Яка кількість щетинок на сегмент у дощового черв’яка?

Дощові черв’яки — це сегментовані безхребетні, які належать до типу Annelida. Їх зазвичай можна знайти в ґрунті, де вони відіграють важливу роль в екосистемі, розщеплюючи органічні речовини та покращуючи структуру ґрунту. Дощові черв’яки також використовуються як наживка під час риболовлі та як джерело їжі для деяких тварин.

Анатомія дощового черв’яка

Дощовий черв’як має трубчасте тіло, яке розділене на сегменти, які називаються метамерами. Сегменти розділені перегородками — тонкими мембранами, які містять м’язи та кровоносні судини. Тіло дощового хробака вкрите вологою та слизовою кутикулою, яка захищає його від висихання.

Що таке щетинки?

Щетинки — щетинкоподібні структури, які виступають з тіла дощового черв’яка. Вони виготовлені з хітину, міцного волокнистого матеріалу, який також міститься в екзоскелетах комах і ракоподібних. Щетинки знаходяться на черевній і бічній поверхнях тіла, і вони використовуються для пересування та сприйняття навколишнього середовища.

Функція щетинок у дощових черв’яків

Щетинки допомагають дощовим черв’якам пересуватися в ґрунті, закріплюючи їхні тіла та тягнучи їх вперед. Вони також забезпечують тягу і запобігають ковзанню хробака назад. Щетинки також використовуються дощовими черв’яками, щоб відчувати навколишнє середовище, наприклад, виявляти зміни температури, вологості та присутності хижаків.

Скільки сегментів має дощовий черв’як?

Кількість сегментів у дощового хробака змінюється залежно від виду та віку хробака. У середньому дорослий дощовий черв’як має близько 100-120 сегментів, хоча деякі види можуть мати до 200 сегментів.

Щетинки на сегмент у дощових черв’яків

Кількість щетинок на сегмент у дощового хробака також змінюється залежно від виду та розташування на тілі. Як правило, на передніх сегментах (біля голови) більше щетинок, ніж на задніх сегментах (біля хвоста).

Кількість щетинок у кожному сегменті

У середньому дощовий черв’як має близько 4-8 щетинок на сегмент. Однак ця кількість може коливатися від 2 до 16 залежно від виду та розташування на тілі. Щетинки розташовані попарно, по одній парі на сегмент.

Варіації чисел щетинок

Кількість щетинок може бути різною в межах виду, залежно від віку, розміру та розташування хробака. Наприклад, у молодих черв’яків може бути менше щетинок, ніж у старших, і щільність щетинок на черевній поверхні може бути вищою, ніж на бічній.

Значення щетинок у дощових черв’яків

Щетинки мають вирішальне значення для виживання та функціонування дощових черв’яків. Вони дозволяють їм пересуватися крізь ґрунт, відчувати навколишнє середовище та виконувати важливі екологічні функції, такі як кругообіг поживних речовин і покращення структури ґрунту.

Екологічне значення щетинок

Наявність дощових черв’яків у ґрунті може мати значний вплив на якість ґрунту та здоров’я екосистеми. Їхня діяльність у ринні та живленні може збільшити пористість ґрунту, проникнення води та доступність поживних речовин, що може сприяти росту та продуктивності рослин. Це робить дощових черв’яків цінним індикаторним видом для здоров’я ґрунту та функціонування екосистеми.

Висновок: розуміння щетинок дощового черв’яка

Щетинки є важливими структурами для дощових черв’яків, які дозволяють їм пересуватися ґрунтом, відчувати навколишнє середовище та виконувати важливі екологічні функції. Кількість і розташування щетинок змінюється залежно від виду, віку та розташування на тілі. Розуміння анатомії та функції щетинок дощових черв’яків є важливим для оцінки їхнього екологічного значення та сприяння здоров’ю ґрунту.

Література з анатомії дощового черв’яка

• Едвардс, Каліфорнія, і Болен, П. Дж. (1992). Біологія та екологія дощових черв’яків. Чепмен і Холл.
• Лі, К. Е. (1985). Дощові черв’яки: їх екологія та зв’язок із ґрунтами та землекористуванням. Академічна преса.
• Блейкмор, Р. Дж., Іто, М. Т. (2010). Дощові черв’яки (Annelida: Oligochaeta) тропічних лісів Борнео, з особливим посиланням на парк Кінабалу. Raffles Bulletin of Zoology, 59(2), 237-255.

Рекомендовані

Доктор Чирл Бонк

Доктор Чирл Бонк, відданий ветеринар, поєднує свою любов до тварин із десятирічним досвідом догляду за змішаними тваринами. Крім того, що вона працює у ветеринарних виданнях, вона займається власним стадом великої рогатої худоби. Коли вона не працює, вона насолоджується спокійними пейзажами Айдахо, досліджуючи природу з чоловіком і двома дітьми. Доктор Бонк отримала ступінь доктора ветеринарної медицини (DVM) в Університеті штату Орегон у 2010 році та ділиться своїм досвідом, пишучи для ветеринарних веб-сайтів і журналів.

Урок “Кільчасті черви. ЛД №1. Зовнішня будова та рух кільчастих червів (на прикладі дощового черв’яка або трубочника)”

Розширити знання учнів про безхребетних тварин; розкрити загальну характеристику представників кільчастих червів, особливості їхньої будови, процесів життєдіяльності та рис пристосованості до умов існування; ознайомити із особливостями ускладнення систем внутрішніх органів. ознайомити із поширенням представників типу у різних середовищах; особливу увагу звернути на значення кільчаків у ґрунтоутворенні.

Уроки 5-6

Кільчасті черви.

ЛД №1. Зовнішня будова та рух кільчастих червів (на прикладі дощового черв’яка або трубочника)

Мета.

Освітня. Розширити знання учнів про безхребетних тварин; розкрити загальну характеристику представників кільчастих червів, особливості їхньої будови, процесів життєдіяльності та рис пристосованості до умов існування; ознайомити із особливостями ускладнення систем внутрішніх органів. ознайомити із поширенням представників типу у різних середовищах; особливу увагу звернути на значення кільчаків у ґрунтоутворенні.

Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову та життєдіяльність кільчастих червів; уміння логічно мислити, використовувати набуті знання у повсякденному житті та господарській діяльності людини.

Виховна. Виховувати бережливе ставлення до живих організмів планети до хребетних і особливо безхребетних тварин.

Структура уроку.

2. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів………..7хв

3. Мотивація навчальної діяльності учнів… . ………………. 6хв

4. Вивчення нового матеріалу……………………………………. 15хв

5. Вивчення нового матеріалу……………………………………. 15хв

6. Узагальнення, систематизація й контроль знань і

7.Самостійна робота учнів……………………………………..…..20хв

Хід уроку.

1. Організаційний етап.

Привітання. Перевірка відсутніх.

Учні по черзі задають один одному запитання з життя кишковопорожнинних тварин. Учитель лише коригує відповідність запитань даній темі.

3. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

4. Вивчення нового матеріалу .

Кільчасті черви за класифікацією належать до групи безхребетних тварин, типу первічноротих, що мають вторинну порожнину тіла (целом). Тип К ільчастих черви (або К ільчаки) включає клас и : П ‘явки, Малощетинкові (дощовий черв’як , трубочник ), Б агатощетинкові (Нереїда, пескожіл) черви, М ізостоміди, Д інофіліди.

До цього типу належать близько 18 тисяч видів хробаків. Вільноживучі кільчаки поширені по всій нашій планеті, вони живуть у прісноводних і солоних водоймах, грунті. Деякі представники кільчастих хробаків – ектопаразити і мутуалісти. Зустрічаються серед них кровоссальні, хижаки, фільтратори і падальщики. Важливе біологічне значення мають аннел і ди, які переробляють грунт. До цієї групи належать характерні представники кільчаків – Малощетинкові черви і п’явки. Аерацію і розпушування 1 кв.м грунту здійснюють у середньому від 50 до 500 кільчаків. Різноманіттям відрізняються морські форми кільчастих хробаків, які зустрічаються на різних глибинах і на всій території Світового океану. Вони грають важливу роль в харчових ланцюжках морських екосистем.

Кільчасті черви відомі з середнього кембрійського періоду. Вважається, що вони походять від нижчих плоских хробаків, тому що певні особливості їх будови свідчать про подібність цих груп тварин. Багатощетинкових черв’яків виділяють як основний клас типу кільчастих. Від них пізніше в ході еволюції у зв’язку з переходом до наземного і прісноводного способу життя відбулися малощетинкових, які дали початок п’явок.

4. Вивчення нового матеріалу .

Всі кільчасті черви мають характерну будову. Основна характеристика: їх двосторонньо-симетричне тіло можна умовно розділити на головний лопать, сегментований тулуб і задню (анальну) лопать. Число сегментів тулуба може сягати від десятків до декількох сотень. Розміри кільчастих хробаків варіюють від 0,25 мм до 5 м. На головному кінці кільчакі розміщені органи чуття: очі, нюхові клітини і війчасті ямки, що реагують на дію різних хімічних подразників і сприймають запахи, а також органи слуху, що мають будову подібно локатора. Органи почуттів можуть бути розташовані і на щупальцях. Тіло кільчастих хробаків розділене на сегменти у вигляді кілець. Кожен сегмент в певному сенсі являє собою самостійну частину цілого організму, так як цілому (вторинна порожнина тіла) розділений перегородками на сегменти відповідно до зовнішніми кільцями. Тому цього типу присвоєно таку назву – «кільчасті черви». Значення такого поділу тіла величезна. При пошкодженні черв’як втрачає вміст декількох сегментів, решта залишаються збереженими, і тварина швидко регенерує. Метамерія (сегментація) внутрішніх органів, і відповідно, систем органів кільчастих червив обумовлена сегментацією їхніх тіл. Внутрішнім середовищем організму кільчаків є целомична рідина, яка заповнює цілому в шкірно-м’язовому мішку, що складається з кутикули, шкірного епітелію і двох груп м’язів – кільцевих і поздовжніх. У порожнині тіла підтримується біохімічне постійність внутрішнього середовища, і можуть реалізуватися транспортна, статева, видільна, опорно-рухова функції організму. У більш давніх багатощетинкових черв’яків на кожному сегменті тіла є параподії (парні примітивні кінцівки зі щетинками). Одні види хробаків пересуваються за рахунок скорочення м’язів, а інші, використовуючи параподії.

Ротовий отвір знаходиться на черевній стороні першого сегмента. Травна система кільчастих хробаків наскрізна. Кишечник поділяється на передню, середню і задню кишку. Кровоносна система кільчастих хробаків замкнута, складається з двох основних судин – спинного і черевного, які з’єднані між собою кільцевими судинами зразок артерій і вен. Кров хробаків цього типу може бути різного кольору у різних видів: червона, зелена або прозора. Це залежить від хімічної структури дихального пігменту в крові. Процес дихання здійснюється всією поверхнею тіла хробака, але у деяких видів хробаків вже є зябра. Видільна система представлена парними протонефридії, метанефридії або міксонефрідіямі (прообрази нирок), наявними в кожному сегменті. Нервова система кільчастих червив включає великий нервовий ганглій (прообраз головного мозку) і черевну нервову ланцюжок з більш дрібних гангліїв в кожному сегменті. Більшість кільчастих хробаків роздільностатеві, але в деяких вдруге розвинувся гермафродитизм (як у дощового хробака і п’явки). Запліднення здійснюється всередині організму або в зовнішньому середовищі.

Значення кільчастих хробаків дуже велике. Слід відзначити їх важливу роль у харчових ланцюгах в природному середовищі існування. У господарстві люди стали використовувати морські види кільчаків як кормову базу для вирощування цінних промислових видів риб, наприклад осетрових. Дощовий черв’як здавна використовується як наживки при риболовлі, як корм для птахів. Користь від дощових черв’яків величезна, так як вони аєрують і розпушують грунт, що збільшує врожаї сільськогосподарських рослин. У медицині широко застосовуються п’явки при гіпертонії, підвищеного згортання крові, тому що вони виділяють особливу речовину (гірудин), що володіє властивістю зменшувати згортання крові і розширювати кровоносні судини.

1. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів.

“Характеристика органів життєдільності типу Кільччасті черви”.