Кращі українські книги останніх років: ТОП-10 творів, які змінять вас назавжди

Розповідаємо, що цікавого почитати з сучасної української літератури – ці книги варті вашої уваги.

14 лютого – це не лише свято закоханих, а ще й Міжнародний день дарування книг. Ми вибрали з цієї нагоди українські книги, які варто прочитати. Подаруйте котрусь із них близьким чи коханим – не прогадаєте.

Як з’явився День дарування книг

Міжнародний день дарування книг започаткувала засновниця сайту дитячої книги американка Еммі Бродмур. Один з її трьох синів якось запитав, чому немає свята, коли прийнято дарувати книги. Ситуацію виправили – ініціативу Емми підтримали знайомі, колеги та у соціальних мережах. Невдовзі цей день стали святкувати у світі, у тому числі й в Україні.

Сучасні українські книги, які варто прочитати – ТОП-10

Безумовно, цікавих книг сучасних українських авторів, які варто було б прочитати – не 10 і не 20, а набагато більше. Ми пропонуємо ознайомитися лише з маленькою частиною цього багатства:

Ця книга львівського журналіста Богдана Кушніра – це продовження пригодницького роману “Помста оперативника розвідки” про сучасну російську розвідку, її внутрішню таємну кухню та специфічні стосунки між оперативниками.

Головний герой “Невидимої павутини” – капітан російської зовнішньої контррозвідки Антон Чумак. Його рід походить із Кубані, батьки та діди розмовляли українською. Він потрапляє на схід України як розвідник та грає роль російського найманця-снайпера. Антона вражає, що два близькі йому народи нацьковують один на одного. Окрім Донбасу, дія книжки відбувається на Північному Кавказі в районі Сочі та резиденції президента в Красній Поляні.

Звісно, краще читати обидві книги автора.

Це книга про неймовірну українку, жінку-воїна та жінку-силу – Олену Телігу. Авторка так майстерно оживила свою героїню, що подекуди закрадається думка “Хіба таке можливо?” Враження – ніби сидиш біля Олени, її друзів, родини.

Родзинкою роману є вірші поетки, майстерно вплетені у канву твору, уривки із листів, спогади про Олену, які надзвичайно підсилюють сюжет.

Загалом ця книга не сльозлива, як може здатися на перший погляд. Хоча серце таки тремтить упродовж читання і так – у фіналі важко стримати сльози. Але не бійтеся цього – книга сильна та світла, як щеплення проти неправди і лицемірства.

Надзвичайна книга, яку читати легко, а усвідомити важко.

Книга про Крим, його історію та трагедію. Разом із головною героїнею можна прожити понад 20 років у Криму: українському та окупованому. Побачити, які там були проблеми весь час, та які влада намагалася не помічати. Як вони досягли точки кипіння та вибухнули в 2014-му.

Твір варто прочитати, щоб провести роботу над помилками та не повторювати їх у подальшому, аби через кілька років чи десятків років не сталося рецидиву.

“Не вмирає душа наша” – роман про реальні події. Це історія й трагедія родини, яка була вимушено переселена в Україну в ході операції “Вісла”.

Книгу можна проковтнути за вечір – тут яскраво виписані персонажі, соковита мова, роздуми й почуття, які найповніше виражають ідею твору. Непрості долі наших предків стали основою цікавого сюжету. Історична достовірність, вдале використання діалектизмів, гумор додають особливого подиху розповіді.

Збірка новел про життя, хоча б правильніше було написати – дуже життєвих новел.

У кожної людини в житті свій шлях: когось Господь водить манівцями, когось по колу, хтось не може знайти дороги до свого дому, а хтось весь час шукає дорогу до себе. Кожна новела – це розповідь про звичайних незвичайних людей, яких ми зустрічаємо щодня. У кожного своя історія, свій початок і фінал, але є одне спільне – це Доля, яка слово за словом, рядок за рядком давно все написала. Нам лише здається, що ми приймаємо рішення – сценарій давно вже існує для кожного з нас …

У вас із авторкою можуть бути різні погляди на релігію, та важливішим є інше: людяність, або відсутність людяності. Адже Бог – не в словах, і не в назвах релігій, не в кольорі шкіри і не в національності. Наш Бог – в наших діях. То ж намалюєш його в якомусь образі чи ні, значення не має. Це та сила, що веде певним шляхом і робить з тебе людину, або монстра.

