“Для допомоги та захисту України”: Кулеба закликав українців повертатися з-за кордону

У понеділок, 26 лютого, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба звернувся до співгромадян, які залишили країну через російське вторгнення, з проханням повернутися та долучитися до оборони батьківщини. За його словами, українці можуть повернутись та допомогти захистити країну від ворога.

В інтерв’ю для The Irish Times він висловив подяку Ірландії за щедру підтримку та прихисток, наданий українцям. Кулеба підкреслив важливість кожного внеску у боротьбу за незалежність України.

“Ми поважаємо індивідуальний вибір кожної людини, але ми також закликаємо всіх українців, які виїхали з країни з початку повномасштабного вторгнення, розглянути можливість повернення додому”, – каже Кулеба.

За його словами, повернення українців матиме значний вплив не лише на обороноздатність країни, а й на її економічне відновлення. Відтак, Україна активно спілкується з Європейським Союзом, аби майбутнє міграційне законодавство сприяло поверненню українців і підтримці національної економіки.

“Ми розуміємо, що деякі люди не можуть мати такого вибору через стан здоров’я чи інші особисті обставини. Але тих, хто має вибір, ми запрошуємо повернутися і допомогти Україні боротися і вижити своїм безпосереднім особистим внеском”, – додав він.

З початку війни близько шести мільйонів українців знайшли притулок у країнах Європейського Союзу, зіткнувшись із викликами еміграції та адаптації. Міністр наголосив на важливості їхнього внеску в майбутнє України, висловлюючи сподівання на їхнє повернення та долучення до зусиль у відновленні країни.

Опитування ЄС

Нещодавно агентство ООН у справах біженців провело дослідження та з’ясувало, скільки українців хочуть повернутися додому через два роки повномасштабного вторгнення. У майбутньому приїхати назад в Україну збираються майже дві третини біженців.

Зазначається, що у світі наразі налічують 6,5 млн українських біженців. Ще близько 3,7 млн українців залишаються вимушено переміщеними особами всередині країни. Організація опитала понад 9900 домогосподарств (з них близько 4000 – за кордоном) у січні та лютому 2024 року, щоб дослідити наміри та перспективи людей, які тікали від російської агресії.

Відомо, що 65% опитаних за кордоном збираються повертатися в Україну, 6% – у найближчі місяці. Ще 72% внутрішніх переселенців мають намір повернутися додому, 5% – найближчими місяцями. Втім, частка людей із такими планами зменшилася за рік – із 77% та 84% відповідно.

Інформатор та Україна на часі: що подивитися на YouTube

Також слідкувати за матеріалами у відеоформаті ви можете на наших ютуб-каналах “Україна на часі”, а також “Україна на часі Shorts”. Там оперативно зʼявляються новини – від подій на фронті, політики та економіки до спорту, шоубізу та світської хроніки. Також ви можете дізнатися коментарі провідних експертів чи переглянути щоденні, щотижневі та навіть щомісячні підбірки головних новин.

Коли врешті-решт відбудуться вибори, голосування українців за кордоном можна забезпечити кількома шляхами: “турецьким” із залученням місцевих ТРЦ та “поштовим” – втім, є інші перестороги, що можуть стати на заваді саме масовому голосуванню. Про що мова – каже політичний експерт Микола Давидюк.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Чи віддасть Ердоган владу “без крові”: до чого готуватися Україні після виборів у Туреччині

У Туреччині, 14 травня, відбудуться, мабуть, найважливіші вибори в Європі – одночасно президентські й парламентські. Затамувавши подих, на результати чекатимуть, зокрема, й в Україні. Реджеп Ердоган, який править вже два десятиліття хоче за будь-яку ціну втриматись при владі. Ці вибори стануть для нього чи не найбільшим випробуванням.

Позиції Ердогана неймовірно похитнули руйнівний землетрус, від якого країна ще не скоро оговтається, а також економічні проблеми та інфляція. Реальний шанс на перемогу має його суперник – лідер від об’єднаної опозиції Кемаль Киличдароглу. 24 Канал проаналізував, в кого найвищі шанси на перемогу та чого чекати Україні від імовірної зміни влади.

Яка система виборів діє в Туреччині

Змішана система поєднує в собі як “мажоритарку” – для президентських виборів, так і пропорційне голосування – для виборів депутатів до парламенту. Партія отримує стільки місць у законодавчому органі, скільки отримала голосів виборців. Щоб увійти в парламент, політсила повинна набрати щонайменше 7% голосів. Що цікаво, закон не заперечує створювати союзи між партіями.

Натомість президента турки обирають, як правило, в два тури. Якщо жоден із кандидатів не отримує більшість у першому турі, проводять другий тур, куди проходять два кандидати, які набрали найбільше голосів. У другому турі один з двох кандидатів має набрати понад 50% голосів, щоб бути обраним – він запланований на 28 травня.

