Зміст:
Скільки лежать у лікарні з опіком 3-го ступеня
Що робити при опіках?
Ступені опіків:
- I ступінь – еритема, почервоніння шкіри, набряклість і біль;
- II ступінь – сильний біль та почервоніння, відшарування шкіри, міхури, наповнені прозорою або каламутною рідиною;
- III ступінь – некроз всієї товщі шкіри, щільний струп;
- IV ступінь – обвуглення, виникає при впливі на тканини полум’я, розплавленого металу тощо при пожежах та ДТП, в літаках, нещасних випадках на шахтах. Результат – ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.
Телефон швидкої медичної допомоги – 103
безкоштовно зі стаціонарних та мобільних. Як викликати швидку?
Графік чергових лікарень Києва
Згідно Правил надання домедичної допомоги необхідно:
- Переконатися у відсутності небезпеки.
- Провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості та дихання.
- Викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги.
- Якщо опіки першого або другого ступеня:
- охолодити місце опіку водою;
- накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;
- якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку. Проколювати не можна.
- Якщо опіки третього або четвертого ступеня:
- накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;
- якщо є ознаки шоку, покласти постраждалого на спину з ногами, піднятими трохи вище рівня серця.
- Не можна наносити на опіки мазі та гелі.
- При опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури.
Якщо дихання немає, розпочати серцево-легеневу реанімацію:
- виконати 30 натискань на грудну клітку глибиною не менше 5 см (не більше 6 см), з частотою 100 натискань (не більше 120) за хвилину;
- виконати 2 вдихи з використанням маски-клапану, дихальної маски, тощо. При відсутності захисних засобів можна не виконувати штучне дихання, а проводити тільки натискання на грудну клітку. Виконання двох вдихів повинно тривати не більше 5 секунд;
- поперемінно повторювати попередні два пункти до приїзду швидкої. Важливо змінювати особу, що проводить натиснення на грудну клітку, кожні 2 хвилини.
Опіки очей
Опіки очей – гостре травматичне пошкодження очного яблука, захисного та придаткового апарату очі агресивними хімічними речовинами або фізичними факторами. Опік очі супроводжується різким болем, падінням зору, сльозотеча, набряком повік і кон’юнктиви, появою бульбашок на шкірі. Діагностика опіку очі проводиться з урахуванням даних анамнезу і зовнішнього огляду; додатково може включати вимірювання внутрішньоочного тиску, біомікроскопію, офтальмоскоп. Опік очі вимагає негайного надання першої допомоги – рясного промивання кон’юнктивальної порожнини, інстиляції розчину анестетика, закладання за повіку антибактеріальної мазі і доставки пацієнта в стаціонар, де вирішується питання про подальшу тактику.
Причини опіків очей
Більше 40% хімічних опіків обумовлені попаданням в око різних лугів (аміаку, каустичної соди, гашеного вапна, етилового спирту, їдкого калію та ін.), Ще 10% – контактом з концентрованими кислотами (оцтової, сірчаної, соляної і т.д.) . В інших випадках опіки очей викликаються необережним поводженням з будівельними фарбами та лаками, побутовими аерозолями, засобами індивідуального самооборони (балончиками, газовими пістолетами), фарбою для фарбування вій, отруйними рослинами (борщівник та ін.), Гербіцидами, інсектицидами та ін. Помилкове закопування в очі не призначених для цих цілей розчинів (крапель для вух, спиртових настоянок) також може призвести до опіку.
При попаданні в очі лугів розвивається колліквационний некроз, що характеризується гідролізом клітинних мембран, загибеллю клітин, ферментативної деструкцією тканин. Глибина і розміри утворюється некрозу зазвичай перевищують величину зони безпосереднього контакту з агресивним агентом, тому достовірні відомості про тяжкість ушкодження можна отримати тільки через 48-72 год.
Хімічний опік ока
Вплив на око кислотою призводить до коагуляційного некрозу – денатурації клітинних білків і утворення струпа, патологічні зміни під яким можуть бути виражені слабо або відсутні. Подальші пошкодження ока при опіку кислотою пов’язані із запаленням, обумовленим токсичної реакцією і приєднанням вторинної інфекції.