Людські почуття, як то віра, любов, бажання жити щасливо – не мають релігійної ознаки. Саме ця ідея ховається у назві книги і є центральною у романі. Твір розповідає про наше минуле, але у ньому, як і має бути у добрій книзі, заховано так багато про наше теперішнє та майбутнє.

Ця книга – продовження книжки “Винуваті люди”.

Якщо у першій частині авторці вдалося змалювати панораму життя за 1899- 1914 роки, то в другій вона вирішила зосередити увагу лише на 1917-1919-х. Письменниця вправно динамізувала текст, розділивши частини на розділи, що дало змогу охопити в нових фрагментах унікальні території та часові проміжки. Розкішна мова, всипана автентичними словами, гострі сюжетні повороти, деталізовані мотиви персонажів, історичне тло – усе переплелося в гідний для прочитання український історичний роман!

Роман “Чужа провина” актуальний тому, що він – детальне віддзеркалення сьогодення.

Ще одна книга автора, про якого говорили на початку.

Це його новий роман, в якому обставини змушують головного героя – молодого авантюрного письменника, опинитись у павутинні секретних служб, і зрештою – в епіцентрі протистояння української та російської розвідок. Захопливо й з гумором про серйозні речі. Цікаво, що в основу роману лягли справжні історії, очевидцем який був сам автор.

Додаємо його список, бо читаються твори на одному подиху.

Це дебютний роман української письменниці.

Події роману розгортаються навесні-влітку 2014 року в Донецьку. Донбас – точка обнулення, місце, де прозвучали найважливіші запитання, і відповіді сховані там же.

Тут героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії. тут вона зібрала уламки заново та знайшла новий сенс. Цей процес трансформації, переродження гречкосія у воїна можна спостерігати крок за кроком – й він дуже захоплює. Книга назавжди змінила того, хто її написав, та змінить кожного, хто її прочитає.

Напрочуд цікава збірка оповідань різних авторів. Це твори про наші щоденні перемоги над собою – можливо, зовсім непомітні для нас та приховані від усього світу. Це торжество справедливості, совісті, правди, а також щоденні протистояння найрізноманітнішим випробуванням долі. Читається на одному диханні.

Раніше ми розповідали, які українські фільми варто подивитися – 6 стрічок у різних жанрах.

Вас також можуть зацікавити новини:

✅Основні теми і мотиви лірики Лермонтова

За короткий життєвий шлях Лермонтов встиг залишити нам неоціненну спадщину. Творчість поета різноманітна за тематикою. У його ліриці ми можемо виділити кілька основних тем:

Тема Батьківщини проходить через усю творчість Лермонтова. Ставлення поета до Росії було суперечливим. У своєму творі «Батьківщина» автор пише про «дивної» любові до Батьківщини. Поет не любить державних чиновників, тому що вони не піклуються про простих людей, але він захоплюється традиціями і культурою Вітчизни, Лермонтову подобається танець “з тупанням і свистом під гомін п’яних мужиків”. В «Бородіно» Лермонтов пишається своєю країною і історією Росії.

Любовна лірика поета видно в перших віршах, причому любов переплетена з сумом і самотністю. Лермонтов не знаходить щастя в любові: «щастя без обману немає», «вічно любити неможливо». У творах ми знаходимо безнадійність героя, відчай, світлі почуття до нього не приходять, і він розчаровується в любові: «не варто праці», «все там мізерно». Поет не вірить в ідеальну любов і розуміє, що в житті може закохатися тільки раз, тому що швидкоплинні захоплення швидко проходять, залишаючи в душі порожнечу.

