Правила утримання коней

Хороший догляд за конем є основою задоволення цієї благородної тварини та її власника. Які ж існують методи та процедури догляду за кіньми? Переважно це регулярне чищення гриви, купання, випас і годування відповідним кормом, огляд у ветеринара тощо. Ми підготували для вас найважливіші факти, які слід знати, якщо ви є власником коня чи плануєте його придбати.

Перш ніж зайнятися розведенням коней, обов’язково подбайте про те, щоб була можливість комплексно доглядати за ними. Умови перебування позначаться на їхньому зовнішньому вигляді та здоров’ї, це також безпосередньо вплине на ефективність вашого бізнесу. Обов’язково дотримуйтеся головних правил, щоб поголів’я виросло здоровим, а ви – могли отримати бажаний дохід.

Догляд за кіньми передбачає необхідність:

• створити відповідні умови для проживання коней: побудувати стайню й забезпечити місця, де тварини будуть вигулюватися);
• підібрати правильний корм і спланувати режим годування;
• проводити чистку тварин і підковувати їх;
• забезпечити професійний ветеринарний контроль.

Способи утримання коней

Коні можуть утримуватися різними методами. Вони залежать від клімату й особливостей конкретної місцевості, бажаної мети й фінансової спроможності власника.
Якщо ви бажаєте влаштовувати прогулянки верхи, то не обов’язково створювати велику ферму – в цьому не буде потреби. Якщо ж ви плануєте вирощувати племінних і породистих жеребців, будьте готові вкласти більше грошей і надати оптимальні умови для утримання.

Системи утримання

Можна виділити три основні системи, за якими утримують коней. Ми розкажемо про кожну з них.

Табунна система

Коней утримують в умовах, які за змогою наближені до природних. Завдяки цьому витрати на утримання зменшуються, а поголів’я збільшується швидше. Коней ділять на кілька груп залежно від статі й віку. Наприклад, серед них – жеребці, холості та вагітні кобили.

Реалізувати цю систему на практиці найкраще у степовій і гірській місцевості. Взимку тварин потрібно підгодовувати: розміщувати сіно біля місця, де стоїть табун.Також пам’ятайте, що коней потрібно буде захистити від вітру, забезпечивши відповідне місце.

Стаєнна система

Тварин утримують у стайнях, які спеціально облаштовані для цього. Коли потрібно вигулювати тварин або влаштувати для них тренування, їх виводять на пасовища чи відокремлені майданчики.

Змішана система утримання

Вона передбачає поєднання двох попередніх способів утримання. Коли надворі – тепло, коні перебувають просто неба, а вже взимку їх утримують у стайні. Змішана система найкраще підходить для ферм, де значна кількість тварин.

Особливості утримання та годівлі коней

Оригінальна натуральна їжа для коней – це трава, овес і сіно. Однак у сучасних умовах коні живуть доволі у неприродному середовищі й, таким чином, люди переймають роль природи. Тому вибір правильної їжі – як за якістю, так і за кількістю – відповідальне завдання. Для цих тварин, як і для людини, важлива різноманітність раціону.

Збалансоване харчування

Воно повинне містити правильне співвідношення різних інгредієнтів, таких як вода, білки, клітковина, вуглеводні, жири та мінерали. Важливо також пам’ятати, що взимку кінь потребує достатньо енергії, щоб підтримувати температуру тіла. Тому в цю холодну пору рекомендується давати тваринам необмежену кількість сіна, що містить волокна.

Сьогодні комбікорм також високопоживний. До нього належать: овес, ячмінь, жито, кукурудза, просо, насіння льону, а також горох, квасоля та соя. Лляне насіння покращує шерсть – вона стає більш м’якою та блискучою, а овес постачає коням необхідні поживні речовини. Час від часу буде доцільним збагатити раціон кормом для тварин, наприклад молоком, яйцями чи сиром. Для достатньої кількості мінеральних речовин можна додати добавки, такі як вапняковий корм, кам’яна сіль або різні вітаміни та мінеральні суміші.

