Основною причиною їх виникнення є циклонічна діяльність атмосфери. Циклони Атлантичного океану зазвичай називають ураганами, а тропічні циклони західної частини Тихого океану — тайфунами. Факторами небезпеки в разі різних атмосферних вихорів є насамперед сильні вітри та інтенсивні опади.
Щоб виник ураган, температура води піднімається мінімум до +27°С. Ураган виникає, коли тепле і вологе повітря, що вступає в контакт з водою океану або моря, починає підніматися. Досягнувши великих висот, конденсується, виділяючи тепло, яке змушує підніматися і конденсуватися інші маси гарячого повітря.
Урагани в Північній Атлантиці утворюються як тропічні шторми над теплою водою біля африканського узбережжя, і переміщуються зі сходу на захід пасатами (рис. 8.4.3). Коли шторми рухаються на захід над тропічним океаном, їх енергія збільшується, поки вони не досягнуть статусу урагану.
Загальні закономірності Вітер спричиняє різниця у тиску між певними ділянками.
Ураган – це атмосферний вихор великих розмірів зі швидкістю вітру до 120 км на годину, а в приземному шарі – до 200 км/год. Буря – це тривалий, дуже сильний вітер зі швидкістю, яка більша 20 метрів на секунду.
Більшість ураганів утворюють полюс 10o широти, оскільки ефект Коріоліса занадто слабкий ближче до екватора. Урагани утворюються в рівномірній масі теплого повітря над тропічними океанами з температурою 80 o F (26.5 o C) через глибину 200 футів (60 метрів).
Урагани і бурі викликають значні руйнування, завдають великої матеріальної шкоди, призводять до людських жертв.
