Ціна хвороби: як ховати трупи тварин та хто за це платить

Скільки коштує утилізація загиблих від АЧС свиней та хто має нести ці витрати?

«АЧС упущена, із нею зараз узагалі, мені здається, важко буде упоратися. Я навіть не знаю, що зараз можна буде зробити, щоб зупинити ці спалахи», – заявила в інтерв’ю Agravery.com заступник міністра агрополітики Ольга Трофімцева. З минулого року в Україні було зафіксовано декілька десятків спалахів цієї хвороби. Найбільший випадок – агрокомбінат «Калита», на якому у липні-серпні минулого року було ліквідовано 63 тисячі свиней. За словами віце-президента Асоціації свинарів України Оксани Юрченко АЧС зараз зафіксований у 10 областях – Запорізькій, Луганській, Чернігівській, Сумській, Київській, Рівненській, Житомирській, Волинській, Херсонській і Харківській. Поки немає ознак, що хворобу подолають найближчим часом. За найбільш реалістичним прогнозом, вірус вийде знищити за 25-30 років. Боротьбу з хворобою ускладнює те, що досі немає вакцини проти неї. Єдиний спосіб подолати АЧС – це ліквідація хворих тварин.

Закопувати чи спалювати?

За даними Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, туші тварин, трупи тварин, що загинули, продукцію тваринного походження, старі дерев’яні приміщення, гній, залишки корму, тару, малоцінний інвентар, дерев’яні підлоги, годівниці, перегородки та інші ймовірно контаміновані матеріали, речовини та відходи спалюють на площадках, спеціально відведених для цього в межах епізоотичного вогнища.

Як правило, роботи по спалюванню трупів тварин проводяться територіальними органами Державної служби України з надзвичайних ситуацій. «За інструкцією по боротьбі з АЧС, хворих тварин можна не лише спалювати. Якщо тварин дуже багато, їх закопують. Але для цього треба вирити яму глибиною не менше 2 метрів. Сюди покласти мертвих тварин, все це пересипати хімікатами і вапном, потім – закидати землею. Протягом року на цих територіях не можна займатися сільським господарством. Все це робиться для того, щоб зупинити поширення АЧС. Якщо закопати тварин на меншу глибину, то дикі тварини можуть розрити яму і хвороба спалахне знову», – каже незалежний експерт Віталій Башинський.

На небезпеці закопування тварин без обробки наголошують і екологи. Нещодавно у Львові був скандал з тим, що знайшли могильник свиней. Рештки тварин півтора року вивозили з філії Укрсанветзаводу, якій спеціалізувався на утилізації відходів м’ясопереробної галузі. «Раніше на цьому заводі виробляли м’ясо-кісткову муку, господарське мило, яке експортували за кордон. Тепер він працює, порушуючи всі санітарні норми. Туші тварин не переробляють як слід. Викидають у поліетиленових мішках за межі підприємства, зверху лише піском присипають. Там виявили десятки тонн свинячих туш, які розкладалися просто неба», – розказує депутат Жовквівської районної ради Ігор Муравський.За даними держспоживслужби у Львівській області, ситуацію рятує лише нерозповсюдження вірусу АЧС у Львівській області. Хоча ризики залишаються великими – вірус виявили у сусідній Волинській області, а на території Львівщини утримують 390 тисяч свиней. З них половина – у домашньому господарстві.

Плата за АЧС

Утилізація тварин за правилами, навіть якщо хвороби немає, – справа не з дешевих. «Коли у мене хворіє свиня, я везу її в Кіровоград на ветсанзавод. Там тварину спалюють. Це не дуже дешево, оскільки я плачу за транспорт і за газ за спалювання тварини. Ціна дуже різна, все залежить від вартості газу і від ваги тварини», – каже Костянтин Чумаченко, директора іноземного підприємства «Ліга». На підприємстві фермер виводить свиней ірландської породи. За результатами минулого року на підприємстві було 2500 свиноматок. «Для підприємства було б смертельно закопувати мертвих тварин. Інфекція зберігається у землі багато років. Для мене набагато дешевше спалити, ніж ризикувати усім поголів’ям», – сказав Чумаченко. За його словами, для спалювання тварини вагою 90 кілограм необхідно 25 кубів газу.

