарных шарів пергаментний шар виражений слабкіше, або в деяких сортах з’являється лише на пізніх стадіях розвитку. Відсутній пергаментний шар у цукрових сортів, до цієї групи відносяться найсмачніші сорти квасолі. У бобі цих сортів не зустрінуться і грубі волокна, які зазвичай знаходяться у швах у сортів інших типів. Збирають боби цукрових сортів у стадії технічної стиглості, в цей час вони вже цілком дозріли і зросли на властиву сорту довжину, в той час як насіння всередині боба ще невеликі, не повністю дозрілі і тому ніжні на смак. Втім, якщо не знімати урожай і дати дозріти насінню до кінця, то і цукрові насіння можна вживати на зерно.

Колір бобів (стручків) за досягнення технічної стиглості може бути і зеленим, фіолетовим, і жовтуватим, мати цятки і розводи. Дозріваючи, набувають білуватий, жовтувато-бурий тони, або так і залишаються зеленими,

Догляд за квасолею

Після появи сходів грунт слід розпушити, видаляючи в той же час бур’яни, можна замульчувати торфом або тирсою. Починати розпушування краще, коли сходи досягли семісантіметровою висоти. Вести розпушування треба акуратно, щоб не постраждали коріння, Через пару тижнів міжряддя розпушують на 1 см, ґрунт навколо посадок підгортають, Ще одне розпушування проводять перед змиканням рядів, супроводжуючи його підгортанням.

В поливі квасоля потребує в певні періоди – під час формування листя і зав’язуванні боба. Коли на квасолі вже виросли 4-5 листочків, полив можна припинити і відновити, лише коли почнеться цвітіння. Це продиктовано тим, що зайва волога посприяє розростання листя, в той час як плодоношення погіршиться.

Вирощування квасолі на дачній ділянці (відео)

З підгодівлею у квасолі теж відносини особливі. Наприклад, великі дози азотних добрив викличуть зростання листя, але бобів при цьому буде менша кількість. Підживлювати азотними добривами квасоля виправдане лише в разі крайньої необхідності – висадки на бідну мінералами і грунт перегноєм, і то невеликими дозами – не більше 10-15 г/м 2 .

Коли на квасолі з’являться бутончики, можна провести подкорму суперфосфатом і калійної сіллю, по 30 -40 г/м 2 першого і 10-15 г другого добрива. У період дозрівання бобів буває корисно внести золу в грунт.

Прибирання квасолі

Збирати врожай можна на 8-10 день після утворення зав’язі, до цього часу боби виростають до 5-14 см, а насіння всередині вже завбільшки з пшеничне зерно. Квасоля для консервування починають збирати, коли насіння досягають 1 см в діаметрі, що відбувається трохи пізніше. Збір квасолі краще проводити вранці, зібрані після полудня боби на спеці швидше повянут і втрачають товарний вигляд. Цукрові сорти збирають кожен 5-6 день, полусахарные – трохи частіше, так як вони швидше втрачають м’якість, стаючи грубуватими на смак.

На зерно квасоля починають знімати, коли настає воскова стиглість. Висмикнуті з грунту стебла зв’язуються у вигляді пучків і підвішуються корінням вгору в укритті (підвал, горище).

Протягом двох тижнів проходить дозрівання, після чого з бобів витягуються насіння і складуються в сухому і досить прохолодному місці.

У мали справу з квасолею, напевно знайдуться свої секрети, рекомендації по вирощуванню, засновані на особистому досвіді, напишіть про це!

Квасоля – технологія вирощування

В овочівництві в основному культивують три види квасолі: звичайна (Phaseolus vulgaris L.), лімська (Phaseolus lunatus L.) і багатоквіткова (Phaseolus multiflorus Willd.). Серед них найбільше поширення в Україні має квасоля звичайна.

Квасоля – однорічна, трав’яниста, самозапильна та жаростійка культура. За висотою рослин розрізняють дві форми квасолі – кущову та витку. Вони у свою чергу поділяються на зернову, спаржеву (цукрову) та напівспаржеву (напівцукрову). їх плоди у їжу використовують у технічній стиглості. Виткі форми квасолі в Україні вирощують тільки в індивідуальному секторі як колову або шпалерну культуру. Цінність квасолі полягає в тому, що вона багата на білок, до складу якого входять усі незамінні амінокислоти. Плоди її широко використовують у кулінарії, консервній промисловості та народній медицині.

