Республіка Алтай

Респу́бліка Алта́й (рос. Республика Алтай ), Алтай — суб’єкт Російської Федерації у складі Сибірського федерального округу.

Зміст

• 1 Географічне положення
• 2 Адміністративний поділ
• 3 Історична довідка
• 4 Природа
  • 4.1 Рельєф і корисні копалини
  • 4.2 Ґрунти
  • 4.3 Клімат
  • 4.4 Річки
  • 4.5 Рослинний і тваринний світ
  • 4.6 Основні загрози й ризики у сфері природокористування
  • 6.1 Промисловість
  • 6.2 Сільське господарство
  • 6.3 Сфера послуг
  • 6.4 Транспорт
  • 7.1 Наука і освіта
  • 7.2 Культура і мистецтво

  Географічне положення

  Розташовано на півдні азійської частини Росії, у Сибіру.

  Межує на сході з республіками Тива й Хакасія, на північному заході — з Алтайським краєм, на північному сході — з Кемеровською областю, на південному заході — з Казахстаном, на півдні — з Китаєм і Монголією.

  Адміністративний поділ

  Нараховують 11 муніципальних утворень: Горно-Алтайськ — місто республіканського значення, 10 районів, на території яких є 246 населених пунктів.

  Територія — 92,9 тис. км 2 .

  Адміністративний центр — м. Горно-Алтайськ.

  Історична довідка

  Найдавніші поселення в долинах гірського Алтаю (стоянка Усть-Каракол в Онгудайському районі) датують другою половиною середини плейстоцену (282–33 тис. років тому). Згодом Алтай населяли представники пазирикської культури (8–2 ст. до н. е.), наприкінці 3 ст. до н. е. розпочався гуно-сарматський період історії регіону.

  Територія сучасного Алтаю була частиною Жужанського каганату (4–6 ст.), Великого Тюркського каганату (із 6 ст.), створеного нащадками гунів (предків алтайців — тюркютів), входила до складу Великої Монгольської імперії (з 13 ст.), після розпаду якої на окремі держави була частиною таких монгольських держав, як-от Північної Юані та Джунгарського ханства — держави калмиків. Після падіння Джунгарської держави (1756) Північний Алтай приєднано до Російської імперії.

  1922 утворено Ойротську автономну область у складі Алтайського краю з адміністративним центром у с. Улалі (1928 отримало статус міста, 1932–1948 назва — Ойрот-Тура).

  У повоєнні роки Ойротську автономну область перетворено на Горно-Алтайську автономну область (1948), а її столицю та єдине місто перейменовано на Горно-Алтайськ (1948).

  Після проголошення суверенітету (1990), колишню Горно-Алтайську автономну область названо Горно-Алтайською АРСР (з 1990), Горно-Алтайською РСР (з 1991) у складі Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, Республікою Гірський Алтай (з 1992) та Республікою Алтай (з 1993).

  З 1997 має конституцію, державні символи — прапор та герб. Державні мови — алтайська й російська.

  Природа

  Рельєф і корисні копалини

  Рельєфу притаманні високі гірські хребти (найвища точка Алтаю та Сибіру — г. Бєлуха, 4 506 м), розділені глибокими неширокими річковими долинами та поодинокими розлогими міжгірськими улоговинами.

  Мінерально-сиротовині ресурси представлені родовищами металів кольорових та рідкісних, заліза, вугілля, гірничо-хімічної сировини, рудного й розсипного золота, будівельних матеріалів, а також мінеральними водами.

  Ґрунти

  Для ґрунтового покриву характерна висотна поясність. Виділяють 3 ґрунтові пояси: лісостепові ґрунти низьких гір (висота до 600 м), гірські лісові ґрунти високих, середніх і низьких гір (на висоті 600–2500 м) та гірські тундрові, лугові, луко-степові ґрунти високогір’я (на висоті 1600–3500 м).

  Клімат

  Клімат континентальний помірний. Коротке, однак спекотне літо й довга морозна зима.

  Середньорічна температура повітря в долинах — від 0 до +5 °C (найвища для Сибіру), у горах знижується до –6 °C.