1200 гривень за тонну мертвих тварин платить директор підприємства «Серволюкс-Генетик» Сергій Гарбузюк. «У мене всі тварини породисті. Смертність серед них дуже низька. Але якщо таке трапляється, то я їх відвожу у Калинівку на ветсансзавод. Витрати влючають також ціну на пальне. Там туші тварин перетворюють на кісткове борошно», – сказав Гарбузюк.

У випадку АЧС більшість витрат на ліквідацію тварин лягає на плечі фермера, кажуть в Асоціації свиней в Україні. «Щоб вбити тварин, їм необхідно зробити ін’єкцію прямо у серце. Після цього треба копати глибокі траншеї, завозити дрова, шини. Спалювання такої великої кількості тварин потребує великих людських ресурсів, щоб вбити і вивезти хворих тварин. За нашими підрахунками, втрати від АЧС на підприємстві на 900 голів складають 3,5 млн гривень. Більшість витрат несе сам фермер. Держава надає ін’єкцію для знищення тварин і на дезінфекцію приміщень», – каже Оксана Юрченко.

Всього за її словами, цього року на боротьбу з АЧС у державному бюджеті виділили 40 млн гривень. «Цієї суми явно недостатньо, щоб покрити витрати на боротьби з хворобою та компенсації за тварин. Хоча не всім фермерам компенсують вартість свиней. Якщо епізоотична комісія вирішить, що спалах хвороб почався саме у цьому господарстві, то тварин знищують без компенсації збитків. Це особливо небезпечно для великих господарств. Компенсують вартість тварин, які потрапили у 3-км карантинну зону. Але зараз фермери наполягають на перегляді цього так званого принципу «циркуля». Це призводить до величезних збитків у галузі, коли зникають цілі господарства», – говорить Юрченко. У Держпродспоживслужбі стверджують, що збитки, завдані внаслідок вилучення тварин, компенсується власникам за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету. Однак точні цифри там не назвали.

«Закон визначає, що відповідальність за тварин несе їхній власник, тому всі витрати по їхній утилізації лягають головним чином на власника. Це питання регулюється трьома законами – «Про побічні продукти тваринного походження», «Про поводження з відходами», та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Вони зобов’язують власника дивитися за здоров’ям свого поголів’я. Якщо він запідозрив АЧС, то має повідомити Держспоживслужбу. Вони проведуть дослідження на рівні області. Якщо є підозра на АЧС, то результати відправляють у Київ», – каже Віталій Башинський. Якщо ж фермер цього не зробить і в результаті загине поголів’я не лише в нього, а й на інших фабриках, тоді настає вже не адміністративна, а кримінальна відповідальність. Цим уже мають займатися правоохоронні органи.

Чи загрожує Україні нодулярний дерматит корів

Новою загрозою для тваринництва в Україні стає нодулярний дерматит. Держпродспоживслужба вже заборонила ввозити велику рогату худобу з країн, де поширилася ця хвороба. «Ми поки що проводимо моніторинг можливого потрапляння вірусу на територію України. Особливу увагу приділили областям, які межують з країнами, де поширена ця хвороба», – сказали у відомстві. За даними Асоціації виробників молока, ця хвороба особливо небезпечна для дійних корів, але специфічних засобів лікування нодулярного дерматиту немає.

«Ми вже чули про цю хворобу. Слава Богу, вона поки не добралася до України. У моєму стаді 300 дійних корів. Їх хвороба якраз вражає найчастіше, тому хворих тварин я не закопую. Відвожу в Тальне на м’ясокістковий завод. Там туші тварин переробляють на кісткове борошно», – каже Олександр Мегей, засновник приватного сільгосптовариства “Лідер” із Новомайданецького Тальнівського району Черкаської області.