Пейзажні замальовки рідної країни є невіддільною частиною ліричних творів поета. У цих віршах картини природи прості, точні, яскраві:

• «жовтіюча нива»;
• «сріблястий конвалія»;
• «студений ключ»;
• «білоствольні берези».

Дуже точно Лермонтов використовує прийом одухотворення, він перший, хто став залучати порівняння з природи стосовно людини: «Він був схожий на вечір ясний …». Також автор розповідає нам, які почуття у нього викликає природа:

Часто ліричний герой Лермонтова самотній, і саме природа допомагає автору розкрити душу цього героя. І природа допомагає підкреслити це самотність.

Тема самотності проходить майже через всю лірику Лермонтова. Найбільш повно розкрита ця тема у вірші «В’язень». Поет сам відчуває себе в’язнем часу, адже сучасники його не розуміють. У «Пророку» ліричний герой не потрібен людям, вони не бажають його слухати, тому він змушений відправитися в пустелю, там пророк знайде спокій.

Лірика М.Ю. Лермонтова наповнена смутком, сумом і почуттям самотності, читаючи його поезію, ми можемо зазирнути в душу поета і ближче пізнати його як людину.

Варіант 2

Російську літературу неможливо уявити без такого письменника, як Михайла Юрійовича Лермонтова, який був романтичної особистістю, глибоко люблячої власну Батьківщину.

Творив поет якраз в той час, коли панував романтизм. Лермонтову вдалося виявити на перший план ліричне «я», що неодноразово постає центром світу всього. І тим, якими керувався Михайло Юрійович, було багато. Основна – це тема, присвячена самотності.

Такий стан для Лермонтова сприймалося як щось повсякденне, буденне. Поет вважав, що так воно і є, і було. У його творах ліричний герой протиставляється реального світу, наповненого бездумним натовпом, що не може ніяк зрозуміти людину талановиту.

З’являється конфлікт, який ніяким чином не може вирішитися. Самотність для персонажа Михайла Юрійовича представляється як плата за те, що шукав, а потім і наблизився до внутрішнього спокою, душевної рівноваги. Герой постійно знаходиться в пошуках самого себе, свого внутрішнього світу, своєї душі.

І в концепції письменника в кінці то кінців трактується те, що ліричний персонаж так і не знайшов спокій, навіть залишившись зовсім в повній самоті…

З іншого боку вважається, що самотність – це якийсь втечу людини від навколишнього суворого світу, який набридає і дратує своїм шумом, в інший світ, ілюзійний. І відразу виникає поряд з цим відчуженість персонажа в цьому світі, яке зростає і невблаганно продовжує зростати.

На зміну першій темі приходить інша: тема волі, а також тема неволі. Для Михайла Юрійовича свобода – це найголовніша цінність. І ліричний герой то і робить, що відстоює власне право на те, щоб бути вільним і незалежним від усього мирського. Це, перш за все, помічається в поемі «Мцирі». Зв’язок проявляється і в вірші «В’язень», що теж сповнений мріями про свободу, про те, щоб вирватися з клітки.

Дивно те, що мотиви лірики Михайла Юрійовича і теми нерозривно пов’язані один з одним, тому як в творах Лермонтова простежується і мотив відчуженості ліричного героя від згубної навколишньої дійсності, і тема самотності, яка проноситься у поета по всьому його творчості.

І то, і то тісно пов’язані з темою природи, бо персонаж, мріючи піти від нагальною дійсності, виявляє розраду в прекрасній красі природи, яка здатна сприятливо впливати на людину, очищаючи і лікуючи його душу.

Особлива увага в творчості Лермонтова приділяється натовпі, яку він намагається яскраво висловити, оскільки її вплив або підносить людину, або принижує настільки, що далі продовжувати власний шлях набагато важче.

Суспільство Михайло Юрійович суворо критикує, вимальовує образи таких людей пустим, вітряним, досить дріб’язковим, легковажним. Їхній головний недолік в тому, як вважає поет, що відсутня духовність. Натовп досить безініціативна, пихата. Їй чужі переживання простого творця, тому персонаж Лермонтова і відходить все далі і далі від них, щоб не стикатися і не взаємодіяти з таким суспільством «душевних калік».