Ботанічні та біологічні особливості квасолі

Коренева система змішана. Головний корінь квасолі проникає в ґрунт на глибину до 100 см. У фазі першої пари листків коренева система проникає в ґрунт на глибину 40-60 см, залежно від типу ґрунту та його вологості. Основна маса кореневої системи розміщується в орному шарі та розповсюджується в діаметрі до 60 см. На корінцях розвиваються бульбочкові бактерії, здатні фіксувати азот із повітря.

Листки. Після сівби протягом 2-3 діб насіння квасолі інтенсивно вбирає вологу (понад 120-150% від своєї маси) і швидко бубнявіє. При цьому шкірка насіння розривається, корінь проростає і заглиблюється в ґрунт. У цей період підсім’ядольне коліно у вигляді петлі виходить на поверхню ґрунту і виносить дві великі м’ясисті сім’ядолі. За сприятливих умов сходи квасолі з’являються через 8-11 діб після сівби. За період від сходів до утворення першої пари листків сім’ядолі відіграють основну роль у забезпеченні рослин поживними речовинами. Згодом сім’ядолі тоншають, зморщуються і відмирають. Якщо видалити сім’ядолі зразу за виходом їх з ґрунту, рослина гине.

Перші справжні листки у рослин з’являються через 7-10 діб. Вони мають серцеподібну форму. Після них з верхівкової бруньки утворюються справжні непарно-перисті трійчасті листки на довгих черешках. У ряді випадків вони злегка опушені. Залежно від сорту листки бувають світло-зеленими, зеленими і темно-зеленими, часто з антоціа-новим забарвленням.

Стебло починає рости одночасно з листками і має зелене, фіолетове та зелене з антоціа-новим відтінком забарвлення. За висотою стебла розрізняють квасолю кущову з сильно розгалуженим стеблом заввишки 25-40 см, кущову слабовитку заввишки 50-70 см, напіввитку з висотою стебла до 150 см і витку індетермінантну заввишки до 3-5 м. У кущових сортів стебло при основі дерев’яніє, і їм непотрібні підпори. При вирощуванні сортів напіввиткої та виткої квасолі необхідні підпори. Підпори (кілки різної висоти) встановлюють біля куща або ведуть шпалерну культуру у зв’язку з тим, що у квасолі відсутні вусики, які б підтримували рослини у вертикальному положенні (як горох). У витких сортів стебло на кілках закручується проти годинникової стрілки, воно шорстке, сильно притискається до опори (мал.1.).

Мал.1. Напрямок закручування стебла витких сортів квасолі на опору:
а – до закручування; б – напрям закручування

Суцвіття. Одночасно з ростом стебла та листків формуються й репродуктивні органи. Квітконоси розміщуються в пазухах справжніх листків, у кущових форм (детермінантних) стебло закінчується верхівковою китицею. На кожному квітконосі формується 1-2 квітки. У китиці формується від двох до дванадцяти квіток. Вони за розміром середні та великі — 14-27 мм, білого, світло-рожевого, яскраво-рожевого та червонуватого забарвлення з анто-ціановим відтінком або без нього. Часто квітки мають подвійне забарвлення — парус більш інтенсивний колір, ніж весла. Білонасінні сорти квасолі мають біле забарвлення, чорнонасінні — яскраво-рожеве, червонувате, корич-невонасінні та жовтонасінні — рожеве.

