Фізіологія

Підшлункова залоза розташована ретроперитонеально, має зовнішньо- і внутрішньосекреторну функцію. Її маса становить 85 ±15 г у жінок і 90 ±16 г в чоловіків. В підшлунковій залозі розрізняють головку, яка оточена петлею дванадцятипалої кишки, тіло — лежить впоперек на передій поверхні тіла поперекового хребця L 1 — та хвіст, що досягає до селезінкових воріт.

Підшлункова залоза кровопостачається гілками від черевного стовбура (м. ін. підшлунково-дванадцятипалокишкові артерії і селезінкову артерію), а також верхньої брижової артерії (головна підшлункова артерія). Артеріоли які кровопостачають острівці підшлункової залози (Лангерганса) діляться на синусоїдальні капіляри, що оточують клітини острівців та зливаються в капіляри меншого розміру, по яких збагачена гормонами кров потрапляє до залозистих фолікулів. Таким чином утворюється різновид портальної циркуляції, завдяки якій екзокринна тканина підшлункової залози добре забезпечується гормонами синтезованими клітинами острівців.

Паренхіма підшлункової залози має зернисту будову та складається з секреторних везикул (ацинусів), а також секреторний проток. Ацинуси утворюють дольки які відокремлені між собою пухкою сполучною тканиною. Секреторні ацинуси складають 80–85% маси підшлункової залози. Окремий ацинус складається з 20–50 екзокринних панкреатоцитів (ациноцитів). Ці клітини мають характерну пірамідну форму, із ядром яке розташоване біля основи, та зимогенними гранулами на верхівці, які секретуються в просвіт ацинуса.

В центрі ацинуса розташовані менші за розміром плоскі центроацинозні епітеліоцити які вистилають поверхню ацинарних клітин та переходять в клітини вставних проток, а також проток через які панкреатичний секрет виділяється в порожнину дванадцятипалої кишки. Центроацинозні епітеліоцити, а також клітини які вистилають вставні, міжацинозні та міжчасточкові протоки — секретують воду та електроліти, і особливо бікарбонати (HCO 3 – ). Кожен ацинус дренується через вставну протоку, яка в подальшому сполучається із іншими протоками які дренують сусідні ацинуси. Таким чином формується сітка проток із збільшенням діаметру, які в подальшому з’єднуються з основною протокою підшлункової залози. Основна протока підшлункової залози в нормі впадає в дванадцятипалу кишку через великий сосочок (сосочок Фатера), додаткова протока підшлункової залози – якщо вона прохідна – через малий сосочок (сосочок Санторіні).

Окрім клітин зовнішньої секреції в підшлунковій залозі також знаходяться т. зв. панкреатичні острівці (острівців Лангерганса) — скупчення ендокринних клітин A, B, D i PP . Панкреатичні Острівці розкидані по цілому органу, однак найбільша їх кількість знаходиться в ділянці хвоста. Вони складають біля 2% паренхіми підшлункової залози та секретують: глюкагон (A клітини), інсулін (B клітини), соматостатин (D клітини) і панкреатичний поліпептид (PP клітини).

Компоненти панкреатичного соку

Підшлункова залоза виділяє в дванадцятипалу кишку 1–4 л ізотонічного секрету протягом доби, в залежності від прийому їжі. Він прозорий, лужний (pH 8,0–8,5), містить електроліти, незначну кількість слизу, а насамперед ферменти які перетравлюють білки, жири, вуглеводи та нуклеїнові кислоти.

Головними аніонами панкреатичного соку є бікарбонати (HCO 3 – ) та іони хлору (Cl – ). Лужний панкреатичний сік нейтралізує кислий шлунковий вміст та створює в дванадцятипалій кишці оптимальне pH для дії панкреатичних травних ферментів. Іони HCO 3 – утворюються карбоангідразою центрацинозних епітеліоцитів та клітин вставних, міжацинозних, а також міжчасточкових вивідних проток за рахунок стимуляції секретином.