Коні зазвичай їдять 30 кг їжі на день. Однак помірні споживачі швидше приймають їжу в менших дозах. Тому краще годувати коня тричі на день та дотримуватися розкладу. Тварина пам’ятає час і місце, де отримує їжу, – бажано поважати цю звичку. У будь-якому випадку, якщо ви вирішили змінити раціон тварини, його потрібно змінювати поступово, щоб травна система звикла до нових раціонів корму.

Також важливо пам’ятати про достатню кількість води. Кінь споживає в середньому 20-50 літрів на день, залежно від пори року, температури та віку тварини. Ця кількість становить приблизно 5% її живої маси. Тому власнику необхідно забезпечити коню постійний доступ до достатньої кількості води.

Основна вимога при годуванні коней концентрованими кормами – чистота. Старі та запилені корми завжди мають меншу енергетичну цінність. Також існує правило не турбувати коня при годуванні чи невдовзі після. Під час процедури збільшується приплив крові до м’язів, при цьому знижується активність травного тракту. Якщо у коня не вистачає часу на поїдання, він також може проковтнути їжу, що не пережовується – а це потім може позначитися на його самопочутті.

Вигул і випас коней

У звичайній природі кінь постійно бродить і пасеться. При цьому він щодня долає великі відстані, тому для свого раціону може вибирати різні види трав і рослин. Через постійно мінливі вимоги до коней, їхнє годування значно змінилося. Коням потрібно багато руху. Для цього потрібно 20-50 м2 загону для дорослого коня й 0,5 га пасовища для випасу.

Коні люблять пастися і взагалі проводять час у широко відкритих просторах. Однак щоб оцінити потенціал кормових пасовищ для задоволення поживних потреб, слід знати типову поведінку коней на випасі. Для пасовища потрібні тривалі випаси для повного або майже повного задоволення харчових потреб коня. Це має сенс, якщо врахувати загальні енергетичні потреби тварини та той факт, що трави пасовища можуть містити 50-80% води.

У середньому коні пасуться приблизно 70% часу. Отже, якщо вони мають 24-годинний доступ до пасовища, то проводитимуть там до 17 годин. Однак на час випасу впливатиме ряд факторів:

• час, присвячений випасу, зменшується при суворій погоді (холодній чи спекотній);
• збільшення доступності кормових пасовищ;
• перебування на самоті;
• моменти, коли турбують мухи чи інші комахи.

Загалом час випасу обернено пропорційний якості та кількості кормових пасовищ. Тобто кінь витратить менше часу на випас на пишному весняному пасовищі, у порівнянні з сухим пасовищем середнього та пізнього літа з меншою доступністю кормів.

Коли коней утримують у стійлах і годують вільним вибором сіна, вони витрачають аналогічну кількість часу на їжу. Звичайно, більш характерним є те, що лошаки годуються двічі протягом 24-х годин: за цих обставин час споживання становить лише близько 15% від цього періоду.

Правила утримання коней: гігієна і здоров’я

Важливо доглядати за конем протягом усього його життя. Його потрібно чистити й купати, зокрема – очищати копита. Також потрібне належне обслуговування упряжі та спеціальне обладнання для коней, відповідний випас і утримання, регулярні відвідування ветеринара, огляд зубів і вакцинація. Якщо дотримуватися всіх основних правил догляду за тваринами, нагородою стануть щасливі та здорові коні. А це – найбільша радість для їхніх власників.

Чистка і купання коня

Чистка шерсті – основа відповідного догляду за конями. Якщо цим нехтувати, то можуть паразитувати кліщі та воші, що дуже небезпечно для коней. Кінь буде нервувати, також можуть лишатися сліди крові. Тому необхідна регулярна чистка щодня. Це не тільки поліпшує зовнішній вигляд коня, але й діє як масаж та допомога в кровопостачанні шкіри та м’язів.