Квітки квасолі двостатеві. Чашечка складається з п яти зрощених між собою чашолистиків, п’яти пелюсток, десяти ти- чинок і маточки. Зав’язь верхня, одногніздна. Насінних зачатків багато. Дозрівання приймочки відбувається ще в бутоні за день до його розкриття. Пиляки розміщуються в два з’єднаних ряди щільним кільцем довкола приймочки і розкриваються ще вночі. Дозріла приймочка має булавоподібну форму, зверху вкрита волосинками. Квітки розкриваються переважно в ранкові години, коли запилення вже відбулося і пилок почав підсихати. Кожна квітка цвіте лише 2-3 доби. Період цвітіння китиці становить 10-14 днів, а всієї рослини — залежить від частоти зборів плодів у технічній стиглості. При частих зборах він може розтягуватися до 100 діб. У насінницьких посівах рослини квітують 20-30 діб. Не дивлячись на пристосування квасолі до самозапилення, в жарку погоду, особливо в південних районах, спостерігається часткове перезапилення за допомогою комах-трипсів, бджіл, джмелів та інших, які переносять пилок із квіток інших сортів на дозрілу приймочку ще до запилення її власним пилком. Багатоквіткова квасоля схильна до перезапилення. При перехресному запиленні утворюються різні форми гібридів, які значно відрізняються від батьківських, особливо за забарвленням насіння. Тому в насінництві між сортами потрібно дотримуватися просторової ізоляції на відкритій місцевості 50 м, на закритій — 20 м.

Плід. Після запилення та запліднення утворюються двостулчасті плоди (боби) завдовжки 7-25 см у залежності від різновиду та сорту. Стулки з’єднані спинним і черевним швами. До черевного шва плодоніжкою прикріплене зерно. По спинному і черевному швах тягнуться волокна, добре виражені в лущильних і напівцукрових сортів. У бобі налічується від 2 до 10 насінин і більше. За будовою бобу сорти квасолі поділяють на лущильні (зі щільним пергаментним шаром), напівцукрові (зі слабкорозвиненим пергаментним шаром при переході до воскової стиглості) та цукрові (спаржеві) — без пергаментного шару.

Перші боби з’являються над 6-8 вузлом на висоті 18-29 см від поверхні ґрунту. За формою вони бувають прямі, зігнуті, серпоподібні, плескаті, циліндричні, гладенькі, зморшкуваті та сітчасті, завдовжки 6-20 см, завширшки або діаметром 1,3-1,8 см. Технічна стиглість бобів настає через 8-10 діб після утворення зав’язі. У технічній стиглості вони зелені, зелено-жовті, темно-зелені, фіолетові, часто з штрихами різних відтінків. У біологічній- бурі, попелясті, рожево-білі, жовтувато-бурі зі штрихами різних відтінків. Технічна стиглість бобів настає через 30-65 діб після з’явлення сходів, коли зерно в них досягне розміру пшеничного.

За тривалістю вегетаційного періоду (від з’явлення сходів до першого збору бобів у технічній стиглості) сорти квасолі спаржевої поділяють на ранні (до 45 діб), середньостиглі (46-55), середньопізні (56-65) та пізньостиглі (понад 65 діб).

Насіння. Біологічна стиглість квасолі спаржевої настає через 80-110 діб і більше від з’явлення сходів, залежно від скоростиглості сорту. В біологічній стиглості у спаржевих сортів боби не розтріскуються і насіння погано вимолочується, у напівспаржевих (напівцукрових) — боби не розтріскуються, але насіння добре вимолочується, у лущильних-розтріскуються, особливо після випадання дощу і добре вимолочуються. Достигле насіння біле, жовтувате, коричневе, чорне, червоне, різнокольорове та з різними смужками та відтінками. За формою — еліптичне, яйцеподібне, ниркоподібне, циліндричне, округло-видовжене, сплющене та виповнене. Маса 1000 насінин становить 300-700 г, залежно від сорту. При вологості 14% зберігає схожість 3-4 роки.

Вимоги рослин квасолі до умов навколишнього середовища

Вимоги до тепла. Південне походження квасолі зумовило підвищену вимогливість її рослин до тепла. Тому її відносять до жаростійких культур, хоча деякі автори — до теплолюбних. Насіння квасолі бубнявіє і починає проростати за температури 8-12°С. Чим вища температура (навіть до 30°С), тим швидше з’являються сходи на поверхню ґрунту — через 6-7 діб. Нестача тепла в період проростання насіння згубно діє на сходи. Вони гинуть навіть за температури 0°С. У фазі 4 справжніх листків при зниженні її до 2-3°С листки починають жовтіти, рослини сповільнюють ріст і розвиток, що значно впливає на зниження врожайності.

Найбільш вимогливі рослини квасолі до тепла в період квітування. Холодна та дощова погода в цей період призводить до опадання пуп’янків і квітів, а також до ураження рослин бактеріозом та антракнозом. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин знаходиться в межах 20-25°С, максимальна — 37°С, а мінімальна — 12°С. За оптимальної температури квітування рослин, зав’язування плодів та настання їх технічної стиглості прискорюється на 2-4 доби. Рослини квасолі досить добре переносять жарку та посушливу погоду.

