залізний
3. перен. Який відзначається непохитністю, твердістю; незламний.
Наша дорога — витримка, пролетарське згуртування, залізна диктатура трудового народу (Ленін, 27, 1951, 201);
Вони вчували, як двигтить земля від залізної ходи народу, що вже став на захист своєї радянської Вітчизни (Кучер, Чорноморці, 1956, 49);
Це твої [Вітчизно] батальйони залізні вирушають за волю у путь (Уп., Вітчизна миру, 1951, 19);
// Який не знає вагань, сумнівів.
Марко схилявся перед залізним характером Матроса (Мик., II, 1957, 517);
Командир Матте.. підійшов до розвідників. Нічого не відбилось на його обличчі. Це була залізна душа (Ю. Янов., 1, 1958, 115);
// Незмінний, твердо, суворо встановлений.
Було [у підпільників] таке залізне правило: не розпитувати про те, чого тобі не кажуть (Хижняк, Тамара, 1959, 100);
Порядок у нього в сільраді був залізний (Збан., Сеспель, 1961, 429);
— Дисципліна у нас залізна (Собко, Срібний корабель, 1961, 91);
// Який не викликає заперечень; переконливий.
Примирливий тон і залізна логіка Сачкових слів заспокійливо впливали на Арсена (Дмит., Розлука, 1957, 77);
Кидав він у тупі обличчя Істини залізної слова (Рильський, III, 1961, 123).
Лунають клятви щирої слова залізні (Нех., Ми живемо. 1960, 130);
Царям не поможуть ні брехні, ні жест — шумуй-вишумовуй, залізний протест! (Тич., І, 1957, 161).
Значення в інших словниках
- залізний — Віз залізний: — поїзд [1] Словник з творів Івана Франка
- залізний — залі́зний прикметник Орфографічний словник української мови
- залізний — Із заліза; П. міцний, дужий, могутній; (дух) непохитний, твердий, незламний; (закон) незмінний, г. невідкличний; (- логіку) незаперечний. Словник синонімів Караванського
- залізний — [зал’ізнией] м. (на) -зному/-з(‘)н’ім, мн. -з(‘)н’і Орфоепічний словник української мови
- залізний — -а, -е. 1》 Прикм. до залізо 1). || Який містить у собі залізо, багатий на залізо. || Зробл. із заліза. Залізна завіса — про політику, спрямовану на ізоляцію країни від світового співтовариства, на обмеження контактів між країнами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- залізний — залізний: ◊ Залізна Вода́ 1. південно-східна дільниця міста; парк, поблизу сучасної вулиці I.Свєнціцького; мікрорайон, що належить до Нового Львова: При зустрічі вулиць Полтвянської, Стрийської, св. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- залізний — бра́ти / взя́ти в шо́ри кого. 1. Підкоряти кого-небудь своїй волі, примушувати коритися. — Більше всього на світі бійся, Іване, жінок,— кумедно зморщивши щоки, сказав Половинка.— Як візьмуть вони тебе в шори, не викрутишся (В. Фразеологічний словник української мови
- залізний — СУВО́РИЙ (який не припускає ніяких відхилень від прийнятих норм, заведеного порядку, обов’язкового виконання чогось; ніякої поблажливості, полегкості), КРУТИ́Й, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, НЕЩА́ДНИЙ підсил., НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ підсил., БЕЗЖА́ЛІСНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- залізний — Залі́зний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- залізний — Залізний, -а, -е 1) Желѣзный. Мишко, на тобі кістяні зуби, дай мені залізні. Ном. № 263. 2) Переносно: чрезвычайно крѣпкій, могучій. Сумно, сумно гайдамаки залізную силу поховали. Шевч. 220. 3) залізна трава. раст.: черный лѣсной горохъ. Словник української мови Грінченка
Скільки значень у слові залізний
Видний , -а, -е. 1) Ясный, видный. Ніч була славна, тепла, видна. Пирят. у. По видному. Когда свѣтло. 2) Видимый. Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі були видні. Шевч. 666. Ум. видненький, виднесенький .
Одинокий , -а, -е. 1) Одинокій. Він багатий, одинокий — будеш панувати. Шевч. Чи ж тобі одиноке життя не обридло? О. 1861. XI. Кух. 37. 2) Единственный. Галиц.
Понастановляти , -ля́ю, -єш, гл. Тоже, что и настановити , но во множествѣ. Князями нас при своїм боці понастановляє. K. ЦН. 275.
Скепкувати , -ку́ю, -єш, гл. Сдѣлать пакость въ насмѣшку? Москаль проклятії так зробив їм да такую капость скепкував. Рудч. Ск. II, 173.
Слизнути , -ну, -неш, гл. Исчезнуть, пропасть. Ном. № 3781. І він, як муха в зіму, слиз. Котл. Ен. II. 10. Слиз, наче кріз землю пішов.
