При цьому для звільнення працівника за п. 4 ст. 40 КЗпП не обов'язково, щоб він був відсутнім на роботі більше трьох годин підряд – важливо лише мати докази, які з достовірністю підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин упродовж робочого дня (не має значення безперервно чи сумарно).
Прогул — це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Оскільки прогул є порушенням трудової дисципліни, за його вчинення працівник може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності та підданий стягненню у вигляді догани або звільнення (ст. 147 КЗпП).
Як і раніше, працівник після написання заяви має працювати ще два тижні, після закінчення яких він вважається офіційно звільненим незалежно від бажання роботодавця.
Загалом, 2 тижні – це строк на звільнення, якщо немає поважної причини. Двотижневий строк не застосовують, якщо працівник має поважну причину для звільнення. Такі працівники можуть указувати будь-яку дату звільнення. Якщо причину прямо не зазначено в цій статті, то поважність причини вирішує сам роботодавець.
Термін на звільнення працівника за власним бажанням за відсутності поважної причини становить два тижні. Якщо ж особа назвала причину, через яку їй потрібно раніше звільнитися, тоді цей термін відпрацювання не застосовується.
Прогулом вважається відсутність працівника без поважних причин на роботі протягом робочого дня або більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня.
Скільки часу працівник може бути відсутнім на робочому місці; Тип відсутності Час відсутності; Відпустка: До 28 календарних днів на рік: Лікарняний: Для хворих – необмежену кількість днів.