Безумовно, Михайло Юрійович не обійшов таку тему, як тема Батьківщини! У своїх віршах письменник показує, наскільки поняття «батьківщина» далеко і не схоже на поняття «держава». Це дві абсолютно відмінні одна від одної гілки.

Одна, як стверджує поет, надихає, робить благороднішими, піднесеним тебе людиною. Інша випромінює лише святенництво, легковажність, байдужість в долях людей.

І важлива тема письменника – це тема кохання, яка виражається у Лермонтова песимістично. Взаємності спостерігати в творчих працях Михайла Юрійовича безглуздо, бо ліричний герой знаходить втіху лише в самоті.

Таким чином, внесок Лермонтова в російську літературу неоціненний! Думки ветувати розташовуються на папері, вражаючи своїм змістом і пишністю!

Что посмотреть в Лермонтове за один день?

Лермонтов — один из семи городов-курортов Кавказских Минеральных Вод. Мы уже рассказывали в нашем блоге о Пятигорске, Кисловодске, Минеральных Водах, Железноводске, Ессентуках. Сегодня познакомим вас с Лермонтовом.

Городок — небольшой, уютный. Одного дня достаточно, чтобы все посмотреть.

Это самый молодой город КМВ, экономика держится скорее на промышленности, чем на туризме, а еще в Советском Союзе сюда нельзя было попасть из-за секретных разработок на территории Лермонтова.

Об особенном курорте Северного Кавказа расскажем в статье: бывал ли здесь великий поэт, и что посмотреть в Лермонтове за один день.

Как возник самый молодой город КМВ

В 40-х годах прошлого века на горе Бештау обнаружили залежи урановой руды. На добычу и разработку прислали специалистов со всего Советского Союза и стали строить для работников и их семей населенный пункт. Первые пару лет он так и назывался «Населенный пункт рудоуправления №10».

Спустя время, безымянный поселок прозвали Лермонтовским в память о великом поэте. В 1956 году он дорос до статуса города, а в 1967 получил современное название — Лермонтов.

Из-за добычи радиоактивного урана и секретной деятельности в советское время Лермонтов был закрытым городом. С 80-х годов производство остановлено, шахты законсервированы. Сейчас курорт может посетить любой желающий.

Лермонтов окружен горами Бештау, Шелудивой и Острой, которые защищают его от ветра и осадков. Количество солнечных дней в городе почти такое, как в Кисловодске. Когда в соседнем Пятигорске льют дожди, в Лермонтове безоблачная погода. От этого можно услышать, что в народе город зовется «Ясной поляной».

Что посмотреть в Лермонтове за один день? Топ-6 мест

Первый жилой дом

В населенном пункте рудоуправления № 10 первой улицей была Пятигорская, а на ней первый дом. Его и сейчас можно посмотреть. Ориентир — пересечение ул. Спортивной и ул. Решетника (ранее Пятигорская).

Сквер Победы

Вдоль улицы Решетника расположился Сквер Победы, здесь находится Вечный огонь. В 2011 году в сквере установили монумент горнякам-шахтерам, которые основали город. В Лермонтове до сих пор живет много ветеранов атомной промышленности. А это место для памятника выбрано не случайно — примерно отсюда начинали строить будущий город.

Парк им. М.Ю. Лермонтова

Если двигаться по улице Спортивной, то дойдете до городского парка. Приехав в Лермонтов на один день, стоит посмотреть это приятное место для прогулок в любое время года. К 140-летию со смерти великого поэта в центре парка установили памятник Михаила Лермонтова. Сам он, конечно, никогда не был в городе, но местные жители чтят память писателя, который воспел в своих произведениях Северный Кавказ.

Дворец культуры им. В.И.Ленина

Напротив памятника М.Ю. Лермонтову находится Дворец культуры — одно из первых зданий в городе. Дворец — объект культурного наследия и центр творческой жизни города. В 2006 году здание сильно пострадало от пожара, сейчас оно полностью восстановлено. Обогнув Дворец культуры, вы выйдете к памятнику Ленина и одноименной улице.