За словами Ігоря Присяжнюка, лікаря ветеринарної медицини Асоціації виробників молока, у випадку, коли корова підхоплює важку заразну хворобу, найкраща утилізація тварин – це спалювання. Лише такий метод забезпечує цілковиту біобезпеку для навколишніх територій і унеможливлює поширення збудника. Утилізація повинна відбуватися на ветеринарно-санітарних утилізаційних заводах. “Але, на жаль, в Україні через брак фінансування такі заводи практично не працюють. Як наслідок, наприклад, під час АЧС утилізація трупів свиней проводять в імпровізованих ямах. У межах зараженої території виривають величезну яму, куди скидають мертвих тварин і за допомогою дизельного палива та дерева проводять спалювання. Але цей метод дуже затратний”, – говорить він. За його словами, якщо на територію України все ж таки потрапить нодулярний дерматит ВРХ, то це може призвести до чергової екологічної катастрофи. Адже утилізаціних заводів нема, а на спалювання лише однієї корови потрібно приблизно 600 л дизельного палива.

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою “Розсилка” на [email protected] .

Порядок утримання домашніх тварин у населених пунктах

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативна база

Визначення термінів

Стаття 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (далі — Закон) встановлює, що утримання в домашніх умовах — це обмеження природної волі домашніх тварин, що виключає їх вільне переміщення за межами квартири, подвір’я окремого будинку. Нагадаємо, що до тварин законодавство відносить біологічні об’єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця.

Домашні тварини — собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі.

Більш ширше визначення міститься у ст. 1 Конвенція Так, під домашньою твариною мається на увазі будь-яка тварина, яку утримує чи збирається утримувати людина, зокрема у своїй оселі для власного задоволення й товариства.

Власник домашніх тварин – фізична особа, зазначена як власник в ідентифікаційному документі, що супроводжує домашніх тварин під час їх некомерційного переміщення.

Особливості утримання домашніх тварин у населених пунктах

Статтею 9 Закону передбачається, що особа, яка утримує домашню тварину, зобов’язана:

• забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону;
• дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.

Варто зазначити, що органи місцевого самоврядування можуть встановлюватися додаткові вимоги до утримання домашніх тварин у населених пунктах.

Доцільно зазначати методи утримання домашніх тварин, при застосуванні яких, не допускається жорстоке поводження з тваринами відповідно до статті 18 Закону.

Рекомендовано також зазначати правила поведінки осіб, власників домашніх тварин при поводженні з домашніми тваринами, відповідно до статті 22 Закону.

Правила поводження з домашніми тваринами, що виключають жорстокість

При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов’язана:

• дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;
• надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;
• забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);
• негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров’ю людині або іншим тваринам;
• негайно доставляти домашню тварину, яка вчинила дії, передбачені абзацом сьомим цієї статті, у ветеринарну установу для огляду;
• запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.

• бити, вбивати, отруювати чи калічити домашніх тварин; дарувати домашніх тварин як призи, нагороди чи премії; завдавати домашнім тваринам болю, страждання або пригнічення; дресирувати тварин у спосіб, що завдає шкоди здоров’ю тварини та її загальному стану; умертвляти тварин шляхом утоплення, задушення, використання електричного струму та речовин, що призводять до отруєння.
• жебракування з тваринами.
• залишати тварину в закритому салоні автомобіля за відсутності в ньому людини при температурі повітря більше +20°С та менше +5°С.
• замуровування тварин у підвальних приміщеннях.
• залишати домашню тварину прив’язаною, якщо довжина прив’язі становить менше 20 метрів, крім собак, що виконують сторожові функції, для яких така довжина має становити не менше 10 метрів.
• Незалежно від довжини прив’язі забороняється залишати тварину без можливості сховатися у приміщенні, споруді тощо, прив’язаною під дією прямого сонячного проміння при температурі повітря більше +20°С або менше 0°С.
• залишати домашню тварину прив’язаною без нагляду у громадських місцях чи місцях скупчення людей (поблизу зупинок, магазинів тощо), а також прив’язувати тварин до транспортних засобів та примушувати до бігу за моторними транспортними засобами.

Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з’являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку.

Особа, яка супроводжує тварину, зобов’язана забезпечити:

• безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;
• безпеку супроводжуваної домашньої тварини;
• безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою;
• наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров’я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України;
• наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками.

При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Дозволяється утримувати:

• домашніх тварин – у квартирах, де проживає кілька сімей, – лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування;
• домашніх тварин – у “зоокутках” дитячих, освітніх, наукових, санаторно-курортних і оздоровчих закладів – з дозволу відповідного органу за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;
• домашніх тварин – у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив’язі або без неї;
• домашніх тварин – юридичними особами: для охорони – в обладнаних приміщеннях або на прив’язі; для дослідної мети – у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках;
• собак – без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.

Забороняється утримувати тварин:

• особам, на яких накладалося адміністративне стягнення або застосовувалися заходи впливу за вчинення правопорушення, пов’язаного з жорстоким поводженням з тваринами, – протягом року з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення чи застосування заходів впливу;
• особам, які притягалися до кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами або були звільнені від кримінальної відповідальності та провадження у справі закрито за нереабілітуючими обставинами, або стосовно яких були застосовані примусові заходи медичного чи виховного характеру, – протягом 10 років з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду або рішенням про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі за нереабілітуючими обставинами, або рішенням про застосування, продовження, зміну примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Головним правилом сьогодні стає правило стосовно гуманного поводження з тваринами, що декларує не лише виключення жорстокого поводження з тваринами, а й створення для них відповідних умов утримання. Так, згідно зі статтею 7 Закону основним правилом утримання тварин є те, що умови, в яких утримуються тварини, повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби. Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Вказані положення Закону відповідають статті 4 Конвенції. Крім того, Конвенція також встановлює, що тварина не повинна утримуватись як домашня, якщо наведені положення або не виконуються, або, незважаючи на їх виконання, тварина не може пристосуватися до неволі. Останнє положення стосується насамперед диких тварин, що утримуються в неволі, оскільки, як зазначалося вище, Конвенція містить розширене поняття домашніх тварин. До основних питань, які виникають при утриманні тварин, слід віднести питання кількості тварин, що можуть утримуватись, а також питання стосовно основних правил, яких має дотримуватись особа, що утримує тварину, задля уникнення порушення прав третіх осіб. Сьогодні законодавство встановлює обмеження кількості тварин, що можуть утримуватись особою, керуючись лише санітарно-епідеміологічним благополуччям населення та можливістю створення необхідних умов для самих тварин.

Утримання майданчиків та зон для вигулу домашніх тварин у межах населених пунктів

Органи місцевого самоврядування визначають необхідну кількість та місце розташування майданчиків та зон для вигулу домашніх тварин, організовують їх створення і облаштування, що включає в себе їх огородження, встановлення інформаційних табличок, контейнерів для збирання екскрементів домашніх тварин їх власниками, а також здійснюють організацію вивезення і утилізації екскрементів домашніх тварин (стаття 30 1 Закону України “Про благоустрій населених пунктів”.

Вимоги до реєстрації та перереєстрації домашніх тварин

При розробці органами місцевого самоврядування розділу “Вимоги до реєстрації та перереєстрації домашніх тварин” рекомендовано керуватися наступними положеннями:

