Лицарі Круглого столу

стаття-список у проєкті Вікімедіа / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Лицарі Круглого столу?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Лицарі Круглого столу, або лицарі короля Артура, — персонажі британського епосу про короля Артура та пізніших лицарських романів і фентезі. За деякими легендами, число лицарів становило до 150 осіб. Деякі з лицарів, можливо, мали історичні прототипи.

Джерела легенд

Якщо сам король Артур — споконвічно кельтський (бриттський) герой, то про його лицарів писали автори куртуазних романів різних національностей — валлійські, німецькі, англійські, французькі. Найпомітніші з них — Кретьєн де Труа (XII ст.), Вольфрам фон Ешенбах (XII ст.), анонімні автори Вульгатського циклу (XIII ст.) та збірника «Мабіногіон». Більшість з них використовували королівство Артура як сетинг для подвигів нових героїв-лицарів — Гавейна, Ланселота, Галахада, Персиваля та ін.; а сам Артур відсувався на другий план [1] . Остаточно поєднав цих розрізнених героїв в єдине братство сер Томас Мелорі у своєму монументальному епосі «Смерть Артура».

У багатьох творах лицарі займаються пошуками Грааля — імовірно, чаші, в яку зібрав кров Ісуса Христа Йосип Ариматейський.

Список лицарів

Оскільки лицарі круглого столу — герої різних творів, часто мінялися при переказі та переписуванні, їх точний перелік скласти не можливо. Навіть кількість лицарів у різних авторів різна, часом і зовсім фантастична: у французьких текстах XIII століття згадуються 150, 240 і 366, а в поемі Лайамона «Брут» зазначені 1600 лицарів.

У пізніший час було прийнято вже підкреслювати обраність і обмежувати кількість лицарів: Джон Драйтон описував 12 лицарів, Вальтер Скотт— 16 лицарів, бездоганних у лицарському етикеті. Ніяких єдиних і послідовних правил або принципів, за яким формувався членство клубу Круглого столу, в середньовічній літературі не вказано. Говориться лише про те, що за Круглим столом засідали найкращі або найважливіші лицарі.

Серед постійних героїв, що з’являються в багатьох книгах, можна назвати наступних лицарів:

• Гавейн — племінник Артура, його «права рука», герой багатьох романів;
• Ланселот — непереможний лицар, який здійснив безліч подвигів, але в підсумку закохався в дружину Артура Гвіневру і послужив причиною загибелі королівства;
• Трістан,або ж (за Мелорі) Трістрам, — син Таллуха (за іншою версією — син короля Рівалена і Бланшефлор, сестри короля Марка), найсильніший, найсміливіший і найкращий (за валлійськими легендами) лицар, що поступався лише Ланселоту, відомий через романтичну історію кохання до Ізольди, яка стала дружиною короля Марка;
• Галахад — син Ланселота, святий лицар, вихований ченцями. Шукач Святого Грааля;
• Парсіфаль (Персіваль) — ще один шукач Грааля;
• Борс — соратник Персіваля, шукач Грааля;
• Кей — молочний брат Артура і його сенешаль. У легендах зазвичай комічний персонаж, хвалько і боягуз;
• Мордред — племінник чи син Артура, що видав короля і спробував захопити владу. У фіналі вони з Артуром вбивають один одного;
• Ґарет, Лицар Кухні, якому Кей дав прізвисько “білоручка” (Бомейн), — син Лота та молодший брат відомих Гавейна, Агравейна і Гахериса, зі скромності працював при дворі слугою, перш ніж стати лицарем.

Сприймався як зразок поведінки справжнього, ідеального лицаря: у будь-яких обставинах вмів триматися з гідністю, прихований гнів виявляв лише під час бою з іншими лицарями чи магічними створіннями, мовчки витримував несправедливі звинувачення леді і ніколи не залишав їх одних у біді;

• Івейн (Увейн) — син злої чаклунки Феї Моргани, що всупереч матері став благородним лицарем.

До Артурівского циклу відносять перекази та роман про Трістана та Ізольду (або ж Друстана і Ессельт). Хоча Трістан, відповідно до основного сюжету, служить королю Марку, а не Артуру, деякі автори, як і деякі валлійські легенди, зараховують і його до артурівських шукачів Граалю.

Круглий стіл

Про круглий стіл уперше розповідає англо-нормандський поет Вас близько 1150 в своїх історіях про короля Артура. У цей час в Європі процвітало місництво — правила і норми, розроблені в ході формування станів, які визначали ранг сім’ї (насамперед, знатної) і її окремих членів, їхні взаємини з іншими родинами при призначенні на військову службу, адміністративну посаду, участі в офіційних урочистостях. Формальним вираженням знатності в цій системі було право знаходитися (сидіти) як можна ближче до суверена. Серед феодалів часті були суперечки про місце, що приводили до важких конфліктів, аж до збройних.