Білборди з Ердоганом та Киличдароглу на південному сході Туреччини / Фото Ozan Kose / AFP / Getty Images

Другого туру може й не бути: про що свідчать останні опитування

Проти нього об’єдналися аж 6 турецьких опозиційних партій. Лідери опозиції на чолі з Киличдароглу позиціонують свою боротьбу, як битву демократії та автократії. Також, обіцяють забрати частину повноважень у президента та відновити незалежність урядових органів.

• Згідно з даними соціологічної компанії MAK, за Ердогана готові віддати свій голос близько 45,4% турків, а за Киличдароглу – 50,9%. А для перемоги в першому турі потрібно набрати 50% +1 голос.
• Натомість дослідницький центр AREA надав трохи інші цифри: 46,1% за Ердогана та 49,1% за Киличдароглу. За даними Saros Research, 44,48% та 49,96% відповідно.

Рейтинг кандидатів напередодні виборів / Інфографіка та опитування MAK

У першому турі загалом буде 4 кандидатів, однак рейтинги лідера партії “Батьківщина” Мухаррема Індже та представника “Союзу АТА” Сінана Огана коливаються в межах 2 – 6%

Зверніть увагу! Найімовірніше голоси Індже, швидше за все, відійдуть Киличдароглу, і ймовірно, забезпечать йому перемогу. Індже зненацька зняв свою кандидатуру після дивного скандалу з опублікованими фото сексуального характеру. Цим він лише підвищив шанси Киличдароглу перемогти ще в першому турі.

Якщо враховувати всі похибки, вірогідність другого туру є високою, але не визначальною. Водночас ані Ердоган, ані Киличдароглу наразі не мають вирішального голосу.

У боротьбі за парламент боротьба розгорнулася між трьома блоками:

• Народним альянсом на чолі з правлячою “Партією справедливості та розвитку” (ПСР),
• Національним альянсом (“Стіл шести”, який висунув Киличдароглу),
• Альянсом праці та свободи, очолюваним прокурдською Народно-демократичною партією (НДП). Курди вже запевнили в підтримці Киличдароглу.

Чи втручається Росія в турецькі вибори

Кемаль Киличдароглу вже заявив про втручання Росії в голосування. Він жорстко закликав росіян “тримати руки подалі від турецької держави”. За його словами, росіяни “стоять за монтажами, змовами, контентом Deep Fake і записами, які вчора викриті. Водночас він не уточнив, яке саме російське угруповання причетне. Ердоган вже відреагував та закликав свого суперника “посоромитися” таких звинувачень.

Речник російського диктатора Дмітрій Пєсков відкинув звинувачення та запевнив, що “Москва не втручається у внутрішні справи та в електоральні процеси інших країн і цінує відносини з Туреччиною”.

Що не так з Ердоганом: причини його “падіння”

Ердоган виграв п’ять парламентських виборів, два президентських і три референдуми. Йому навіть вдалося запобігти військовому перевороту. Та 14 травня влада “нового турецького султана” (як його часто називають у ЗМІ) над другою за чисельністю населення країною Європи може ослабнути.

Поразка Ердогана означатиме не лише кінець епохи. Вона покладе початок значним потрясінням у Туреччині, з гучним відлунням у регіоні та в усьому світі.

• Він робив свої перші кроки в політиці, як дисидент-невдаха, переслідуваний світським істеблішментом Туреччини. Тепер він сам став переслідувачем, який ув’язнює опонентів за безпідставними звинуваченнями, залякує ЗМІ та узурпує владу.
• Ердоган вчинив так само по відношенню до великої курдської меншини Туреччини, з якою намагався дружити в перші роки свого правління. Та зараз він відкидає курдських політичних лідерів, як “ставлеників терористів”.
• Ситуація загострилася й після землетрусу, який спустошив південь Туреччини в лютому, забравши життя понад 50 000 людей і змусивши покинути свої домівки ще 3 мільйони. Збитки від землетрусу для країни, за даними ООН, перевищують 100 млрд доларів. Ердогана піддали нищівній критиці публічно, звинувачуючи у корупційних схемах у сфері будівництва.

Економічне становище людей погіршилося після землетрусу, який спустошив південь Туреччини / Bulent Kilic / AFP / Getty Images

• Окрім того, Ердогану вже зараз бракує колишньої енергії – його кампанія була ненадовго перервана через шлунковий розлад, через який він захворів у прямому ефірі на телебаченні.

На думку багатьох спостерігачів, Туреччина навряд чи зараз заслуговує на назву “демократія”.

Чи можна називати Туреччину демократією / Інфографіка The Economist

Економіка Туреччини тріщить по швах

Економічне правління пана Ердогана також є однією з найважливіших причин падіння його рейтингу. Протягом першого десятиліття його правління інфляцію було подолано, а доходи населення різко зросли. Та вже в другому десятилітті інфляція повернулася, а ВВП обвалився аж на 15% у доларовому еквіваленті.

На перший погляд, дивно, як Ердоган та його партія взагалі все ще перебувають у гонці за владу, враховуючи стан економіки. За останні два роки ліра втратила 60% своєї вартості по відношенню до долара, аналізує ситуацію The Economist.

Гроші витікають з Туреччини: лише п’ять років тому іноземні інвестори володіли 64% турецьких акцій і 25% турецьких державних облігацій, а зараз – лише 29% і 1%. Дефіцит поточного рахунку в січні сягнув рекордних 10 мільярдів доларів.

Шалена інфляція (восени вона сягнула 86% у річному вимірі і залишається на рівні понад 40%) призвела до зубожіння мільйонів турків. Ба більше, падіння інфляції експерти частково пояснюють нераціональним підтриманням обмінного курсу центральним банком. Він продає, можливо, 1 мільярд доларів на день, значну частину з яких позичає, щоб уповільнити падіння ліри. Беручи до уваги долари, які він винен іншим центральним банкам та вітчизняним комерційним банкам, його валютні резерви є від’ємними і складають майже 70 мільярдів доларів. Подальша девальвація ліри, а отже, й вища інфляція, є неминучими, коли закінчаться долари для продажу.

Ердоган намагається відвернути увагу від усього цього, вказуючи на численні успіхи, яких Туреччина досягла за його правління. Лише за останній місяць він відкрив першу в країні атомну електростанцію (разом з Путіним), відсвяткував відкриття великого газового родовища в Чорному морі, сів за кермо першого в Туреччині електромобіля і представив перший авіаносець. Меседж, який мають донести такі проєкти, полягає у тому, що Ердоган кинув виклик Заходу, перетворивши Туреччину на світову державу, і що все найкраще ще попереду.

Якщо вам цікаво, чому його рейтинг досі перевищує 40%, то одна з причин – це ідея величі Туреччини,
– вважає аналітик Галіп Далай.

Як зростала та обвалилася економіка за часів Ердогана / Інфографіка The Economist

Він посварився зі США та ЄС, які спочатку вітали його за допомогу у зміцненні турецької демократії, а тепер звинувачують у її ослабленні. У всіх цих сферах – підтримка демократії, оздоровлення економіки, подолання соціальних розбіжностей і активній зовнішній політиці, постає суворий вибір між реформаторською опозицією та авторитарним і непримиренним Ердоганом.

Хто такий Кемаль Киличдароглу та як він ставиться до України

Кемаль Киличдароглу – ексчиновник міністерства фінансів і голова державного пенсійного агентства, чия скромна особистість яскраво дисонує з масштабними виступами Ердогана. 74-річний політик очолює основну опозиційну політсилу – Республіканську народну партію (РНП), яку засновував сам “батько нації” Мустафа Кемаль Ататюрк.

У Туреччині описують Киличдароглу, як “ввічливу, спокійну людину – “хорошого державного службовця, який знає, як працювати в кімнаті тихо”, і якого можна недооцінити.

Поки пан Ердоган перерізає стрічку одного мегапроєкту за іншим, Киличдароглу записує відео на своїй скромній кухні зі самотньою цибулиною, як реквізитом для обговорення інфляції.

Лідер опозиції хотів донести до виборців думку про те, що жахлива інфляція завдала шкоди кожній родині. До прикладу, ціна кілограма цибулі, життєво важливої для турецької кухні, зросла приблизно в п’ять разів за останні 18 місяців.

Кемаль Киличдароглу тримає цибулину, яка, за його словами, може сягнути 100 турецьких лір, якщо Реджеп Тайіп Ердоган залишиться при владі / Фото CHP

Він також запевняє, що відновить незалежність судів, поверне владу парламенту і скасує закон про образу президента. Опозиція також обіцяє покласти край політиці Ердогана щодо звільнення обраних мерів і виплатити компенсації тим, хто був неправомірно звільнений після перевороту.

Не лише ті, хто вболіває за Ердогана, ставлять під сумнів обрання Киличдароглу, як основного конкурента чинному президенту. Ще й досі точаться суперечки щодо того, чи зможе вже немолодий 74-річний Киличдароглу керувати країною. Адже були й набагато харизматичніші лідери – Екрем Імамоглу і Мансур Яваш, мери Стамбула й Анкари.

Що стосується зовнішньої політики, то тут позиції різко відрізняються, принаймні, за тональністю. Неповага Ердогана до громадянських свобод і його різкий націоналістичний тон роблять відносини зі Заходом незручними, незважаючи на нещодавні спроби зближення з обох боків.