1. реєстрація та електронна ідентифікація домашніх тварин може проводитися протягом десяти календарних днів з дня придбання (купівлі, отримання в дар тощо) тварини;
2. реєстрація здійснюється працівниками організацій, підприємств, установ, уповноважених на те органом місцевого самоврядування, за місцем проживання (реєстрації) власника;
3. електронна ідентифікація домашніх тварин проводиться лікарем ветеринарної медицини;
4. обов’язковій реєстрації підлягають собаки всіх порід з трьохмісячного віку;
5. обов’язковій тимчасовій реєстрації також підлягають домашні тварини, які належать фізичним або юридичним особам, місце проживання яких не є містом, в якому вони офіційно зареєстровані, якщо вони перебувають на території відповідних міст більше 45 діб;
6. організації, підприємства, установи, уповноважені на те органом місцевого самоврядування, у п’ятиденний термін з моменту реєстрації видають власнику зареєстрованої тварини реєстраційне посвідчення, особистий номерний знак (жетон), який повинен бути прикріплений до ошийника собаки і надають друковане видання Правил утримання домашніх тварин у відповідному населеному пункті, а також ознайомлюють власника домашньої тварини з ветеринарно-санітарними вимогами до її утримання;
7. за бажанням власника працівники клубу любителів тварин або розплідника можуть клеймувати тварину;
8. реєстрація та перереєстрація домашніх тварин відбувається при пред’явленні їхнім власником квитанції (платіжного доручення) про внесення плати.

Крім того, власники собак, породи яких зазначені у додатку 1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 липня 2002 року № 944 “Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам”, повинні до або під час реєстрації, перереєстрації, укласти договір обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам. У разі відсутності договору страхування реєстрація, перереєстрація не проводиться.

Для проведення реєстрації власником домашньої тварини також надається паспорт, відповідний документ, який підтверджує право власності на цю тварину, ветеринарний документ встановленого зразку на тварину з відміткою про проведення необхідних досліджень та щеплень.

Перереєстрація домашніх тварин проводиться в разі зміни місця проживання чи реєстрації власника або зміни власника тварини із зазначенням нового власника. Домашні тварин, власники яких не здійснили перереєстрацію, вважаються не зареєстрованими.

Для проведення перереєстрації власником домашньої тварини надається паспорт, відповідний документ, що підтверджує право власності на тварину і попередньо видане реєстраційне посвідчення на домашню тварину встановленого зразка. При перереєстрації видається лише нове посвідчення про реєстрацію, без зміни ідентифікаційного коду, крім випадків, коли реєстрація була проведена в іншому населеному пункті.

Кошти за послуги, пов’язані з реєстрацією чи перереєстрацією домашніх тварин, сплачуються власником відповідно до встановлених тарифів, що встановлюються органами місцевого самоврядування.

Від внесення плати за реєстрацію та перереєстрацію собак звільняються особи з інвалідністю по зору, для яких собака слугує поводирем.

Відповідальність за неналежне утримання тварин

Діючим законодавством України передбачено кримінальну та адміністративну відповідальність за неналежне утримання тварин.

Згідно зі статтею 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) – тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб – від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров’ю людини або її майну, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб – від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

За жорстоке поводження з тваринами до винної особи може застосовуватися покарання, передбачене статтею 299 Кримінального кодексу України.

Корисні посилання

Див. також

Скільки коштує найдорожча тварина

Одного разу на аукціон виставили селезня на ім’я Великий Дейв. Відзначений нагородами багатьох виставок, птах був чудовим зразком виду мускусних качок.

“У нього гарний темперамент. Він завжди охайний, завжди стежить за собою, і коли ви його показуєте, він любить бути у центрі уваги”, – розповідав BBC його власник Грем Гікс.

З цим було важко не погодитися.

Але Гікс виходив на пенсію і був змушений продати Дейва разом з іншими своїми качками, гусьми та іншими птахами. Ходили чутки, що селекціонери з різних країн мріяли придбати селезня через його генетичний потенціал.

Дейва виставили на продаж за £900 (1250 доларів), але ціна швидко зростала? зрештою він пішов з молотка за рекордні для качки 2070 доларів.

Дейва викупив британський клуб селекціонерів Turkey Club UK, щоби негайно повернути птаха Гіксу як подарунок на пенсію.

“Ми обійнялися і ридали”, – згадувала секретарка клубу Дженіс Гоутон-Воллес.

Того дня Дейв став найдорожчою качкою у світі, приєднавшись до обраного клубу найцінніших тварин Землі. Утім, багато з них коштують в рази дорожче, ніж Дейв.