Догляд за кіньми передбачає наявність відповідного обладнання. Поширені засоби для чищення можуть бути різноманітними й охоплюють: спеціальну щітку, губку, гребінець, гачок для копит, масло для копит тощо. Зазвичай ці та інші засоби для чищення коней легко знайти в інтернет-магазинах.

Догляд за копитами

Один із найважливіших заходів із догляду – це чистка копит, її варто проводити не рідше двох разів на день. Перша проводиться при ранковому огляді коня незалежно від того, буде він працювати чи ні, а друга – після приведення його до стайні. Ранковою операцією потрібно видалити з копит солом’яне добриво, а при повторному забрудненні також слід перевірити їхній стан.

Підковування

Встановлення підкови в наш час є звичайною справою. Вони мають не тільки захисну функцію, але часто також лікувальну. Копита можуть зазнати розриву та деформацій, тому ці уражені частини потрібно часто різати. Спеціальна форма підкови часто може полегшити стан коней під час прогулянки та допомогти їм залікувати ці рани.

Сьогодні копита розрізняються відповідно до використання коня. Гладкі та легкі підкови особливо підходять для гоночних коней, а для роботи коней підходять міцні та важкі підкови.

Ветеринарні обробки

З метою профілактики може проводитися:

• вакцинація проти грипу, правця, герпес-вірусу за схемами вакцинації;
• забір крові, мазки на інфекційний метрит;
• програма для діагностики гельмінтів, обстеження тощо.

Місце для утримання коней

Щоб оцінити добробут сільськогосподарських тварин, можна дотримуватися таких основних критеріїв:

1. постійний доступ тварин до води (в ручці, на підставці, на загоні та на пасовищі);
2. оптимальні розміри приміщення;
3. правильна вентиляція та освітлення тваринницьких будівель;
4. правильний збір, зберігання та утилізація гною тощо.

Вимоги до обладнання стайні

Коні – тварини, які потребують багато світла й чистого повітря. Тому конюшня повинна бути високою (3,5-4 м), добре освітленою та гарно провітрюваною. Двері до стайні мають бути чотиричастинні, і щоб верхня частина була відчинена якомога частіше.

Дверні коробки повинні мати 2,2 м висоту та бути не вужчими за 1,3 м. Потрібно, щоб вони відкривалися на 180 градусів зовні. Знизу має бути вентиляційна решітка для видалення відходів із підлоги.

Вимоги до освітлення (співвідношення вікна до підлоги) для старших коней 1:15, а для племінних і молодих коней до 1 року 1:10. Жеребців і кобил старше одного року тримають окремо.

У приміщенні для коней повинні бути такі вимоги до мікроклімату:

• Концентрація вуглекислого газу не має перевищувати 3000 проміле, сірководню – 5 проміле, а аміаку – 20 проміле.
• Вологість повітря не повинна перевищувати 80%, а рух повітря – 0,3 м/с.
• Стабільна температура має бути вище 5 °С.

Скільки коштує утримувати коня?

Це дуже індивідуально, адже витрати залежать від того, скільки:

• грошей піде на те, як облаштуєте конюшню й всі додаткові приміщення для утримання коней;
• ви витратите на профілактичні та лікувальні процедури;
• коштуватиме страхування;
• вартуватиме кінна амуніція й необхідне обладнання тощо.

Тобто сьогодні вартість утримання коней залежить не тільки від ціни безпосередньо коня, а й від витрат на його обслуговування та харчування.

Утримання коней в кінній школі

Багато людей все ще вважають, що коні в школі мають «жорстке» життя і що вони перевтомлюються, не доїдають та стають змученими. Це далеко від істини в хорошій школі верхової їзди. Відпочинковий комплекс «Бухта Вікінгів» пишається своїми тваринами та кінним клубом загалом і забезпечує належний догляд за кіньми.