Згідно з легендою, король Артур увів саме круглий стіл для того, щоб учасники бенкетів не сперечалися один з одним за краще місце і почували себе рівноправними. Пізніше історії про короля Артура стали поширюватися у фольклорі та в європейській (англійській, французькій, німецькій) літературі, Круглий стіл став одним з основних атрибутів цих історій.

У Вінчестері досі організується Круглий стіл з 24 учасників, який претендує на спадкоємність протягом багатьох сотень років.

Література

• Timeless Myths – Knights of the Round Table[Архівовано 4 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• Karl Langosch. König Artus und seine Tafelrunde. — Stuttgart : Reclam, 1980. — ISBN 3-15-029945-4.
• Pamela Ryan. A Dictionary of King Arthur’s Knights. — ISBN 1-877853-61-5.
• B. Schmolke-Hasselmann:The Round Table: Ideal, Fiction, Reality. In: Arthurian Literature, II, 1982, S. 411-475.
• C. Scott Littleton:From Scythia to Camelot: A Radical Reassessment of the Legends of King Arthur, the Knights of the Round Table, and the Holy Grail. ISBN 0-8153-3566-0 (Außenseiter-Theorie)

Круглий стіл короля Артура і його лицарі: 8 запитань і відповідей

Король Артур – реальна особистість? Ким були лицарі Круглого столу? І хто такий Зелений Лицар?

• 1. Король Артур – реальна особистість?
• 2. Чи є якесь достовірне джерело інформації про короля Артура?
• 3. Ким були лицарі Круглого столу?
• 4. А що за Грааль вони шукали?
• 5. Що таке Авалон?
• 6. А як же Гластонбері, де знаходиться могила короля Артура? Це не Авалон?
• 7. Хто такий Гавейн з «Легенди про Зеленого Лицаря»?
• 8. І останнє: хто такий Зелений Лицар?

У четвер, 26 серпня 2021 року, в прокат виходить «Легенда про Зеленого Лицаря» – фільм, сюжет якого заснований на поемі XIV століття «Сер Гавейн і Зелений Лицар» про сера Гавейна, племінника короля Артура. «Навколо світу» розібрався в домислах і легендах навколо фігури легендарного правителя Британії і його підданих.

1. Король Артур – реальна особистість?

І так, і ні. Перша згадка Артура в письмових джерелах датується VI століттям: у великому листі «Про загибель Британії», написаному британським святим Гільдою Премудрим, описані 12 битв бриттів з саксами, і в ватажку бриттів в них легко вгадується фігура легендарного короля.

Валлійський монах і історик Ненній в «Історії бриттів», написаній ним в IX столітті, назвав Артура на ім’я, пов’язавши його з Амвросієм Авреліаном – останнім римським воєначальником на території колишньої Римської імперії, який очолив племена бриттів для боротьби з німецькими племенами. Арторій (саме так воєначальник зветься в «Історії бриттів») був вірним бойовим товаришем Амвросія і пізніше став королем. Заковика в тому, що це лише один з Артурів, який згадувався в джерелах. Крім нього був, наприклад, Ріотамус – воєначальник, який воював з готами в V столітті на території Галії, і він теж у ряді праць згадується під знайомим усім ім ім’ям. Коротше кажучи, найімовірніше, король Артур – збірний образ, складений на основі діянь кількох реальних людей.

2. Чи є якесь достовірне джерело інформації про короля Артура?

Найімовірніше, ні. «Історія бриттів» Неннія породила легенду про короля Артура, і образ воєначальника-визволителя став свого роду символом боротьби бриттів проти німецьких племен. За відсутності комунікації між авторами в різних регіонах (скажімо, Гільда Премудрий був кельтом, а Ненній – валлійцем) різноманітні сказання про короля Артура стали множитися – як теорії змови в перші роки існування Інтернету. Само собою, вони стали обростати численними фантастичними деталями, на зразок того, як батько короля, воєначальник бриттів Утер Пендрагон зачав Артура від дружини герцога Корнуолла, прийнявши його личину завдяки магії Мерліна. Достатньо сказати, що Томас Мелорі, автор «Смерті Артура», яка ввібрала в себе багато літературних джерел XV століття, вніс у свою працю чимало відсебятини. Наприклад, Мелорі викинув всю передісторію Ланселота з повісті про лицаря, а адже саме «Смерть Артура» довгий час приймали за канон. Звідси і безліч розбіжностей у версіях, так що встановити вірну сьогодні практично неможливо.

3. Ким були лицарі Круглого столу?