Після зав’язування бобів рослини квасолі менш вимогливі до тепла. Так, восени вони непогано переносять зниження температури до 2°С.

Вимоги до світла. Квасоля овочева відноситься до рослин короткого світлового дня. її рослини більш вимогливі до світла в першій половині вегетації — до початку зав’язування бобів. При затіненні в цей період рослини витягуються, що в кінцевому результаті призводить до зниження їх продуктивності. В умовах довгого дня затягується ріст і розвиток їх, а шви бобів стають більш волокнистими. До інтенсивності освітлення рослини квасолі помірно вимогливі, навіть в умовах часткового затінення вони формують непоганий урожай бобів, тому її успішно вирощують в ущільнених посівах. Рослини різних сортів квасолі не однаково вимогливі до тривалості дня. Є сорти, які погано реагують на довгий день, а добре ростуть на короткому і навпаки. Завдяки цьому квасолю вирощують у різних світлових зонах.

Вимоги до вологи. Овочева квасоля, особливо спаржеві сорти, дуже реагує на вологість ґрунту та повітря. Для швидкого проростання насіння та інтенсивного росту і розвитку рослин кращою вологістю ґрунту є 75-80% НВ. При нестачі вологи насіння повільно бубнявіє, сходи затримуються, ріст і розвиток рослин сповільнюється, а при посушливій погоді формуються карликові рослини. Повітряна посуха в період квітування рослин призводить до осипання бутонів і квіток, рослини пошкоджуються павутинним кліщем. Нестача вологи в ґрунті в період утворення бобів призводить до зменшення їх розміру, збільшення пергаментного шару та потовщення на швах волокон, що різко знижує їх якість. Боби стають тонкими з невеликою кількістю зерен та грубуватою консистенцією плодів. До надлишку вологи, особливо в холодну хмарну погоду, рослини квасолі відносяться також негативно — страждає як коренева, так і надземна її частина. Коренева система ослизнюється, листки передчасно жовтіють та відмирають, затримується ріст і розвиток рослин, бутони та квітки осипаються, а також з’являються грибкові захворювання.

Вимоги до елементів живлення. До родючості ґрунту квасоля більш вимоглива, ніж горох. На 10 т урожаю вона виносить з ґрунту при збиранні в молочно-восковій стиглості 20 кг азоту, 22 кг — фосфору і 69 кг калію. Вона добре росте на родючих, багатих на органічну речовину, легких і чистих від бур’янів ґрунтах зі слабокислою або нейтральною реакцією ґрунтового розчину. Високий урожай бобів дає квасоля також при вирощуванні на окультурених торфовищах. Непридатні для її вирощування кислі, важкі, холодні та заболочені ґрунти, а також із близьким заляганням ґрунтових вод. Для того, щоб добре розвивалися азотофіксуючі бактерії на кореневій системі, насіння обробляють препаратом нітрагіном. На невеликих площах із цією метою можна вносити (розсівати) ґрунт, взятий з площі, на якій вирощувалася квасоля. Внесення фосфорно-калійних добрив під посів квасолі підвищує продуктивність рослин у молочно-восковій стиглості та покращує якість урожаю.

Особливості вирощування квасолі

Насіння квасолі висівають, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 12°С. Щоб подовжити період використання, її висівають у декілька строків з інтервалом 10-15 днів. Спосіб сівби широкорядний із шириною міжрядь 45-60 см або стрічковий за схемою 60+15+15 см. Глибина сівби залежить від розміру зерен та вологості ґрунту і становить 4-8 см. Норма висіву насіння 120-250 кг/га (240-350 тис. схожих насінин на 1 га). Протягом вегетації ґрунт у міжряддях 2-3 рази розпушують, виполюють бур’яни в рядках, а в південних районах 2-4 рази поливають, залежно від погодних умов. Збирають урожай квасолі спаржевої в молочно-восковій стиглості вибірково, коли зерно в бобах досягне розміру пшеничного, через кожні 3-4 дні. Оскільки плоди швидко в’януть, то їх потрібно зривати в ранкові години.