Свято-Успенский Второафонский мужской монастырь

Чтобы успеть посмотреть всё в Лермонтове за один день, советуем вам взять такси и отправиться на гору Бештау к Свято-Успенскому Второ-афонскому мужскому монастырю. Его основали в начале 20 века монахи с Нового Афона.

У монастыря непростая история. В Советское время его разрушили, с 1999 года начали восстановление. Монастырь открыт посетителям с 6 утра и до 18:00 во все дни, кроме понедельника.Оттуда открывается прекрасный вид на Лермонтов и окрестности.

Монастырское (Ведьмино) озеро

Дорога к монастырю идёт через Монастырское озеро, его еще называют Ведьмино. Летом и осенью в воде цветут кувшинки. Выглядит потрясающе, плюс вид на город и гору Шелудивую делает свое дело. Вы останетесь довольны. Особенно, если подгадать и приехать сюда на закате.

Что ещё можно посмотреть в Лермонтове?

Если у вас осталось время, включите в программу «Что посмотреть в Лермонтове за один день» прогулку по Комсомольской аллее, посещение церкви Сергия Радонежского и минерального источника, откуда открывается вид на гору Острая, а также поднимитесь на обзорную площадку горы Шалудивая. Чтобы добраться до этих мест, удобнее пользоваться картой maps.me

Для гостей санаторно-курортного комплекса «Машук Аква-Терм» уже составлены экскурсионные программы, вам остаётся выбрать интересующую и наслаждаться отдыхом!

Подписывайтесь на наш блог, чтобы узнавать еще больше о том, как оставаться здоровым — способах лечения, профилактике болезней, а также отдыхе на Кавказских Минеральных Водах.

Що почитати: 10 книжок, від яких ви не зможете відірватися на карантині

Це подорожні нотатки з кількох десятків країн та міст, написані у формі листів, ще й від імені Ведмедя Степана.

Така незвична форма добре спрацьовує і робить історії емоційними, бо оповідач дуже допитливий, добрий, ще й знавець історії та сучасної української літератури і з великим почуттям гумору.

А ще книжка містить чимало корисної інформації, до прикладу, де у Варшаві можна знайти неймовірний торт з меренги.

Географія подорожей широка – тут розповіді з Кенії чи Дрогобича, з крайньої точки землі на мисі Рока у Португалії чи з Севастополя, з Греції чи Харкова.

Якщо коротко, то це дуже добра книжка для читачів будь-якого віку, яка допоможе забути про паніку і трохи помріяти про майбутні мандри.

Памела Дракермен. “Дорослих не буває. Історія дорослішання на середині життя“

Переклад Ірини Листопад і Анни Оксентюк, Видавництво Yakaboo Publishing

Памела Дракермен – американсько-французька письменнця та журналістка.

Вона відома у всьому світі за книжкою “Французьке виховання”, у якій вона розглядає підходи до батьківства.

У новій книзі журналістка досліджує власне дорослішання і те, як змінюється її життя після 40 років.

Це дуже іронічні і відверті тексти про стосунки з дітьми, чоловіком, друзями, про нові кар’єрні етапи, про внутрішню боротьбу і досягнення життєвої мудрості та прозріння.

Попри дослідницький підхід до теми, авторка подбала й про легкий стиль тексту.

Філософія спокійного життя

Тарас Прохасько. “Так, але“

Видавництво Meridian Czernowitz

Медитативність і спокій – це дуже часто про твори Тараса Прохаська.

Це 34 історії-роздуми, про дуже прості речі, які нас оточують чи явища, за якими ми можемо спостерігати, але все це під пильним поглядом автора набуває нових сенсів.

Зокрема пише – про щоденну фізкультуру, про прогулянки містом, про сорти яблук і способи відпочинку, про місто і про природу, про щастя і достаток.

Всі ці рефлексії Прохаська цілком вписується концепцію популярного сьогодні тренду усвідомленості (mindfulness).