  Характерна значна строкатість у розподілі опадів — від 120 мм/рік у Чуйському степу до 920 мм/рік на березі Телецького озера (найбільша кількість припадає на літні місяці, переважно на липень, найменша — на січень).

  Річки

  Найбільші річки — Катунь (довжина — 688 км) та Бія (301 км) — зливаються на південному заході Алтайського краю та утворюють найбільшу в Сибіру р. Об.

  Нараховують понад 20 тис. потічків (загальною довжиною близько 60 тис. км) і близько 7 тис. озер (загальною площею понад 600 км 2 ), найбільше — Телецьке (площа — близько 231 км 2 , глибина — до 325 м).

  Загальний об’єм льодовиків — 57 км 3 .

  Рослинний і тваринний світ

  Рослинні ресурси — понад 2 тис. видів рослин, з яких 200 видів — ендеміки гір Алтаю. Близько 100 видів рослин належать до лікарських, їх використовують у фармацевтичній промисловості (ще більше видів — у народній медицині). Типовими представниками флори є рододендрон даурський, ялівець, жимолость, оробина, аґрус, малина.

  Лісові ресурси зосереджені на площі близько 43 тис. км 2 , за оцінкою — 700 млн м 3 , зокрема 600 млн м 3 хвойних (модрина, кедр, ялиця, ялина, сосна).

  Тваринний світ представлений ссавцями (80 видів), птахами (300 видів, близько 250 з них гніздяться), рибами (44 види), плазунами (7 видів), земноводними (2 види) і великою групою безхребетних.

  Республіка Алтай — один із найкращих мисливських регіонів Західного Сибіру. Мисливська фауна налічує 33 види ссавців і 34 — птахів. Тільки у високогір’ях трапляються аргалі, бун (сибірський козел), ірбіс (сніговий барс), беркут, улар. На Чулишманському нагір’ї — північний олень, полювання на якого заборонено. Є рідкісні птахи, зокрема алтайський улар, балабан, беркут, могильник, орлан-білохвіст, журавель степовий, журавель-красавка.

  У гірських річках водяться харіус, таймень, гольян, щипавка звичайна, у Телецькому озері — сиги.

  Основні загрози й ризики у сфері природокористування

  Найбільшого забруднення території завдали ядерні вибухи на Семипалатинському полігоні (27.08.1949, 24.08.1956). Серед інших джерел забруднення — Байконур (космодром).

  Населення

  Загальна кількість населення — 218 тис. осіб, густота — 2,35 особи/км 2 (2018, оцінка).

  Склад населення за етнічними групами (2010, перепис): росіяни (56,6 %), алтайці (33,9 %), казахи (6,2 %), кумандинці та українці (по 0,5 %), німці (0,3 %) та інші. Серед представників нечисленних народів (челканці, кумандинці, тубалари), які володіють рідними мовами, алтайською і російською, поширена багатомовність.

  У Республіці Алтай станом на 2019 діяло 57 релігійних організацій, зокрема 28 приходів і монастир Російської православної церкви, а також релігійні громади: 13 протестантських громад різних конфесій, 8 мусульманських, 4 буддійські, 2 старообрядницькі. Поширені різновиди ламаїзму й шаманізм. На початку 20 ст. виникла нова ідеологія «Біла віра» — бурханізм, в основу якої покладено елементи міфів алтайського народу. За результатами дослідження Інституту алтаїстики імені С. С. Суразакова (початок 2000-х), на території Алтаю (з охопленням населення всіх 10 районів та м. Горно-Алтайська) поміж вірян-алтайців частка бурханістів («біловірці») становила 81 %, православних християн — 10,7 %, шаманістів — 5,3 %, буддистів — 2,2 %. Поміж вірян-теленгітів частки зазначених релігійних груп становили, відповідно, 54,3 %, 27,8 %, 11,1 %, 4,2 %.

  За віковими групами (2019, оцінка): до 14 років — 26,6 %, 15–64 років — 64,1 %, 65 років і більше — 9,3 %. За статевими групами: жінки (53 %), чоловіки (47 %).