Що це за тварини та як взагалі визначити категорію найдорожчої істоти світу?

Це не Великий Дейв, а схожа на нього інша мускусна качка за значно нижчою ціною

Саме питання може здатися безглуздим і навіть неетичним.

Чи можуть тварини бути товаром, чи можна призначати ціну живій істоті? Як ми дізнаємося пізніше, деякі люди категорично проти матеріального оцінювання дикої природи та тварин.

Але в реальності тварини завжди були частиною економіки, і те, що одни з них коштують дорожче, ніж інші, розкриває дещо про світ, в якому ми живемо. Насамперед якщо подивитися на ціну, яку люди готові платити за деяких з них.

Найбільш приголомшливі ціни можна побачити у сільському господарстві, де торгівля тваринами цілком звичне явище.

Ось, наприклад, одна з найпоширеніших тварин на фермі – вівця. За деякими оцінками, у світі може бути один мільярд овець, і більшість із них коштує не дуже дорого.

Утім, у Британії мешкає унікальне ягня на імʼя Подвійний Діамант, ціна якого просто захмарна. У нього не має золотого руна, натомість є дуже цінна генетика. Він належить до текселів – породи, що походить з невеликого острова біля узбережжя Нідерландів.

Наприкінці 2020 року консорціум фермерів купив його за 350 000 гіней – традиційна валюта на аукціонах худоби. Це близько 490 500 доларів США.

“Це непристойна сума грошей, щоб заплатити за вівцю, – сказав BBC News один із фермерів. – Але зрозумійте правильно, нам довелося заплатити стільки грошей, щоб отримати його гени”.

Автор фото, Catherine MacGregor/MacGregor Photography

Ягня Подвійний Діамант, якого продали за “непристойні гроші”, позує зі своєю попередньою власницею

Вартість Діаманта перевершила ціну найдорожчої вівчарки, бордер-коллі Кіма, якого купили за 38 900 доларів США в Уельсі на початку 2021 року.

Діамант, однак, не найдорожча фермерська тварина. Деякі корови та бики коштують набагато більше.

Одна з найвідоміших – корова голштинської породи на імʼя Міссі, яку у 2009 році купили за 1,2 мільйона доларів.

Але навіть її затьмарили колеги чоловічої статі. 2019 року абердино-ангуського бика на імʼя SAV America 8018 продали колишньому раднику адміністрації Трампа за 1,51 мільйона доларів.

Чому він коштував та дорого? Уся справа у вартості його сперми, на якій можна заробляти далі.

Абердино-ангуський бик на аукціоні в Шотландії

Один із присутніх на аукціоні журналістів так описав привілей особистого знайомства з SAV America 8018.

“Він підійшов до мене й понюхав мою руку. Він був ручним, як собака. Його величезна сила, міць його тіла були неймовірними. бик, який увійде в історію як один із великих”.

Улюбленець за мільйон

Утім, приголомшливі ціни на тварин притаманні не лише сільському господарству. Дехто готовий викладати божевільні суми за домашніх улюбленців.

Навіть “звичайний” домашній улюбленець тепер коштує дорожче, ніж кілька років тому. Наприклад, у Британії під час пандемії підскочили ціни на собак, а деякі породи цуценят можуть коштувати кілька тисяч фунтів.

Якщо сюди додати вартість корму, ветеринарні послуги та інші витрати, чотирилапі друзі можуть обходитися своїм власникам у десятки тисяч.

Мастифа Великого Сплеша продали за рекордну суму китайському покупцеві

Однак серед них є й неперевершені рекордсмени, як-от тибетський мастиф на ім’я Великий Сплеш, якого продали китайському покупцю за 1,55 мільйона доларів США.

В останні роки мастифи стали символом статусу в Китаї. Але висока ціна, сплачена бізнесменом, який заробив свої гроші на вугіллі, – це також інвестиція, адже собаку можна бути здати в оренду іншим заводчикам.

Серед найдорожчих домашніх порід – кішка саванна, кошеня якої може коштувати майже 20 000 доларів.