Абір Мухерджі. “Людина, що підводиться“, “Необхідне зло”

Переклад Світлани Орлової. Видавництво “Фабула”

Перша книжка англійського письменника Абіра Мухерджі ” Людина, що підводиться ” викликала великий захват серед читацької аудиторії, а наступний роман “Необхідне зло” тільки посилив інтерес до творчості цього письменника.

Щоб виділитись на фоні інших зірок детективу у Британії, треба справді запропонувати щось незвичне. У цьому випадку це не суто англійське вбивство.

Головний герой – капітан Сем Віндгем вирушає у відрядження зі Скотланд-Ярду до Індії, зокрема до похмурої Калькутти. Його напарник – місцевий сержант Банерджі, якого він називає “Не Здавайся”.

Події в обох книжках відбуваються на початку 20 рр. ХХ ст. у період англо-індійської історії.

У першій книжці вони розслідують вбивство двох посадовців. Знайти вбивцю це те, що далось їм з боєм і пригодами.

Натомість у другій історії наші детективи розслідують загадкове вбивство сина магараджі, спадкоємця престолу.

І щоб розкрити вбивцю капітан Віндгем і сержант Банерджі відправляються до королівства Самбалпур, яке називають долиною дімантів та розкішних палаців.

Джон Ле Карре. “У розшуку“

Переклад Тетяни Савчинської. Видавництво Старого Лева

Нарешті книжки Джона Ле Карре почали виходити в українському перекладі.

Авторові майже 90 років і вже кілька десятиліть він є зіркою у жанрі шпигунського трилеру.

До речі, українською також вийшов його знаменитий “Нічний адміністратор”, на основі якого було не так давно знято однойменний серіал.

“У розшуку” була написана ще у 2008 році, події відбуваються у Німеччині, у місті Гамбург. Сюди потрапляє головний герой – молодий чеченець Ісса. Він вирвався з полону, пережив знущання, голод і втрату найближчих.

У Європі він хоче про все це забути і стати лікарем, щоб рятувати інших людей. Раптом він дізнається, що його батько, який був злочинцем, залишив йому великий спадок.

Його переслідують спецслужби, але й знаходяться і ті, хто допомагає.

Чи з благими він намірами прибув до Німеччини? Чи не подвійний агент? Чи самостійно планує свій теракт?

Тут чимало інтриг, таємниць, великої політики та ігор спецслужб.

Люсі-Мод Монтгомері. “Енн із Зелених Дахів”

Переклад Анни Вовченко. Видавництво “Урбіно”

Всі книжки Люсі-Мод Монтгомері – про добро.

Події у першій і найбільш популярній книжці з серії про Енн Ширлі розгортаються на фермі Зелені Дахи та на острові Принца Едварда.

Одинадцятирічна сирота випадково потрапляє до Метью й Марілли Катбертів, брата і сестри, які вже у старшому віці. Вони вирішили її вдочерили і після цього їхнє життя змінюється, та й не тільки їхнє.

Енн Ширлі має багату уяву, вміє потрапляти у різні пригоди і попри це тішити і допомагати всім, хто поруч. Без вікових омежень.

Зденєк Їротка. “Сатурнін”

Переклад Ірини Забіяки. Видавництво “Комора”

Зденєк Їротка (1911-2003) – відомий чеський письменник.

Він писав фейлетони, сатиричні художньо-публіцистичні тексти, та радіоп’єси.

Один з його великих гумористичних романів “Сатурнін” у Чехії став національним бестселером і зберігає свою популярність досі.

Якщо вам хочеться легкого, веселого і небанального чтива, то це саме ця книжка.

Оповідач цієї історії, молодий чоловік, наймає собі слугу, якого звати Сатурнін. Він, натомість, щоб служити йому, втягує свого господаря у найрізноманітніші пригоди.

Тут і подорожі на кораблі, і закоханість, літо, авантюри і, головне, багато свободи і радості від життя.

Тара Шустер. “Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось“

Переклад Ірини Вікирчак. Видавництво Yakaboo Publishing

Якщо так хочеться поговорити з подругою чи поділитись з психологом про наболіле, але ні одне, ні інше не виходить організувати, то ця книжка може допомогти.