  За даними Управління Федеральної служби державної статистики в Алтайському краї та Республіці Алтай, у першому кварталі 2018 проти аналогічного періоду в минулому році в Республіці Алтай народжуваність збільшилася на 4 %. Середній показник народжених на 1 тис. жителів становив 15,3 особи. Природний приріст населення за цей період збільшився на 26,3 %.

  Рівень урбанізації — 29 %. Єдине місто — Горно-Алтайськ (63 тис. осіб).

  Господарство

  Промисловість

  Промисловість, переважно видобувна та переробна (деревообробна, легка, харчова й текстильна галузі, окремі підприємства гірничодобувної і кольорової металургії), розвинена слабко. Практично вся виробнича сфера представлена малим бізнесом.

  Структура промислового виробництва (2018, оцінка:) харчова промисловість — 31,4 %; енергетика — 21,2 % і видобуток корисних копалин — 21,8 %.

  Сільське господарство

  Основою економіки є галузі сільського господарство (садівництво, тваринництво, вирощування кормових культур, гречки посівної). Вартість продукції сільського господарство у 2,9 раза перевищує вартість продукції обробної промисловості (2013).

  Домінує тваринництво (79,4 % вартості продукції, 2014). Розвинене розведення овець, кіз, коней, пантове оленярство, бджільництво. Близько 50 % худоби зосереджено в особистих підсобних господарствах, 32 % — у фермерських господарствах, 18 % — у сільськогосподарських організаціях.

  Сфера послуг

  Сфера послуг є однією з найбільш перспективних підсистем в економіці Алтаю, її внесок у внутрішній валовий продукт становить близько 60 %. Переважно представлена гуртовою і роздрібною торгівлею, ремонтом автотранспортних засобів, мотоциклів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (15 %); державним управлінням і забезпеченням військової безпеки, обов’язковим соціальним забезпеченням (32 %); освітою (16 %).

  Алтай щороку відвідує близько 1 млн туристів — найпоширеніші пізнавально-екскурсійні подорожі з відвідування природних та історичних об’єктів, найбільш привабливим із яких є Телецьке озеро. Відпочинок туристів забезпечують понад 700 колективних засобів розміщення загального призначення.

  Транспорт

  Географічні особливості зумовили розвиток автомобільного (90 % усіх видів перевезень) та авіаційного транспорту. З півночі на південь проходить федеральна автомобільна траса Р-256 «Чуйський тракт». Столиця Алтаю пов’язана автобусним сполученням з усіма райцентрами.

  Залізничного й річкового транспорту немає.

  Наука, освіта, культура

  Наука і освіта

  Працюють Горно-Алтайський державний університет, Інститут алтаїстики імені С. С. Суразакова (обидва — у м. Горно-Алтайську), підрозділи Сибірського відділення Російської академії наук.

  До системи освіти входять заклад вищої освіти (Горно-Алтайський державний університет); 9 професійних освітніх організацій; 178 дошкільних освітніх установ; 179 загальноосвітніх шкіл; 3 спеціальні (корекційні) освітні установи; 27 установ додаткової освіти.

  Культура і мистецтво

  Функціонують Національна бібліотека Республіки Алтай імені М. В. Чевалкова, Республіканська дитяча бібліотека (обидві — у м. Горно-Алтайську) та інші.

  Діє Національний музей Республіки Алтай імені А. В. Анохіна, Національний театр Республіки Алтай імені П. В. Кучіяка (обидва — у м. Горно-Алтайську), різноманітні творчі колективи.

  Відбуваються республіканські, міжрегіональні й міжнародні заходи: Ел-Ойин (національне алтайське спортивне свято за участі фольклорних груп), Курултай оповідачів, хореографічний фестиваль-конкурс до Міжнародного дня танцю тощо.

  Спорт

  1980 у с. Усть-Кані відбулися перші Малі літні Олімпійські ігри, згодом стали проводити Малі зимові Олімпійські ігри, що активізували розвиток масового спорту.