Панкреатичний сік містить різні білки, більшість з яких це ферменти які перетравлюють основні компоненти їжі. Ацинарні клітини характеризуються найбільшою швидкістю синтезу білка в організмі. Протягом доби секретуються близько 40 г білка, який потім перетравлюється та всмоктується в кишечнику. Постійна втрата панкреатичного соку через панкреатичну норицю призводить до ацидозу та втрати білків (гіпопротеїнемії).

Ферменти панкреатичного соку секретуються ацинарними клітинами. Близько 80% складають протеолітичні ферменти : трипсин, хімотрипсин, карбоксипептидази A і B та еластаза. В цій групі переважають трипсин та хімотрипсин, які секретуються в неактивній формі (у вигляді проферментів: трипсиногену і хімотрипсиногену) та активуються в просвіті кишечника під впливом ентерокінази, секретованої епітеліальними клітинами дванадцятипалої кишки. Трипсин який утворився внаслідок активації трипсиногену, в подальшому може активувати інші зимогени, включно із трипсиногеном. Трипсин та хімотрипсин є ендопептидазами, що розщеплюють білки до олігопептидів. Олігопептиди розщеплюються на окремі амінокислоти панкреатичними екзопептидазами (карбоксипептидази) а також амінопептидазами та кишковими дипептидазами. Одним із захисних механізмів підшлункової залози від самоперетравлення є синтез панкреатичного секреторного інгібітора трипсину ( pancreatic secretory trypsin inhibitor — PSTI), також відомий як SPINK1 ( serine protease inhibitor Kazal type 1 ).

До ліполітичних ферментів панкреатичного соку належать: ліпаза, фосфоліпаза і естерази. Основний фермент цієї групи це – ліпаза – гідролізує тригліцериди до дигліцеридів, моногліцеридів і жирних кислот. Ліпаза може працювати завдяки наявності жовчних солей, які є речовиною, що перетворює крапельки жиру в емульсію, чим забезпечується контакт водорозчинного ферменту з ліпідним субстратом. Важливу роль також відіграє коліпаза — низькомолекулярний поліпептид секретований підшлунковою залозою. При сполученні з ліпазою підвищує її ліполітичну активність, захищає від протеолізу та переміщення з межі водно-жирової фази, а також знижує оптимальну для ліпази pH з 8,5 до 6,5. Без присутності коліпази, в кислому середовищі ліпаза підлягає інактивації.

Гліколітичним ферментом панкреатичного соку є α-амілаза, що присутня у вигляді декількох ізоферментів. Секретується в активній формі; гідролізує крохмаль до мальтози, мальтотріоз та декстринів.

Нуклеолітичні ферменти — рибонуклеаза і дезоксирибонуклеаза гідролізують фосфодіефірні зв’язки, що призводить до розпаду нуклеїнових кислот на оліго- та мононуклеотиди.

Регулювання екзокринної функції

Активація панкреатичної секреції відбувається в момент прийому їжі. Можна виділити 3 фази: основну, шлункову і кишкову, які відповідно складають ≈20%, 10% і 70% від загальної реакції викликаної прийомом їжі.

Нейрогуморальна система, що контролює панкреатичну секрецію є дуже складною. До її складу належать: головний мозок, дорзальне ядро блукаючого нерва в стовбурі мозку, аферентні (чутливі) і еферентні (моторні) волокна блукаючого нерву, ганглії та інтрапанкреатичні нервові волокна, симпатичні нерви, а також кишкові нерви, що іннервують підшлункову з інтрамуральних сплетень шлунку та дванадцятипалої. Додатково функція підшлункової залози регулюється гормонами з ендокринних клітин розташованих в панкреатичних острівцях та кишечнику.