Якщо взяти класичну легенду про короля Артура за канон, то виходить, що легендарний король бриттів зібрав свою свиту в замку Камелоте – по суті, в центрі управління землями Думнонії, бриттського королівства, що включав в себе, крім Британії, Ірландію і Бретань (нині – регіон на північному заході Франції). До двору Артура прибилися кращі лицарі з усіх куточків держави. Їх кількість різниться: одні джерела називають від півтори до трьох-чотирьох сотень людей, інші – до півтори тисячі. Круглим столом називалася спільнота найбільш благородних лицарів (їх число також різниться в різних джерелах від 12 до 16 осіб), які стали найбільш вірними васалами свого пана.

Всі вони були рівні між собою і були елітою Камелота. Багато хто з них були родичами – наприклад, Урієн був шурином Артура, а Оуен – сином Урієна.Вік лицарів Круглого столу сильно різнився, оскільки померлих кола обраних замінювали нові. Деякі з них широко відомі своїми подвигами (наприклад, Персіваль), інші ж не отримали окремих історій і залишалися в складі братства на правах компаньйонів (наприклад, Кей, зведений старший брат Артура).

4. А що за Грааль вони шукали?

За легендою, це посудина, з якої Ісус Христос пригубив вино під час Таємної вечері. У неї ж юдейський старійшина Йосип Аримафейський, який поховав Сина Божого в гробниці в Аримафеї, зібрав кров Христову і, таким чином, перетворив її на священну реліквію, причому йому чашу на зберігання передала свята Вероніка, яка викупила її за гроші у фарисеїв, ті ж, у свою чергу, отримали її від Авраама. Втім, у деяких джерелах Грааль згадується як страва, з якої Ісус їв на вечорі агнця.

У середньовічних сказаннях це і зовсім може бути камінь – як філософський (тобто якийсь елемент, що є частиною рецепта еліксиру безсмертя), так і буквальний. У романі німецького поета-містика Вольфрама фон Ешенбаха Грааль взагалі впав з неба (мабуть, мається на увазі метеорит). Ще є Грааль-кубок, Грааль-квітка, Грааль-жінка – коротше кажучи, це, як і король Артур, швидше символ, що означає якийсь ідеал, до якого прагне справжній лицар.

5. Що таке Авалон?

Це легендарний острів, з яким пов’язано чимало легенд з артурівського циклу. Дві найбільш важливих: саме на Авалоні був викуваний Ескалібур, знаменитий «меч в камені». Цей меч витягнув Артур і таким чином довів, що він – король Британії. Друга:саме тут король бриттів був упокоєний після смертельного поранення в битві на річці Камлан. Також на Авалоні жила фея Моргана, єдиноутробна молодша сестра Артура, яка брала участь у доставці його тіла на острів.

Перша згадка про Авалона зустрічається в XII столітті в «Історії королів Британії», монументальній історичній праці популяризатора артурівських легенд, священика Гальфріда Монмутського. Вчені донині ламають голову в здогадках, де ж міг перебувати таємничий острів, що зціляє рани. Одна з найбільш популярних теорій – він розташовувався неподалік від острова Мен і був затоплений аналогічно бретонському Лайонессу. У загальному розумінні Авалон – це британський аналог Святої Землі, простіше кажучи – Раю.

6. А як же Гластонбері, де знаходиться могила короля Артура? Це не Авалон?

З величезною часткою ймовірності, немає. Знайдене в 1904 році на території Гластонберійського абатства в Сомерсеті поховання чоловіка і жінки, яке прийняли за могилу короля Артура і його супутниці Гвіневри, було звичайною могилою. Табличка, яка підтверджує, що в цьому місці похований стародавній правитель Британії з дружиною, була проведена набагато пізніше (це було доведено колективом археологів з Університету Редінга). Швидше за все, це сталося після пожежі 1184 року, коли ченці в спробах залучити гроші в напівзруйноване абатство вирішили перетворити несподівану знахідку на об’єкт паломництва. Про це також можна почитати в книзі «Гластонберійське абатство» археологів Черіл Грін і Роберти Гілкрист. Проте туристи як і раніше відвідують об’єкт, бачачи в ньому ймовірне місце розташування Авалона. Зараз Гластонбері популярний як місце для популярних масових заходів, наприклад однойменного рок-фестивалю.

7. Хто такий Гавейн з «Легенди про Зеленого Лицаря»?

Гавейн Оркнейський – найбільш наближений до короля Артура лицар Круглого столу, його племінник, який довгий час розглядався в якості спадкоємця престолу (ним, до речі, в результаті став Костянтин, син герцога Кадора Корнуоллського і, імовірно, ще один племінник короля Артура)Коли лицар Круглого столу Ланселот, у якого був любовний зв’язок з дружиною Артура Гвіневрою, відвіз ту в Бретань, саме Гавейн підбив короля зібрати військо і піти війною на колишнього бойового товариша. У Гавейна був і свій мотив:Ланселот, викрадаючи Гвіневру, перебив усіх братів племінника короля, які встали у нього на шляху.