  Працюють 16 дитячо-юнацьких спортивних шкіл; 2 спортивні школи олімпійського резерву; 2 клуби фізичної підготовки; школа вищої спортивної майстерності; школа адаптивної фізкультури.

  Найбільші спортивні споруди: басейн, стадіони «Спартак» і «Динамо», центр спортивної акробатики (усі — у м. Горно-Алтайську), спортивний зал для занять художньою гімнастикою та Льодовий палац у с. Маймі.

  Література

  1. Физико-географическое районирование СССР / Под ред. Н. А. Гвоздецкого. Москва, 1968; Горный Алтай / Под ред. В. С. Ревякина. Томск, 1971.
  2. Почвы Горно-Алтайской автономной области. Новосибирск, 1973.
  3. Молчанова О. Т. Топонимический словарь Горного Алтая. ГорноАлтайск, 1979.
  4. Екеев Н. В., Кичекова Б. Ю. Религиозность коренного населения Республики Алтай (традиционные и новые факторы) // Этносоц. процессы во внутренней Евразии / Под ред. Ю. В. Попкова, А. П. Коновалова. Новосибирск; Семей, 2008. Вып. 9.
  5. Екеев Н. В. Об этнической и религиозной идентичности современных алтайцев: традиционные и новые факторы // Панорама Евразии. Уфа, 2008. № 4 (4).
  6. Екеева Н. М. Культура и религиозные воззрения народов Республики Алтай // Вестник Томского гос. ун-та. 2013. № 3 (23).

  Автор ВУЕ

  Покликання на цю статтю: Івченко А. С. Республіка Алтай // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Республіка Алтай (дата звернення: 2.03.2024).

  Статус гасла: Оприлюднено
  Оприлюднено: 08.07.2021

  Важливо!

  Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

  Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

  Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

  Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

  Республіка проти демократії: у чому різниця?

  І в республіці , і в демократії громадяни мають право брати участь у представницькій політичній системі. Вони обирають людей для представлення та захисту їхніх інтересів у тому, як функціонує уряд.

  Ключові висновки: Республіка проти демократії

  • І республіки, і демократії забезпечують політичну систему, в якій громадяни представлені обраними посадовими особами, які присягнули захищати їхні інтереси.
  • У чистій демократії закони приймаються безпосередньо більшістю голосів, залишаючи права меншості здебільшого незахищеними.
  • У республіці закони приймаються представниками, обраними народом, і вони повинні відповідати конституції, яка спеціально захищає права меншості від волі більшості.
  • Хоча Сполучені Штати є в основному республікою, їх найкраще описати як «представницьку демократію».

  У республіці офіційний набір фундаментальних законів, як-от Конституція США та Білль про права , забороняє уряду обмежувати або позбавляти певні «невід’ємні» права народу, навіть якщо цей уряд був вільно обраний більшістю народу. . У чистій демократії голосуюча більшість має майже необмежену владу над меншістю.

  Сполучені Штати, як і більшість сучасних держав, не є ні чистою республікою, ні чистою демократією. Натомість це гібридна демократична республіка.

  Основна відмінність між демократією та республікою полягає в тому, якою мірою люди контролюють процес прийняття законів за кожної форми правління.

  Чиста демократія

  Республіка

  Влада, якою володіє

  Населення в цілому

  Створення законів

  Більшість із правом голосу має майже необмежену владу приймати закони. Меншини мало захищені від волі більшості.

  Народ обирає представників для прийняття законів відповідно до обмежень конституції.

  Керується

  Закони, прийняті обраними представниками народу.

  Захист прав

  Права можуть бути перекреслені волею більшості.

  Конституція захищає права всіх людей від волі більшості.

  Ранні приклади

  Афінська демократія в Греції (500 р. до н. е.)

  Римська республіка (509 р. до н. е.)