У Книзі рекордів Гіннеса немає даних про найдорожчу кішку світу і, як відомо BBC Future, жодна з них не наблизилась до мільйонної суми, сплаченої за Великого Сплеша.

Проте деякі коти можуть з ним позмагатися, якщо врахувати інші параметри.

Grumpy Cat заробив чималі статки, на фото котяча зірка відвідує бродвейську виставу “Кішки” 2016 рік

За версією Гіннеса, найбагатшим котом став Блекі, який 1988 року успадкував 7 мільйонів фунтів стерлінгів (9,7 мільйона доларів) від свого власника, торговця антикваріатом, який вирішив позбавити спадку свою родину.

Однак собака Тобі колись успадкував ще більше – колосальні 15 мільйонів доларів, які у 1931 році залишила йому його власниця Елли Вендел, яка була останнім членом багатої нью-йоркської родини, що займалася нерухомістю.

Однак якщо поглянути на багатство з точки зору заробітку, безперечним лідером буде інтернет-зірка Grumpy Cat.

Тардар Соус, справжнє імʼя Сердитого Котика, за деякими (сміливими) оцінками, заробив за своє життя близько 100 мільйонів доларів.

Конкурує з ним кішка співачки Тейлор Свіфт, Олівія Бенсон, заробітки якої оцінюють приблизно так само.

Ціна переможця

Утім, найбільші суми, які колись витрачали на тварин, так принаймні свідчить Книга рекордів Гіннесса, діставалися тим, хто бере участь у перегонах.

Якщо врахувати вагу тварини, найдорожчим у цій категорії буде птах. Голуба на імʼя Новий Кім продали у 2020 році анонімному учаснику торгів у Китаї, відомому лише за псевдонімом “Супер Пупер”, за 1,8 мільйона доларів.

На перший погляд, звичайний голуб, але насправді це – Новий Кім, який коштує 1,8 мільйона доларів

Найдорожчі учасники перегонів – це звісно коні. Найціннішого з них, скакуна на імʼя Танцюрист із Сіетла купили у 1985 році у віці 1-2 років за 13,1 мільйона доларів.

На жаль, Танцюристу не судилося зробити зіркову кар’єру: він підхопив вірус і брав участь у змаганнях лише п’ять разів.

Відтоді інші коней продавали й ще дорожче. Наприклад, Пегаса Фусаїчі купили у 2000 році ще лошам за 64 мільйони доларів.

Пегас Фусаїчі перемагає у перегонах Кентуккі Дербі

Він добився кращих успіхів, ніж Танцюрист: виграв шість із дев’яти перегонів, заробивши своїм власникам мільйони. Однак не виправдав свого потенціалу з точки зору якості нащадків – ще один доказ, що скачки – це азартна гра.

Наприкінці 2020 року він пішов на “пенсію”.

А як щодо диких тварин?

Чи можна визначити, скільки вони “коштують”? Можна, але геть за іншими показниками, ніж ринкова вартість.

Протягом останніх десятиліть вчені намагаються визначити економічну цінність екосистем, підрахувавши “послуги”, які вони надають людям – від їжі чи ресурсів до поглинання вуглецю чи можливостей туризму.

Так, загальну вартість послуг біосфери оцінюють у 145 трильйонів доларів на рік.

У локальному масштабі розрахунки проводять для окремих екосистем – прибережних водно-болотних угідь, тропічних лісів тощо.

Отже, середню вартість коралових рифів, наприклад, оцінювали у 200 000 доларів США за гектар на рік.

А, приміром, глобальна вартість запилення сільськогосподарських культур комахами оцінюють приблизно у 180-500 мільярдів доларів США на рік.

Але, звичайно, ці оцінки – приблизні, адже є багато методів, як це зробити.

Туристичну вартість акул оцінюють у мільйони

Дехто виступає проти матеріальної оцінки природи. З одного боку, вона не може врахувати всі аспекти, як-от психологічний добробут, який приносить людині природа.