До термічним опіків призводить вплив на очі високотемпературними агентами – киплячою водою, парою, розпеченим жиром, полум’ям, частинками розплавленого металу, запальними та легкозаймистими сумішами (петардами, феєрверками і ін.). Термічні травми очей часто поєднуються з опіками шкірних покривів. Характер ураження при термічному опіку очей – коагуляційний некроз.
До променевим опіків відносяться пошкодження апарату очі інфрачервоними або ультрафіолетовими променями, іонізуючим випромінюванням. Опіки очей від інфрачервоних променів зустрічаються у металургів, людей, які працюють з лазерними джерелами та ін.
В цьому випадку частіше відбувається ураження придатків ока і переднього відділу очного яблука; в рідкісних випадках можливе проникнення інфрачервоних променів на очне дно з розвитком набряку і наступних дистрофічних змін сітківки.
Поразка очей іонізуючим випромінюванням зазвичай відбувається при контакті з радіоактивним пилом або іншими джерелами радіації. Опіки очей, пов’язані з впливом сонячного світла, можуть виникати в умовах, коли ультрафіолетові промені слабо затримуються атмосферою, наприклад, в горах: така поразка очей називається сніжної офтальмії (гірської або сніжної сліпотою). Фотоофтальмія, пов’язані з випромінюванням електроджерел (електрозварюванням, використанням кварцових ламп і ін.), Носять назву електроофтальмія.
Класифікація опіків очей
Таким чином, з урахуванням етіології, опіки очей можуть бути хімічними, термічними, променевими і комбінованими.
За глибиною шкідливого впливу на тканини розрізняють чотири ступені опіків очей:
- I ступінь (легка) характеризується гіперемією шкіри століття і кон’юнктиви; набряком і поверхневими ерозіями рогівки, які визначаються при проведенні інстілляціонной проби з флюоресцеином. Критерієм легкого ступеня опіку очі служить безслідне зникнення названих уражень.
- II ступінь (середня тяжкість) проявляється пошкодженням поверхневих шарів шкіри століття, набряком і неглибоким некрозом кон’юнктиви, ураженням епітелію і строми рогівки, через що поверхня рогівки стає нерівною і сірувато-каламутній. На шкірі століття утворюються опікові бульбашки.
- III ступінь (важка) характеризується некрозом кон’юнктиви і підлеглих тканин – століття, хряща, склери. При важкому опіку очі кон’юнктива набуває вигляду жовтуватого або сірувато-білого струпа з матовою поверхнею. Рогівка стає каламутною, її поверхня – сухий. Можливий розвиток иридоциклита і катаракти. Відторгнення струпа супроводжується рубцюванням дефектів слизової оболонки ока і рогівки. Пошкодження зачіпає не більше 50% поверхні очного яблука.
- IV ступінь (особливо важка) протікає з глибоким некрозом або обугливанием не тільки кон’юнктиви, а й склери. Рогівка, внаслідок ураження на всю глибину, стає схожою на непрозору фарфоро-білу пластинку. Типово розвиток важких увеїт, катаракти та вторинної глаукоми; можлива перфорація рогівки.
Опіки очей кварцовою лампою
Залежно від локалізації розрізняють опіки вік і окологлазничной області; опіки кон’юнктивального мішка і рогівки; опіки, що викликають розрив і руйнування очного яблука; опіки інших частин і придаткового апарату очі.
Розвиток патоморфологічних змін при опіках очей дозволяє виділити 4 стадії опікової травми:
- Перша стадія опіку очі триває до 2-х діб. У цей період стрімко наростає некробіоз тканин, розвивається гідратація і набухання рогівки, відбувається дисоціація (розпад) білково-полісахаридних комплексів.
- Протягом другої стадії опіку очі, яка триває від 2-х до 18-ти діб, розвивається фибриноидное набухання рогівки і виражені трофічні розлади.
- Третя стадія опіку очі характеризується трофічними порушеннями, гіпоксією тканин і неоваскуляризацией рогівки. Цей процес займає 2-3 місяці.
- Четверта стадія опіку очі може тривати до декількох років. У цей час йдуть процеси рубцювання, посилюється синтез колагенових білків клітинами рогівки.
Оцінка глибини і ступеня ураження в перші години після опіку очі певні складнощі. Тяжкість опіку очей залежить від концентрації і часу впливу шкідливого чинника, а також швидкості повноти надання першої допомоги. Прогноз для збереження зорової функції при важких і особливо важких опіках очей несприятливий.
Симптоми опіку очі
При опіку легкого ступеня виникає різкий біль в ураженому оці, почервоніння і помірний набряк тканин, відчуття попадання стороннього тіла, затуманення зору. При впливі термічних агентів відбувається рефлекторне змикання очної щілини, тому поразка може бути обмежена тільки тканинами століття. У разі контакту з полум’ям згорають вії, в подальшому може відзначатися неправильний ріст вій – трихиаз.
Тяжкі опіки очі призводять до некрозу кон’юнктиви і оголення склери. В цьому випадку утворюється виразковий дефект, який згодом рубцюється, утворюючи зрощення між століттям і очним яблуком. При опіках рогівки відзначається сльозотеча, світлобоязнь, блефароспазм; у важких випадках – нейротрофічний кератит, помутніння рогівки. Залежно від тяжкості опіку очі зміни зорової функції можуть виявлятися незначним зниженням зору або його повною втратою.
При ураженні тканин райдужної оболонки і циліарного тіла розвиваються ірит та іридоцикліт. При важких опіках очей відбувається помутніння склоподібного тіла і кришталика, пошкоджуються судинна оболонка і сітківка. Ускладненням глибоких опіків очей служить розвиток вторинної глаукоми. У разі інфікування тканин ока виникають ендофтальміт і панофтальмит. Глибокі хімічні опіки призводять до прориву роговиці і загибелі очі.
Опіки очей можуть поєднуватися з опіками інших частин обличчя і тіла.
Лікування опіків очей
Перша допомога при опіках очей повинна бути надана на місці; в подальшому необхідна госпіталізація потерпілого в офтальмологічний стаціонар.
Невідкладними заходами при опіках очей є рясне струйное промивання кон’юнктивальної порожнини фізіологічним розчином або водою. Самостійне використання нейтралізують розчинів не рекомендується через можливе непрогнозованого дії продуктів реакції на пошкоджені тканини. У перші години після опіку ока проводиться промивання слізних шляхів, видалення внедрившихся чужорідних тіл з кон’юнктиви і рогівки. У кон’юнктивальну порожнину закопують краплі або закладають мазі місцевоанестезуючого дії. Показано введення потерпілому протиправцевої сироватки.
У стаціонарі пацієнтам з опіком очей призначаються інстиляції в око цітоплегіческіх засобів (атропіну, скополамина): вони дозволяють зменшити больові відчуття і ймовірність утворення спайок. З метою профілактики інфікування застосовуються очні мазі і краплі, що містять антибіотики (тетрациклін, левоміцетин, ципрофлоксацин), НПЗЗ. При опіках очей доцільне використання замінників слізної рідини. Призначаються внутрішньом’язові і парабульбарно ін’єкції антиоксидантів (метілетілпірідінола). Для стимуляції регенерації рогівки за повіку закладають очні гелі (діалізат з крові молочних телят або декспантенол). При підвищеному ВГД призначаються місцеві гіпотензивні препарати (бетаксолол, дорзоламід). При важких ступенях опіків очей показано застосування глюкокортикоїдів (дексаметазону, бетаметазону і ін.) У вигляді парабульбарно або субкон’юнктивальних ін’єкцій.
Опік рогівки ока
З немедикаментозних методик при опіках очей використовуються фізіотерапія і масаж століття.
Хірургічна тактика при опіках очей вельми варіабельна і визначається характером і ступенем ураження очних тканин. При попаданні хімічних реагентів в передню камеру ока необхідне проведення парацентезу рогівки і видалення проникли речовин.
При загрозі втрати очі в ранні терміни після опіку очі можуть проводитися оперативні втручання на повіках або очному яблуці – некректомія кон’юнктиви і рогівки, вітректомія, пластика кон’юнктивальної порожнини, рання кератопластика і ін.
В подальшому може знадобитися виконання пластичних операцій на повіках – виправлення завороту або вивороту століття, усунення птозу, відновлення вій при трихиаз, хірургічне лікування післяопікової катаракти та ін. При утворенні рубців рогівки в відстроченому періоді проводиться послойная або наскрізна кератопластика; при розвитку вторинної глаукоми – антиглаукоматозні операції.