  Навіть коли делегати Конституційного конвенту Сполучених Штатів обговорювали це питання в 1787 році, точні значення термінів республіка та демократія залишалися невизначеними. У той час не було терміну для представницької форми правління, створеної «народом», а не королем. Крім того, американські колоністи використовували терміни демократія та республіка більш-менш взаємозамінно, як це залишається поширеним і сьогодні. У Великобританії абсолютна монархія поступалася місцем повноцінній парламентській уряд. Якби Конституційний з’їзд відбувся через два покоління, автори Конституції США, маючи змогу прочитати нову конституцію Британії, могли б вирішити, що британська система з розширеною виборчою системою могла б дозволити Америці повністю реалізувати свій потенціал демократії. . Таким чином, у США сьогодні цілком може бути парламент, а не Конгрес.

  Батько-засновник Джеймс Медісон , можливо, найкраще описав різницю між демократією та республікою:

  «Ця [різниця] полягає в тому, що в демократії люди збираються і здійснюють уряд особисто: в республіці вони збираються і керують ним своїми представниками та агентами. Отже, демократія має бути обмежена невеликою частиною. Республіка може бути поширена на великий регіон».

  Той факт, що Засновники мали намір, щоб Сполучені Штати функціонували як представницька демократія, а не чиста демократія, проілюстровано в листі Олександра Гамільтона від 19 травня 1777 року до Гувернера Морріса.

  «Але представницька демократія, де право обрання добре забезпечене та врегульоване, а здійснення законодавчої, виконавчої та судової влади надається вибраним особам, обраним народом насправді, а не номінально, на мій погляд, швидше за все, буде бути щасливим, регулярним і довговічним».

  Концепція демократії

  Походить від грецьких слів, що означають «народ» (dēmos) і «правління» (karatos), демократія означає «правління народу». Таким чином, демократія вимагає, щоб людям було дозволено брати участь в уряді та його політичних процесах. Президент США Авраам Лінкольн , мабуть, запропонував найкраще визначення демократії як «…правління народу, створене народом, для народу…» у своїй Геттісберзькій промові 19 листопада 1863 року.

  Як правило, за допомогою конституції демократії обмежують повноваження своїх вищих правителів, таких як президент Сполучених Штатів, встановлюють систему розподілу повноважень і обов’язків між гілками влади та захищають природні права та громадянські свободи людей. .

  У чистій демократії всі громадяни, які мають право голосу, беруть рівну участь у процесі прийняття законів, які ними керують. У чистій або « прямій демократії » громадяни загалом мають право приймати всі закони безпосередньо на виборчій урні. Сьогодні деякі штати США надають своїм громадянам повноваження приймати державні закони через форму прямої демократії, відому як ініціатива голосування Простіше кажучи, у чистій демократії більшість справді править, а меншість має невелику владу або взагалі її не має.

  Представницька демократія

  У представницькій демократії, яка також називається непрямою демократією, усі відповідні громадяни вільні та заохочуються обирати посадових осіб для ухвалення законів і формулювання державної політики, що представляє потреби та точки зору людей. Сьогодні близько 60% країн світу використовують певний тип представницької демократії, включаючи Сполучені Штати, Великобританію та Францію.

  Демократія участі

  У демократії участі громадяни, які мають право голосувати безпосередньо за політику, тоді як їхні обрані представники несуть відповідальність за реалізацію цієї політики. Таким чином, люди визначають соціальний та економічний напрямок розвитку держави та функціонування її політичних систем. Хоча представницькі демократії та демократії участі мають схожі ідеали та процеси, демократії участі мають тенденцію заохочувати вищий рівень участі громадян, ніж традиційні представницькі демократії.

  Хоча наразі немає країн, спеціально класифікованих як демократії участі, більшість представницьких демократій використовують участь громадян як інструмент для соціальних і політичних реформ. У Сполучених Штатах, наприклад, так звані « масові » ініціативи щодо участі громадян, такі як кампанія за виборче право жінок , спонукали обраних посадових осіб прийняти закони, які впроваджують кардинальні зміни в соціальній, юридичній та політичній політиці.

  Поняття демократії можна простежити приблизно до 500 року до нашої ери в Афінах, Греція. Афінська демократія була справжньою прямою демократією, або «мобократією», за якої громадськість голосувала за кожен закон, при цьому більшість мала майже повний контроль над правами та свободами.

  Концепція республіки

  Походить від латинського слова res publica, що означає «публічне», республіка — це форма правління, за якої соціальні та політичні справи країни вважаються «публічною справою», а представники громадського корпусу мають владу правило. Оскільки громадяни керують державою через своїх представників, республіки можна відрізнити від прямої демократії. Однак більшість сучасних представницьких демократій є республіками. Термін «республіка » також можна віднести не лише до демократичних країн, а й до олігархій, аристократій і монархій, у яких глава держави не визначається спадковістю.

  У республіці народ обирає представників, які приймають закони, і виконавчу владу, яка забезпечує виконання цих законів. Хоча більшість все ще керує вибором представників, офіційна хартія перераховує та захищає певні невід’ємні права , таким чином захищаючи меншість від свавільних політичних примх більшості. У цьому сенсі такі республіки, як Сполучені Штати, функціонують як «представницькі демократії».

  У США сенатори та представники є обраними законодавцями, президент є обраною виконавчою владою, а Конституція є офіційним статутом.

  Можливо, як природний наслідок афінської демократії, перша задокументована представницька демократія з’явилася близько 509 р. до н. е. у формі Римської республіки . Хоча конституція Римської республіки була здебільшого неписаною та виконувалася звичаєм, вона окреслювала систему стримувань і противаг між різними гілками влади. Ця концепція роздільної державної влади залишається характерною рисою майже всіх сучасних республік.

  Сполучені Штати є республікою чи демократією?

  Для визначення системи правління Сполучених Штатів часто використовується такий вислів: «Сполучені Штати є республікою, а не демократією». Це твердження свідчить про те, що концепції та характеристики республік і демократій ніколи не можуть співіснувати в одній формі правління. Однак це рідко трапляється. Як і в Сполучених Штатах, більшість республік функціонують як змішані «представницькі демократії», що містять політичні повноваження демократії. більшості, пом’якшуваної республіканською системою стримувань і противаг, що забезпечується конституцією, яка захищає меншість від більшості.

  Сказати, що Сполучені Штати є суто демократичною державою, означає, що меншість абсолютно незахищена від волі більшості, що невірно.

  Республіки та конституції

  Як найбільш унікальна риса республіки, конституція дозволяє їй захищати меншість від більшості шляхом тлумачення та, якщо необхідно, скасовування законів, прийнятих обраними представниками народу. У Сполучених Штатах Конституція покладає цю функцію на Верховний суд США та нижчі федеральні суди .

  Наприклад, у справі « Браун проти Управління освіти » 1954 року Верховний суд визнав неконституційними всі закони штату, які засновували окремі державні школи з расовою сегрегацією для чорношкірих і білих учнів.

  У своєму рішенні у справі «Ловінг проти Вірджинії » від 1967 року Верховний суд скасував усі чинні закони штату, які забороняли міжрасові шлюби та стосунки.

  Нещодавно у суперечливій справі Citizens United проти Федеральної виборчої комісії Верховний суд постановив 5-4, що федеральні закони про вибори, які забороняють корпораціям брати участь у політичних кампаніях, порушують конституційні права корпорацій на свободу слова відповідно до Першої поправки .

  Надані конституцією повноваження судової гілки влади скасовувати закони, прийняті законодавчою гілкою влади, ілюструють унікальну здатність правової держави республіки захищати меншість від правління масами чистої демократії.

  Список літератури

  • « Визначення республіки ». Dictionary.com. «держава, в якій верховна влада належить громадянам, які мають право голосу, і здійснюється представниками, обраними ними прямо чи опосередковано».
  • « Визначення демократії ». Dictionary.com. «управління народом; форма правління, за якої верховна влада належить народу і здійснюється безпосередньо ним або його обраними представниками за вільною виборчою системою».
  • Вудберн, Джеймс Альберт. « Американська республіка та її уряд: аналіз уряду Сполучених Штатів ». GP Putnam, 1903
  • Пікок, Ентоні Артур (2010-01-01). « Свобода і верховенство права ». Rowman & Littlefield. ISBN 9780739136188.
  • Засновники онлайн. « Від Олександра Гамільтона до Гувернера Морріса ». 19 травня 1777 р.