§ 2. Утворення Русі-України

Згадайте яким богам поклонялися давні слов’яни.

Як ви розумієте значення словосполучення «розселення давніх слов’ян»?

Чи пам’ятаєте ви, що князем у слов’ян називали очільника військової дружини?

1. Сусіди східних слов’ян.

На південь і на схід від земель, якими володіли наші предки, простягалися безкраї степи. В них здавна випасали череди худоби кочовики-скотарі. Вони створювали могутні військові об’єднання і були серйозною загрозою для східних слов’ян. Із VII століття найближчими кочовими сусідами наших предків були тюркомовні булгари, які утворили міжплемінний союз — Велику Булгарію. У VIII столітті майже усі їхні землі відібрала могутня держава хозар — Хозарський каганат. Хозари панували у причорноморських степах до Х століття і змушували слов’янські племінні союзи полян та сіверян виплачувати данину. (Виконайте завдання 3 до карти на сторінці 9).

Далеко за степами, горами та широким морем розташувалася заможна могутня спадкоємиця античного Риму — Візантійська імперія. Відносини східних слов’ян і візантійців були складними. З одного боку, вони активно торгували між собою, а з іншого — слов’яни неодноразово вирушали у військові походи на Візантію, щоб домогтися для себе вигідних торговельних умов.

Картина Миколи Реріха «Варяги пливуть»

Не менш грізними були і північні сусіди східних слов’ян — варяги. Для західних європейців вони були відомі як суворі і безжальні вікінги, або нормани (північні люди) — талановиті мореплавці, торговці і грабіжники. Варяги для слов’ян бували і ворогами — обкладали даниною кривичів та словен, і союзниками — неодноразово разом зі слов’янами торгували, і воювали з Візантійською імперією. Та це й не було дивним, адже торговий шлях із краю варязького до країни греків (Візантії) пролягав через землі слов’ян по мережі невеликих північних річок та повноводому Дніпру. Він так і називався шлях «із варягів у греки».

• 1. З ким сусідили східні слов’яни на півдні й на сході?
• 2. Чому відносини слов’ян з Візантійською імперією були складними?
• 3. Які країни поєднував шлях «із варягів у греки»?

Відлуння минулого.

Із «Записок» арабського мандрівника Ібн-Якуба про загальну характеристику слов’ян

«Взагалі слов’яни — люди сміливі, здатні до походу і, якби не було розрізнення серед їхніх численних і розкиданих племен, то не міг би з їхніми силами боротися жоден народ у світі. Пильнують хліборобства і щодо здобування собі на прожиток, переважають всі народи півночі.

Крам від них іде морем і суходолом до Царгорода».

• 1. Про які сильні й слабкі сторони слов’ян йдеться в історичному джерелі?
• 2. Що, на думку мандрівника, заважало слов’янам бути сильними?

2. Утворення Русі-України.

Наявність багатьох могутніх сусідів змушувала слов’янські племена об’єднувати свої сили для успішної боротьби з ними. В VI-VII століттях у межах нинішніх українських земель утворився великий міжплемінний союз слов’ян на чолі з дулібськими князями. Але після нищівної поразки від кочовиків аварів (обрів) цей союз розпався.

Тим часом на Дніпрі все більшої могутності набирало місто Київ. Заснував його полянський князь Кий у VI столітті. Збудоване на високих пагорбах правого берега Дніпра, місто було гарно захищеним і давало можливість його володарям контролювати всю торгівлю з Візантією, що проходила по шляху «із варягів у греки».

Вважають, що до середини ІХ століття у Києві уже були присутні ознаки державності: офіційна влада — князь, орган примусу — дружина, податки і бодай неписані правила співіснування його мешканців. Київським володарем на той час був Аскольд. У 860 році він здійснив вдалий похід на візантійську столицю — місто Константинополь, завдяки якому греки погодилися на підписання вигідної торговельної угоди — першого відомого договору між візантійськими імператорами та київськими володарями. А ще Аскольд того ж таки 860 року прийняв хрещення і зробив першу спробу охрестити всю країну. У згаданій угоді держава Аскольда іменується Руссю. А оскільки тодішні русичі були безпосередніми предками українців, то нині середньовічну Київську державу називають Руссю-Україною.

• 1. Хто очолив великий міжплемінний союз? Чому він розпався?
• 2. Коли було засновано місто Київ?
• 3. Які події відбулись у 860 році?

Відлуння минулого.

Із «Повісті минулих літ» про заснування міста Києва

«Поляни жили в ті часи окремо й володіли своїми родами. [. ] і були три брати: один мав ім’я Кий, другий — Щек і третій — Хорив, а сестра їх була Либідь. Сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зветься

Щекавиця, а Хорив на третій горі, котра прозвалася по ньому Хоревицею. І збудували городок в ім’я старшого свого брата, і назвали його Київ, і був навколо міста ліс, і бір великий, і ловили там звірів, і були ті мужі мудрі та тямущі і називалися вони полянами, від них поляни й до сьогодні у Києві».

Пам’ятник Кию, Щеку, Хориву та Либеді в Києві

• 1. Назвіть засновників головного міста полянського союзу.
• 2. Чому місто стали називати Києвом?

Детальніше про походження назви «Русь»

Щодо походження назви «Русь» і досі не вщухають суперечки серед істориків. Існує кілька тверджень. 1. Таку назву мало одне із сарматських племен, яке асимілювали анти, тобто праукраїнці. «Русь» походить із сарматської мови, що в перекладі означало світло. 2. Русь (роутсі) — назва племен, що проживали на території сучасної Швеції, і з яких пішов рід Рюриковичів. Його представники стали володарями у східних слов’ян. 3. «Руссю» в VI-VII століттях називали союз племен — полян, сіверян, уличів, на територіях яких розташовувалися річки — Рось, Росава, Роставиця. Адже і державу Аскольда, який володарював у Києві до Рюриковичів називали Руссю.

Відлуння минулого.

Із твору візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Життєпис Василія І Македонянина» про слов’ян

«І народ росів войовничий і безбожний, щедрими дарунками золота, срібла і шовкового одягу (імператор Василій) залучив до переговорів і, учинивши з ними мирний договір, переконав їх стати учасниками божественного хрещення. ».

• 1. Про яку подію йдеться в документі?
• 2. Чому імператор Василій пішов на поступки «росам»?

Князь Аскольд

ЖИТТЄТЕКА

Роки правління: 860-882.

Династія: Києвичів. Попередник: невідомий Внутрішня політика: ставши київським володарем, підпорядкував Києву племена дреговичів, деревлян, частину сіверян.

Зовнішня політика: у 860 році здійснив морський похід на Константинополь, уклав перший договір Русі та Візантії, прийняв християнство. Воював з печенігами, дунайськими болгарами, уличами. У 866 та 874 роках здійснив невдалі походи проти Візантії. Загинув у 882 році, ймовірно, через змову язичницької знаті, незадоволеної поразками візантійських походів та спробами князя запровадити християнство.

Значення діяльності: перетворив Київ на культурний та політичний центр.

3. Зміцнення Київської держави.

У північній частині шляху «із варягів у греки» набирало моці та впливу інше слов’янське місто — Новгород. У другій половині ІХ століття в Новгороді володарював Рюрик — князь не слов’янського, а варязького походження. Рюрик прагнув узяти під особистий контроль весь торговий шлях «із варягів у греки». І йому пощастило — частина киян, що була незадоволена міцною владою Аскольда, пішла на таємні домовленості з Рюриком, щоб усунути від влади Аскольда в Києві. Але сталося так, що Рюрик несподівано помер.

Плани Рюрика вирішив реалізувати Олег — його родич і опікун малолітнього Ігоря, Рюрикового сина. У 882 році Олег на човнах по Дніпру приплив до Києва і завдяки підтримці місцевої знаті заманив Аскольда у пастку і вбив його, а сам утвердився у Києві, пообіцявши, що Київ відтепер буде «матір’ю городам руським».

Мініатюра з Радзивіллівського літопису «Олег веде військо до стін Царгорода»

Олег виявився вмілим полководцем, політиком і дипломатом. Після утвердження в Києві він силою примусив до покори і союзу деревлян, радимичів та сіверян; завдав поразки уличам і тиверцям; домовився про спільні дії проти Візантійської імперії з волинянами і хорватами. Маючи відтоді за собою великі сили та заручившись підтримкою деяких варязьких ватажків, князь Олег у 907 та 911 роках здійснив два вдалі походи проти Візантійської імперії, внаслідок яких він змусив Візантію підписати вигідні для Русі-України торговельні угоди. Так примножилися слава, могутність і багатство Києва та його володарів.

• 1. Хто княжив у Новгороді в другій половині ІХ століття?
• 2. Із якого року в Києві став правити Олег? Як це відбулося?
• 3. Які дії Олега сприяли утвердженню Русі-України на міжнародній арені?

Відлуння минулого.

Із «Повісті минулих літ» про угоду князя Олега з Візантійським імператором (907 рік)

«І зажадав Олег, щоб вони данину дали на дві тисячі кораблів: по дванадцять гривень на чоловіка, а в кораблі [було] по сорок мужів. І згодилися греки на це, і стали греки миру просити, щоб не пустошив він Грецької землі. «[Коли] приходять руси, нехай посольське беруть, скільки [посли] хотять. А якщо прийдуть купці, хай беруть місячину (провіант на місяць) на шість місяців: і хліб, і вино, і м’яса, і риби, і овочів. І нехай дадуть їм митися. А коли йтимуть руси додому, нехай беруть у цесаря нашого на дорогу їжу, і якорі, і канати, і паруси. Якщо прийдуть руси не для торгу — хай місячини не обирають».

Робота в парах.

• 1. Обрахуйте, з якою кількістю воїнів Олег був у поході та яку суму виплатили греки русам відповідно до угоди.
• 2. Хто з русів за угодою мав право користуватися привілеями? Чому? Висловіть обґрунтоване судження.

Князь Олег

ЖИТТЄТЕКА

Роки правління: 882-912.

Внутрішня політика: завоював Київ, об’єднав Північну і Південну Русь, титулувався як «Великий князь руський». Підпорядкував

Києву східнослов’янські племена: сіверян, радимичів, словенів, деревлян і кривичів та неслов’янські племена меря, чудь і весь. Звільнив підкорені племена від сплати данини Хозарському каганату. До князівської дружини (війська) стали входити варязькі воїни. Засновував нові міста і фортеці.

Зовнішня політика: організував опір угорським племенам, які пройшли руськими землями в Подунав’я. Здійснив вдалі походи проти Візантії в 907 та 911 роках та підписав вигідний торговий договір. За свідченнями арабських джерел, здійснив кілька походів на південно-західне узбережжя Каспійського моря проти Арабського халіфату.

Значення діяльності: укріпив військову могутність держави, централізував її; утвердив міжнародний авторитет Русі-України.

1. Запишіть у зошит дати та події, пов’язані з ними трьома кольорами:

– 860 р. — укладання першого відомого договору Русі з Візантією;

– 882 р. — об’єднання князем Олегом північних та південних руських земель;

– 907, 911 рр. — походи Олега на Константинополь.

2. Яке поняття зашифроване в ребусі? Складіть із ним речення.

3. Літопис «Повість минулих літ» розповідає, що греки перестали дотримуватися русько-візантійського договору, тому в 911 році князь Олег здійснив новий похід на Константинополь. Скільки років минуло відтоді, коли Олег прибив свій щит до воріт Константинополя й примусив греків укласти вигідну для русичів угоду?

4. Об’єднайтеся в три робочі групи. Створіть ілюстровані схеми за темами: «Сусіди східних слов’ян», «Княжіння Аскольда», «Княжіння Олега». Представте свої доробки в класі. Кращі роботи відправте авторам підручника.

Інтернет-завдання для пошукової діяльності.

Дослідіть, чому князя Олега називали Віщим. Знайдіть легенди, в яких про це розповідається.

5. Перевірте себе, зайшовши за посиланням.

Що зробив Олег у 882 році

Згідно «Повісті минулих літ», у 882 році Олег, опікун малолітнього новгородського князя Ігора, здобув Київ, куди переніс столицю Давньоруської держави і де правив наступні тридцять років.

О лег отимав владу над новогородськими землями близько 878 року по смерті Рюрика як воєвода і опікун його однорічного сина Ігора.

Поступовий занепад Балтійсько-Каспійського торгового шляху, що сполучав Скандинавію з Арабським халіфатом , спонукав Олега йти походом на південь і десь у 882 році, згідно «Повісті минулих літ», з великим військом з варягів, чуді, мері, весі та кривичів він захопив Гніздово (біля сучасного Смоленська, РФ) та Любеч, а згодом, рухаючись далі вниз по Дніпру, і Київ у землях полян, де убив Аскольда і Діра, можливо, намісників князя Рюрика.

Мініатюра «Олег показує Аскольду і Діру малолітнього княжича Ігора» з Радзивилівського рукопису, кін. XV ст. © Бібліотека Академії наук, Санкт-Петербург Мініатюра «Олег показує Аскольду і Діру малолітнього княжича Ігора» з Радзивилівського рукопису, кін. XV ст. © Бібліотека Академії наук, Санкт-Петербург

Не приєднуючи завойовані міста до своїх північних володінь, Олег перетворив Київ, невелике городище на Замковій горі, який з часом став важливим пунктом на шляху «з варягів у греки», на свою столицю («мать городів руських»), куди він перемістив основні війська, обклавши даниною Новгород. Протягом наступних років Олег підкорив племена древлян, сіверян, радимичів, уличів та тиверців і зумів відкупитися від угорських племен, які взяли в облогу Київ у 898 році.

Про похід Олега на Константинополь нема жодних згадок у візантійських документах того часу, що ставить під сумнів не лише факт походу і «прибиття щита до воріт Царгорода», але й договір, нібито укладений Олегом у 907 році, за яким Візантія обіцяла платити Олегу данину

У 907 році, стверджує «Повість минулих літ», Олег з 80-тисячним військом здійснив морський похід на Царгород (Константинополь), де правив імператор Лев VI Філософ. Взяте в облогу місто, було змушене відкупитись великою — по 12 гривень на кожного воїна — даниною, здійснити окремі виплати на користь князів Києва, Чернігова, Переяслава, Полоцька, Ростова та Любеча і погодити умови перебування руських купців у Візантії.

Мініатюра «Руські купці повертаються з Царгорода» з Радзивилівського рукопису, кін. XV ст. © Бібліотека Академії наук, Санкт-Петербург Мініатюра «Руські купці повертаються з Царгорода» з Радзивилівського рукопису, кін. XV ст. © Бібліотека Академії наук, Санкт-Петербург

Нібито саме після походу на Царгород Олег отримав прізвисько Віщий («Передбачливий»), оскільки завбачливо відмовився випити отруєне вино, надіслане підступними візантійцями під час переговорів про мир.

У 911 році Олег надіслав до Константинополя посольство, яке від його імені підтвердило «багатолітній мир» і уклало новий торговий договір, який, очевидно, є першим підтвердженням русько-грецьких міждержавних відносин.

За «Новгородським першим літописом» Олег не був київським князем, а воєводою при Ігорі, який після вбивства повернувся в Стару Ладогу, де й помер у 922 році

Дата смерті Олега і місце його захоронення достовірно невідомі — за «Повістю минулих літ» він помер 912 року і похований у Києві на горі Щекавиці, а за новгородським літописом — на десять років пізніше і похований у Старій Ладозі. В обох документах згадується легенда про передбачення загибелі Олега від укусу змії, що вилізла з черепа його померлого коня.

Спадкоємцем Олега на княжому престолі в Києві став Ігор Рюрикович , перший руський князь, про якого є згадки у візантійських та західних хроніках.