Цитокон розчин для ін’єкцій 125мг/мл у ампулах по 4 мл 5 шт

Фармакодинаміка. цитиколін стимулює біосинтез структурних фосфоліпідів у мембрані нейронів, що сприяє поліпшенню функцій мембран, в тому числі функціонуванню іонообмінних насосів і нейрорецепторов. завдяки стабілізуючій дії на мембрану цитиколін має протинабрякові властивості, тому зменшує набряк мозку. результати досліджень показали, що цитиколін пригнічує діяльність деяких фосфоліпаз, перешкоджає залишковому виникненню вільних радикалів, попереджає пошкодження мембранних систем і забезпечує збереження захисної антиоксидантної системи. Цитиколін зменшує обсяг пошкодженої тканини, запобігаючи загибель клітин, діючи на механізми апоптозу, і поліпшує холінергічну передачу. Цитиколін також надає профілактичну нейропротекторну дію при вогнищевих інсультах мозку. Цитиколін сприяє швидкій функціональній реабілітації пацієнтів при гострих порушеннях мозкового кровообігу, зменшуючи ішемічне пошкодження тканин мозку, що підтверджується результатами рентгенологічних досліджень. При черепно-мозкових травмах цитиколін скорочує тривалість відновного періоду і знижує інтенсивність посттравматичного синдрому. Цитиколін сприяє підвищенню рівня мозкової діяльності, знижує рівень амнезії, поліпшує стан при когнітивних, сенситивних і моторних розладах, що виявляються при ішемії мозку. Фармакокінетика. Цитиколін добре всмоктується при пероральному застосуванні, в / м і в / м введенні. Після введення препарату спостерігається значне підвищення рівня холіну в плазмі крові. При пероральному застосуванні препарат практично повністю всмоктується. Дослідження показали, що біодоступність при пероральному та парентеральному шляхах введення практично однакові. Препарат метаболізується в кишечнику і печінці з утворенням холіну та цитидину. Після введення цитиколін засвоюється тканинами мозку, при цьому холіни діють на фосфоліпіди, цітідін – на цітідіновие нуклеоїди та нуклеїнові кислоти. Цитиколін швидко досягає тканин мозку і активно вбудовується в мембрани клітин, цитоплазму і мітохондрії, активуючи діяльність фосфоліпідів. Лише незначна кількість введеної дози виводиться з сечею і калом (3%). Близько 12% введеної дози виводиться через дихальні шляхи. Виведення препарату з сечею і через дихальні шляхи має 2 фази: 1-я фаза – швидке виведення (із сечею – протягом перших 36 год, через дихальні шляхи – протягом перших 15 год), 2-я фаза – повільне виведення. Основна частина дози препарату задіяна в процесах метаболізму.

Показання

– гостра фаза порушень мозкового кровообігу та лікування ускладнень і наслідків порушень мозкового кровообігу; – черепно-мозкова травма і її наслідки; – неврологічні порушення (когнітивні, сенситивні, моторні), спричинені церебральною патологією дегенеративного та судинного походження.

Застосування

Для в / в або в / м введення. Рекомендована доза для дорослих становить 500-2000 мг/добу. Лікування: перші 2 тижні по 500-1000 мг 2 рази на добу, потім – по 500-1000 мг 2 рази на добу в / м. Максимальна добова доза – 2000 мг. При гострих і невідкладних станах максимальний терапевтичний ефект досягається при призначенні препарату у перші 24 год. Рекомендований курс лікування, при якому спостерігається максимальний терапевтичний ефект, становить 12 тижнів. Дози препарату та термін лікування залежать від тяжкості уражень головного мозку і встановлюються лікарем індивідуально. В / в призначають у формі повільної ін’єкції (протягом 3-5 хв залежно від дози, що вводиться) або крапельного в / в вливання (40-60 крапель в хвилину). Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищений тонус парасимпатичної нервової системи.

Побічні ефекти

З боку психіки: галюцинації. З боку нервової системи: сильний головний біль, запаморочення. З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, тахікардія. З боку дихальної системи: диспное. Шлунково-кишковий тракт: нудота, блювота, діарея. Загальні порушення: озноб, набряк, алергічні реакції, в тому числі: висип, пурпура, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок; гіпертермія, підвищене потовиділення, зміни в місці введення.

Особливі вказівки

У разі стійкого внутрішньочерепного крововиливу не слід перевищувати дозу 1000 мг/добу і швидкість вливання (30 крапель на хвилину). Препарат застосовують одразу після відкриття ампули. Ампула з препаратом призначається тільки для одноразового застосування. Залишки препарату необхідно знищити. Застосування в період вагітності та годування груддю. Немає достатніх даних щодо застосування Цітокона у вагітних. Дані щодо екскреції цитиколіну в грудне молоко та його дія на плід невідомі. Тому в період вагітності та годування груддю препарат призначають тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду. Діти. Немає достатніх даних щодо застосування Цітокона у дітей. Препарат застосовують у разі крайньої необхідності, коли очікувана користь від застосування перевищує потенційний ризик. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. В окремих випадках деякі побічні реакції з боку центральної нервової системи можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Взаємодії

Цитиколін посилює ефект леводопи. не слід призначати препарат одночасно з лікарськими засобами, що містять меклофеноксат. Несумісність. Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одній ємності.

Цитиколін (Citicolinum) Діюча речовина

цитиколін стимулює біосинтез структурних фосфоліпідів мембран нейронів, що сприяє покращенню функції мембран, у тому числі функціонуванню іонообмінних насосів та нейрорецепторів. Завдяки стабілізуючій дії на мембрану, цитиколін має протинабрякову властивість і зменшує набряк мозку. Цитиколін послаблює симптоми церебральної дисфункції після таких патологічних процесів, як черепно-мозкова травма або гострі порушення мозкового кровообігу. Цитиколін знижує рівень амнезії, покращує стан при когнітивних, сенситивних та рухових розладах, також послаблює вираженість симптомів, що спостерігаються при гіпоксії та ішемії мозку, включаючи погіршення пам’яті, емоційну лабільність, порушення здатності виконувати звичайні дії самообслуговування. Цитиколін є природною сполукою, що міститься в організмі людини, тому класичні фармакокінетичні дослідження провести неможливо через складність кількісного визначення екзогенного та ендогенного цитиколіну. У ході фармакокінетичного дослідження визначали практично повне його всмоктування у шлунково-кишковому тракті – менше 1% прийнятої дози виявлено у калі протягом 5 днів після прийому препарату. Також відзначено 2 піки радіоактивності у плазмі крові, внаслідок метаболізму в печінці та кишечнику: перший – через 1 год, другий – через 24 год. Біодоступність при пероральному та парентеральному шляху введення практично однакові. Виведення — дуже повільне, переважно через органи дихання та із сечею. Після 5 діб прийому було виявлено близько 16% дози препарату, що свідчить про включення решти дози до процесів метаболізму.

інсульт у гострій фазі та його неврологічні наслідки; черепно-мозкова травма та її неврологічні ускладнення; когнітивні порушення та порушення поведінки внаслідок хронічних судинних та дегенеративних церебральних розладів.

таблетки та розчин для перорального застосування . Дорослі: рекомендована доза 500-2000 мг на добу залежно від тяжкості хворого. Добову дозу розподіляють на 2-3 прийоми. Тривалість курсу лікування залежить від тяжкості ураження мозку. Мінімальний рекомендований період лікування — 45 діб.
Розчин для ін’єкцій . Препарат застосовують для в/в або в/м введення, в/в призначають у формі повільної ін’єкції (протягом 3–5 хв залежно від призначеної дози) або в/в краплинно (40–60 крапель за хвилину). Рекомендована доза для дорослих — 500-2000 мг на добу, залежно від тяжкості стану хворого. Максимальна добова доза — 2000 мг. При гострих та невідкладних станах максимальний терапевтичний ефект досягається при застосуванні препарату в перші 24 години. Рекомендований термін лікування, при якому відзначають максимальний терапевтичний ефект, становить 12 тижнів. При необхідності лікування продовжують препаратом у формі таблеток або розчину для перорального застосування.

– підвищена чутливість до компонентів препарату. Підвищений тонус парасимпатичної нервової системи.

у поодиноких випадках цитиколін може стимулювати парасимпатичну нервову систему, а також надавати короткочасну гіпотензивну дію. Тривале застосування цитиколіну не супроводжувалося токсичними ефектами незалежно від способу введення препарату.

вікових обмежень щодо перорального застосування препарату немає. Хоча доказів ризику для плода при застосуванні препарату не отримано, у період вагітності його застосовують лише тоді, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик. Даних про надходження цитиколіну в грудне молоко немає, його дія на плід невідома. Цитиколін не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами.

цитиколін посилює ефект леводопи. Препарат не слід призначати одночасно з лікарськими засобами, що містять меклофеноксат.

випадки не описані, з огляду на низьку токсичність препарату навіть при перевищенні терапевтичних доз.

Препарати, які містять Цитиколін Форма випуску Фармакологічні властивості Показання Цитиколін Застосування Цитиколін Протипоказання Побічна дія Особливості застосування Взаємодія з іншими лікарськими засобами Передозування