У нас працює досвідчений кваліфікований персонал, який за усім слідкує. Коли вибираєте школу верхової їзди, варто поїхати та оглянути її – подивитися, який вигляд мають коні, як вони поводяться та поставити питання про них. Команда кінного клубу «Бухти Вікінгів» залюбки продемонструє вам тварин і пояснить, як за ними доглядають. Запрошуємо в гості!

Читайте також

Ви не маєте ідеї, як провести вихідні? Хочете відпочити, щоб одночасно розслабитися й подбати про своє тіло? Візит до SPA – це відмінна ідея добре провести час, доглядаючи за собою. Там ви зможете відпочити зі своїми близькими, друзями чи просто наодинці.

Для організатора конференції дуже важливо, щоб все було професійно підготовлено. Перерва на каву чи обід – важливий елемент такої зустрічі. Вибираючи команду «Бухти Вікінгів», ви орієнтуєтесь на професіоналізм.

виїздка коней

Усі чули про виїздку коней, але чи знаєте ви, що існують різні види? Це в основному методи, які дозволяють людині дресирувати коней, до яких також належать осли та мули. Сюди, вони переходять від незламної тварини до такої, якою може керувати людина.

Час, який може пройти від початку цього процесу до кінця, залежить від використовуваної техніки. Щоб допомогти вам краще зрозуміти цей світ, ми збираємося трохи поговорити про історію виїздки коней і різні види, які існують.​

Виїздка коней у цілому

Хоча людям, які не є експертами у верховій їзді, це важко уявити, Усі конячі мають вроджений інстинкт намагатися позбутися будь-чого або будь-кого, хто може бути на них. Це цілком нормально, чи не так?

Потрібно враховувати, що багато природні хижаки цих тварин намагаються стрибнути або залізти на них. Таким чином, їхня здобич не може захищатися, кусаючи чи б’ючи ногами. Крім того, вони можуть легко отримати доступ до спинної області шиї, яка є дуже вразливим місцем для здобичі, так як саме там розташовані шийні хребці і хребетні вена і артерія. Одним укусом у цю область хижаки можуть зламати будь-який опір жертви. тому приборкувач повинен уміти зламати цей природний інстинкт у них є коні, щоб сісти на нього.

Історія дресирування коней

На історичному рівні коней почали приручати для служби на війні, для сільськогосподарських або тваринницьких завдань, для скакових видів спорту, для перевезення вантажів і для перевезення людей. Але сьогодні переважна більшість цих робіт виконується технікою. ще й так Коней продовжують приручати точно такими ж методами століття і навіть тисячоліття.

Після приручення тварина може приступати до навчання і успішно його виконувати. Цей тренінг часто називають виїздкою. і це одна з олімпійських дисциплін, які є частиною верхової їзди, адже верхова їзда є дуже популярним хобі у всьому світі.

Які існують види виїздки?

Як і можна було очікувати, Існують різні методи приручення коней. Який би з них не використовувався, особа, відповідальна за приручення коня, є так званим «приборкувачем». Незважаючи на те, що вони діють по-різному, усі типи виїздки мають однакові початок і кінець: неприборканий кінь, який агресивно реагує на спробу осідлати його, стає слухняною та загалом безпечною твариною. Єдине, що змінюється, це процес, за допомогою якого здійснюється ця трансформація характеру коня.

Самців, які не мериновані, називають «цілими». Завдяки виробленню гормонів ці коні, як правило, набагато більш темпераментні, що значно ускладнює його виїздку. З цієї причини зазвичай застосовують «гаучо» або традиційну техніку. З іншого боку, кобили і лошата, у яких ще не повністю розвинулися яєчка, не мають обмежень щодо виду виїздки. Далі ми представимо різні методи, які існують.

Традиційна виїздка або «гауча»

Почнемо з традиційної виїздки коней, яку ще називають «гаучо». Це найшвидший тип для проведення дисциплінарного процесу щодо цих тварин і той, який використовується для цілих коней, як ми вже згадували раніше. Незважаючи на те, що приручення є ефективним і швидким, для багатьох це найдикіший спосіб.