Авторка Тара Шустер, яка працює в американській індустрії розваг, відверто розповідає про свої проблеми та як вона збирала себе докупи.

Вона ділиться тим, що їй допомогло полюбити себе, стати впевненою у собі і налагодити стосунки з навколишнім світом.

Ірена Карпа. “Добрі новини з Аральського моря“

Трохи французької атмосфери, захопливий сюжет, іронія, романтика і пригоди. У цій книжці є всі складові для безтурботного дозвілля.

Чотири різні за стилем життя українки потрапляють до Парижу, кожна з них мріє знайти тут своє щастя, хтось хоче отримати тут славу, хтось створити щасливу сім’ю, хтось хоче спокою, а хтось життя на повну без турбот.

Зрештою, тут героїні хочуть позбутись і від брудного минулого, це їх і об’єднує, у результаті їхні долі перетинаються.

Ольга Вишня, менеджерка культурних проектів, журналістка, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

30 україномовних Youtube-каналів на будь-який смак. ДОБІРКА

30 вправ, які допоможуть взяти максимум з домашніх занять спортом

Як не зруйнувати сім’ю за час карантину та не розлучитися. Пояснення психолога

Що робити з дітьми під час карантину: ресурси і поради

Головне сьогодні

Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.

Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства “Інтерфакс-Україна”.

Кращі українські книги останніх років: 10 творів, які змінять вас назавжди

Розповідаємо, що цікавого почитати з сучасної української літератури – ці книги варті вашої уваги.

14 лютого – це не лише свято закоханих, а ще й Міжнародний день дарування книг. Ми вибрали з цієї нагоди українські книги, які варто прочитати. Подаруйте котрусь із них близьким чи коханим – не прогадаєте.

Як з’явився День дарування книг

Міжнародний день дарування книг започаткувала засновниця сайту дитячої книги американка Еммі Бродмур. Один з її трьох синів якось запитав, чому немає свята, коли прийнято дарувати книги. Ситуацію виправили – ініціативу Емми підтримали знайомі, колеги та у соціальних мережах. Невдовзі цей день стали святкувати у світі, у тому числі й в Україні.

Сучасні українські книги, які варто прочитати – ТОП-10

Безумовно, цікавих книг сучасних українських авторів, які варто було б прочитати – не 10 і не 20, а набагато більше. Ми пропонуємо ознайомитися лише з маленькою частиною цього багатства:

Ця книга львівського журналіста Богдана Кушніра – це продовження пригодницького роману “Помста оперативника розвідки” про сучасну російську розвідку, її внутрішню таємну кухню та специфічні стосунки між оперативниками.

Головний герой “Невидимої павутини” – капітан російської зовнішньої контррозвідки Антон Чумак. Його рід походить із Кубані, батьки та діди розмовляли українською. Він потрапляє на схід України як розвідник та грає роль російського найманця-снайпера. Антона вражає, що два близькі йому народи нацьковують один на одного. Окрім Донбасу, дія книжки відбувається на Північному Кавказі в районі Сочі та резиденції президента в Красній Поляні.

Звісно, краще читати обидві книги автора.

Це книга про неймовірну українку, жінку-воїна та жінку-силу – Олену Телігу. Авторка так майстерно оживила свою героїню, що подекуди закрадається думка “Хіба таке можливо?” Враження – ніби сидиш біля Олени, її друзів, родини.

Родзинкою роману є вірші поетки, майстерно вплетені у канву твору, уривки із листів, спогади про Олену, які надзвичайно підсилюють сюжет.

Загалом ця книга не сльозлива, як може здатися на перший погляд. Хоча серце таки тремтить упродовж читання і так – у фіналі важко стримати сльози. Але не бійтеся цього – книга сильна та світла, як щеплення проти неправди і лицемірства.

Надзвичайна книга, яку читати легко, а усвідомити важко.

Книга про Крим, його історію та трагедію. Разом із головною героїнею можна прожити понад 20 років у Криму: українському та окупованому. Побачити, які там були проблеми весь час, та які влада намагалася не помічати. Як вони досягли точки кипіння та вибухнули в 2014-му.

Твір варто прочитати, щоб провести роботу над помилками та не повторювати їх у подальшому, аби через кілька років чи десятків років не сталося рецидиву.

“Не вмирає душа наша” – роман про реальні події. Це історія й трагедія родини, яка була вимушено переселена в Україну в ході операції “Вісла”.

Книгу можна проковтнути за вечір – тут яскраво виписані персонажі, соковита мова, роздуми й почуття, які найповніше виражають ідею твору. Непрості долі наших предків стали основою цікавого сюжету. Історична достовірність, вдале використання діалектизмів, гумор додають особливого подиху розповіді.

Збірка новел про життя, хоча б правильніше було написати – дуже життєвих новел.

У кожної людини в житті свій шлях: когось Господь водить манівцями, когось по колу, хтось не може знайти дороги до свого дому, а хтось весь час шукає дорогу до себе. Кожна новела – це розповідь про звичайних незвичайних людей, яких ми зустрічаємо щодня. У кожного своя історія, свій початок і фінал, але є одне спільне – це Доля, яка слово за словом, рядок за рядком давно все написала. Нам лише здається, що ми приймаємо рішення – сценарій давно вже існує для кожного з нас …

У вас із авторкою можуть бути різні погляди на релігію, та важливішим є інше: людяність, або відсутність людяності. Адже Бог – не в словах, і не в назвах релігій, не в кольорі шкіри і не в національності. Наш Бог – в наших діях. То ж намалюєш його в якомусь образі чи ні, значення не має. Це та сила, що веде певним шляхом і робить з тебе людину, або монстра.

Людські почуття, як то віра, любов, бажання жити щасливо – не мають релігійної ознаки. Саме ця ідея ховається у назві книги і є центральною у романі. Твір розповідає про наше минуле, але у ньому, як і має бути у добрій книзі, заховано так багато про наше теперішнє та майбутнє.

Ця книга – продовження книжки “Винуваті люди”.

Якщо у першій частині авторці вдалося змалювати панораму життя за 1899- 1914 роки, то в другій вона вирішила зосередити увагу лише на 1917-1919-х. Письменниця вправно динамізувала текст, розділивши частини на розділи, що дало змогу охопити в нових фрагментах унікальні території та часові проміжки. Розкішна мова, всипана автентичними словами, гострі сюжетні повороти, деталізовані мотиви персонажів, історичне тло – усе переплелося в гідний для прочитання український історичний роман!

Роман “Чужа провина” актуальний тому, що він – детальне віддзеркалення сьогодення.

Ще одна книга автора, про якого говорили на початку.

Це його новий роман, в якому обставини змушують головного героя – молодого авантюрного письменника, опинитись у павутинні секретних служб, і зрештою – в епіцентрі протистояння української та російської розвідок. Захопливо й з гумором про серйозні речі. Цікаво, що в основу роману лягли справжні історії, очевидцем який був сам автор.

Додаємо його список, бо читаються твори на одному подиху.

Це дебютний роман української письменниці.

Події роману розгортаються навесні-влітку 2014 року в Донецьку. Донбас – точка обнулення, місце, де прозвучали найважливіші запитання, і відповіді сховані там же.

Тут героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії. тут вона зібрала уламки заново та знайшла новий сенс. Цей процес трансформації, переродження гречкосія у воїна можна спостерігати крок за кроком – й він дуже захоплює. Книга назавжди змінила того, хто її написав, та змінить кожного, хто її прочитає.

Напрочуд цікава збірка оповідань різних авторів. Це твори про наші щоденні перемоги над собою – можливо, зовсім непомітні для нас та приховані від усього світу. Це торжество справедливості, совісті, правди, а також щоденні протистояння найрізноманітнішим випробуванням долі. Читається на одному диханні.

Раніше ми розповідали, які українські фільми варто подивитися – 6 стрічок у різних жанрах.

Вас також можуть зацікавити новини: