Пунктуація — розділ мовознавства, що вивчає правила вживання розділових знаків.
Пунктуа́ція (лат. punctuatio: від punctum — «крапка») — система правил уживання на письмі розділових знаків і розділ мовознавчої науки про використання розділових знаків.
Розділо́ві зна́ки, або зна́ки пунктуа́ції, — сукупність графічних знаків, що не належать до алфавіту даної мови, а служать засобом відображення тих ознак (сторін) писемної мови, які не можуть бути передані літерами та іншими писемними позначеннями — цифрами, знаками рівності, подібності тощо.
Розділові знаки вказують на зв'язок між сегментами у межах одного речення. Розглядаються також їх комунікативний та семантичний аспекти. Пунктуація відіграє важливу роль у передачі на письмі намірів автора, впливаючи також і на зміст повідомлення.
Синтаксис – це розділ науки про мову, який вивчає словосполучення і речення. Пунктуація – це розділ науки про мову, який вивчає вживання розділових знаків у реченні й тексті на письмі.
Си́нтаксис (дав. -гр. σύνταξις — «побудова, порядок, складання», від σύν — «з, разом» і ταξις — «впорядкування») — розділ граматики, що вивчає граматичну будову словосполучень та речень у мові.
До розділових знаків належать: крапка, кома, крапка з комою, двокрапка, тире, три крапки, знак оклику, знак питання, лапки, дужки, скісна риска, абзац, проміжок.