Але як працює традиційна або гаучо виїздка? Ну гаразд, спершу нерозбитого жеребця в’яжуть ласо. Для цього його прив’язують до дерев’яного стовпа, який встромляють у землю. Цей полюс називається паленкою. Потім очі тварини закривають тканиною. Зазвичай у ротову порожнину коня також кладуть стремена, поводи, сідло та вуздечку з вуздечкою або парчою. Коли тварина буде готова, приборкувач сідає на неї верхи в черевиках зі шпорами. При цьому його супутники відкривають тварині очі і звільняють її від паленки.

З цього моменту завдання приборкувача — шмагати коня по крупу, використовуючи для цього батіг. Очевидно, тварина не реагує мирно, а замість цього починає енергійно трястися, стрибати та бити ногами. Однак через десять-двадцять секунд він занадто втомлюється, щоб продовжувати, підкоряючись наказам приборкувача. Після повторення цієї дії протягом кількох днів коні погоджуються, що вони одягають спорядження для верхової їзди. З цього моменту його вважають прирученим конем, що значно підвищує його цінність. Необхідно враховувати, що під час цього виду виїздки, як приборкувач, так і кінь можуть постраждати від досить серйозних нещасних випадків. ​

Прогресивна виїздка або «індіанка»

Інший вид виїздки – прогресивна, також називається «індійська виїздка». Це дуже відрізняється від традиційного, тому що Його техніка дуже терпляча, і він не використовує силу, щоб приборкати коня.. За допомогою цього методу приборкувач намагається налагодити дружні стосунки з твариною, щоб мати можливість покататися на ній. Цей вид виїздки також відомий під іншими назвами, такими як психологічна, природна, раціональна, західна виїздка або природне керування конем.

Хоча цей метод спочатку значно повільніший, ніж традиційна виїздка, у довгостроковій перспективі ми досягнемо швидших і кращих результатів завдяки впевненості та спокою коня. Коли тварина помітить, що ми її розуміємо і що є спілкування, її буде легше і менше стресу навчати. Для цього ні в якому разі не наводять порчі і не лякаються. Оскільки кінь не травмована, вона буде більш лояльною і довірливою, принаймні, по відношенню до свого господаря, і придбає лагідний характер. У деяких випадках останній етап цієї техніки, катання верхи, виконується в річці або в лагуні, оскільки щільність води зменшує опір тварини.

Прогресивна виїздка складається з наступних етапів:

1. Соціалізація: Кінь і приборкувач проводять разом час в загоні, хоча б пару годин.
2. приглушення: Помістивши коня в рукав для великої рогатої худоби, ставлять туди намордник.
3. лоскотати: До великої частини тіла тварини торкаються, щоб поступово прибрати природну підвищену чутливість, притаманну коням.
4. кабельний: На коня надягають намордник або ласо, щоб він згодом міг слідувати темпу приборкувача.
5. Кріпиться на волоссі: Приборкувач їздить на коні без сідла.
6. Осідланий монтований: Приборкувач сідає на коня з сідлом і поводами.

Виїздка “пішки”

Далі мова піде про виїздку «на підлозі». Це варіант, дуже схожий на індійську виїздку, який також повністю виключає насильство. Свою назву зумовлено приборкувач залишається стояти на землі, тобто на одному рівні з конем, протягом усього процесу. Щоб наблизитися до тварини і привчити її до катання, використовують мотузки довжиною в кілька метрів. З ними приборкувач змушує тварину риссю або обходити навколо неї, сам виконуючи роль опори. Після цього на коня надівається невелике сідло, до якого поступово додається вага. Згодом ляльку ставлять перед тим, як приборкувач підніметься вперше.

Загалом, призи використовуються для позитивного підкріплення коней. Кожного разу, коли вони роблять щось правильно, їм дають «цукерку». Щоб зробити це правильно і не нашкодити тварині, бажано знати що їдять коні.

Спосіб з’єднання

Також метод «Join-Up» — це техніка, яка повністю відкидає будь-який вид насильства чи грубої сили по відношенню до тварини. Це вид виїздки, створений тренером коней Монті Робертсом. Воно полягає в тому, щоб спілкуватися з конем і переконати її, що приборкувач – лідер. Щоб застосувати цей метод, ви повинні спостерігати та розуміти коней та їхній спосіб спілкування. Через напругу, розслаблення м’язів і дихання цим тваринам може передаватися багато речей. Ця техніка базується на наступних принципах:

• Amor
• Paciencia
• довіру
• Лідерство
• просити замість вимоги
• Кальма
• Прагнення вчитися

Імпронта

Нарешті, залишається поговорити про імпринт, також відомий під англійською назвою відбиток. Сам по собі це не вид виїздки, але його можна використовувати як доповнення. Ця техніка починається з моменту народження лоша і закінчується через кілька днів. В основному мова йде про те, щоб надавати йому багато пестощів і балувати, щоб він помітив прихильність і добре ставлення. Сюди, тварина запліднює у своїй свідомості, що людина не небезпечний хижак, а його друг.

Незважаючи на різні методики, які існують для приборкання коней, результат завжди буває дуже схожим. Ці величні тварини мають надзвичайну здатність до навчання та почуття прихильності до людей.

Парування коней: злучка коня і кобили, як спаровуються тварини

Розведення коней — невід’ємна частина утримання цих благородних тварин і вимагає від заводчика знань і навичок. Парування коней — фізіологічний процес, у результаті якого зароджується нове життя, породи формуються і зберігаються старі види. Плодясь у природних умовах проживання, коні слідують стародавнім інстинктам, однак на фермах розведення повинно проходити під невсипущим контролем конюхов.

Ознаки статевої охоти у коней

Порожнистий цикл у дорослих кобил настає кілька разів на рік, при цьому на частоту і тривалість впливають наступні фактори:

Статева зрілість у коней формується протягом одного року або двох років. У цей час у самок розвиваються яєчники, внаслідок чого вони стають здатні до зачаття, а у скакунів починають працювати насінники. Однак до розведення можна приступати тільки тоді, коли вихованцям виповниться три або чотири роки. Злучка в ранньому віці призведе до сильного виснаження жеребця, а кобилки не зможуть виносити здоровий плід.

Самці, які досягли статевозрілості, готові до схрещування в будь-який час. Збудження у них настає при тісному контакті з кобилами або при виявленні охоти у коней. У самок же, на відміну від жеребців, завжди перебувають у бойовій готовності, статеве збудження обумовлено циклом, який формується при полюванні.

Полювання — фізичний стан коні жіночої статі, при якому кобила розташована до злучки. Жеребці, передчуваючи полювання у подруг, намагаються обходити самок, демонструючи міць і готовність бути батьком. Коні ніжно пощипують і покусують конячок за шиї, обнюхують хвіст і статеві органи — жеребців приваблює виділяється ними запах. Юні тварини, вперше відчувають стан полювання, стають сумирними і притихшими.

Початок тічки у кобилок можна розпізнати по позі вихованки:

• високо піднятий хвіст;
• задні кінцівки широко розставлені в бік;
• корпус нахилений вперед, ближче до землі;
• вульва відкривається, можливі часті сечовипускання і виділення слизу з статевих органів.

Період охоти у кобил супроводжується наступним поведінкою:

• неспокійний стан, кінь фиркає, не може встояти на місці;
• кобила проявляє інтерес і цікавість по відношенню до жеребців;
• у самки з’являється бажання ближче підійти до інших осіб.

Полювання триває від одного до трьох днів. Якщо при першій спробі схрестити тварин не вийшло, то спробу можна повторити, якщо ознаки потягу ще присутні.