Найважливішим фактором активації секреції панкреатичних ферментів є еферентні волокна блукаючого нерву та холецистокінін ( CCK ). Вважається, що ендогенний CCK (так само як секретин) опосередковано регулює панкреатичну секрецію, шляхом зв’язування з рецепторами аферентних волокон блукаючого нерву, що стимулюють секрецію шляхом виділення ацетилхоліну. На рівні нервових гангліїв дія CCK синергічно потенціюється серотоніном. Завдяки цьому сильна стимуляція панкреатичної секреції після прийому їжі відбувається навіть при помірному підвищенні концентрації CCK.

В процесі секреції ензимів із панкреатичних ацинарних клітин можна виділити 2 фази. Більшість ензимів секретується через апікальну мембрану клітини внаслідок нейрогуморальної регуляції. Секреція ≈15% протеїнів не залежить від нейрогуморальної регуляції та відбувається конститутивно, не тільки апікальною, а також базально-бічною поверхнею оболонки ацинарної клітини. Це явище може пояснювати постійну наявність панкреатичних ферментів у крові.

Як перевірити підшлункову залозу: діагностика, дослідження її роботи

Підшлункова залоза є головним органом травної системи, так як саме вона відповідає за вироблення ферментів, відповідальних за розщеплення проникаючої в шлунок їжі і засвоєння поживних речовин в організмі. Якщо її робота порушується, у людини з’являються серйозні проблеми з травленням, які нерідко призводять до розвитку панкреатиту. Тому лікарі рекомендують періодично проходити профілактичні обстеження, які дозволять своєчасно діагностувати захворювання підшлункової залози і почати їх лікування. А як перевірити підшлункову залозу і які діагностичні методи є найбільш ефективними, ви зараз і дізнаєтеся.

Загальні відомості

Як вже було сказано, підшлункова залоза займається продукуванням ферментів, без яких процес перетравлення їжі стає неможливим. Але не тільки синтез ферментів є головною функцією цього органу. Він також забезпечує вироблення гормонів, які є відповідальними за здійснення обмінних процесів в організмі. Серед цих гормонів знаходяться:

Кожен з цих гормонів виконує свої функції. Так, наприклад, інсулін забезпечує нормальне засвоєння глюкози, розщеплюючи її на прості елементи і транспортуючи їх в клітини організму. А глюкагон діє інакше. Він, навпаки, сприяє збільшенню рівня цукру в крові, але не того, що потрапляє в організм через їжу, а того, що виробляє печінка, таким чином створюючи свого роду баланс і забезпечуючи організм енергією в екстремальних ситуаціях.
А ось соматостатин є гормон, який контролює синтез інсуліну і глюкагону. Якщо вони будуть вироблятися в дуже великих кількостях, про нормальне протікання обмінних процесів і мови бути не може. Більш того, саме соматостатин забезпечує захист від пухлин і раку. Коли його рівень в організмі знижується, ризики розвитку онкологічних захворювань зростають у декілька разів.
З огляду на те, що підшлункова залоза сприяє не тільки нормальному травленню, а й протіканню інших, не менш важливих, процесів в організмі, необхідно регулярно перевіряти її роботу. Бо якщо її функціональність порушиться, відновити її після буде проблематично, тому що клітини підшлункової не володіють властивістю до самовідновлення. Якщо вони гинуть, то це назавжди. І чим більше клітин підшлункової залози загине, тим гірше вона буде працювати.

Будова підшлункової залози
Помилка багатьох людей полягає в тому, що вони перевіряють функціональність своєї підшлункової тільки тоді, коли вже з’являються неприємні симптоми — гострі болі в підребер’ї, нудота, блювота і т.д. Як правило, в ці моменти робота органу вже порушена і відновити її стає дуже складно.

Які діагностичні методи використовуються для дослідження підшлункової?

Перевірка підшлункової залози повинна здійснюватися мінімум 1 раз в 6-10 місяців. Для цього достатньо:

здати біохімічний аналіз кров і аналіз крові на гормони;

Цього буде цілком достатньо для того, щоб оцінити роботу даного органу. Якщо ж у людини вже виникли симптоми захворювань підшлункової залози, то використовується більш розширена діагностика, яка включає в себе:

огляд у лікаря, пальпацію;

Таке дослідження підшлункової залози дозволяє дати розгорнуту оцінку її функціональності і поставити точний діагноз, виходячи від якого і призначається подальше лікування.
І перш ніж розповідати про основні методи діагностики захворювань підшлункової, слід кілька слів сказати про ефективність проведення копрограми. Для даного дослідження в якості біологічного матеріалу використовується кал. Якщо підшлункова не працює належним чином, це призводить до порушення засвоєння і розщеплення різних речовин, що стає причиною їх прямого проникнення в кишечник. І в цьому випадку в калових масах відзначається підвищений вміст жирів, крохмалю, неперетравленої клітковини і м’язових волокон. Якщо ці елементи присутні в калі, то можна сміливо говорити про патологіях підшлункової.

Копрограма і відхилення, які вона виявляє
Також чимало цінної інформації дає лабораторне дослідження сечі, при якому виявляється рівень амілази і амінокислот (береться проба Ласуса). Якщо ж робота підшлункової порушена, рівень цих речовин в сечі значно підвищується.

Дослідження крові

Розповідаючи про те, які існують методи діагностики захворювань підшлункової залози, слід зазначити, що в першу чергу пацієнтам, у яких з’являються ознаки порушення функціональності цього органу, призначається загальний або клінічний аналіз крові. Аналізи здати можна в будь-якій клініці, але робити це потрібно натщесерце (з моменту останнього прийому їжі повинно пройти більше 8 годин), а їх результати можна дізнатися вже через кілька годин, що особливо актуально для хворих з гострими симптомами.
Як правило, при розвитку захворювань в підшлунковій залозі починають розвиватися запальні процеси, при яких рівень ШОЕ і лейкоцитів в крові значно підвищується. Однак результати клінічного дослідження крові не дозволяють діагностувати хворобу, вони лише вказують на те, що в організмі відбуваються запальні процеси, а спостерігатися вони можуть при різних станах.
Тому лікарі часто призначають своїм пацієнтам біохімічний аналіз крові, який є найбільш інформативним. За допомогою цього лабораторного дослідження вдається визначити ступінь активності амілаза, підвищення якого завжди свідчить про патологічних процесах, що розвиваються в підшлунковій залозі. Крім того, така лабораторна діагностика дозволяє виявити рівень цукру і холестерину в крові, концентрація яких також залежить від функціональності залози.

Нормальні показники біохімічного дослідження крові
Також при підозрах на запалення підшлункової лікар може призначати проведення проби на антиген залози. Однак ефективним він є тільки в разі гострих запалень (в цьому випадку результат позитивний). А ось при хронічному панкреатиті він практично завжди дає негативні результати.

Аналізи на гормони

Під час перевірки роботи підшлункової залози дуже важливим є результати дослідження крові на гормони. При дослідженні крові на гормони особлива увага приділяється рівню інсуліну, так як його зниження призводить до порушення вуглеводного обміну і процесу засвоєння глюкози. Якщо рівень даного гормону низький, то це вже є явною ознакою дисфункції підшлункової.
Крім того, під час обстеження крові на гормони не менш важливим є і показники рівня С-пептиду, який є похідним білка і є відповідальним за продукування інсуліну. Зниження його концентрації в крові теж свідчить про порушеною роботі підшлункової залози.
Без уваги не обходяться і рівень глюкагону в крові, так як від його концентрації також залежать різні процеси в організмі. Крім підозр на панкреатит, його рівень також перевіряють при наявності ознак ацидозу, гипогликемической або гипергликемической коми.

Інші методи діагностики

Діагностика підшлункової залози при підозрах на захворювання загального включає цілий комплекс досліджень, які дозволяють виявити не тільки панкреатит, а й інші патології, в тому числі і онкологічного характеру.

Проведення ЕГДС
Щоб точно поставити діагноз, потрібні такі діагностичні заходи:

копрограмма, під час якої оцінюється стан калових мас, мікрофлори кишечника і всього шлунково-кишкового тракту;

Існує ще один метод діагностики, який часто використовується при дослідженні підшлункової залози. Це пальпація. Вона здійснюється в першу чергу під час огляду пацієнта і дозволяє не тільки точно встановити локалізацію болів, але і наявність кістозних утворень в органі.
Так як порушення роботи підшлункової залози можуть спровокувати різні хвороби, часто діагностичні заходи включають в себе ЗОНДОВОГО перевірку кількості ферментів. Якщо їх рівень знижений, то це може сигналізувати про наявність будь-якої механічної перешкоди на шляху до їх викиду в 12-палої кишки. В даному випадку це може бути камінь в вивідному протоці або пухлина доброякісного або злоякісного характеру.
Найбільш поширеним методом діагностики захворювань підшлункової залози є магнітно-резонансна томографія. Саме вона дозволяє отримати інформацію про стан стінок або паренхіми органу, а також про наявність в ньому ракових клітин, при виявленні яких знадобиться термінова променева терапія. Щоб виявити всі ці патології, перед проведенням МРТ використовується контрастну речовину, яка при контакті з клітинами травного тракту забарвлюється в різні кольори, за якими і дається оцінка стану шлунково-кишкового тракту.

МРТ підшлункової залози
Однак найбільш інформативним методом діагностики все-таки вважається комп’ютерна томографія. За допомогою неї можна виявити всі зміни, що відбуваються в підшлунковій залозі та інших органах травного тракту. Особливістю КТ є те, що вона дозволяє отримати 3D зображення всіх внутрішніх органів, завдяки чому з’являється можливість їх обстеження з усіх боків.
Що стосується рентгенологічного дослідження, то здійснюється воно вкрай рідко. Все, що можна дізнатися під час проведення цього діагностичного методу, це стан вивідних проток підшлункової залози — звужені вони або розширені. Більш рентгенологічне дослідження не дає ніякої інформації.

Підготовка до обстеження

Щоб дослідити підшлункову залозу і отримати при цьому правдиві результати, до проведення повного обстеження необхідно заздалегідь підготуватися. Як правило, в цих випадках підготовка починає за 3-4 дні до обстеження. Починається вона з дієти, яка передбачає під собою виключення з раціону хворого таких продуктів:

При цьому за 10-12 годин до початку діагностичних заходів хворому слід повністю утриматися від вживання будь-якої їжі. В день обстеження категорично забороняється приймати лікарські препарати, а також палити і вживати алкогольні і газовані напої, так як це може призвести до отримання помилкових результатів.

Підготовка до обстеження — важливий момент, від якого залежить правильність отриманих результатів
У тому випадку, якщо пацієнту призначається УЗД і у нього спостерігається підвищене газоутворення, йому слід випити таблетку активованого вугілля або який-небудь інший препарат, що володіє абсорбуючим дією. Якщо ж прийом лікарського засобу не допомагає усунути підвищене газоутворення, краще перевірити підшлункову в інший день, коли стан шлунково-кишкового тракту нормалізується.
Про те, як підготуватися до повного обстеження, щоб отримати достовірні результати, повинен розповісти лікар. Якщо пацієнт буде дотримуватися всіх його рекомендацій, то проблем з постановкою діагнозу і з призначенням подальшого лікування не виникне.
Слід розуміти, що підшлункова залоза — це важливий орган в організмі, дисфункція якого може привести до серйозних наслідків. І тільки рання діагностика захворювань підшлункової та їх своєчасне лікування дозволять уникнути їх виникнення і зберегти здоров’я на довгі роки.
Відео по темі: