Відносні займенники виконують роль сполучених слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті ж питальні займенники, але без запитання: хто, що, скільки, чий, який, котрий.
Приклад: Я дізнався, ЩО мені подарують завтра. («що» можна замінити займенником «щось», на «що» падає логічний наголос, значить, це сполучне слово (займенник), у реченні є додатком). Біля гаю, ЩО чорніє над водою, щось біле блукає.
Додатки поділяються на прямі додатки та непрямі додатки. До прямих додатків можна поставити запитання кого? що?.
Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість).
Відносні займенники: хто, що, чий, котрий, скільки (яка, чия, котра, котрі).
Займенник – це частина мови, яка вказує на предмети, їх ознаки, кількість, та називає їх. На які запитання відповідають займенники? Займенники відповідають на питання хто? який?
Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось; той, мій, всякий; скільки, стільки. Займенники відповідають …