Розмноження коней у природі

У природних умовах проживання злучка коней відбувається навесні, при максимальному залученні самок. У природі коні живуть табунами, де на скакуна припадає 8-10 кобилок, щоб самець встиг запліднити всіх. В період полювання тварини спаровуються пару раз в день: кінь покриває кожну кобилу, проявляючи залицяння. Якщо якась особа не відповідає взаємністю, ватажок демонструє наполегливість і домагається злучки.

Як розмножуються коні в дикій природі:

• кобила приймає зручну позу: опускає голову вниз, розставляє задні ноги;
• жеребець піднімається дибки, опускаючись тілом на коня;
• кінь запліднює самку.

Розмноження коней на фермах

Злучка кобил на фермах проводиться з метою формування нових порід, збереження старих видів і є важливою частиною конярства. Розмноження протікає під уважним та чуйним керівництвом фермерів, а підготовка до парування проводиться дуже ретельно, з врахуванням індивідуальних особливостей тварин.

Успішне розмноження залежить не тільки від підготовки, вибору пари та контролю власника тварин, але і від способу злучки. Самим дорогим і важким методом вважається штучне осіменіння коней, яке проводиться ветеринарним лікарем за допомогою спеціальних засобів і обладнання. Після вибору методу слід ретельно підготуватися до злучки, адже це справа нелегка, вимагає відповідальності і обережності.

Підбір пари

Схрещування коней починають з ретельного підбору пари майбутніх батьків, оскільки саме від цього залежать характеристики, порода і зовнішні дані потомства. Якщо планується отримання чистокровного коня, то батьки повинні бути красивими зовні і породистими.

Перед злучкою коней оглядає ветеринарний лікар, щоб виявити можливі проблеми зі здоров’ям або ж підтвердити, що тварини готові та здатні розмножуватися.

Вибір пари проводять, враховуючи наступні моменти:

• Обидва партнера повинні володіти однаковим зростанням, або конячка може бути трохи крупніше коня.
• Майбутні батьки повинні бути здорові, відповідати офіційним стандартам по зовнішності, чистокровности і поведінки.
• Для схрещування вибирають розвиненого фізично, витривалого жеребця, оскільки саме самець відіграє велику роль у визначенні даних майбутнього потомства.

Після вибору переходять до наступного етапу.

Підготовка

Перед тим як зайнятися спарюванням коні, потрібно підготувати до злучки тварин, щоб потомство вийшло життєздатним. В першу чергу, на плід впливає самопочуття матері, тому для тварин повинні бути створені комфортні умови: тепла і суха стайня, чистка і розчісування шерсті, якісний корм. Всі ці фактори впливають на самопочуття кобилки. Відчуває стрес і постійне розлад кінь не зможе виносити хороше потомство.

Особливу увагу заводчики приділяють раціону пари. За два місяці до передбачуваної злучки тварин посилено годують, даючи майбутнім батькам вітамінні добавки. Обов’язково включення в меню таких продуктів:

• овес;
• бобові культури;
• вітаміни та мінеральні добавки;
• сіно;
• овочі.

Незадовго до злучки тварин оглядає ветеринарний лікар. Фахівець бере сперму у коня, щоб підтвердити його здатність до запліднення, перевіряє стан кобили.

Осіменіння

Злучка коней — не найприємніше видовище для звичайної людини, але заводчикам необхідно знати тонкощі процесу і бути присутнім при осіменінні. Перед злучкою статеві органи обмивають теплою водою. Парування проводять в сараї або стайні, щоб вихованці не отримали травм.

Після наполегливих залицянь жеребець стає на задні кінцівки і вистрибує на самку. Дама, в свою чергу, приймає зручну позу для сексу: нахиляє корпус до землі, розставляє задні ноги. У цей момент кінь вводить порожнистий член у піхву дами, після декількох фрикций настає сім’явипорскування — це можна визначити по руху хвоста жеребця. При успішному сполученні відбувається запліднення, і в тілі конячки зароджується життя. Слід зазначити, що коням не можна покривати більше двох кобилок в день, інакше наступні злучки будуть невдалими.

Як спаровуються коні

При злучці конярі вдаються до різних методів, кожен з яких має свої переваги і недоліки. Спарювання відбувається під суворим контролем фермера, іноді ж власник не бере ніякої участі в процесі, надаючи коням право самим вибирати час і черговість покриття кобилок. Незмінним залишається запису про парування у племінному журналі із зазначенням учасників, дати та іншої інформації. У разі успішного народження потомства воно також фіксується на папері. Така акуратність дозволяє чітко знати родовід коней, вік та інші індивідуальні особливості тварин.

Злучка здійснюється чотирма методами:

Кожен з них використовується на розсуд фермера, володіє своїми особливостями, перевагами і недоліками.

Ручна злучка

Ручний метод розведення популярний в маленьких господарствах і практично нічим не відрізняється від природного розмноження коней. Фермер самостійно визначає готовність кобили до злучки, знайомлячи її з жеребцем. Якщо кінь агресивно сприймає коня, то розмноження переносять на кілька днів. Якщо ж самка прихильно приймає залицяння, статеві органи тварин омивають, майбутніх батьків заводять в спокійне місце (сарайчик або стайню) і приступають до в’язки.

Ручна злучка відбувається наступним чином:

• кобилу ставлять у стійло в певну позу, щоб зад був піднятий;
• хвіст бинтують;
• на кобилу натягують закріплює шлею, щоб тварина не лягалось;
• жеребець здійснює злягання.

Якщо злучка сталася невдало, то коня водять по стійла 20-30 хвилин і повторюють спробу знову. Після спарювання самцеві розтирають круп і задні ноги, після чого ведуть у стійло.

Протягом декількох днів проводять контрольну злучку, щоб збільшити шанси на успішне отримання потомства.

Варковая злучка

Варковый спосіб в’язки коней являє собою запліднення групи кобил одним жеребцем. Даний метод популярний при табунном зміст. Спочатку коня готують до злучки: тварина посилено годують, містять в комфортабельних умовах, дають вітаміни.

Потім групу кобилок (від трьох до семи) і скакуна заводять в варок — приміщення або двір, обгороджений парканом або стінами, і залишають тварин разом для спарювання на кілька годин. Кінь сам визначає, яка з конячок готова до соитию, і покриває її. Запліднених кобил відводять в стійла.

Варковый метод хороший тим, що фермер не докладає жодних зусиль для злучки.

Косячная злучка

Косячний спосіб збільшення популяції коней також застосовується при утриманні великої кількості конячок. Від варкового методу косячний відрізняється тим, що вибирається більша кількість кобил — від двадцяти до тридцяти. Розмноження коней відбувається на пасовище, куди приводять групу самок і одного племінного жеребця. Кінь сам вирішує, яку з кобил покрити, а фермери не втручаються.

Тварини залишаються на пасовище до тих пір, поки у коней не закінчиться полювання. За цей час жеребець встигає покрити практично всіх кобилок. Відсоток заплідненості косячного способу становить 90-95%.

Штучне осіменіння

На великих фермах і на заводах застосовується штучне осіменіння кобил, оскільки для заводчиків дуже важливі вишуканість і зовнішні дані потомства.

Суть способу полягає в тому, що лікар збирає сперму коня, перевіряє її життєздатність і якість, заморожує за допомогою рідкого азоту. Потім сперму вводять у піхву кобили для запліднення.

Переваги штучного запліднення:

• можливість отримання потомства від породистого жеребця, навіть якщо кінь знаходиться далеко;
• племінний жеребець зберігає сили;
• виключається можливість зараження кобили інфекцією;
• спермою одного коня можна запліднити велике число коней.

Парування коней — важливий процес, що дозволяє формувати свіжі породи і зберегти вже наявні. Зародження нового життя завжди прекрасно, проте слід пам’ятати, що розведення коней — справа тонка і копітка, тому заводчики і фермери повинні підходити до схрещування з відповідальністю і увагою.