Згадуємо Віктора Цоя: яким він був

Віктору Цою, музиканту і лідеру культової рок-групи “Кіно”, 21 червня виповнилося б 55 років. Користувачі соцмереж обговорюють кращі пісні та виступи співака, публікують рідкісні фото, а також згадують молоді роки колективу, невід’ємною частиною яких були так звані “квартирники”.

Йому було всього 28, коли життя обірвалося під час автоаварії. Творчий спадок Цоя величезний: написав понад сотню пісень, зіграв чимало ролей у фільмах, а ще був талановитим художником. Навіть через 25 років після смерті митця, більше відомого широкому загалу як лідер гурту “Кіно”, його пісні не припиняють надихати людей різних поколінь та бути глибоко актуальними.

Віктор Цой народився у 1962 році у звичайній родині: його мати була викладачкою фізкультури, а батько – інженером. Як розповідають люди, близько знайомі з Цоєм, музикант, попри популярність та любов публіки, не був ані зарозумілим, ані гомінким.

Свій перший гурт музикант зібрав ще у 8 класі, першу пісню написав у 18 років. А знамениту групу “Кіно”, в якій не лише співав, а й грав на гітарі, писав музику та тексти пісень, зібрав у 1982 році – у 20-річному віці. До речі, спочатку колектив мав назву “Палата №6”, “Пілігрим”, потім змінив назву на “Гарін і гіперболоїди”, і лише в четвертій реінкарнації з’явилася нинішня назва “Кіно”.

Цой захоплювався різьбленням по дереву. Вперше на телеекрані він з’явився саме як талановитий різьбяр. Цой особливо любив майструвати з дерева японські традиційні фігурки – нецке. Потім роздаровував їх друзям і знайомим.

Відомий музикант також любив малювати. Друзі кажуть, що це були гротескні зображення, близькі до фентезі і мультфільмів.

Цікаво, що пісню “Спокойная ночь” Цой написав у Києві. З десятого поверху готелю “Славутич” відкривався гарний краєвид міста. Кажуть, цей пейзаж і настрій, що панував у Києві, і надихнули Цоя на рядки: “Я ждал это время, и вот это время пришло. Те, кто молчал, перестали молчать. Те, кому нечего ждать, садятся в седло, их не догнать, уже не догнать”.

Популярний альбом “Звезда по имени Солнце” Віктор записував за власні гроші.

Сценічний образ Віктора відомий усім: виключно чорний колір. Однак психологи, які намагалися розгадати його характер саме за концертним костюмом і бачили в нього схильність до депресій, помилялися: у житті Цой обирав яскраві, життєрадісні речі, особливо жовті. Жовтий на Сході – символ вічності.

Жовтий вказує на бажання жити у вигаданому світі. Таким він і був. Романтиком.

Музикант був одружений з Маріанною Цой, яка працювала гримером та костюмером гурту “Кіно”. Їхній єдиний син Олександр працює програмістом.

Віктор Цой знявся у фільмах “Кінець канікул”, “Асса”, “Йя-Хха”, “Рок” та “Голка”. За роль Моро в останній картині був визнаний найкращим актором 1989 року. Десяток фільмів про Цоя також вийшли вже після смерті музиканта.

Він загинув у ДТП 15 серпня 1990 року. Неподалік Риги о 12 годині 28 хвилин авто Цоя, за кермом якого він був, виїхало на зустрічну смугу та зіштовхнулося з автобусом. Цой загинув відразу ж.

Найвірогідніша з версій – заснув за кермом через постійну перевтому.

За життя Цоя гурт “Кіно” 4 рази виступав у Європі: двічі у Франції, в Данії та Італії. Його пісні були переспівані французьким гуртом Jean Luc Debouzy у франкомовній версії (“Печаль”, “Пачка Сигарет”), гуртом “Brazzaville” (США-Іспанія) – композиція “Звезда по имени Солнце”, та південнокорейською рок-групою Yoon Do Hyun Band “Группа крови”.

Окрім безлічі пам’ятників, Цой увічнений у біографічних фільмах. Ім’ям Віктора Цоя названий астероїд №2740.

“Мы ждем перемен!” Сьогодні день народження Віктора Цоя: біографія і найкращі пісні

Сьогодні, 21 червня, лідеру групи «Кіно» Віктору Цою виповнилося б 58 років. 15 серпня 1990 року в музикант загинув в автокатастрофі, йому було всього 28.

Цой зробив революцію в радянській рок-музиці, став кумиром мільйонів сучасників, і до цих пір залишається популярним як серед молоді, так і старшого покоління. Йому було всього 28, коли його не стало, але його пісні продовжують співати люди, які народилися вже після його загибелі.

Цой співав «кто живет по законам другим и кому умирать молодым», і не здогадувався, що ця пісня стане пророчою для нього самого. Він співав “мы ждем перемен”, але сам змін так і не дочекався – помер незадовго до розвалу Радянського Союзу. Але своїми піснями він ці зміни наблизив.

УНІАН вирішив нагадати біографію і найкращі пісні легендарного музиканта

Біографія Віктора Цоя: коротко

Віктор Цой народився в Ленінграді в сім’ї вчителя та інженера і був єдиною дитиною. Вчився він середньо і змінив три школи — вчителі не бачили в ньому особливих талантів.

Потім він почав проявляти здібності до малювання і навіть вступив у художнє училище, але невдовзі був відрахований і пішов працювати на завод, а потім навчався в ПТУ на різьбяра по дереву.

Тоді ж він створив групу «Кіно» і вступив у Ленінградський рок-клуб. Почалися концерти, участь у фестивалях, спілкування з ленінградської рок-тусовкою, знайомство з майбутньою дружиною Маріанною, яка народила йому сина.

Друзі згадували, що Цой був легким, романтичним, неформальним — що, втім, було модно серед його сучасників. Різниця була лише у тому, що творчість Віктора Цоя була справжньою і вартісною, а не профанацією або спекуляцією на модних темах. А ще Цой був дуже скромний.

Одне з останніх інтерв’ю Віктора Цоя

Альбом «Це не любов», що вийшов 1985 року, приніс Цою справжню популярність і популярність, а тексти — цитувалися молоддю. А вінцем його творчості вважається альбом «Зірка на ім’я Сонце».

Смерть Віктора Цоя

У червні 1990 року Віктор Цой відіграв останній концерт в Москві, а через майже два місяці він їхав на своєму Москвичі по трасі в Латвії, де перебував на відпочинку, коли врізався в автобус. Смерть Віктора Цоя настала миттєво. Після вивчення обставин загибелі Цоя експертами було зроблено висновок про причини смерті – Віктор заснув за кермом від перевтоми, що і викликало зіткнення.

Новий альбом групи «Кіно», записаний в Юрмалі, був зведений музикантами групи і випущений тільки після смерті Цоя під назвою «Чорний альбом».

Цой знявся в декількох фільмах, найвідоміші з яких – “Асса” і “Голка”.