Інші вважають екосистеми та живих істот – неоціненними.

Утім, ця ідея також може спонукати людей інакше дивитися на багатство природи, насамперед тих людей, які здатні мислити лише в категоріях прибутків.

З точки зору такого підходу, чи можна назвати ціну певних тварин?

Деякі дослідження саме на цьому і зосереджені.

Так, наприклад, загальна вартість акул для туризму складає приблизно 944 мільйони доларів, “послуги” жуків-гнойовиків можна оцінити у 380 мільйонів доларів, а полярних ведмедів лише Канади можна оцінити у 6,3 мільярда доларів.

Оскільки популяції цих тварин відомі, можна приблизно обрахувати вартість кожної особини. Тоді, приміром, канадський полярний ведмідь може коштувати приблизно 400 000 доларів.

Нещодавно дослідники з Міжнародного валютного фонду спробували розрахувати таким чином вартість африканських лісових слонів і великих китів біля узбережжя Південної Америки.

Африканські лісові слони роблять мільйонний внесок у вловлювання вуглецю

Ці великі тварини приносять людству різну користь, від прибутків екотуризму до в’ючної праці. Однак є і менш очевидні речі – й слони, й кити також допомагають поглинати вуглець як своїми тілами, так і завдяки харчовим звичкам.

Лише з огляду на цю функцію дослідники МВФ підрахували, що вартість одного слона за його життя становить 1,8 мільйона доларів. Таку ж високу вартість мали й кити.

Цифри варіювалися від 165 000 доларів за малого кита до 4 мільйонів – за синього кита, але середня вартість більшості китів становила близько 2 мільйонів доларів.

Можливо саме ці приголомшливі суми стануть для деяких людей кращим аргументом на користь збереження цих тварин. Їх також можна використати для визначення штрафів і покарань тим, хто завдасть цим тваринам шкоди.

Це будуть значні вищі суми, ніж вартість слона на чорному ринку, де бивень коштує близько 20 000 доларів. А судно, яке вдарить чи вбʼє синього кита біля берегів Бразилії, було б оштрафовано на повну вартість кита, кажуть дослідники.

Автор фото, Getty Images/Mark Carwardine

Якщо човен завдасть шкоди синьому киту, чи має покарання бути пропорційним його вартості в екосистемі?

Тож яка тварина у світі насправді найдорожча? Простої відповіді немає.

З огляду на ринкову ціну, перше місце у списку посів би скаковий кінь, однак інші тварини, як ми зʼясували, можуть коштувати набагато більше, хоч і їх не можна купити.

Утім, є один звір, якого ми не згадали і який міг би очолити список найбільш цінних з матеріальної точки зору тварин – це велика панда.

За Книгою рекордів Гіннеса, панда, безумовно, найдорожчий вид тварин у зоопарку, але її справжня вартість може бути ще вищою.

Уся популяція великих панд належить Китаю, і багато зоопарків світу змушені платити орендну плату за цих тварин у розмірі 1 мільйона доларів щороку.

Оскільки багато панд, які живуть у неволі, дожили до 20 років, сума набігає суттєва. За народження дитинчат також одноразова сплачують до 600 000 доларів США.

А якщо додати рідкість, культурну цінність, інвестиції у збереження та “панда-дипломатію” (відправку великих панд в інші країни як політичний інструмент), тоді справжня вартість цих тварин може бути набагато, набагато вищою.

Автор фото, Tim Sloan/Getty Images

Чи може велика панда бути найдорожчою твариною у світі? Для Китаю так

Тож, список найдорожчих тварин містить дуже цінні види – панд, слонів, китів, собак, котів та конів, загальна вартість яких певно дорівнює мільярдам.

Утім, не останнє місце сред них посідає й селезень Великий Дейв. Хоча його вартість, вочевидь, не така приголомшлива, для його власника Грема Гікса Дейв – безцінний.

Коли він дізнався, що вони з Дейвом проведуть пенсію разом, він неймовірно зрадів – “Дейв був дуже хорошим другом”.