Гавейн злив відважним, сильним і благородним воїном, відданим своєму сюзерену, був другом молодим лицарям і улюбленцем жінок – але це все у французькій традиції. В англійській же він частіше зображувався людиною куди більш вітряною, хитрою і навіть підлою, а також боягузливою: у сюжеті про Зеленого Лицаря він змушений зіткнутися зі спокусами, пройти випробування благочестя і довести, що він гідний носити звання наступника короля.

8. І останнє: хто такий Зелений Лицар?

За сюжетом лицарського роману XIV століття «Сер Гавейн і Зелений Лицар» невідомого авторства, під час піру до лицарів Круглого столу приходить загадковий воїн зі шкірою зеленого кольору, який пропонує одному з воїнів битися з ним. Гавейн погоджується і одним ударом відрубує голову супернику, після чого той як ні в чому не бувало забирає її і пропонує молодому лицарю прийти до нього через рік в якусь вежу, щоб отримати удар у відповідь тієї ж сили.

Лицарі Круглого столу

Дія легенди про короля Артура розгортається в 6 столітті нашої ери. Британія, яка тоді ще не стала Англією, роздирається громадянською війною. Бритти, які самі колись захопили острови, зазнають набігів племен англів і саксів. Річкою ллється кров. І всі чекають героя, який об ‘єднає королівство, втішить знедолених і захистить слабких. Такими героями стають король Артур і лицарі Круглого столу. Історія воцаріння Артура добре відома – тільки йому вдалося витягти зачарований меч з ковадла (в деяких варіантах легенди – з каменю), яку створив чарівник Мерлін.

Круглий стіл

Ставши королем, молодий Артур закохався в прекрасну Гвіневру, дочку короля Камеліарда. У додане доньці король дав Артуру круглий стіл з темного дерева. За круглим столом не могла з ‘явитися суперечка про почесність місця. А ці суперечки постійно спалахували при королівських дворах і провокували взаємні образи. Аристократи хизувалися своєю знатністю і претендували на те, щоб сидіти ближче всіх до господаря будинку. За круглим столом всі формально були рівні, і Артур вирішив зібрати за ним найбільш гідних лицарів Європи. Чарівник Мерлін зробив так, що над кожним стільцем загорялося ім ‘я того лицаря, хто був гідний зайняти його. Тільки одне місце повинно було до часу залишатися незайнятим – “” Гнучке сидіння “”. Воно призначалося для обранця, лицаря, чистого душею і непідвладного земним порокам. Саме цей лицар згодом мав здобути Святий Грааль. Будь-який інший не зміг би протистояти прокляттю і мимоволі починав приносити загибель оточуючим, як це сталося з нещасним лицарем Баліном. Девізом усіх лицарів Круглого столу було: “Сила ще не є справедливість, справедливість і є сила”. Головною метою сиділих за круглим столом було не повсякденне здійснення подвигів. Лицарі круглого столу мали іншу головну мету – відшукання Святого Грааля.

Скільки всього було лицарів?

Лицарі круглого столу були кращими з кращих. Але скільки їх було? Легенди і балади про короля Артура називають найрізноманітніше число – від 12 до 1600 осіб. Томас Мелорі, який у 15 столітті об ‘єднав сказання про короля Артура у 8 книг і створив фактично енциклопедію Артурівських часів, говорить про кількість у 150 осіб. Але якого ж розміру був у такому випадку стіл?

Якщо на одного лицаря виділяти метр поверхні столу, то шляхом нехитрих підрахунків виявиться, що його діаметр повинен становити майже 48 метрів. Чи комфортно розмовляти на відстані 50 метрів? Артур і лицарі круглого столу повинні були мати дуже гучний голос, щоб докричатися до людини, що сидить навпроти. До того ж незрозуміло, де можна було помістити предмет меблів такого розміру. Але, оскільки це легенда, ніхто не задається питанням правдоподібності. Ймовірно, тих, кого називають “лицарі Круглого столу”, було все ж або 12, або 16 – згідно з Вальтером Скоттом – або 24, але не більше.

Лицарі

З легенди в легенду повторюються імена лише 12 лицарів. Лицарі Круглого столу далеко не завжди поводилися ідеально, як наказували правила лицарського етикету. Непереможний Ланселот Озерний, вихованець діви Озера, закоханий у королеву Гвіневру, зрештою став непрямим винуватцем загибелі Артура і всього королівства. Сер Кей, молочний брат Артура – хвастун і задира. Мордред, племінник, а за деякими легендами і син Артура, вбиває короля, хоча при цьому і сам гине. Але є й інші лицарі Круглого столу, наприклад брати Аргавейн, Гарет, Гахеріс і Гавейн, бездоганні в усьому. Або сер Галахад, син Ланселота, який знайшов Святий Грааль і вознесений на небо.