Ердоган заблокував заявку Швеції на вступ до НАТО, стверджуючи, що вона переховує курдських терористів. А його уряд фактично залежить від Путіна у всіх видах економічної допомоги – від дешевого імпорту газу до кредитів та експертизи для будівництва атомної електростанції, яку він нещодавно відкрив.

У Киличдароглу натомість запевняють, що Швеція може вступити до НАТО протягом місяця, якщо той переможе на виборах. Опозиція також пообіцяла покращити відносини з ЄС, хоча це залежить як від того, чи подолає Європа свої побоювання щодо міграції з Туреччини, так і від того, чи покращить Туреччина свої показники у сфері прав людини.

Водночас опозиція майже так само скептично, як і Ердоган, ставиться до беззастережної підтримки України, стверджуючи, що війну можна закінчити лише шляхом переговорів. І тут вже існують ризики для позиції Києва щодо перемоги над Росією.

Натомість в інтерв’ю BBC Киличдароглу заявив, що хоче пріоритетності у відносинах із Заходом, а не з Росією. Та в своїй програмі опозиційні партії взагалі не згадали вторгнення Росії в Україну, але заявили, що підтримуватимуть конструктивні відносини з обома країнами, “дотримуючись збалансованого діалогу”.

Кемаль Киличдароглу / Фото Getty Images

Хоча його обрання не вирішить усіх проблем у Туреччині, воно, ймовірно, помітно знизить напругу в суспільстві.

Українське питання в турецьких виборах

Варто відзначити, що тема війни в Україні майже не порушувалася під час президентської кампанії. Зовнішня політика загалом не надто цікавить звичайних турків. В країні на перший план виходять радше економічні питання, зростання цін, проблема мільйонів біженців із охоплених війнами країн Близького Сходу.

• Щоправда, Ердоган використовує наратив щодо важливої ролі посередника між воюючими Росією та Україною, а також успіху зернової угоди, як перемоги дипломатії Анкари.
• Більшість експертів запевняють, що в разі перемоги Киличдароглу кардинально ситуація не зміниться. У відносинах між Україною та Туреччиною навряд чи варто очікувати серйозних змін, яким би не був результат виборів. Ердоган хоч і авторитарний лідер, у питанні війни проти України та тієї ж окупації Криму, його позиція є цілком послідовною.
• Туреччина, як член НАТО та союзник США, й надалі підтримуватиме Україну політично і частково навіть у військовій сфері. Та все ж Анкара вже точно не відмовиться від економічного партнерства з Росією.
• Ймовірно, зближення зі США та ЄС також допоможе зрушити з мертвої точки боротьбу зі скандальним обходом санкцій проти Росії.
• Очевидно, що чекати від Туреччини введення якихось обмежень проти режиму Путіна не варто. Також у Киличдароглу, якого називають прозахіднішим політиком, геть не такі теплі й довірені стосунки з Путіним та його посіпаками.
• Також варто очікувати, що нова влада після виборів далі засуджуватиме анексію Криму, підтримуватиме кримських татар. А також навряд чи Киличдароглу насмілиться відкрити Босфор для російського воєнного флоту.

Чи віддасть Ердоган владу “без крові”

Деякі прихильники опозиції побоюються, що Ердоган відмовиться передати владу, якщо програє. Ба більше, навіть може влаштувати фейковий переворот під вигаданим приводом.

Мій народ не віддасть цю країну президенту, якого підтримує РПК (Робоча партія Курдистану). Ми не дозволимо п’яницям і гульвісам вийти на сцену. Пане Кемаль, ви можете пити бочками, ніщо вас не вилікує. Ми не дозволимо Киличдароглу, який йде пліч-о-пліч з терористами, розділити нашу батьківщину,
– заявив він 1 травня на мітингу за участю понад 1,6 мільйона людей.

За кілька днів до цього міністр внутрішніх справ попередив про “спробу політичного перевороту за підтримки Заходу” в день виборів.

Ердоган також звинуватив опозицію у підтримці ЛГБТ-меншин та пообіцяв “поховати її в урнах для голосування”. Ці слова стали відповіддю на обіцянку опонента перетворити Туреччину “на рай, де всі живуть у мирі” і не допустити дискримінації за будь-якою ознакою.

Багатотисячний мітинг Ердогана в Стамбулі / Фото EPA/UPG

Така риторика викликає занепокоєння, що Ердоган, можливо, за вказівкою членів свого найближчого оточення, може зірвати вибори або оскаржити їхні результати, особливо в разі незначного програшу.

Киличдароглу, однак, відкидає такі побоювання, заявляючи, що впевнений в чесності голосування, а Ердоган не наважиться кинути виклик народному волевиявленню, від якого залежить його легітимність.

Але навіть якщо Ердоган програє, мало хто поспішатиме писати йому політичний некролог. Особливо, якщо виникнуть питання про те, як опозиція триматиметься разом, коли зіткнеться з величезними викликами, що стоять перед Туреччиною.