Теребій , -бія, м. Ѣдокъ, ѣдунъ. Недоїдки свідчили, що тут були люде та ще й добрі теребії. Св. Л. 223.
© Словарь української мови (Словарь украинскаго языка). Борис Грінченко.
© ОСR-версія словника української мови, що була взята за основу, – Олександр Оксимець.
© Ідея створення сайту словника української мови, програмування словника, дизайн, постобробка тексту словника (виправлення помилок розпізнавання, форматування словникових статей тощо) та все інше – Анатолій Євпак.
ЗАЛІЗНИЙ
1. Прикм. до залі́зо 1. Всі метеорити поділяються на дві основні групи — кам’яні і залізні (Бесіди про всесвіт, 1953, 86); Поглянь на свої руки.. Порепані, подряпані, залізний пил міцно увійшов у пори шкіри (Донч., V, 1957, 360); Біля одного з сараїв чорніла купа дерев’яного вугілля, лежали різні машини, залізний брухт, кайла (Гончар, III, 1959, 92); * Образно. Він виходить у степ з бороною. На ріллі розбиває грудки. Під залізним дощем, під війною Мусять сіяти хліб рільники (Мас., Сорок. 1957, 365); // Який містить у собі залізо, багатий на залізо. Тут є натуральна залізна шипуча вода, досить добра на смак (Л. Укр., V, 1956, 359); Залізними рудами називаються такі породи, які містять достатню для промислового добування кількість заліза (Слюс. справа, 1957, 93); // Зробл. із заліза. Не було в мене тоді в руках залізної кочерги! (Н.-Лев., II, 1956, 16); Суне солдатська отара в зеленаво-сірих шинелях, в залізних касках (Довж., І, 1958, 36); Управитель з полісовщиками під’їжджав до високої залізної огорожі (Стельмах, І, 1962, 91); * У порівн. Ідуть колони, як залізні, І танки, як фортеці, йдуть (Вирган, В розп. літа, 1959, 35); // Покритий, оббитий жерстю. Шторм розлютувався надвечір.. Ляскали десь залізні дахи. Шуміли дерева (Ю. Янов., II, 1958, 50); // Власт. залізу. Об небо черкають з залізним дзвоном крила (Сос., І, 1957, 278); Слідом за тим залізним скреготом блиснуло сліпуче полум’я, і броньовик зайнявся (Кучер, Чорноморці, 1956, 131).
2. перен. Дуже міцний, сильний. Звір ухопив боярина в свої страшні залізні обійми (Фр., VI, 1951, 16); Організм він мав залізний. Хвороби його не брали, зими йому не дошкуляли (Гончар, III,.1959, 187); Десь пішов у гори любий, У Карпати, в лісоруби, Щоб валить смереки, буки — У нього ж залізні руки (Дор., Тобі, народе… 1959, 58).
3. перен. Який відзначається непохитністю, твердістю; незламний. Наша дорога — витримка, пролетарське згуртування, залізна диктатура трудового народу (Ленін, 27, 1951, 201); Вони вчували, як двигтить земля від залізної ходи народу, що вже став на захист своєї радянської Вітчизни (Кучер, Чорноморці, 1956, 49); Це твої [Вітчизно] батальйони залізні вирушають за волю у путь (Уп., Вітчизна миру, 1951, 19); // Який не знає вагань, сумнівів. Марко схилявся перед залізним характером Матроса (Мик., II, 1957, 517); Командир Матте.. підійшов до розвідників. Нічого не відбилось на його обличчі. Це була залізна душа (Ю. Янов., 1, 1958, 115); // Незмінний, твердо, суворо встановлений. Було [у підпільників] таке залізне правило: не розпитувати про те, чого тобі не кажуть (Хижняк, Тамара, 1959, 100); Порядок у нього в сільраді був залізний (Збан., Сеспель, 1961, 429); — Дисципліна у нас залізна (Собко, Срібний корабель, 1961, 91); // Який не викликає заперечень; переконливий. Примирливий тон і залізна логіка Сачкових слів заспокійливо впливали на Арсена (Дмит., Розлука, 1957, 77); Кидав він у тупі обличчя Істини залізної слова (Рильський, III, 1961, 123).
4. перен. Суворий, грізний. Лунають клятви щирої слова залізні (Нех., Ми живемо. 1960, 130); Царям не поможуть ні брехні, ні жест — шумуй-вишумовуй, залізний протест! (Тич., І, 1957, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 189.
Залі́зний, а, е.
1) Желѣзный. Мишко, на тобі кістяні зуби, дай мені залізні. Ном. № 263.
2) Переносно: чрезвычайно крѣпкій, могучій. Сумно, сумно гайдамаки залізную силу поховали. Шевч. 220.
3) Залі́зна трава́. Раст.: черный лѣсной горохъ.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 59.
